Інженерні вишукування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Інженерні вишукування

Г.С. Ратушняк

О.Д. Панкевич

О.Г. Лялюк

Вінниця ВНТУ 2009



Зміст

геодезичний рельєф топографічний зйомка

Передмова

1. Задачі та програма інженерних вишукувань

1.1 Програма і технічне завдання на вишукування

1.2 Види інженерних вишукувань

2. Інженерно-геодезичні вишукування

2.1 Склад та задачі інженерно-геодезичних вишукувань

2.2 Геодезична основа, масштаб зйомки та висота перерізу рельєфу

2.3 Призначення та зміст топографічних планів

2.4 Великомасштабна топографічна зйомка

2.5 Зйомка підземних комунікацій

2.6 Оновлення топографічних планів

2.7 Трасування лінійних споруд

2.8 Прилади для геодезичних вишукувань

3. Інженерно-геологічні вишукування

3.1 Зміст та задачі інженерно-геологічних вишукувань

3.2 Геофізичні методи розвідок

3.3 Розвідувальне буріння

3.4 Гідрогеологічні вишукування

3.5 Дослідження фізико-технічних властивостей ґрунтів

3.6 Пошуки будівельних матеріалів

3.7 Інженерно-геологічні вишукування для реконструкції

4. Інженерно-гідрометеорологічні вишукування

4.1 Склад та задачі інженерно-гідрометеорологічних вишукувань

4.2 Джерела гідролого-кліматичної інформації

4.3 Фізичні процеси в атмосфері

4.3.1 Основні фізичні параметри стану атмосфери і метеорологічні елементи

4.3.2 Радіаційні процеси в атмосфері

4.3.3 Тепловий режим атмосфери

4.3.4 Водяна пара в атмосфері

4.3.5 Атмосферний тиск

4.3.6 Рух атмосферного повітря

4.4 Гідрографія місцевості

4.5 Гідрометричні роботи

4.6 Гідрологічні розрахунки

4.7 Метеорологічні вишукування

5. Гідролого-кліматичні дослідження

5.1 Теплоенергетичні ресурси клімату та процесу теплообміну

5.2 Водний баланс природних об'єктів

5.3 Взаємозв'язок елементів теплоенергетичного та водного балансу

5.4 Оцінка оптимальних умов тепловологозабезпечення

6. Спеціальні вишукування

6.1 Вишукування для раціонального використання та охорони навколишнього середовища

6.2 Спеціалізовані вишукування

Література

Словник

Додатки



Передмова

Проектування, будівництво та експлуатація різних об'єктів передбачає комплексне вивчення природних умов з метою виявлення їх впливу на техніко-експлуатаційні характеристики споруд, їх надійність та довговічність.

Інженеру-будівельнику в його практичній діяльності необхідно повне знання процесів, перебіг яких може порушуватись або змінюватись в результаті будівництва об'єктів. Ці знання набуваються та накопичуються в результаті глибоких спеціальних наукових досліджень. До 2010 року інженерним освоєнням буде охвачено більше 15% всього суходолу.

Екологічні та соціальні аспекти природокористування взаємопов'язані. Прикладів катастрофічних бід внаслідок нерозумної взаємодії суспільства з природою в процесі господарської діяльності більше ніж достатньо.

Проблема належної практичної підготовки інженерів-будівельників щільно пов'язана з отриманням ними знань із раціонального використання та охорони природних ресурсів в умовах науково-технічного прогресу. Рішення цієї задачі потребує відповідного методичного забезпечення навчального процесу, яке сприяло б розвитку екологічного мислення та активізації творчої самостійної діяльності в отриманні навиків та вмінь із проектування, будівництва та експлуатації об'єктів на основі раціонального використання природних ресурсів.

В даному навчальному посібнику викладені вимоги до нормативно-технічних актів, які регламентують виконання інженерних вишукувань на сучасному рівні. В сконцентрованому вигляді викладені положення, пов'язані з розвитком науки та техніки, з удосконаленням виробництва інженерних вишукувань.

При викладенні матеріалу враховувалась специфіка програм навчальних курсів, що вивчаються при підготовці інженерів-будівельників. Посібник розрахований на самостійну роботу студентів. В зв'язку з цим окремі теоретичні положення мають своєрідну методику викладення та супроводжуються прикладами, які наочно роз'яснюють теорію.

Автори вдячні рецензентам за поради та зауваження, врахування яких сприяло покращенню змісту даного навчального посібника.

1. Задачі та програма інженерних вишукувань

1.1 Програма і технічне завдання на вишукування

Основою для розробки проектів будівництва слугують матеріали польових вишукувань та досліджень, які дозволяють детально вивчати природно-історичні умови в районі будівництва, господарську та економічну доцільність, санітарно-технічні, протипожежні та інші умови.

Основна задача вишукувань - це комплексне вивчення природних умов району будівництва з метою отримання необхідних матеріалів для розробки економічно доцільних та технічно обґрунтованих рішень при проектуванні та будівництві об'єктів, а також даних для складання прогнозу змін навколишнього природного середовища під впливом будівництва та експлуатації підприємств, будівель та споруд. Геофізичним дослідженням підлягають всі компоненти природного середовища: рельєф земної поверхні, атмосфера, гідросфера, літосфера та біосфера.

Інженерні вишукування для будівництва виконуються територіальними вишукувальними, спеціалізованими вишукувальними та проектно-вишукувальними організаціями. Для виконання інженерних вишукувань замовник видає технічне завдання, яке є основою для складання програми вишукувань та відповідної кошторисної - договірної документації на виконання робіт. При розробці технічного завдання виходять з того, що по-перше, правильне рішення основних питань та визначення доцільності заходів, що передбачаються в проекті, значною мірою залежить від достовірності та повноти матеріалів вишукувань, по-друге, зайвий обсяг вишукувань призводить до подорожчання та збільшення строків виконання проектно-вишукувальних робіт.

Технічне завдання, яке видається замовником проектно-вишукувальним або іншим організаціям, що виконують вишукувальні роботи, повинно містити:

вказівки щодо призначення та виду вишукувань, які передбачаються;

найменування об'єкта;

дані про місцеположення та межі району (ділянки) будівництва;

відомості про стадії проектування, відомості про призначення та види будівель та споруд;

характеристики конструктивних особливостей та основні параметри будівель та споруд, що проектуються (в т.ч. підземну частину) з вказанням можливих варіантів їх розташування;

відомості про види впливу та величину навантаження, що передбачається, на фундаменти;

відомості про типи фундаментів, які передбачаються, їх розміри та глибини закладання;

допустимі значення деформацій (осадок, зсувів, кренів) основ будівель та споруд;

відомості про особливості будівництва та експлуатації об'єкта, що можуть викликати зміну природних умов, включаючи відомості про техногенні фактори, джерела підтоплення, склад та кількість викидів підприємств;

особливі вимоги до точності проведення інженерних вишукувань та забезпеченості отриманих даних;

строки та порядок подання звітних матеріалів.

На основі технічного завдання та вимог відповідних нормативних документів, з врахуванням результатів аналізу зібраних в підготовчий період матеріалів та польового обстеження району, складається (за узгодженням із замовником) програма вишукувань.

Програма вишукувань містить: найменування та місце розташування об'єкта з визначенням адміністративної належності району вишукувань; коротку фізико-географічну характеристику району та місцевих природних умов (особливостей рельєфу, клімату, режиму водотоків та водоймищ, несприятливі природні процеси і явища), які впливають на організацію та проведення вишукувань; відомості про вивченість району вишукувань, результати наявних матеріалів та рекомендацій щодо їх використання; обґрунтування категорій складності природних умов, складу, об'ємів, методів та послідовності виконання вишукувань; обґрунтування площ та місць проведення окремих видів вишукувань; особливі вимоги до організації, технології виконання та безпечного ведення робіт.

При складанні програми передбачається максимальне використання матеріалів раніше виконаних вишукувань та інші дані про природні умови району вишукувань. Склад, обсяги, методи та послідовність виконання вишукувальних робіт обґрунтовується в програмі на основі вимог інструкцій із інженерних вишукувань для відповідних видів будівництва з врахуванням призначення та типів будівель і споруд та встановленої стадійності їх проектування, площі досліджуваної території, ступені вивченості та складності природних умов.

Зміст та методика інженерних вишукувань обумовлюється стадією розробки проекту. Відповідно до [24] проектно-кошторисна документація розробляється в одну, дві або три стадії.

Для технічно нескладних об'єктів, а також об'єктів з використанням проектів масового та повторного застосування проектування здійснюється в одну стадію - робочий проект.

При двостадійному проектуванні: 1-а стадія - ескізний проект (для об'єктів цивільного призначення) або техніко-економічний розрахунок - ТЕР (для об'єктів виробничого призначення), або проект (для архітектурно і технічно складних об'єктів); 2 - а стадія - робоча документація.

Архітектурно складні, але технічно особливо складні, або технічно складні, але архітектурно особливо складні, або архітектурно і технічно особливо складні об'єкти відносно містобудівних, архітектурних, художніх та екологічних вимог, інженерного забезпечення, впровадження нових будівельних технологій, конструкцій та матеріалів проектування виконується в три стадії: 1-а стадія - ескізний проект (для об'єктів цивільного призначення) або техніко-економічне обґрунтування - ТЕО (для об'єктів виробничого призначення); 2- а стадія - проект; 3- а стадія - робоча документація.

1.2 Види інженерних вишукувань

В залежності від стадії проектування інженерні вишукування поділяють на: проблемні, попередні і остаточні. Проблемні вишукування виконують при розробці техніко-економічного обґрунтування та складання техніко-економічних розрахунків. Попередні вишукування слугують для складання проекту. Остаточні вишукування виконують для складання робочої документації. При тристадійному проектуванні виконують проблемні, попередні та остаточні вишукування; при двостадійному проектуванні виконують попередні та остаточні вишукування, а при одностадійному - одразу остаточні вишукування.

Вишукування та дослідження окрім різниці за складом, змістом та задачами в залежності від стадії проектування розрізняють за часом отримання вихідних даних.

Передбудівельні вишукування необхідно виконувати у разі великого проміжку часу між завершенням проектних робіт та початком будівництва. В результаті цих вишукувань розроблюють або уточнюють проект виконання робіт.

Будівельні вишукування виконують при зміні проекту виконання робіт в період будівництва, та складних розбивних робіт із перенесення проекту в натуру. Вони також включають гідрологічні та геологічні дослідження в процесі виконання земляних робіт, дослідження будівельних матеріалів тощо.

Експлуатаційні вишукування виконують з метою отримання матеріалів для ремонту, реконструкції та подальшого удосконалення збудованих споруд.

В залежності від виду будівництва вишукування за призначенням поділяють на: міські, промислові, гідротехнічні, гідромеліоративні, автомобільних та залізничних доріг, трубопровідного транспорту, енергетичні та санітарно-технічні. Якщо вишукування виконується для декількох галузей будівництва їх називають комплексними, а якщо для однієї - спеціалізованими. Ступінь спеціалізації залежить від характеру диференціації галузі будівництва. Міські інженерні вишукування, що охоплюють промислову, комунальну та складську зони міста, а також дорожню мережу, є комплексними, але вони включають в себе і спеціалізовані вишукування, які виконуються при будівництві окремих будівель та споруд.

Залежно від характеру отриманих матеріалів вишукування поділяють на інженерно-геодезичні, інженерно-геологічні, геотехнічні та інженерно-гідрогеологічні, інженерно-гідрометеорологічні, вишуку-вання для раціонального використання та охорони навколишнього середовища, спеціалізовані (умовно вишукувальні) [8].

При інженерно-геодезичних вишукуваннях вивчають топографічні умови району будівництва, одержують топографо-геодезичні матеріали та дані, що необхідні при проектуванні об'єктів та виконанні інших видів інженерних вишукувань. Інженерно-геологічні вишукування забезпечують вивчення інженерно-геологічних умов району будівництва, включаючи геоморфологічний та геологічний склад, літологічний склад, стан та фізико-механічні властивості ґрунтів, гідрогеологічні умови, несприятливі фізико-геологічні процеси та явища, а також складання прогнозу змін інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов при будівництва та експлуатації будівель та споруд. Інженерно-гідрометеорологічні вишукування забезпечують вивчення гідрометеорологічних умов району будівництва і отримання матеріалів та даних за річковою та морською гідрологією і кліматологією, необхідних для проектування об'єкта, а також для оцінювання можливих змін гідрометеорологічних умов території і акваторії під впливом будівництва та експлуатації підприємств, будівель та споруд. Інженерно-економічні вишукування виконують з метою збору та обробки відомостей економічного характеру стану майбутнього будівництва, рішення питань, пов'язаних з відведенням земельних ділянок під будівництво, погодження з різними організаціями можливих варіантів розташування споруди.

Інженерні вишукування поділяють на підготовчі, польові та камеральні.

В підготовчий період вишукувань виконується збір, аналіз та узагальнення матеріалів про природні умови району, складаються програми, графіки та кошторис, оформляються договори на виконання польових вишукувань. Виконують збір наявних картографічних матеріалів, геологічних карт, даних про гідрологічні та метеорологічні спостереження, а також звіти про вишукування, які проводились раніше.

В період польових вишукувань виконується комплекс польових вимірювань і попередня обробка даних для забезпечення їх якості, повноти та точності.

В процесі камеральної обробки результатів отримані матеріали оброблюються, складаються та передаються замовнику як технічний звіт, що містить дані, необхідні для розробки проектно-кошторисної документації відповідної стадії проектування. До складу технічного звіту не входять польові матеріали. На етапі камеральних робіт (окрім інженерно-геодезичних) розробляють такі види прогнозів:

пошуковий, у якому здійснюють якісну і (або) кількісну характеристики змін та ймовірного стану природно-техногенних умов;

нормативний, у якому наводять рекомендації щодо досягнення потрібного (нормативного) стану природно-техногенних умов шляхом регулювання впливів і (або) виконання спеціальних заходів (планування території, дренування, закріплення ґрунтів тощо).

Строки використання матеріалів усіх видів вишукувань (крім інженерно-геодезичних) без проведення додаткових або контрольних робіт становлять до п'яти років за збереження цільового призначення вишукувань, а також за відсутності змін інженерно-геологічних умов території.

2. Інженерно-геодезичні вишукування

2.1 Склад та задачі інженерно-геодезичних вишукувань

Для визначення просторово-геометричних характеристик умов, на основі яких здійснюється проектування, будівництво та експлуатація інженерних споруд, виконуються інженерно-геодезичні вишукування, що забезпечують вивчення топографічних умов району.

Технічне завдання на виконання інженерно-геодезичних вишукувальних робіт (додаток А) складається замовником за участі виконавця і генпідрядника [8]. Технічне завдання містить обов'язкову інформацію щодо:

цільового призначення, видів та об'ємів робіт;

найменування об'єкта та його загальної характеристики;

стадійності проектування;

необхідної детальності та повноти відображення ситуації об'єкта;

системи координат та висот, площ та масштабів зйомки, висот перерізу рельєфу по окремих ділянках;

відомостей про наявність матеріалів вишукувань минулих років;

черговості виконання робіт та строків видачі матеріалу.

До технічного завдання додається схема, на якій вказані межі ділянок зйомки з врахуванням комунікацій, що проектуються.

До початку робіт на основі технічного завдання розробляється програма інженерно-геодезичних вишукувань, відповідно до положень нормативних документів та результатів вивчення фондових матеріалів, складності інженерно-геодезичних умов і детального польового рекогносцирування.

Програма інженерно-геодезичних вишукувань складається на весь комплекс робіт і визначає склад, методи та строки виконання робіт, а також їх об'єми та кошторисну вартість. Текстова частина програми вміщує відомості про фізико-географічний характер району та його топографо-геодезичну вивченість; опорні геодезичні мережі, що проектуються, та систему координат і висот; види топографічної зйомки, прив'язки; інженерно-геологічні виробітки; технічний контроль та приймання робіт; строки, об'єми та вартість запланованих робіт та перелік матеріалів, які випускаються. До програми додається карта-схема, на якій вказані межі ділянок зйомки та розграфлені листи плану, схема опорних геодезичних мереж, що проектуються, креслення спеціальних зовнішніх знаків та центрів геодезичних пунктів, а також проект прив'язки інженерно-геологічних виробіток та інших точок.

На ділянках І категорії інженерно-геодезичних умов (див дод. Б) площею до 5 га замість програми виконання робіт допускається складання технічного припису [8].

Програма робіт, до початку їх виконання, погоджується із замовником, а при виконанні спеціальних робіт - із генпідрядником.

До складу інженерно-геодезичних вишукувань входять:

збір та аналіз наявних матеріалів топографо-геодезичної направленості з метою оцінки їх репрезентативності та достатності;

створення геодезичної основи топографічного зйомки шляхом побудови державної геодезичної мережі 3 та 4 класів; геодезичної мережі згущення 1- го та 2-го розрядів і нівелірної мережі ІІ, ІІІ та ІV класів, а також планово-висотної зйомочної геодезичної мережі у вигляді теодолітно-нівелірних та теодолітно-тахеометричних ходів;

інженерно-геодезична та великомасштабна топографічна зйомка виконана з точністю масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500, 1:200 та точніше;

інженерно-гідрографічні та трасувальні роботи, геодезичні стаціонарні спостереження, кадастрові та інші спеціальні роботи, а також комплексні інженерно-геодезичні вишукування, що включають усі види робіт, що дозволяють отримати просторову модель розташування елементів існуючої ситуації;

створення топографічних планів, профілів, інших топографо-геодезичних матеріалів у графічній та цифровій формах, призначених для розроблення проектів, робочої документації та будівництва об'єктів, для оцінювання техногенного навантаження, розроблення заходів з інженерної підготовки та захисту території;

зйомка підземних інженерних комунікацій;

створення та ведення геоінформаційних систем населених пунктів і проммайданчиків, державного містобудівного та земельного кадастрів;

оновлення інженерно-топографічних планів вишукувань минулих років за виявленими у результаті польового обстеження змінами ситуації та рельєфу;

інженерно-геодезичні роботи з контролю за деформаціями будівель, споруд та елементів їх конструкцій у період будівництва та експлуатації.

Зміст інженерно-геодезичних вишукувань, ступінь їх повноти, детальності та точності залежить від стадії проектування споруд. При розробці ТЕО та ТЕР вишукування виконуються на великій площі в дрібному масштабі та досить часто без детальних польових робіт. Для робочого проектування, пов'язаного з проектуванням вертикального розпланування, перенесення в натуру проектів споруд, виконується великомасштабна топографічна зйомка.

Камеральне опрацювання даних інженерно-геодезичних вишукувань проводять автоматизованими методами. Результатом виконання камеральних робіт є звіт із додатками відповідно до технічного завдання замовника та погодженої програми виконання робіт. Склад і зміст звіту про інженерно-геодезичні вишукування для будівництва наведено в додатку В.



2.2 Геодезична основа, масштаб зйомки та висота перерізу рельєфу

Геодезичною основою топографічної зйомки є пункти геодезичних та нівелірних мереж та знімальної геодезичної мережі. Пункти державної геодезичної мережі III та IV класів та геодезичних мереж згущення 1-го та 2-го розрядів визначаються методами тріангуляції, трилатерації та полігонометрії та їх комбінації. Пункти мережі нівелювання II, III та IV класів визначаються методами геометричного нівелювання.

Знімальна геодезична мережа будується з метою згущення геодезичної планової та висотної основи до щільності, що забезпечує виконання топографічної зйомки. Кількість точок знімального обґрунтування для незабудованої території залежить від масштабу зйомки (табл. 1).

Таблиця 1. Кількість точок знімального обґрунтування

Масштаб зйомки	Кількість точок на 1 км3
1 : 5000	Не менше 4
1 : 2000	12
1 : 1000	16

На забудованій території кількість точок знімального обґрунтування визначається в період рекогносцирування.

Знімальна мережа розвивається від пунктів державних геодезичних мереж, геодезичних мереж згущення 1-го та 2-го розрядів. Пункти знімальної мережі визначають побудовою тріангуляційних мереж, прокладенням теодолітних ходів, прямими, зворотними та комбінованими засічками. При побудові знімальної мережі одночасно визначають положення точок у плані та по висоті. Висоти точок знімального обґрунтування визначають геометричним або тригонометричним нівелюванням. Допустимі довжини теодолітних ходів між вихідними пунктами залежать від масштабу зйомки, граничної відносної похибки на точності мірного приладу (табл. 2).



Таблиця 2. Допустимі довжини ходів при m_S = 0,2 мм, км

Масштаб зйомки	Відносна похибка
	1 : 3000	1 : 2000	1 : 1000
1 : 5000	6	4	2
1 : 2000	3	2	1
1 : 1000	1,8	1,2	0,6
1 : 500	0,9	0,6	0,3

Для виконання в складі інженерно-геодезичних вишукувань робіт, що потребують значної точності, відповідно до програми створюють геодезичні мережі спеціального призначення.

Вид планової та висотної опорної геодезичної мережі вибирають залежно від площі зйомки. Для зйомки територій площею, більшою 5 км², планова геодезична мережа створюється у вигляді тріангуляції, трилатерації та полігонометрії 4 класу і вище, також геодезичних мереж згущення 1-го та 2-го розрядів. Геодезичні мережі 1-го та 2-го розрядів служать плановим обґрунтуванням на площі 2,5…5 км².

При зніманні площі 1...2,5 км² будують геодезичні мережі 2-го розряду. На площі, яка менша 1 км², плановою основою є теодолітні ходи або мікротриангуляція. Висотним обґрунтуванням на площі, яка більша 10 км², є мережі нівелювання II, III та IV класів. Для території площею 1...10 км² висотним обґрунтуванням є нівелювання IV класу, а менше 1 км² - технічне нівелювання.

Обсяг, зміст та вартість робіт геодезичних вишукувань визначаються масштабом зйомки, обумовленим масштабоутворювальними факторами. До них належать:

повнота зображення, яка залежить від мінімального розміру поданого на плані елемента місцевості;

детальність зображення, яка визначається докладністю відображення на плані топографічних елементів або допустимих похибок у зображенні абрисів, ситуаційних контурів і форм рельєфу;

точність зображення, яка виражається похибкою у взаємному розташуванні точок місцевості на плані та по висоті.

Крім того, масштаб повинен враховувати призначення зйомки, розміри ділянки та стадію проектування.

Масштаб топографічної зйомки обчислюють за формулою:

, (2.1)

де М - знаменник масштабу зйомки;

А - відстань на місцевості, м, що відповідає відрізку на плані а, м.

Мінімальне значення відстані А_min залежить від масштабоутворю-вальних факторів, а мінімальне значення а _min визначається можливостями графічного зображення на плані. Оскільки А та а незалежні величини, то має місце рівняння [21]:

, (2.2)

де - відносні похибки: масштабу топографічної зйомки, відстані на місцевості та плані.

Висота перерізу рельєфу h_п, м, залежить від масштабу зйомки, характеру рельєфу місцевості, призначення, потрібної точності плану і виду будівництва та обчислюється за формулою:

, (2.3)

де - найменша відстань між горизонталями, м;

- гранична крутизна схилу, при якій рельєф ще можливо зображувати горизонталями.

Нормальна висота перерізу h_о залежно від знаменника масштабу плану М складає, м:

. (2.4)

При інженерно-геодезичних вишукуваннях залежно від характеру рельєфу місцевості встановлюють відповідно до масштабу зйомки висоту перерізу рельєфу (табл. 3).

Таблиця 3. Висота перерізу рельєфу, м [21]

Рельєф ділянок зйомки	Масштаб зйомки
	1:5 000	1:2 000	1:1000	1:500
Рівнинний, з кутами нахилу до 2	0,5; 1	0,5; 1	0,5	0,5
Горбистий, з кутами нахилу до 4	1; 2	0,5; 1; 2	0,5	0,5
Пересічений, з кутами нахилу до 6	2; 5	1; 2	0,5; 1	0,5
Гірський та передгірний	2; 5	2	1	1

У окремих випадках для складання планів ділянок промислових підприємств і вулиць міст з густою мережею підземних комунікацій виконують топографічні зйомки в масштабі 1:200 з висотою перерізу рельєфу 0,5 та 0,25 м.

Остаточний вибір масштабу топографічного зйомки та висоти перерізу рельєфу виконують із врахуванням призначення плану, типів споруд, густоти інженерних комунікацій, характеру забудови, благоустрою територій, природних умов району та характеристики рельєфу.

2.3 Призначення та зміст топографічних планів

За матеріалами інженерних геодезичних вишукувань складаються топографічні плани, які залежно від масштабу використовуються для проектування різних об'єктів.

Великомасштабний топографічний план, на якому зображено весь комплекс наземних, підземних та повітряних споруд, називають генеральним планом. На будівельному генеральному плані показують запроектовані постійні споруди, координати головних осей точок та позначки основних горизонтів. Виконавчий генеральний план складається за результатами виконаної зйомки побудованих постійних та тимчасових споруд.

Топографічні плани масштабу 1:5 000 призначені для:

розроблення генеральних планів і проектів розміщення будівництва першої черги визначних, великих і середніх міст, а також для складання схем розміщення в них жилих і промислових районів, що проектуються;

складання планів проектів інженерних споруд і проектів найбільш складних вузлів при розробці планування приміської зони;

складання технічних проектів промислових і гірничодобувних підприємств;

складання технічних проектів зрошування та осушення земель;

камерального трасування автомобільних доріг в умовах складного рельєфу місцевості, на під'їздах до значних пунктів та в інших місцях із складною ситуацією;

проектування трас повітряних ліній електропередач у місцях перетину та зближення їх із спорудами.

Крім того, топографічні плани масштабу 1:5 000 використовують для інших цілей і вони є основою для складання топографічних і спеціалізованих планів і карт більш дрібного масштабу.

Топографічні плани масштабу 1:2 000 призначаються для:

розроблення генеральних планів малих міст, селищ міського типу та сільських населених пунктів;

складання проектів детального планування та ескізів забудови, проектів планування міських промислових районів, проектів найбільш складних транспортних розв'язок у містах на стадії розробки генеральних планів;

складання виконавчих планів гірничопромислових підприємств;

складання технічного проекту і робочої документації зрошення та осушення земель;

проектування автомобільних доріг і залізниць на стадії проекту у гірських районах і робочої документації в рівнинних і горбистих районах;

складання технічної документації трубопровідних, насосних і компресорних станцій, переходів через великі ріки.

Топографічні плани масштабу 1:1000 призначаються для:

складання проекту та робочої документації забудови на незабудованій території або території з одноповерховою забудовою;

проектування вертикального розпланування;

складання проектів озеленення території та планів існуючих підземних мереж і споруд і прив'язка їх до ділянок будівництва;

складання робочої документації бетонних гребель, будівель ГЕС та камер-шлюзів;

проектування напірних трубопроводів, гідротехнічних споруд, каналізації та теплогазопостачання у населених пунктах зі щільною забудовою;

розроблення робочої документації при проектуванні і будівництві гірничодобувних і збагачувальних підприємств.

Топографічні плани масштабу 1:500 призначаються для:

складання виконавчого генерального плану ділянки будівництва і робочої документації багатоповерхової капітальної забудови з густою мережею підземних комунікацій та промислових підприємств;

проектування вертикального розпланування та прив'язки будівель і споруд до ділянок будівництва на забудованих територіях міста;

складання планів підземних мереж і споруд, робочої документації гребель, напірних трубопроводів, будівель ГЕС, порталів тунелів.

Топографічні плани містять відомості про об'єкти та контури місцевості і рельєф. На них у залежності від масштабу умовними знаками достовірно та з необхідною мірою точності та детальності зображають:

пункти державної геодезичної мережі та планово-висотного обґрунтування;

будівлі, жилі та нежилі будинки із зазначенням призначення, матеріалу та поверховості;

промислові об'єкти, бурові та експлуатаційні свердловини, наземні трубопроводи, лінії електропередач, колодязі та мережі підземних комунікацій, об'єкти комунального господарства;

залізниці, шосейні та ґрунтові дороги всіх видів і споруди на них: мости, тунелі, переїзди, переправи та шляхопроводи;

гідрографію (ріки, озера, водосховища, площі розливів);

об'єкти гідротехнічного та водного транспорту;

канали, водоводи та водорозподільні пристрої, греблі;

пристані, шлюзи, маяки, навігаційні знаки;

об'єкти водопостачання (колодязі, колонки, резервуари, відстійники, природні джерела);

рельєф місцевості з використанням горизонталей, позначок висот, бергштрихів, умовних знаків обривів, скель, осипів, балок, льодовиків;

рослинність деревна, кущова, трав'яна, культурна: ліси, сади та луки, окремі дерева та кущі з визначенням породи;

ґрунти та мікроформи земної поверхні; піски, гальки, такири, глинисті, щебеневі, монолітні та інші поверхні, болота, солончаки;

границі (політико-адміністративні, землекористувачів, різні огороджування).

На топографічних планах пишуть власні назви населених пунктів, вулиць, залізничних станцій, пристаней, лісів, солончаків, вершин, перевалів, долин, боліт та інших об'єктів.



2.4 Великомасштабна топографічна зйомка

Великомасштабна топографічна зйомка, призначена для забезпечення проектних та будівельних організацій планами різних масштабів, поділяється на основну та спеціалізовану. Спеціалізована зйомка виконується з врахуванням вимог, що висуваються до точності, повноти та детальності зображення ситуації та рельєфу місцевості за даним видом будівництва. Особливістю зйомки з метою будівництва є аналітичне кодування характерних точок споруд та будівель, до яких відносяться кути будівель, центри колодязів підземних комунікацій, вершини поворотів та примикання шляхів сполучення.

Топографічна зйомка місцевості виконується стереотопографічним, комбінованим, тахеометричним, фототеодолітним, горизонтальним та іншими методами, що дозволяють забезпечувати вимоги до нормативних документів з інженерно-геодезичних вишукувань. Метод зйомки вибирають на основі техніко-економічного обґрунтування, що враховує строки вишукувань, масштаб зйомки та висоту перерізу рельєфу, характер місцевості, кліматичні та транспортні умови, наявність обладнання та спеціалістів.

Найбільш доцільним для отримання планів масштабами 1 : 5000 та 1 : 2000 є метод аеротопографічної зйомки. Цей метод використовується при зйомці на незабудованих територіях з великими площами, з розвинутими формами рельєфу, трасами значної довжини, а також на забудованих великих територіях з одноповерховою або багатоповерховою розосередженою забудовою. Для забудованих територій рекомендуються горизонтальна та вертикальна зйомка, а для незабудованих - тахеометрична.

Прогресивним напрямом є складання спеціалізованих планів у вигляді цифрових моделей місцевості, що являють собою множину точок земної поверхні у просторових координатах, які об'єднані у єдину систему за певним математичним законом. Цифрова модель місцевості будується за допомогою ЕОМ шляхом обробки вихідної топографо-геодезичної інформації про місцевість, що її отримують різними методами зйомки або шляхом перетворення в цифрову форму картографічного зображення.

Великомасштабна аерофототопографічна зйомка виконується стереотопографічним або комбінованим способами залежно від характеру території, масштабу плану, строків проведення робіт і наявного стереофотографічного обладнання. При цьому застосовують такі технологічні схеми:

контурна частина плану створюється на основі фотопланів, а зйомка рельєфу - на універсальних стереофотограмметричних приладах. Дешифрування виконується поєднанням польового та камерального дешифрування;

контурна частина плану та зйомка рельєфу складається на універсальних стереофотографічних приладах. Дешифрування виконується камерально та в полі на аерофотознміках або фотосхемах;

контурна частина плану складається на основі фотопланів. Зйомка рельєфу виконується тахеометричним методом одночасно з дешифруванням та зйомкою об'єктів, які не відобразилися на фотоплані;

контурна частина плану складається на універсальних стереофотограмметричних приладах у вигляді графічних планів при камеральному дешифруванні всіх об'єктів, які зображені на аерофотознімках. Наземними вимірюваннями виконується зйомка рельєфу, уточнюються дані камерального дешифрування та виконується дознімання об'єктів, які відсутні на графічному плані.

Польові топографічні роботи при аерофототопографічній зйомці включають маркування топознаків або розпізнавання на аерофотознімках чітких контурів, розвиток знімального планового та висотного обґрунтування, дешифрування контурів при стереотопографічній зйомці, зйомка рельєфу та дешифрування контурів при комбінованій зйомці. Комплекс камеральних робіт при стереотопографічній зйомці: підготовчі роботи, що включають вивчення матеріалів аерофотозйомки та польових топографо-геодезичних робіт; робоче проектування на підготовку вихідних даних; фотограмметричне згущення опорної мережі; виготовлення планів; дешифрування та стереотопографічна зйомка контурів і рельєфу; підготовка планів до друку.

У комплекс робіт комбінованої аерофототопографічної зйомки входять: підготовчі роботи; фотограмметричне згущення планової мережі; виготовлення фотопланів; підготовка планів до друку. При складанні великомасштабних планів міст використовуються високоточні методи аналітичної фотограмметрії. При цьому методі на високоточному стереокомпараторі вимірюють координати точок стереомоделі місцевості, а план складається на координатографі. При дешифруванні забудованих територій на фотопланах мають враховуватися викривлення за перспективою, направлення та щільність тіні, особливості зображення різних за конфігурацією дахів. Точність фотопланів забудованих територій перевіряють у польових умовах промірами між важливими контурами, а також між контурами та геодезичними пунктами.

Наземна фототопографічна зйомка (фототеодолітна) використовується на територіях із складними формами рельєфу, а також при зйомці окремих об'єктів, фасадів будівель, кар'єрів, при спостереженнях за деформаціями споруд і випробуваннях конструкцій. Топографічний план отримують за результатами зйомки за допомогою фототеодолітів, які встановлюють на земній поверхні на кінцях базисів, відстані та перевищення між кінцями яких визначають геодезичними методами з одночасним їх орієнтуванням. Об'єкт фотографують з лівого та правого штативів. Обробку знімків з метою отримання просторових координат окремих точок об'єкта виконують на фотограмметричних приладах, що дозволяють автоматично отримувати планове положення точок на планшеті.

Тахеометрична зйомка використовується для створення планів невеликих ділянок та трас лінійних споруд, при зйомці забудованої території, а також у тому випадку, коли стереотопографічне виконання економічно недоцільне або технічно неможливе. Зйомка рельєфу та ситуації виконуються електронними тахеометрами і теодолітами Т30 та Т15. Згущення знімального обґрунтування виконують прокладанням теодолітно-нівелірних або тахеометричних ходів. Густота пунктів знімального обґрунтування визначається масштабом зйомки (табл. 4).

Таблиця 4. Вимоги до знімального обґрунтування при тахеометричній зйомці

Масштаб зйомки	Максимальна довжина ходу, м	Максимальна довжина ліній, м	Максимальна кількість ліній у ході, шт.
1:5000	1200	300	6
1:2000	600	200	5
1:1000	300	150	3
1:500	200	100	2

Відстані між точками тахеометричного ходу вимірюють віддалеміром. При зйомці масштабу 1:500 лінії в тахеометричних ходах вимірюють одним повним прийомом. Похибки в вимірюванні кутів в напівприйомах не повинні перевищувати 30" при роботі з оптичними теодолітами та 1 - при вимірюванні кутів теодолітом Т30. Кутові нев'язки в тахеометричних ходах не повинні перевищувати

, (2.5)

де n - кількість кутів у ході;

t - похибка у вимірюванні кутів.

Допустима лінійна нев'язка, м, не повинна перевищувати

, (2.6)



де S - довжина ходу, м;

n - кількість ліній в ході.

Допустима висотна нев'язка, м, не повинна перевищувати

. (2.7)

При урівнюванні тахеометричних ходів дирекційні кути обчислюють з точністю до 1, а координати та висоти точок - до 0,01 м.

Відстані від точок знімального обґрунтування до рейкових точок та відстані між пікетами вибирають залежно від масштабу зйомки та висоти перерізу рельєфу (табл. 5).

Після закінчення роботи на станції перевіряють орієнтування лімба приладу. Відхилення орієнтування за період зйомки на даній станції не повинно перевищувати 1,5. На станції ведуть польовий журнал, в який записують виміряні горизонтальні та вертикальні кути та відстані до пікетних точок, а також абрис, в якому умовними знаками, дотримуючись масштабу, зображують ситуацію і рисують пікетні точки.

Камеральні роботи включають: перевірку польових журналів і складання детальної схеми знімального обґрунтування; обчислення координат і висот точок знімального обґрунтування; обчислення висот всіх пікетних точок; нанесення на план точок знімального обґрунтування та пікетних точок; проведення горизонталей та нанесення ситуації.

Замовнику подають такі результаті виконання тахеометричної зйомки: схему знімального обґрунтування; відомості обчислення координат і висот, точок знімального обґрунтування; абриси до відповідних планшетів; журнали тахеометричної зйомки; план тахеометричної зйомки; формуляр плану; акти контролю та приймання робіт.

Нівелювання поверхні використовується для складання топографічних планів місцевості із слабко вираженим рельєфом. Нівелювання поверхні виконують способами: прокладання нівелірних ходів по всіх характерних лініях рельєфу з розмічанням необхідного числа поперечників; побудови на місцевості правильних геометричних фігур, що створюють сітку на території, на якій виконують зйомку.

Таблиця 5. Відстані від приладу до рейки та між пікетами при тахеометричній зйомці

Масштаб зйомки	Висота перерізу рельєфу, м	Максимальна відстань, м
		між пікетами	від приладу до рейки при зйомці рельєфу	від приладу до рейки при зйомці чітких контурів	від приладу до рейки при зйомці нечітких контурів
1 : 5000	0,5 1 2 5	60 80 100 120	250 300 350 350	150 150 150 150	200 200 200 200
1 : 2000	0,5 1 2	40 40 50	200 250 250	100 100 100	150 150 150
1 : 1000	0,5 1	20 30	150 200	80 80	100 100
1 : 500	0,5 1	15 15	100 150	60 60	80 80

При нівелюванні поверхні способом прокладання нівелірних ходів висотне обґрунтування будується відповідно до вимог, що стосуються обґрунтування тахеометричної зйомки. Паралельні нівелірні ходи зв'язують між собою перемичками. Відстані між нівелірними ходами, перемичками та поперечниками та їх довжини залежать від масштабу зйомки (табл. 6).



Таблиця 6. Вимоги до знімальної мережі при нівелюванні поверхні способом нівелірних ходів

Масштаб зйомки	Відстані, м	Довжина поперечників, м
	між нівелірними ходами	між перемичками	між попе-речниками
1 : 2000 1 : 1000 1 : 500	1000 600 600	1000 600 600	40 20 20	500 300 300

По поперечних профілях за допомогою стрічки розмічають пікети через 40 м при зйомці в масштабі 1 : 2000 та через 20 м при зйомці в масштабах 1 : 1000 та 1 : 500. У місцях перегину рельєфу на нівелірних ходах і поперечниках передбачають плюсові точки. Одночасно з розміченням пікетів виконують зйомку ситуації та складають абрис. Висоти пікетів у нівелірних ходах і поперечниках визначають технічним нівелюванням.

При нівелюванні поверхонь способом побудови на місцевості геометричних фігур розбивають основні фігури із стороною 200...400 м. По сторонах основних фігур прокладають теодолітні та нівелірні ходи, що опираються на пункти опорної геодезичної мережі. Нев'язки ходів не повинні перевищувати величин, що передбачені для знімального обґрунтування. Потім основні фігури розбивають на заповнювальні квадрати із стороною 40 м при зніманні в масштабах 1 : 2000 та 20 м - при зйомці в масштабах 1 : 1000 та 1 : 500. Допускається розмір сторони квадрата 10 м. Одночасно з розмічанням сітки квадратів ведуть зйомку контурів місцевості, які прив'язують до сторін квадратів.

Квадрати зі стороною 100...200 м нівелюють кожний окремо. Нівелір установлюють всередині квадрата і беруть відліки на рейках, встановлених на його вершинах і на плюсових точках. Відліки, взяті на рейках, записують на схемі квадратів. Заповнювальні квадрати нівелюють по декілька із однієї станції з виконанням умови, що дві суміжні станції повинні мати загальні зв'язувальні точки. Висоти вершин заповнювальних квадратів обчислюють через горизонт приладу. Контроль за точністю нівелювання виконують за відліками зв'язувальних точок:

мм, (2.8)

де - позначки на зв'язувальних точках, відповідно до вершин першого та другого квадратів, м.

Для побудови топографічного плану наносять на папір у заданому масштабі сітку квадратів. Напроти вершин виписують позначки, округлені до 0,01 м, і, інтерполюючи, проводять горизонталі з висотою перерізу 0,25 та 0,5 м залежно від масштабу та призначення плану.

У результаті нівелювання поверхні подають замовнику такі матеріали: схеми теодолітних і нівелірних ходів, журнали знімального обґрунтування; відомості обчислення координат і висот точок; абриси зйомки ситуації та рельєфу, плани та формуляри до них; акти контролю та приймання робіт.

Горизонтальна зйомка забудованих територій виконується наземними методами за відсутності матеріалів аерофотозйомки або при економічній недоцільності аерофотографічних методів. Внутрішньоквартальна горизонтальна зйомка, а також зйомка фасадів і проїздів виконується самостійно або разом з вертикальною зйомкою залежно від характеру забудови. Горизонтальна зйомка в масштабах 1:2000, 1:1000 та 1:500 виконується способами перпендикулярів, полярним, кутової та лінійної засічок. Зйомка виконується з пунктів геодезичних мереж, знімального обґрунтування та точок знімальних теодолітних ходів. Число пунктів знімального обґрунтування при зйомці забудованих територій на 1 км² повинно бути не менше 8 для масштабу 1:2000, 16 - для масштабу 1:1000 та 32 - для масштабу 1:500.

Залежно від умов зйомки один або два знімальні теодолітні ходи прокладають уздовж вулиць. У населених пунктах з прямолінійними вулицями замість знімальних ходів розбивають створні лінії між пунктами геодезичної основи. Зйомку ситуації виконують способом перпендикулярів або засічок від точок створної лінії. Відстань між створними точками залежить від масштабу зйомки та способу вимірювань (табл. 7).

Таблиця 7. Відстань між створними точками

Масштаб зйомки	Відстань, м, виміряна
	рулеткою або стрічкою	оптичним далекоміром
1:2000 1:1000 1:500	80 60 40	120 80 50

При зйомці, що виконується способом перпендикулярів, абсцисою є відрізок від точки знімального обґрунтування на стороні теодолітного ходу, а ординатою - перпендикуляр від сторони теодолітного ходу до точки, що визначається. Перпендикуляр будують теодолітом, екером або окомірно. Довжина перпендикуляра вимірюється один раз з точністю до 0,01 м і не повинна перевищувати допустимого значення, яке залежить від масштабу зйомки та способу його побудови (табл. 8).

Таблиця 8. Допустима довжина перпендикуляра

Масштаб зйомки	Допустима довжина перпендикуляра, м, побудована
	за допомогою екера	окомірно
1 : 2000 1 : 1000 1 : 500	60 40 20	8 6 4

Якщо довжини перпендикулярів перевищують допустимі значення (табл. 8), то вони підкріплюються засічками, довжина яких не повинна перевищувати довжини мірного приладу (20...50 м).

При полярному способі положення точки визначається кутом, виміряним теодолітом при одному положенні круга з точністю до 1 та довжиною відрізка до неї. Відстань може бути виміряна мірною стрічкою, сталевою рулеткою, оптичним або нитковим віддалеміром. Максимальні відстані від приладу до контурів установлюють залежно від масштабу зйомки, методу вимірювань і характеру контурів (табл. 9).

Таблиця 9. Максимальна відстань до контурів

Метод визначення відстані та масштаб зйомки	Відстань до контурів, м
	чітких	нечітких
Вимірювання нитковим віддалеміром 1 : 2000 1 : 1000 1 : 500 Вимірювання стрічкою або оптичним віддалеміром 1 : 2000 1 : 1000 1 : 500	100 60 40 250 180 120	150 100 80 300 200 150

Спосіб прямих кутових засічок використовують у тому випадку, коли безпосереднє вимірювання відстаней неможливе. Положення контурів точки отримують в результаті вимірювання двох кутів, що прилягають до базису. За базис може бути прийнята сторона або частина теодолітного ходу, або будь-які два пункти знімального обґрунтування. Кути вимірюють теодолітом одним півприйомом з точністю 1. Кут засічки повинен бути 30...150°. Значення допустимих відстаней від приладу до контурної точки залежить від масштабу зйомки та характеру контурів (табл. 10).

Таблиця 10. Допустимі відстані до контурів

Масштаб зйомки	Відстані до контурів, м
	чітких	нечітких
1 : 2000 1 : 1000 1 : 500	400 200 100	1200 600 300

Спосіб лінійних засічок використовується при відсутності перешкод лінійним вимірюванням. Положення точки визначають лінійними промірами стрічкою або рулеткою від лінії знімального обґрунтування. Довжина ліній засічок не повинна перевищувати довжини мірних приладів (20...50 м). Кути кварталів, опорних будівель та інших важливих контурів визначають трьома засічками.

Висотна зйомка використовується при нівелюванні забудованих територій, проїздів та окремих елементів ситуації. На рівнинних територіях вона виконується нівеліром або горизонтальним променем теодоліта, а на горбистій місцевості - похилим променем візування. Вона може виконуватися окремо при наявності планів горизонтальної зйомки або одночасно з горизонтальною зйомкою графоаналітичним способом. Нівелірні ходи, які прокладають для висотної зйомки по осі проїздів, опираються на репери нівелювання І-IV класів і репери технічного нівелювання. Допускається прокладати висячі ходи в прямому та оберненому напрямах. Допустимі висотні нев'язки, мм, не повинні перевищувати

, (2.9)

а в ходах коротше 2 км

, (2.10)

де L - довжина ходу, км;

n - число станцій.

Всю ділянку покривають пікетами, максимальна відстань між якими не повинна перевищувати при масштабі зйомок 1 : 5000 - 100 м, масштабі 1 : 2000 - 40 м, масштабі 1 : 1000 - 30 м, масштабі 1 : 500 - 20 м. Для забезпечення чіткого зображення всіх деталей рельєфу пікети передбачають на всіх характерних місцях. При нівелюванні проїздів залежно від масштабу плану, характеру рельєфу та інших умов розмічання поперечних профілів виконують стальною рулеткою або оптичним віддалеміром через 20, 40, 50 або 100 м. Відстань між нівелірними точками поперечних профілів не повинна перевищувати 40 м при масштабі 1:2000 і 20 м при масштабах 1:1000 та 1:500. Довжина проміння візування не повинна перевищувати 150 м.

Позначки люків колодязів, цоколів будинків, лотків, мостів та верхівок труб на дорогах визначають нівелюванням з двох боків рейок. У решті випадків позначки точок визначають з одного боку рейки. У ряді випадків визначають висоти кутів кварталів, середини заїздів у двір, трамвайних і залізничних колій, входів у підвальні приміщення, перерізу лотків з віссю проїздів. Контроль на кожній станції виконують визначенням висоти не менше ніж двох контрольних пікетів, розміщених у смузі перекриття. Відхилення між контрольними висотами не повинні перевищувати 0,02 м.

Рельєф за допомогою горизонталей наносять безпосередньо в польових умовах або після камеральної обробки за абрисами. На територіях з густою забудовою допускається не проводити горизонталей, а підписувати тільки позначки характерних точок місцевості та контурів.

2.5 Зйомка підземних комунікацій

Знімання підземних комунікацій виконують за відсутності достовірної інформації про їх положення на ділянці зйомки (виконавчі креслення, топографічні плани та інші креслення) або її недостовірність.

На топографічних планах відображують планове та висотне положення підземних комунікацій та споруд, що включають трубопроводи, кабельні мережі, тунелі та колектори. До трубопроводів належать мережі водопроводів, каналізації, теплофікації, газопостачання, дренажу, нафтопроводи, мазутопроводи та паропроводи. До кабельних мереж відносяться мережі сильних струмів високої та низької напруги (для освітлення та електротранспорту) та мережі слабкого струму (телефонні, телеграфні та радіо).

Комплекс робіт для зйомки раніше побудованих підземних комунікацій та споруд включає: рекогносцирування; планову та висотну зйомку існуючих виходів на поверхню землі (колодязів, камер, сифонів); при необхідності розкриття підземних комунікацій та споруд і зйомку їх у траншеях і шурфах; обстеження підземних комунікацій і споруд у колодязях, траншеях і шурфах. За матеріалами рекогносцирування складається загальна схема. За видами підземних комунікацій встановлюється взаємозв'язок між колодязями, намічаються обсяги майбутніх робіт з шурфування, обстеження та зйомки. У процесі обстеження визначають: призначення та матеріал колодязів, камер і інших споруд; місця їх вводів, приєднань та випусків; місцезнаходження та вводи кабелів або їх груп із зазначенням призначення та типів. Під час детального обстеження колодязів, камер, колекторів та інших підземних споруд виконують обміри їх габаритів, а також конструктивних елементів і фасонних частин, діаметрів труб, лотків і каналів.

Для зйомки підземних комунікацій відновлюють або створюють нову опорну планово-висотну геодезичну мережу. На забудованих територіях планова зйомка підземних комунікацій та споруд виконується лінійними промірами відстаней від капітальної забудови і точок знімального обґрунтування. Довжини сторін засічок не повинні перевищувати довжини стрічки або рулетки, а число засічок повинно бути не менше трьох. На забудованих територіях планове зйомка виконується з точок знімального обґрунтування в масштабах 1 : 1000 та 1 : 500 аналітичним методом, а в масштабах 1 : 2000 та 1 : 5000 аналітичним або графічним методами. Висотна зйомка підземних комунікацій та споруд виконується технічним нівелюванням, що спирається на точки висотних опорних мереж і знімального обґрунтування. При зйомці підземних комунікацій визначають координати кутів повороту трас, центрів колодязів, місць перетину з іншими комунікаціями, вимірюють відстані між колодязями, визначають позначки дна колодязів, верху та низу труб і люків колодязів.