Луганська зірка Карла Гаскойна

Луганська зірка Карла Гаскойна

Вісімнадцяте століття у повній мірі підтвердило визначення науки і техніки, як ключового фактору історичного процесу. Сконцентровані в часі зміни в масштабах виробництва й розповсюдження товарів, в способах транспортування, в економічних та соціальних стосунках, а також в літературі й мистецтві, моді та звичаях отримали назву промислової революції. Вона розпочалася в Англії й за кілька десятиліть поширилася по всьому світі.

Багаторічний розвиток технологій та винахідницька діяльністьСаме в Англії в 1623 р. був прийнятий перший “Закон про патенти”, що залучав у себе практично всі головні положення сучасного патентного законодавства. призвели до якісно нового стану суспільства. Але це була тільки частина справи. Англійську промислову революцію було створено особливою генерацією людей, яких можна порівняти лише з титанами італійського відродження. Такі яскраві особистості, як Дербі, Вілкінсон, Аркрайт, Болтон, Ребек, Уатт, Гаскойн склали славу тієї революції. Вони ставили перед собою недосяжні цілі й майже завжди досягали свого. Вони входили в найвищі коридори влади, віч-на-віч спілкувалися з монархами й проводили цілі дні біля металургійних печей та в виробках шахт поряд з простими робітниками. Вони знаходили час для бесід із знаменитими вченими й художниками свого часу, поєднували величезну енергію й незламну волю з високою загальною культурою та різноманітними науковими знаннями…

На зламі XVIII й XIX століть Росії дуже поталанило. Вона стала єдиною країною, що отримала на державну службу шотландського інженера з першої легендарної десятки - Чарльза (Карла) Гаскойна (1737 - 1806 р.р.), директора найбільших в світі Карронських²² Карронада - гладкоствольна коротка гармата, головна "споживачка" металу в XVIII ст. чавуноливарних заводів³³Карронські заводи засновані в 1759 р. Ребеком, видатним організатором хімічної, металургійної й вугільної промисловості Англії. Цікаво, що перша парова машина Уатта “Вельзевул” будувалася в маєтку Ребека Кіннель-Ґаусі й на його гроші. Становлення К. Гаскойна як спеціаліста проходило під впливом цих видатних особистостей.. Історія від'їзду Гаскойна в Росію може стати сюжетом авантюрного роману. Найбільш обізнана в технічних секретах людина залишала Англію в часи виникнення технічного шпигунства й контрабанди нової техніки. Листування манархів, закиди російської дипломатії, підкупи й політичні інтриги передували важкому рішенню англійського уряду про дозвіл на від'їзд. Британія вирішила, підсиливши Росію, зв'язати нею флот Швеції, чим виключити небезпечного конкурента з боротьби за морське домінування. Як би там не було, але саме діяльність Гаскойна та його учнів дозволили Російській імперії протягом перших десятиріч ХІХ ст., не дивлячись на відсталий господарчий устрій, залишатися на рівні передових країн Європи.

Створення ливарних й машинобудівних заводів у Петербурзі (в т.ч. знаменитий Путилівський, він же Кіровський завод), в Петрозаводську, Луганську, будівництво перших російських парових (“вогняних”) машин, перетворення в галузі мір і вагів, організація монетної справи з використанням парових двигунів, підготовка й виховання інженерних кадрів - ось далеко не повний перелік успіхів Гайскона на російській службі. На жаль, його діяльність, як і успіхи інших шотландців в Росії, почали замовчувати ще в ХІХ ст. Капіталістичний устрій, що утілювали собою ці люди, не сприймався елітою імперії. До цього домішувалися традиційні заздрощі до інтелектуального й фінансового успіху іноземних інженерів.

Ще менш “вписувалися” їх заслуги в патріотичні концепції Радянського Союзу, у відповідності з якими у кожного інженерного досягнення повинен бути вітчизняний автор⁴⁴ Гідним подиву є факт, що ім'я Гаскойна не потрапило навіть у “Радянський енциклопедичний словник”.. Але час “розставляє” все по своїх місцях. Особливий інтерес привертає зараз гірничо-металургійна діяльність Гаскойна на Українських землях, яка багато в чому започаткувала промисловий розвиток Донбасу.

Наприкінці XVIII ст. на території України були відкриті лише два металургійні підприємства: ливарний двір у Херсоні, де продукували мідні гармати для Чорноморського флоту, та збройний завод в Кременчузі. Ці невеликі підприємства були не в змозі забезпечити потреби флоту й нових фортець, що виникали на південних границях імперії. Для будівництва великого заводу не вистачало обізнаних спеціалістів, робітничих рук, деревного вугілля, розвіданих запасів руд.

Слід відзначити, що численні згадки про мінеральні багатства Донецького кряжу, а особливо виявлені ще з 1721 р.⁵⁵ Повідомлення управителя Бахмутськими солеварнями Н. Вепрейського (1721р.), матеріали експедиції Я. Ніксона й Г.Капустіна (1723 р.). факти наявності покладів гірського вугілля⁶⁶ Слово “вугілля” в XVIII ст. означало лише деревне вугілля, а в сполученні зі словом “гірське” або “кам'яне” - давало назву корисної копалини., відкривали великі перспективи розвитку цього регіону. Тому, виходячи з численних пропозицій командувача Чорноморським флотом М.С. Мордвінова, губернатора Новоросії П.А. Зубова та президента Берґ-колегії М.Ф. Соймонова, в 1794 р. Карл Гаскойн провів дослідження східних земель України для пошуку місця будування значного металургійного підприємства, а також розпочав роботи по проектуванню заводу.

Перш за все він ознайомився з накопиченими в Берґколегії звітами рудознатців й інженерів-геологів відносно розвідок на руду й вугілля. Для перевірки цих даних і оцінки перспектив організації заводу Гаскойн виїхав в тримісячне відрядження на Україну. Пошуки кам'яного вугілля не викликали жодних ускладень. Гаскойн пише міністру фінансів графу Васильєву: “Донецький і Бахмутський повіти так рясніють ознаками руд, особливо кам'яного вугілля, що їх існування повинно було бути відомим навіть давнім мешканцям того краю … Серби й угорці, які з сорок років тому в цих місцях поселилися⁷⁷ Вочевидь йдеться про Слов'яносербський район Луганщини., без сумніву, розуміли якості й можливості використання цієї речовини, тим більш в цьому впевнююсь, що хорвати, тамтешні поміщики при першому моєму огляді тих повітів усі показували мені вугілля, на їх землях винайдене, про яке не тільки вони, але й батьки їх добре знали…”⁸⁸ Використання протягом століть місцевим населенням кам'яного вугілля, що підкреслене в листі Гаскойна, різко контрастує з колишнім радянським замовленням конкретного “першовідкривача” вугільного Донбасу.

За короткий час Гаскойн об'їхав усі відомі родовища вугілля й залізної руди, знайшов придатні будівельні матеріали й флюси для доменних печей, визначив оптимальне, за його думкою, місце для заводу. Його вирішили ставити у селищі Кам'яний брід, на правому березі р. Лугані. Гаскойн визначив, що вода Лугані та її притоки Ольховки може бути за допомогою системи гребель і каналів подана на водяні колеса машин. Сіверський Донець він вважав найбільш дешевим шляхом транспортування вугілля від Лисичого байраку (зараз м.Лисичанськ) до заводу. Приваблювало й те, що поряд проходив шлях на Таганрог. Губернатор Платон Зубов у зв'язку з цим будував величезні плани (з листа адміралу Мордвінову, мовою оригіналу): “Сие устроя в близости от портов и от крепостей литье орудий и снарядов по лучшей методе, флоты и крепости вскоре и дешевле всем снабжены будут, вся губерния выиграет, все железные вещи будут дешевле и в изобилии, откроется новая отрасль вывоза: каменный уголь тут в близости имеющийся в большом количестве и лучшим образом вынимаем будет.”

14 листопада 1795 р. було видано указ Катерини ІІ про будівництво ливарного заводу на річці Лугань і окреслена сума будівництва - 650 тис. карбованців. Взимку в Петрозаводську було виготовлено необхідну техніку, головні креслення, архітектурні й інженерні розв'язання були проведені Гаскойном особисто й супроводжувались авторським наглядом, а весною 1796 р. на місце будівництва виїхали К. Гайскон, перший доглядач майбутнього заводу А. Пікарон, три шотландських інженери й робітники. Протягом 1796 р. в Лисичому байраці була збудована перша в Україні вугільна шахта глибиною 36,2 м. Пошуком і розробкою вугілля для нового заводу займався англійський інженер Т. Ропер, а з 1797 р. шахту очолив А.Сміт. За сім років під його керівництвом були розвідані нові поклади вугілля, розроблені та удосконалені системи їх розробки. За ініціативою Сміта були збудовані кам'яні казарми для робітників шахти й шпиталь. В ті ж роки Г.Шериф спорудив тут першу парову машину. В березні 1799 р. на Лисичанських копальнях, вперше в Російській імперії, було виготовлено 19 тис. пудів кам'яно-вугільного коксу. Окрім Луганського заводу вугілля поставлялося також Чорноморському флоту. В 1799 р. поблизу с. Городище (зараз Перевальський район Луганщини) було відкрито рудник для видобутку залізної руди. Слід відзначити, що всі рудники, шахти, а також геологічні партії були приписані до Луганського заводу й підпорядковані К. Гаскойну. Це сприяло (як і передбачив П. Зубов) інтенсивному розвитку всієї гірничої промисловості регіону. Навіть перші поклади кам'яної солі були знайдені в Донбасі під час проведення накалу під Луганню при будівництві заводу (хоча сіль тут випарювали з води Торських і Бахмутських озер протягом століть).

В 1798 р. Луганський завод розпочав відливку гармат малого калібру з уральського чавуну й металевого брухту, який доставляли з Херсону й Таганрога. На жаль, якість місцевої залізної руди не виправдала сподівань. Для організації ефективної плавки в 1799 р. на Луганський завод прибув відомий ливарний майстер Дж. Уокер, але й він не дав ради місцевим рудам. Конфліктуючи з Уокером, Гаскойн наполягає на будівництві доменних печей, і в жовтні 1800 р. розпочала роботу перша домна України, причому чавун був виплавлений за допомогою кам'яновугільного коксу. Відлиті ядро, граната й бомба були урочисто відправлені до Берґколегії, але... не витримали випробувань, чавун виявився низької якості.

До кінця свого життя Гаскойн вдосконалював луганські домни, проводив досліди по відливу чавуну на коксі з місцевих руд, але, на жаль, зазнав у цьому поразки… Проте не тільки він. Численні невдалі спроби будівництва металургійних заводів в Україні продовжувались ще біля 70 років. В 1847 - 50 рр. був збудований Керченський завод, але він виявився нерентабельним. В 1859 - 61 р.р. будується Петровський завод поблизу Корсуня, витрачено 462 тис. крб., але промислову відливку чавуну організувати не вдалося (у 1867 р. підприємство закрите). В 1870 р. споруджено казений Лисичанський завод, який також за кілька років було ліквідовано. Таким чином, тільки з 1870-х років з відкриттям багатих залізорудних родовищ поблизу Кривого Рогу й будівництвом ливарних і прокатних заводів Дж. Юза, Донбас починає перетворюватися в потужний індустріальний центр. Але шлях цих перетворень спирається на Луганський завод, на подвижницьку діяльність Карла Гаскойна та інженерів його команди.

Працюючи на привізній сировині, Луганський завод протягом ХІХ ст. залишався місцем, де вчилися й формувалися як спеціалісти видатні вітчизняні гірники, металурги й геологи. Тут перевірялися нові технології й створювалися складні машини. Саме тут ще при Гаскойні розпочали виробляти першу гірничу техніку й бурове геологорозвідувальне обладнання.⁹⁹ Навіть для рудників Грузії. Тут продукували унікальне чавунне литво і ажурні ювелірні прикраси…

Колись Карл Гаскойн пророчо стверджував про Донбас: “…коли цей край відкриється, то з місцевих руд і вугілля можна буде видобувати скільки завгодно заліза високої якості.” Саме він засвітив першу зірку вітчизняної металургії, яку зараз визнає весь світ.