Використання кліматичних діаграм у географічних дослідженнях

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зв'язків між тектонічною будовою і формами рельєфу

Земна кора - це верхній шар нашої планети. Разом з верхньою частиною мантії вона утворює літосферу - тверду оболонку Землі.

Рельєф - сукупність нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і морів, різноманітних за обрисами, розмірами, походженням, будовою, віком та історією розвитку.

Найбільшими планетарними формами рельєфу - є виступи материків і западини океанів. Своїм походженням вони завдячують внутрішнім силам Землі, що лежать в основі утворення різних типів земної кори - материковий (континентальний) та океанічний.

Материковому типу земної кори відповідають материки. Їхні окраїни затоплені водами океанів.

Океанічному типу земної кори відповідає ложе океану.

Учені вважають, що спочатку на нашій планеті утворилася земна кора океанічного типу. Під впливом процесів, що відбуваються в надрах Землі, вона потовщувалася і на її поверхні утворилися складки - гірські ділянки. Протягом мільярдів років земна кора зазнавала тривалих змін: розламувалася на велетенські скиби, прогиналася западинами, вигиналася горами, поки не набула сучасного вигляду.

У межах материків і океанів розрізняють дві основні форми рельєфу: гори та рівнини.

Порівнюючи Тектонічну та Фізичну карти світу, можна побачити, що відносно стійким ділянкам літосферних плит -- платформам -- відповідають рівнини, а в областях складчастості на межах зіткнення літосферних плит утворюються складчасті гори.

Літосферні плити -- великі жорсткі блоки літосфери Землі, відокремлені одна від одної тектонічними розривами (швами) по осьових лініях сейсмічних поясів Землі

Літосферні плити здатні повільно переміщуватися ніби гігантські крижини поверхнею води. Швидкість їх руху видається мізерною - кілька сантиметрів на рік. Проте цей рух відбувається протягом сотень мільйонів років, тому плити за такий час переміщуються на тисячі кілометрів. Рухи літосферних плит указують на те, що на земній поверхні є відносно стійкі та рухомі ділянки.

Відносно стійкі ділянки земної кори називають платформами.

Це найдавніші за віком вирівняні ділянки літосферних плит. Вони лежать в основі материків і океанічних западин. Платформи мають двошарову будову. Нижній ярус - фундамент, утворений верхній - осадовий чохол, який ніби накриває зверху фундамент. Подекуди тверді кристалічні породи фундаменту виступають з-під пухких осадових порід чохла на поверхню платформи. Такі ділянки називають щитами.

За геологічним віком розрізняють давні і молоді платформи. Більшість платформ утворилися дуже давно -- понад декілька мільярдів років тому, в докембрії. Тому їх називають давніми докембрійськими платформами. Молоді платформи мають фундамент, складений з палеозойських порід - палеозойські.

Давні докембрійські мають вік фундаменту 1,5 - 4 млрд років. Це, Південно-американська платформа, Північно-американська платформа, Африкано-аравійська платформа, Австралійська платформа, Східно-європейська платформа, Сибірська платформа, Антарктична платформа.

Фундамент молодих платформ утворився тільки 0,5 млрд років тому. Наприклад, Західно-сибірьска платформа, Північно-Казахська

На межах літосферних плит розміщуються рухомі пояси Землі. Там продовжується формування земної кори, багато активних вулканів, відбуваються землетруси. На суходолі внаслідок зіткнення літосферних плит гірські породи зминаються в складки. Так виникають області складчастості. Найбільшими та найактивнішими областями складчастості на сучасному етапі розвитку літосфери є Тихоокеанський і Середземноморсько-Гімалайський.

Можна зробити висновок, що залежно від інтенсивності та режиму тектонічних рухів, у будові земної кори розрізняють платформи та пояси складчастості.

У рельєфі дна Світового океану виділяють шельф, материковий схил, ложе океану, серединно-океанічні хребти.

Континентальний шельф -- затоплені водами океану частини материків із материковою земною корою, до глибин 200 м, місцями 350-400 м. Материковий схил -- підводний уступ, що відокремлює шельф від глибоководної частини та опускається на глибину 3,5-4 км.

Основна частина дна Світового океану -- ложе із земною корою океанічного типу. На ложі є пасма, плато, височини, які розділяють його на котловини, що відповідають океанічним платформам.

У центральних частинах океану пролягають серединно-океанічні хребти з глибокими розколинами завширшки в кілька десятків кілометрів, уздовж яких розходяться літосферні плити та піднімається розплавлена речовина мантії. Наприклад: південно-атлантичний хребет, Західно-індійський хребет, Центрально індійський хребет, Аравійсько-індійський хребет.

Серединно-океанічним хребтам властива тектонічна активність, інтенсивний вулканізм і підвищені потоки тепла з надр Землі.

Найглибші місця океані -- жолоби, які утворюються там, де одна плита заходить під іншу, поринаючи в мантію. Наприклад: Алеутський жолоб, Курило-Камчатський жолоб, Зондський жолоб, Маріанський жолоб, Філіппінський жолоб.

Тобто, можна зробити висновок, що Серединно-океанічні хребти утворюються на місці розходження літосферних плит. Глибоководні жолоби сформувалися в місцях взаємодії океанічних та материкових літосферних плит.

Існують закономірності у поширенні стійких та рухомих ділянок земної кори і відповідних їм форм рельєфу:

а) на платформах (стійких ділянках) розташовані рівнини тому що вони найдавніші за віком, відносно стійкі й вирівняні ділянки земної кори, тому й поверхня їх рівнинна;

б) складчастим рухомим тектонічним областям у рельєфі відповідають гори, тому що тут відбуваються активні горотворчі процеси, вулкани, землетруси;

в) на межі літосферних плит - гірські форми рельєфу, тому що тут відбуваються активні тектонічні рухи;

г) чим давніша складчастість (герцинська, каледонська, байкальська), тим гори за абсолютною висотою нижчі, тому що гірські породи з часом руйнуються під дією зовнішніх процесів (вивітрювання).

2. Визначення географічних координат крайніх точок материка та протяжності Африки з півночі на південь та із заходу на схід

Африка - другий за величиною після Євразії материк. Його площа складає 29,9 млн.км2, а разом з небагатьма островами, що лежать біля берегів материка - близько 30 млн.км2. Населення - близько 1,2 млрд. осіб (на 2017р)

Африка розміщена між 37°20' пн.ш. і 34°52' пд.ш.. Крайніми точками Африки є: північна - мис Рас Енгела (37° пн.ш., 10° сх.д.); південна - мис Агульяс (35° пд.ш., 20° сх.д.); західна - мис Альмаді (14° пн.ш., 18° зх.д.); східна - мис Рас-Хафун (11° пн.ш., 52° сх.д.).

Материк розташований по обидва боки від екватора, який перетинає Африку майже посередині. Територія Африки видовжена з півночі на південь. Довжина з півночі на південь - майже 8000 км, ширина з заходу на схід на півночі складає 7500 км (мис Альмаді - мис Рас-Хафун), на півдні - близько 3100 км.

Африка омивається водами двох океанів та їх морями: з заходу і півночі - Атлантичним океаном, зі сходу і півдня - Індійським океаном, з півночі - Середземним морем, з північного сходу - Червоним морем.

Африка наближена до Євразії, з якою зв'язана Суецьким перешийком, а Червоним морем відділяється від неї. Від Європи Африку відокремлюють Середземне море і Гібралтарська протока.

Найбільшою затокою материка є Гвінейська. Найбільший острів - Мадагаскар, який відокремлений від материка Мозамбікською протокою. Цей острів має материкове походження. Вулканічне походження мають острови Мадейра, Зеленого мису, Канарські, Коморські. Найбільший півострів - Сомалі. Найвища точка над рівнем моря - г. Кіліманджаро (5895 м), найнижча - западина Ассал - 155 м.

3. Визначення типів клімату Африки за кліматичними діаграмами

Клімат Землі різноманітний і змінюється з географічною широтою зонально. Різноманітність клімату залежить від кліматотвірних чинників, для переважної більшості яких також характерна зональність.

На Землі умовно виділяють широтні смуги, в кожної з яких порівняно однорідний клімат.

Основні пояси - екваторіальний, тропічний, помірний, арктичний і антарктичний, а також морські й континентальні;

Перехідні пояси - субекваторіальний, субтропічний, субарктичний і субантарктичний.

Оскільки екватор перетинає Африку майже посередині, то кліматичні пояси (окрім екваторіального) повторюються на її території двічі: на північ і на південь від екватора.

Екваторіальний кліматичний пояс.

Екваторіальний кліматичний пояс охоплює узбережжя Гвінейської затоки та улоговину Конго. Його ще називають поясом “вічного літа”. Тут постійно високі температури повітря (понад +24ОС) і вологість. Зранку стоїть сонячна погода. Вдень нагріте та насичене вологою повітря піднімається вгору. Утворюються потужні дощові хмари. Опівдні починається злива з грозою. Тут справді дощ “ллє як з відра”, оскільки екваторіальна злива -- це суцільна стіна води. На щастя, ці зливи тривають недовго, і до вечора знову наступає сонячна погода. І так щодня, з року в рік. Протягом року випадає понад 2000 мм опадів. Така погода визначається пануванням протягом усього року теплих та вологих екваторіальних повітряних мас.

Субекваторіальні пояси північної та південної півкуль.

По обидва боки від екваторіального поясу, приблизно до 15-20° північної та південної широти, лежать субекваторіальні пояси. Тут упродовж року також високі температури, які мало коливаються. Але на рік буває два сезони -- сухий узимку і вологий улітку. Так, у Північній півкулі дощі бувають тоді, коли Сонце перебуває в зеніті над Північним тропіком (улітку). За півроку випадає понад 1000 мм опадів. У цей час над Південним тропіком -- сухий сезон. Через півроку із зміною положення Сонця змінюються сезони: над Південним тропіком -- дощі, над Північним -- сухо. Наявність сухого та вологого сезонів пояснюється пануванням двох повітряних мас: зимою - сухих тропічних, влітку - вологих екваторіальних. Чим ближче до тропіків, тим кількість опадів менша, а тривалість сухого сезону більша.

Тропічні кліматичні пояси, їх кліматичні області.

Тропічні пояси в Африці відповідають тропічним широтам обох півкуль. Протягом року тут панують сухі тропічні повітряні маси. Літо в тропіках надзвичайно жарке, небо майже завжди безхмарне. Повітря нагрівається до +30 ... +40 °С. Вночі поверхня швидко охолоджується через відсутність хмар, і температура повітря може знижуватися до +5 ...+10 °С. Тобто тут дуже велика добова амплітуда температур. Вдень розпеченим сухим повітрям важко дихати, тому все живе навколо ніби завмирає. Влітку часто дмуть сухі вітри, які несуть хмари піску, закриваючи Сонце.

Північний тропічний пояс значно сухіший від південного через його більшу протяжність із заходу на схід та сусідство з Євразією.

В межах тропічного кліматичного поясу виділяють кліматичні області. На півночі материка та на південному заході клімат тропічний континентальний, тобто дуже посушливий зі значними річними амплітудами коливання температур повітря. На вузькій смузі узбережжя до Драконових гір на південному сході формується тропічний морський клімат. Через вплив південно-східного пасату тут дощі йдуть рівномірно протягом року, а річні коливання температур повітря пом'якшуються океаном.

Субтропічні кліматичні пояси, їх кліматичні області.

Крайній південь і північ Африки лежать у субтропічних кліматичних поясах. Тут влітку під час панування тропічних повітряних мас стоїть жарка й суха погода. Повітря прогрівається до +24 ... +28 °С. Зимою з надходженням помірних повітряних мас температура знижується до +8 ... +12 °С й починаються дощі, хоча їх кількість незначна - 350-500 мм. Такий тип клімату називають середземноморським. Він характерний для північної частини Африки та крайнього південного заходу. На південному сході материка у субтропіках виділяють морську кліматичну область з рівномірним зволоженням протягом року. Це пов'язано з впливом на цю територію південно-східного пасату.

Робота з кліматограмами.

Якщо пониження температури (зима) в липні - це кліматограмах південної півкулі. Якщо пониження температури (зима) в січні - це кліматограмах північної півкулі.

В зимовий час опадів мало, а 2/3 опадів випадає влітку, то це мусонний клімат. В помірному поясі в такому кліматі річна кількість не перевищує 800 мм, а в субтропіках досягає 1500 мм.

По режиму опадів можна визначити півкулі: якщо в літній час опадів дуже мало, а взимку - багато (середньорічне від 700 до 1000 мм), то це середземноморський клімат; якщо середньорічна кількість опадів менше 150 мм - це напівпустинний або пустельний клімат; якщо опадів на протязі року також багато, але є місяці засухи - це змінно-вологий клімат; якщо річна кількість опадів більше 2000 мм - це екваторіальний або морський клімат; якщо з'являються негативні температури, то це помірний, субполярний або полярний пояса.

Тип клімату можна визначити не тільки по амплітуді температур, але і за кількістю опадів і режиму їх випадання: якщо зимові температури близько нуля, + 3- + 5, то це субтропіки; якщо амплітуда більша, але зимові температури не опускаються нижче +10, то це тропічний пояс; якщо амплітуда t незначна (3-7 градуси) вище +20, значить - це субекваторіальний пояс; якщо t + 24- 26 на протязі всього року - значить це екваторіальний пояс.

Рис. 1

4. Визначення типів клімату Південної Америки за кліматичними діаграмами

Оскільки через північну частину Південної Америки проходить екватор, материк в основному лежить в екваторіальному, субекваторіальному і тропічному кліматичних поясах. Тільки південна частина материка знаходиться в субтропічному та помірному поясах.

В екваторіальному кліматичному поясі протягом року панують екваторіальні повітряні маси та формується область низького атмосферного тиску. Протягом року температура повітря майже не змінюється й становить близько (+24°С). Дощі ллють щоденно з полудня до четвертої години дня. Тут навіть звикли назначати зустрічі не зазначаючи часу, а кажучи просто: «після дощу». Протягом року випадає 1500-3000 мм опадів.

Субекваторіальний пояс підпадає під вплив двох повітряних мас: влітку вологих та теплих екваторіальних, зимою сухих та жарких тропічних. Тому тут, як і в аналогічних кліматичних поясах Африки та Австралії є вологий період влітку і сухий взимку. Вологе літо тут називають інверіо, суху та спекотну зиму - верано.

Тропічний кліматичний пояс займає в Південній Америці значно менші площі, ніж в Африці та Австралії. В його межах розрізняють дві кліматичні області. Більші простори займає морська область, яка займає територію Бразильського плоскогір'я. Під дією південно-східного пасату тут рівномірно протягом року випадає понад 1000 мм опадів. Річні амплітуди коливання температур повітря невеликі. Суха й спекотна континентальний область тягнеться вузькою смугою вздовж західного узбережжя, неначе повторюючи абриси холодної Перуанської течії. Тут, у пустелі Атакама, характерні значні добові перепади температур (20-25С). До майже повної відсутності опадів (37 мм на рік) додається розріджене повітря, небезпечні ультрафіолетові промені та ураганні вітри.

У субтропічному поясі також спостерігаються також окремі відмінності. Типовий субтропічний середземноморський клімат формується лише на узбережжі Тихого океану. Тут під впливом тропічних повітряних мас літо сухе й жарке. Зима більш прохолодна (+10-12ОС) та волога, що викликано надходженням помірним повітряних мас. На сході материка, що підпадає під вплив пасатів, клімат морський: теплий і вологий протягом усього року. У внутрішніх районах -- сухий континентальний.

У помірному поясі виділяються два типи клімату -- морський на заході і континентальний на сході. Західні схили Анд у помірному поясі, до яких надходить з західними вітрами вологе морське повітря, дістають багато опадів (від 2000 до 7000 мм на рік). Тут тепла зима (+8С) і прохолодне літо (+16С). За горами на плато Патагонія опадів надходить мало. Їх приносить лише вітер, що перевалює через Анди. Річна кількість опадів до 300 мм на рік. Літо тепле (+18С), зима холодна (0С). Бувають заморозки, а іноді випадає й сніг.

Південна Америка -- найвологіший материк на Землі.

На це впливають: вологі повітряні маси, що надходять з постійними вітрами з океанів, особливості рельєфу материка та теплі течії Атлантичного океану.

Клімат материка різноманітний: Південна Америка лежить в екваторіальному, двох субекваторіальних, тропічному, субтропічному і помірному кліматичних поясах.

Рис. 2

кліматичний географічний земний африка

Рис. 3

5. Визначення типів клімату в межах помірного кліматичного поясу Євразії за допомогою кліматичних діаграм

Євразія лежить у межах усіх кліматичних поясів Північної півкулі - від арктичного до екваторіального.

Арктичний кліматичний пояс охоплює острови Північного Льодовитого океану і північне узбережжя Азії. Цілорічно там панують холодні й сухі арктичні повітряні маси. Вони обумовлюють низькі температури повітря протягом усього року. Тому зима сувора, а літо холодне. Кількість опадів мала - 250 мм за рік.

Субарктичний кліматичний пояс тягнеться вузькою смугою на півночі через увесь материк. Узимку з північно-східними вітрами сюди приходять арктичні повітряні маси, а влітку західні вітри приносять помірні повітряні маси. Зима холодна, особливо в Азії, де спостерігаються найнижчі температури в усій Північній півкулі. Літо тепліше, ніж в арктичному поясі.

Помірний кліматичний пояс охоплює величезні простори Євразії. Протягом усього року там формуються помірні повітряні маси. Через значну протяжність поясу і панування західних вітрів, там добре простежується зміна типів клімату із заходу на схід. Тому в межах помірного поясу виділяють чотири кліматичні області. На заході, завдяки повітряним масам з Атлантичного океану, зима м'яка з середньою температурою повітря вище 0 0С, а влітку від +10 0С до + 18 0С. Опадів випадає багато - понад 1 000 мм за рік. Взимку часто буває мряка, довго тримаються тумани, а влітку погода хмарна, похмура. Це область морського помірного клімату.

Далі на схід, аж до Уральських гір, формується область помірно континентального типу клімату. Тут вплив Атлантики поступово слабне. Зима холодна і морозна, літо тепле. Погода нестійка, взимку бувають відлиги, а влітку часто йдуть дощі.

За Уралом, у Середній та Центральній Азії, панують континентальні помірні повітряні маси. Взимку вихолоджена земна поверхня охолоджує повітря до -50 0С. Влітку, навпаки, поверхня нагріває повітря до дуже високих температур. Атлантичні повітряні маси опадів сюди майже не доносять. Тому взимку снігу мало і поверхня промерзає на значну глибину. Так формується континентальний помірний тип клімату. На сході ж поясу клімат помірний мусонний з сухою холодною зимою і вологим теплим літом.

Субтропічний кліматичний пояс тягнеться від Південної Європи до Східної Азії. У ньому, як і в помірному поясі, спостерігається зміна кліматичних умов із заходу на схід. На півдні Європи клімат субтропічний середземноморського типу. Взимку тут відчувається вплив вологих атлантичних повітряних мас, тому досить тепло (температура вища за 0С) і йдуть дощі. Влітку з приходом тропічних мас встановлюється суха спекотна погода. Вологість повітря зменшується з просуванням на схід, і в центральній частині поясу клімат вже субтропічний континентальний. Зима достатньо холодна, а літо спекотне. Опадів мало. Вітер здіймає в повітря пил і пісок.

На сході взимку на Тихоокеанське узбережжя із внутрішніх частин материка приходить холодне сухе континентальне повітря, і температура може знижуватися до 0С. Влітку ж повітряні маси з океану створюють щільну хмарність, і потоки дощу ллють безперестанку. Річки переповнюються водою й виходять з берегів. Це ознаки субтропічного мусонного клімату.

Тропічний кліматичний пояс не має суцільного простягання на материку. Він охоплює лише західну частину Південної Азії. В Євразії у цих широтах виникло єдине місце на Землі, де поряд лежать два перехідних пояси: субтропічний і субекваторіальний. У тропічному поясі, де цілорічно панує сухе континентальне повітря, хмар майже не буває. Наслідками цього є високі температури повітря і мізерна кількість опадів (до 100 мм за рік). Влітку і восени над Тихим океаном зароджуються тайфуни (від китайського “тай фин” - великий вітер). Це тропічні циклони ураганної сили. Вони спричиняють зливи, повені та великі руйнування.

Субекваторіальний кліматичний пояс охоплює південні райони Азії. Узимку там панують тропічні повітряні маси, влітку - екваторіальні. Тому клімат постійно спекотний і перемінно вологий.

Екваторіальний кліматичний пояс охоплює острови Малайського архіпелагу. Спекотні і вологі екваторіальні повітряні маси обумовлюють високі температури повітря і рясні дощі протягом усього року.

Євразія лежить у тих самих кліматичних поясах, що Північна Америка. Проте на формування її клімату значно потужніший вплив мають мусони.

Размещено на Allbest.ru