Країнознавча характеристика Туреччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет "Запорізька політехніка"

Факультет міжнародного туризму і економіки

Кафедра туристичного, готельного та ресторанного бізнесу

Контрольна робота

"Країнознавча характеристика Туреччини"

Виконала: студентка групи МТУ-118

Герасенкова Дар'я Олексіївна

Перевірила: к.геогр.н., доцент

Гурова Дар'я Дмитрівна

Запоріжжя 2020

Туреччина - ісламська держава в Західній Азії і Європі.

Туреччина займає 3 місце в загальному списку найбільш відвідуваних країн. Щорічно на територію цієї країни з'їжджаються 46% від загального числа туристів усього світу, у тому числі з різних регіонів СНД - 12%. Крім покупок, ця країна залучає туристів з усього світу ще і тим, що Туреччина славитися високим комфортом готелів, відмінним сервісом, а саме головне, найдавнішими пам'ятниками історії й архітектури.

Географія, площа і ландшафт країни.

Туреччина розташована на частині суші, називаною Малою чи Азією Анатолією, що простирається з Азії до Південно - Східної Європи. Мала Азія (Анатолія) омивається з півночі Чорним морем, із заходу - Егейським, з півдня - Середземним морем. Анатолію від Європи відокремлюють протоки Босфор і Дарданелли. Гори з півночі і Тавр із півдня, як стіни оточує Анатолійська височина. На сході знаходяться погаслі вулкани, а також джерела рік Тигр і Євфрат. Довжина берегової лінії Туреччини складає 8500 км. туреччина ісламський ландшафт

Велика частина країни зайнята Малоазіатським і Вірменським нагір'ями, на півночі Понтійські гори, на півдні хребти Тавра. Основні ріки: Євфрат, Тигр, Кизил-Ірмак, Сакарья. Великі озера: Ван і Туз (солоні).

По характері рельєфу Туреччина - гірська країна: середня висота її над рівнем моря близько 1000 м. Майже вся територія зайнята Малоазіатським нагір'ям, у складі якого розрізняються окраїнні Гори (Понтійські і Тавр) і розташоване між ними Анатолійське плоскогір'я. Низинних рівнин у країні мало, вони присвячені до окремих ділянок морських узбереж і до усть рік.

Понтійські гори простягнулися паралельно берегу Чорного моря більш ніж на 1000км. На сході вони доходять до границі з Грузією і Вірменією, на заході - до рівнини в низов'ях р. Сакарья Понтійські гори не представляють безупинного ланцюга і розділяються глибокими міжгір'ями чи долинами ланцюжками улоговин на кілька гряд, що йдуть паралельно береговий лінії. На півночі Понтійські гори круто спускаються до Чорного моря, залишаючи вузьку прибережну смужку шириною в 5 - 10 км. Лише в устя великих рік Кизил-Ірмак, Ешиль-Ірмак і Сакарья прибережна рівнина розширюється до 60-70 км.

Середня висота Понтійських гір близько 2500 м. У східній частині гірські хребти досягають найбільшої висоти (гора Качкар, 3931 м), дуже круті схили, альпійські гребені я відсутність наскрізних долин роблять ці гори важко-прохідні. До заходу Понтійські гори знижуються до 900 м, максимальна висота їх там не перевищує 2000 м.

На півдні Туреччини, уздовж Середземноморського узбережжя, простягнулася складна гірська система під загальною назвою Тавр (Торос). У силу великих внутрішніх розходжень її розділяють на три частини: Західний, Центральний і Східний Тавр.

Західний Тавр - гірська система, що охоплює затоку і, Анталья. На заході і сході затоки гори далеко вдаються в море, займаючи Лікійський і Кілікійський півострова. Досить високі гірські хребти (Бедаг, 3086 м, Ельмалі, 3073 м) розділені глибокими долинами, порізані каньйонами. Між хребтами Західного Тавра, особливо на півночі його, розташовані групи озер і глибоких улоговин (прісні озера: Бейшехир, Егридир, Сугла, солоні: Аджигель, Акшехир, улоговина Іспарта й ін.),що дали цьому району назву "турецька країна озер".

Трохи відокремлено розташовані хребти Султан (2581 м) і. Егрібурун, що мають незвичайне для Західного Тавра простягання з південно-сходу на північний захід.

Центральний Тавр виділяється серед сусідніх відрізків Тавра найбільшою висотою й альпійським типом рельєфу. Висота багатьох хребтів тут перевищує 3000 м. На заході до південного-заходу Центральний Тавр близько підходить до Середземноморського узбережжя, круто обриваючись у море. Лише в деяких місцях на узбережжя маються вузькі смужки алювіальних рівнин, як це можна спостерігати в районах Анамура, Аланьї, Силифке і Фініку. Північно-східне продовження Тавра, зайняте хребтами Бинбога і Тахтали, відомо ще за назвою Антитавра. Ці хребти простираються з південно-заходу на північний схід і, знижуючи, зливаються з плоскогір'ям Узуняйла.

Східний Тавр простягнувся до півдня від р. Мурат і озера Ван до східних границь країни. Східна частина його (район Хакяри) найбільш висока, висота гірських вершин тут наближається до 4000 м, а в гірському вузлі Джило перевищує її (4168 м). Хребет прорізаний глибокими ущелинами рік Євфрату і Тигру, що служать важливими шляхами сполучення.

До півдня від Східного Тавра розкинулася велика Діярбакирська улоговина, що поступово знижується на південь до Месопотамської рівнини, що лежить уже за межами Туреччини.

Розташоване між окраїнними горами Анатолійське плоскогір'я прийняте розділяти на Внутрішню Анатолію і Східну Анатолію. Перша з них представляє більш знижену частину плоскогір'я. Вона складається з ряду біс стічних улоговин, серед яких височіють на зразок островів лише окремі ізольовані низькогірні кряжі. Висоти тут збільшуються з заходу на схід з 800-1200 м до 1500 м.

На одному з таких плато, на висоті 850 м. розташована столиця Туреччина-Анкара. У південній частині плоскогір'я піднімається ряд древніх вулканів. У центрі і на півдні Внутрішньої Анатолії численні озера і болота, звичайно солоні, часто з мінливими обрисами. У центрі плоскогір'я, на висоті близько 1000 м, знаходиться друге по величині в Туреччині (після оз. Ван) оз. Туз, відоме винятковою солоністю вод. Влітку озеро висихає, і дно покривається кіркою солі.

Східна Анатолія розташована між Понтійськими горами на півночі і Східному Таврі на півдні. На заході її відокремлює від Внутрішньої Анатолії хребет Акдаг. Східна Анатолія зайнята високими горами, у середньому від 1500 до 20110 м. Тут високі нагір'я сполучаються з глибокими улоговинами. Самі гори мають характер окремих масивів, а також довгих ланцюгів. Недалеко від границі з Вірменією піднімається масив Великий Арарат, що потух вулкан, найвища крапка Туреччини (5165 м). Характерна риса цього строго конусоподібна форма. Вершина конуса покрита могутньою сніжною шапкою. Поруч з Великим Араратом піднімається Малий Арарат (3925).

У Східній Анатолії на висоті 1720 м мальовничо розкинулося оточене горами безстічне оз. Ван. Яскравого синяво-водяного дзеркала в сполученні зі сніжними шапками прилягаючих гір залишають незабутнє враження.

На заході Туреччини чітко виділяється гірський район Західної Анатолії, що включає прибережні частини Егейського і Мармурового морів. У Західній Анатолії гірські кряжі чергуються з глибокими, широко відкритими убік Егейського моря долинами рік. Перпендикулярне до морських узбереж простягання гірських хребтів викликало тут велику зрізаність берегів Мармурового й особливо Егейського морів.

Хребти Західної Анатолії здебільшого середньовисотні, окремі ж з них, наприклад гора Улудаг (Малий Олімп), досягає майже 2500 м. Улудаг, велику частину року покрита снігом, є найбільш мальовничим місцем Північно-Західної Туреччини.

У межах Західної Анатолії, уздовж південного берега Мармурового моря, простягнувся ланцюг приморських рівнин з лагуновими прісними озерами: Апольонт, Изник, Маньяс, Сапанджа.

Крайній північний захід Туреччини, відомий за назвою Східної Фракії, представляє улоговину (долину лівого припливу р. Мариці - Ергене), облямовану з північного сходу невисокими горами.

Клімат

Територія Туреччини знаходиться в межах субтропічного кліматичного пояса. Однак гірський, сильно розчленований рельєф і дуже складна циркуляція повітряних мас обумовили велику розмаїтість кліматичних районів

Чорноморське узбережжя Туреччини відрізняється помірковано теплим кліматом, що характеризується великою вологістю, порівняно рівномірним розподілом опадів по сезонах року, печенею влітку і прохолодною зимою. Середня температура січня на узбережжя -1-5, +7°, липня +22, +24°.

Високі Понтійські гори узимку захищають Чорноморське узбережжя від впливу холодних повітряних мас внутрішніх районів країни, а Чорне море зменшує вплив холодних північних вітрів. Крім того, східна частина Чорноморського узбережжя захищена від проникнення холодних вітрів високими Кавказькими горами.

Чорноморське узбережжя одержує найбільшу кількість опадів, чим воно також багато в чому зобов'язане високим Понтійським горам. У східній частині узбережжя випадає до 2500 мм опадів у рік. У західних районах узбережжя опадів менше-700-800 мм. Південні схили Понтійських гір відрізняються більшою сухістю, чим північні навітряні схили. Рясні опади на північних схилах за всіх часів року викликані пануючими в країні північно-західними вітрами, що дують з Чорного моря, і зі середземноморськими циклонами.

Досить широка смуга узбережжя Егейського моря і зовсім вузьке Середземноморське узбережжя відрізняються типово середземноморським кліматом з характерними для нього жарким сухим летом і теплою дощовою зимою. Середня температура самого жаркого місяця (чи липень, серпень) в Адане досягає +28° і самого холодного (чи січень, лютий) +10°.

У східних, більш гористих, районах літо прохолодне, узимку случаються заморозки. Кількість опадів, що випадають, на узбережжя Егейського моря 500-800 мм у рік, 1000-1500 мм - у західній чисти Тавра (на навітряних схилах) і до 500 мм - у східній.

Північ Західної Анатолії, піддана впливу теплого Мармурового моря (температура верхнього шару води влітку біля +25°С, узимку біля +8) відрізняється сприятливими для сільського господарства кліматичними умовами. Береги й острови Мармурового моря - улюблене місце відпочинку жителів Стамбула й околишніх міст. Навесні, коли на Чорноморському узбережжі ще холодно, у Мармуровому морі вже можна купатися.

Водні ресурси

Територія Туреччини, за винятком Анатолійського плоскогір'я, покрита густою річковою мережею. Але всі ріки мають гірський характер, буяють водоспадами, порогами і тому несудохідні. Однак велике значення рік, як можливих джерел гідроенергії, поки ще дуже слабко використовуваних. Частково поверхневі води Туреччини використовуються для зрошення.

Стік рік відрізняється крайньою нерівномірністю. У дощові сезони й у період танення снігу багато рік перетворюються в бурхливі потоки і створюють погрозу повені, а в звичайно посушливий літній і осінній сезони сильно міліють, самі дрібні з них часто пересихають зовсім.

У горах Туреччини беруть початок найбільші ріки Південно-Західної Азії: Євфрат, що зароджується в Східній Анатолії, і Тигр, що стікає з Вірменського нагір'я.

Рослинних і тваринний світ

Тваринний і рослинний світ Туреччини надзвичайно багатий і різноманітний. Це пов'язано з різноманіттям природних зон на території даної країни, адже тут є гори і пустелі, мальовничі морські узбережжя і густі ліси... Якщо говорити про ссавців, то слід згадати про те, що в Туреччині проживає досить велика кількість хижих тварин, найбільшим з яких є бурий ведмідь. Також тут водяться рисі, вовки й лисиці, тому туристам, подорожуючим далеко від цивілізації, рекомендуємо бути дуже обережними. Слід побоюватися також численних отруйних плазунів - змії, тарантулів і скорпіонів, які досить поширені в даній місцевості.Опис небезпечних для людини живих істот, що мешкають в Туреччині, було б неповним без згадки про численних морських мешканців - морських їжаків, скатах-хвостоколах, скорпионовых рибах. Правда, ці тварини зазвичай зустрічаються тільки в місцях, віддалених від великих скупчень людей, тому шанси зустріти туристів вищезазначених морських мешканців надзвичайно малі. Наостанок хочеться додати, що в Туреччині різноманітна не тільки фауна, але і флора, тут зустрічається безліч таких чудових і гарних рослин, як олеандр, гібіскус, павловський і багато інших.

Населення. Демографія. Столиця. Великі міста.

Населення Туреччини станом на 31 грудня 2018 року становить 82 мільйони 003 тисячі 882 людини.

Гендерний склад: 50,2% -жінки, 49,8% - чоловіки.

Річний приріст населення становив у 2018 14,7%, у 2017 році цей показник був 12,4%.

Найбільш густонаселеними містами країни стали: Стамбул - 15,67 млн, Анкара - 5,5 млн, Ізмір - 4,3 млн, Бурса - 2,99 млн, Анталія - 2,43 млн.72,5 мільйонів осіб.

Середня щільність населення - 92 людини на кмІ, частка населення, що проживає в міських районах становить 75,5 % від загальної кількості населення, тоді як, ще століття тому ця цифра була протилежною й країну вважали переважно селянською.

Основне населення країни - турки.

Слід зазначити, що сама ця назва стала поширеною опісля проголошення Туреччини республікою в 1923 році - до того в суспільстві було поширене наймення османи. Мустафа Кемаль запропонував взяти назву "турки" (по-турецьки "тюрк") вважаючи, що це сприятиме згуртуванню тюркомовних народів, а відповідно до того й республіку назвати Туреччиною. Таким чином у нову історичну епоху османи стали турками, а Османська імперія стала Турецькою Республікою.

Загальні демографічні показники в Туреччини такі (станом на 2008 рік):

Вікова структура: 0-14 років - 24,4 % (чоловіків 8937515 / 8608375 жінок), 15-64 років - 68,6 % (чоловіки 25030793 / 24253312 жінки), 65 років і старші - 7 % (чоловіки 2307236 / 2755576 жінки).

Темпи приросту населення - 1,013 %%

Народжуваність - 16,15 новонароджених на 1000 осіб.

Смертність - 6,02 смертей на 1000 осіб.

Співвідношення статей: при народженні - 1,05 хлопчика на 1 дівчинку, у віці до 15 років: 1,04 хлопчика на 1 дівчинку, у віці від 15 до 65 років: 1,03 чоловіка на 1 жінку, у віці 65 років і старше: 0,84 чоловіка на 1 жінку, сумарний показник - 0,9825 чоловіка на 1 жінку.

Коефіцієнт дитячої смертності - 36,98 смерті на 1000 новонароджених.

Очікувана тривалість життя: загальна - 73,14 року, для чоловіків - 70,67, для жінок - 75,73.

Загальний коефіцієнт народжуваності - 1,87 новонародженого припадає на одну жінку.

На момент утворення Турецької Республіки чисельність її населення оцінювалася у 12 532 000 осіб. З того часу в країні відбулось 12 переписів населення, згідно з якими від 1927 року населення країни зросло в 4,4 рази, причому тільки з 1950 по 1985 роки - в 2,5 рази. Швидке зростання кількості жителів, яка перевищила у 2005 році 70 мільйонів, залишається важливою проблемою країни. Розподіл жителів по території Туреччини вкрай нерівномірний, найбільш щільно заселені узбережжя Мармурового і Чорного морів, а також райони, що прилягають до Егейського моря.

Найбільше місто країни - Стамбул, найменш населений район - Хакк'ярі.

· Анкара - столиця та друге найбільше місто Туреччини

· Анталія - Найбільш швидкозростаюче місто, центр для багатьох пляжних курортів

· Бодрум - модне прибережне місто в Південному Егейському регіоні, яке є одним із найпопулярніших для туристів курортом, з цитаделлю, римськими руїнами, модними клубами та кількома селами, які оточують півострів

· Едірне - друга столиця Османської імперії

· Стамбул - найбільше місто Туреччини, столиця колишніх Османської та Візантійської імперій, і єдине велике місто у світі, яке охоплює дві частини світу

· Ізмір - третє найбільше місто Туреччини, центр для безліччі пляжних курортів

· Конья - досить велике місто, яке є серцем містичного суфійського ордену, місця гробниці Румі та елегантної архітектури сельджуків, оточеної великими степами

· Трабзон - чудовий монастир Сумела знаходиться недалеко від міста, і це чудовий шлях до вивчення турецького північного сходу

· Шанлиурфа - місто з красивою архітектурою і надзвичайно доброзичливими місцевими жителями біля воріт Східного світу; поєднання турецьких, курдських, арабських та ассирійських культур

Історичний нарис

Історія власне Туреччини бере свій початок з XI ст., коли в Малу Азію проникли тюркські племена.

Найперша з великих держав у регіоні було створено хетами, в період приблизно з 1850 до н.е. по 1200 до н.е. хети захопили значну частину території Малої Азії. Пізніше на місці древнього Хетського царства виникла монархія Фрігія. Фрігійці, родичі фракійців, які населяли нинішню європейську частину Туреччини, імовірно були предками вірмен. На місці Фрігії з'явилися кілька держав, самим могутнім з яких була Лідія. У VІ-V ст. до н.е. територія Туреччини була захоплена персами Ахаменід і залишалася під їх владою аж до вторгнення військ Олександра Македонського в 334 до н.е. При наступників великого полководця Мала Азія розкололася на кілька невеликих держав, найбільшими з яких були Пергам, Віфінія, Понт і Вірменія. Велика частина Туреччини залишалася під владою Візантії аж до вторгнення тюрків-сельджуків в ІІ ст

Сельджукський султанат. Сельджуки представляли собою гілку племен тюрків-огузів (західні тюрки), які населяли азіатські степи від Монголії до західних областей Древньої Русі. У X ст. група тюрків під проводом Сельджука оселилася в межиріччі Амудар'ї і Сирдар'ї. На початку XI ст. тюркські племена стали проникати у все більшій кількості в Малу Азію. Племінник Тогрул-бека Алп-Арслан, охороняючи північні кордони володінь сельджуків на Середньому Сході, розбив в 1071 візантійські війська у битві при Манцикерте, недалеко від озера Ван, на сході Малої Азії. Поразка повністю підірвало панування над Анатолією Візантійської імперії.

Османська імперія. Творець майбутньої могутньої держави Осман (1259-1324/1326) успадкував від свого батька Ертугрула невеликий прикордонний доля Сельджукского держави на північному заході, в околицях сучасної Бурси, на кордоні Візантії. Осман став засновником нової династії, а держава отримала його ім'я і увійшло в історію як Османська імперія.

У 1359 на престол вступив старший син Орхана Мурад I, видатний правитель, який закріпив постійна присутність османських військ у Європі, опанувавши в 1361 Адріанополем і включивши його до складу своєї держави. Син Султана Мурада, Султан Йилдирим Беязид, ставши приймачем батька, значно зміцнив і розширив межі імперії на Заході і Сході. Але війна з завойовником Азії Тімурланом практично звела нанівець всі досягнуті успіхи. Мехмед I, став єдиновладним султаном Османської імперії. Мехмед I царював 8 років, за ці роки він зумів посилити свій вплив у Валахії та частині Албанії і переселив до Європи безліч тюркських племен.

Після несподіваної смерті султана у 1421 трон перейшов до його старшого сина Мураду II. У Європі Мурад II значно розширив межі Османської імперії і зміцнив її позиції. Після його смерті в 1451 на трон вступив Мехмед II. Могутність Османської імперії досягла свого апогею в середині 16 століття. Період царювання Сулеймана I Пишного (1520-1566) вважається "золотим століттям" імперії. Сулейман I був освіченою людиною. При ньому відбулося відродження Константинополя, відновлення Єрусалиму і розширення Османської імперії до самого Відня. Але мало хто із султанів після Сулеймана були здатні до управління великою імперією, і в 1585 почалося її руйнування. До XIX ст., розпад і безлад призвели до виникнення народного націоналізму,[10].

Сучасна історія Туреччини. Європейські настрої парили над розпадається імперією, в той час як в межах Туреччини різні спроби оживити країну терпіли аварії, а потім і зовсім були придушені невдалим ходом Першої Світової війни з Німеччиною. У 1918 переможці розділили Туреччину між собою. У цей час османський генерал Мустафа Кемаль почав організовувати опір. Війна за незалежність тривала з 1920 по 1922 і закінчилася дорогої для турків перемогою, скасуванням султанату і проголошенням республіки. Який узяв собі прізвище Ататюрк ("батько турків"), Мустафа Кемаль повністю перебудував життя турецького суспільства на європейський манер. Він помер в 1938, але до цього часу вже була прийнята конституція, яка скасовувала багатошлюбність і фески, символізували відсталість Османської імперії. Іслам був позбавлений статусу державної релігії, Константинополь став Стамбулом, а жінки отримали право голосувати. Столиця Туреччини була перенесена до Анкари.

Наступник Ататюрка, Ісмет Іненю, управляв країною під час сумнівного нейтралітету у Другій Світовій війні. Опозиційна Демократична партія перемогла на виборах в 1950, в 1960 і в 1970, перехитривши армійських офіцерів, які намагалися впровадити в країні військової правління. Глава військового уряду, генерал Кенан Еврен, залишив службу і став новим президентом Туреччини. Після виборів 1983 до влади прийшла права партія Тургута Озала. Це викликало діловий бум, який тривав протягом 1980-х. Несвоєчасна смерть Озала в 1993 позбавила Туреччину потужної політичної сили. Частина, що залишилася десятиліття пройшла під владою непостійних коаліцій.

На початку 2001 Турецька економіка зруйнувалася практично повністю, більше мільйона людей втратили свої робочі місця. У листопаді 2001 до влади прийшла Партія розвитку. Після цього почався період відновлення турецької економіки.

Туреччина і Євросоюз. C 3 жовтня 2005 Туреччина веде з Євросоюзом переговори про вступ в цей політико-економічна освіта.

Сьогодні вже очевидно, що вступ до ЄС для Туреччини не самоціль. Для турків набагато важливіше те, що в процесі приготування до вступу Євросоюз зіграє роль зовнішнього гаранта, який у період бурхливого економічного зростання буде страхувати країну від політичних криз. Тому весь великий бізнес в Туреччині підтримує ідею вступу країни до Євросоюзу.

Туреччина вже дуже давно бере участь в процесі європейської інтеграції і є членом різних європейських організацій - практично з моменту їх появи в п'ятдесятих роках. Довгострокові інтереси Туреччини безпосередньо пов'язані з євроінтеграцією.

Отже, історія Туреччини показує, що можна успішно об'єднати світський європейський уклад і глибоку релігійність. Від останнього Туреччина не збирається відмовлятися заради вступу до ЄС. Для Туреччини вступ до ЄС - це лише наступна закономірна стадія процесу модернізації країни, це каталізатор змін в структурі суспільства і в економіці, які дозволять країні піднятися на новий рівень та привабити нових туристів

Політичний устрій

Форма правління: парламентсько-президентська республіка.

Конституція:7 листопада 1982 року (зі змінами від 21.10.2007 р.).

Органи влади:

Глава держави: президент Турецької Республіки. Президент ТР Абдуллах Ґюль обраний главою держави 28 серпня 2007 року у парламенті терміном на сім років. Відповідно до результатів загальнодержавного референдуму від 21 жовтня 2007 року, у Туреччині прямі всенародні президентські вибори будуть проводитися один раз на п'ять років.

Законодавча влада: Великі Національні Збори (Меджліс) Туреччини (однопалатний парламент - 550 депутатів, позачергові парламентські вибори відбулися 22 липня 2007 року, наступні парламентські вибори мають відбутися восени 2011 року). Голова парламенту - представник правлячої Партії справедливості і прогресу (ПСП) Кьоксал Топтан. За результатами виборів ПСП набрала 46,6% голосів виборців, Республіканська народна партія (РНП) - 20,9%, Партія націоналістичного руху (ПНР) - 14,3%, решта 11 партій, що взяли участь у виборах за партійними списками, не змогли подолати 10-відсотковий парламентський бар'єр. За списками незалежних кандидатів до парламенту обрано 26 депутатів, 23 з яких є прихильниками прокурдської Партії демократичної спільноти (ПДС). У парламенті створено 4 партійні фракції: ПСП (338 депутатів), РНП (98), ПНР (70), ПДС (21).

Виконавча влада: Прем'єр-міністр ТР Реджеп Тайїп Ердоган (Голова ПСП, на посаді з 6 серпня 2007 року).

Релігія

Іслам є найпопулярнішою релігією в Туреччині за даними перепису, причому 98% населення автоматично реєструються державою як мусульмани, для тих, чиї батьки не є представниками жодної іншої офіційно визнаної релігії, а решта 1% не є релігійними, 0,2% християни та 0,8% - представники інших релігій

Мова

Туреччина - країна контрастів. На вулицях можна зустріти багато туристів і познайомитися з цікавими людьми. Прислухаючись до розмов в громадських місцях, необізнана людина не відразу визначить, яка мова в Туреччині є державною на сьогоднішній день. Це й не дивно: в Туреччині існують різні діалекти, які на слух можуть здатися абсолютно різними.

Проте офіційна мова в Туреччині - турецька, вона закріплена законодавчо. В даному регіоні турецька вважається досить молодою мовою, так як вона сформувалася в остаточному вигляді тільки до кінця XIX століття. Однак самі витоки мови беруть початок в стародавній Азії, коли люди спілкувалися за допомогою рун і окремих ієрогліфів. Писемність в турецькому регіоні з'явилася в далекій давнині. При переселенні народів вона підпала під вплив перської і арабської мови, а з появою Османської імперії турецька увібрала в себе риси слов'янської, кавказької, грецької та італійської.

До теперішнього часу Туреччина має повністю сформовану літературну мову зі своїми лінгвістичними правилами, яка не тільки відображає дійсність у всьому її прояві, але і відповідає історично сформованим засадам суспільства. Заборона на інші мови зараз повністю скасована, завдяки чому розвивається міжнаціональна комунікація.

Валюта

Турецька ліра (тур. Tьrk Lirasэ; код: TRY, символ: ?) - офіційна валюта Туреччини, перебуває в обігу також на території частково визнаної Турецької Республіки Північного Кіпру. Введена в обіг 1 січня 2005 в ході деномінації за якою мільйон старих лір обмінювалися на одну нову. Одна ліра поділяється на 100 курушів (тур. kuruє). Сьогодні в обігу перебувають монети номіналом 1, 5, 10, 25, 50 курушів і 1 ліра та банкноти в 5, 10, 20, 50, 100 і 200 лір. Емісійний центр - Центральний банк Турецької Республіки.

Транспорт

Загальна довжина автошляхів у Туреччині, станом на 2012 рік, дорівнює 385 754 км, з яких 352 268 км із твердим покриттям (2 127 км швидкісних автомагістралей) і 33 486 км без нього (18-те місце у світі)

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 12 008 км (20-те місце у світі), з яких 12 008 км стандартної 1435-мм колії (3 216 км електрифіковано)

Повітряний

У країні, станом на 2013 рік, діє 98 аеропортів (58-ме місце у світі), з них 91 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 7 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

довші за 10 тис. футів (>3047 м) - 16 (0);

від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) - 38 (0);

від 8 тис. до 5 тис. футів (2437--1524 м) - 17 (1);

від 5 тис. до 3 тис. футів (1523--914 м) - 16 (4);

коротші за 3 тис. футів (<914 м) - 4 (2).

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 15 авіапідприємств, які оперують 531 повітряним судном[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 96,6 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 2,9 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 20 гелікоптерних майданчиків

Туреччина є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс - TC, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU. Аеропорти Туреччини мають літерний код ІКАО, що починається з - LT

Водний

Морський

Головні морські порти країни: Аліага, Амбарлі, Діліскелесі, Ереглі, Ізмір, Ізміт, Мерсін, Лімані, Ярімка. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Амбарлі - 2,12 млн, Мерсін - 1,17 млн контейнерів (TEU)[1]. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють в портах: Аліага, Мармара Ереглісі.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 629 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (18-те місце у світі), з яких: балкерів - 102, суховантажів - 281, танкерів для хімічної продукції - 80, контейнеровозів - 42, газовозів - 6, пасажирських суден - 2, вантажно-пасажирських суден - 60, нафтових танкерів - 25, рефрижераторів - 1, ролкерів - 29, спеціалізованих танкерів - 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав - 1 (Італії); зареєстровані під прапорами інших країн - 645 (Албанії - 1, Антигуа і Барбуди - 7, Азербайджану - 1, Багамських Островів - 3, Барбадосу - 1, Белізу - 16, Бразилії - 1, Камбоджі - 15, Коморських Островів - 8, Островів Кука - 4, Кюрасао - 5, Кіпру - 1, Домініки - 1, Грузії - 14, Італії - 4, Казахстану - 1, Ліберії - 16, Мальти - 233, Маршаллових Островів - 70, Молдови - 18, Панами - 62, Російської Федерації - 101, Сент-Кіттсу і Невісу - 18, Сент-Вінсенту і Гренадин - 13, Сьєрра-Леоне - 9, Словаччини - 1, Танзанії - 13, Того - 4, Тувалу - 1, невстановленої приналежності - 3)[1].

Річковий

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2010 року становила 1 200 км (59-те місце у світі).

Прокат авто

В середньому оренда транспорту в Туреччині обійдеться за ціною від 21 євро на добу. При оренді на тиждень добова ціна знижується. Так, якщо ви берете авто тільки на добу, то доведеться заплатити від 32 євро, а якщо на тиждень, то 21 євро за добу. Часто фірма буде просити внести заставу (100 євро і більше).

Час

Різниця в часі Київ і Анталія складає +1 година Київ, часовий пояс: UTC / GMT +2 год. Анталія, часовий пояс: UTC / GMT +3год.

Святкові і неробочі дні

1 січня (Новий Рік), 23 квітня (День незалежності і День дітей), 1 травня, 19 травня (День пам'яті Ататюрка), 30 серпня (День перемоги), 29 жовтня (День республіки), дні релігійних свят.

Кухня

У турків кожен прийом їжі стає справжньою трапезою. Це можливість не просто смачно поїсти, а й поспілкуватися, зібравшись великою родиною за одним столом. Починається традиційний обід зазвичай з холодних закусок. Особливу увагу місцеві жителі приділяють першим стравам, їх подають на сніданок, обід, вечерю. Розрізняють зимові та літні супи.

Головний інгредієнт більшості національних страв - м'ясо. Тут його варять, смажать, тушкують, запікають, готують на вугіллі та на грилі. Якщо не знаете, що спробувати з їжі в Туреччині, робіть ставку на плов або шашлик, і ви не прогадаєте. Доповненням до м'яса є різні овочі, одні тільки баклажани турки можуть приготувати в десятках різних варіацій.

Що варто спробувати туристам?

Кебаб - м'ясо, приготоване на відкритому вогні, яке подають з овочами та соусом. Любителям вуличної їжі сподобається денер або адана кебаб (в лаваші або піті), а шиш кебаб дуже нагадує звичний нам шашлик.

Лахмакун іноді називають "турецькою піцою", але з італійською стравою він має лише зовнішню схожість. Це тонке хрустке тісто, покрите подрібненим м'ясом або фаршем зі спеціями, лимонним соком та петрушкою.

Якщо ви не знаєте, що поїсти в Туреччині, замовте мезе. Це сет з різноманітних традиційних холодних закусок. Вам принесуть тарілки з м'ясом, рибою, морепродуктами, соліннями, сирами, бобами і соусами.

Кумпир - ароматна картопля, запечена в мундирі з маслом та сиром. Начинку ви можете вибрати самостійно: м'ясо, овочі, бекон, ще більше сиру або різноманітних соусів. Вважається популярним місцевим фастфудом.

Менемен - омлет з тушкованими овочами, подається з теплим лавашем. Поживна страва для сніданку.

Чорба - національна кухня Туреччини відома густими супами: з рису, курки, риби. Влітку популярні освіжаючі холодні юшки на основі кисломолочного айрану. Головні інгредієнти чорби - червона сочевиця та помідори.

Десерти та напої

Тим, хто полюбляє солодощі, у Туреччині буде непросто утриматися від спокус, адже місцева кухня відома великим різноманіттям десертів. Чого варта тільки пахлава - солодке листкове тісто, наповнене подрібненими горіхами та щедро полите медовим сиропом. Перекусити на ходу між вивченням пам'яток, можна сімітом - великим, м'яким бубликом, посипаним насінням кунжуту. І навіть звичайне морозиво в Туреччині готують по-іншому. Тут воно називається дондурма та має особливу структуру, так як до коров'ячого (а частіше козячого) молока та цукру, додають салеп та мастику. Ці два інгредієнти надають морозиву в'язкість і уповільнюють процес танення. Також не забудьте придбати в якості сувеніру пару коробок турецького рахат-лукума. Найкраще купувати солодощі на місцевих ринках.

Національних напоїв в країні теж багато: айран, міцна кава, зварена на вугіллі, натуральний гранатовий сік, та, звісно, чай. З алкогольних напоїв варто спробувати анісову горілку раки.

Чайові

Зазвичай прийнято залишати 10% чайових - у ресторанах, кафе і турецьких лазнях. У готелі за перенесення вашого багажу платять від 1 до 2 USD, покоївці - 0,5-1 USD.

Електроприлади

Типи розеток:C,F,

Напруга:230 В

Частота 50Гц

Сувеніри

Туреччина багата на різноманітні продукти та товари, які обов'язково заслуговують на увагу туристів. Окрім традиційних сувенірів тут можна придбати безліч якісних виробів, якщо знати, що саме шукати та як торгуватися.

На турецьких ринках та у магазинах можна недорого придбати місцеві смаколики. Це лукум, халва, пахлава, інші східні солодощі, фісташки, мед, фруктові чаї, оливки, турецька кава та місцеві алкогольні напої.

Туреччина - бездоганний вибір для шанувальників прикрас і золота. Саме тут активно з'являються і поширюються новинки ювелірної промисловості, а доступна вартість поєднується з високою якістю. Разом із прикрасами покупці отримують сертифікати, які дозволяють обмін чи ремонт. На території Туреччини фактично відсутня проблема із заниженням проби, адже тут це суворо карається законом.

Також Туреччина славиться своєю керамікою, фаянсом, кальянами та тютюном, аксесуарами для варіння кави, прянощами та спеціями, амулетами, трубками та іншими аксесуарами для паління, мідними та оніксовими виробами, тощо.

Турецький текстиль, шкіра та хутро

Турецький текстиль - окрема категорія товарів, яка потребує уваги. Щороку на території країни виробляється величезна кількість бавовни, тому саму тут існує безліч текстильних брендів, які спеціалізуються на виготовлені одягу, постільної білизни, рушників, тощо.

Справжні фаворити туристів - шкіряні вироби. Тут можна вигідно придбати якісні куртки, плащі та інші невід'ємні елементи гардеробу. Місцевий шкіряний одяг давно користується довірою покупців, вигідно вирізняючись на фоні менш якісного Китаю чи дорогих світових брендів.

Останніми роками розповсюдженим стало виробництво хутряних виробів, які вирізняються цікавим дизайном, довговічністю та охайністю. Найбільший асортимент представлений у великих містах, на кшталт Стамбула. При успішних торгах вартість шуби можна зменшити удвічі чи тричі.

Окрема категорія текстильних виробів - розкішні килими. Їх вартість сповна виправдана якістю і практичністю, адже турецькі майстри вдосконалювали свої технології із давніх часів. Килим повинен бути м'яким, рівномірним, не залишати ворс чи фарбу на світлій ганчірці. Спеціальна пломба вказує на можливість вивозу товару за кордони Туреччини.

Митні правила та обмеження

Туреччина вважається однією з найбільш популярних і комфортних країн щодо умов в'їзду і перебування для іноземних туристів зі всього світу. Уряд країни максимально зацікавлений в тому, щоб курорти відвідувалися туристами круглий рік. Митні правила Туреччини мають певні нюанси, як і в будь-якій іншій країні, тому до них потрібно бути готовими та поставитися з усією відповідальністю.

Про правила в'їзду для жителів України

Громадянам України важливо пам'ятати основні правила в'їзду до Туреччини в 2020 році для українців. По-перше, термін дії закордонного паспорта не повинен бути менш як 6 місяців з моменту в'їзду в країну. За дотриманням цього правила уважно стежить прикордонна служба.

По-друге, термін перебування в Туреччині не повинен перевищувати 90 днів у кожному півріччі. Відлік проведеного часу проводитися на підставі даті, зазначеної у штамп, який ставиться в паспорт на кордоні.

Спеціальні документи для безвізового перебування не передбачені. Тім не менш туристу обов'язково потрібно буде наступне:

закордонний паспорт;

квітки у зворотний бік (доводити наміри туриста покинути країну в призначений термін);

наявність броні в готелі або туристичний ваучер;

підтвердження платоспроможності (ліміт становить 300 у.е. на одну людину);

медична страховка (сума покриття може бути обібрана туристом самостійно).

Можливість в'їзду з візами інших країн

Безумовно, доброзичливі стосунки між країнами дозволяють переміщатися без обмежень. Перебуваючи в тісному економічному і політичному співробітництві з Євросоюзом, уряд Турецької Республіки розраховує на скасування віз. Питання безвізового режиму сьогодні залишається актуальним.

Але поки, на жаль для багатьох, діють норми візового в'їзду. Будь-який іноземець, що в'їжджає в Туреччину, повинен надати на митниці закордонний паспорт або документ, що його замінює. Безвізовий режим для певних країн встановлюється постановою турецького Міністерства закордонних справ.

Є категорії громадян, для яких передбачений спеціальний режим в'їзду. До них належать іноземці, які мають звільнення за спеціальними дозволами чи мають документи та візи, приклад "лессе-пас" (ізраїльський міжнародний паспорт).

Штрафи за порушення візового режиму

За недотримання терміну безвізового режиму перебування в країні турецьким законодавством передбачені відповідні штрафні заходь. Жорсткість заходів визначається тяжкістю вчиненого правопорушення; може бути призначений грошовий штраф або заборону на в'їзд у країну на певний строк.

Оплата штрафу являє собою процедуру, в ході якої в спеціальні каси в пунктах перетину кордону (аеропорт, порт тощо) вноситися певна на місці сума. У разі неможливості сплатити штраф або відмови від сплати мігрант зобов'язаннями зобов'язаний покинути країну. Крім того, як особа, яка порушила закони, він буде внесений в спеціальну комп'ютерну базу осіб, які втратили право на в'їзд до Туреччини.

Не доводьте справу до крайнощів. Якщо ви, перебуваючи в Туреччині, вирішите продовжити своє перебування, не обов'язково повертатися в свою країну, потрібно просто звернути у відділ у справах іноземців.

Митні вимоги

Турецька митниця входити в десятку найкращих митниць Європи. При правильному перетині кордону у вас не буде проблем. Вісь що можна провозити в Туреччину:

особисті речі;

1 чорно-білий телевізор;

1 кольоровий телевізор;

1 відеомагнітофон;

1 відеокамеру і 5 порожніх відеокасет;

5 аудіокасет або лазерних дисків;

1 проектор;

1 КПК;

електронні ігрові пристрої;

1 радіоприймач;

1 CD-програвач;

1 бінокль;

3 музичних інструментів;

особисте обладнання для спорту;

велосипед, коляску, іграшки.

Якщо необхідно провезти якісь особливі предмети чи обладнання, то буде потрібно спеціальний дозвіл та підтвердження того, що вони дійсно потрібні для індивідуального користування.

Обсяг валюти

Ввозити в країну іноземну валюту, також, як і турецькі ліри, можна в необмеженій кількості. У випадку з банківською картою діє ті ж правило. При знятті грошей проводитись конвертація за курсом вашого банку. Буде зручніше відразу зняти велику суму, щоб потім не витрачатися на додаткові комісії. На всякий випадок треба брати з собою долари - раптом з карткою виникнуть проблеми.

Алкогольні напої

Питання про те, скільки алкоголю можна ввозити в Туреччину в 2020 році, завжди цікавить будь-якого туриста. Норми ввезення алкоголю: 5 місткостей по 1 л, або 7 місткостей по 0,7 л спиртних напоїв не менше 3 сортів.

Тютюнова продукція

Турки багато курять, можливо, тому норми, скільки сигарет можна ввозити в Туреччину 2020 році, значно вище, ніж в інших країнах. Можна привозити 200 сигарет, 50 сигар, 200 г розсипчастого тютюну люлькового тютюну, жувального тютюну або 200 г тютюну для кальяну, або 50 г нюхального тютюну. Якщо товар придбаний в магазині безмитної торгівлі, то сигарет може бути 400, 100 сигар, а трубкового тютюну - 500 р.

Продукти харчування

До Туреччини можна ввозити чай, каву, шоколад і цукерки, при цьому кількість шкірного найменування не повинно перевищувати 1 кг, а загальна вага - не перевищувати 2 кг. Існує можливість ввезення певних продуктів в якості подарунка. Наприклад, дозволено ввезення овочів і фруктів в засушеному або свіжому вигляді не більше 3 кг, інших продуктів (тільки рослинного походження) не більше 1 кг. Вартість всіх продуктів включається у вартість подарунка.

Щодо вивозу продуктів харчування існує таке обмеження - їх вартість не повинна бути понад 100 турецьких лір. Маса шкірного виду продукту не повинна перевищувати 5 кг. Крім того, завжди потрібно пам'ятати про ті, які обмеження на ввезення продуктів харчування існують у вашій країні.

Лікарські препарати

У Туреччині заборонено ввезення ліків, які відносяться до наркотичних і отруйних речовин (морфін, азатіоприн, блеомицин, лобелін, тегафур, амізіл, дигоксин, леокаин, діпін, анабазин, резерпін, мелфалан, нітрат срібла, атропін, метилфенідат, цитизин, квалидил тощо). Інші медичні препарати можна ввозити лише в тій кількості, яка не перевищує особисті потреби під час перебування на відпочинку. Якщо ви приїхали вчитися або працювати, то ввезення легальних медпрепаратів дозволений тільки за наявності виписки з історії хвороби або рецепта.

Ввезення і вивіз без мита

Іноземну валюту можна ввозити без обмежень, але сумі понад 5 тисяч американських доларів необхідно декларувати. Вивезти можна товарів на суму більше ніж за 1500 доларів, які придбані легально, тому варто зберігати квитанції про обмін валюти та чеків (особливо це стосується дорогих покупок). Наприклад, для громадян України одноразове вивезення готівкової іноземної валюти передбачає, що:

якщо вивозиться сума перевищує в еквіваленті 10 тисяч доларів США (за винятком грошей для оплати витрат), митним органам надається дозвіл банку;

якщо сума складає від 1,5 до 10 тисяч доларів, то митним органам подаються документи, що підтверджують переказ або ввезення грошів, зняття з поточного валютного рахунку або придбання валюти в банку;

якщо сума дорівнює або не перевищує 1500 доларів, дозвільні документи не потрібні.

При декларуванні іноземної валюти банківські довідки потрібно надати митним органам. За пластиковими картками та дорожніми чеками обмеження відсутні.

Є винятки щодо ввезення зброї. Якщо ви є членом спортивної або мисливського клубу, то необхідно надати відповідні документи, і тоді ви зможете провезти одну гладкоствольну рушницю і 100 патронів до нього. Вивіз зброї, боєприпасів, антикваріату і наркотиків строго заборонений.

Вільно вивезти можна до 5 кг і до 12 пляшок місцевих алкогольних напоїв, але слід пам " ятати про норми ввезення алкоголю в вашу країну.

Також не можна вивозити археологічні знахідки або їх фрагменти. Існує виняток для старовинних фарфорових виробів, якщо вони вивозяться для Міністерства культури. У цьому випадку необхідно відповідний дозвіл.

Перетин турецького кордону з тваринами

Щоб взяти на курорт свого вихованця, потрібні спеціальні документи. В першу чергу потрібно зробити міжнародний ветеринарний паспорт, який підтвердить відсутність у тварини небезпечних захворювань. Це робиться не менш, ніж за 15 днів до дати прибуття в Туреччину.

Крім цього, правила ввезення тварин в Туреччину припускають, що всі документи на тварину повинні бути завірені в турецькому консульстві. Ви можете привезти 1 кішку, собаку, птицю і 10 акваріумних рибок.

Туризм

Здавна увагу туристів привертають візантійські, античні та османські пам'ятки історії та культури, м'який клімат Туреччини. Одним із важливих чинників популярності туризму в Туреччині є її географічне положення, так як країна з трьох боків омивається Чорним, Егейським і Середземним морями.

Потік туристів починає наростати з травня, досягає піку в серпні. На Півдні сезон може тривати до восьми місяців.

Основні туристичні зониР

Головні курортні зони Туреччини:

Егейське узбережжя;

Середземноморське узбережжя.

Стамбул

Головний промисловий, торговий та культурний центр Туреччини. Перебуваючи в Стамбулі, є можливість відпочити на Чорному та Мармуровому морях. Кращий період для відвідування міста - осінь і весна.[1]

Видатні пам'ятки:

Собор Святої Софії;

Блакитна мечеть;

Галатська башта;

Фортеця Румелі Хісар;

Палац Бейлербеї;

Музей мозаїк;

Гранд Базар.

Анталія

Велике туристичне місто-порт, з найбільш розвиненою інфраструктурою, безліччю пам'яток архітектури та парків. Клімат средиземноморский, вологий. Середня температура в сезон +25-30єС .

Видатні пам'ятки:[2]

Мінарет Ївлі;

Музей Анталії;

Мечеть Іскеле;

Вежа Хидирлик;

Печера Кекова та ін.

Аланія

Місто-курорт, який розміщений на узбережжі Середземного моря. Клімат досить вологий. Середня температура в сезон +21єС. Багато з пляжів міста мають статус "Блакитний прапор", тобто відповідать нормам екології, безпеки та менеджменту.

Видатні пам'ятки:

Стіни візантійської фортеці (протяжність 8 км)

Печера Дамлаташ;

Фосфорна печера;

Печера закоханих;

Пляж Клеопатри;

Ізмір

Місто, розташоване на Егейському узбережжі, відомий під назвою "сад богів". Розміщений в зоні інтенсивного туризму. Клімат средиземноморский, помірний.[3]

Видатні пам'ятки:

Агора Смірни;

Конак Мейдан;

будинок-музей Ататюрка;

парк культури та ін.

Пам'ятки культури

Туреччина дуже багатолика, різноманітна країна, яка багата історичними та природними пам'ятками. Тому важко вибрати найцікавіше, оскільки щоб охопити все, потрібно скласти не один рейтинг. В цьому топі зібрані цікаві місця Туреччини, грунтуючись на географічному критерії: пам'ятки південної, східної, західної, центральної частини.



По Туреччині можна пересуватися автобусами, поїздами або літаками (благо авіасполучення по країні дуже розвинене, а ціна лоукостів не сильно відрізняється від квитка на автобус/літак).

Мавзолей Ататюрка в Анкарі

Цей величний мавзолей з першого погляду схожий на грецький Парфенон, а весь ансамбль разом з площею - на давньоримську арену.

Насправді, вся ця краса була побудована для вшанування пам'яті однієї людини - Мустафи Ататюрка. Він багато зробив для Туреччини, і завдяки йому ця країна стала європеїзованої і прогресивною.

Блакитна мечеть і Айя-Софія в Стамбулі

Дві чудові мечеті дивляться один на одного в районі Султанахмет - самому серці історичного центру Стамбула. Блакитна мечеть вражає розмірами і неймовірно красивою блакитною розписом всередині.



Айя-Софія спочатку була побудована як християнський храм, але в часи турків-сельджуків була перероблена в мечеть. Зрозуміло, ці об'єкти внесені в Список ЮНЕСКО.

Острів Кекова

Це мальовничий острів, де збереглися руїни стародавнього міста Долихисте, частина яких навіки залишилася в морських глибинах. Подібно Атлантиді, місто пішов під воду в результаті тектонічних рухів, примусивши втекти людей з цього райського куточка.



Щоб роздивитися краще підводний світ біля острова, краще всього відправитися на прогулянку/екскурсію на човні з прозорим дном. Звичайно, занурення з аквалангом більше задовольнило б туристів і археологів, але пірнати тут категорично заборонено, тому що це охоронювана територія.

Хоча зайнятися дайвінгом можна в безлічі інших точок острови (за межами охоронюваної зони Долихисте), і кілька місцевих контор пропонують досліджувати підводний світ прибережних вод.

Місто Ефес

Ефес - стародавнє місто. Ефес - культурне місто. Ефес - стародавнє місто. Багато хто відразу згадують турецьку торговельну марку пива, але це лише підкреслює популярність міста серед місцевих та іноземців.



Візитною карткою Ефеса є побудована в 117 році н. е. бібліотека Цельсія, яка була також гробницею Тиберія Юлія Цельса. У стародавні часи вона була третьою за величиною бібліотекою світу! Тут зберігалося близько 12 тисяч рукописних сувоїв.

У місті було побудовано безліч релігійних об'єктів, серед яких найвідоміші - це храм Артеміди, Адріана і Доміціана. Але це всього лише маленька частина всіх культурних пам'яток Ефеса - тут є стадіон, фонтани, катакомби, каплиці, культові місця і т. д.

Памуккале

Туристам цей об'єкт відомий в першу чергу своїми геотермальними джерелами і басейнами-терасами. Сліпуче білий колір надає ландшафту мінерал травертин. У регіоні знаходиться цілих 17 джерел з температурою від 35 до 100°C.



Крім того, в Памуккале можна знайти досить багато давніх споруд часів Римської імперії, адже колись тут був античний місто Ієраполіс. Дуже добре зберігся римський амфітеатр.

Голубина долина

Свою назву долина отримала завдяки тому, що на її теренах розкинулось багато скель, в яких колись вирізали голубники. Ландшафт долини нагадує сюжети з казок, фантастичних фільмів про інших планетах.

Тут величезна кількість рукотворних і нерукотворних тунелів, де можна блукати годинами. Рекомендуємо відвідати цю долину, особливо у другій половині дня, щоб зустріти захід.

Історичний центр міста Мардін

На південно-заході Туреччини древнє місто розташувався Мардін. Це зовсім інша Туреччина, мало хто з туристів відправляється в таку екзотичну місцевість. А даремно, тому як тут живуть дивні гостинні люди, є багато красивих і древніх пам'яток, цікава культура.

Тут не зовсім типова для Туреччини архітектура, так як корінне населення цього краю - ассірійці, а тепер проживає багато курдів. У дев'яностих місто було закрито для туристів, зараз це дуже перспективний напрям. У Мардине можна почути рідну мову Ісуса Христа - арамейська.

Озеро Ван

Містичне озеро Ван розташувалося на самому сході країни. Всього в декількох кілометрах від озера знаходиться іранська кордон. Це озеро - справжня хімічна лабораторія.



Тут лікують артрити і ревматизм, так як вода в озері солона, а ще в ньому багато соди. В озері водиться "перлинна" кефаль - ендемічна риба, яку більше не зустріти в інших водоймах. На озері є острів Ахтамар, на якому розташувалася вірменська церква.

Бонусом до прогулянці на озеро стане також відвідування однойменного міста, який переповнений визначними історичними пам'ятками. Це справжній рай для любителів історії та культури стародавніх держав (наприклад, Урарту). Варто відвідати місцеву фортецю і археологічний музей.

Палац Ісхак Паша

Палац Ісхака Паші розташований на високогірному плато з глибокими урвищами по периметру. У палаці налічується 336 кімнат, будували його цілих 99 років.



Це стало останнім масштабним будівництвом "епохи тюльпанів" - розквіту культури і мистецтв в Османській імперії. А ще звідти відкривається чудова панорама на Арарат - достатньо вийти за межі палацу.