Конструктивно-географічні основи управління природно-заповідним фондом в межах адміністративних районів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

УДК 504.064.2(477):910.1

КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИМ ФОНДОМ В МЕЖАХ АДМІНІСТРАТИВНИХ РАЙОНІВ

11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання

природних ресурсів

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

ВАРИВОДА ЄВГЕНІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

Харків 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі географічного моніторингу та охорони природи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор Черваньов Ігор Григорович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, завідувач кафедри географічного моніторингу та охорони природи

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Денисик Григорій Іванович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри фізичної географії

кандидат географічних наук Клімов Олександр Васильович, Український науково-дослідний інститут екологічних проблем, завідувач лабораторії проблем природних територій та об'єктів особливої охорони

Захист відбудеться 05 лютого 2010 року о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.04 у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 6, ауд. 482.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4 (ЦНБ).

Автореферат розісланий 29 грудня2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат географічних наук, доцент Г. В. Тітенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Управління природно-заповідним фондом (ПЗФ) стає невід'ємною частиною державної екологічної політики і однією з умов інтеграції до міжнародного співробітництва у природоохоронній галузі. У зв'язку з прагненням інтеграції до Всеєвропейської екомережі Україна стала на шлях реформування системи природно-заповідної справи, що потребує впровадження уніфікованих підходів щодо збереження та управління природними територіями та об'єктами. Актуальності набуває використання новітніх конструктивно-географічних підходів, до яких належить стратегічна екологічна оцінка (СЕО).

Для розвитку ПЗФ як основи національної екомережі передумови є достатньо несприятливими. Опір соціально-економічного середовища процесу розбудови природних територій та об'єктів пов'язаний, перш за все, з браком фінансових ресурсів, неінформованістю місцевого населення, а також гострим питанням врегулювання земельних відносин. При цьому природоохоронна діяльність (державна, відомча, суспільна, приватна) і відповідні заходи розвинені украй слабко.

Дисертаційна робота спрямована на дослідження особливостей та наукове обґрунтування підходів до управління природно-заповідним фондом на засадах методології СЕО.

У всьому світі оціночні роботи спрямовані переважно на території та об'єкти, які найбільше потерпають від антропогенної діяльності. Природно-заповідний фонд не включено до переліку таких, що становлять підвищену екологічну небезпеку і потребують обов'язкової екологічної оцінки, але, як свідчать конструктивно-географічні дослідження останніх років, в умовах України із її надмірним навантаженням на природно-територіальні комплекси існує реальна потреба у тому, аби запровадити відповідні процедури стосовно ПЗФ. Дослідженням різних аспектів формування та подальшого управління ПЗФ присвячені наукові розробки В. О. Бокова, В. І. Гетьмана, В. Т. Гриневецького, М. Д. Гродзинського, Г. І. Денисика, П. С. Каваляускаса, О. В. Клімова, О. М. Маринича, А. І. Мельника, В. І. Олещенка, В. М. Пащенка, В. М. Петліна, В. С. Преображенського, Н. Ф. Реймерса, Л. Г. Руденка, С. М. Стойка, О. Г. Топчієва, В. Я. Шевчука, Ю. Р. Шеляг-Сосонка, П. Г. Шищенка, Ф. Р. Штільмарка.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрямок досліджень пов'язаний з держбюджетною науково-дослідною роботою МОН України “Оптимізація території шляхом створення регіональної екологічної мережі та запобігання деградації ПТК та заповідних об'єктів Харківської області” (шифр наукової теми 13 - 17/09) та здійснений в рамках Харківської обласної державної екологічної програми „Розробка проекту створення Придонецького природного регіону загальнодержавного значення” (шифр наукової теми № 30 - 03), яку виконано на кафедрі географічного моніторингу та охорони природи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, де дисертантка була відповідальним виконавцем (2004).

Матеріали дисертаційного дослідження здійснювались відповідно до Програми формування національної екологічної мережі в Харківській області на 2002 - 2015 рр., яка розроблена на основі Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на період 2000 - 2015 рр., та спільних проектів ПРООН і РЕЦ з впровадження процедури стратегічної екологічної оцінки в Україні, в котрих протягом 2004 - 2006 рр. дисертантка брала участь.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є наукове обґрунтування управління природно-заповідним фондом на засадах стратегічної екологічної оцінки.

Для досягнення поставленої мети окреслено такі завдання:

· аналіз сучасних підходів до організації та управління ПЗФ;

· дослідження можливостей застосування стратегічної екологічної оцінки для управління природно-заповідним фондом;

· обгрунтування місця стратегічної екологічної оцінки у національній системі природоохоронної діяльності;

· розробка методологічних підходів стратегічної екологічної оцінки для управління ПЗФ;

· дослідження фізико-географічних та антропогенних передумов формування мережі ПЗФ;

· проектування ландшафтного каркаса мережі ПЗФ;

· розробка рекомендацій щодо впровадження цільових природоохоронних заходів.

Об'єкт і предмет дослідження. На основі структурно-функціональної парадигми дослідження та прикладних розробок виділено натурний та дослідницький об'єкти. екологічний продний заповідний природоохоронний

Натурним об'єктом дослідження є природно-заповідний фонд Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області, де розміщений один із вузлових елементів національної екомережі - Придонецький природний регіон загальнодержавного значення.

Науково-дослідницьким об'єктом є природно-територіальні комплекси Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області, що були сформовані протягом тривалого геологічного часу під дією зональних факторів на стику Лівобережного лісостепу і степу, та інтразональних факторів, обумовлених геолого-геоморфологічними особливостями розвитку долино-терасованого комплексу р. Сіверський Дінець.

Предметом є особливості застосування конструктивно-географічних підходів, зокрема методології стратегічної екологічної оцінки, до управління природно-заповідним фондом.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали основні ідеї та положення сучасної конструктивної географії, теоретичні положення стосовно екологічної оцінки господарської діяльності і програм розвитку регіонів, а також особливостей формування і

управління ПЗФ у системі раціонального природокористування. В роботі застосовувалися загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, системний підхід), міждисциплінарні методи (статистичний, математичний, бальної оцінки) та спеціальні методи (ландшафтно-екологічний, картографічного моделювання ГІС-засобами).

Формування баз даних геоекологічної інформації здійснювалось у середовищі Microsoft Word та Microsoft Excel, а для розробки картографічних матеріалів застосовувалися географічні інформаційні системи у середовищі ArcInfo та MapInfo.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження:

вперше:

· застосовано методологічні підходи стратегічної екологічної оцінки до ПЗФ, що надало можливості визначити та обґрунтувати необхідність впровадження цільових природоохоронних заходів;

· розроблено цифрову карту ландшафтів масштабу 1: 100 000 для Зміївського, Балаклійського, Ізюмського адміністративних районів Харківської області, що дозволило спроектувати ландшафтний каркас мережі ПЗФ;

набуло подальшого розвитку:

· дослідження місця СЕО в існуючій системі екологічної оцінки, що дозволило визначити пріоритетні напрямки її впровадження до національної системи природоохоронної діяльності;

· сутність поняття СЕО як сучасного напрямку конструктивно-географічних досліджень;

удосконалено:

· методологічні засади СЕО на основі світового досвіду та класичних конструктивно-географічних досліджень, що дозволяє застосовувати дану процедуру до управління ПЗФ;

· підходи до проектування мережі територій та об'єктів ПЗФ на основі досліджень природно-територіальних комплексів.

Практичне значення одержаних результатів. Методологічні, практичні висновки та рекомендації першого і другого розділів роботи відображені в національній стратегії для впровадження СЕО та реалізації вимог Протоколу ЄЕК ООН. Матеріали третього розділу дисертаційного дослідження використані у проекті обласної схеми формування екомережі: „Розробка проекту створення Придонецького природного регіону загальнодержавного значення”. Створені бази даних і цифрові карти передано Харківській обласній адміністрації для використання в процесі планування екомережі й організації природоохоронної діяльності на регіональному рівні.

Наведені у роботі матеріали застосовуються в навчальному процесі на кафедрі географічного моніторингу та охорони природи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, кафедрі філософії і гуманітарних дисциплін Харківського гуманітарного університету „Народна українська академія” в дисциплінах „Екологічна безпека та екологічна експертиза туристичної діяльності”, „Основи соціальної екології”, „Екологія та безпека життєдіяльності”, які викладаються дисертанткою.

Далекою перспективою є розробка, на основі запропонованої методології та досвіду, нормативного документа зі стратегічної екологічної оцінки об'єктів природоохоронного спрямування.

Теоретичні та практичні положення дисертації є основою для проведення подібних досліджень в межах інших адміністративних районів.

Особистий внесок здобувача. Дослідження є самостійною науковою працею, в якій реалізовано ідеї дисертантки щодо впровадження новітніх конструктивно-географічних підходів до управління природно-заповідним фондом.

Застосовано методологічні підходи стратегічної екологічної оцінки до ПЗФ; розроблено цифрову карту ландшафтів Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області; спроектовано ландшафтний каркас мережі ПЗФ території дослідження; визначено пріоритетні напрямки впровадження СЕО до національної системи природоохоронної діяльності; удосконалено методологічні засади СЕО на основі світового досвіду та класичних конструктивно-географічних досліджень; розроблено практичні цільові природоохоронні заходи для досліджуваного ПЗФ. Одержані науково-практичні результати, що викладені в дисертації, дозволили сформувати теоретичну базу для практики управління ПЗФ.

Всі картографічні твори розроблені дисертанткою особисто. Із наукових праць, надрукованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та розробки, які є авторськими.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні та прикладні результати досліджень доповідались на міжнародних наукових конференціях, де дисертантка особисто брала участь, а саме: „До ІІІ річниці П'ятої загальноєвропейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища. Технології управління в науці, економіці, освіті в ХХІ столітті: проблеми, перспективи, рішення” (Харків, 2006), „Міжнародний досвід та перспективи СЕО” (Прага, 2005), „Другий Балтійський симпозіум з охорони довкілля” (Швеція, 2005), „Екологія та здоров'я людини. Охорона водного та повітряного басейнів. Утилізація відходів” (Алушта, 2005), „До ІІ річниці П'ятої загальноєвропейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища. Технології управління в науці, економіці, освіті в ХХІ столітті” (Харків, 2005), „Економіка для екології” (Суми, 2004) та семінарах „Розвиток потенціалу для СЕО Протоколу” (Тбілісі, 2005), „Стратегії розвитку міст в глобалізованому світі” (Будапешт, 2004), „Національний посібник з розвитку потенціалу Протоколу ЄЕК ООН з стратегічної екологічної оцінки” (Харків, Київ, Львів, 2005). Частина отриманих результатів (Модуль 5) включена до українського національного посібника з впровадження стратегічної екологічної оцінки у національну систему прогнозування, планування та екологічної оцінки (2008).

В цілому основні положення дисертації та матеріали досліджень, пов'язані з її виконанням, доповідались більш ніж на 25 наукових та науково-практичних заходах (починаючи з 1999 року) і набули відображення в презентаціях роботи за кордоном; частина результатів дослідження розміщена на електронних сторінках ПРООН (http://www.undp.org.ua), РЕЦ (http://www.rec.org) та ЄЕК ООН (http://www.unece.org).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 19 наукових праць, у тому числі один модуль у посібнику, 6 статей у фахових наукових виданнях; у наукових журналах та збірниках наукових праць - 5, у матеріалах конференцій - 7 публікацій іноземною мовою.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, переліку умовних скорочень, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (245 найменувань, у т. ч. 13 англомовних), чотирьох додатків. Загальний обсяг дисертації - 274 сторінки, з них 146 сторінок основного тексту, 11 рисунків, 12 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретичні основи організації природоохоронної діяльності” розглянуто загальнотеоретичні питання щодо формування мережі природно-заповідного фонду на базі сучасних принципів природокористування і охорони природи, здійснено порівняльний аналіз світового та вітчизняного досвіду екологічної оцінки, визначено особливості стратегічної екологічної оцінки як сучасного напрямку конструктивно-географічних досліджень.

Розвиток природно-заповідного фонду нарівні з розробкою наукових основ раціонального природокористування стає одним з найбільш пріоритетних напрямків у розбудові державної системи управління якістю навколишнього природного середовища, що на сьогодні реалізується в рамках загальнодержавних програм розвитку заповідної справи та формування національної екологічної мережі.

У сучасній системі організації та управління ПЗФ є певні проблеми, пов'язані з формуванням репрезентативних природно-заповідних територій та об'єктів через низький ступінь їх вивчення; значною антропогенною трансформацією природно-територіальних комплексів; незначним рівнем інформованості населення щодо доцільності заповідання чи резервування; недосконалою системою охорони ПЗФ. Вказані проблеми планується подолати за рахунок розбудови мережі територій та об'єктів ПЗФ як основи для розвитку національної екомережі з впровадженням сучасних управлінських підходів. У дисертаційній роботі доведено, що створення мережі ПЗФ, поряд з безсумнівними позитивами передбачених змін, спричинює також ряд гострих моментів і можливих негативних географічних, екологічних і медико-санітарних наслідків (виникнення ландшафтів рудерального типу на землях, що консервуються; міграція карантинних і шкідливих видів організмів, з якими борються на суміжних культурних землях; обмеження рекреаційного потенціалу і т. п.).

Усі зазначені проблеми вказують на необхідність переорієнтації з пасивного дотримання законодавчих вимог на впровадження ефективних інструментів управління ПЗФ. У рамках обґрунтування розбудови мережі ПЗФ дисертанткою вперше запропоновано використання методологічних підходів стратегічної екологічної оцінки.

Суть підходів СЕО полягає в аналізі геоекологічних наслідків та розробці природоохоронних рекомендацій (при цьому не заміняючи проектну практику) з урахуванням вивчення потенціалу природно-територіальних комплексів у їхній просторовій диференціації, характеристиці можливостей їх використання, відновлення і поліпшення, тим самим створюючи базу для прийняття рішень.

Зростаюча кількість публікацій на теми нераціонального природокористування, яка виникла у кінці 80-х на початку 90-х років ХХ століття, відображає актуальність та постійно зростаючий інтерес до проблем експертизи людської діяльності. В подальшому з'явилися наукові дослідження, спрямовані на експертну оцінку територіальних одиниць різного масштабу, програм розвитку господарства (І. Б. Абрамов, 1995, 2003, 2008; Я. О. Адаменко, 2006; В. І. Блаунца, 1991; В. О. Боков, 1996, 2002; Т. В. Звонкова, 1985, 1987; К. П. Космачов, 1977, 1981, 1985; Н. Лі, 1992; В. Р. Лозанський, 1996, 2000; К. А. Позаченюк, 1999; В. М. Петлін, 2005; Р. Теривел, М. Партидаріо, 1996; В. Б. Сочава, 1978; І. Г. Черваньов, 2000, 2004; А. Черп, 2001).

На теперішній час основними механізмами, спрямованими на урахування екологічних наслідків запланованої і проектної діяльності в Україні, є оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) і екологічна експертиза. В даному дисертаційному дослідженні дисертантка, додержуючи загальновизнаних тенденцій, поєднала процедури ОВНС та екологічної експертизи під терміном «екологічна оцінка». Підписання Україною Протоколу з СЕО означає повномасштабне впровадження цієї процедури до національної системи екологічної оцінки. В зв'язку з цим особливо актуальним є звернення до досвіду західних країн з питань організації та впровадження процедури СЕО, аналіз якого здійснено в дисертаційному дослідженні.

Використовуючи методологічні підходи СЕО для управління природно-заповідним фондом, особливий пріоритет повинен бути наданий комп'ютерним картографічним методам, які засновані на сучасних геоінформаційних технологіях. Необхідність їхнього застосування визначається, по-перше, специфікою об'єкта дослідження, а по-друге, спеціальні природоохоронні картографічні матеріали набувають особливого значення в системі управління природними територіями та об'єктами.

Таким чином, стратегічна екологічна оцінка пропонує цінний механізм для інтеграції заходів з охорони навколишнього природного середовища вже на стадії планування розвитку ПЗФ. Однак існує потреба в розробці національної методології СЕО та розвитку її методичних засад, що будуть найбільшою мірою відповідати науковим надбанням і традиціям природоохоронної діяльності, які сформувалися в Україні на сьогодні.

У другому розділі “Науково-методологічні основи впровадження СЕО до національної системи природоохоронної діяльності” запропоновано шляхи адаптації СЕО до вимог українського законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища, розроблено конструктивно-географічні етапи СЕО, досліджено особливості застосування методології СЕО для управління природоохоронною діяльністю.

Розглянуте концептуальне та методологічне підґрунтя стратегічної екологічної оцінки дозволяє стверджувати, що на сьогоднішній день невід'ємною частиною процесу планування розвитку будь-якої господарської діяльності в Україні повинна стати процедура СЕО. Але це певною мірою ідеалізація ситуації, тому що реально існує ряд процедурних, методологічних та методичних перешкод, що гальмують повномасштабне впровадження СЕО і, тим більше, її використання для реалізації природоохоронної діяльності.

Вивчення досліджень з питань екологічної оцінки господарських рішень дозволили зробити висновок про те, що практично відсутні прозорі та пристосовані для використання в практичній діяльності рекомендації або вказівки з реалізації СЕО. Більшість із існуючих рекомендацій механічно поширюють на оцінку стратегічних ініціатив підходи оцінки впливу на навколишнє середовище та екологічної експертизи проектного рівня, що призводить до нульового або негативного результату і заважає більш широкому практичному застосуванню СЕО. Брак практичного досвіду, в свою чергу, не дозволяє розробити адекватні рекомендації з оцінки результатів господарської діяльності на стадії планування.

Оскільки СЕО є відносно новим інструментом природоохоронної діяльності в Україні, необхідним кроком є спроба уникнути помилок її західних аналогів за допомогою зміцнення і розвитку загальної наукової бази, і, насамперед, надання більш глибокого конструктивно-географічного змісту. Узагальнення досвіду участі географів у різних видах експертиз природоохоронного спрямування дозволило сформулювати основні вимоги до СЕО з боку географічної науки, а саме: впровадження ландшафтознавчого підходу, оцінювання диференційно-інтеграційного потенціалу території, використання ланок географічного прогнозу, дослідження просторово-часових характеристик, упровадження геоінформаційних систем.

Ґрунтуючись на розгляді географічних аспектів, дисертантка зробила висновки, що СЕО служить важливим інструментом зв'язку географічної науки із суспільною практикою інтенсифікації соціально-економічного розвитку при одночасній умові збереження якості навколишнього природного середовища.

Стратегічна екологічна оцінка не є спеціалізованим інструментом для організації та управління природно-заповідним фондом, більш того методологія СЕО переважно спрямована на території та об'єкти, які найбільшою мірою потерпають від антропогенної діяльності. Тому ключовою методологічною проблемою, розв'язаною в роботі, є розробка конструктивно-географічного підґрунтя, що дозволить застосовувати СЕО для реалізації державних ініціатив природоохоронного спрямування. В дисертації запропоновано етапи дослідження, що відповідають завданням методології СЕО: Етап 1. Дослідження природно-територіальних комплексів; Етап 2. Проектування ландшафтного каркаса для обґрунтування територіальної організації мережі ПЗФ; Етап 3. Аналіз ефективності функціонування ПЗФ; Етап 4. Визначення пріоритетних природоохоронних заходів.

Для ефективного використання адаптованої методології СЕО з метою управління розвитком ПЗФ у системі національної екомережі рекомендується проведення таких заходів: подальша детальна розробка наукових основ національної методології СЕО відповідно до школи та традицій природоохоронної діяльності України; впровадження класичних конструктивно-географічних підходів до національної методології СЕО за умови її гармонізації відповідно до європейських стандартів; розробка понятійно-термінологічного апарату; впровадження СЕО не як заміни, а як доповнення до існуючих процедур у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, розширюються можливості для збереження й удосконалення системи природоохоронного управління в Україні, що має високу наукову обґрунтованість і міцну конструктивно-географічну основу.

У третьому розділі „Оптимізація управління природно-заповідним фондом Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області” розглянуто фізико-географічні і антропогенні передумови формування мережі ПЗФ, досліджено природно-територіальні комплекси, проведено аналіз територіальної організації мережі ПЗФ та оцінено ефективність його функціонування, визначено пріоритетні природоохоронні заходи.

Природно-заповідний фонд Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів складають території і об'єкти, що мають природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримки загального екологічного балансу. На сьогодні ПЗФ ще перебуває у стадії формування і значна кількість територій та об'єктів ПЗФ ще не є свідоцтвом їх оптимального функціонування. Для підтвердження цього розраховано індекс інсуляризованості (табл. 1), який оснований на тому положенні, що заповідна територія буде стійкою тільки за умови достатньої площі.

Індекс інсуляризованості (І) включає в себе дві складові: перша (І_т) обчислюється, виходячи з загальної площі території дослідження (S) і площі всіх нестійких об'єктів (з територією менше 5 км²⁾; друга - основана на кількості заповідних об'єктів території дослідження (N) та кількості нестійких об'єктів в її межах (N ₁).

Таблиця 1

Показники індексу інсуляризованості природно-заповідного фонду Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області

Район	Загальна площа території S, км2	Загальна кількість об'єктів/ кількість нестійких об'єктів	Площа стійких об'єктів S, км2	Площа нестійких об'єктів S, км2	Іт	Іn	Індекс інсуляризованості І
Зміївський	1 365,7	19/13	204,46	7,98	0,0058	0,684	0,345
Балаклійський	1 986,4	18/13	69,83	9,16	0,0046	0,722	0,363
Ізюмський	1 593,4	17/15	269	12,82	0,008	0,882	0,445
В цілому	4 904,5	54/41	543,29	29,96	0,006	0,759	0,383

Для локальних каркасних ядер рекомендована площа складає 500 га, і чим вище індекс інсуляризованості, тим більш значну роль відіграють території та об'єкти малої площі, що не мають достатньої екологічної стабільності. По території дослідження індекс інсуляризованості дорівнює 0,383, що є досить високим показником, оскільки при загальній площі території 4 904,5 км², в ній охороняється 573,25 км², де розташовано 54 існуючих і передбачених для створення об'єкти, причому 41 з них відноситься до групи інсуляризованих. Проведені розрахунки індексу говорять про переважну роль нестійких територій та об'єктів ПЗФ. Тому об'єднання ПЗФ в єдину територіально цілісну систему на ландшафтній основі дозволить перейти на якісно новий рівень організації та підготувати основу для інтеграції мережі ПЗФ до національної екомережі з наступною інтеграцією до Всеєвропейської екомережі. Для подальшого вирішення цього завдання в роботі проаналізовано природничі та антропогенні передумови створення мережі ПЗФ. Ступінь вивчення природно-територіальних комплексів території Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області неоднакова, що, безумовно, гальмує процес проектування та розбудови мережі, тому було проведено їх дослідження і розроблено відповідний картографічний матеріал. При первинному аналізі проведена регіональна класифікація ПТК, в основу якої полягла схема фізико-географічного районування території України (Маринич О. М. та ін., 2003). Виявлення загальних ознак, що повторюються в різних фізико-географічних районах, дозволило звести усе їхнє розмаїття до певних типологічних класифікаційних понять і визначити три типи ПТК з характерними комплексами урочищ. У ході дослідження розроблена цифрова карта ландшафтів Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області в масштабі 1: 100 000 (рис. 1) та детальна легенда, що складена у матричному вигляді за стандартною формулою ландшафту.

Фактичний результат проведеного дослідження природно-територіальних комплексів наведено у табл. 2.

Таблиця 2

Зведені показники структури природно-територіальних комплексів

Природно-територіальні комплекси (ПТК)	№ п.п. ПТК	Кількість одиниць ПТК, шт.	Площа одиниць ПТК, км2	Питома площа, %
І. Межирічні	1	34	1 068,45	300,98	21,78	6,14
	2	103		536,89		10,95
	3	66		230,58		4,70
ІІ. Долинні	4	135	3 320,33	470,06	67,70	9,58
	5	57		350,01		7,14
	6	84		656,5		13,39
	7	165		501,98		10,24
	8	44		740,02		15,09
	9	904		601,76		12,27
ІІІ. Балочно-долинні	10	661	515,76	515,76	10,52	10,52
Загалом:	2 253	4 904,54	4 904,54	100	100

Для подальшого конструювання мережі природно-заповідного фонду проводилось оцінювання ландшафтної репрезентативності. Для цього, використовуючи інструментарій ГІС, дисертантка розрахувала загальні площі усіх типів ПТК у межах фізико-географічних районів; площі відповідних типів ПТК, що перебувають під охороною в межах природних резерватів; та рекомендовані показники площі ПТК, які мають знаходитись під охороною для лісостепової та степової фізико-географічних зон (М. Ф. Реймерс, Ф. Р. Штільмарк, 1978). Проведений аналіз показав (рис. 2), що існує значний дисбаланс як у охороні певних типів ПТК, так і забезпеченості фізико-географічних районів ПТК, що охороняються. Крім того, рекомендовані норми явно зміщені у бік домінування територій, які використовуються в господарському обігу. Шляхом вирішення наведених проблем є побудова ландшафтного каркаса мережі ПЗФ, що поєднає сукупність вибраних ландшафтних одиниць, визначальних для функціонування мережі.

На основі даних, отриманих з карти ландшафтів, та аналізу природних умов і особливостей господарського освоєння досліджуваної території в роботі представлено обґрунтування виділення сполучних територій та буферних зон. До проектованого ландшафтного каркаса (рис. 3) увійшли природно-територіальні комплекси, що репрезентовані у складі природно-заповідного фонду та забезпечують безперервність і єдність мережі ПЗФ.

Таким чином, розроблений ландшафтний каркас стане тією природною першоосновою, на якій має відбуватися подальша розбудова екомережі.

На підставі спеціальних досліджень для кожного з основних елементів проектованої мережі ПЗФ визначено той набір пріоритетних природоохоронних заходів, що є оптимальним за існуючого ступеня господарського освоєння території. Виходячи з отриманих на попередніх етапах роботи результатів щодо вивчення об'єкта дослідження, дисертантка обрала 5 ключових напрямків природоохоронної діяльності та розробила і обґрунтувала конкретні цільові заходи (рис. 4).

Сутність даного етапу робіт полягала в пошуку взаємозв'язку чинників, які впливають на розвиток ПЗФ, а саме: ландшафтні та еколого-географічні характеристики території, ступінь господарського і рекреаційного навантаження, функціональне призначення природоохоронних територій, стан природокористування в регіоні і т. ін. та розробці на основі аналізу цих чинників системи індикаторів стану та впливу. Об'єднавши результати визначення пріоритетних видів природоохоронної діяльності, заходів, що їх наповнюють, а також сукупність індикаторів, дисертантка розробила настанову для реалізації наступного етапу досліджень, а саме - проведення бальної оцінки щодо необхідності впровадження цільових природоохоронних заходів для елементів ПЗФ.

Використовуючи настанову, за допомогою методу присвоювання балів, дисертантка здійснила оцінку ступеня потреби в певному природоохоронному заході. Загалом за п'ятьма видами природоохоронної діяльності було розроблено та оцінено необхідність впровадження 23 цільових заходів.

Однією з головних переваг впровадження методологічних підходів СЕО є простота та наочність результатів роботи, за якими стоїть комплексне дослідження ПЗФ. Ця перевага стає ключовою на етапі, коли підходи до управління ПЗФ переходять з площини наукового обґрунтування у площину прийняття рішень на адміністративному рівні.

Треба зазначити, що при проведенні повномасштабної СЕО може виникнути ряд труднощів, пов'язаних з відсутністю комплексних великомасштабних ландшафтно-екологічних досліджень території, методичних рекомендацій щодо здійснення екологічної оцінки передпроектної документації природоохоронного характеру; з обмеженою інформацією щодо реально здійснюваного природокористування, особливо в галузі земельних ресурсів. Тому подальші наукові дослідження повинні бути спрямовані на вивчення і вирішення цих питань.

Застосовані методологічні підходи не відображають усіх етапів повномасштабної процедури СЕО, яка обов'язково включає участь громадськості, консультації з органами влади, оцінку впливу на здоров'я людини, широкомасштабний аналіз альтернатив, програму моніторингу за виконанням результатів, оскільки це потребує залучення значних матеріальних і часових ресурсів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено наукове обґрунтування конструктивно-географічних підходів до управління природно-заповідним фондом.

1. Розроблено, викладено й апробовано застосування методологічних підходів стратегічної екологічної оцінки, як сучасного напрямку конструктивно-географічних досліджень, до управління природно-заповідним фондом.

2. Визначено основні етапи конструктивно-географічних досліджень, які дозволяють на науковій основі розробляти управлінські заходи щодо розбудови природно-заповідного фонду на території будь-якого адміністративного району України.

3. Доведено необхідність запровадження СЕО щодо державних ініціатив у галузі розвитку природно-заповідної справи. На сьогоднішній день СЕО використовується практично у всіх країнах світу та багатьма міжнародними організаціями як інструмент екологічної політики. До недавнього часу теорія та практика процедури СЕО не була предметом детального дослідження вітчизняних географів та екологів, але аналіз та вивчення можливостей її впровадження до практики природоохоронної діяльності стають більш актуальними у міру того, як Україна поступово просувається в напрямку інтеграції до Всеєвропейської екомережі.

4. Обґрунтовано місце СЕО в існуючій системі екологічної оцінки, що дозволило визначити пріоритетні напрямки її адаптації до національної системи природоохоронної діяльності. Успішному впровадженню СЕО має сприяти удосконалення нормативно-методологічних і методичних основ у галузі екологічної оцінки, а саме: визначення на законодавчому рівні поняття стратегічної екологічної оцінки; розробка регуляторних документів, які відносяться до проведення процедури СЕО на галузевому й/або територіальному рівнях; створення спеціальних організаційних структур, необхідних для ефективного впровадження СЕО; розробка механізмів правового забезпечення й стимулювання участі громадськості в прийнятті екологічно значущих рішень; розвиток методичних і методологічних основ СЕО в контексті національних напрацювань і досвіду проведення екологічної оцінки; проведення первинних «пілотних» проектів із впровадження СЕО до практики охорони навколишнього природного середовища й раціонального природокористування.

5. Виявлено фізико-географічні та антропогенні передумови розвитку ПЗФ Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області, які доводять необхідність оптимізації природно-заповідного фонду шляхом розбудови мережі на ландшафтній основі. Вивчення ПТК дозволило розробити цифрову карту ландшафтів масштабу 1: 100 000 Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області. На базі отриманих матеріалів було проведено аналіз, який показав, що сучасний стан природних ландшафтів лише частково відповідає критеріям Всеєвропейської екомережі, тому потребує суттєвого покращання через зменшення господарського навантаження, раціоналізацію структури сільськогосподарських угідь, регенерацію втрачених ландшафтів, створення чи відновлення водоохоронних зон уздовж берегів водних об'єктів і т. ін.

6. Доведено необхідність формування єдиної мережі ПЗФ, яка випливає із проведеного розрахунку індексу інсуляризованості. Отримані дані показали, що в структурі ПЗФ переважають інсуляризовані об'єкти, які не мають достатньої екологічної стабільності для повноцінного підтримання різноманіття і самовідтворення природних компонентів.

7. Обґрунтовано структуру ландшафтного каркаса мережі ПЗФ шляхом визначення сполучних територій і буферних зон, що дозволило розробити відповідну цифрову картографічну схему. В дисертаційному дослідженні доведено необхідність формування каркасних ядер мережі ПЗФ різного порядку на основі проведення топологічного аналізу, що дозволив виявити найбільш доступні з точки зору біотичної і ландшафтної комунікації об'єкти, а саме: регіональний ландшафтний парк „Ізюмська лука”, ландшафтний заказник місцевого значення „Савинська лісова дача” і загальнозоологічний заказник місцевого значення „Норцівський”.

8. Визначено ландшафтну репрезентативність природних резерватів, що дозволило отримати дані щодо представленості певних типів ПТК у межах ПЗФ і забезпеченості фізико-географічних районів ПТК, що охороняються. Проведений аналіз показав, що рекомендовані норми значно зміщені у бік домінування територій, які використовуються в господарському обігу, і необхідною є оптимізація ландшафтно-екологічної структури шляхом відновлення співвідношення між природними і антропогенними ПТК.

9. Розроблено і апробовано настанову з індикаторами, що дозволяє визначити ступінь необхідності впровадження певного природоохоронного заходу для прийняття управлінських рішень на будь-якому адміністративному рівні. Використовуючи настанову, дисертантка визначила та обґрунтувала потреби елементів ПЗФ у цільових природоохоронних заходах, що дозволило окреслити пріоритетні напрямки оперативної та превентивної діяльності з подолання геоекологічних проблем.

10. Зібрані та узагальнені під час роботи матеріали дозволили окреслити подальші напрямки природничих досліджень, а саме: поглиблене вивчення природно-територіальних комплексів, шляхів оптимізації біотичної і ландшафтної комунікації, природних компонентів, що входять до складу сполучних територій та буферних зон.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Посібники

1. Український національний посібник з впровадження стратегічної екологічної оцінки у національну систему прогнозування, планування та екологічної оцінки [Текст] / І. Б. Абрамов, О. Б. Борисова, Є. О. Варивода [та ін.]; за ред. О. Б. Борисової, А. Юркевічюте, Г. Мартонакової; Х.: НТК „Інститут монокристалів”, 2008. 104 с. Особистий внесок автора - підготовка Модуля 5 „Менеджмент процесу стратегічної екологічної оцінки”.

Статті у фахових наукових виданнях

2. Варивода Є. О. Конструктивно-географічні основи розвитку природоохоронних територій засобами СЕО (на прикладі Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області) [Текст] / Варивода Є. О. // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія: Екологія. Х., 2009. № 849. С. 55-60.

3. Варивода Є. О. Стратегічна екологічна оцінка як інструмент визначення пріоритетних засобів збереження навколишнього природного середовища (на прикладі Придонецького природного регіону) [Текст] / Варивода Є. О. // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія: Геологія - географія - екологія. Х., 2006. № 736. С. 12-16.

4. Варивода Е. А. Придонецкий природный регион общегосударственной экологической сети: особенности стратегической экологической оценки [Текст] / Варивода Е. А. // Культура народов Причерноморья. Симферополь, 2005. № 67. С. 14-17.

5. Варивода Є. О. Стратегічна оцінка навколишнього середовища як інструмент сталого розвитку екоенергетичного регіону [Текст] / Варивода Є. О. // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія: Геологія - географія - екологія. Х., 2003. № 584'03. С. 45-47.

6. Варивода Є. О. Регіональний розвиток альтернативної енергетики на прикладі Придонецького природного регіону [Текст] / Варивода Є. О. // Захист довкілля від антропогенного навантаження. Харків - Кремечук, 2004. Вип. 10(12). С. 51-57.

7. Ярощук Є. О. Географічні основи в системі стратегічної оцінки навколишнього середовища [Текст] / Ярощук Є. О. // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія: Геологія - географія - екологія. Х., 2002. № 563'02. С. 192-194.

Статті у наукових виданнях і тези доповідей на наукових та науково-практичних конференціях

8. Варивода Є. О. Особливості стратегічної екологічної оцінки Придонецького природного регіону [Текст] / Варивода Є. О. // Вчені записки Харківського інституту управління. Х., 2005. Вип. № 17. С. 36-40.

9. Варивода Є. О. Застосування ГІС в проектуванні природоохоронних територій на прикладі Придонецького природного регіону [Текст] / Є. О. Варивода, О. В. Варивода // Екологія та здоров'я людини. Охорона водного та повітряного басейнів. Утилізація відходів: зб. наук. пр. ХІІІ міжнар. наук.-техн. конф. (13 - 17 червня 2005 р., м. Алушта) / за ред. С. В. Разметаєва. Харків - Алушта, 2005. С. 149-153. Особистий внесок автора - обґрунтоване визначення структурно-функціональних елементів мережі ПЗФ Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області.

10. Черваньов І. Г. Трансграничний аспект регіональних екологічних проблем (на прикладі Аральського регіону) [Текст] / І. Г. Черваньов, Є. О. Ярощук // Соціальна економіка. Х., 2003. № 2 - 3. С. 108-118. Особистий внесок автора - викладання ролі проекту з глобальної оцінки міжнародних вод у вирішенні регіональних екологічних проблем.

11. Варивода Є. О. Перспективи застосування стратегічної екологічної оцінки навколишнього середовища в Україні [Текст] / Варивода Є. О. // Вісник Харківського інституту соціального прогресу. Серія: Екологія, техногенна безпека і соціальний прогрес. Х., 2003. Вип. 3 (5). С. 218-224.

12. Варивода Є. О. Стратегічна оцінка навколишнього середовища регіону розвитку альтернативної енергетики [Текст] / Варивода Є. О. // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія: Геологія - географія - екологія. Х., 2002. № 563'02. С. 294-299.

13. Varyvoda Ye. O. Strategic environmental assessment as a tool for the Baltic sea ecosystem sustainability [Text] / Varyvoda Ye. // The second Baltic symposium on environmental chemistry “Waste to energy, bioremediation and leachate treatment” (28 - 30 November 2005, Kalmar). Sweden, 2005. P. 18-19.

14. Varyvoda Ye. O. The country review assessing the capacity needs for the implementation of the UN/ECE Strategic Environmental Assessment (SEA) Protocol [Text] / Varyvoda Ye. O. // Sub-regional workshop on capacity development for the UNECE SEA Protocol “SEA capacity building in Caucasus: towards a coherent strategy. Tbilisi, 2005. 29 p.

15. Varyvoda Ye. O. National capacity development manual for the UNECE Protocol on SEA: experience of Ukraine [Text] / Ye. O. Varyvoda, O. B. Borysova // International experience and perspectives in SEA: materials of the international conference on SEA ( 26 - 30 September 2005, Prague). Prague, 2005. Р. 116. Особистий внесок автора - підготовка огляду з національних ініціатив щодо впровадження Протоколу СЕО у практику екологічної оцінки.

16. Varyvoda Ye. O. Ukrainian SEA system development: key issues, needs and drawbacks [Text] / Ye. O. Varyvoda, O. B. Borysova // International experience and perspectives in strategic environmental assessment: materials of the international conference on SEA ( 26 - 30 September 2005, Prague). Prague, 2005. P. 2 Особистий внесок автора - дослідження передумов екологічного законодавства України для впровадження процедури стратегічної екологічної оцінки.

17. Borysova O. B. National strategy for introduction of SEA and implementation of the UNECE SEA Protocol requirements [Electronic document] / O. Borysova, Ye. Varyvoda // UNECE, the REC and UNDP within the activity “SEA capacity building needs analysis in EECCA countries”. http://www.unece.org/env/eia/documents/SEA_CBNA/Ukraine_strategy_en.pdf. Особистий внесок автора - огляд законодавчих, системних та інституційних передумов впровадження процедури стратегічної екологічної оцінки.

18. Varyvoda Ye. O. Strategic Environmental Assessment Policy as an Instrument for Sustainable Development Achievement: Issues and Perspectives for Ukraine [Text] / Varyvoda Ye. O. // Business styles and sustainable development: materials of the fifth international conference on Ethics and Environmental Policies (2 - 6 April 2006, Kyiv). Kyiv, 2003. P. 1-8.

19. Yaroshchuk Ye. O. The planning and assessment methodology of the renewable energy object allocation [Text] / Yaroshchuk Ye. O. // Economics for ecology: materials of the 10^th international conference (5 - 9 May 2004, Sumy). Sumy, 2004. P. 109-110.

АНОТАЦІЯ

Варивода Є. О. Конструктивно-географічні основи управління природно-заповідним фондом в межах адміністративних районів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, 2009.

У дисертаційній роботі розглянуто конструктивно-географічні основи управління природно-заповідним фондом на засадах методології стратегічної екологічної оцінки (СЕО). Вперше науково обґрунтовано та апробовано у практичній розробці поняття СЕО стосовно проектування екомережі. В роботі вивчено природно-територіальні комплекси Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області з розробкою цифрової карти ландшафтів у масштабі 1: 100 000 та на її основі проведено проектування ландшафтного каркаса мережі ПЗФ. Практично реалізовані методологічні підходи СЕО з визначенням пріоритетних природоохоронних заходів, спрямованих на управління ПЗФ, як основи для розбудови екомережі в умовах різноманітних форм господарювання.

Ключові слова: природно-заповідний фонд, управління, стратегічна екологічна оцінка, екомережа, природно-територіальні комплекси, ландшафтний каркас, природоохоронні заходи.

АННОТАЦИЯ

Варивода Е. А. Конструктивно-географические основы управления природно-заповедным фондом в границах административных районов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 - конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. - Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, г. Харьков, 2009.

В диссертационной работе рассмотрены конструктивно-географические основы управления природно-заповедным фондом с использованием методологических подходов стратегической экологической оценки (СЭО). Впервые научно обосновано и использовано в практической разработке понятие СЭО относительно проектирования экосети. В результате изучения истории возникновения и опыта внедрения СЭО определено, что в практике постсоветских государств аналогом данной процедуры являлись территориальные комплексные схемы охраны природы. При разработке конструктивно-географических этапов СЭО использована концепция и идеология ТерКСОП, что позволило определить конкретные требования к качеству природной среды, основываясь на детальном изучении природно-территориальных комплексов и особенностей хозяйственного освоения территории Змиевского, Балаклейского и Изюмского районов Харьковской области. Для решения поставленных задач предложено проведение следующих этапов исследования, которые соответствуют методологии СЭО: Этап 1. Изучение природно-территориальных комплексов; Этап 2. Проектирование ландшафтного каркаса для обоснования территориальной организации сети ПЗФ; Этап 3. Анализ эффективности ПЗФ; Этап 4. Определение приоритетных природоохранных мероприятий.

В диссертации исследованы ключевые природные и антропогенные предпосылки для проектирования сети ПЗФ на ландшафтной основе. Поскольку степень изученности ПТК территории исследования неодинакова, проведен их детальный анализ и разработана соответствующая цифровая карта в масштабе 1: 100 000. Для дальнейшего проектирования сети ПЗФ рассчитан индекс инсуляризованности, проведен топологический анализ и изучена ландшафтная репрезентативность. На основе полученных данных в работе обосновано выделение соединительных территорий и буферных зон сети ПЗФ.

Проведенные исследования позволили на основании ряда методических приемов для каждого из ключевых элементов ПЗФ определить набор приоритетных природоохранных мероприятий, который является оптимальным при существующем уровне хозяйственного освоения территории, для принятия последующих управленческих решений.

Ключевые слова: природно-заповедный фонд, управление, стратегическая экологическая оценка, экосеть, природно-территориальные комплексы, ландшафтный каркас, природоохранные мероприятия.