Вагові системи давніх цивілізацій Монголії та Тибету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вагові системи давніх цивілізацій Монголії та Тибету

Андрій Зубко

SYSTEMS OF WEIGHT OF ANCIENT MONGOLIAN AND TIBETAN CIVILIZATIONS

Andrii Zubko

Ancient Mongolian and Tibetan civilizations have appeared in the mountainous areas, steppes and deserts of a huge region of the Earth, Central Asia. Their advent was preceded by a lengthy process of developing social relationships, material and spiritual culture of various peoples who lived in those lands. In ancient times, the forebears of Mongolian and Tibetan peoples were hunters and gatherers, and later on, they began breeding livestock and as a result, adopted nomadic lifestyle. To the southeast of this region, Chinese civilization has been developing during five thousand years in the valleys of the Yangtze and the Yellow River based on land cultivation, and later artisan and trade economy. The first political entities in the Far East - China, Korea and Japan - have created unified measures of length, weight and volume, without which successful economic development was impossible.

Natural conditions of particular regions of the Earth largely define material and spiritual culture of their population. In addition, natural factor significantly influences the processes of social and political development in the countries that have appeared and asserted themselves in those regions over time.

Mongolia is mostly a steppe and desert country, but nevertheless, the average elevation of its terrain over sea level is almost 1550 meters. The Mongolian territory includes four mountain ranges: the Altai, Sayan, Khangai and Khentii Mountains. In terms of the size, Mongolia's Gobi Desert is the second-largest on the Earth, after the Sahara. Tibet also represents a huge plateau, surrounded by mountain ranges with deep valleys.

Since Mongolia and Tibet are located far away from oceans and high above sea level, they have a dry and extreme continental climate. In certain areas of Mongolia, temperatures in wintertime can drop to 60 degrees centigrade below freezing, and in summertime, can reach 45 degrees above zero. In turn, climate in Tibet changes depending on elevation: close to subtropical in deep valleys and resembling tundra climate in highlands.

Harsh climatic conditions did not favor fast growth of manufacture and trade in the lands of Mongolia and Tibet. This factor seriously impeded the process of creating their own systems of measurement, particularly systems of weight.

In Mongolia, Manchuria and Tibet, political entities established on the basis of military democracy have appeared later than in the Far East. Afterwards, Mongolia and Tibet have developed into theocracies governed by Buddhist clergy. For millenniums, the influence of material and spiritual culture of China and other Far Eastern civilizations on political entities in Central Asia was very significant. However, having borrowed extensively from the Chinese system of measurement, Mongolia and Tibet have created their own systems of measurement. Mongolia's and Tibet's own systems of weight reflected the way manufacture and trade were organized in those lands.

This article analyzes the degree of influence Chinese measures have had on formation of Mongolia's and Tibet's systems of weight, and determines the degree of their uniqueness. It also determines the scope of Mongolia's and Tibet's particular units of weight and the ratio between them in the structure of the systems of measurement.

Keywords: Mongolian measures, Tibetan measures, ihn, dan, jin, lan, nioga, bo, khe.

Вагові системи давніх цивілізацій Монголії і Тибету

Давні цивілізації Монголії і Тибету виникли на теренах гірських районів, степів і пустель величезного регіону Землі - Центральної Азії. Їх появі передував тривалий процес розвитку суспільних відносин, матеріальної і духовної культури різних народів, котрі жили на цих землях. В давні часи предки народів Монголії і Тибету займалися мисливством і збиральництвом, пізніше перейшли до скотарського господарства і пов'язаного з ним кочового способу життя. На південному сході від цього регіону, в долинах рік Хуанхе і Янцзи, протягом п'яти тисяч років йшов розвиток китайської цивілізації на підставі землеробського типу господарства, а згодом ремісництва і торгівлі. В перших державних об'єднаннях Далекого Сходу - Китаї, Кореї, Японії були створені уніфіковані міри довжини, ваги і обсягу, без використання яких був неможливий успішний розвиток економіки.

Природні умови окремих регіонів Землі багато в чому визначають матеріальну і духовну культуру їх населення. Крім того, природний фактор також здійснює суттєвий вплив на процеси суспільного і політичного розвитку в державах, котрі з часом тут виникли і сформувалися.

Монголія - це переважно степи і пустелі, однак середня висота її території над рівнем моря досягає біля 1550 метрів. На теренах Монголії є чотири гірські хребти - Алтай, Саяни, Хангай і Хантей. За її розмірами монгольська пустеля Гобі є другою на Землі після Сахари. Тибет також є величезним плато, оточеним гірськими хребтами, з глибокими долинами.

Оскільки Монголія і Тибет розташовані далеко від океану і високо над рівнем моря, то клімат тут сухий і різко - континентальний. В деяких районах Монголії взимку температура може досягати мінус 60 градусів по Цельсію, а влітку підійматися до плюс 45 градусів. В свою чергу в Тибеті клімат змінюється залежно від висоти: близький до субтропічного в глибоких долинах і нагадуючий клімат тундри у високогір'ї.

Суворі кліматичні умови не сприяли швидкому розвитку виробництва і торгівлі на теренах Монголії і Тибету. Це суттєво гальмувало процес створення власних систем мір, зокрема вагових.

На території Монголії, Маньчжурії, Тибету державні об'єднання, створені на підставі військової демократії, виникли пізніше, ніж на теренах Далекого Сходу. Згодом Монголія і Тибет прийняли вигляд теократичних держав на чолі з буддійським духівництвом. Вплив матеріальної і духовної культури Китаю і інших цивілізацій Далекого Сходу на державні об'єднання Центральної Азії протягом тисячоліть був дуже значний. Однак, запозичивши багато що з китайської системи мір, в Монголії і Тибеті створили свої власні системи мір. Власні вагові міри Монголії і Тибету відображали особливості організації виробництва і торгівлі на території цих держав.

В даній статті аналізується ступінь впливу китайських мір на формування систем вагових мір Монголії і Тибету, визначається ступінь їх самобутності. Визначається обсяг окремих одиниць вагових мір Монголії і Тибету, співвідношення між ними в структурі систем мір.

Ключові слова: монгольські міри, тибетські міри, ін, дан, джин, лан, ньога, бо, кхе.

Andrii Zubko, Candidate of historical sciences, Associate professor, Faculty of History, Taras Shevchenko National University of Kyiv.

Андрій Зубко, кандидат історичних наук, доцент, історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

На північ від Китаю в степах і пустелях жили хунни (тюрки), сяньбі (монголи) і тунгусо-маньч- журські племена. Від мисливства вони перейшли до тваринництва. В них поступово склався кочовий спосіб життя.

Неозорі рівнини Великого Степу тягнулися від Дунаю до Жовтого моря і Великого Китайського муру, від тайги і лісів Сибіру і Північної Європи до Чорного і Каспійського морів, пустель Середньої Азії, гір Паміру, Тянь-Шаня і Тибету.

На просторах Великого Степу на основі військової демократії кочовики створили свій тип держави - каганат. Інколи держави кочовиків територіально приймали вигляд світових імперії, включаючи в свій склад завойовані країни, населення яких займалося землеробством, ремісництвом, торгівлею і мало розвинуту культуру. Однак такі кочові держави були нестійкими і швидко розпадалися.

В ІІІ ст. до н. е. - ІІ ст. на території сучасної Монголії хунни (тюрки) створили свою державу. В середині ІІ ст. їх розбили сяньбі (монголи), завоювавши терени Монголії, де живуть і зараз. Тюрки відступили на захід. В V ст. вождь хуннів Аттіла від Уралу дійшов до території сучасних Італії й Франції. В 552-651 рр. на теренах від Жовтого моря до Дону був створений Великий каганат тюркютів. Нині тюркомовні народи живуть на території Середньої Азії, Поволжя, Закавказзя і Малої Азії.

Кочові держави монголів і чжурчженів (маньчжур) декілька разів завойовували Китай. В 907-1125 рр. монгольське плем'я киданів (самоназва «катай») завойовувало Північний Китай, давши йому свою назву. В 1115-1234 рр. існувала чжурчженьська імперія Цзінь, яка контролювала Північний Китай, а з Південного Китаю брала данину.

В 1206-1368 рр. існувала створена Чингісханом всесвітня Монгольська імперія, в склад якої увійшли землі Китаю. В 1368 р. китайці звільнилися від монголів, створивши свою імперію Мін. Але в 1644 р. її завоювали маньчжури. На 268 років (1644-1912) Китай втратив свою національну державність. В об'єднану маньчжурську імперію увійшли Китай, Маньчжурія, Монголія, Тибет. Лише в 1949 р. була створена сучасна єдина китайська держава - Китайська народна республіка.

Цивілізації Китаю і народів Великого Степу відрізнялися одна від одної: «Відмітимо, що осілий Китай і кочові народи Центральної Азії в давнину являли собою два самостійних етнічних і господарсько-культурних вогнища цивілізації, кожна з яких мала самобутні витоки, свою оригінальну історію і культуру» (История Монгольской Народной Республики 1983, с. 95).

Однак тисячолітні економічні і політичні зв'язки, а також тривале перебування китайських земель в складі Монгольської і Маньчжурської імперій призвело до запозичення кочовиками китайської грошової системи.

Процес цей тривав поступово. Про це свідчать документи періоду правління монгольської династії Юань ХІІІ-Х^ ст.: «У монголів велика потреба в коровах і конях. Корова коштує 20 лан, кінь - 30 лан.» (Далай Чулууны 1983, с. 84).

Проїжджаючи на змінних конях через поштові станції - ями (звідси походить слово «ямщик»

- А. З.): «По існуючим нормам витрат темнік (командуючий 10000 воїнів - А. З.) отримував на день 30 цзиней муки, 3 доу (дань = 103,546 л.) зерна і 30 цзиней горілки, тисячник - половину норми темніка, сотник - половину норми тисячника» (Далай Чулууны 1983, с. 114). Все це за рахунок місцевого населення.

З населення Китаю монголи брали данину: «З кожних двох родин збирали 1 цзінь шовку..., а з кожної людини - 4 лани срібла або рівноцінну суму паперових грошей» (Далай Чулууны 1983, с. 123). Збір паперових грошей звався - «податок сріблом».

Загалом: «В більшості випадків в Монголії в ХІІІ-Х^ ст. торгівля мала характер обміну продуктами, однак в Каракорумі (столиця Монгольської імперії - А. З) проводилася торгівля на паперові гроші» (Далай Чулууны, с. 102). В літній резиденції монгольських ханів місті Шан- ду-Балгасун в Х^ ст. крім прекрасних палаців і буддійських храмів, було декілька базарів, де торгівля велась шляхом обміну товару на товар.

В ХІХ - початку ХХ ст. остаточно склалася монгольська система мір. Учасники Московської торгової експедиції в Монголію 1912 р. відзначили, що «очан» (в'юк) по 15-20 пудів (245,7

- 327,6 кг) - вага для верблюда: «По старому чайному тракту Калган-Урга фрахт верблюда коштує до 15 лан, тоді як на Улясутай і західніше за 22 лан» (Московская торговая экспедиция в Монголию 1912, с. 199).

Землероби в Монголії на 1 шан (1/12 га) висівають 75 цзинь, або 105 фун зерна, мішок зерна важить 100 цзинь (59,68 кг) (Московская торговая экспедиция в Монголию, с. 235). Орендарі землі у монгольських князів: «за площу розсіва в 120 мішків платили 320 лан оренди» (Московская торговая экспедиция в Монголию 1912, с. 236).

Купці купують у монголів вовну, зважуючи її на «джини» (1,5 фунта): «Китайський джин легший монгольського на два лани, тому при придбанні у китайців 100 джинів вовни, приймання рахується тільки за 80 джинів» (Московская торговая экспедиция в Монголию 1912, с. 255).

Купці з російського міста Бійськ в другій половині ХІХ ст.: «... вивозили мануфактурні вироби і продавали їх в кредит або в обмін на монгольську худобу і на китайське срібло. Гроші в торговому обігу мало використовувались. В якості рахункової одиниці використовувались цеглина пресованого зеленого чаю, який являє собою і до цього часу найголовніший предмет торгівлі. Росіяни міняли свої товари у монголів на чай, котрий в свою чергу обмінювали у місцевих китайців на срібло» (Лайнер 1915, с. 16). В 1896 р. в Ургі (сучасний Улан-Батор) місцевою владою: «Було встановлено, чай або срібло визнавати за грошову одиницю» (Ширендыб 1963, с. 41).

Китайську торговці торгували в Монголії по системі «тунш». По цій системі реалізацію товарів і стягування боргів з розкиданих на великій території монгольських кочів'їв китайці, проводили через монгольських феодалів. У відповідь на нечесні розрахунки народні збори Це- ценханського аймака прийняли постанову, що при веденні торгівлі в майбутньому: ... а) для взаємного розрахунку прийняти 1 лан срібла або 165 штук царцай (царцай - грошова одиниця, 60 штук царцаїв - 1 штука цегляного чаю, 150 штук царцаїв = 1 рублю) як грошову одиницю, а одну штуку тонкого цегляного чаю дорівнювати 40 штукам царцая; б) дациньська срібна монета дорівнює своїй масі» (Ширендыб 1963, с. 33).

З всього цього видно, що в Монголії в усіх сферах життя використовувались різноманітні міри. Монгольські міри складалися з чітко структурованих і пов'язаних мі собою одиниць довжини, площі, обсягу, і ваги (Монгольско-русский словарь 1957, с. 708-711). Створені вони були під впливом китайських мір, але пристосовані до умов Монголії.

Монгольські міри ваги: ін = 119,3632 кг; дан = 59,6816 кг; джин = 596,816 г; лан = 37,301 г; цен = 3,7301 г; фун = 0,37301 г; лій = 0,037301 г; хуу = 0,0037301 г; си = 0,00037301 г

У співвідношенні між собою: ін = 2 дани; дан = 100 джин; джин = 16 лан; лан = 10 цен; цен = 10 фун; фун = 10 лій; лій = 10 хуу; хуу = 10 си.

Або: ін = 2 дани = 200 джин = 3200 лан; лан = 10 цен = 100 фун = 1000 лій = 10000 хуу = 100000 си. В цілому: ін = 2 дани = 200 джин = 3200 лан = 32000 цен = 320000 фун = 3200000 лій = 32000000 хуу = 320 000000 си.

Маса окремих одиниць монгольської системи ваги співпадає з одиницями китайської державної ваги кху - пьхін. Дійсно, монгольський дан в 59,68 кг - китайський пікул в 59,72 кг; монгольський джин в 596,81 г - китайський гін в 597,24 г; монгольський лан в 37,301 г - китайський лян в 37,32 г Поділ лана по десятичному принципу в системі марочного ваги в монгольській і китайській системах мір ваги абсолютно однаковий, як і маса їх одиниць. Однак важчі за масою одиниці торгової ваги відрізняються. Так, в монгольській системі немає китайських одиниць ши в 120 гін, цзюн в 30 гін.

Структура монгольської системи мір ваги побудована на основі китайських мір ІІ тис. н. е. Але використання в монгольській системі таких архаїчних термінів, як дан та джин (цзинь), відомих ще до н.е. може вказувати на більш давні часи її появи.

На південь від степів і пустель Монголії знаходиться Тибет - найбільше в світі плоскогір'я, підняте на висоту у 5000-6000 метрів над рівнем моря. Видатний мандрівник Н. М. Пржеваль- ський дає такий опис Тибету: «Грандіозна природа Азії, проявляється то в вигляді безмежних лісів і тундр Сибіру, то безводних пустель Гобі, то величезних гірських хребтів в середині материка і тисячоверстих рік, стікаючих звідси у всі боки - відзначила себе тим же духом подавляючої масивності і в величезному нагір'ї, наповнюючому південну половину центральної частини цього континенту і відомого під ім'ям Тибету» (Берг 1950, с. 265).

На заході Тибету в давні часи жили дарди і мони - арійські землеробські народи, котрі відносилися до раси європеоїдів. «А в Східний Тибет з Південного Китаю втекли від китайців некитайські племена (монголоїдного типу - А. З.), вони поступово піднімалися по великій річці Брахмапутрі і тут звалися кяни. В Тибеті кяни зустрілися з дардами і монами» (Гумилёв 1990, с. 67). Народи змішалися між собою, і на рубежі нової ери був створений тибетський етнос.

В 639 р. тибетський князь Сронцангамбо заснував столицю Тибету Лхасу («Земля небожителів»), прийнявши в якості державної релігії буддизм. Тибетська держава, до складу якої увійшов весь Тибет, Бутан, Ассам та Непал, існувала в 629-842 рр.

Тибетська держава поступово розпалася. Нове політичне возз'єднання Тибету було зроблене на основі ламаїзму (нова течія в буддизмі). Його засновником вважається видатний тибетський філософ - теолог Цзонхава (1357-1419). На початку XVI ст. в Тибеті сформувалася ламаїстська, чисто теократична держава на чолі з далай-ламою. В 1758 р. вона стала васалом китайської імперії Цин.

Тривалий час влада далай-лами забороняла іноземцям в'їзд до Тибету. Навіть видатний мандрівник Н. М. Пржевальський не зміг в 1879 р. потрапити в столицю Тибету - Лхасу. В 1898 р. з караваном буддійських паломників до Тибету прибув відомий вчений-сходознавець Г Цибіков. Він прожив в Лхасі три роки (1899-1902), залишивши надзвичайно цікаві спогади.

Характеризуючи розвиток місцевої торгівлі, Цибіков зазначив: «для доповнення огляду ринкової діяльності повідомимо про міри і монети, котрі використовуються в місцевій торгівлі. Для сипких речовин використана міра четверик (ду) - китайське - «доу», яка дорівнює 10 гарнцям (бре); але цзамба на продажу вимірюється коробкою, місткістю менше китайського гарнця - те-цзи. Ваговою одиницею послуговує ньога, що дорівнює чотирьом китайським ланам; 5 ньога створюють 1 бо, а чотири бо дорівнюють одному кхе. Ця остання за звичай послуговує найбільшою ваговою мірою» (Цыбиков 1991, с. 99).

Даючи оцінку застосуванню тибетських вагових мір в торгівлі Цибіков зазначає: «Ваговими приладами послуговують безміни китайського зразка, але можна з впевненістю сказати, що рідко двоє терезів бувають погоджені між собою. Тому покупець завжди слідкує, у кого терези точніші, і, зрозуміло, у того і купує охоче. Багато торговців мають одні збільшені терези для покупок, інші зменшені для продажу.

Ця обставина змушує оптового торговця порівнювати терези у багатьох покупців і відповідно якості їх призначати ціни. Відповідно, добросовісність терезів нормується тільки інтересами самого дрібного торговця. Самий дрібний продаж робиться наочно» (Цыбиков 1991, с. 99).

При масі ляна китайської державної ваги кху - пьхін в 37,3275 г. одна тибетська ньога = 149,31г.; тибетський бо = 746,55 г.; тибетський кхе = 2,9862 кг. Тибетська система одиниць ваги: кхе = 4 бо = 20 ньога = 80 сан.

Подібних одиниць немає в системі китайських мір ваги. На основі маси китайського ляна, котрий використовували при зважуванні срібних грошових зливків, тибетці створили свої міри ваги. Можна звичайно зауважити, що тибетська ньога = % китайського гіна, але система поділу одиниць в тибетській системі мір ваги не відповідає китайській, а отже вона повністю самостійна.

До речі, монети (по тибетськи «дам-ха») з XVI ст. для Тибету карбували в Непалі.

З 1720 р. Китай ввів в Тибеті грошовий обіг в срібних зливках, але тибетці їх обмінювали на непальські монети. З 1792 р в Тибеті були запроваджені власна грошова система і карбування монет. Біля палацу Потала - резиденції далай-лами працював монетний двір.

За масою тибетські монети дам-ха = 1,5 китайського цина, з яких 1 цин чистого срібла, 0,5 цина міді. Курс цієї монети відносно китайського срібла мінявся. За свідченням Цибікова, колись за лян китайського срібла давали 12 монет, а в його часи лише 8 монет (Цыбиков 1991, с. 100). Рахунковими одиницями вважалися «сан» (по китайськи «лян»), та «ямбу» = 50 санов. Монети часто розсікали на дві або три частини, одна третина звалася «п'ять зірочок», тобто важила 5 китайських фунів (по тибетськи «гарма-на»)

«... % монети зветься «че-чжа», «розділена половина», 2/3, відповідні одному цину, звуться «шаган» - «один цин»; різниця між двома останніми, а також між чечжа і гармана, тобто 1/6 монети, зветься «кхаган», тобто «одна шоста частина», але для останньої немає окремого шматка і у вжитку вона виплачується вищезгаданими різницями. Золотих монет в обігу немає, а золото продається в злитках» (Цыбиков 1991, с. 100-101).

Підсумуємо. Населення Монголії і Тибету протягом тисячоліть вело кочовий спосіб життя, займаючись скотарством, мисливством і збиральництвом. Перші держави, які там з'явилися, були створені на основі військової демократії. Землеробство і ремісниче виробництво тут не набули широкого розповсюдження. Власні грошово-вагові міри тут були створені під час торгівлі з Китаєм і іншими країнами. Політична залежність Китаю від Монголії, а згодом Монголії і Тибету від Китаю зумовила вплив на монгольські і тибетські міри китайських грошово-вагових мір. Однак в Монголії і Тибеті поступово були створені власні системи вагових мір, пристосовані до економіки цих країн. Вони багато в чому відрізняються від китайських мір.

Список джерел та літератури

китайський монголія тибет система вагових мір

БЕРГ, Л. С., 1950, Великие русские путешественники. М.: Государственное Издательство Детской литературы Министерства Просвещения РСФСР. 295 с.

ГУМИЛЁВ, Л. Н., 1990, География этноса в исторический период. Л.: Наука. 280 с.

ДАЛАЙ, ЧУЛУУНЫ, 1983, Монголия в XIII-XIV вв. М.: Наука, 232 с.

История Монгольской Народной Республики, 1983, (гл. ред. А. П. Окладников и др.). М.: Наука, 661 с. ЛАЙНЕР, С. Я., 1915, Краткий очерк развития Русско-Монгольских торговых отношений. К.: Типография И. И. Чоколова. 25 с.

Монгольско-русский словарь,1957, М.: Государственное издательство иностранных и национальных словарей. 715 с.

Московская торговая экспедиция в Монголию, 1912, / Сборник. М.: Типография П. П. Рябушинского. 356 с. ЦЫБИКОВ, Г. Ц., 1991, Избранные труды в двух томах. Т 1: Буддист-поломник у святынь Тибета. Новосибирск: Наука,. 255 с.

ШИРЕНДЫБ, Б., 1963, Монголия на рубеже ХІХ-ХХ веков. (История социально-экономического развития). Улан-Батор: Полиграфкомбинат им. Сухэ-Батора. 518 с.

References

Размещено на Allbest.ru