Проблеми управління розвитком харчової промисловості регіону

У 2016 році найбільші обсяги виробництва мали м. Київ (18,17%),області - Вінницька (8,8%) Київська (7,6%) Полтавська (7,45%), Дніпропетровська (7,13%), Харківська (6,2%), Черкаська (6,1%). Сім регіонів забезпечили 61,5% обсягів виробництва харчової промисловості України у 2015 році [56].

У 2018 році порівняно з попереднім періодом сім областей знизили обсяги виробництва в середньому на 2-7%, а саме: Волинська (-7%), Дніпропетровська (-5%), Рівненська (-7,1%)., Житомирська (-2,7%), Херсонська (- 2,2%) та Чернівецька область (-1,1%). Усі інші області мали позитивну динаміку індексів виробництва [7].

Значення харчової промисловості для значної частини областей дуже важливе, так як її вага в загальному обсязі реалізованої продукції цих регіонів займає по над 35% (рис. 3).

Рис. 3. Динаміка частки харчової промисловості в загальному обсязі реалізації продукції по окремих регіонах України у 2014-2018 роках, % [8]

Серед п'яти виділених регіонів, у 2018 році три області зменшили дохід від реалізації продукції харчової галузі в середньому на 5-8%. Тільки Херсонська та Вінницька області збільшили частку від реалізації харчової продукції в загальному обсязі доходу на 10,5% та 0,8% відповідно.

Аналіз основних показників розвитку харчової промисловості за п'ять років наведено в табл. 1. З 2012 по 2018 роки обсяги реалізації харчової промисловості збільшився на 93%. Частка прибуткових підприємств порівняно з 2012 роком збільшилася на 8,3%. Але це не покращило становище з прибутковістю. До 2014 року чистий прибуток мав позитивну динаміку росту, але в наступний період 2016-2018 р. темп зниження прибутку складав в середньому 3,1% щорічно.

Таблиця 1Динаміка основних показників економічної діяльності підприємств харчової промисловості України ^ за 2012-2018 рр.

Рентабельність операційної діяльності була на середньому рівні, в загальній тенденції до зростання з 2011 по 2017 роки на 1% щорічно, крім 2018 року. Також, за досліджуваний період, зросли показники середньої заробітної плати в 3 рази та продуктивності в два рази. Але кількість працівників і підприємств харчової промисловості за шість років зменшилися на 21% та 25 % відповідно і цей факт є дуже негативною ознакою, враховуючі зростаючий рівень безробіття та частку промисловості в ВВП України. Аналіз трендів обсяги виробництва продукції харчової промисловості у 2018 та 2017 роках по окремих видах виявив, що: збільшилось виробництво м'яса великої рогатої худоби свіжого чи охолодженого -на 17,2% (59,4 тис. тон у 2018 році та 50,7 тис. т у

2017 році); м'яса свійської птиці свіжого чи охолодженого - на 0,3% (що склало 712 тис. тон у

2018 році порівняно з 2017 роком) та на 4,8% (що відповідало 746 тис. тон у 2018 році); м'яса свійської птиці замороженого - на 13,8%, що на 35,4% більше ніж у 2018 році (245 тис. тон) [9].

На підставі аналізу статистичних даних за 2013 - 2018 роки можна зробити висновок, що дохід від реалізації харчової продукції в Україні має стійку тенденцію до зростання зі середньорічним темпом зростання 11,3%. У структурі реалізації по окремим групах товарів за 2016-2017 роки спостерігалася на ступна картина (табл. 2) [8].

Таблиця 2 Динаміка обсягів реалізації по окремих групах товарів харчової промисловості України за 2017-2018 рр.

У 2018 році порівняно з 2017 роком збільшилися обсяги реалізації: м'яса та м'ясних субпродуктів на 9,6%, олії, маргарину та жирів на 18,3%, цукру на 34,4%, мінеральних вод та безалкогольних напоїв на 6,9%. Протягом досліджуваного періоду відбулося зменшення споживання: соків та консервів на 4,1%, молочної продукції - на 3,2%, хліба та хлібобулочних виробів на 5,7%, кондитерських виробів на 3,3%, бакалійної продукції на 7,6%, спиртних напоїв на 19,7%. Зниження попиту на продукцію є наслідком зниження купівельної спроможності населення, збільшення цін.

Вінницька область має багатогалузевий промисловий комплекс. Регіональна промислова політика спрямована на створення сприятливих умов для розвитку місцевих підприємств. За обсягами виробництва продовольчих товарів народного споживання область посідає одне з провідних місць в Україні. Основу промислового сектору регіону складають понад 300 потужних підприємств різних форм.

У переробній промисловості спостерігається зростання промислового виробництва на 12,0% (за рахунок збільшення обсягів у машинобудуванні, крім ремонту і монтажу машин і устаткування в 1,5 рази, у виробництві гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції -на 13,9%, у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - на 12,9%, у виробництві основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів - на 9,6%, у виготовленні виробів з деревини, виробництві паперу та поліграфічній діяльності - на 6,3%, у текстильному виробництві, виробництві одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів - на 3,7%)(табл. 3) [8].

Таблиця 3 Обсяги реалізованої промислової продукції (товарів, послуг) за видами економічної діяльності за 2016-2018рр.

Сільське господарство - постачальник сировини для харчової промисловості. Вінниччина має один із найпотужніших серед регіонів України агропромисловий комплекс, який в останні роки демонструє високі темпи розвитку та вагомі результати господарювання.

Основу агропромислового комплексу області складають774сільськогосподарських

підприємства, 1894 фермерських господарств, 282,6 тис. особистих селянських господарств, 130 великих підприємств харчової та переробної промисловості, біля 400 малих переробних підприємств, 103 агросервісних підприємств та організацій, 4 науково-дослідні станції, Вінницький національний аграрний університет, 8 коледжів та 1 технікум, інститут кормів і сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України.

За звітний рік темпи приросту обсягів виробництва в сільському господарстві, в порівнянні з попереднім роком склали 17 %, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах - 26,1 %, в господарствах населення - 3,3 %. Обсяг виробництва валової продукції сільського господарства (у постійних цінах 2009 року) в 2018 році склав 21,3 млрд. грн.

Питома вага регіону у загальнодержавному виробництві сільськогосподарської продукції за 2017 рік складає 8,4 %. Аграрний сектор області за підсумками 2018 року займав лідируючі позиції в сільському господарстві: за обсягами виробництва валової продукції та на одну особу, за обсягами виробництва цукрових буряків, картоплі, плодово- ягідної продукції, м'яса, молока, за чисельністю поголів'я ВРХ, в т.ч. корів, та птиці.

Пріоритетним напрямком розвитку промисловості Вінниччини є харчова промисловість. У галузі працює понад 21тис. осіб,середньомісячна заробітна плата - 10,5 тис.грн. Згідно даних ГУ статистики у Вінницькій області за 2018 рік індекс виробництва промислової продукції в харчовій галузі, порівнюючи з аналогічним періодом 2017 роком зріс на 7,4%, та становить 107,4% [58, 83].

Таблиця 4 Виробництво основних видів продукції харчової промисловості Вінницької області у 2014-2018 рр.

Підприємства харчової та переробної промисловості збільшили обсяги виробництва по наступних позиціях (табл. 4) :

- яловичина і телятина свіжа чи охолоджена - на 2997 т,;

- свинина свіжа чи охолоджена - на 1396 т.;

- олія соняшникова та її фракції, нерафіновані - на 80570 т.;

- сир тертий, порошковий, голубий та інший неплавлений - на 1286 т.

- борошно пшеничне чи пшенично-житнє - на 45472 т.

- вироби макаронні неварені - на 285 т.

Зменшення обсягів виробництва за 2013-2017 рр. спостерігається по наступним підгалузям харчової промисловості:

- м'яса курей, курчат, свіже чи охолоджене (тушки) - зменшилось виробництво на -14647 т.

- маргарин і продукти пастоподібні зі зниженим чи низьким вмістом жирів - на 21906 т.

- хліб та вироби хлібобулочні, нетривалого зберігання - 10539 т.

- води натуральні мінеральні газовані - на 889,3 тис.дал.

На підприємствах з виробництва харчових продуктів, напоїв індекс промислової продукції 2017 р. до 2016 р. становив 112,9%. В структурі обсягів реалізованої промислової продукції на виробництво харчових продуктів, напоїв припадає 66,8%. Стабільний спад виробничої діяльності з 2013 по 2018 роки спостерігається у молочній промисловості, горілчаній, борошно-круп'яній, овочево-консервній та пивної галузях. Найвищі темпи падіння виробництва характерні для виробництва соусів і продуктів для приготуваннясоусів; приправ та прянощів, спредів та сумішів жирових, коньяків, брендів, горілки, лікерів, вина виноградного, пива та газованих вод.

Найбільшими підприємствами харчової промисловості Вінницької області є (табл. 5): ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» (олія, маргаринова продукція); ТОВ «Аграна Фрут Україна» (соки концентровані); ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» (кондитерські вироби); філія «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика» (переробка птиці);

Таблиця 5Найбільші підприємства харчової промисловості Вінницької області

ПАТ «Козятинський м'ясокомбінат» (м'ясо яловиче в напівтушах, м'ясо яловиче жиловане, субпродукти яловичі, м'ясні напівфабрикати, ковбасні вироби, копченості); ТОВ «ТЕРРА ФУД» (перероблення молока, виробництво та реалізація масла, спредів, сумішей та сиру); ПрАТ «Літинський молочний завод» (масло, сири сичужні, сири плавлені, сухе знежирене молоко, сироватка суха); ТОВ «Літинський м'ясокомбінат» (ковбасні вироби, субпродукти, м'ясо), фірма «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (молоко тривалого зберігання різної жирності, молочні напої з фруктовими наповнювачам, питне молоко для дитячого харчування, масло селянське, вершки, сухе молоко, кисломолочна продукція); ПАТ Вінницький молочний завод «Рошен» (перероблення молока, виробництво масла та сиру).

Продукція сільського господарства є ресурсною складовою виробництва в різних галузях національного господарства, а в харчовій промисловості - її основою. Від ступеня насичення ринкупродовольчимитоварами

сільськогосподарської переробки, їхньої якості та ціни (доступності) залежить забезпечення населення продуктами харчування, що, у свою чергу, є одним з основних завдань виробництва.

З метою здійснення оцінювання перспектив розвитку експортного потенціалу харчової промисловості необхідно, насамперед, дослідити динаміку виробництва хоча б основних видів її продукції.

Сукупний обсяг експорту харчової промисловості у 2018 році склав 36362,8 млн дол. (22% загального обсягу експорту переробної промисловості). У 2015 році обсяги експорту продукції галузі за кордон були на рівні 27,1 % загального обсягу експорту. Вартість експортованих товарів з 2015 року по 2018 рік зменшилася на 1645,6 млн дол. Найбільше скоротилися обсяги експорту: готових харчових продуктів (на 1049,6 млн. дол.) та рослинної продукції на 753,8 млн. дол. Експорт української аграрної продукції в країни ЄС в 2018 році порівняно з 2017 роком збільшився майже на 1,6% і склав $ 4 млрд. 242,4 млн. [3-9].

Безмитні квоти на ввезення деяких товарів харчової промисловості в країни ЄС за останні роки українські виробники повністю використовують, а саме за п'ятьма групами товарів: мед натуральний, цукор, крупи та борошно, виноградний та яблучний соки, кукурудза.

Аналіз індексів фізичного обсягу експорту та імпорту товарів харчової промисловості по найбільш вагомих групах товарів показав (рис. 4), що, наприклад, експортна діяльність по поставках м'яса та м'ясних субпродуктів уповільнилася з 115,2% у 2015 році до 111% у 2017 році.

Але темп зростання продажів за кордон м'ясної продукції був прибутковим і суттєво за три роки не знизився. Зростання обсягів експортування м'яса відбулося за рахунок свинини. Не зважаючи на всі кризи, виробництво її у світі зростає. Однією з причин цьому є підвищення попиту з боку Китаю, США, ЄС, а також нових азійських економік. Однак коло експортерів свинини є досить обмеженим - США, деякі країни ЄС. Теоретично це могло б дати вітчизняній харчовійпромисловості шанс відновити свій вплив на світовому ринку. В Україні ще одним експортним товаром тривалий час була яловичина. Проте останні роки спостерігається поступове скороченняобсягів її реалізації закордон. Необхідно відзначити, що дана тенденція є типовою для багатьох країн світу. Сьогодні світовий ринок яловичини переживає стагнацію споживання та спад виробництва. Світові лідери згортають виробництво цієї продукції, а азійські країни, якщо й нарощують, то лише для задоволення внутрішнього попиту.

Обсяги імпортованої продукції 2015 та 2016 років по даному сектору зменшувалися на 57-38% щорічно. Але вже у 2017 році обсяги імпорту м'яса збільшилися на 1,13%. Подорожчання виробництва м'ясної продукції та збільшення цін на цей вид товару відкрив ринок для більш дешевої продукції з Польщі, Білорусії. В прогнозований період з 2020 по 2021 роки аналітики передбачають зменшення обсягів експортованої продукції і збільшення імпорту по даній товарній позиції із-за суттєвого скорочення обсягів виробництва.

Основною проблемою харчових виробництв є проблема води. Усі підприємства потребують велику кількість води, що використовується безпосередньо в технології основного продукту (молокопереробна, спиртова, цукрова), для миття обладнання та інших цілей. Більшість цієї води у вигляді забруднених стоків виводиться із процесу та надходить у навколишнє середовище, стічні води підприємств харчової галузі є досить агресивними, забруднюють водні об'єкти органічними сполуками, солями амонію, завислими речовинами та хлоридами. Надходження забруднених стічних вод з високим вмістом органічних речовин у природні водоймища призводить до погіршення умов життєдіяльності гідробіонтів, оскільки на розклад таких сполук витрачається значна кількість розчиненого кисню, що за несприятливих погодних умов може призвести до загибелі водних організмів, що дихають киснем (замор риби, тощо).

Шкідливий вплив також має практика збирання стічних вод на полях фільтрації (цукрові, спиртові та молокопереробні заводи), цепризводить до утворення токсичних речовин з неприємним запахом, що забруднюють атмосферне повітря на значній території. Крім того під ці споруди необхідно відводити значні площі земельних угідь сільськогосподарського призначення. І бувають аварійні випадки, які приводять до забруднення довкілля.

Розглянутий в дослідженні стан основних засобів, як однієї зі складових виробничого потенціалу, вказує на необхідність підвищення обсягів інвестицій для відновлення швидкозношуваних виробничих потужностей харчових виробництв, ступінь зносу яких стабільно зростає (42-47% у 2018 р.), а завантаженість залишається досить високою: середня по галузі 6070%, а у виробництві олії та тваринних жирів - 80%.

За цих умов застосування наявних знань і технологій є надійним потенціалом для підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва, а інвестиції в наукові дослідження і розробки відіграватимуть вирішальну роль для ефективнішого та стабільного виробництва більшої кількості продовольства.

Основною перешкодою в розвитку харчової промисловості залишається сировинно-експортна орієнтація агропродовольчого комплексу. Прибутковість промислового виробництва харчової продукції впродовж багатьох років залишається низькою, на відміну від виробництва сировини для її виготовлення. Високі ціни на сільськогосподарську продукцію, орієнтовані на світовий ринок, створюють ризики не лише для вітчизняних товаровиробників харчових продуктів, а й для продовольчої безпеки країни, яка найкращим чином забезпечується справедливими й добре функціонуючими ринками.

Значна частка економічної цінності продовольства додається на останніх етапах виробничо-збутових ланцюгів продовольчої системи, тобто на переробних підприємствах та в роздрібній торгівлі, які разом створюють значний сегмент економічної діяльності. І лише в кінці харчового ланцюга споживач здійснює свій вибір і визначає продовольчі переваги, що врешті впливають на обсяги виробництва продукції.

Висновки

Харчова промисловість відіграє надзвичайно важливу роль в економіці держави та незважаючи на наявність багатьох проблем, ця галузь може й повинна залишатися провідним сектором національного промислового виробництва. Втім, для цього важливо вирішити ряд стратегічних завдань:здійснення як найшвидшої комплексної модернізації харчових виробництв, спрямованої на інтенсифікацію відтворювальних процесів; упровадження у виробничий процес новітніх досягнень науки та техніки; забезпечення зростання обсягів інвестицій для посилення інноваційної діяльності; впровадження ресурсозберігаючих і маловідходних виробництв; розробки нових та вдосконалення існуючих продуктів; здійснення контролю за якістю і безпекою продовольчих товарів на основі методик системи НАСРР, систем менеджменту якості за міжнародним стандартом серії ISO 9000; систем екологічного менеджменту харчових виробництв відповідно до міжнародного стандарту серії ISO 140000; розробка та впровадження дієвих механізмів підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках тощо.

Отже, на сучасному етапі факторами, що стримують активну участь України в експортно- імпортній діяльності агропродовольчими продуктами, є:

- брак стратегічних та організаційних засад цієї діяльності на рівні держави;

- недосконалість правової бази, невпорядкованість фінансово-платіжної системи;

- низькі купівельна спроможність і попит населення; специфічні умови формування ринкового середовища;

- наявність тіньової економіки.

Тому стратегія розвитку харчової промисловості має бути комплексною, що враховує підгалузеву диференційованість за величиною виробничого та трудового потенціалів, вагу окремих товарних груп в експортній діяльності країни.

Перспективним напрямом розвитку повинна стати мобілізація капіталу в оновлення основних засобів, у впровадження інноваційних технологій. Напрями інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості України мають визначатися з урахуванням світових тенденційрозвитку галузі, внутрішнього та зовнішнього попиту на окремі види інноваційної продукції. Для досягнення вищесказаного потрібні: державна підтримка інвестицій в наукові дослідження; податкове стимулювання інноваційної діяльності; збільшення частки експорту продовольчих товарів; створення сприятливих умов для притягнення іноземного капіталу, кредитування. модернізація існуючих та будівництво нових підприємств, підтримка ресурсної бази АПК і оптимізація їх взаємодії.

Таким чином, пріоритетним напрямом подальшого розвитку галузі харчової промисловості залишається технічне переоснащення та модернізація підприємств з виробництва харчових продуктів та напоїв на якісно новій технічній і технологічній базі. Впровадження сучасних технологій європейського рівня дасть змогу: здійснювати комплексну переробку сільськогосподарської сировини в продукти харчування високого ступеню готовності, значно розширити асортимент і якість продовольчих товарів, удосконалити систему ціноутворення та наситити цією продукцією внутрішній споживчий ринок із збільшенням поставок на експорт. Це в свою чергу, дозволить підвищити економічну ефективність і рентабельність виробництва продукції харчової промисловості.

Список літератури

1. Проект Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року. URL : https://nazk.gov.ua/uk/discussion/proekt- seredmstrokovogo-planu-prioIytetnyh-dij-шyadu-do- 2020^^

2. БілокіннаІ.Д. Інституційнезабезпеченнярозвиткуаграрноїсфери. Науковий журнал Причорноморські економічні студії. 2016. Вип. №18. С. 33-36.

3. Трегобчук В.М., Юзефович А.Ю., Крисанов Д.Ф. та ін. Відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу АПК. К. 2012. 34 с.

4. Кропивка М.Ф., Митрохіна О.О. Перспективи розвитку харчової промисловості України. Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). Мелітополь. Вид-во Мелітопольська типографія «Люкс». 2011. № 4 (20). С.212-217.

5. Новойтенко І.В., Слободян Н.Я., Малиновський В.В. Перспективи розвитку харчової промисловості в Україні. Глобальні та національні проблеми економіки: зб. наук.пр. Миколаївський нац. у-т ім. В.О.Сухомлинського. 2014 Вип. 11. С.454-460.

6. Офіційна веб-сторінка Міністерствааграрної політики та продовольства України. URL : http://www.minagro.gov.ua.

7. Офіційний веб-сайт Департаменту міжнародного співробітництва та регіонального розвитку Вінницької обласної державної

Размещено на Allbest.ru