Формування конституційної монархії в Англії 17 століття: джерелознавчий аспект

Формування конституційної монархії в Англії ХVІІ століття: джерелознавчий аспект

У статті розглянуто процес формування конституційної монархії в Англії у ХVІІ столітті на основі історичних джерел.

Період ХVІІ століття в історії Англії це час великих змін та перетворень, внаслідок яких ця країна набула якісно нового характеру розвитку.

Особливо насичене подіями ХVІІ століття: це - в першу чергу, Англійська буржуазна революція, яка поряд із французькою, здійснила перехід європейського суспільства від феодалізму до капіталізму. В самій Англії буржуазна революція ХVІІ століття відкрила широкі можливості для розвитку капіталізму. “Парламентські огороджування” привели до зникнення в Англії селянства як класу. Вперше яскраво виділяються парламентська опозиція до короля, незадоволення зовнішньою та внутрішньою політикою нової династії Стюартів.

XVII століття підготувало підґрунтя для того, що вже в наступному столітті Англія стала класичною країною капіталізму. Буржуазна революція ліквідувала в Англії феодально - абсолютистcmку систему правління і тим самим усунула найголовніші перешкоди для дальшого розвитку капіталізму.

Привертає увагу і той факт, що вже всередині ХVІІ століття Англія була проголошена республікою, тоді як в інших розвинених країнах того часу все ще існували абсолютистко - монархічні режими. У цьому ж столітті відбуваються формування політичних партій - вігів і торі, а також їх політичні програми.

Період ХVІІ в Англії характеризується наявністю різного роду документів, періодичних видань та інших джерел. Зважаючи, на те, що ця епоха і у вітчизняній, і у зарубіжній історіографії залишається об'єктом суперечок, саме історичні джерела даного періоду найяскравіше відображають суть подій, які відбулися. Все частіше, історики, які вивчають різні періоди, звертаються до першоджерел, опорної конструкції історичної науки. Саме історичне джерело часто уточнює певні невизначеності, чітко обґрунтовує основні моменти досліджуваної проблеми (1660 р.).

Тому не дивлячись на те, що Англія в ХVІІ столітті привертає увагу багатьох дослідників, все ж актуальність даної теми полягає у досліджені цього періоду з точки зору характеристики історичних джерел, яких є чимало, особливо тих, відносяться до англійської революції 1640-1660 рр.

Метою дослідження є: на основі комплексного й об'єктивного аналізу історичних джерел поглибити дослідження і зробити науково обґрунтовані висновки щодо ролі історичних джерел в процесі безпосереднього вивчення історії Англії XVII століття, при цьому з'ясувати значення окремих документів та їх вплив на розвиток різних сфер суспільного життя країни.

Основними завданнями, які необхідно розв'язати у процесі дослідження даної наукової проблеми є: дати цілісну характеристику основним історичним документам даного періоду та простежити їх вплив на формування політичної системи Англії; визначити практичне значення та застосування актів державного законодавства і парламентських документів; виявити історико-політичні, соціальні та економічні передумови їх створення.

Період XVII століття в історії Англії представлений великою кількістю письмових джерел. Найбільш поширеними з них є: акти державного законодавства, парламентські документи, памфлетна публіцистика, політичні трактати, які є відмінними за своєю повнотою, достовірністю, походженням, важливістю. В центрі уваги документи часів Англійської революції, які є суперечливими і неоднозначними, оскільки створювалися особами, які мали різні політичні погляди і цілі і які чекали від революції різних результатів.

Таким чином, досліджуючи ті чи інші джерела, що стосуються періоду Англійської буржуазної революції та доби Реставрації і “Славної революції”, необхідно враховувати історичні умови створення документів, їх автора, особливо його політичні погляди чи спрямування; зосереджувати увагу на змісті того чи іншого джерела, повноти, вірогідності та інше. Такий підхід, безпечно, є важливий, оскільки дає змогу більше і глибше дослідити певний період в історії даної країни, визначити суспільні настрої, реальну економічну і політичну картину.

Питання причин та характеру Англійської буржуазної революції висвітлене у працях багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних істориків. Воно є актуальним і досі. Однак, на нашу думку, все ж найбільш доцільним є звернення до історичних джерел того періоду, які допоможуть більш глибше проаналізувати дану ситуацію.

Протягом XVI століття за династії Тюдорів феодально-абсолютистська держава робила часткові поступки буржуазії, надавала їй економічну підтримку і тим відривала її від можливого союзу з селянсько - плебейськими революційними силами.

З 1603 року до влади прийшла династія Стюартів, її першим представником був Яків І. Саме його авторству належить політичний трактат під назвою “Істинний закон вільної монархії” (1603 року), що відображав власне його погляди та ставлення щодо розподілу влади всередині держави. А саме, йшлося про те, що парламент не може мати законодавчих прав, він може видавати закони, але лише в тому разі, якщо будуть затверджені королем. Не може бути ніякої конституційної монархії, оскільки “не у владі парламенту видання будь - якого закону чи статуту без того, щоб королівський скіпетр не доторкнувся до нього” [12: 15]. В такій ситуації відбувається ріст парламентської опозиції, яка особливо посилилась за наступника Якова І Карла І.

Для протиставлення “Істинному закону вільної монархії” розглянемо ще один документ з жанру політичних трактатів. Це трактат “Про владу парламенту” (1642 року) Генрі Паркера - індепендентського публіциста. Він вважав режим конституційної монархії найкращим для забезпечення безпеки буржуазної власності. Г. Паркер стверджував, що “парламент - це ніщо інше, як вся нація Англії. Можна довести, що сама королівська влада була створена з його згоди і що для його цілей сама королівська влада була так врегульована та удосконалена, якою вона є зараз” [7: 13]?. Таким чином, він не був абсолютним противником королівської влади, однак вимагав максимум впливу на неї з боку парламенту. Саме останній повинен визначати межі її впливу. “Ми знаємо, що необмежена влада небезпечна лише в одній людині чи в декількох, і не може бути небезпечною в парламенті в будь - якому випадку, тим більше в часи народних нещасть, тому що в цьому випадку вона не лише безпечна, але й необхідна” [7: 13]? Звідси видно, що в парламенті Паркер вбачав і могутність політичної влади, і опору всієї нації. Зовсім протилежні погляди на розподіл влади в Англії лише нагнітали і так напружену ситуацію та прискорювали зіткнення різних таборів.

Одним з найцікавіших та суперечливих періодів є 1641-1649 рр., а саме Законодавство революційного парламенту і політична боротьба.

Джерельну базу даного періоду складають акти державного законодавства, парламентські документи, політичні трактати.

Після без парламентського правління Карла І відновлюється процес реформування парламентаризму з початком роботи Довгого парламенту (3.11.1640 - 4. 1653 рр.). Протягом майже 13 років він був головним організуючим центром буржуазії та її союзника - нового дворянства - в їх боротьбі з феодально - абсолютистським табором.

Найбільш відомим та важливим парламентським документом 1641-1649 рр. є “Велика ремонстрація”, який складався з 204 статей та містив перелік усіх зловживань останнього десятиріччя перебування при владі Карла І.

Слід пам'ятати, що Велика ремонстрація була складена в умовах, коли вирішувалось питання, в чиїх руках виявиться армія, а звідси, і успіх - в руках короля чи парламенту. З однієї сторони вона була звинувачувальним актом абсолютизму, з іншої - програмою класів-союзників в революції. У 204 статтях цього документу були сформовані основні вимоги, які багато в чому повторювали петицію “Про право”: заборона податків без санкцій парламенту, відповідальності уряду перед парламентом, завершення пуританської реформи церкви, недоторканість приватної власності [6: 34-37]. З 1 по 22 листопада йшли дебати буквально по кожному пункту. Все ж ремонстрація була прийнята.

У “Великій ремонстрації” релігійні, політичні та економічні вимоги часто містяться в одних і тих же статтях. У ній немає послідовності викладу, однак значення її у той час було велике. Документ відображає вимоги не лише нового дворянства, але й інших класів англійського народу. Так, релігійні вимоги пуритан були вимогами і частини широких народних мас; економічні вимоги були вимогами не лише буржуазії і джентрі, а також докерів, ремісників і частини селян. Бурхливі дебати навколо Великої демонстрації в палаті общин свідчать про те, що саме в парламенті ще дуже сильні були представники консервативного дворянства і верхівки буржуазії, які незабаром перейшли на сторону короля.

На цьому революція в Англії вступила у нову фазу - громадянської війни. Звісно, маючи невеликі сили порівняно із більш чисельною армією короля, парламент не поспішав з початком воєнних дій, роблячи спроби домовитися з королем. 1 червня 1642 року королю були послані так звані “Дев'ятнадцять пропозицій” - короткий перелік основних вимог, які містилися у Великій ремонстрації.Парламент хотів, щоб жорстоко дотримувались закони проти католиків, щоб папісти були виключені зі складу палати лордів. Від короля вимагалась згода на проведення церковної реформи та на видачу парламенту “деліквентів” (злочинців), так стали називати роялістів, противників парламенту. Це було свого роду намагання з боку парламенту знайти порозуміння з королем, однак, звісно, останній не міг погодитись на цю пропозицію, так як це суттєво обмежило б його владу [8: 37].

Слід відзначити, що крім боротьби між парламентом і королем, відбувалася боротьба і в середині нього: між пресвітеріанами, яким належала більшість, та індепендентами, які керували в армії (це свого роду ранні партії, кожна з яких представляла певні верстви суспільства). Крім того існував конфлікт між парламентом та армією. Солдатська маса ж прислухалася до агітації більш радикальних ідеологів, які очолювали так званий рух левелерів (зрівнювачів).

За пропозицією Кромвеля була створена комісія з 12 офіцерів і 12 агітаторів для складання переліку основних вимог армії як бази для дальших переговорів з королем і парламентом. Ця комісія виробила так звані “Розділи пропозицій”, згідно з якими парламент мав обиратися надалі лише на дворічний термін. За цим документом Англія залишалася монархією, король мав право збирати і розпускати парламент. Передбачалися зміни у виборчій системі - згідно із принципом пропорційності. “Розділи пропозицій” передбачали встановлення свободи думки в палаті общин, судової влади, право винесення остаточного вироку палатами лордів та общин, а також створення спеціального органу - Державної ради для нагляду і керівництва різними загонами міліції. До її функцій мало входити керівництво зовнішньою політикою: право оголошувати війну та укладати мир за згодою парламенту. Згідно з цим проектом, скасовувались обов'язковість не тільки старого, англіканського, віросповідання, а й нового, пресвітеріанського. Роялісти не повинні були протягом п'ятирічного строку призначатися на державні посади і обиратися до парламенту. “Розділи пропозицій” передбачали зміни у економічній та соціальній сферах: відміна податку на предмети першої необхідності, відміна всіх монополій та обмежень свободи торгівлі, курс на ліквідацію нерівності поземельного податку, прийняти заходи щодо виплати заборгованості армії та іншим солдатам королівства. Даний документ був викликом не лише королівській владі, а й безпосередньо самому парламентові, зміцнював позиції армії в державі, однак, в той же час забезпечував права громадян та їх захист [13: 41-42].

“Розділи пропозицій” являли собою на практиці проект нової конституції Англії, вироблений індепендентським керівництвом армії. Оскільки фактичним їх автором був Кромвель, тому стає зрозумілим чиї інтереси були представлені в першу чергу. Але, якби пресвітеріанська більшість у парламенті прийняла його, це дозволило б досягти компромісу між двома сторонами, однак цього не сталося. Тому агітатори внесли в раду армії пропозицію про радикальну чистку парламенту для створення в ньому індепендентської більшості. Пропозиція була прийнята, її виконання взяв на себе Кромвель. Здобута вождями армії перемога лише прискорила розкол, який давно намічався між офіцерською та солдатською частинами ради армії - між індепендентськи настроєними грандами та основною масою армії, яка співчувала левелерам. Серед солдатів дедалі більшу підтримку зустрічали радикальні вимоги поглиблення революції, які висував Лільберн та інші лідери середньої та дрібної буржуазії. Результатом їх діяльності у армії була левелерська програма, обґрунтована і розвинена в документах, що обговорювались у раді армії, - “Справа армії” та “Народна угода”. Вони, запропоновані як основа для радикальної перебудови держави, визнали найважливішим питанням про реформу виборчого права. В той час як “Розділи пропозицій” містили лише невиразну вимогу більш справедливого і рівномірного розподілу виборчих округів.

Всі ці події підводили суспільство Англії до ще гострішої політичної боротьби, яка врешті-решт призведе до становлення, хоч і на короткий термін, республіки.

Важливими парламентськими актами були акти “Про проголошення Англії республікою”, “Про страту Карла І”, “Про ліквідацію королівської влади”, “Про ліквідацію палати лордів” [3; 14; 1; 2].

20 квітня 1653 року Кромвель розганяє “охвістя ”, оскільки за період існування республіки практично нічого не було зроблено для покращення умов економічного та соціального життя. Був скликаний Малий парламент у липні 1653 року. У короткий час своєї діяльності (до 12 грудня 1653 року), провів все ж таки велику роботу, намагаючись полегшити становище широких кіл населення. Після його розпуску рада офіцерів подала новий конституційний проект під назвою “Знаряддя управління”, згідно з яким уся повнота влади переходила в руки Кромвеля разом з титулом лорда - протектора Англії, Шотландії та Ірландії. Англія офіційно продовжувала називатися республікою. Суть цієї “псевдоконституції” полягала в наступному: верховна та законодавча влада належала лорду - протектору; лорд - протектор мав спиратися на діяльність Ради, яка складалася з 13-21 представника; різного роду, укази, виклики в суд повинні видаватися лордом - протектором; останній під час засідань парламенту та між засіданнями мав право керувати міліцією та військами на морі та на суші та інші [12: 42-43]. Про суть даного документу можна робити висновки вже з того, хто був її автором, а це - рада офіцерів. Тому й були надані такі широкі повноваження Кромвелю та його оточенню.

І цей документ не змінив на краще становище населення, надавши привілеї знову ж таки великій буржуазній та новому дворянству. Під час режиму протекторату у Англії, незважаючи на всі репресії, продовжувався і навіть розвивався народний революційний рух, з одного боку, а з іншого - реставраційні тенденції буржуазії та дворянства, які посилилися в останні роки, протекторату і завершилися через кілька місяців після смерті Кромвеля реставрацією “ традиційної монархії Стюартів”.

Найбільш відомими та доступними, писемними джерелами періоду Реставрації і “Славної революції” у Англії є: Бредська декларація, акт “Habeas Corpus” та Біль про права.

Бредська декларація 1660 р. була складена в ситуації, коли буржуазія і нове дворянство, а в тому числі і армія, були вкрай незадоволені режимом Кромвеля, тому єдиний вихід бачили у підтримці короля. Автором документу, власне, виступає сам Карл XII, тому стає зрозумілим, що, аби повернутися до влади, він не шкодував обіцянок для народу, які б мали сприяти покращенню життя. Зміст декларації складають такі пункти: про збереження земель, які були конфісковані у роялістів, корони і церкви в період громадянської війни, на користь нового дворянства і буржуазії; про припинення переслідування за релігійні переконання та про амністію для противників монархії [5:45-46]. Однак на практиці король і не думав реалізовувати ці плани. Бредська декларація була лише декларативним документом, фактичною метою якого було демонстрування нібито королівської милості для того, щоб привернути увагу різних верств населення, таким чином завоювати їх довіру. Та після повернення в Англію Карл XII забув про обіцянки, які давав у декларації, та почав політичну реакцію і терор.

“Білль про права” - це важливий державний документ, що регулював відносини між королем і парламентом, визначав основні права та обов'язки громадян [4:62]. Це був своєрідний конституційний проект нового часу. Слід відзначити, що автором цього документу був сам Вільгельм ІІІ Оранський, який цим кроком засвідчив свою поступливість. По суті, Білль відображав ті вимоги, які ставив парламент перед королем ще у період революції. Можна припустити, що саме створенням цього документу відбулося першопочаткове утвердження конституційної монархії. Таким чином, “Білль про права” суттєво обмежив права короля і розширив сферу діяльності парламенту. Це був своєрідний компроміс між різними верствами населення, який забезпечив більш стабільну ситуацію в політичному спектрі до кінця XVII століття. А завдяки цьому - можливість промислової революції у XVIII столітті та завоювання першості Англією.

Одним із завдань дослідження було визначення практичного значення та застосування різних актів офіційного характеру. Слід зауважити, що, особливо в роки революції їх було настільки багато, що більшість із них залишились просто формальністю. Прослідковується їх відірваність від життя. Воно інколи містили такі вимоги та пропозиції, які в реальній ситуації просто не могли бути запроваджені. Певна кількість цих актів приймалася лише для того, щоб на деякий час заспокоїти незадоволені народні маси, і зовсім не для того, щоб поступово впроваджувати їх у життя.

На основі історичних джерел ми прослідковуємо процес становлення конституційної монархії у Англії та утворення політичних партій, в даному випадку вігів і торі, які з другої половини ХVІІ століття складали ядро парламенту.

Наведені документи є одними з найважливіших для вивчення періоду XVII століття в історії Англії. Вони відображають політичні настрої англійського суспільства, його соціально - економічний розвиток, а також відображають певну ідеологію, що простежується при аналізі памфлетів левелерів та дигерів. Тому саме на основі вивчення історичних джерел та їх критичному аналізі можна більш глибше дослідити конкретну проблему, визначити її походження та наслідки. Що стосується Англії в XVII столітті, то аналізувати певні джерела потрібно, в першу чергу, з урахуванням конкретних суспільних умов та настроїв. Лише в такому разі можливе об'єктивне відтворення історичних подій.

Список використаних джерел

1. Акт, упраздняющий королевскую власть / Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII-XVIII вв. / Под ред. В.Г. Сироткина. - М., 1990.

2. Акт об упразднении палаты лордов/ Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII-XVIII вв. / Под ред. В.Г. Сироткина. - М., 1990.

3. Акт об объявлении Англии республикой / Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII-XVIII вв. / Под ред. В.Г. Сироткина. - М., 1990.

4. Билль о правах / Хрестоматия по новой истории в 2-х томах. Т.I./ Под ред. В.Ф. Семлнова, К.А. Антоновой. - М, 1963.

5. Бредская декларация / Хрестоматия по новой истории в 2-х томах. Т.I. / Под ред. В.Ф. Семлнова, К.А. Антоновой. - М, 1963.

6. Великая ремонстрация/ Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII - XVIII вв. / Под ред. В.Г. Сироткина. - М., 1990.

7. Генри Паркер о власти парламента / Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII-XVIII вв. / Под ред. В.Г. Сироткина. - М., 1990.

8. предложений, посланных королю в Йорк обеими палатами парламента/ Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII-XVIII вв. / Под ред. В.Г. Сироткина. - М., 1990.

9. Источниковедение: Теория. История. Метод./ И.Н. Данилевский, В.В. Кабанов, О.М. Медушевская. - М., 1998.

10. Мнухина Р.С. Источниковедение истории нового и новейшего времени. - М., 1970.

11. Народное соглашение, как оно было представлено совету армии / Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII-XVIII вв. / Под ред. В.Г. Сироткина. - М., 1990.

12. “Орудие управления” / Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII-XVIII вв. / Под ред. В.Г. Сироткина. - М., 1990.

13. Основы предложений, исходящие от армии / Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII-XVIII вв. / Под ред. В.Г. Сироткина. - М., 1990.

14. Приказ о казни Карла I / Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII - XVIII вв. / Под ред. В.Г. Сироткина. - М., 1990.

15. Яков I. Истинный закон свободной монархии. Политический трактат / Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII - XVIII вв. / Под ред. В.Г. Сироткина. - М., 1990.