Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наслідки великих географічних відкриттів для світової цивілізації

Вступ

Актуальність теми зумовлена необхідністю з'ясувати, узагальнити і висвітлити насідки Великих географічних відкриттів.

Мета і завдання роботи:

1. Вивчити і узагальнити наукові джерела з даної теми.

2. Довести вплив розвитку техніки, мореплавства і суднобудування на освоєння нових земель.

3. Узагальнити економічні наслідки Великих географічних відкриттів.

Об'єкт і предмет дослідження. Почати треба з того, що відкриття Америки привело до контакту європейців з зовсім іншою культурою та економікою, ніж відомі їм досі, з Америки ми взяли набагато більше ніж від азіатських цивілізацій. Крім того було покінчено з релігійними уявленнями про світ і всього за наступні 30 років людство взнало про Землю більше ніж за попередні тисячоліття, і це знання змінило світ. Крім змін в економіці, політиці і культурі, основною була зміна світогляду людей. Людство навчилося мислити більш широко, менше зважати на авторитет релігії. Невипадково на цю епоху припадає розвиток науки, особливо астрономії. На той час Європа вже була готова сприйняти нові знання. Після багаторічної боротьби світської влади з папством авторитет релігії серед освічених людей досить підупав. Виникнення відносно довгих періодів політичної стабільності привело до загального зростання виробництва, в результаті чого поширилась освіченість. Боротьба королів з феодалами призвела до того, що королівська влада все частіше спиралась на третій стан, що сприяло розвитку торгівлі і ремесел, але для подальшого розвитку Європі не вистачало золота та ринків збуту. Крім того аграрне перенаселення вимагало нових земель, війни вже не могли бути регулятором чисельності народів. Тому експансія європейців була спрямована зовні. Цьому сприяло і християнство з його месіанською ідеєю. Ледве відбившись від месіанства арабів, яких погубила багато в чому надзвичайно велика централізація та моно-культурність, європейці самі перейшли в наступ на Близький Схід. Але цей наступ завершився невдачею, звідки було винесено перший урок: при рівному розвитку технологій колонізація неможлива. Наступ хрестоносців на Русь теж провалився по цим же причинам. По суті, почалося формування європейської цивілізації - паразита. Європа могла розвиватися лише на уламках завойованих цивілізацій. Але як показали перші спроби колонізації найближчі землі були недоступні. Крім того у європейців знову з`явився могутній ворог - турки-османи, що перекрили всі торгівельні шляхи на схід. Португальське пограбування Гвінеї показало, що є багато диких народів які можна експлуатувати безкарно. В той момент і сформувалася Європа, яка і в наші дні будує своє благополуччя на пограбуванні інших. Тому відкриття багатющого континенту Америки та морських шляхів до Південно-Східної Азії і Індії забезпечило виживання та процвітання західної цивілізації. Епоху великих географічних відкриттів можна з повним правом назвати епохою великих пограбувань та геноциду підкорених народів; європейці, які ще кілька століть назад могли гнобити та винищувати один-одного, отримували дуже широке поле діяльності - весь світ. За трагічним збігом в цей час цивілізації Азії та Америки знаходились, в основному в стадії глибокого занепаду. Вціліти від «відкриття» вдалось мусульманам завдяки Османській імперії, православним, та частково будистській цивілізації. Найбільший удар отримали Африка та Америка. Їхній шлях розвитку цивілізації та більша частина населення була безжально знищена, скарби пограбовані. На п`ять століть був загальмований розвиток будистських цивілізацій, мусульманський світ перетворений в союз фанатиків, що ненавидять всіх іновірців, а їх самобутня культура загинула не маючи змоги розвиватися в стані постійної війни з християнством. Спроби «європеїзувати» православ`я призвели до постійних війн та народних заворушень, і ледь не завершились ядерним армагедоном у XX сторіччі, наша цивілізація теж зазнала непоправних втрат.

Історіографія. Історія Великих географічних відкриттів цікавила багатьох вчених. Серед іноземних дослідників відомі Дж. Бейкер, Г. Харт, А. Пігафетта, Л.К. Бадеполоне. Російська школа вивчення географічних відкриттів представлена такими дослідниками, як О. Пешель, А. Меншиков, І. Магідович, Г. Гехтман.

Історію Великих географічних відкриттів, їх передумови, причини і наслідки вивчали і російські історики: Семенов В.Ф., Граціанський М.П., Сказкін С.Д. та українські науковці Крип'якевич І.П., Крижанівський О.П.

Епоха великих географічних відкриттів розпочалася 12 жовтня 1492 року з відкриття Колумбом Америки. Він і його супутники навіть гадки не мали до яких змін приведе його відкриття. Великі географічні відкриття - термін досить умовний. І до цього європейці часто виходили в море і здійснювали далекі експедиції. Наприклад, подорож Марко Поло до Китаю, плавання вікінгів до Америки, плавання португальців на південь Африки…

1. Найважливіші морські експедиції кінця XV - поч. XVI ст.

1.1 Відкриття португальцями морського шляху до Індії

Португальці протягом XV ст. в процесі воєн з маврами і разом з тим в результаті розвитку торговельних відносин з ними досягли північно-західного узбережжя Африки. Завоювання Сеути у 1415 р. створило для португальців важливу вихідну базу для дальшого просування на південь уздовж західного африканського узбережжя.

Морським подорожам у Португалії сприяв сам уряд. Інфант (принц) Генріх Мореплавець (помер у 1460 р.) збудував великий флот для обстеження західно-африканського узбережжя. У 1445 p., ще за життя принца Генріха, португальці відкрили Зелений Мис. У 1471 р. вони досягли Гвінеї, де у пункті, названому Золотим Берегом, збудували сильну військову факторію. Просуваючись ще далі на південь, португальці в 1486 р. досягли на півдні Африки мису Доброї Надії, відкритого Бартоломео Діасом (1450-1500). Після цього неважко було вже досягти і жаданої Індії. Відпливши з Лісабона влітку 1497 р. на чолі невеликої флотилії з чотирьох кораблів, Васко да Гама (1460-1524) навесні 1498 р. досяг західного узбережжя Індії, висадившись у місті Калікут. У серпні 1499 р. мандрівники повернулися з вантажем золота та індійських прянощів. За два роки важкого плавання з 168 чоловік команди живими залишилось лише 55 чоловік. [8:203].

Відкриття Васко да Гами справило у Португалії величезне враження. Португальський король Маноель (1495-1521) прийняв з цього приводу титул «повелитель Індії» і прізвисько «Щасливий».

Згодом один із видатних поетів Португалії Луїс Камоенс присвятив поїздці Васко да Гами цілу поему під назвою «Лузіада» (1572). Наслідуючи класичні поеми «Іліаду», «Одіссею» і «Енеїду», Камоенс так починав свою поему: «Я хочу оспівати знаменитих героїв, які з португальських берегів вирушили невідомими морями по той бік землі…, непохитних воїнів, які, здійснивши нечувані подвиги, заснували нову імперію, слава про яку прогриміла до небес».

Західні і почасти східні індійські узбережжя, а також Малакку остаточно захопили інші португальські адмірали - Альмейда (перший португальський віце-король Індії, 1505-1508) і Альбукерк (1509-1515). Столицею, де проживали португальські віце-королі, стало місто Гоа (на північ від Калікута). Дуже велике значення для португальського панування в Індії мало загарбання важливих торгових і стратегічних пунктів - міст Аден (біля виходу Червоного моря в Індійський океан) і Ормуз (у Перській затоці). Тим самим португальці повністю закривали старі торгові шляхи з Індії до Александрії Червоним морем і з Індії до Сирії через Месопотамію. У 20-х роках XVI ст. португальці захопили вже значну частину Зондського архіпелагу. Так за короткий час була створена велика португальська колоніальна імперія. Португальці перехопили до своїх рук торгівлю прянощами і завдали удару італійській торговій монополії. Місце Александрії, а частково і Венеції, зайняло місто Лісабон, столиця Португалії. [11:327].

Крім основних колоній в Індії, частково в Індокитаї (Малакка) і на островах Індонезії, португальці захопили на початку XVI ст. також американську Бразилію, яка довгий час була проміжною зупинкою на шляху до Індії.

1.2 Відкриття Колумбом Америки

Тоді як португальці просувались уздовж західних берегів Африки до Індії, у сусідній Іспанії виник інший варіант маршруту до тієї ж Індії. Генуеєць Христофор Колумб (1451-1506) запропонував у 1492 р. іспанському урядові Фердінанда й Ізабелли проект подорожі до Індії в західному напрямку. Колумб виходив із вчення про кулястість Землі, яке в кінці XV ст. знову завоювало визнання в європейській науці. Він звертався вже раніше з аналогічним проектом до португальського уряду, але йому було відмовлено. У португальців був свій план відкриття морського шляху до Індії вздовж Африки, який після відкриття Діаса був вже близький до повного завершення. Іспанський уряд, який на той час саме закінчив завоювання Гранадського королівства, поставився, навпаки, прихильно до проекту Колумба. Частину коштів на організацію подорожі вніс сам Колумб, більшу частину давав уряд. Колумб виговорив собі і своїм спадкоємцям право на зайняття посади віце-короля і адмірала у нововідкритих країнах. 3 серпня 1492 р. невелика ескадра у складі трьох кораблів вийшла з гавані Палос в Атлантичний океан. [15; 223].

12 жовтня 1492 р. Колумб відкрив один з Багамських островів у Карибському морі поблизу Центральної Америки. Незабаром він відкрив сусідні великі острови Гаїті і Кубу. В одній з наступних подорожей Колумб виявив береги Південної Америки (поблизу гирла ріки Оріноко). Ще за життя Колумба почалася колонізація іспанцями Америки. Першу колонізацію було організовано на острові Гаїті, перейменованому на Еспаньйолу. Проте нова частина світу, відкрита Колумбом, не дістала назви за його ім'ям. Колумб уперто наполягав на тому, що він відкрив Індію, Китай і Японію. Самі землі в Америці, відкриті ним, викликали незабаром в Іспанії розчарування. Порівняно із справжньою, «Східною Індією» нова, «Західна Індія» Колумба виявилася бідною, без міст і цивілізації. У тубільців траплялося золото та срібло, але далеко не в такій кількості, як сподівались іспанці.

Колумб швидко впав у немилість двору. У 1506 р. він помер у провінційному місті Вальядолід у злиднях, всіма забутий. Смерть Колумба лишилася зовсім непоміченою для сучасників.

Відкритий Колумбом материк дістав назву - «Америка», за ім'ям іншого італійця, флорентійця Амеріго Веспуччі (1452-1512). Амеріго здійснив кілька подорожей до «Нової Землі», дослідивши детально північно-східні береги Південної Америки. Видана ним у 1507 р. збірка оповідань про його морські подорожі набула великої популярності. Картографи вже з 1507 р. почали відмічати на своїх картах землі, відкриті Колумбом, загальною назвою «Земель Амеріго». Пізніше назва «Амеріго» була змінена на «Америка» - за аналогією з формою роду і закінчення назв старих материків - Азія, Європа, Африка. [7:135].

Відкриття Колумба викликало суперництво між Португалією й Іспанією за нові землі. Щоб запобігти зіткненням, обидві держави уклали між собою в 1494 р. договір у Тордесільясі, згідно з яким була проведена межа від полюса до полюса у 2053 кілометра на захід від островів Зеленого Мису. Усі нововідкриті землі і води на захід від цієї межі повинні були належати іспанцям, на схід - португальцям. Але оскільки розмежування було проведене не по всій земній кулі, а лише в західній півкулі, зіткнення сталося, як тільки іспанці і португальці зустрілися на Молуккських островах. Тоді у 1529 р. у м. Сарагоса було укладено новий договір, за яким була проведена нова розмежувальна лінія у східній півкулі в 17° на схід від Молуккських островів. Так стався перший поділ колоніального світу.

1.3 Навколосвітня подорож Магеллана

Велике значення в історії географічних відкриттів мала подорож Фернанда Магеллана (1480-1521). 20 вересня 1519 р. п'ять суден Магеллана вийшли з Сан-Лукара й попливли в південно-західному напрямку на розшуки «Островів Прянощів», як тоді називали Молуккські острови. Подорож Магеллана відбувалась у 1519-1522 pp. і була першою в історії подорожжю навколо земної кулі. Подорож Магеллана являла собою цілу серію відкриттів: Магелланова протока і Вогняна Земля в Південній Америці, численні острови у Великому океані, зокрема Філіппінські острови, Зондський архіпелаг і т. ін. Водночас ця подорож цікава як свого роду синтез іспанських і португальських подорожей. Португалець за походженням, Магеллан плавав, проте, на іспанських кораблях. Маршрут подорожі - іспанський (у західному, точніше, південно-західному напрямку). Та метою Магеллана (як і всіх португальських мандрівників) було досягти Індійського океану та його островів, що славилися прянощами. Сам Магеллан загинув під час подорожі в одній із сутичок з тубільцями Філіппінських островів. Уціліла частина екіпажу повернулась до Іспанії на одному кораблі. Із 265 чоловік, які вирушили в дорогу, назад повернулось лише 18. [12:49].

Подорожжю Магеллана дослідним шляхом було доведено кулястість Землі. Внаслідок цього європейці так само дістали достовірні відомості про Великий, або Тихий, океан, про який досі у них було лише невиразне уявлення як про якесь загадкове «Південне море».

2. Значення великих географічних відкриттів в історії людства

морський експедиція географічний відкриття

Великі географічні відкриття мали епохальне значення для людства. По важливості їх можна порівняти з такими подіями, як: утворення перших держав, падіння рабовласництва, хрестові походи. В історії початок цієї епохи датується 1492 роком, тобто роком відкриття Америки Христофором Колумбом.

Що ж таке епоха географічних відкриттів?

Це в першу чергу переворот в свідомості людей. Відкриття покінчили з легендами і міфами про форму Землі та невідомі території і їх населення. Подорожі Колумба та його послідовників, плавання Магеллана за кілька десятків років зробили справжній переворот в географії. Величезних успіхів досягла астрономія. Успіхи мореплавства відкрили шляхи розвитку світової торгівлі та зв`язків між віддаленими територіями. Від, головним чином, каботажного плавання на невеличких кораблях мореплавці перейшли до океанічного, використовуючи каравели і нефи. Справжній бум у суднобудуванні та науці мореплавства стався у XVIст. коли з`явилися принципово нові морські судна та навігаційне устаткування, багато-палубні військові кораблі та вантажні - для перевезення людей, худоби, коштовностей. Наука, література опанували оригінальну і надзвичайно важливу для пізнання світу і людини проблематику: географічні відкриття, подвиги і пригоди, невідомі тварини, нові раси, самобутні культури і своєрідні релігійні системи, інше зоряне небо. Особливо прогресували природничі науки та фізика, отримали стимул для свого розвитку соціально-історичні науки, зароджувалися антропологія та етнографія. Людство почало жити в новому часі, новій епосі. Недаремно більшість істориків вважають 1492 роком закінчення епохи феодалізму та початку нового часу. [9:209].

Величезні відкриті території, що значно перевищували відомі доти землі, змінили ставлення до між феодальних війн за сусідні володіння. Європейські монархи досить швидко зрозуміли, що означає для зростання їхньої могутності нові континенти. Будувалися кораблі і споряджалися флотилії для підкорення заокеанських територій, стимулювалося піратство. У світових справах значно зросла вага атлантичних держав - Португалії, Іспанії, Англії та Франції. Втратили своє монопольне значення центрів мореплавства і торгівлі середземноморські порти.

Почалося швидке звеличення Іспанії, яка перетворилася на початку XVIст. в наймогутнішу державу Європи. Вона володіла недосяжними землями за океаном та значною частиною Європи. Серйозну загрозу становила Іспанія для Англії та Франції. До того ж іспанський король Карл V який носився з ідеєю створення світової держави, був одночасно імператором Німеччини.

Парадоксально, але гігантські багатства що принесли Іспанії географічні відкриття справили руйнівну дію на її подальший господарський розвиток. Золото призвело до занепаду економіки, зубожіння населення. Левова частина золота потрапила до рук феодалів і ще більше зміцнила і законсервувала їхню політичну владу. Маючи багато золота феодальна Іспанія зовсім не дбала про розвиток власної промисловості і задовольнялася купівлею необхідних товарів у інших європейських країнах, що пішли шляхом індустріалізації. Здобуті в колоніях золото і срібло переходили до рук нідерландських, бельгійських, французьких, а головне - англійських торговців і банкірів. Найбільше в світі пограбування не перетворило Іспанію на квітучу державу. Навпаки, вже через півтора сторіччя вона стала однією з найбідніших у Європі. Така ж доля спіткала і Португалію. [14:90].

Господарський занепад був вражаючим, жалюгідний вигляд справляла мануфактура, знецінилися гроші. Севілья та Кадис, колись квітучі ворота до «Індій», перетворилися на перевалочні пункти звідкіля золото і срібло переходили до інших країн Європи. Збіднілі іспанці навіть не мали коштів щоб дістатися до Нового Світу. Справа дійшла до такого зубожіння, що коли в 1700 році помер останній король Іспанії з династії Габсбургів, то в державній скарбниці не знайшлося грошей для влаштування належного похорону і лише зі вступом на іспанський трон представника династії Бурбонів що зблизило Іспанію з найрозвинутішою країною Європи Францією, були проведені реформи які сприяли пожвавленню економіки. Країна перейшла до мануфактурної стадії розвитку промисловості і стала розглядати колонії як ринок збуту промислових товарів.

Водночас із занепадом Португалії та Іспанії набирали могутності Англія, Франція та Нідерланди, які також пов`язували свої інтереси з колоніалізмом. Вже наприкінці XVI ст. Піренейські держави зазнали відчутних поразок від англійців та голландців. Так, Нідерланди захопили португальські колонії на Далекому Сході та в Південно-Східній Азії і на середину XVII ст. володіли трьома чвертями світового торгівельного флоту. В 1588 році англійський флот завдав поразки іспанській «непереможній армаді», остаточно підірвавши морську могутність Іспанії. Англія фактично перетворила на свого васала Португалію, а наприкінці XVII ст. зламала могутність Нідерландів на морі, зазіхнула на іспанські колонії. Як не парадоксально, але спроби позбавити Іспанію її колоніальних територій виявилися марними, насамперед з причини постійної боротьби між Парижем і Лондоном за світове панування. [5:257].

В той же час, використовуючи своє сприятливе географічне положення для участі в легальній торгівлі з колоніями Іспанії та Португалії, розвитку контрабанди як ремесла, а також стимулювання корсарства та піратства Англія тим самим брала активну участь в перерозподілі колоніальних багатств. Англійський економіст Джон Кейнс висловив оригінальну думку що золото і срібло Перу фактично сприяли створенню британської імперії. Він писав, що привезені в Англію піратом Френсісом Дрейком скарби, які були найбільшою здобиччю піратства всіх часів поклали початок зовнішнім капіталовкладенням країни. Англійська королева Єлизавета скористалася вдачею свого адмірала і повністю виплатила зовнішній борг, а значну частину капіталу - 42000 фунтів стерлінгів, вклала в компанію Леванту. Частина прибутків компанії пішла на створення відомої Вест-Індійської компанії.

Вилучені з Америки та Індії цінні метали та інші коштовності надійшли в Європу саме тоді, коли в них з`явилася величезна потреба. Вони швидко розійшлися по європейським країнам ставши могутнім поштовхом для розвитку капіталізму, первісне нагромадження капіталу створювало умови для промислового перевороту, закладення підвалин колоніальної системи, виникнення світового ринку. Це мало всесвітнє історичне значення.

Скарби настигли Європу зненацька. Першою реакцією в Іспанії, наприклад, була поява зневажливого ставлення до землі і до праці взагалі. Вважалося, що справжнє багатство становлять дорогоцінні метали як такі. Значно зросла по всій Європі вартість життя, відчутно змінилась система цін, справжній бум переживала фінансова, банківська справа, розвивалися ринок, торгівля, спекуляція. Швидко зростали міста. Колишніх багатіїв перевершили нові, насамперед торговці і банкіри. Буржуазія ставала привілейованим класом суспільства, фінансувала монархів, які витрачали золото, головним чином, на утримання війська. Одна за одною в Європі відбувалися буржуазні революції. [9:45].

Значно поліпшилось і збагатилось харчування європейців. Найбільшого значення набула картопля завезена з Перу у 1533 році. На початку XVIII ст. цей коренеплід набув значного поширення в Європі, перетворившись на другий хліб. Не меншу популярність здобула кукурудза, яка суттєво вплинула на розвиток тваринництва. Дізнались європейці про томати, квасолю, велику кількість фруктів. Дізналися і про тютюн.

Без сумніву європейська матеріальна і духовна культура збагатилася досягненнями народів Азії. Схід став для Європи першим постачальником екзотики, а східні мислителі стали для освічених європейців зразком мудрості і досконалості. Але реальність Америки з її самобутніми індіанськими цивілізаціями, які несподівано виринули з туману віків, просто приголомшили гуманістів Європи. Особливе значення мала полеміка про людську сутність індіанців. Не припинилася вона і після булли папи Павла III від 1537 року яка визнала індіанців «справжніми людьми». Багато європейських гуманістів виступило на захист індіанського населення та населення Африки та Азії. Велася боротьба за права людини та расове рівноправ`я.

Захоплені землі швидко колонізувалися і християнізувалися. Католицька церква насаджувала свої інституції, в тому числі інквізицію, особливо постраждали Африка та Америка. В Америці було знищено до 90% корінного населення. Африка перетворилася на джерело чорних рабів. Колоніальні держави відкривали на узбережжі Африки факторії, що займалася відловом людей. Цілі африканські народи зникали з лиця землі, знищені работоргівлею. Історія людства ще не знала такого масового викрадення та поневолення людей.

Майже три століття існував і діяв «диявольський трикутник», маршрутами якого здійснювалась работоргівля. Добували «чорне золото» у різний спосіб. Нападали на негритянські селища, захоплювали дужих чоловіків та жінок, знищуючи всіх інших; провокували міжплемінні війни купуючи полонених; влаштовували «полювання» спустошуючи величезні райони континенту. Під час транспортування гинуло до 70% рабів, і все одно прибуток становив до 1000% на вкладений капітал. На справжню братську могилу для мільйонів африканців перетворився Атлантичний океан.

Работоргівля дала сильний поштовх для розвитку капіталізму. На крові і кістках мільйонів рабів, негрів та індіанців, закладалося благополуччя європейської знаті. Найбільш активною в цьому плані була Англія. Лише в 1774 році з Ліверпуля відправилось за рабами 300 суден.

Залишки колоніальної системи не демонтовано до цих пір.

Географічні відкриття мали величезний вплив на економічне життя Європи. Насамперед, вони зробили революцію в європейській торгівлі. Результатом їх було «раптове розширення світового ринку, збільшена різноманітність циркулюючих товарів, суперництво між європейськими націями у прагненні оволодіти азіатськими продуктами і американськими скарбами, колоніальна система…».

Сталося грандіозне переміщення торговельних шляхів і центрів. Середземне море, яке раніше відігравало головну роль в європейській торгівлі, після географічних відкриттів значною мірою втратило своє значення. Головні торговельні шляхи були перенесені на Атлантичний океан і Північне (Німецьке) море. Місце Італії, колишньої найбільш розвиненої торгової країни в Європі, зайняли інші країни - Португалія, Нідерланди, Англія. Особливо велику роль у XVI ст. почали відігравати Нідерланди. Місто Антверпен перетворилося на центр світової торгівлі, зосередивши, зокрема, у себе майже всю торгівлю прянощами.

Португальці доставляли індійські прянощі звичайно лише до Лісабона. Далі вантажі йшли в Антверпен і вже звідти розходилися по всій Європі. Антверпенська біржа здійснювала найрізноманітніші операції кредитного і оптово-торговельного характеру на дуже великі суми. Близько тисячі купецьких контор, що існували в Антверпені, належали купцям різних країн Європи, а почасти й Азії, надаючи антверпенському ринку широкого міжнародного характеру.

Проте в другій половині XVI ст. з'явилися суперники і в Антверпена. Одним із них було місто Амстердам у Північних Нідерландах (у Голландії), другим - Лондон, розквіт якого припадає в основному вже на XVII-XVIII ст.

Висновки

Отже, для Великих географічних відкриттів були серйозні історичні і економічні передумови: для подальшого розвитку європейські країни потребували дорогоцінних металів: золота і срібла, була необхідна для подорожей техніка: достатньо був розвинений флот. Крім того, Схід сприймався, як скарбниця.

Великі географічні відкриття полягали у відкритті Америки, досліджень Тихого і Атлантичного океанів, в знаходженні морського шляху до Індії навколо Африки, а також у відкриттях росіян, іспанських, французьких і інших мандрівників.

В результаті великих географічних відкриттів в економіці Нідерландів і Англії відбувся бурхливий капіталістичний розвиток, який послужив розвитку класу буржуазії, а також розвитку торгівлі і т. п.

Франція, Іспанія і Португалія слабше користувалася результатами відкриттів, оскільки відсутність економічних стимулів привела тільки до зростання розкоші серед правлячих класів.

Таким чином, Великі географічні відкриття послужили змінам в економіці і соціальній структурі суспільства багатьох країн світу.

Так, революція цін з'явилася новим чинником первинного накопичення капіталу. Вона посилила економічну роль буржуазії і їх елементів з дворянства і кріпацтва, які в тій або іншій мірі виявилися пов'язані з новими способами виробництва.

Великі географічні відкриття тяжким тягарем лягли на плечі селянства, вимушеного платити за спорядження експедицій, а також тому, що розорялися в результаті стрибка цін.

Таким чином, в країнах світу Великі географічні відкриття викликали неоднозначну реакцію економічного розвитку.

Значення Великих географічних відкриттів в історії людства величезне. Вони ознаменували нову еру в географічному дослідженні Землі, дали поштовх до розвитку багатьох областей природознавства, сприяли інтенсифікації світової торгівлі. Часто в літературі до Великих географічних відкриттів відносять також виявлення на дні океанів в середині 20 ст. грандіозної системи серединно-океанічних хребтів протяжністю більше 60000 км і глибоководні жолоби. Лише після цих видатних відкриттів були стерті «білі плями» на географічній карті Землі.

Найважливішим наслідком Великих географічних відкриттів було також глобальне переміщення світових торгових шляхів: монополія венеціанських купців на караванну торгівлю з Сходом була порушена: португальці почали продавати індійські товари у декілька разів дешевше, ніж венеціанські купці.

Країни Азії, Африки, Америки і Океанії стають ласим шматком для колоніальної політики європейських держав, що шукали нові ринки збуту, джерела сировини і землі для колонізації. Вони також привнесли з собою такі ганебні явища як работоргівля, розбій, грабіж і піратство.

Список використаних джерел

1. Бейклесс Дж., Америка очима першовідкривачів - Москва: - «Політіздат», - 1969 - 328 с.

2. Бекер Дж. История географических откритий. - М., 1960.

3. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. - М., 1971. - Т. 4. - 600 с.

4. Верн Жюль. История великих путешествий. - М., 1993.

5. Гарсіласо де Ла Вега, Історія держави інків - Москва: - «АСТ», - 2005 - 408 с.

6. Крижанівська О.О., Крижанівський О.П. Історія Середніх віків. - К., 2004. - 368 с.

7. Крип'якевич І.П. Всесвітня історія: У 3 кн. - К., 1995. - Кн. 2. - 424 с.

8. Кунін К.І., Магеллан - Москва: - «Політіздат.», - 1958 - 402 с.

9. Лієлайс А., Конкістадори - Київ: - «Україна», - 1996 - 367с

10. Лебедєв М.К. Вперше навколо землі. Подвиг Магеллана. - К., 1950. - 48 с.

11. Магидович И.П. История открытия и исследования Северной Америки. - М., 1962. - 476 с.

12. Магідович І.П., Нариси по історії географічних відкриттів - Москва: - «Віче», - 2000 - 389 с.

13. Моррісон С.Е., Христофор Колумб, мореплавець - Москва: - «Політіздат», - 1958 - 412 с.

14. Мюллер В.К. Путешествия Христофора Колумба. - М., 1960.

15. Путешествия Христофора Колумба. Дневники, письма, документы. Пер. с испан. Света Я.М. / Под ред. Магидовича И.П. - М., 1961. - 515 с.

16. Пащук В.В., Викрадення континенту - Київ: - «Україна», - 1991 - 320 с.

Размещено на Allbest.ru