Академік В.А. Лазарян - легенда ДІІТу

Міністерство транспорту та зв'язку України

Дніпропетровський Національний Університет залізничного транспорту ім.. академіка В. Лазаряна

Реферат на тему:

«Життя та творчість академіка В. Лазаряна»

м. Дніпропетровськ, 2008р.

Академік В.А. Лазарян - легенда ДПТу

У 1979 році Академія наук України розпочала видання бібліографій видатних українських вчених. Видавництво «Наука» підготувало серію окремих книжок, у яких подавалися біографії вчених і перелік усіх їх наукових праць.

У 1980 році вийшла книга, присвячена академіку В.А. Лазаряну. На сторінках були перелічені всі 300 його наукових праць, у тому числі 7 монографій, 5 навчальних посібників, а також 24 авторські свідоцтва. Книга відкривалася біографією Всеволода Арутюновича Лазаряна, яку написали С. Й. Конашенко, Л. М. Рєзников, Н. М. Хачапурідзе. Вважаємо, що ця біографія майже без змін та доповнень може бути передрукована в нашій книжці.

«Всеволод Арутюнович Лазарян - доктор технічних наук, професор, академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії УРСР і премії імені А.Н. Дінника Академії наук УРСР, педагог, завідувач кафедрою будівельної механіки Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту, засновник і керівник Дніпропетровського відділення Інституту механіки АН УРСР, учений, що створив нові напрями в загальній механіці і механіці твердого тіла, що деформувалося, автор більше 300 друкарських робіт в області механіки -- монографій, статей, навчальних посібників, а також більше 20 авторських свідоцтв і патентів.

Він створив в Дніпропетровську школу механіків і підготував значне число докторів і кандидатів наук. Велику увагу завжди приділяв підвищенню наукового рівня викладання і якості підготовки фахівців, постановці нових учбових курсів, впровадженню в учбовий процес новітніх досягнень науки і техніки. Його діяльності були властиві тісний зв'язок з виробництвом, зокрема із залізничним транспортом, наполегливе і плідне прагнення до впровадження у виробництво нових наукових результатів і досягнень з метою подальшого розвитку науково-технічного прогресу в промисловості і на транспорті країни.

У 1927 р. В.А. Лазарян поступив на маркшейдерський факультет Дніпропетровського гірського інституту, який закінчив в 1931 р. Викладачі інституту звернули увагу на неабиякі здібності студента А. Лазаряна, і ще до закінчення інституту, в 1930 р., він був запрошений на викладацьку роботу на кафедри теоретичної і будівельної механіки в дніпропетровські гірський і транспортний інститути. Велика працездатність і енергія дозволили йому поєднувати працю асистентом з навчанням в аспірантурі у академіка А.Н. Дінника.

У 1932 р. В.А. Лазарян захистив кандидатську дисертацію. Його перші наукові роботи, вельми всілякі з тематики і вмісту, свідчать про широту інтересів їх автора.

У 1934 р. він очолив кафедру будівельної механіки Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту і був її беззмінним завідувачем по 1968 р.

У 1934-1937 рр. В.А. Лазарян виконав серію робіт в області прикладної теорії пружності. Одна з них -- «Про форми рівноваги стержнів змінного перетину при силах вище критичною» - була їм доповіла на II Всесоюзному математичному з'їзді.

Докторська дисертація В.А. Лазаряна «До питання про динамічні зусилля в упряжних приладах поїзда», захищена в 1940 р. і присвячена дослідженню динамічних зусиль в міжвагонних з'єднаннях поїздів, з'явилася розвитком класичних робіт видатного російського і радянського ученого Н. Е. Жуковського, а також основою для подальших досліджень як самого А. Лазаряна, так і його багаточисельних учнів. З тих пір питання механіки рейкового транспорту постійно привертали увагу В.А. Лазаряна як ученого.

У 1941 р. В.А. Лазаряну було привласнене звання професора. У тому ж році, напередодні Великої Вітчизняної війни, він був призначений начальником Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту, яким керував по 1958 р. У роки Великої Вітчизняної війни під керівництвом В.А. Лазаряна інститут (був евакуйований до Новосибірська) не лише продовжив роботу з підготовки кваліфікованих кадрів для залізничного транспорту, але і виконав велике число важливих для оборони країни робіт.

Після повернення інституту до Дніпропетровська в 1944 р. В.А. Лазарян багато і плідно займався справою відновлення інституту, розвитку його факультетів, кафедр і лабораторій. Будучи генерал-директором дороги і будівництва III рангу, він надавав в цей час велику допомогу залізничному транспорту у відновленні залізниць і забезпеченні їх безперебійної роботи. Одночасно Всеволод Арутюнович вів велику наукову, педагогічну і науково-організаційну роботу в інституті.

Особливістю В.А. Лазаряна як ученого було уміння передбачати дороги розвитку науки і техніки. Так, задовго до широкого поширення обчислювальної техніки в країні В.А. Лазарян звернув увагу на необхідність використання обчислювальних машин в наукових дослідженнях і в учбовій роботі. Їм була створена в інституті перша в місті лабораторія аналогових обчислювальних машин, а потім і лабораторія цифрових обчислювальних машин, на базі якої нині створений сучасний обчислювальний центр.

В.А. Лазарян в цей період (а потім і його учні) почав читати лекції для викладачів і інженерів по обчислювальній техніці. Природно, що це підготувало відкриття в інституті факультету обчислювальної техніки, ініціатором створення і науковим керівником якого був Всеволод Арутюнович. Перший прийом на спеціальність «Математичні і рахунково-вирішальні прилади і пристрої» був проведений в 1962 р. В даний час (80-і рр. XX ст.) факультет є одним з найбільших в інституті. До останніх днів життя В.А. Лазарян читав лекції студентам цього факультету.

Один з напрямів в діяльності Всеволода Арутюновича пов'язано з організацією в інституті галузевої науково-дослідної лабораторії динаміки і міцності рухливого складу Міністерства шляхів сполучення СРСР. Питання динаміки і міцності локомотивів і вагонів відвіку привертали увагу А. Лазаряна. До цього часу ним самим і під його керівництвом був виконаний ряд важливих для транспорту країни наукових досліджень, написано декілька монографій, що відносяться до динаміки і міцності рухливого складу. В.А. Лазарян як учений завжди доводив свої наукові дослідження до впровадження у виробництво. До останніх днів життя він був членом науково-технічної ради Міністерства шляхів сполучення СРСР. Створена в 1958 р. лабораторія динаміки і міцності, якою керував В.А. Лазарян все подальші роки, виросла в крупну наукову організацію, що має в своєму розпорядженні необхідний штат кваліфікованих наукових співробітників, інженерів і техніків і оснащену сучасним устаткуванням і апаратурою для наукових досліджень. Лабораторія щорік виконує значний об'єм робіт для залізничного транспорту.

Дивна енергія і працездатність дозволяли Всеволоду Арутюновичу не обмежуватися керівництвом кафедрою будівельної механіки і лабораторією динаміки і міцності рухливого складу. У 1958-1968 рр. він (за сумісництвом) керує відділом міцності і (на громадських засадах) відділом динаміки і міцності гірських машин Інституту механіки АН УРСР в Дніпропетровську.

У 1967 р. В.А. Лазарян обирається членом-кореспондентом Академії наук УРСР. Йому поручене створення Дніпропетровського відділення Інституту механіки АН УРСР. Керівником цього відділення В.А. Лазарян був до останніх днів життя. У відділенні їм створені обчислювальний центр, лабораторії математичного моделювання, динамічних випробувань, вимірів і обробки інформації. І створене головне: колектив наукових співробітників, який успішно вирішує в даний час важливі для країни науково-технічні завдання. Під керівництвом Всеволода Арутюновіча і при його безпосередній участі у відділенні виконаний ряд крупних теоретичних і прикладних робіт в області загального машинобудування, проведені обширні теоретичні і експериментальні дослідження по механіці наземного транспорту, зокрема швидкісного, упроваджений у виробництво цілий ряд важливих для народного господарства результатів наукових робіт. Протягом 1968-1978 років відділення виросло до крупної наукової установи Академії наук УРСР. Багато було зроблено В.А. Лазаряном в питаннях по перетворенню відділення в самостійний інститут АН УРСР. За час роботи у відділенні він опублікував чотири монографії і ряд статей.

У 1969 р. йому було привласнено почесне звання заслуженого діяча науки УРСР. У 1972 р. він був вибраний академіком АН УРСР. У 1971 р. йому присуджується Державна премія УРСР, а в 1978 р. -- премія імені А.Н. Дінника.

Разом з багатогранною науково-дослідною, науково-організаційною і педагогічною діяльністю В.А. Лазарян завжди активно брав участь в суспільному житті міста і республіки.

Високо були оцінені заслуги В.А. Лазаряна перед Батьківщиною, він був нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Шани» і багатьма медалями.

Помер В.А. Лазарян 24 грудня 1978 року.