Суспільно-політичні погляди і громадянська позиція О. Довженка

Размещено на http://www.allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

МАГУЗА Галина Олександрівна

УДК 94(477):316.61(Довженко)

Суспільно-політичні погляди і громадянська позиція О. Довженка

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (438 позицій, 38 с.), 1 додатку (17 с.). Загальний обсяг роботи становить 251 с.

Вступ. Актуальність дослідження. Відновлення державної незалежності України зумовило перегляд багатьох питань української історії, дотримання об'єктивності в оцінці її ключових діячів, перенесення уваги з типового суспільного на неповторне особисте. Поєднання конкретно-історичних обставин і аналізу біографії й діяльності видатних постатей дозволяє повніше показати роль особистості в історичних подіях, а через них глибше осмислити характер історичних явищ. Українська творча інтелігенція традиційно виступала провідною силою національно-культурного розвитку. В контексті дослідження її ролі у розбудові української радянської культури і збереженні національних надбань важливим є вивчення діяльності і творчості українського кінорежисера, мислителя і громадського діяча Олександра Довженка.

Для глибшого розуміння культурно-історичного розвитку суспільства крізь призму світосприйняття і поглядів О.Довженка, деталізації ролі і внеску митця в українську культуру необхідні спеціальні історичні студії його світогляду, перегляд ціннісних орієнтирів творчості, спростування радянських міфів про нього.

Актуальність теми посилюється відсутністю комплексного історичного дослідження формування та еволюції поглядів О.Довженка на суспільно-політичні процеси і культурне життя країни, його громадянської позиції як інтелектуала, письменника та патріота.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах науково-дослідної теми «Історія української державності нової та новітньої доби» (державний реєстраційний номер 06БФ046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні процесу формування і реалізації суспільно-політичних поглядів та громадянської позиції О.Довженка, сутності його поглядів на дії влади, суспільство, історію та культуру.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання наступних наукових завдань:

- простежити історіографічні етапи в довженкознавстві, охарактеризувати стан нагромадження знань про О.Довженка, здійснити аналіз джерельної бази дослідження;

- дослідити процес формування світогляду та основні позиції в поглядах О.Довженка;

- виділити український національний контекст у довоєнній творчості митця;

- з'ясувати мотиви участі кінорежисера у створенні чи підтримці міфів радянської доби;

- проаналізувати громадянську позицію О.Довженка у часи індустріалізації, колективізації, напередодні німецько-радянської війни;

- дослідити еволюцію ціннісних орієнтирів митця та ставлення до влади під впливом Другої світової війни, зокрема її демографічних наслідків;

- виявити основні принципи воєнної документалістики режисера;

- висвітлити особливості поглядів О.Довженка на суперечності суспільно-політичного і культурно-духовного розвитку України та її перспективи в умовах СРСР.

Об'єктом дослідження є особистість О.Довженка, його суспільно-політичні погляди та громадянська позиція в контексті суспільного розвитку України.

Предметом дослідження є зміст історичної свідомості, ціннісних переконань, поглядів О.Довженка на суспільно-політичний розвиток, культуру і національно-духовне життя України, ставлення до політики тоталітарного режиму; методи і форми вияву громадянської позиції.

Хронологічні межі дослідження обумовлені специфікою дослідження персоналії і охоплюють роки життя О.Довженка - 1894-1956 рр.

Методологічну основу дослідження складають принципи історизму, об'єктивності, всебічності, системного підходу. В роботі використані дослідницькі методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, узагальнення. Застосовані спеціально-історичні методи: хронологічний, порівняльний, біографічний, структурно-логічний, ретроспективний, а також джерелознавчі методи - текстологічний, кількісний, класифікації джерел та ін. Звернення до методів дослідження суміжних наук допомогло повніше і системно вирішити поставленні завдання.

Наукова новизна дослідження полягає у комплексному висвітленні соціально-політичних поглядів і громадянської позиції О.Довженка на проблеми розвитку України і українського народу. Встановлені нові факти про умови громадської і творчої діяльності кінорежисера. Вперше простежена взаємодія національних орієнтирів митця та партійної цензури, відображення у творчості комуністичних прожектів. Ґрунтовно проаналізована творчість О.Довженка як карикатуриста, що дозволило повніше відтворити його політичні симпатії і погляди. По-новому проаналізована кінодокументальна спадщина, погляди та громадянська позиція режисера під час Другої світової та Великої Вітчизняної воєн. Вперше системно висвітлено зміни в поглядах кінорежисера післявоєнного періоду, переосмислено низку біографічних фактів, чіткіше окреслена роль митця у захисті української мови і культури.

До наукового обігу введено низку нових архівних документів і опублікованих матеріалів.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у можливості використання його основних положень, висновків і фактичного матеріалу для дослідження дотичних до теми проблем, підготовки праць з історії національно-культурного розвитку України ХХ ст., вивчення ролі митців у збереженні національних надбань і розвитку культури, при розробці навчальних курсів з відповідних дисциплін, для довідково-біографічних видань.

Наукова апробація дисертації здійснювалася у формі доповідей на п'ятьох наукових конференціях: IV Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених, присвячена 15-й річниці незалежності України «Шевченківська весна» (Київ, 2006); Всеукраїнська науково-практична конференція «Українська національна ідея: Історія та сучасність» (Переяслав-Хмельницький, 2006); V Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених, присвячена 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. «Шевченківська весна» (Київ, 2007); Міжнародна конференція «Динаміка наукових досліджень - 2007» (Дніпропетровськ, 2007); Міжнародна науково-теоретична конференція «Сучасні проблеми економічного та соціального розвитку України» (Київ, 2008).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображені у семи статтях, опублікованих у провідних фахових виданнях, та в матеріалах наукових конференцій.

світогляд довженко кінорежисер документалістика

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» подано аналіз історіографії та джерельної бази проблеми.

У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробки теми» проаналізовано повноту і рівень висвітлення проблеми, визначено головні історіографічні періоди та підперіоди дослідження діяльності і творчості О.Довженка в радянській та сучасній українській історіографіях.

Аналіз масиву праць дав змогу виокремити ті наукові і науково-популярні публікації, які за своїм змістом стоять найближче до процесу нагромадження знань про формування суспільно-політичних та історичних поглядів О.Довженка і реалізацію його громадянської позиції.

Перший період започаткований публікаціями, присвяченими виходу стрічки «Звенигора» (1928 р.), і тривав до кінця 1980-х рр. Він містить два підперіоди, межою яких є 1956 р. Сучасники високо поціновували в творчості митця національний та історичний контекст . Однак цікавість до національних поглядів митця в умовах згортання українізації була нетривалою. Подальшим публіцистичним розвідкам характерне висвітлення творчості і особистості О.Довженка як революційного художника.

Характерною рисою посмертних біографій кінорежисера є певна ідеалізація його особистості. Варто зазначити, що М.Куценко підкріпив документальними джерелами нові факти з життя О.Довженка . Протягом 1960-1980-х частково висвітлювалися діяльність і творчі орієнтири митця .

В західній історіографії першого періоду кінознавець Ж.Садуль відмітив національний світогляд митця як головну складову його творчості . Ю.Лавріненко підняв питання про роль митця в національному культурному відродженні 1920-х рр., про примусову співпрацю з радянською владою . Б.Берест розглядав діяльність О.Довженка в контексті партійних настанов і контролю .

Другий період - період сучасної української історіографії проблеми, почався на межі 1980-1990-х рр. і містить два підперіоди, які відрізняються за лібералізацією думки та рівнем використання джерел. Висвітлено проблеми творчості воєнних років письменника, зокрема історію кіноповісті «Україна в огні» . Значний внесок в дослідженні поглядів і свідомості режисера зробили Р.Корогодський, С.Мащенко, В.Кудін, С.Плачинда, Л.Череватенко . О.Безручко дослідив педагогічну діяльність О.Довженка, спробував визначити фактори, що могли вплинути на його від'їзд з Києва до Москви під час голодомору . В.Марочко на основі нових джерел дослідив громадську і публічну діяльності, торкнувся світогляду О.Довженка, показав його як історика своєї доби .

Важливі кроки у висвітленні взаємовідносин митця з представниками влади і особисто зі Й.Сталіним зробили російські дослідники: Д.Бабиченко розкрив історію рішень ЦК з питань художньої літератури стосовно «ідеологічно невірних» письменників . В.Фомін висвітлив істинну історію створення фільму «Щорс» . Діаспорний письменник і літературознавець І.Кошелівець доводив, що був Довженко офіційний - лояльний громадянин радянської держави, і другий Довженко, обвинувачений у націоналізмі, який свої істинні думки приховував, але не замовчував .

Новітні дисертаційні дослідження стосуються окремих аспектів творчості і діяльності О.Довженка. В.Гребньова дослідила воєнну творчість митця в умовах тоталітаризму, О.Безручко простежив еволюцію педагогічних поглядів О.Довженка у контексті тенденцій розвитку кінематографу.

Отже, на сьогодні ще не створено комплексне дослідження, присвячене аналізу суспільно-політичних поглядів кінорежисера протягом життя, його громадянській позиції. Не знайшли цілісного висвітлення в історичній науці діяльність та позиція режисера у духовному розвитку нації, його бачення минулого та сучасного українців на останньому етапі життя, не приділено достатньо уваги історичності та громадянськості документальних фільмів.

У підрозділі 1.2 «Класифікація та характеристика джерельної бази дослідження» представлено аналіз джерельної основи дисертації: писемних, зображальних і звукових джерел. Найбільш інформаційним видом виявилися писемні свідчення, які включають декілька підгруп: документи органів влади, установ і громадських об'єднань; джерела особового походження; твори О.Довженка; періодична преса.

Великий пласт документів першої підгрупи передвоєнного і воєнного періодів виявлено у фонді ЦК КПУ в Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО України) (ф. 1). Партійні директиви в галузі кіно і літератури, доповідні записки, тематичні плани кіностудій, звіти, робочі листи кінорежисера, матеріали Спілки радянських письменників і видавництв мають відомості про творчі плани О.Довженка та плани влади щодо нього. Частину документів вперше введено до наукового обігу.

Фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) містять біографічні свідчення з маловивченого періоду життя О.Довженка - 1917-1924 рр. Документи фондів Верховної Ради УРСР (ф. 1), Ради народних комісарів (ф. 2), Міністерства народної освіти УСРР (ф. 166), Народного комісаріату іноземних справ УСРР (ф. 4) і Державного українського кінотресту (ф. 1238) містять відомості про навчання, роботу і дипломатичну службу майбутнього режисера.

Описи Відділу пропаганди і агітації ЦК ВКП(б) в Російському державному архіві соціально-політичної історії (РДАСПІ) (ф. 17) містять документи, що стосуються політики в галузі літератури і кінематографії. Вони, зокрема, дали змогу відтворити події навколо О.Довженка, його творів «Україна в огні» та «Перемога».

Низка документів органів влади і установ, опублікована у збірниках з політичної історії , історії культури і кінематографії , розкривають державну політику у сфері культури та особливості творчої діяльності митців. Залучено також публікації окремих документів, що є джерелами до досліджуваної теми

Використано ряд розсекречених і опублікованих документів з особової справи О.Довженка в Галузевому державному архіві Служби безпеки . Більшість з них є нічим іншим, як доноси, і мають велику вагу в дослідженні поглядів та позиції О.Довженка, оскільки в них зафіксовано критичне ставлення митця до радянської влади, особливо його національні прояви.

Друга підгрупа писемних джерел представлена свідченнями особового походження. Їхня цінність зумовлена авторським баченням подій, а також соціально-психологічною інформацією, яка відсутня в інших видах джерел. Оскільки частина цих джерел залишається закритою з ініціативи нащадків режисера, вивчалися опубліковані автобіографії , щоденники і записні книжки . Записи післявоєнних років публікувалися в уривках під заголовком «Нотатки і матеріали до «Поеми про море» . Достовірність інформації в особистих записах може піддаватися сумніву лише з урахуванням свідомого приховування автором подій і думок, також можна зробити похибку на датування кінорежисером записів. В роботі використані спогади про О.Довженка та віднайдена інформація, що стосується формування його світогляду, діяльності, позиції з певних питань. Для дослідження проблеми важливими є листи режисера до органів влади і високопосадовців, в яких гостро порушуються проблеми національно-культурного життя .

Творчий доробок кінорежисера склав в третю підгрупу писемних джерел. В дисертації зазначено, що у О.Довженка суто політичних чи історичних робіт немає, та його погляди простежуються в різних за жанром і характером працях. Спадок митця налічує 13 кіносценаріїв, 2 п'єси, біля 20 оповідань, автобіографічну повість, близько 90 опублікованих публіцистичних статей та виступів. Більшість з них періодично публікувалася в збірниках і окремо . Останні публікації творів О.Довженка, як правило, звірені та уточнені з автографами . При виявленні скорочень і купюр в дисертації використовувались оригінали текстів, що зберігаються в архівах.

Були опрацьовані документи особового фонду О.Довженка у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтв України (ЦДАМЛМ України) (ф. 690): тексти виступів митця при обговоренні фільмів, на Київській кіностудії, протоколи обговорень сценаріїв, робочі варіанти до поем, періодична преса зі статтями про митця. В особовому фонді О.Довженка у Російському державному архіві літератури і мистецтва (РДАЛМ) (ф. 2081) міститься низка досі не опублікованих нарисів, заміток і чорнових варіантів статей і виступів, допоміжний матеріал (опис 1). Матеріали фонду були використані для з'ясування творчих уподобань і поглядів режисера в період його життя у Москві.

Четверту підгрупу писемних джерел склали періодичні видання, які зберігаються у Національній бібліотеці імені В. І. Вернадського (журнали «Искусство кино», «Кіно», «Знання», «Советский экран», «Кино и жизнь» та ін.), газетному фонді цієї бібліотека («За більшовицький фільм», «Комуніст», «Кино-газета», «Життя і Революція»), у колекції періодичних видань РДАСПІ (газети «Известия», «Правда» та ін.). Публікації про О.Довженка і його фільми 1930-1939 рр. слугують джерелом вивчення процесу утвердження соціалістичної культури, преса часів війни і після -висвітлює участь О.Довженка у суспільному житті країни. Залучаючи свідчення періодики, в дисертації враховувався вплив партійного нагляду і цензури, які забороняли висвітлювати деякі теми взагалі, збіднювали зміст та об'єктивність висвітлення інформації.

Другим видом задіяних джерел є зображальні - кіно- і фотодокументи, графічні та портретні малюнки митця. З них отримано відомості про ставлення художника до зображуваних подій і осіб. Кінороботи - головний результат творчості митця - були переглянуті дисертантом з метою виявлення творчих орієнтирів, національного контексту (фонотека Юнацької бібліотеки ім. О. Довженка в м. Києві; Центральний державний архів кінофотофонодокументів України ім. Г. С. Пшеничного). З поміж 130 фотодокументів вказаного архіву до дослідження залучені свідчення воєнного часу, з яких, зокрема, видно, що О.Довженко супроводжував ряд політичних осіб, про що він не вів записів.

Виявлені карикатурні малюнки О.Довженка харківського періоду життя у тогочасній пресі - газетах «Вісті ВУЦВК», «Знання», які зберігаються у газетному фонді Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського, або увійшли до спеціальних видань . Зміст та ідейна спрямованість малюнків допомогли розкрити ставлення художника до подій і осіб, його роль і місце в пропагандистській діяльності.

Третій вид залучених джерел - звукові. У Російському державному архіві фонодокументів (РДАФД) зберігаються звукозаписи офіційних виступів О.Довженка на прикінцевому етапі життя. Вони слугували важливою інформацією для розуміння прогресивних поглядів режисера і водночас засвідчили тягар нереалізованих задумів.

У другому розділі «Суспільно-політичний і національний контекст в діяльності і творчості О. Довженка до Другої світової війни» розглянуто період його життя з дитинства до середини 1939 р., умови становлення як особистості, висвітлено вияви поглядів і громадянської позиції в міжвоєнний період, проаналізовано ставлення режисера до заходів радянської та влади.

У підрозділі 2.1 «Формування національної свідомості та ціннісних орієнтирів О. Довженка в докінематографічний період» виділено чинники, що формували життєві цінності, виявлені погляди під час 1917-1920 рр., тенденції та наголоси в його діяльності у 1923-1926 рр. Виховання митця у селянській родині козацького походження, захоплення працями класиків української літератури, народною творчістю сформували фундаментальну уяву про своє міцне українське коріння. Педагогічна освіта, участь у заборонених читаннях заклали основу культурно-наукових поглядів О.Довженка. Національно-демократичну революцію і воєнні дії 1917-1920 рр. він сприймав як можливість для здобуття національної незалежності, бачив відмінність інтересів українського народу і російського. У поглядах режисера соціалістичний розвиток країни не суперечив національному.

Навчання за кордоном і спілкування з літературною громадою Харкова сприяло визначенню художником власного бачення шляхів розвитку українського мистецтва як окремішнього від російського і не обмеженого соціалістичним змістом. Дебют в американській прорадянській пресі засвідчив позицію О. Довженка на боці пригніченого українського населення тогочасної Польщі. Політичним карикатурам притаманна гострота та сарказм щодо політичних діячів інших країн і чиновників УСРР. Провідників української національної революції він сприймав як таких, що програли у «перегонах» за владу, одначе симпатизував їм, порівняно з глузливими карикатурами на лідерів капіталістичного світу. За сатиричними малюнками простежено, що він висміював антирадянські виступи зарубіжних політичних сил, а також неуцтво, пияцтво, духовенство, народні забобони.

Позиції, яку він висловив в роки українізації, щодо незалежного шляху розвитку українського мистецтва з глибоким історизмом і народними традиціями, відкритого для європейського мистецтва і відмінного від російського, О.Довженко дотримувався протягом всього життя, змінюючи форми вияву.

В підрозділі 2.2 «Національні прагнення кінорежисера і його участь у створенні соціалістичних міфів» розглянуто творчу діяльність режисера в контексті її відповідності проголошеному курсу партії, громадську діяльність як виявлення громадянської позиції, національну складову у педагогічній діяльності.

В кінематографічній діяльності митець пішов на компроміс із владою, створивши фільми, що відображали оптимістичні ідеї комунізму. Усі кінороботи О. Довженка з української тематики містять історичний контекст, що відповідало творчим прагненням режисера. Віхи історії у нього репрезентовані подіями становлення держави або боротьби за неї.

Перший Довженків історико-політичний сюжет «Повстання мертвих» (1927 р.) носив співчутливе ставлення автора до зрадників радянської держави, які розкаялися. Історико-національний зміст фільму «Звенигора» (1928 р.) яскраво демонструє орієнтири творчості митця: історична спадщина, зв'язок поколінь, патріотизм. Посилення цензури в кіногалузі з 1928 р. та звинувачення О.Довженка в ідейних помилках змушували режисера творити в руслі партійної ідеології. В роботі над наступними довоєнними фільмами простежується маневрування режисера між творчими орієнтирами та ідеологічними настановами більшовицької партії.

Фактори тиску на режисера сприяли формуванню адаптивної поведінки, позиції «осторонь» під час голодомору і атмосфери страху, а факт спілкування з Й.Сталіним - уяві про власну свободу творчості і перспективу. Обґрунтування перетворень на селі та іншим комуністичним заходам митець знаходив в історії народу - способі та характері його розвитку. Та з початку 1930-х рр. О.Довженко почав критично ставитися до партійних гасел, вбачаючи в них дедалі більші розходження із дійсністю. Він не погоджувався з політикою у мистецтві, переймався системним витисненням зі вжитку української мови, традицій, побуту, відстоював право на існування національного кіно з українськими працівниками. Громадська діяльність митця мала ідейно-політичне спрямування, однак донесення спецслужб свідчать про його висловлювання та дії, які кваліфікувалися як «ворожі, націоналістичні». Він товаришував з національно свідомою інтелігенцію, а у приватних бесідах митець розвивав концепцію «трагічної долі української нації».

Отже, формування поглядів і творчих орієнтирів О.Довженка відбулося в кілька етапів. Хоча він часом своєю творчістю підтримував соціалістичні ідеї, О.Довженко став носієм української національної свідомості.

У третьому розділі «Громадянська позиція у творчості О. Довженка в період Другої світової війни» досліджено погляди режисера на війну, еволюцію ціннісних орієнтирів у творчості, патріотизм в громадській діяльності протягом 1939-1945 рр.

У підрозділі 3.1 «Кінодокументалістика О. Довженка як вияв його громадянської позиції» розглянуто погляди режисера крізь творчість в жанрі документалістики. Пріоритетом режисера була історична тематика (готував фільм «Тарас Бульба»), але під час Великої Вітчизняної війни він зосередився на подіях сучасності. Діяльність митця і царині документального фільму засвідчує його принципові позиції у відтворенні реальності. Вони полягали у наступному: правдиве відображення будь-яких воєнних подій - наступу, боїв, зруйнувань, побуту, їх очевидців; зйомка різних представників народу - жінок, дітей, матерів, здорових солдатів та поранених, інтелігенції в окупації та ін; застосування контрасту - протиставлення миру - війні, життя - смерті, воїна на фронті - жінці на полі, довоєнного міста - його руїнам. Кінодокументалістика - це чи не єдиний жанр кіно, в якому цензура вітала правдиве відображення гітлерівської агресії. Режисер був проти інсценування подій. Це суперечило мотивації режиму, який вимагав від хроніки героїчних, показових видовищ і обмежувався пропагандистськими цілями. Особливості підходу О.Довженка до хроніки війни відображають громадянську позицію як документаліста воєнного часу, патріота України, історика.

У підрозділі 3.2 «Український патріотизм художньо-публіцистичної творчості кінорежисера» простежена трансформація поглядів О.Довженка на суспільно-політичне життя країни у творчості та щоденникових записах під впливом війни. Спочатку ставлення режисера до приєднання Західної України до Радянського Союзу було позитивним в контексті возз'єднання українських земель, однак дії влади не викликали довіри у митця, що виявлено у документальних кадрах стрічки «Визволення» (1939 р.) і свідченнях спецслужб. Його судження торкалися руйнування культури, наявного страху в суспільстві, байдужості українців до національного. Він передбачив близьке зіткнення з фашизмом та неспроможність Червоної армії відбити напад, головною причиною чого вважав чистку серед військових напередодні війни. Напад гітлерівської Німеччини загострив почуття відповідальності за свій народ, що одразу відобразилося на тематиці творчості. Шевченківський націоналізм, гуманізм він протиставив уніфікованій формі зображення війни. Художніми засобами письменник відверто виступив проти війни, висловив невдоволення партійною політикою, виявив любов та співчуття до українського народу.

Отже, у підході О.Довженка до хроніки війни відобразилась його громадянська позиція як історика-документаліста воєнного часу. У художніх творах і публічних зверненнях він виступав проти війни, виражав співчуття до українського народу, відверто висловив невдоволення партійною політикою.

У четвертому розділі «Погляди О. Довженка на суспільство та політику радянської держави у післявоєнний період» показано еволюцію ставлення митця до влади під впливом драматичних наслідків Другої світової війни, проаналізована його громадянська позиція в умовах відлучення від України, висвітлені погляди О.Довженка на післявоєнну дійсність.

У підрозділі 4.1 «Осмислення О. Довженком наслідків Другої світової війни для України» з'ясовується, чому ставлення режисера до перемоги було неоднозначним. Підводячи підсумки і уроки війни, він визначив, наприклад, що у війні загинуло сорок мільйонів радянських громадян, зокрема п'ятнадцять мільйонів українців. О.Довженка обурювали дії радянських воєнних керівників як під час визволення, так і в мирний час - невиправдані жертви під час визвольних операцій, помста жителям окупованих територій, встановлення пам'ятників героям-полководцям, які, на його переконання, були масовими вбивцями тощо. Мав сумніви режисер щодо того, чи світ оцінить самопожертви радянських людей. Він прогнозував небезпеку від винайденої ядерної бомби і вважав, що науковці створили її на догоду керівникам тоталітарної держави попри здоровий глузд.

У підрозділі 4.2 «Еволюція поглядів кінорежисера на політику влади щодо України у період примусового перебування у Москві» проаналізовано зміну у поглядах режисера на проблеми економічної, культурної і національної політики у 1920-1939 рр., а також розкрито ідейну спрямованість його післявоєнних фільмів. О.Довженко прийшов до думки про систематичне винищення народу більшовицькою владою - під час соціалістичної революції і громадянської війни, голоду 1932-1933 рр., масових репресій. А заходи в ім'я комунізму хоч і привели до злигоднів і обмежень, але духовно зміцнили народ перед війною. Бачив митець зміни в суспільному житті на рівні побуту і свідомості людей, наприклад, устрій одноосібництва при соціалізмі по-сталінськи перетворився на уніфікацію та однорідність. Також О.Довженко зробив висновок, що довгий час своєю творчістю підтримував авторитет радянської влади, сприяв піднесенню її значущості в суспільстві. Режисер займав чітку позицію небажання співпрацювати з чиновницьким апаратом, супротиву заідеологізованості культури, про що свідчать, зокрема, історії написання сценаріїв і постановки за ними. Він публічно висловлювався щодо недоліків політики влади у кіновиробництві, про наявність штампів в літературі і кіномистецтві, зневажливе ставлення держави і чиновників до інтелігенції.

У підрозділі 4.3 «Суспільно-політичний та культурний розвиток України в творчості О. Довженка останніх років його життя» досліджено погляди режисера на історико-культурні, духовні та естетичні складові післявоєнного суспільства. Творчість режисера свідчить про те, що він помічав і акцентував на згубних суспільних явищах. Так, ажіотаж навколо будівництва Дніпрогесу і створення водосховища, на думку митця, призводили до занепаду сіл, а виховання молоді в дусі індустріальної розбудови не виховувало любов до природи і сільської культури. Режисер вважав, що шлях до комунізму неможливий без землеробства. Серед інших вад тогочасного суспільства називав культурне збіднення, руйнацію історичних пам'яток, примітивність в архітектурі і ремеслах в час технічних можливостей, порушення суспільної моралі, небажання знати свою історію, абсурдність бюрократичних рішень і безкультур'я чиновницького апарату.

В останній період життя митця його критичне ставлення до суспільно-економічної, культурної і національної політики влади набувало все більшої виразності; він не полишав діяльність щодо захисту української культури.

У Висновках дисертації підведені підсумки, які виносяться на захист:

- Аналіз праць з довженкознавства дає підстави виділити радянську та сучасну українську історіографію, в межах кожної з них є підперіоди. Вони відрізняються ступенем інформативності, епізодичністю досліджень, обмеженістю тематики, часових рамок, джерельної бази. Завдяки наявним працям нагромаджено певні знання з біографії та творчості О.Довженка, висвітлено окремі епізоди його громадської діяльності та частково погляди. Критичний аналіз історіографічної та джерельної бази проблеми засвідчив ряд прогалин і необхідність створення комплексного та повноцінного історичного дослідження суспільно-політичних поглядів і громадянської позиції О.Довженка;

- Досліджено, що в дитинстві і юності завдяки українському оточенню в поглядах О.Довженка зароджується розуміння національної ідеї як права українців на самовизначення і самостійний культурний розвиток. Підґрунтям світогляду стало формування почуття патріотизму, національної свідомості та прагнення служити людям. Основні позиції в поглядах вибудовувалися навколо ідеалів українського народу крізь призму його історії, а суспільно-політичні й економічні процеси в СРСР режисер сприймав у контексті їх впливу на добробут пересічного українця. Принципова позиція митця полягала в збереженні та утвердженні ідентичності українського народу. Центральне місце у суспільно-політичних поглядах О.Довженка займав поступ народу, який нерозривно пов'язаний з культурним розвитком. Останнє він асоціював зі свободою в національній культурі, обов'язковим знанням історії народу, вживанням української мови. Опосередковано він схилявся до ідеї безкласовості українського суспільства. На його переконання, сама соціалістична культура на теренах України не суперечила існуванню народних традицій, розвитку мови, а мала поєднуватися з національним колоритом і досягненнями народної культури;

- Виділено український національний контекст фільмів О.Довженка і встановлено, що майже в кожен сценарій автор вносив елементи історичних подій, українського фольклору і традиційного вбрання, побуту, застосовував українські звичаї. Він наділяв героїв моральними якостями, духовними рисами українського народу; різними засобами ідентифікував належність героїв до української нації;

- З'ясовано, що участь митця у поширенні соціалістичної ідеології почалася з 1923 р. Художньою роботою він вносив емоційно-зорове навантаження до провладного змісту інформаційних та атеїстичних видань. Довоєнні фільми режисера викликали великий резонанс у суспільстві і формували пласт нової, радянської культури. Хоча ціннісним орієнтиром творчості було пропагування краси людських вчинків, не без політичного тиску він показував героїку громадянської війни, прогресивність колективізації, соціалістичну розбудову і подвиги нової радянської людини. Попри критику, ці кінороботи посіли провідне місце в тогочасній культурі. Свої роботи цих років митець вважав недосконалими, і, що головне, використаними владою для формування суспільної думки;

- Проаналізовано громадянську позицію режисера стосовно сталінських соціально-економічних експериментів. Вона зазнавала змін у процесі усвідомлення ним розходження між гаслами влади і реальними справами. Так, позиція «осторонь» під час голодомору в Україні змінилася на критику влади і твердження про систематичне знищення українського народу репресіями, голодом, війнами. Форсована індустріалізація, на його думку, спричинювала розорення села, поширення безкультур'я, безвідповідальність чиновницького апарату. Активна громадянська позиція митця виявлена у другій половині 1930-х рр. на поприщі захисту української культури, популяризації традиційного села, національного виховання студентів;

- Досліджено еволюцію ціннісних орієнтирів О.Довженка під впливом Другої світової війни. Якщо в довоєнний період він здебільшого займав позицію спостерігача історичних процесів, патріота-інтернаціоналіста, то в ході Другої світової війни актуальним стало питання про існування українців як нації, і це спонукало його до аналізу сутності радянської влади. Він викривав нівелювання чиновниками національних традицій і цінностей, політику виховання сірих особистостей, аналізував причини кровопролитного характеру бойових дій і масштабних втрат. Митець оцінював жертовність українського народу та прогнозував її неоціненність ні владою, ні світовою громадськістю. Війну розглядав як явище в історії з величезними наслідками, дивився на тогочасні події з позицій майбутнього;

- Виявлено наріжні принципи воєнної кінодокументалістики О.Довженка, які випливали з мети створити екранізоване зображення війни як правдивої історії. Завдання документальних фільмів про визволення України він вбачав у показі історії війни через призму реальних подій і життя людей, що мало б повчальне значення для нащадків. Він став першим українським хронографом, істориком-літописцем жахливої картини війни. Документальні стрічки О.Довженка воєнної доби засвідчили громадянську позицію патріота;

- Висвітлено критичність поглядів режисера на радянську дійсність, які набували дедалі більшої виразності з висоти життєвого досвіду. Він критикував приховування владою людських втрат у війні, репресії щодо жителів звільнених територій, глорифікацію заслуг командирів на шкоду героїзму солдат і звичайних громадян. Формування особистості в умовах тотального контролю і соціалістичного виховання, на його думку, призводило до втрати рис людяності і моралі серед молоді. У культурному житті відзначав однобічність, обмеженість, примітивізм та заангажованість, породжувані політикою партії в мистецтві, прояви дилетантства керівників, втручання у творчий процес, міфологізацію суспільної думки. Комуністична партія зусиллями митців створювала штучні образи та штампи і насаджувала їх у суспільній свідомості. Він не схвалював національну політику влади, спрямовану проти національної самоідентифікації в усіх галузях культури. Вважав, що існування української нації під загрозою: через війну і нищення українського духу. Інтелектуальний поступ народу неможливий без подолання байдужості суспільства до власної історії, збереження традиційного українського села, національного одягу, архітектури, мови, без спротиву культурному і духовному збіднінню, стандартизації життя і побуту.

В дисертації висловлена низка пропозицій щодо подальшого дослідження теми і повнішого використання надбань довженкознавства у виховній роботі державних та культурно-освітніх установ і засобів масової інформації.

ПУБЛІКАЦІЇ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ, ЯКІ ВІДОБРАЖАЮТЬ РЕЗУЛЬТАТИ І ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

1. «Україна в огні»: між реальністю і сталінізмом. Нові документи з історії довженкознавства / Галина Магуза // Часопис української історії. - 2006. - № 4. - С. 99-103.

2. Еволюція ціннісних орієнтирів О. Довженка в його воєнній та післявоєнній творчості / Галина Магуза // Українознавство. - 2007. - № 2. - С. 126-131.

3. Суспільно-політичні та історичні погляди Олександра Довженка в його хронікально-документальній творчості / Магуза Г.О. // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - Т. 16. - К., 2007. - С. 283-294.

4. Еволюція ціннісних орієнтирів творчості О. Довженка часів сталінізму (воєнний та післявоєнний період) / Г. Магуза // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 2007. - № 89-90. - С. 88-91.

5. Суспільно-політичний контекст творчості Олександра Довженка довоєнного періоду / Галина Магуза // Часопис української історії. - 2007. - № 7. - С. 103 - 110.

6. Український контекст творчості О.Довженка в роки Другої світової війни / Галина Магуза // Часопис української історії. - 2008. - № 9. - С. 81 - 87.

7. Україна і українці в суспільно-політичних поглядах О. Довженка / Г. Магуза // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. - 2009. - № 30. - С. 70-74.

8. Дослідження суспільно-політичної діяльності та поглядів О. Довженка у сучасній історіографії / Галина Магуза // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції Шевченківська весна. Історія (2-3 березня 2006). - Вип.4. - К., 2006. - С. 39-43.

9. Олександр Довженко як кінодокументаліст воєнної доби / Галина Магуза // Шевченківська весна: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих учених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. (1-2 березня 2007). - Вип. V : у 3 ч. - Ч. 2. Історія. - К., 2007. - С. 435-439.

10. Ставлення О.Довженка до сталінських соціально-економічних експериментів: колективізації та індустріалізації / Магуза Г.О. // Dynamika naukowych badaс - 15-31 липня 2007: Materiaіy Miкdzynarodowej koferencji. Tym 5. - Historia. Politoіogija. Filozofia. Muzyka i їycie. - Przemyњl, 2007. - С. 3-5.

11. Духовні аспекти розвитку людини в поглядах О.Довженка на економічний та технічний прогрес / Г.О. Магуза // Сучасні проблеми економічного та соціального розвитку України: Збірник матеріалів Х Міжнародної науково-теоретичної конференції (16-17 квітня 2008 р.) / Українська академія бізнесу та підприємництва. - К., 2008. - С. 186-188.

12. Довженко Олександр Петрович / Г.О. Магуза // Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності / О.В.Даниленко, Л.В. Іваницька, В.Ф. Колесник та ін. За заг. ред. А.П. Коцура, В.П. Коцура, Н.В. Терес та ін. - К.-Чернівці : Книги - ХХІ, 2010. - С. 174-177.

АНОТАЦІЯ

Магуза Г.О. Суспільно-політичні погляди і громадянська позиція О. Довженка. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертація є комплексним дослідженням формування та еволюції суспільно-політичних поглядів і громадянської позиції О.Довженка протягом життя. В дослідженні залучені різні види джерел та окреслено історіографічні етапи вивчення проблеми. Досліджено ставлення митця до суспільно-економічної, культурної і національної політики влади. Проаналізовано взаємодію його національних орієнтирів та цензурних утисків. Вперше розглянуто погляди та принципові позиції режисера як карикатуриста і кінодокументаліста, чітко окреслена його роль у захисті української мови і культури, висвітлені особливості поглядів на післявоєнне суспільне і культурне життя країни.

Ключові слова: Олександр Довженко, довженкознавство, громадянська позиція, суспільно-політичні погляди, еволюція поглядів, національна свідомість, культурний розвиток, кінодокументалістика, патріотизм, Велика Вітчизняна війна.

АННОТАЦИЯ

Магуза Г.A. Общественно-политические взгляды и гражданская позиция А. Довженко. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию формирования и эволюции общественно-политических взглядов и гражданской позиции А.Довженко на протяжении жизни. Определены главные историографические периоды исследования деятельности и творчества А.Довженко: советский, современной украинской историографии, в пределах каждого выявлены подпериоды, которые отличаются тематикой, степенью информативности, эпизодичностью и документальной основой. Документальная база исследования представлена большим количеством письменных источников, а также изобразительными (кино- и фотодокументы, рисунки) и звуковыми (звукозаписи). Рассмотрены различные виды деятельности А.Довженко, которые свидетельствуют о гражданской позиции и творческих предпочтениях.

В диссертации прослежен процесс формирования национального мировоззрения и выявлены основные факторы, которые в дальнейшем влияли на деятельность и гражданскую позицию режиссера. Основные позиции в его взглядах основывались на идеалах украинского народа сквозь призму его истории и культурного развития. Доказано, что на определенном этапе во взглядах режиссера становление коммунистической идеологии не противоречило развитию национальной культуры, а принципиальной позиции сохранения культуры и утверждения идентичности украинского народа он придерживался всю жизнь. Существование нации он ассоциировал со свободой в национальной культуре, обязательным знанием истории своего народа, употреблением украинского языка во всех сферах общественной жизни. Косвенно он склонялся к идее бесклассовости украинского общества.

Выделен украинский национальный контекст творчества А.Довженко. В диссертации показаны многочисленные факты противостояния режиссера партийному вмешательству в искусство, балансирование между национальными ориентирами художника и цензурой.

Исследована эволюция ценностных ориентиров А.Довженко. Тема страданий украинского народа во время войны и его будущего стала ведущей в военном и послевоенном творчестве. Взгляды режиссера относительно сталинских социально-экономических экспериментов со временем изменились. Позиция «стороннего наблюдателя» во время голодомора в Украине сменилась критикой власти и выводом о систематическом уничтожении украинского народа репрессиями, голодомором, войнами. По его мнению, форсированная индустриализация вызвала разорение села, распространение бескультурья, безответственность чиновничьего аппарата.

В работе по-новому проанализирована деятельность художника в сфере документального кино, которая характеризовалась правдивым изображением жизни в искусстве, высоким патриотизмом и стремлением к созданию документов эпохи для последующих поколений.

Доказано, что общественная и публичная деятельности А.Довженко на поприще защиты украинской культуры, национального воспитания студентов, популяризации традиционного села и исторического сознания, антивоенная деятельность и т.п. были проявлениями активной гражданской позиции как патриота украинского народа.

Ключевые слова: Александр Довженко, довженковедение, гражданская позиция, общественно-политические взгляды, эволюция взглядов, национальное сознание, культурное развитие, кинодокументалистика, патриотизм, Великая Отечественная война.

ANNOTATION

Maguza G.O. Socio-political views and civic position of O. Dovzhenko. - Manuscript.

Thesis for candidate's degree in historical sciences, specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2010.

The thesis is a comprehensive study of development and evolution of socio-political attitudes and civic position of Ukrainian writer, screenwriter, publicist and thinker Oleksandr Dovzhenko. Different types of sources - documentary, descriptive and audio documents - were involved in the research. The steps of historiographical study of the problem are outlined. O. Dovzhenko's attitude towards socio-economic, cultural and national policy of authority is researched in the thesis, interaction of his national landmarks and censorship oppression are analyzed. For the first time the views and fundamental positions of the artist as cartoonist and documentary film director are given in the thesis. Also his role in protecting of Ukrainian language and culture is clearly defined, the features of writer's views on postwar social and cultural life are highlighted.

Key words: Oleksandr Dovzhenko, Dovzhenko studies, civic position, social and political views, evolution of views, national consciousness, cultural development, documental film, nationalism, the Great Patriotic War.

Размещено на www.allbest.ru