Аграрні відносини в українському селі у 20-30-х роках ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

АГРАРНІ ВІДНОСИНИ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ У 20-30-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ

07.00.01 - Історія України

СКОТНІКОВА Лада Станіставівна

Київ 2000

Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі історії України Національного аграрного університету.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор МИГРИН Григорій Павлович, завідувач кафедрі історії України Національного аграрного університету.

- доктор історичних наук, професор ПАНЧЕНКО Петро Пантелеймонович, Завідувач відділу сучасної історії України Інституту історії України НАН України;

- кандидат історичних наук, доцент ХОРОШУН Борис Іванович, завідувач кафедрі історії України Українського транспортного університету.

Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра новітньої історії України.

Захист відбудеться «25» лютого 2000 р. 0 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України (адреса: 01001, Київ-1, вул. М. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України НАН України (адреса: 01001, Київ-1, вул. М. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий «21» січня 2000 р.

Вчений секретар

доктор історичних наук О.І. Гуржій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність дослідження. Економічні відносини - найважливіша сфера життєдіяльності суспільства і їх характер може або сприяти, або навпаки перешкоджати поступальному розвитку останнього. Вивчення теорії і практики економічних відносин є одним із завдань історичної науки. Актуальність цього питання стає очевидною в нинішніх умовах, коли в економіці України, зокрема, її агропромисловому комплексі проходить складний процес перетворення виробничих відносин. Від наслідків реформ в аграрній сфері у значній мірі залежить перетворення України в справді незалежну, демократичну, правову державу. В умовах здійснення сучасної аграрної реформи, при визначенні шляхів і методів зміни форм власності та господарювання, переходу до ринкових відносин в агропромисловому комплексі, відродженні інститутів самоврядування в українському селі необхідно враховувати уроки негативного і позитивного досвіду аграрних перетворень, що відбувалися в українському селі у 1920-1930-х роках. Без об'єктивного аналізу цих процесів важко створити дійсно цивілізовані економічні відносини в сільському господарстві.

Зв'язок роботи з науковими цільовими програмами. Дисертаційне дослідження має зв'язок з цільовою програмою «Історичні та соціальні аспекти розвитку аграрних відносин в Україні (1917 - початок 1990-х рр.)», яка розробляється колективом кафедри історії України Національного аграрного університету (м. Київ).

Предметом дослідження є державна аграрна політика, що знайшла своє відображення у документах вищого партійного і державного керівництва, щодо розвитку аграрного сектору відповідно до принципів нової економічної політики та утвердження на селі колгоспно-радгоспного ладу.

Об'єктом дисертаційного дослідження є економічні та суспільно-політичні процеси, що відбувалися в українському селі в умовах введення нової економічної політики, згортання її, здійснення насильницької колективізації та утвердження колгоспно-радгоспного ладу.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1921-1939 роки, коли проходив процес формування тоталітарної системи, утвердження командно-адміністративних методів управління аграрною сферою, силовими методами змінювалися економічні відносини на селі.

Географічні рамки дослідження охоплюють українські землі, що входили до складу СРСР.

Мета дисертаційного дослідження: провести узагальнюючий комплексний аналіз аграрних відносин в українському селі у 1921-1939-ті роки, розкрити позитивні та негативні чинники соціально-економічних перетворень в сільському господарстві України у вказаний період.

Реалізація зазначеної мети обумовила постановку таких завдань:

- встановити ступінь наукової розробки обраної проблеми в історичній літературі, з'ясувати об'єктивність попередніх досліджень з історії аграрних відносин в українському селі у 1920-1930-х роках;

- висвітлити причини суперечливого розвитку аграрних відносин в українському селі у 1921-1930-ті роки;

- проаналізувати політику ВКП (б) - КП (б)У, щодо селянства та законодавчі акти радянської влади з проблем власності та господарювання у сільськогосподарському виробництві, що були прийняті у 1921-1939-х роках;

- охарактеризувати етапи змін економічних відносин в українському селі, форм володіння землею та землекористування, розвитку сільськогосподарської кооперації, орендних відносин, особливості організацій сільськогосподарського виробництва в місцях компактного проживання національних меншин;

- розкрити значення і результативність кредитування і контрактації для розвитку сільськогосподарського виробництва України;

- показати вплив землевпорядкувальних робіт, розвитку орендних відносин, міграційних процесів на соціально-економічний стан українського села у досліджуваний період;

- визначити особливості, види та шляхи використання земельної ренти;

- проаналізувати суть продовольчої політики, форми та методи реалізації сільськогосподарської продукції, державної та недержавної структури торгівлі та їх вплив на соціально-економічне становище українського села;

- розкрити спільні риси та особливості голоду 1921-1923 та 1932-1933 років;

- розглянути демографічні аспекти розвитку українського села у 1920-1930-х роках;

- сформулювати рекомендації, спрямовані на недопущення негативних і використання позитивних моментів при розробці законодавчих актів з аграрно-селянського питання, визначені напрямків та шляхів господарювання у сільськогосподарському виробництві у перехідний до ринкових відносин період.

Методологічну основу дисертації становлять принципи історизму та об'єктивності. Підхід до розгляду суспільних та соціальних процесів на селі у 1921-1930-х роках здійснювався з метою розкриття закономірностей їх розвитку, в тому вигляді, в якому вони відбувалися в дійсності. Основні методи дослідження - проблемно-хронологічний, структурно-системний, порівняльно-історичний, статистико-аналітичний.

При визначені теоретично-методологічної основи та змістовної спрямованості дисертаційного дослідження дисертантка враховувала роботи В.І. Леніна та Й.В. Сталіна з аграрно-селянського питання; праці М.І. Бухаріна та О.І. Рикова, в яких викладені альтернативні підходи до вирішення вказаного питання.

При оцінці подій, явищ у розвитку аграрного сектора України в 1920-1930-х роках використовувалися положення із праць О.В. Чаянова, М.Д. Кондратьєва, їх послідовників в Україні І.П. Короткова, О.К. Філіповського та ін. У працях цих авторів є судження концептуального характеру і фактологічний матеріал про форми власності та господарювання у сільськогосподарському виробництві України, зокрема, про орендні відносини, сімейний підряд, проаналізовано соціальний склад селянства (з урахуванням особливостей та етапів здійснення нової економічної політики, розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі).

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній:

а) проведено комплексний історико-політологічний аналіз аграрних відносин в українському селі у 1920-1930-х роках;

б) проаналізовано політичні та економічні аспекти суперечливого розвитку аграрного сектора України у вказаних роках;

в) визначено суть уроків здійснення аграрної політики в умовах однопартійності та тоталітарного режиму;

г) обґрунтовано положення, що найефективнішою формою розвитку аграрного сектора України була сільськогосподарська кооперація;

д) показано, що ефективному розвитку усіх форм господарювання в аграрному секторі сприяють цілеспрямоване кредитування, введення єдиного сільськогосподарського податку, поєднання державного замовлення на сільгосппродукцію (на основі попередньої дотації) та права її реалізації шляхом біржової торгівлі та реалізації на ринку за вільними цінами;

є) використовується значна кількість документів, які досі не використовувались дослідниками.

Практична значимість дослідження полягає в тому, що наявні факти, основні положення, висновки, рекомендації, сформульовані у дисертації, можуть бути використані при підготовці наукових та популярних праць з історії України ХХ століття розкритті питань розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні в лекціях з відповідних тем базової дисципліни «Історія України» та при розробці спецкурсів з аграрно-селянського питання.

Апробація результатів дослідження. Висновки, рекомендації, сформульовані у дисертаційній роботі, обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Національного аграрного університету та відділу сучасної історії України Інституту історії України НАН України. Основні положення роботи викладено у 4 публікаціях, використовувалися при підготовці і читанні лекцій, на семінарах про соціально-економічне і суспільно-політичне становище в Україні у 1920-1930-х роках. Дисертантка виступала на міжнародній конференції, присвяченій 100 річчю НАУ (Київ,1998), міжвузівській науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу (Київ, 1998) та на науково-практичних конференціях Національного аграрного університету (Київ, 1996-1999).

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Її обсяг становить 219 сторінок. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, посилань, списку використаних джерел та літератури (24 сторінки, 324 назви).

аграрний відносини український село

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, її новизна, практичне значення, визначені мета і завдання роботи, предмет і об'єкт дослідження, окреслені хронологічні рамки, вказано який особистий внесок був зроблений здобувачем у розробку досліджуваної теми.

У першому розділі - «Історіографія проблеми та використані джерела» аналізується література з досліджуваної проблеми та документальні матеріали використані в процесі написання дисертаційної роботи.

З досліджуваної теми є чимало публікацій. Ряд з них проаналізовані у монографіях історіографічного характеру та відповідних розділах докторських і кандидатських дисертацій. Найбільш повно це зроблено у монографіях А.В. Санцевича, В.Г. Сарбея, В.І. Погудіна, колективній праці науковців Національного аграрного університету. В них проаналізовано понад 150 праць, в яких висвітлені різні аспекти аграрних відносин в Україні у 1921-1939 рр. Однак, багато видань до цього часу не були доступні для науковців.

Дисертантка опрацювала понад 500 праць (монографій, брошур, статей) опублікованих у 1920-1990-х рр. Вони проаналізовані з урахуванням часу опублікування, та змістовної спрямованості.

Вже у першій половині 1920-х років з питань аграрних відносин в Україні опубліковано понад 150 праць (брошури, тематичні збірники, статті, тези доповідей і виступів на сесіях, конференціях). Особливу групу праць становлять доповіді, брошури, статті партійних, радянських, господарських працівників, в яких роз'яснювалися рішення Комуністичної партії з аграрно-селянського питання та й містяться матеріали про стан в аграрному секторі, судження щодо перспектив його розвитку.

У більшості праць, авторами яких є вчені та практичні працівники, проведено аналіз результатів здійснення в Україні декрету про землю і землевпорядкувальних робіт, висвітлено причини та суть диференціації селянства, сконцентровано увагу на шляхах переходу від продрозверстки до продовольчого податку та відроджені сільськогосподарської кооперації.

У публікаціях другої половини 1920-х рр. висвітлені питання про місце і роль сільськогосподарської кооперації у соціально-економічному розвитку українського села та зміну державної політики щодо форм господарювання в аграрному секторі (зменшення кредитування селянства, деформація системи контрактації, збільшення податків, початок репресій проти українських хліборобів та вчених аграріїв). Зміна партійно-державної політики відбилася і на розробці проблем розвитку українського села. В усіх працях, авторами яких були партійні та державні діячі, історики, економісти, вчені-аграрії доводилася важливість і необхідність проведення колективізації сільського господарства, трактувалися переваги колгоспно-радгоспного ладу.

У 1940-х рр. соціально-економічне і суспільно-політичне становище в українському селі по суті не досліджували. У 1950-х рр. з теми розвитку аграрних відносин опубліковано кілька праць. Справді масовий характер по вивченню економічних процесів в СРСР в період здійснення непу та проведення колективізації набула робота у 1960-1970-х рр. Привертають увагу праці В.П. Данилова та М.К. Фігуровської. Цифровий та інший фактичний матеріал, використаний авторами при написанні робіт, стосується РРФСР, але загальний перебіг процесу, спостереження і висновки авторів мають безпосереднє відношення до досліджуваної теми. Разом з тим, автори фактично не висвітлюють питання про податкову і кредитну політику щодо сільськогосподарських товаровиробників, про орендні відносини в сільському господарстві. В цей час з'явилося чимало праць в яких висвітлюється питання розвитку сільського господарства в роки другої п'ятирічки. У 1960-1970-х роках тему розробляли понад 100 істориків та економістів, які працювали в наукових закладах Академії наук та вузах України. У вказані роки опубліковано понад 50 монографій, в яких висвітлювалися процеси у аграрному секторі України. Дані, наведені у цих працях, хоч вони не типові, класифіковані таким чином, що сільське господарство України після утвердження колгоспно-радгоспної системи нібито стало процвітаючим, високотоварним.

У 1980-першій половині 1990 рр. з питань аграрних відносин в українському селі у 1920-1930-х роках захищено 18 докторських і кандидатських дисертацій та опубліковано 10 монографій, 32 брошури, понад 200 статей та наукових повідомлень. Це, насамперед, праці, авторами яких є вчені Інституту історії України Національної Академії Наук України, Київського університету імені Тараса Шевченка, кафедри історії України Національного аграрного університету. Новий фактологічний матеріал, багатоплановий аналіз аграрних відносин в українському селі у 1920-1930-х рр. містяться у двотомній історії України, колективних та індивідуальних монографіях, брошурах, численних статтях. Виділяються праці С.В. Кульчицького, опубліковані в кінці 80-х - початку 90-х рр. з історії суцільної колективізації в Україні про голодомор 1932-1933 років. Положення концептуально-методологічного характеру містяться у другій частині монографії С.В. Кульчицького «Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928 рр.)». Ряд аспектів проблеми розкриті у кандидатській дисертації О.С.Каденюка. Вперше в історичному дослідженні поставлено питання про плюралізм власності та господарювання в аграрному секторі України в умовах непу. В.В. Калініченко в своїх роботах висвітлив важливі аспекти аграрних відносин в українському селі у 1920-х рр. Обґрунтованим є висновок про два періоди розвитку аграрного сектору України - до колгоспний (1921-1929 рр.) і колгоспний (з осені 1929 р.). У до колгоспний період в аграрному секторі України існувала багатоукладність, селяни користувалися землею у трьох формах, колективній, общинній, дільничній. Насильницька колективізація представлена як експропріація землі та майна у всіх верств селянства. Правові аспекти вирішення аграрно-селянського питання у 1920-х рр. висвітлені у монографії В.В. Анісімова «Земельна політика і земельне законодавство в Україні (1917-1929 рр.)». Значним доробком є монографія В.І. Марочка «Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1929 рр.)», в якій простежується історія селянської кооперації в Україні, висвітлюються основні етапи її становлення та розвитку з 60-х років ХІХ століття до її руйнації наприкінці 20-х років ХХ століття. Ряд аспектів розвитку аграрної сфери у 20-30-х роках ХХ століття висвітлені у монографії Б.В. Чирка.

Увагу істориків привернула проблема голодомору 1921-1923 та 1932-1933 рр. Трагедії голодомору 1921-1923 рр. було присвячено ряд праць, які були опубліковані у 1920-х роках. У 1930-1950-х рр. розробка питань про голод була фактично припинена. Наприкінці 1980-х-1990-х рр. голодомору 1921-1923 та 1932-1933 років присвячена ціла низка праць, збірник документів та захищена кандидатська дисертація.

У 1920-1990-ті рр. значну увагу дослідженню процесів в українському селі приділяли історики та економісти з числа української діаспори. В їх працях досліджуються різні аспекти розвитку сільськогосподарської кооперації, господарювання у аграрному секторі України в умовах непу, насильницької колективізації. У 1950-1990-х рр. захищені дисертації, в яких висвітлені соціально-економічні аспекти розвитку українського села в умовах нової економічної політики, розкрита роль сільськогосподарської кооперації у виробництві та реалізації продукції. Багатоплановою за структурою і змістовною спрямованістю є колективна монографія «Українське село у 20 - 90-х рр. ХХ ст.»

Аналіз праць з теми свідчить, що, при висвітленні процесів, які відбувалися в українському селі у досліджуваний період; недостатньо проаналізовані форми і методи господарювання в сільському господарстві України в перший період непу (1921-1925 рр.); не розкриті особливості реалізації сільськогосподарської продукції в умовах існування різних форм торгівлі. В працях, опублікованих на початку 1990-х рр., виявляється прагнення окремих авторів всі явища в аграрному секторі представити як руйнівні, навіть реакційні. Це відноситься і до процесів, які відбувалися в українському селі в першій половині 1920-х рр., коли в основному здійснювалася нова економічна політика, широко розвивалася сільськогосподарська кооперація, виявлялися елементи ринкових відносин.

При розробці та проведенні сучасної аграрної політики враховуються уроки соціально-економічних перетворень, які відбувалися в українському селі у 1920-1930 рр. Вони в певній мірі відображені у працях економістів, які опубліковані у 1991-1997 рр.

Певні оцінки стану сільського господарства України у 1980-1990 рр. та прогнози щодо його розвитку в перехідний до ринкових відносин період містяться у програмних документах сучасних політичних партій.

Джерельну базу становлять опубліковані документи та архівні матеріали. Опубліковані документальні матеріали автор умовно поділила на групи. Перша - це стенографічні звіти з'їздів та конференцій ВКП (б) і КП (б)У, пленумів їх центральних комітетів, конференцій місцевих партійних комітетів, їх виборних органів, які опубліковані у 1920-1930-х рр. Тут містяться доповіді офіційного характеру, виступи учасників партійних форумів, прийняті на них резолюції та постанови. Опубліковані й тематичні збірники, в яких вміщені найважливіші рішення з аграрно-селянського питання. Друга група опублікованих у 1920-1930-х рр. документів - стенограми Всесоюзних і Всеукраїнських з'їздів Рад, всесоюзних і республіканських конференцій та нарад з проблем розвитку сільського господарства, декрети та закони урядів СРСР і УРСР з аграрно-селянського питання. Третя - щорічні звіти про роботу урядів СРСР і УРСР, котрі видавалися окремими брошурами. У 1920-1930-х рр. видавались збірники законів, в яких вміщені декрети, закони, постанови з аграрно-селянського питання, про проведення землевпорядкувальних робіт, розвиток сільськогосподарської кооперації.

Значну частину джерельної бази становлять архівні матеріали. Для всебічного розкриття теми автор залучила документи і матеріали, що зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Вивчення фондів Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (Ф. 1), Народного комісаріату землеробства УРСР (Ф. 27), Всеукраїнського Центрального комітету незаможних селян (Ф. 257), Державної планової комісії УРСР (Ф. 337) та Наркомату та уповноваженого внутрішньої та зовнішньої торгівлі й постачання (Ф. 423) допомогло по-новому розглянути процеси, які відбувалися у 1920-1930-х рр. в аграрному секторі України. Ці фонди містять неопубліковані документи вищих законодавчих і виконавчих органів влади (стенографічні звіти Всеукраїнських з'їздів рад, сесій ВЦВКУ за 1921-1937 рр., звіти Наркомзему, Наркомпроду та ін.) Вивчення цих документів дозволяє дослідити, яким чином здійснювалася нова економічна політика, а згодом насильницька колективізація в Україні. Фонди Центральної комісії національних меншин (Ф. 413) та Головного уповноваженого в Україні єврейського громадського комітету по наданню допомоги потерпілим від погромів (Ф. 2497) містять важливу інформацію про специфіку ведення сільськогосподарського виробництва національними меншинами. У фонді Центрального Комітету Комуністичної партії України (Ф. 1), Центрального державного архіву громадських об'єднань України містяться документи правлячої Комуністичної партії за 1921-1939 рр. та політичних партій, що існували у 1921-1925 рр.

Джерельну базу значно збагатили матеріали періодичних видань. Вивчено 35 газет та 12 журналів, які у 1920-1930-х рр. видавалися політичними партіями, законодавчими органами та виконавчими органами влади, науковими закладами. Використані матеріали, статистичних збірників та календарів-довідників.

Своєрідними є джерела, які дозволяють показати як враховуються уроки минулого в сучасних умовах (законодавчі акти з аграрно-селянського питання, прийняті у 1990-1998 роках; матеріали поточних архівів міністерства агропромислового комплексу, державного комітету статистики України; фонди поточних архівів ряду політичних партій та громадських організацій, в основному, рішення їх з'їздів і конференцій, керівних органів). Їх використання дало можливість розкрити суть різних концептуальних підходів до вирішення аграрно-селянського питання в сучасних умовах та показати як вони відображені у законодавчих і нормативних актах.

Використання всіх зазначених джерел дозволило вирішити основні завдання дисертаційного дослідження.

Другий розділ - «Виробничі відносини в українському селі у добу нової економічної політики» - висвітлює основні тенденції в розвитку аграрного сектору України у 1921-1929 роках. На основі типових даних показано, що в добу нової економічної політики широко і цілеспрямовано використовувалися товарно-грошові відносини, економічні методи управління.

Основоположним документом, щодо сутності та напрямків державної аграрної політики в умовах непу, було рішення Х з'їзду РКП (б) «Про заміну розверстки натуральним податком». Вони лягли в основу низки законодавчих актів, прийнятих державними органами УСРР. 27 березня 1921 р. надзвичайна сесія ВУЦВК прийняла постанову «Про заміну продовольчої розверстки натуральним податком». Пріоритетне місце серед правових актів у галузі сільського господарства посідав Земельний кодекс УРСР, схвалений ВУЦВК у листопаді 1922 р. У спеціальних законодавчих актах визначалися напрямки та форми землевпорядження та господарювання національними меншинами, насамперед тими, що мешкали у південних регіонах України. Законодавче визначався механізм розвитку ринкових відносин, принципи регулювання торгівлі, як державної і кооперативної, так і приватної. Значну роль у посиленні регулюючого впливу на ринок з боку держави відігравало використання таких форм організації обміну, як біржі, ярмарки. Складовою частиною державної аграрної політики була програма матеріально-технічного та кадрового забезпечення сільськогосподарського виробництва.

На основі опрацьованих джерельних матеріалів висвітлено структуру господарювання в аграрному секторі України у добу нової економічної політики. У 1921-1929 рр. в цій галузі домінували індивідуальні селянські господарства. Створювалися колективні господарства. Серед них переважали товариства по спільній обробці землі та становили 77,7%, сільгоспартілі - 20%, комуни 2,3%. Серед членів колективних господарств 85% становили незаможники і батраки, 15% - середняки. У їх розпорядженні була незначна кількість земельних угідь.

Відбувалося збільшення кількості радгоспів. В середині 1920-х рр. існували дві категорії радгоспів - трестовані та приписні. Перша категорія входила до складу трестів, державних структур, радгоспи другої категорії створювалися промисловими підприємствами. Крім радгоспів в Україні існувала ще одна категорія державних сільськогосподарських підприємств - господарства цукрових заводів.

В умовах існування різних форм власності в аграрному секторі України набули розвитку орендні відносини. Застосовувалися два типи оренди: короткотермінова (річна) і довгострокова (на 3 і більше років). З серпня 1922 по січень 1923 р. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли 12 постанов, в яких визначалися принципи та форми організації кооперативних товариств та об'єднання їх у спілки. У 1922-1927 рр. в Україні діяли кооперативні товариства двох типів - універсальні (багатогалузеві) і спеціалізованого типу (бурякові, скотарсько-молочні, садово-виноградні, хмелярські). Діяльність союзів спрямовувалась Всеукраїнським союзом сільськогосподарської кооперації (з 1925 р. - «Сільський господар»). В середині 1920-х рр. сільськогосподарська кооперація стала одним з найбільших постачальників продукції: через її товариства заготовлялося майже три чверті продовольства (зерно, продукти тваринництва). Вона володіла монопольним правом на реалізацію продукції цукровиробництва.

У розділі проаналізовані форми і методи ведення сільськогосподарського виробництва національними меншинами, переважно тих, що компактно проживали у південних регіонах України (німці, болгари, євреї, греки). Відзначено, що при цьому проявлялися певні традиції - прихильність до сільськогосподарської кооперації, орендних відносин, застосування інтенсивних технологій у землеробстві та тваринництві.

Значну роль відігравали сільськогосподарські кредитні товариства, фінансові фонди, що поповнювалися за рахунок коштів, які державним бюджетом передбачалися для надання кредитів індивідуальним і колективним господарствам. Розкрито позитивне значення застосування єдиного сільськогосподарського податку, діяльності Укрсільгоспбанку.

В умовах існування різних форм господарювання з'явилась необхідність корегування напрямків кадрового забезпечення сільськогосподарського виробництва. На початку 1920-х рр. були створені ряд вузів, які готували спеціалістів агрономічного, зоотехнічного, ветеринарного профілів. У другій половині 1920-х - на початку 1930-х рр. відкрито вузи по підготовці спеціалістів економічного та інженерно-технічного профілю. Введені спеціальні курси з питань господарювання у колгоспах і радгоспах.

У розділі даються оцінки рішень XV з'їзду ВКП (б). І зараз в ряді публікацій твердиться, що XV з'їзд ВКП (б), який відбувся в грудні 1927 р., проголосив курс на суцільну колективізацію сільського господарства. Між тим, в його рішеннях не було настанови щодо єдиної універсальної в усіх відношеннях форми колективізації. У резолюції з'їзду «Про роботу на селі» відзначені важливість і необхідність сприяння розвитку індивідуального господарювання, яке ще тривалий час буде базою всього сільського господарства, підтримки розвитку усіх форм кооперації - споживчої, сільськогосподарської, кустарно-промислової. Акцентовано, що при створенні колективних форм господарювання в аграрному секторі слід враховувати згоду трудящих селян. Сталін та його оточення вже на початку 1928 р. відступили від рішень XV з'їзду ВКП (б). Про це свідчать «Загальні начала землекористування і землеустрою», прийняті ЦВК СРСР у грудні 1928 р. В них закріплено виключну державну власність на землю, містяться положення про право держави вилучати сільськогосподарські угіддя у хліборобів. У четвертій статті вказаного нормативного акту говориться про необхідність створення засад для розширення колективізації та обмеження прав заможного прошарку селянства.

У третьому розділі «Зміна економічних відносин на селі внаслідок суцільної колективізації» - відображено суспільно-політичні та соціально-економічні процеси в українському селі наприкінці 1920-х - на початку 1930-х рр. Характеризується сталінський курс на ліквідацію багатоукладності та якнайшвидше проведення колективізації.

На основі аналізу рішень з'їздів і конференцій ВКП (б), пленумів її ЦК, численних доповідей, промов Сталіна на початку розділу зроблено висновок, що вже у 1925-1926 рр. розпочалися дії, спрямовані на згортання нової економічної політики. Досить жорсткими вони були щодо селянства. Держава відмовилась від контрактації та перейшла до принципів продовольчої диктатури, себто насильницького вилучення у селян продовольства за низькими цінами. Почалася експропріація частини селянства, для чого використано жупел куркульської небезпеки. Почали застосовуватися адміністративні методи в залученні селян у виробничі колективні господарства, широкого розмаху набули адміністративні методи залякування та примусу. З 1927 р. здійснювалися заходи по згортанню сільськогосподарської кооперації.

Проблеми розвитку сільського господарства стали предметом дискусій в період складання першого п'ятирічного плану. Вони розглядалися з позицій двох концептуальних підходів. Перший базувався на принципах пропорційного і збалансованого розвитку економіки, поєднання планових і ринкових засад господарського регулювання, надання державної допомоги індивідуальним селянським господарствам, сільськогосподарській кооперації. Другий, - т. з. оптимальний, відображав сталінські настанови на форсування темпів індустріалізації та колективізації сільського господарства. Перемогла друга точка зору, діяльність партійних і громадських організацій та місцевих органів влади зводилась до посилення темпів колективізації. При цьому їм надавалося право застосовувати адміністративно-насильницькі методи.

Плани колективізації «спускалися згори» у вигляді контрольних цифр. Вони визначали характер рішень республіканських партійних та державних органів. Про це свідчать постанови пленумів ЦК КП (б)У і ВУЦВК, прийняті наприкінці 1929 р. і на початку 1930 р. У квітні 1929 р. друга конференція КП (б)У визначила, що колективізацію в Україні буде завершено протягом 5 і навіть 10 років. А у листопаді 1929 р. після чергового пленуму ЦК ВКП (б) вже встановлено, що колективізацію треба провести принаймні за 1,5 роки. Відповідно з цим застосовувалися жорстокі заходи, в тому числі й репресивного характеру.

У розділі значна увага приділена розгляду етапів становлення колгоспної форми господарювання. У перші місяці проведення насильницької колективізації колгоспи в основному створювалися за сімейним принципом. З осені 1930-го почалося об'єднання родинних колгоспів. До початку 1931 р. їх кількість в Україні зменшилась майже у 5 разів. У 1932 р. відбулося нове укрупнення колгоспів. В результаті їх число зменшилося з 35,8 тис. у 1931 р. до 25,3 тис. наприкінці 1932 р. Було завершено процес переведення тсозів і комун на статус сільгоспартілей.

Далі в дисертації аналізуються особливості становлення власності та матеріально-технічної бази колгоспів, що створювалися у першій половині 1930-х рр. Колгоспна власність - то насильницька експропріація у селян землі, худоби, реманенту. На різних етапах розвитку ведення колективного господарства ступінь усуспільнення змінювався: від збереження паю кожного члена колгоспу - до їх переростання у неподільні фонди, повного відчуження трудівника від власності і вироблюваної ним продукції. При розгляді правових і економічних аспектів формування власності та матеріально-технічної бази колгоспів досліджуються форми і методи технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва. У зв'язку з цим висвітлюється історія виникнення та роль машинно-тракторних станцій у діяльності колгоспів. Перші колгоспи користувалися технікою прокатних пунктів в системі сільськогосподарської кооперації у 1927-1928 рр. У 1928-1929 рр. на кошти кредитної кооперації та спеціальних вкладів селянських товариств почали функціонувати кооперативні МТС. Вони на договірних засадах надавали у їх розпорядження машини, реманент. З переходом до насильницької колективізації були створені державні МТС, які виконували дві функції:

а) здійснювали найважливіші сільськогосподарські кампанії у колгоспах - посівну та збирання врожаю;

б) шляхом натуроплати за виконані роботи у колгоспів вилучалась значна кількість виробленої продукції.

Працівники МТС становили своєрідну категорію сільського населення. Вони, в основному, формувалися із числа селян. Трактористів, комбайнерів звали аграрним загоном робітничого класу. Робота механізаторів оцінювалася і оплачувалася за результатами праці. Інженерно-технічний персонал, який відносився до службовців, та працівники центральних майстерень МТС забезпечував оперативне обслуговування агрегатів у тракторних бригадах, здійснював контроль за якістю роботи техніки безпосередньо на полях. Отже, механізатори та інженерно-технічний персонал МТС, як працівники державної структури, своєю працею забезпечували проведення найважливіших робіт у рослинництві.

У розділі розглянуті питання, пов'язані із організацією праці у колгоспах. Данні, використані дисертанткою, свідчать, що до середини 30-х років ці питання вирішувались стихійно. Для проведення посівної, нагляду за посівами, збирання врожаю створювалися непостійні колективи. Це породжувало знеосібку, не забезпечувало якісного проведення робіт, що призводило до низьких результатів господарювання. Відповідно до статуту сільгоспартілі, затвердженому другим Всесоюзним з'їздом колгоспників-ударників (лютий 1935 р.), у колгоспах утверджувалися три форми виробничої діяльності - бригади у рільництві (крім вирощування цукрових буряків), спеціалізовані ланки для вирощування цукрових буряків, постійні колективи тваринницьких ферм, які працювали позмінно. З середини 30-х років у колгоспах діяли комплексні бригади, укомплектовані із числа працівників МТС та відповідних колгоспів. Нові форми організації праці сприяли залученню більшого числа колгоспників до постійної праці в сільгоспартілі, зміцненню трудової дисципліни, впровадженню нових технологій. Однак це не давало відчутних позитивних наслідків, бо народилося директивне керівництво сільгоспартілями, за якого той, хто давав директиву, не брав на себе економічну відповідальність за втілення її в життя. Фактичне одержавлення колгоспів обернулося авторитарним втручанням у виробниче життя, зарегламентованістю колгоспників численними директивами загальносоюзних, республіканських, обласних, районних партійних, державних, господарських органів.

Втрата істотної частини продуктивних сил в ході насильницької колективізації, масове вилучення вироблюваної продукції у вигляді обов'язкових державних закупок (за низькими цінами) та натуроплати МТС, запровадження нееквівалентного обміну між містом і селом при одночасній забороні ринкових форм зв'язку - все це негативно впливало на суспільно-політичний та соціально-економічний розвиток українського села. Система заготівель і закупок сільськогосподарської продукції призвела до різкого звуження товарно-грошових відносин та вільної торгівлі продовольством.

Внаслідок насильницьких методів проведення колективізації в Україні знищені історичні, національні традиції використання землі, створені командно-бюрократичні інституції управлінської бюрократії. Це викликало незадоволення селян, призвело до зростання напруженості на селі. Наприкінці лютого - протягом березня 1930 р. було проголошено, що викривлення у колгоспному русі будуть ліквідовані. Це внесло деяке тимчасове заспокоєння в селянські маси. У подальшому насильницькі методи колективізації були продовжені.

Відбулося подальше звуження юридичних та соціальних прав хліборобів. Колгоспникам не видавалися паспорти. Вони не мали змоги за своїм бажанням змінювати місце проживання. До середини 1950-х рр. колгоспники не користувалися правом одержання пенсії.

Насильницька колективізація призвела до різкого погіршення демографічної обстановки в українському селі. Це було наслідком ряду факторів:

а) значна кількість селян була вислана за межі України;

б) в результаті репресій розпалося чимало сімей;

в) відбувалася міграція сільського населення до міст у промислові центри;

г) різко зменшилася народжуваність;

д) лише 7-8 відсотків демобілізованих із Червоної Армії поверталися у місця попереднього проживання. Відбулися зміни у соціально-класовому та професійному складі селянства.

В результаті проведеного дослідження авторка прийшла до висновків, основні з яких виносяться на захист:

- першопричиною суперечливого розвитку аграрних відносин в українському селі було те, що у 1921-1939-х рр. аграрний сектор України розглядався не як складова її економіки, а насамперед як частка аграрного сектора всієї тодішньої держави. Саме з цього приводу Україна не могла розпоряджатися своїм аграрним потенціалом, а змушена була діяти відповідно до настанов загальносоюзних партійних і радянських органів. В них відбивався курс Комуністичної партії на утвердження в сільському господарстві колективістських форм власності та господарювання. В ході суцільної колективізації було втрачено істотну частину продуктивних сил, запроваджено нееквівалентний обмін між містом і селом, звужено дію товарно-грошових відносин та вільної торгівлі. Застосування адміністративних, тим більш насильницьких методів, призвело до порушення віковічного укладу українського села, стало однією з причин негараздів, які мали місце в аграрному секторі України протягом майже восьми десятиріч;

- альтернативні підходи до вирішення аграрного питання шляхом розвитку індивідуальних селянських господарств та кооперативних відносин сталінським тоталітарним режимом були відхилені.

- В добу нової економічної політики існували різні форми ведення сільськогосподарського виробництва: індивідуально-приватні, колективні, державні, розвивалися орендні відносини та кооперація, що сприяло ефективному розвитку сільського господарства;

- певними особливостями, породженими історичними традиціями та природнокліматичними умовами, відзначався розвиток сільськогосподарського виробництва в місцях компактного проживання національних меншин, особливо на півдні України. Тут утвердилось сільськогосподарські кооперативи та орендні відносини, ефективно розвивалося тваринництво. Це зумовило віднесення цього регіону до зони, в якій планувалось в першу чергу і якнайшвидше провести колективізацію сільського господарства;

- охоплення хліборобів виробничими кооперативами, в яких власність була персоніфікована, або морально наближена до такої, сприяло ефективному розвитку сільського господарства, розвитку демократії та морально-етичних цінностей в українському суспільстві;

- суцільна колективізація призвела до позбавлення селян статусу власника і господаря, адміністративних методів управління сільськогосподарським виробництвом;

- в сучасних умовах важливо і необхідно враховувати уроки щодо шляхів зміни форм власності та господарювання у сільському господарстві (не допускати адміністрування, враховувати прихильність хліборобів до певних форм власності та господарювання, відмовитись від фіскальної податкової політики).

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА, ЩО ВІДБИВАЮТЬ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті

1. Державна аграрна політика в перший період непу // Українське село у 20-90-х роках ХХ століття. - К.: ІІУ НАНУ - НАУ, 1998. - С.3-32.

2. Врахування політичними партіями демографічних аспектів при визначені форм власності та господарювання у сільському господарстві // Демографічні процесів сучасній Україні. - К.: Інститут історії України НАН України, 1998. - С.51-59 (у співавторстві з В.А. Мураровим, дисертанткою написані С.51-57).

3. Із історії сільськогосподарської кооперації на Україні // Соціальний та демографічний стан сучасного українського села. - К.: ІІУ НАНУ, 1998. - С.23-37 (у співавторстві з Л.Ю. Беренштейном, дисертанткою написані С.23-31).

4. Сільськогосподарська кооперація і нова економічна політика в Україні // Український історичний збірник. - К.: Інститут історії України НАН України, 1999. - С.123-140.

Матеріали конференції

5. Багатоукладність в аграрному секторі України у 20-х роках ХХ століття // Доповідь на міжнародній конференції, присвяченій 100-річчю НАУ (вересень-жовтень 1998 р.). Матеріали конференції. - К.: вид. НАУ, 1999. - С.15-19.

АНОТАЦІЇ

Скотнікова Л.С. Аграрні відносини в українському селі у 20-30-х роках ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. Інститут історії України НАН України. - Київ, 2000.

В дисертації досліджуються аграрні відносини в українському селі у 1921-1939 рр. На широкому колі архівних джерел, переважна більшість яких вводиться до наукового обігу вперше, висвітлюється комплекс питань, пов'язаних з аграрними відносинами в добу нової економічної політики. Стверджується, що проведення землевпорядкувальних робіт, державні кредитування і система контрактації сільськогосподарська кооперація, орендні відносини сприяли розвитку різних форм власності та господарювання в аграрному секторі, формуванню у селянина властивостей господаря. Аналізуються процеси в українському селі, пов'язані з проведенням суцільної колективізації, внаслідок якої під виглядом «колгоспно-кооперативної» власності було утверджено, по суті, державну власність на засоби виробництва в аграрній сфері, селяни були позбавлені статусу власника і господаря, звужено їх громадянські права. Сформульовані рекомендації щодо використання уроків суспільно-політичного і соціально-економічного розвитку українського села в 1921-1939 рр. при проведенні аграрної реформи в сучасних умовах.

Ключові слова: нова економічна політика, аграрні відносини, колгосп, сільгоспкооперація, оренда, контрактація, землевпорядкувальні роботи, суцільна колективізація.

Скотникова Л.С. Аграрные отношения в украинском селе в 20-30-х годах ХХ столетия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. Институт истории Украины НАН Украины. - Киев, 2000.

В диссертации исследуются аграрные отношения в украинском селе в 1921-1939 гг. На основе многочисленных архивных источников, большинство из которых вводится в научный оборот впервые, освещается комплекс вопросов, связанных с аграрными отношениями в период новой экономической политики и коллективизации сельского хозяйства. Основополагающая роль в работе отводится исследованию государственной аграрной политики, которая нашла отражение в документах высшего партийного и государственного руководства и определялась курсом коммунистической партии на ликвидацию частной собственности и утверждение общественной формы собственности и хозяйствования во всех сферах народного хозяйства, в том числе и аграрной. В диссертации отмечено, что последовательному осуществлению новой экономической политики в сельском хозяйстве мешало несколько факторов, основополагающим из них была национализация земли, которая обусловила полное изъятие земли из земельного оборота. В работе анализируются альтернативные подходы решения аграрно-крестьянского вопроса.

В период новой экономической политики в целом последовательно проводились такие ее направления, как землеустроительные работы, контрактация, кредитование, дифференциальная налоговая политика, развитие сельскохозяйственной кооперации, арендных отношений. В работе проанализированы основные направления налоговой и кредитной политики в системе аграрных преобразований в исследуемый период. Определены особенности, виды и направления использования земельной ренты. Наиболее позитивным явлением, полученным на основе нэпа, стало утверждение в аграрной сфере Украины плюрализма форм собственности и хозяйствования, формированию у крестьянина качеств хозяина. Важным фактором и стимулом развития сельского хозяйства Украины в 1920-е годы была кооперация. В период новой экономической политики сельскохозяйственная кооперация была одним из наибольших поставщиков продовольствия, через ее товарищества заготовлялось три четверти продовольствия. В работе рассмотрены формы и методы реализации сельскохозяйственной продукции. В 1920-е годы развивалась биржевая торговля - один из важнейших атрибутов рыночной экономики.

Анализируются процессы в украинском селе в связи с проведением сплошной коллективизации. В ходе которой были ликвидированы все атрибуты рыночной экономики, арендные отношения, сельскохозяйственная кооперация, биржевая торговля.

В диссертации рассматриваются этапы становления колхозной формы хозяйствования, особенности становления колхозной собственности. В результате коллективизации под видом «колхозно-кооперативной» собственности была утверждена, по сути, государственная собственность на средства производства в аграрной сфере, крестьяне были лишены статуса собственника и хозяина, были ограничены их гражданские права. В работе рассмотрены демографические аспекты развития украинского села в 1920-1930-х годах.

В диссертации отмечено, что определенными особенностями, обусловленными традиция ми и природно-климатическими условиями, выделялось развитие сельского хозяйства в местах компактного проживания национальных меньшин, особенно на юге Украины.

Сформулированы рекомендации об использовании уроков общественно-политического и социально-экономического развития села в 1921-1939 годах при проведении земельной и аграрной реформ в современных условиях.

Ключевые слова: новая экономическая политика, аграрные отношения, колхоз, сельхозкооперация, аренда, контрактация, землеустроительные работы, сплошная коллективизация .

Skotnikova L.S. Agricultural relation in the Ukrainian village in 20-30 years of the 20 century. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of historical sciences on a speciality 07.00.01 - History of Ukraine. Institute of a history of Ukraine NAN of Ukraine. - Kyiv, 2000.

This dissertation is devoted to the research of agrarian relations in the Ukrainian village during the period of 1921-1939. Based on the hage variety of archival sources, most of which have been introduced to the scientific community first this dissertation raises a complex of questions connected with the agrarian relations in the period of new economical policy. It is confirmed, that implementation of land works, state credits, contract system, agricultural cooperation and rent relations promoted the development of different forms of ownership and management in agrarian sector, and caused the formation of the feelings of an owner in peasants. The dissertation analyzes the processes in Ukrainian village, connected with the implementation of total collectivization, as a result of which under the kind of «collective farm - cooperative» ownership, state property on the means of production in the agrarian sphere was established, peasants were deprived of the status of an «owner» and proprietor, their civil rights were limited. The recommendations have been made on the lessons learnt regarding political, and social and economic development of Ukrainian village during the period of 1921-1939, while and when implementing agrarian reform in current conditions.

Key words: new economic policy, agrarian relations, collective farm, agricultural cooperation, rent, contractation, land works, total collectivization.

Размещено на Allbest.ru