Размещено на http://www.allbest.ru/

Торговельна діяльність греків на українських землях (середина XVII XIX ст.): джерелознавчий аспект

Волониць В.С.

Розбудова сучасної ринкової економіки її ефективна інтеграція в систему світового господарства є одним із найважливіших пріоритетів суспільного розвитку України. У цьому контексті вивчення та врахування історичного досвіду підприємницької діяльності на українських теренах, ретроспективний аналіз зовнішньоекономічних зв'язків українських земель надає необхідні історичні знання для формування цивілізованих торговельно-економічних та інвестиційних відносин як у національному, так і у міжнародному вимірах. Поступове залучення України до європейського співробітництва актуалізує дослідження історичних традицій комерційного спілкування з країнами і народами Старого світу, з-поміж яких особлива роль належить грецькому народові, з яким Україну пов'язує давні та міцні культурні й економічні взаємини.

Досвід вивчення історії підприємницької діяльності свідчить, що існування іноземного компонента на певному етапі розвитку будь-якої країни має суттєве значення для її економіки та має певний вплив на суспільні відносини. Упродовж XVII-ХІХ ст. греки відігравали багатофункціональну роль у господарському житті України. Одним із головних пріоритетів життєдіяльності утворених на українських землях грецьких осередків була торгівля. Ніжинські грецькі купці утримували протягом понад 100 років провідні позиції в організації внутрішньої та зовнішньої комерційної діяльності на українських теренах. Дещо менше, але також важливе, місце займала купецька діяльність у розвитку грецької громади Північного Приазов'я.

Відтворення бурхливого і насиченого подіями історично буття греків на українських землях виявляється можливим лише за умови раціонального пошуку та критичного опрацювання виявленого джерельного комплексу. До проблеми збереження та дослідження архівної спадщини греків України в різний час зверталися такі історики як: М. Сторожевський, К. Харлампович, М. Дмітрієнко Є. Чернухін, А. Гедьо [1; 2; 3; 4; 5].

грек купець україна джерелознавчий

Серед провідних джерелознавчих студій з історії ніжинських греків необхідно вказати фундаментальну працю Г. Швидько, де здійснено аналіз опублікованих та архівних матеріалів з архівосховищ Росії та України [6].

Метою поданої статті є представлення окремого джерелознавчого нарису з історії торговельно-комерційної діяльності греків-купців на українських землях (середини XVII - ХІХ ст.). Досягнення означеної мети передбачає розв'язання наступних завдань: здійснити евристичну роботу, щодо виявлення представництва джерел з історії торговельно-комерційної діяльності греків-купців в архівах України та Російської Федерації; на основі джерелознавчого аналізу проаналізувати інформативні можливості джерел, визначити ступінь репрезентативності різних видів джерел з обраної теми.

За функціональним призначенням та місцем зберігання джерела можна поділити на такі окремі види.

Законодавчі акти. У фондах Російського державного архіву давніх актів, Російського державного історичного архіву, Держархіву Чернігівської області зберігаються актові документи щодо регламентації та законодавчого регулювання торговельно-економічної діяльності греків-купців. Серед актів гетьманського уряду виділяються універсали. Першу та єдину збірку гетьманських універсалів, що стосуються винятково ніжинських греків, у ХІХ ст. опублікував професор Київського університету О. Федотов-Чеховський. За призначенням універсали, які надавалися грецьким купцям міста Ніжина, поділяються на загальні та приватні. Правова дія загальних поширювалася на всіх купців. Приватні універсали видавалися окремим особам. Аналіз законодавчих актів гетьманської влади свідчить про широкий розмах на Лівобережній Україні торговельної діяльності греків-купців [7].

Продумані та поступові кроки гетьманського уряду щодо цієї верстви населення свідчать про усвідомлення владою необхідності залучення торговельно-комерційного досвіду греків для відновлення внутрішнього та зовнішнього українського ринку.

Аналіз законодавчих актів свідчить, що греки користувалися особливою підтримкою та захистом з боку гетьманської влади. Це обумовило надання їм значних привілеїв та права на власне судочинство.

В історії маріупольської грецької громади велике значення мала надана їм імператрицею Катериною ІІ "Височайша грамота про устрій християн, виведених із Криму", в історичній літературі відома як жалувана грамота. Законодавчий акт проголошував надання християнам-грекам російського громадянства та встановлював для греків-купців через 10 років сплату податку 1% з кожного рубля капіталу. Багатим переселенцям рекомендувалося зводити будинки, лавки, хлібні амбари, фабрики, заводи власним коштом. Жалувана грамота була підтверджена Павлом І та Олександром І.

Оригінали жалуваної грамоти й грамоти Олександра І зберігаються у фондах Маріупольського краєзнавчого музею [8].

Значна частина законодавчих актів Російської імперії була пов'язана з питаннями оподаткування греків. Це простежується в указах від 5 січня 1792р., 8 серпня 1794 р., 27 березня 1803 р., 15 червня 1816 р., 15 травня 1817 р., 11 жовтня 1852 р., 6 травня 1863 р. Виняткове значення для історії торговельно-комерційної діяльності греків-купців Одеси мав імператорський указ від 20 травня 1797 р., який дозволив іноземцям зараховуватися до стану купців. Російський уряд усіляко заохочував заселення Одеси вихідцями з Османської імперії [9].

На підставі законодавчих актів Російської імперії простежуємо еволюцію законотворчої діяльності царського уряду щодо надання, закріплення прав та привілеїв греків, регламентацію їх торговельно-комерційної діяльності. Законодавчі акти свідчать про широкий розмах на Лівобережній Україні торговельної діяльності греків, а також про те, що царський уряд, зацікавлений у розвитку як внутрішньої, так і зовнішньої торгівлі, заохочував цю діяльність. Існує багато актів про дозвіл або заборону ніжинським грекам вивозити окремі види товарів. Частина наказів відображає митну політику уряду. На початку XVm ст. поширеною була практика надання окремим грекам і ніжинській грецькій громаді з боку царської адміністрації значних пільг. У цьому контексті особливої уваги заслуговують укази від 27 вересня 1766 р., 16 січня 1872 р., 10 лютого 1775 р., 15 квітня 1826 р [10].

Представницьким видом джерел є актові матеріали. З історії ніжинських грецьких купців переважна частина актових джерел зберігається у фонді Ніжинського грецького магістрату Держархіву Чернігівської області (101фонд). Більша їх частина дозволяє проаналізувати інтенсивність та обсяги торгівлі, асортимент товарів, торгові шляхи в загальному потоці греко-російсько-української торгівлі. Аналіз документів фонду засвідчує, що російський напрям у торгівлі грецьких купців був основним. Торговий шлях до Москви проходив через місто Ніжин. Поступово, завдяки вдалому торговельно-географічному розташуванню, у місті оселяються греки. Ніжинські греки значну частину своїх товарів реалізовували в Москві, а їхні торгові шляхи проходили через землі України та Росії. Торгівці купували та продавали товари на українських і російських ярмарках у містах Ромен, Кролевець, Свенськ, Севськ.

Серед актових джерел науковий інтерес становлять царські грамоти окремим купцям-грекам, що зберігаються у фонді 52 РДАДА й адресовані конкретним особам на "сыск серебрянного рудоплавного дела". Так, грамота, датована 1710 р., свідчить про надання грекам за "государеву службу" права на ведення торгового промислу. Греки Олександ Левандіан та Параскева Федоров отримали за грамотою відповідно 2 тис. і 4 тис. крб. Утім, купці зобов'язувалися торгувати лише "незаказаними товарами" та сплачувати мито, що передбачене торговим статутом. Грамоти надали право вільного проїзду торговців із Москви через "малоросійські міста". У цьому ж ракурсі доречно розглянути прецедент надання подібних грамот ще за часів царювання Олексія Михайловича. Так, у документі міститься посилання на існування грамоти, адресованої греку Івану Алексєєву "за многие ево службы и работы". Відповідно до тексту джерела, І. Алексєєву та його нащадкам дозволялося приїздити до Московії з "узорочными товарами" й безперешкодно проїжджати митниці, не сплачуючи митних зборів, а митним головам та целовальникам наказувалося не чинити греку перешкод [11].

Частина актових матеріалів щодо торговельної діяльності греків на українських землях була систематизована та опублікована в багатотомному виданні "Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные археографической комиссией". Тут уперше ми зустрічаємо свідчення про перебування грецьких купців, що прямували до Москви, датовані серединою XVH ст. Завдяки актовим документам ми можемо не тільки реконструювати основні торговельні шляхи, які використовували греки, але й простежити становлення корпоративних відносин серед грецького купецького загалу. Прикметними є подані в матеріалах свідчення про використання купців як інформаторів. Ураховуючи необхідність збереження торговельно-економічного потенціалу, та з метою швидкого реагування в разі суттєвих змін купці були змушені збирати необхідну інформацію про політичну ситуацію на землях, через які проходили їхні шляхи. Таку обізнаність греків у дипломатичній справі часто використовували й російські царі, які розширювали агентурну мережу за рахунок мобільних грецьких купців.

Відзначимо незначну кількість актових матеріалів, що відображають торговельну діяльність маріупольських купців. Поодинокі дані містяться в ордерах Г. Потьомкіна, адресованих азовському губернаторові В. Черткову і новоросійському П. Язикову. У загальному контексті питання облаштування життя переселенців побіжно згадується про обов'язкове включення заможних греків до купецького стану.

Відповідно до указу Азовської губернської канцелярії від 24 березня 1780р. купці повинні були перейти на поселення з 5 по 10 квітня означеного року.

Актові матеріали РДАДА містять важливу економіко-статистичну інформацію щодо торгівлі маріупольських греків. У фонді комерц-колегії зберігаються клопотання, дозволи грекам експортувати та імпортувати свої товари, рішення комерц-колегій про організацію у місті Маріуполі портового управління, про зміни митних правил. Особливо цінними є представлені реєстри імпортованих товарів.

Чисельною є документація поточного справочинства. У фонді 51 (Генеральна військова канцелярія) ЦДІАК України зібрано найбільшу кількість актів діловодства, що репрезентує особливості торговельної діяльності ніжинських греків. Інтерес для нас становлять відпускні документи (подорожні листи) грецьких ніжинських купців. Інформативні можливості цього виду джерела широкі. У першу чергу, це дані щодо мети подорожі, пункту купівлі та доставки товару [12].

За підрахунками А. Гедьо, у фонді 101 "Ніжинський грецький магістрат" Держархіву Чернігівської області зберігаються 756 справ, пов'язаних із видачею та отриманням паспортів [13]. Більша їх частина представлена паспортами, квитками, атестатами, свідоцтвами, дорученнями, заповітами. Розвинутою в кінці XVH на початку XVm ст. була система видання векселів (кабал). Аналіз документів надає інформацію про існування тісних економічних взаємин між греками не лише в середовищі власної етнічної спільноти, але й поза її межами з українськими та російськими купцями. Особливо інформативними є паспорти, які надавалися грекам-купцям.

Інтерес становлять матеріали діловодства, які зберігаються в фонді 59 ЦДІАК України (Київська губернська канцелярія), пов'язані з видачею паспортів грекам, чи відмови в їх отриманні. Причиною видачі паспортів була необхідність здійснення торговельних операцій. Паспорти видавалися або конкретній особі, або двом трьом одночасно одним документом. Також у фонді зберігаються клопотання греків-купців про видачу паспортів своїм прикажчикам або челядникам. Інколи іноземні греки-купці просили видати для виїзду за кордон паспорти цілій групі челядників. У документі вказувалося не лише місце видання, термін дії паспорту але й кінцевий пункт подорожі купця. Іноді функції паспортів виконували квітки та свідоцтва. На відміну від паспортів і квитків, свідоцтва, крім виконання функції паспортів, засвідчували й особу купця. Такий вид документів набув широкого поширення на початку ХіХ ст. [14].

Значна кількість діловодної документації з історії ніжинських греків зосереджена у фонді 54 (Друга Малоросійська колегія) ЦДІАК. Це доповіді купців, квітки, що надавали право вільного проїзду, скарги на зловживання ніжинських бургомістрів, боргові зобов'язання, паспорти. Матеріали фонду 1558 (Ніжинське грецьке братство) містять важливі свідчення щодо гетьманських універсалів, які регулювали торговельну діяльність грецьких купців на українських теренах [15].

Надзвичайно важливі архівні матеріали з історії торгівлі маріупольських купців зберігаються у фонді 1576 (Маріупольський грецький суд) ЦДІАК України. Тут зберігаються книги реєстрації видачі паспортів, де зазначалися не тільки пункт слідування торговця, але термін дії квітка, кількість челядників. Дані репрезентують географічні межі торговельної активності маріупольських греків, які здебільшого прямували до Таганрога, Черкас, Ростова, Бахмута [16].

Найбільш важливі в контексті дослідження торгівлі маріупольських греків-купців архівні матеріали сконцентровано в Державному архіві Донецької області. Матеріали листування міських органів самоврядування з канцелярією катеринославського губернатора та іншими установами склали основу фонду Маріупольської міської управи Держархіву Донецької області. Документи дозволяють скласти уявлення про розвиток торговельних транспортних сполучень, регіональної торгівлі, діяльність банківських та кредитних установ.

Найбільш репрезентативні джерельні комплекси справочинної документації з історії торгово-комерційної діяльності греків Одещини зберігаються в Держархіві Одеської області. Документи стосовно купецтва розпорошені в 30 тис. справах фонду 1 (Канцелярія новоросійського та бессарабського генерал-губернатора). Справи дають можливість реконструювати деякі аспекти отримання російського підданства грецькими купцям, розглянути проблему нобілітації греків-іммігрантів, які наприкінці XVIII у ХІХ ст. увійшли до складу дворянського загалу південноукраїнських губерній [17]. У фонді 2 (Канцелярія одеського градоначальника) зберігаються матеріали щодо підприємницьких ініціатив купців Одеси, у питаннях благоустрою міста, побудови залізничної колії від станції Долинська до міста Одеси [18].

Частина діловодної документації щодо торговельно-економічної діяльності одеських греків, інформація про кількість капіталів у краї, перебіг закордонної торгівлі уміщена у фонді 3 ДАОО (Головний статистичний комітет Новоросійського краю). У фондах 6 (Піклувальний комітет про іноземних поселенців південного краї Росії) та 17 (Одеський міський магістрат) зберігаються документи щодо позик, боргових зобов'язань, справочинні матеріали, що відтворюють процес надання грекам міста Одеси гільдійства [19].

Репрезентативним видом джерел є матеріали статистики. Основними серед джерел цього типу є матеріали переписів. Дослідження означеного виду джерел дає можливість простежити динаміку змін кількісного складу ніжинського грецького купецтва.

Цінним джерелом є відомості, уміщені в "росписах", які складалися на прикордонних заставах. У матеріалах подаються не тільки перелік основних товарів, які вивозили греки, але й позначається головний пункт їх продажу.

Інтерес становлять і статистичні матеріали фонду 131 ДАДО (Маріупольське повітове казначейство. м. Маріуполь, Маріупольського повіту, Катеринославської губернії (1797-1858 рр.)) [20]. Значна частина справ фонду містить важливі статистичні джерела метричні книги церков. Серед статистичних матеріалів виділяються матеріали ревізій. На основі ревізій визначається загальна кількість населення, його належність до станів. Цінним джерелом є "ревізькі сказки" по місту Маріуполю, матеріали яких надають можливість отримати достовірну інформацію та встановити динаміку змін у середовищі купецького стану. Особливий інтерес становить справа 178 означеного фонду про пожертвування купцем І гільдії Олександром Давидовичем Хараджаєвим 30 000 крб. на зведення будівлі Маріупольської міської лікарні. Цінні свідчення подаються у справі 221 ("Гільдійський список Маріупольської міської управи про корінних купців міста Маріуполя на 1897 р. ") цього ж фонду [21].

Особливий інтерес становлять дані Камерально-економічного опису поселень маріупольських греків 1820 р., який зберігається у фонді 379 РДІА [22].

Важливим інформативним джерелом, що дає можливість реконструювати життя, побут і заняття греків є топографічні описи. Тут уміщено інформацію про основні напрямки торговельної діяльності греків м. Ніжина. Так, у топографічному описі Чернігівського намісництва

О. Шафонського (1786 р.) зазначається, що в середині XVIII ст. купецтво як стан перебувало у стадії формування, що обумовило постійну зміну його чисельності. Купці, які розорювалися, переходили до стану міщан, а розбагатілі міщани записувалися до купецького стану. За даними опису, з 1786 р. по 1798 р. кількість грецького купецтва в Ніжині збільшилася в 2,5 рази [23].

Цінним джерелом з історії греків Північного Приазов'я є "Топографічний і статистичний опис торгового міста Маріуполя й належних до нього поселень 1807 р." барона Бальтазара Кампенгаузена з фондів РДІА. В описі представлено окремі статистичні дані щодо чисельності купецького стану в Маріуполі означеного часу, зазначаються особливості внутрішньої та зовнішньої торгівлі місцевого купецтва [24].

Топографічний опис міст Азовської губернії складається з трьох частин з опису повітового міста, повіту та губернії. Опис насичений конкретними соціально-економічними відомостями. Особливий інтерес становлять дані про торгівлю. Так, у 1781 р. у м. Маріуполі мешкало 144 купці. У джерелі зазначається, що на "морских косах прежде бывали великие рыбные ловли, а мариупольские купцы создавали на берегах Азовского моря рыбные заводы".

Серед документальних джерел особлива роль належить фондам особового походження. У родинному фонді одеського грека-негоціанта Ф. Родоканакі (Родоканакі-Юр'євичі) (ф.188), родинному фонді Язикова (ф.135) представлено численні документи з історії родини грецького купця І. Раллі [25].

Серед цих документів особливої уваги заслуговують і матеріали щодо розвитку господарства та фінансового стану купців міста, зібрані у фонді 765 (Одеське грецьке благодійне товариство).

Таким чином, зіставлення інформаційної наповненості різних видів джерел дає можливість більш критично й різнобічно охарактеризувати торговельно-комерційну діяльність греків-купців у XVII-XlX ст. Джерельна база є репрезентативною і являє собою великий комплекс матеріалів та поділяється на законодавчі, (універсали, жалувані грамоти, маніфести, іменні імператорські, сенатські укази), актові матеріали, справочинну документацію (паспорти, квітки, атестати, свідоцтва заповіти, доручення), статистичні матеріали (реєстраційні документи, доповідні, обліково-статистичні, матеріали ревізій), топографічні описи.

Джерела та література

1. Сторожевский.Н. Нежинские греки. К.: Тефо, 1863.32 с.

2. Дмитієнко М.Ф. Греки Одеси та Одещини: сучасне бачення проблеми // Одесі 200: Міжнар. науково-теоретична конференція присвячена 200-річчю міста. Одеса, 6-8 вересня 1994 р. Одеса, 1994. С.124-125.

3. Чернухін Є.К. Ніжинське грецьке братство: історіографія та джерела. К.: Інститут історії України НАН України, 1998.98 с.

4. Харлампович К. Грецька колонія в Ніжині в її минулому (XVII-XVIII ст.) // Греки в Ніжині. Збірник статей та матеріалів. Серія: Ніжинська старовина. Вип. І. Ніжин, 2000.67 с.;

5. Харлампович К. До історії національних меншостей на Україні. Грецькі колонії в Ніжині (XVII XVIII ст.). Нарис V. Ніжинські греки й торгівля // Записки Історико-філологічного товариства А. Білецького.К., 2000. Випуск III. С.87-158.;

6. Харлампович К. Нариси з історії грецької колонії в Ніжині (XVII XVIII ст.) // Записки Історико-філологічного Відділу УАН.К., 1929. № С.51-68.

7. Гедьо А.В. Соціально-економічний розвиток грецьких громад України середини XVII-XIX ст.: джерелознавчий аспект. Донецьк: Дон НУ, 2006.399 с.;

8. Гедьо А.В. Грецькі громади Ніжина та Північного Приазов'я в актових матеріалах середини XVIIXIX ст.к.: Інститут історії України НАН України, 2005.416 с.;

9. Гедьо А.В. Джерела з історії греків Північного Приазов'я (кінець XVIIIпоч. XX ст.). К.: Інститут історії України НАН України, 2001.245 с.;

10. Гедьо А.В. Переселение греков из Крыма в Приазовье: (Вымыслы и реальность) // Новые страницы в истории Донбасса: Зб. наук. праць. - Донецк, 1995. кн.4. С.8-17.;

11. Гедьо А.В. Условия жизни и хозяйственной деятельности греков в Приазовье (1778-1820 гг.) // Южная Украина ХУІІІ-ХІХ столетие: Записки научно-исслед. лаборатории истории Южной Украины Запорож. гос. ун-та. Запорожье: РА, 1996. С.106-109.

12. Швидько А.К. Анализ источников по социально-экономической истории Левобережной Украины (вторая пол. XVII первая пол. XVIII ст.). Днепропетровск: ДГУ, 1981. С.69-76;

13. Федотов-Чеховской А.А. Акты нежинского греческого братства. К.: Керер, 1884.56 с.

14. Жалованая грамота императриця Екатерины II об устройстве христиан греков, выведеных из Крыма. Подленик // Мариупольский краеведческий музей. Спр.3471.

15. ПСЗ-1. Т.26, № 20035. С.805-806; ПСЗ-1. Т.13, № 9859. С.120; ПСЗ - 1. Т.2, № 818. С.264; ПСЗ - 1. Т.30, № 22991. С.211; ПСЗ-1. Т.3, № 17320. С.213; ПСЗ - 2. Т.30, № 23.976. С.1266-1267; ПСЗ - 2. Т.17, № 16159. С.75.

16. ПСЗ - 2. Т.26, № 20.035. С.805-806; ПСЗ - 2. Т.30, № 23.043. С.278; ПСЗ 2. Т.30, № 22.749. С.21; ПСЗ - 2. Т.14, № 12687. С.727.

17. Російський державний архів давніх актів (далі РДАДА). Ф.52. Оп.1. Спр. 20,21; Оп.3. Спр.55,57,96,97,98,99.

18. Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі ЦДІАКУ). Ф.51. Оп.1. Спр.2132; Оп.2. Спр.15; Оп.3. Спр.605.

19. Гедьо А.В. Соціально-економічний розвиток грецьких громад України середини XVII-XIX ст.: джерелознавчий аспект. Донецьк: Дон НУ, 2006.399 с.

20. ЦДІАКУ. Ф.59. Оп.1. Спр.1474,1268,1296,1583,1624.

21. Там само. Ф.54. Оп.3. Спр.440,467,468, 2088,2373,2374,4424,6071, 6072,6075,7116.

22. Там само. Ф.1576. Оп.1. Спр.7,15,16,17,18.

23. Державний архів Одеської області (далі ДАОО) Ф.1. Оп.83. Спр.71; Оп.139. - Спр.43; Оп.140. Спр.41,56,87; Оп. 190. Спр.60; Оп. 191. Спр.25,41; Оп. 192. Спр.64; Оп. 200. Спр.72; Оп.221. Спр.4.

24. Там само. Ф.2. Оп.3. Спр.916.

25. Там само. Ф.3. Оп.1. Спр.12,27; Ф.4. Оп.17. Спр.351; Ф.6. Оп.1. Спр.1077; Ф.93. Оп.1. Спр.30, Спр.178; Ф.22. Оп.1. Спр.249, 348, 358, 580, 618; Ф.17. Оп.3. Спр.310; Ф.135. Оп.1. Спр.11; Ф.188. Оп.1. Спр.7.

26. Державний архів Донецької області (далі ДАДО). Ф.131. Оп.1. Спр.30,72,81,82,99,101,103,104,112,116.

27. Там само. Ф.131. Оп.1. Спр.221.

28. Російський державний історичний архів (далі РДІА) Ф.379. Оп.1. Спр. 193.

29. Шафонский А.Ф. Черниговскаго наместничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описанием Малой России, из частей коей оное наместничество составлено. К.: Университетская типография, 1851.697 с.

30. РДІА. Ф.379. Оп.1. Спр. 193.

31. ДАОО. Ф.135. Оп.1. Спр.11; Ф.188. Оп.1. Спр.7

Размещено на Allbest.ru