Матеріальна культура Літописного Воїня

17

Матеріальна культура Літописного Воїня

Перша згадка про місто Воїнь міститься у «Повісті временних літ» під 1055 р. В цьому році переяславський князь Всеволод Ярославич ходив до Воїня на торків, які з'явилися тоді вперше в південно-руських степах, і здобув перемогу. Потім Воїнь згадується під 1079 р. в зв'язку з міжусобною князівською боротьбою, активну участь у якій брали половці. Роман Святославич, позбавлений княжіння старшими князями Ярославичами, змушений був втекти до Тмутаракані. Тут він заручився підтримкою половців і разом з ними виступив на Русь проти своїх дядьків. Половці і з ними Роман підступили до Воїня. Але переяславському князю Всеволоду Ярославичу вдалося розладнати союз Романа з половцями і перетягти їх на свій бік. Роман втік з Воїня і був убитий своїми колишніми союзниками.

Під 1110 р. літопис розповідає про те, що до Воїня підійшли руські і половецькі війська, але супротивники з якихось причин не вступили в бій і розійшлися. Ще одна літописна згадка про Воїнь міститься під 1147 р. В цьому році під Воїнем був укладений мир між київським князем Ізяславом Мстиславичем і половцями.

Літописні згадки про Воїнь характеризують його як значний населений пункт, що був добре відомий на Русі. Саме за ним літописець визначає місце подій, які його цікавили. З літописних згадок випливає, що Воїнь знаходився на пограничній території Русі, на лівому березі Дніпра в межах Переяславського князівства.

Археологічні розкопки Воїнського городища почалися в 1956 р. в зв'язку будівництвом Кременчуцької гідроелектростанції і підготовкою території до затоплення. Вони провадилися протягом чотирьох років. Останнім сезоном розкопок було літо 1959 р., коли вже було закінчено переселення мешканців і закінчувалося очищення площі. Весною 1960 р. була перекрита гребля гідроелектростанції і почалося наповнення водосховища.

Кременчуцька древньоруська експедиція Інституту археології АН УРСР поставила перед собою завдання як можна ширше розкрити городище і вивчити матеріальні залишки Воїня. Обмежений час і велика площа не давали можливості виконати це завдання шляхом суцільного розкриття культурного шару. Тому роботи зосереджувалися на окремих ділянках, що здавалися найважливішими з точки зору планування та можливих результатів дослідження.

На дитинці роботи провадилися в північній, східній і південній частинах, на валу і прилеглій до нього площі, а також на розташованій між валом і внутрішнім ровом рівній площадці з добре виявленим культурним шаром. Деякі роботи були проведені на низькій заплаві між внутрішнім ровом і руслом річки.

На посаді з метою ознайомлення роботи провадилися в кількох місцях: в східній частині - недалеко від дитинця; в північній, прилеглій до Кривулі; на Івановому горбу; в західній частині, прилеглій до Рівчака; на південь від дитинця та в центрі. Розкопувався також могильник за Рівчаком. Досліджено територію площею 7735 км², що становить близько 2,5% площі міста.

Речові знахідки

До найдавніших знахідок у Воїні слід віднести уламки керамічного ліпного посуду, фрагмент кам'яної ливарної формочки для відливки кельтів, два фрагменти кам'яних сокир-молотів та уламок кістяної палії, що датуються в основному епохою пізньої бронзи.

Найбільш рання кераміка представлена уламком великої неолітичної посудини, орнаментованої гребінчастим орнаментом Трапилося кілька уламків ліпного посуду з валиковим поясом на шийці, розчленованим пальцевими заглибленнями Подібний орнамент типовий для епохи середньої бронзи. Привертає увагу досить. значний фрагмент слабопрофільованого тонкостінного горщика з орнаментом у вигляді трьох рядів вузьких довгастих виїмок у верхній частині тулуба і косими насічками по краю вінець а також уламок посудини з орнаментом у вигляді трикутних виїмок. Подібні форми посуду та орнаменту характерні для так званої бондарихинської культури пізньої бронзи, відкритої на Лівобережжі. Знайдено також фрагмент посудини з досить складним геометричним орнаментом, нанесеним глибоким вдавлюванням зубчастого чекана. Така орнаментація посуду характерна для так званої чорноліської культури, що датується IX-VII ст. до н. е. Кераміка скіфського часу представлена кількома фрагментами ліпного посуду з типовим «перлинним:» орнаментом. Знайдено також два бронзових наконечники стріл, один з яких може бути віднесений до VI ст. до н. е. а другий до IV ст. до н. е.

До романської культури (VIII-IX ст.) слід віднести невеличкий тонкостінний банкоподібний ліпний горщик з слабовідігнутпми вінцями. орнаментованими защипами по краю а також уламки ліпних горщиків і великих глиняних сковорідок. Горщик зроблено з глиниз значною домішкою шамоту, що надає грубості та шершавості його поверхні. На деяких фрагментах горщиків трапляється орнамент, виконаний паличкою, обмотаною ниткою. Сковорідки виготовлені з глини, що містить в собі значні домішки якихось органічних залишків, в результаті чого тісто їх пористе і досить крихке. Висота бортів сковорідок 7 см, а товщина в нижній частині близько 3 см (товщина дна - 3,5-4,5 см). Встановити форму та розміри сковорідок не вдалося. Аналогічні сковорідки зустрічалися на всіх роменських городищах і поселеннях VIII-IX ст.

До VIII-X ст. слід, напевно, віднести і уламок вузькогорлого чер-воноглиняного кружального глечика з носиком і овальною в перерізі ручкою. Глечик мав низький округлий тулуб і плоске денце. Шийка його прикрашена трикутним в перерізі горизонтальним валиком, а також пролощеними вертикальними лініями. На плічках розміщено врізний геометричний орнамент з трикутників і кружечків. До невпзначених в культурному і хронологічному відношенні належать два керамічних вироби, що мають форму коржиків або хлібців. На одному з них є орнамент у вигляді хреста і п'яти круглих виїмок на другому один бік ввігнутий. Залишилося не датованим і кругле керамічне грузильце (діаметр 5 см) з отвором у центрі.

За цими знахідками можна твердити, що на місці Воїня населення жило задовго до виникнення тут міста. Воно залишило після себе певні залишки матеріальної культури. Але вони незначні і не становлять виразного культурного шару.

Пам'ятки сільського господарства і промислів

Сільськогосподарські знаряддя, знайдені на Воїнському городищі, дуже нечисленні. Орне землеробство представлене сумнівним уламком наральника і череслом від плуга. Чересло за своєю формою нагадує масивний ніж з довгим черенком, прямокутним в перерізі. Довжина чересла 39,5 см (в тому числі леза - 12 см), ширина леза у верхній частині 6,5 см, переріз черенка 4-1,7 см.

До знарядь збирання врожаю відносяться п'ять фрагментів серпів звичайного, так званого південноруського типу. Виявлені також два уламки, що належать до дуже поширених у древній Русі кіс-горбуш. Довжина першого уламка 17,5 см, ширина 3.5 см, товщина 2 мм; довжина другого 11,5 см, ширина 4.5 см, товщина 2.5 мм.

Слід зауважити, що майже всі сільськогосподарські знаряддя, за винятком одного уламка коси, знайдені на дитинці, а не на посаді.

У клітях дитинця знайдено в обгорілому стані зерно. За кількістю перше місце займає просо, потім жито, пшениця, горох. Зерно зберігалося в дерев'яних кадібцях, плетених з лози корзинах, мішках тощо.

Зернових ям, в цей час досить поширених на Русі, у Воїні не виявлено. Жорна від ручних млинів виявлені в багатьох житлах. Знайдено 11 жорен, з яких цілих лише три. Виготовлялися вони з вапняку, пісковика і шиферу. Трапився також один уламок жорновидного предмета (товщина 3,5 см), зроблений з добре випаленої глини, в яку домішувалась жорства. Діаметри жорен - від 42 до 50 см при товщині 3-4 см. Зустрінуто ряд жорен (верхніх) з прямокутними пазами біля отвору, що свідчить про застосування порхлиць і рухомої осі. Знайдені і самі порх-лиці (два екземляри), що мають форму молоточків із сферичними заглибленнями в центрі. Знайдено у Воїні і борошно у вигляді обвугленої грудочки порошкоподібної маси, до якої прикипів шматочок мішковини.

Речі, пов'язані з скотарством, представлені насамперед великою кількістю кісток свійських тварин. Виявлено також інші речі.

Знайдено замок від залізних пут, яким стриножували коней під час випасу. Трапилося три маленьких дзвіночки які, можливо, підвішувалися на шию скотині, щоб можна було швидко знайти її в зарослях або в лісі. У Воїні знайдено вісім пружинних ножиць; частина їх могла використовуватись для стрижки овець.

У Воїні були сприятливі умови для рибальства. Кістки і луска риби на городищі зустрічалися всюди. Знайдено кам'яні грузила (5 шт.) від рибальських сітей. Вони виготовлені з вапняку і мають серцевидну форму. Дірки для підвішування, як правило, розташовані у вужчій частині. Нижня частина грузил значно важча верхньої, що надавало їм в роботі стійкого вертикального положення. Деякі грузила мають сліди спрацьованості: від тривалого перебування в підвішеному стані верхні краї отворів перетерлися мотузками.

Привертає увагу кістяний предмет у вигляді трубочки (довжина - 7 см, найбільший діаметр - 3,2 см), кінці якого вужчі за середню частину. Кінці трубочки на боковій поверхні мають глибокі вирізки, а в центральній частині - круглу виїмку. Аналогії цьому виробу серед древньоруського матеріалу нам невідомі. Зараз подібні предмети, зроблені, правда, не з кістки, а з дерева, використовуються рибалками для полегшення витягання сіток з води.

До індивідуальних знарядь лову риби, знайдених у Воїні, належать плішня, ості, риболовні гачки, свинцеві грузки і свинцевий предмет, що нагадує блешню.

Плішня для пробивання льоду має вигляд дуже масивного втулчастого долота її довжина 34,3 см, діаметр втулки 4,8 см. У верхній частині втулки є отвір для цвяшка, за допомогою якого плішня прикріплювалась до дерев'яного держака.

Нарешті, до знарядь рибальства можна умовно віднести маленький виріб з свинцю, що за своєю формою дуже нагадує сучасну блешню.

З бортним промислом можна пов'язати лише так званий дереволазний шип з основою у вигляді подвійного стержня з шипами і петлями на кінцях, які служили для прив'язування шипа до ноги. Ширина шипа відповідає ширині взутої ноги дорослого чоловіка.

Пам'ятки ремесла

Пам'ятки ремесла стародавнього Воїня представлені окремими знаряддями праці, майстернями і виробами. Проте знайдені речі можуть характеризувати лише ремесло Київської Русі взагалі, а не конкретну діяльність населення Воїня. Тому, говорячи про них, ми обмежимося лише тими, що вказують на місцеве виробництво.

Про залізообробну справу у Воїні свідчать залізні шлаки, напівфабрикати, ковальсько-слюсарні інструменти, майстерня зброяра. Важкий шлак з 50%-ним вмістом заліза і руди траплявся дуже часто на дитинці і посаді. Це були відходи сиродутного виробництва. Будь-яких залишків горнів-домниць для виплавки заліза з руди не знайдено. Можна лише висловити припущення, що вони тут були.

Ливарно-ювелірне ремесло підтверджують три половинки ливарних формочок - дві з рожевого шиферу і керамічна. Одна, що призначалася для відливок круглих, прикрашених орнаментом під зернь, плоских підвісок з вушками (діаметр - 3 см), мала прямокутну форму. У формочці була ретельно відшліфована робоча поверхня. Вона була двосторонньою, про що можуть свідчити дві круглі виїмки в її нижньому лівому і верхньому правому кутках, що служили для точного сполучення обох половинок за допомогою металевих штифтиків. Коли б формочка була односторонньою, тобто друга половинка її була гладенькою, не було б потреби майстру домагатись точного сполучення обох половинок. Про це свідчать і другий литок конічної форми, розташований у верхньому правому кутку, і асиметричне розміщення гнізда для відливки підвісок. Можливо, що на другій половинці формочки було також вирізане гніздо для відливки подібних підвісок. Розміщення декількох гнізд для одночасної відливки ряду предметів значно підвищувало продуктивність праці древньоруських ювелірів.

Друга половинка шиферної формочки також прямокутна. Можливо, що це лише заготовка для формочки або брак виробництва. Робоча поверхня зашліфована. Зверху розташований лійкоподібний литок, а в центральній частині круглий наскрізний отвір діаметром в 1 см. В правому нижньому кутку ще один наскрізний круглий отвір трохи меншого діаметра.

Від керамічної двосторонньої формочки зберігся лише фрагмент. Формочка призначалася для відливки двох прикрас - підвісок конічних і прикрашених псевдозерню у вигляді лунниці. Біля одного з країв робочої поверхні вирізаний маленький хрестик, можливо, мітка майстра, рядом з ним - кругла виїмка для металевого штифтика. Виготовлених прикрас у Воїні не знайдено.

Слід зазначити, що керамічні формочки зустрічаються значно рідше, ніж кам'яні. Цікаво, що одна із знайдених у Києві мала гніздо для відливки подібних конічних підвісок.

На посаді Воїня виявлено молоток, виготовлений з рогу благородного оленя. Він міг застосовуватись поряд з дерев'яним, наприклад, для виготовлення прикрас з тонких мідних, срібних й золотих пластин методом тиснення з стальних або мідних матриць.

Знайдені три куски мідного круглого в перерізі дроту дають підставу думати, що він служив для виробництва різних прикрас-вискових кілець, витих браслетів, перснів тощо.

Для обробки дерева застосовувалися сокири, пилки, тесла, долота, свердла, ложкарі. Сокир цілих і уламків знайдено дев'ять, з них господарських - сім. Останні представлені двома цілими екземплярами, від інших п'яти збереглися лише фрагменти. Всі вони належать до теслярських, мають виїмку на корпусі і опущене лезо.

Для кріплення торцевих вузлів і поздовжніх швів дерев'яних конструкцій застосовувались двошипні скоби-скріпи. Вони мали різні розміри - від маленьких з з'єднуючою пластинкою довжиною 3 см (довжина шипів 5,5 см) до великих будівельних з довжиною шипів близько 10 см.

Залізні заклепки, що служили для міцного з'єднання дерев'яних деталей, в древній Русі застосовувались головним чином у суднобудуванні. У Воїні знайдено шість таких заклепок. Стержні їх круглі, довжиною від 2,5 до 6.5 см. Головки плоскі, круглі або овальні в плані, а шайби - ромбовидної чи прямокутної форми. Заклепки, як і цвяхи, виготовлялись із звичайного крицевого заліза.

Найбільш масовим залізним виробом є цвяхи, що дуже широко застосовувались у дерев'яному будівництві, побуті тощо, їх знайдено понад 500 штук. За формою стержня цвяхи однакові і мають квадратний або прямокутний переріз. Лише кілька мають круглий в перерізі стержень. Цвяхи з плоскою круглою шляпкою - основний вид, хоча окремі мають овальні або підквадратні шляпки, середній діаметр яких 2 см. Привертає увагу грибовидний гвіздок довжиною 8 см з дуже великою шляпкою діаметром 5,5 см.

Відзначимо тут також, що під час розкопок городища і посаду трапилось шість уламків цеглин-плінф. На жаль, фрагментарність цеглин не дала можливості визначити їх розміри. Товщина коливається від 3 до 3,7 см.

Пам'ятки прядіння і ткацтва представлені цілим рядом знахідок. Виявлено 267 кам'яних прясел; серед них переважають прясла з рожевого овруцького шиферу, хоча сіросланцеві також становлять досить значну групу. На п'яти шиферних-нерозбірливі написи та різні мітки. Три прясла з досить глибокими боріздками, розташованими діаметрально на їх плоских сторонах. Призначення цих боріздок не з'ясоване. Знайдено також вісім пряслиць зроблених із стінок кружального посуду, в тому числі одне із стінки амфори. Всі вони мають майже правильну круглу форму. В центрі знаходиться круглий отвір. Діаметр їх близько 2,5 см, діаметр отвору 3,5-4 мм. товщина 4-6 см.

Знайдено три кістяних трубочки з трикутними отворами збоку, які вважаються пристроями для сукання ниток при домашньому виготовленні тканин. В кількох житлово-господарських клітях були обвуглені кручені нитки і шнури з льону і конопель.

Значну за кількістю групу кістяних виробів становлять проколки різних розмірів. Вони виготовлені з трубчастих або ребрових кісток тварин, мають завжди гладку поверхню і один загострений кінець. На протилежному від вістря кінці, здебільшого потовщеному, іноді є отвори для підвішування. Одна з проколок прикрашена орнаментом у вигляді ряду косих хрестиків. Привертає увагу одна проколка, потовщений конусовидний кінець якої має зубчики. Вони використовувались як знаряддя праці в шевстві, кушнірстві і лимарстві.

Знайдено кілька цілих і фрагментованих виробів, які використовувались, мабуть, для зберігання голок. В їх стержні видовбана наскрізна порожнина, що закривалась якоюсь затичкою. Гольники мають у верхній частині парні отвори невідомого призначення, а також дірочки для підвішування. Корпуси двох гольників орнаментовані.

Зброя і речі військового спорядження

На Воїнському городищі знахідки зброї порівняно нечисленні. Населення, яке встигло врятуватися під час ворожого нападу і пожежі, захопило з собою і зброю, як найцінніший і найнеобхідніший скарб.

За своїм функціональним призначенням древньоруська зброя поділяється на зброю ближнього і дальнього бою і захисне озброєння. Всі ці види зброї зустрінуто у Воїні.

Цілих мечів або щабель на городищі не знайдено. Трапилися лише чотири залізних перехрестя, з яких одне може бути віднесене до меча. Перехрестя пряме, але всередині має розширення. Його довжина 13 см, найбільша ширина близько 3,5 см, ширина клинка 3,5 см. Подібне перехрестя меча було знайдено в Новгороді в культурному шарі середини XII ст.

Перехрестя шабель мають значно менші розміри та дещо інші форми. Знайдена також залізна оковка, очевидно, від піхов шаблі.

На городищі виявлено уламок чотиригранного ромбовидного в перерізі клинка кинджала довжиною близько 8 см. Його прямі гострі грані поступово переходять у вістря. Можливо, від кинджала походить і тоненьке вигнуте перехрестя з невеликим круглим отвором в центрі.

Наконечники списів представлені трьома екземплярами. Один довжиною 27 см має листовидне вістря, двоконічне, як у пік. Всі наконечники втулчасті.

Бойових сокир знайдено дві. Належать вони до різних типів. Перший тип представлено сокирою-чеканом. Лезо її має вигляд витягнутого сектора, а клівець-чекан являє собою витягнутий обух, прямокутний в перерізі. До другого типу належить сокирка з виїмкою і опущеним лезом. Обух на тильній стороні має гостроконечні виступи. При розкопках Воїня знайдено масивне рогове навершя булави яйцеподібної форми (висота 11,5 см, діаметр 6,5 см, діаметр отвору для рукоятки 1,5 см). На ньому вирізано знак v вигляді хрестоподібної фігури.

Знайдено один наконечник сулиці. що має ромбовидну в плані форму і закінчується черенком, який, на жаль, відламався. Довжина пера 8 см, ширина - 4,5 см.

На посаді знайдено знаряддя невідомого призначення, виготовлене з рогу оленя, на якому є зображення складного лука. Рогове знаряддя має вигляд овального в перерізі стержня, з отвором та виїмкою на одному кінці. На боковій стороні його якимсь гострим інструментом вирізано лук, кінці якого загнуті вперед, а середина (рукоятка) трохи ввігнута. Немає сумніву, що тут зображено складний лук.

До предметів, зв'язаних з користуванням луком і стрілами, слід віднести дві кістяні петлі від сагайдака (футляра для стріл). Одна ціла, друга фрагментована. Довжина цілої 7,5 см, найбільша ширина 2,5 см, товщина 4 мм. В розширеній частині петель овальні косо розташовані отвори, що пов'язано з положенням підвішеного до пояса сагайдака, який висів завжди трохи косо. Судячи з отворів, для підвішування сагайдаків звичайно застосовувались ремінці довжиною до 1 см і товщиною 3-4 мм. На петлях добре помітні сліди стертості, що свідчить про їх тривале вживання. Є на них маленькі округлі отвори діаметром 3 мм для прикріплювання до дерев'яної основи. У петлях від колчанів ретельно зашліфований лише один бік; зворотний оброблений недбало і має шершаву поверхню, до речі, дуже зручну для прикріплювання. Лицьовий бік петель орнаментований по краю косими паралельними рисочками.

Із захисного озброєння у Воїні були знайдені сім обривків кольчуг і фрагменти двох залізних пластинчастих панцирів. Безперечно, до нас дійшли тільки такі обривки кольчуг, які або не могли бути використані для виготовлення нових кольчуг, або були загублені під час бою. Два найбільших обривки мають на собі сліди дії сильного вогню, в результаті чого окремі дротяні кільця спеклися в суцільну масу. П'ять обривків кольчуг-це окремі кільця або декілька з'єднаних між собою за допомогою заклепок кілець. Кольчуги виготовлялись з круглого залізного дроту товщиною близько 1 мм; діаметр кілець 8-10 мм.

У Воїні знайдено п'ять вудил, з яких лише два цілих. Вудила складаються з двох з'єднаних за допомогою петель стержнів і двох рухомих кілець по краях. Зустрінуто чотири кістяні псалії з яких лише одна ціла. Дві - дугоподібної форми мають заокруглені кінці і отвір посередині. Дві інші мають вигляд видовженого стержня, що трохи розширюється на одному кінці, з двома отворами в центральній частині. Вужчий кінець однієї псалії закінчується шаровидною головкою. Друга прикрашена циркульним орнаментом. типовим для епохи Київської Русі.

Знайдено чотири кістяних вироби, які служили навершями для рукояток канчуків. Один з виробів не закінчений обробкою і являє собою лише заготовку. Виконані навершя у вигляді стилізованих головок не то звіра, не то птаха. В нижній частині виробів є отвір для надівання на рукоятку канчука і поперечні дірочки для прикріплення до рукоятки та прив'язування петлі-мотузка або ремінця.

На городищі і посаді Воїня знайдено також чотири цілих і три фрагментованих вироби з рогів оленів, які за своєю формою дуже нагадують порохівниці козацьких часів. Біля кожного з трьох отворів на більшості виробів є маленькі дірочки, мабуть, для цвяшків. На одному з предметів - орнамент у вигляді двох груп ромбічно розташованих виїмок, на другому - ряд продряпаних якимсь гострим інструментом рисочок, розташованих безсистемне. Скоріше це не орнамент, а якість позначки або мітки. Привертає увагу так званий знак Рюриковичів, вирізаний на одному з його боків.

Щодо призначення цих речей, то існують різні припущення. Дослідники вбачають в них пристрої для розподілення ремінців вуздечки, навершя бунчуків, посохів і навіть милиць, скриньки для зберігання ліків або коштовностей, гаманці тощо. На наш погляд, ці речі служили головним чином як посудинки для зберігання солі під час військових походів. Для цієї мети вони дуже зручні. Зазначимо, що їх часто знаходять саме в похованнях воїнів. Проте вони могли використовуватися і для інших цілей, наприклад, для зберігання пряностей, коштовностей, монет тощо. Отвори цих виробів закривались очевидно тоненькими кістяними або дерев'яними кружальцями, що закріплювались за допомогою цвяшків.

Посуд

Керамічний посуд Воїнського городища репрезентований трьома цілими екземплярами і кількома тисячами уламків, з яких вдалося реставрувати лише 11 посудин. За своїми технологічними властивостями воїнська кераміка не відрізняється великою різноманітністю. Майже весь глиняний посуд зроблено з сірої, жовто-рожевої глини середньої жирності. Для знежирення глини як домішку вживали подрібнену жорству, а також пісок. Але вміст домішки в тісті дуже незначний.

Будь-яких природних домішок в глині не простежено. Як правило, тісто добре перемішане. Черепки у зламі мають мілку, щільну структуру. Випал посуду здебільшого добрий. Поверхня має сірий, сірувато-жовтий або сірувато-червонуватий колір. За якістю випалу черепки відрізняються досить помітно. Поряд з рівномірно випаленими, дзвінкими зустрічаються посудини не випалені всередині, в результаті чого черепки у зламі мають шаруватий вигляд. Знайдена значна кількість кераміки подвійного випалу (в результаті пожежі). Переважно вона походить з житлово-господарських комплексів, що загинули від пожежі.

Весь керамічний посуд виготовлено на ручному гончарному крузі. Денця, як правило, шорсткі, що свідчить про застосування під час формовки підсипки з піску або золи. Зовсім не спостерігається денець, що знімались з круга за допомогою дротинки або нитки. Багато з них мають по краю поясок - заплив глини за край підставки. Денця, як правило, рівні, хоча зустрілося кілька ввігнутих до середини. На багатьох з них є гончарні клейма.

Посуд виготовлявся спірально-джгутовим способом з дальшим вирівнюванням на крузі і нанесенням орнаменту. Зустрінуто фрагменти вінець горщиків з виїмками і насічками по краю, які ніби зберігають традиції орнаментації ліпного посуду. Трапляються також вінця, краї яких орнаментовано зубчастим орнаментом. В основному прикрашалась лише верхня частина посуду. При орнаментації, незважаючи на стандартні способи, окремі гончарі виявляли значну винахідливість, створюючи чудові композиції з окремих елементів. 23 уламки посудин були вкриті поливою (як з зовнішнього, так і з внутрішнього боків) світло-зеленого та темно-зеленого кольорів. Лише кілька черепків з жовтою, червоною та коричневою поливою. Слід відзначити чотири фрагменти посудин з поліхромною поливою, можливо, візантійського імпорту.

Від горщиків X-XI ст. уціліли лише незначні фрагменти, за якими не можна відтворити їх форми і розміри, але можна встановити деякі типологічні риси. Вінця у переважної більшості плавно вигнуті; горщики з різким переломом шийки поодинокі. Край вінець здебільшого заокруглений або слабомодельований; часто зустрічається прямий обріз вінець. Багатопрофільовані вінця трапляються досить рідко. Слід окремо відзначити горщики з «горбатими» вінцями і припухлістю на зовнішньому краї, а також з широкими «манжетами».

Всі цілі та реставровані горщики датуються XII-XIII ст. Більшість з них має такі середні розміри: висота - 14-24 см, найбільша ширина - 15-19 см, діаметр денця - 7-9 см. Найменший має висоту 6,5 см і ширину 8 см. Великі були рідкістю. Висота найбільшого з них становить 40 см, ширина плічок-32 см, діаметр горла - 28 см. діаметр денця-11 см. Горщики відрізаються не тільки розмірами, а й формою та профілюванням вінець. Переважають конічні. Це стрункі посудини, стінки яких плавно звужуються від плічок до денця.

Менша частина горщиків присадкувата, з округлим тулубом; ширина дорівнює висоті. Трапилося кілька фрагментів з ручками. Деякі горщики мали керамічні покришки, прикрашені лінійним нігтьовим та штампованим орнаментом. Знайдено одну цілу і п'ять фрагментованих покришок. Одна замість ручки мала в центрі отвір діаметром 2 см.

Другим за кількістю типом посуду є глечики. На жаль, не вдалося повністю реставрувати жодного, тому не можна навести їх розмірів. Найбільше знайдено уламків досить великих посудин з прямими або трохи відігнутими вертикальними вінцями-комірцями висотою до 6 см, іноді з наліпними горизонтальними (прямокутними в перерізі) валиками. Край вінець зрізаний. Другий вид глечиків за формою нагадує відомі амфорки київського типу. Широкі плічка плавно переходять у вузьку горловину, що закінчується прямим зрізом. Глечики мають наліпні ручки-вушка клювовидної форми. Горловини, як правило, прикрашені врізним лінійним орнаментом, а плічка - нігтьовим. Висота близько 25 см. Глечики третього виду схожі на попередні, але відрізняються формою ручок.

Серед древньоруського археологічного матеріалу аналогії воїнському глечику нам невідомі. Незвичайна форма, консистенція тіста, а також прозора полива дають підстави зважати його візантійським імпортом.

На городищі і особливо на посаді знайдено велику кількість уламків амфор. Складається враження, що вони були найпоширенішим типом керамічного посуду. Але якщо підрахувати кількість фрагментів вінець, то їх виявиться не так вже й багато. Амфорна кераміка в побуті мешканців Воїня займала другорядне місце. Невеликі амфори використовувались як тара для рідини (води, олії, вина тощо). У великих амфорах - корчагах могли зберігатись не тільки рідини, а й зерно.

З уламків вдалося реставрувати повністю або частково лише чотири амфори, їх можна віднести до чотирьох різних типів. До першого належить великий уламок жовтоглиняної, продовгуватої крутлодонпої амфори з рідко розташованими горизонтальними паралельними і досить широкими лініями. Горло в неї високе вінця виявлені слабо, шийка трохи розширюється догори. Ручки піднімаються від плічок вертикально, а потім, не доходячи до вінець, майже під прямим кутом підходять до верхньої частини горла.

До другого типу слід віднести одну цілу і одну частково реставровану амфори. Це невеликі грушоподібні, гостродонні посудини з високим горлом і масивними, овальними в перерізі ручками, що круто піднімаються над вінцями, а потім прямо спускаються донизу. Амфори товстостінні з дрібними борозенками зверху і великими в нижній частині. Колір однієї з.них «.червоний, іншої - оранжевий

Третій тип амфор - корчаги - представлений одним екземпляром, його слід віднести до найбільш пізніх. Амфору вдалося повністю реставрувати з уламків, знайдених на долівці кліті 43. Черепки через пожежу зазнали подвійного випалу і тому мають темно-сірий колір. Це - відносно велика круглодонна посудина висотою 49 см, ширина тулуба - 45 см, діаметр горла - 6 см. з широким борознистим корпусом, що наближається до яйцевидного, з низьким горлом і дуговидними маленькими ручками, які лише трохи піднімаються над вінцями. На плічках вирізано букви і якісь знаки.

Нарешті, четвертий тип амфор представлений лише двома фрагментами широких плоских денець. Діаметр одного з них дорівнює 13.5 см при товщині 1 см. Амфори з широким плоским дном датуються XII-XIV ст. Знайдено також уламок вінець дуже великої посудини, можливо піфоса.

На амфорах всіх перерахованих типів та численних уламках неодноразово зустрічалися графіті, що зображають грецькі букви, хрести. Графіті наносились на поверхню амфор після випалу, що може свідчити про те, що це були не мітки майстра-гончара, який зробив посуд, а знаки її власника. Іноді на амфорах зустрічається кілька знаків, частина яких закреслена. Можливо, при торгівлі амфори як тара неодноразово переходили з рук в руки, і кожний власник наносив свій знак. Крім керамічного, жителі Воїня широко користувалися і дерев'яним, а також металевим і скляним посудом.

Дерев'яний посуд представлений фрагментами мисок і чаш, виточених на токарному верстаті. За деякими уламками вдалось відтворити їх форму і розміри. Стінки мисок мають гострі ребра і прямі вінця. За формою вони нагадують сучасні глибокі тарілки. Діаметр їх 20-30 см, висота - 4-5, діаметр кільцевих ніжок-підставок - 8-9 см, товщина стінок - 0,4-0,5 см. На денцях двох мисок вирізані своєрідні клейма у вигляді п'ятикутних зірок. На одній із кільцевих ніжок є орнамент з зрізних горизонтальних ліній. На двох інших денцях є клейма у вигляді маловиразних геометричних фігур. Чаші мали піалоподібну форму. Реставрована чаша має такі розміри: діаметр вінець-11 см, висота -4,5, діаметр кільцевої ніжки-підставки - 3 см.