Морфологічна організація земної поверхні Українських Карпат

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ

11.00.04 - Геоморфологія та палеогеографія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Морфологічна організація земної поверхні українських Карпат

Лаврук Тетяна Миколаївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу на кафедрі екології.

Науковий керівник

доктор геолого-мінералогічних наук, професор

Адаменко Олег Максимович,

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, професор кафедри екології

Офіційні опоненти

доктор географічних наук, доцент

Костріков Сергій Васильович,

Харківский національний університет ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри географічного моніторингу та охорони природи

кандидат географічних наук, професор

Кравчук Ярослав Софронович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри геоморфології та палеогеографії

Захист відбудеться "____"_______________2011 року о _______ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.63.02 в Інституті географії НАН України за адресою: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 44, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту географії НАН України за адресою: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 44.

Автореферат розісланий « » __________ 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат географічних наук, В.І. Передерій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З розвитком аерокосмічного землезнавства та інформаційних технологій актуальним напрямком геоморфологічних досліджень став морфологічний аналіз латеральної організації земної поверхні, суть якого полягає в дослідженні просторового взаємовідношення різнорангових морфоструктур, в тому числі морфоструктур центрального типу (МЦТ), виявлених за матеріалами дистанційних зйомок Землі.

Зв'язок морфоструктур центрального типу з процесами геоморфогенезу остаточно ще не встановлений, однак у цьому науковому напрямку багато вже зроблено. Морфоструктурам центрального типу України присвячено чимало дослідницьких робіт (В.В. Соловйов, 1975; В.М. Тимофєєв, 1981; О.Б. Гінтов, 1984; І.П. Давиденко, 1989; Б.А. Ніколаєнко, 1996, 2007; А.Г. Мичак, 1997, 1999, 2010; С.Ю. Бортник, 2002, 2007; О.В. Ковтонюк, 2003, Л.С. Галецький, 2007 та ін.). Розроблена комплексна методика виявлення та вивчення МЦТ різного типу і рангу, проведена систематика та класифікація МЦТ, побудовані та опубліковані карти лінійних і кільцевих морфоструктур України (Національний атлас України, 2007).

Актуальним є подальше вивчення морфоструктур центрального типу в різних регіонах України і, насамперед, в Українських Карпатах, де характер поєднання морфоструктур різного типу і рангу та їх взаємозв'язок з геологічною, тектонічною, ландшафтною будовою, сучасними геолого-геоморфологічними процесами досі ще практично не досліджені. Важливими для вирішення залишаються питання регіональної класифікації МЦТ, методики їх картування, встановлення просторових взаємовідношень різнорангових МЦТ та лінійних морфоструктур, дослідження зон їхньої інтерференції та морфоструктурних вузлів, утворених ними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є результатом багаторічних наукових досліджень, що проводились автором на кафедрі теоретичних основ геології, (з 2004 кафедра екології ) Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу під керівництвом професора О.М. Адаменка. Основні матеріали було зібрано під час виконання госпдоговірних тем Г-5 "Створення природничої основи регіонального екологічного моніторингу Карпатського регіону" (1990-1995 рр.) та "Створення ландшафтно-геохімічного та радіологічного моніторингу Карпатського регіону" (1994-1997 рр.), проекту ТАСІS «Вдосконалення транскордонної системи збереження природи Верховини, Україна», що проводився на території Верховинського району Івано-Франківської області з метою обґрунтування виділення нових заповідних територій (2002 р.). Тема також тісно пов'язана зі структурно-геоморфологічними дослідженнями науково-дослідної лабораторії ландшафтної екології та аерокосмічного моніторингу навколишнього середовища кафедри землезнавства та геоморфології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що проводилися в рамках виконання держбюджетних та госпдоговірних тем, співвиконавцем яких була автор, зокрема: «Створення морфоструктурної карти території України масштабу 1 : 1000000 (№ держреєстрації 0108U009632; 2008 р.) та «Розробка теоретико-методичних засад морфоструктурного аналізу території України в масштабі 1 : 1000000» (№ держреєстрації 0109U007761; 2009 р.).

Мета дисертаційного дослідження - встановити характер морфологічної латеральної організації земної поверхні Українських Карпат, виявити просторові взаємовідношення різнорангових морфоструктур, в тому числі морфоструктур центрального типу та лінійних морфоструктур, дослідити їх взаємозв'язки з ландшафтною будовою Українських Карпат, розподілом та локалізацією мінеральних ресурсів, сучасними геолого-геоморфологічними процесами.

Для досягнення мети слід було вирішити такі завдання:

- розвинути теоретично-методологічні підходи до морфологічного аналізу латеральної організації гірських територій;

- дослідити морфологічну латеральну організацію земної поверхні Українських Карпат;

- виявити прояв різнорангових морфоструктур центрального типу та зон їх інтерференції в геоморфологічній будові регіону;

- дослідити взаємозв'язки МЦТ з ландшафтною структурою території;

- дослідити геолого-структуртурні особливості МЦТ;

- дослідити сучасні екзогенні геоморфологічні процеси у межах МЦТ та зон їхньої інтерференції; карпати морфоструктура поверхня

- виявити особливості просторового розподілу та локалізації мінеральних ресурсів у системі інтерферуючих МЦТ.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження є земна поверхня Українських Карпат, предметом - морфологічна латеральна організація земної поверхні регіону досліджень та прояв в ній МЦТ.

Наукова новизна одержаних результатів. У теоретичному аспекті - розвинуто існуючі наукові підходи до морфологічного аналізу земної поверхні гірських територій.

У методичному аспекті - удосконалено методику морфологічного аналізу латеральної організації земної поверхні та адаптовано її для дослідження гірських територій.

У регіональному аспекті - вперше виявлено цілісну систему різнорангових морфоструктур центрального типу та побудовано модель МЦТ Українських Карпат; встановлено особливості рельєфу в зонах інтерференції одно- та різнорангових МЦТ і морфоструктурних вузлів, утворених ними; виявлено особливості просторової взаємодії різнорангових морфоструктур і встановлено їх взаємозв'язок з ландшафтною структурою території досліджень.

У прикладному аспекті - досліджено сучасні екзогенні геоморфологічні процеси у межах МЦТ і зон їхньої інтерференції; з'ясовано особливості просторового розподілу мінеральних ресурсів у системі МЦТ.

Методи досліджень. У дисертаційній роботі використані методи польових досліджень, дистанційні, ландшафтно-індикаційні, структурно-геоморфологічні, а також геоінформаційні методи, що дозволило розробити відповідний алгоритм, реляційну базу та виявити особливості морфологічної латеральної організації земної поверхні Українських Карпат.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у визначенні позиціонування регіону досліджень в ієрархічній системі МЦТ, встановленні взаємозв'язку між просторовим розташуванням елементів морфоструктури та диференційованістю сучасних небезпечних екзогенних геолого-геоморфологічних процесів, розміщенням родовищ корисних копалин. Результати досліджень можуть слугувати основою для здійснення еколого-геоморфологічного моніторингу природних та антропогенно зумовлених процесів, раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища, створення системи екологічної безпеки Карпатського регіону тощо.

Дані досліджень використовуються автором у навчальному процесі при викладанні курсів «Загальна та історична геологія», «Геологія та геоморфологія», «Екологія» на кафедрі землезнавства та геоморфології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному дослідженні морфологічних особливостей латеральної організації земної поверхні Українських Карпат та з'ясування ролі в ній різнорангових МЦТ, їх класифікації, встановленні прояву МЦТ у геоморфологічній, ландшафтній будові, виявлення їх взаємозв'язків з глибинною будовою Землі, розподілом та перерозподілом родовищ корисних копалин, сучасними геолого-геоморфологічними процесами тощо. Усі основні результати та висновки дисертаційного дослідження отримані особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження оприлюднені автором у доповідях на Х з'їзді Українського географічного товариства (м. Київ, 2008 р.); науково-практичній конференції, присвяченій 30-річчю навчальної і наукової діяльності Чорногірського географічного стаціонару Львівського національного університету імені Івана Франка «Природні комплекси й екосистеми верхів'я р. Прут: функціонування, моніторинг, охорона» (м. Львів, 2009 р.); щорічних наукових конференціях географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Міжнародній науково-практичній конференції «Фундаментальні проблеми сучасної географії» (м. Київ, 2010 р.), численних наукових семінарах.

Публікації. За темою дисертації опубліковано одну монографію (у співавторстві), 10 наукових праць загальним обсягом 4,3 др. арк.; з них, 6 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 174 сторінки, з них 120 сторінок тексту, таблиця (на 10 сторінках), 34 малюнки, список використаних джерел (214 позицій на 20 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв'язок з науково-дослідними програмами, планами, темами, сформульована основна мета та завдання дисертаційного дослідження, означено об'єкт і предмет досліджень, розкрито наукову новизну отриманих результатів та їх наукове і практичне значення, визначено особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі дисертації «Теоретично-методологічні основи морфологічних досліджень» висвітлюються основні теоретичні положення та методологічні підходи до морфологічних досліджень гірських територій.

Морфологічна організація земної поверхні - це інтегральна її характеристика, яка проявляється, перш за все, в особливостях планового малюнку поєднання компонентів ландшафту - рельєфу, гідромережі, грунтів, рослинного покриву і допомагає з'ясувати взаємовідношення між геологічною структурою, рельєфом та ландшафтами території. Встановлення просторової ієрархії морфоструктур, поєднаних потоками речовини, енергії та інформації у певну цілісність є завданням морфологічного аналізу, що певною мірою дає можливість розшифрувати особливості й закономірності глибинної організації надр.

На єдність походження структур і рельєфу літосфери, що склалася впродовж тривалого геолого-історичного розвитку і руху Земної кулі, як єдиної матеріальної системи, вказував у своїх працях В.Г. Бондарчук (1946). Саме він зробив принциповий висновок, що геоморфогенез є однією із специфічних форм геологічного руху, вираженням якого являються тектонічно зумовлені нерівності земної поверхні. Сам процес формування таких єдиних комплексів структур і рельєфу В.Г. Бондарчук назвав тектоорогенією.

За І. Герасимовим (1959) та О. Мещеряковим (1965) морфоструктури - це комплекси форм рельєфу і геологічної структури, історично пов'язані в одне ціле спільністю умов розвитку. Вони є цілісними орографічними та структурно-геологічними утвореннями, які мають певний об'єм і зображені на картах у вигляді ділянок певної площі.

Н.А. Флоренсов (1964) поєднав два напрями досліджень - неотектонічні та геоморфологічні в єдиний структурно-геоморфологічний. В розумінні ученого, геоморфологічна структура охоплює з одного боку форми як давньої так і новітньої і сучасної тектоніки, а з іншого - специфічні «морфологічні» властивості субстрату, що залежать від речовинного складу і структурної позиції геологічних тіл, і внутрішньо підготовлені до певного прояву в зовнішньому рельєфі.

Теоретичним стрижнем морфоструктурних досліджень Г.І. Худякова (1974) є принцип геолого-геоморфологічної конформності, за яким геолого-геоморфологічна конформна система - це нерозривна сукупність геологічного тіла, його будови, складу і зовнішньої форми.

У Національному атласі України морфоструктури визначаються, як «історико-генетичні категорії, що відображають вплив групи ендогених чинників на формування рельєфу, зокрема тектонічної структури на просторовий розподіл орографічних елементів, тектонічних рухів земної кори - на динаміку, співвідношення деструктивних і конструктивних екзогенних процесів та їхню інтенсивність» (Національний Атлас України, 2007, с. 156).

У наукових працях В.П. Палієнко та співробітників Інституту географії НАН України (1992, 2005, 2007) особлива увага приділяється динамічним характеристикам морфоструктур. До них, зокрема, відносяться направленість, інтенсивність, мінливість у часі неотектонічних рухів земної кори, успадкованість геодинамічних обстановок тощо.

Залучення до морфоструктурних досліджень аерокосмічної інформації не тільки підвищило їх якість, але й дозволило виявити кільцеві в плані геолого-геоморфологічні утворення, тобто морфоструктури центрального типу (МЦТ). Виявлений спектр радіусів МЦТ (від десятків до сотень і навіть тисяч кілометрів) привів учених до висновку про широкий діапазон глибин їх закладання, ймовірно аж до ядра - для найбільших (планетарних) МЦТ (Б.В. Єжов, Г.І. Худяков, 1984). Відповідно, можна зробити припущення, що різноглибинні процеси, які відбуваються у внутрішніх оболонках планети разом з космічними силами мають організуючий вплив на морфоструктуру Землі.

МЦТ формуються в результаті розрядки в літосфері енергетичних напруг, що накопичуються на границях внутрішніх оболонок Землі. Цей процес може відбуватисяя внаслідок фазових переходів речовини та її міграції у внутрішніх геосферах, хвильової форми переносу енергії, перерозподілу параметрів і характеристик фізичних полів та їх структурної перебудови. Регматична мережа розломів є наслідком дії ротаційних процесів, що виникають внаслідок обертання планети навколо своєї осі (Я.Г. Кац, В.В. Козлов, А.І. Полєтаєв, 1989).

Наші дослідження ґрунтувалися на викладених вище уявленнях про формування морфоструктур та на теоретико-методологічних засадах морфоструктурного аналізу, розроблених для території України на кафедрі землезнавства та геоморфології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Поняття «рельєф» та «морфоструктура» розглядаються як основні характеристики земної поверхні. Рельєф є морфологічною характеристикою гіпсометричної організації поверхні Землі в цілому та окремих територій, що розглядається відносно певного базового рівня (абсолютного чи відносного, горизонтального або нахиленого) у певному масштабі а, морфологічна структура земної поверхні - це форма латеральної організації земної поверхні з відповідними зовнішніми та внутрішніми просторовими взаємозв'язками компонентів, що її складають (С.Ю. Бортник, 2002). При такому трактуванні поняття морфоструктури є ширшим і наслідковим по відношенню до рельєфу і включає його як один із чинників морфогенезу, тісно взаємопов'язаний з іншими - кліматичними, гідрологічними, літологічними, біохімічним, що всі разом формують морфологічну структуру земної поверхні. На нашу думку, таке розуміння поняття «морфоструктура» найкраще відображає сутність земної поверхні як цілісної, ієрархічно організованої системи природних об'єктів, взаємопов'язаних стійкими просторовими зв'язками - природними процесами, що забезпечують цю цілісність.

Для гірських регіонів характерний надзвичайно складний малюнок взаємодіючих морфоструктур - лінійних, блокових та морфоструктур центрального типу. Радіуси МЦТ є функцією глибини закладання ініціюючого дану морфоструктуру джерела енергетичного імпульсу. Різноранговість МЦТ і характер їх взаємодії пов'язані з вільною та вимушеною конвекцією речовини на різних глибинах у надрах Землі, що знаходить прямий та опосередкований вплив на рельєф Землі та її морфоструктуру (Худяков, 1977). Із збільшенням глибин закладання та, відповідно, латеральних розмірів МЦТ, морфоструктура земної поверхні ускладнюється. МЦТ поширені практично всюди. Взаємодіючи між собою вже на стадії утворення, вони поєднуються в різнопорядкові ієрархічно організовані системи, від складності яких безпосередньо залежать геолого-геоморфологічні та ландшафтні особливості кожного регіону. Складчасті гірські регіони є полем дії величезної кількості МЦТ. Особливо складною морфоструктурною організацією території та своїм ландшафтним різноманіттям відрізняються області взаємодії МЦТ - інтерференційні лінзи та вузли. Встановлено, що чим складніша ієрархія МЦТ, тим більшим природним різноманіттям відрізняється територія. Виявлення просторової системи різнорангових МЦТ - від глобальних до локальних - дозволяє побудувати морфоструктурну модель регіону, що відображатиме його морфологічні та структурні особливості.

Просторова організація МЦТ допомагає визначити характер взаємодії сучасних ендогенних та екзогенних процесів, з'ясувати особливості розподілу та перерозподілу мінеральних ресурсів. Тому детальний морфологічний аналіз території на предмет латеральної організації геолого-геоморфологічного простору є надійним шляхом до пізнання особливостей розвитку рельєфу земної поверхні та безпечного використання природних ресурсів.

Існують численні класифікації морфоструктур центрального типу за різними параметрами (О.Б. Гінтов, 1978; В.В.Соловйов, 1978; С.С. Бистревська, 1979; Б.В. Єжов, Г.І. Худяков, 1988; В.В. Юшманов, 1985; В.Г. Верховцев, 1992; С.Ю. Бортник, 2002). Нами досліджувались такі основні характеристики МЦТ: 1) геометричні параметри (геометричний центр, географічна прив'язка, радіус в кілометрах, латеральні розміри, природні межі); 2) морфологічна характеристика, що дозволяє показати особливості МЦТ, їх спільні риси та принципові відмінності; 3) характеристика внутрішньої фактури, що розшифровує складність її морфологічної організації, зовнішні та внутрішні просторові зв'язки, місце у ієрархічній системі МЦТ; 4) геоструктурна характеристика, що дозволяє судити про геолого-геоморфологічні та геодинамічні умови формування МЦТ. Аналіз цієї інформації разом з дешифруванням супутникових зображень дозволив виявити морфологічні особливості латеральної організації земної поверхні на різних рівнях, що є підґрунтям для детального дослідження як кожної МЦТ зокрема, так і їх складних природних поєднань.

У другому розділі дисертації «Методика морфологічного аналізу латеральної організації гірських територій» розкрито суть та алгоритм цієї методики. Вона базується на класичних методиках геоморфологічних досліджень (В.Г. Бондарчук, 1946, 1983; К.І. Геренчук, 1963, 1968; П. Цись, 1969, 1970, І.Д. Гофштейн,1971, 1995; Я.С. Кравчук, 1999, 2005, 2008, 2010), І.П.Ковальчук, 1997, 2002; В.П. Палієнко, 1989, 1992, 2005; 2007; Черваньов, Костріков, 2006, 2010; та ін.), і на методиках морфоструктурного аналізу, розроблених для дослідження МЦТ (Г.І. Худяков, В.В. Соловйов, 1988; В.М. Тимофєєв, 1981; Б.А. Ніколаєнко, 1996; А.Г. Мичак, 1997; С.Ю. Бортник 2002; О.В. Ковтонюк, 2003 та ін.)

Суть методики морфологічного аналізу латеральної організації земної поверхні полягає в комплексному поетапному дослідженні просторового співвідношення морфоструктур різного типу і рангу та встановлення конформних зв'язків з природними процесами, які відбуваються як на поверхні Землі, так і в її надрах. Послідовність проведення морфологічного аналізу відображає розроблений нами алгоритм досліджень (мал. 1)

Попереднє ознайомлення з досліджуваним регіоном, існуючою теоретично-методичною базою, вибір методики досліджень, підбір матеріалівМАКЗ, топографічних та тематичних карт різного масштабу та рівня генералізації

v

v

Дешифрування МАКЗ з детальним структурно-геоморфологічним аналізом топографічних карт

v

Дослідження матеріалів геологічних, геоморфологічних та ландшафтознавчих досліджень з метою виявлення особливостей латеральної організації земної поверхні

v

Розробка реляційної бази даних. Побудова морфоструктурної моделі регіону з відображенням позиціонування гірської території в ієрархічній системі МЦТ

v

Розробка критеріїв класифікації та різнорангова класифікація МЦТ -

від глобальних до локальних

v

Оцінка взаємозв'язку системи виявлених МЦТ з ландшафтною структурою, диференційованістю та динамікою сучасних геоморфологічних процесів, розподілом мінеральних ресурсів, тощо

Мал. 1. Алгоритм морфологічного аналізу гірських територій

На першому етапі оцінюється загальний морфоструктурний план території. Далі проводиться дешифрування з детальним структурно-геоморфологічним аналізом топографічних карт. За аерокосмічними знімками та топографічними матеріалами будуються схеми лінеаментів, які відображають на поверхні земної кори проекції ослаблених зон, пов'язаних з геотектонічними неоднорідностями літосфери. Гетерохронні і гетерогенні лінеаменти утворюють складну морфоструктурну схему, на якій виділяються аномально відхилені від фонових простягань реперні елементи, деколи значно віддалені і непомітні на перший погляд. Саме вони утворюють радіально-концентричний каркас морфоструктур центрального типу різного радіусу.

На другому етапі, виявлені за матеріалами аерокосмічних зйомок та топографічними картами особливості морфоструктури детально вивчаються на основі геофізичних, геологічних, тектонічних, геоморфологічних, ландшафтознавчих матеріалів.

Оскільки морфоструктурні особливості земної поверхні формуються під впливом розвитку тектонічних і неотектонічних структур та супроводжуються екзогенними процесами, то для них властиві внутрішні неоднорідності, які по-різному проявляються у сучасному рельєфі. Тому не менш важливим є аналіз елементів морфоскульптури території досліджень.

На третьому, завершальному етапі, на основі проаналізованих матеріалів, здійснюється побудова морфоструктурної моделі регіону, що відображає особливості латеральної організації гірської території, її позиціонування в складній системі МЦТ; проводиться класифікація морфоструктур, з'ясовуються особливості розподілу та локалізації мінеральних ресурсів в межах виділених МЦТ, динаміки сучасних геоморфологічних процесів, особливості ландшафтної організації території тощо.

У третьому розділі дисертації «Морфологічні закономірності латеральної організації земної поверхні Українських Карпат» аналізується побудована нами морфоструктурна модель досліджуваного регіону (див. схему). Ця модель узгоджується з лінійними морфоструктурами що грунтовно досліджені в Українських Карпатах (П. М. Цись, 1968, Я.С.Кравчук, 1999, 2005, 2007, 2008, 2010, В.М. Шушняк, 2007 та ін.) і відображає взаємовідношення лінійних морфоструктур та морфоструктур центрального типу. Морфоструктурний план Українських Карпат великою мірою визначається складною інтерференцією морфоструктур центрального типу різного рангу: глобальних - Середземноморської і Євразійської, трансконтинентальних - Східноєвропейської і Карпатської, трансрегіональної Нижньодунайської, регіональних - Середньодністерської 1-го та Верхньодністерської 2-го порядку, численних локальних МЦТ та густою регматичною сіткою лінеаментів.

Вірогідно, розвиток земної поверхні Карпатського регіону відбувався на тлі інтерференції Середземноморської та Східноєвропейської МЦТ, що формувалися в різних режимах, але мали спільне поле дії, чітко підкреслене їх зовнішніми контурами. Східноєвропейська МЦТ відповідає території Східноєвропейської платформи і є складовою глобальної Євразійської МЦТ.

Ці морфоструктури задали напрям розвитку трансрегіональних та регіональних структур, які охоплюють не тільки гірську частину Карпат, але й прилеглі території Передкарпатського крайового, Закарпатського внутрішнього прогинів і Східноєвропейської платформи. Всі вони складно інтерферують між собою, утворюючи так звані морфоструктурні вузли та інтерференційні лінзи, що значно ускладнюють геоморфологічну будову. Основні повздовжні та поперечні лінеаменти різного порядку виступають каркасними елементами співрозмірних з ними МЦТ.

Регіон дослідження повністю знаходиться в межах Карпатської МЦТ, яка має радіус 550 км і дешифрується на космічних знімках масштабу 1 : 12 000 000 та 1 : 5 000 000. (А.Г. Мичак, 1998, С.Ю. Бортник, 2002). Ця морфоструктура є однією з найактивніших складових Середземноморської МЦТ. Вона охоплює всю Карпатську альпійську дугу, Велику та Малу Угорську западини, Словацький кристалічний масив, Закарпатський прогин, де її північно-східний фрагмент територіально співпадає із повздовжнім Закарпатським розломом. На заході межа Карпатської МЦТ сягає східних відрогів Альп та східного узбережжя Апенінського півострова. Дана МЦТ підкреслюється також великими дуговими відрізками долин річок Вісли, Дністра, Прута та Дунаю. Центр її знаходиться у Дунайському морфоструктурному вузлі, що виділяється за характером малюнку річкової мережі. У цьому вузлі субмеридіональний напрям долини Дунаю змінюється на субширотний (в районі Бєлграду), а плановий рисунок долин правих і лівих приток Дунаю має доцентровий характер (Драва, Сава, Тиса, Муреш, Морава). Внутрішнім, зміщеним у північно-східному напрямку, концентром Карпатської МЦТ радіусом 300 км є морфоструктура Панонського кільця, що включає Панонську низовину, а в межах України охоплює Закарпатську низовину (С.Ю. Бортник, 2002).

Гігантський розмір Карпатської МЦТ свідчить про її значну глибинність, що підтверджується геофізичними матеріалами. В межах цієї морфоструктури відмічено підняття поверхні Мохоровичича та, відповідно, потоншення земної кори (А.В. Чекунов та ін., 1993). Про глибинне становлення Карпатської МЦТ внаслідок мантійного діапіризму свідчить аномальність теплового потоку в її межах - понад 80 мВт/м2 (Р.І. Кутас, 1982).

Карпатська МЦТ взаємодіє з багатьма МЦТ різних радіусів. У межах території України вона утворює інтерференційну лінзу з Правобережною МЦТ. Ця лінза знаходиться в межах Східних Карпат і відокремлює їх від Південних Карпат. З південного заходу вона є дотичною до Панонського кільця. У цьому ж місці контакту проходить контур Нижньодунайської МЦТ, у пн.зх. частині якої знаходиться сейсмічно активна зона гір Вранча. (С.Ю. Бортник, 2002). Характерною особливістю Карпатської МЦТ є приуроченість шар'яжів-насувів до її активної периферійної зони.

Присутність значної кількості різнопорядкових морфоструктур на території дослідження зумовлює їх складне просторове співвідношення, що проявляється у вигляді ланцюгів МЦТ, різнопорядкових вузлів і морфоструктурних лінз. Щодо морфоструктур найвищого порядку (Східноєвропейської та Карпатської), то свідченням їх взаємодії є найбільша геодинамічна активність Українських Карпат у межах інтерференційної лінзи, утвореної перетином їх периферійних зон. Територіально ця глибинна лінза розташована між двома прогинами - Передкарпатським та Закарпатським, і на земній поверхні обмежується дугами їх зовнішніх контурів.

Таким чином, високорангові МЦТ своєю взаємодією визначають історію розвитку земної поверхні досліджуваної території. На їх тлі в Українських Карпатах розвиваються регіональні МЦТ - Середньодністерська 1-го порядку та Верхньодністерська 2-го порядку (С.Ю. Бортник, 2002). Середньодністерська МЦТ розташована в межах Волино-Подільської височини та на півдні охоплює Передкарпаття та Карпати, заходячи на територію Румунії та Молдови. Радіус її приблизно дорівнює 160 км. Долина Дністра в її межах має північно-західний напрямок і перетинає дану МЦТ по діаметру. При цьому, виразно виділяється центральна діаметральна смуга того ж напрямку, яка утворена долиною р. Дністер та її лівими притоками, субмеридіональні долини яких формують субпаралельну фактуру даної смуги.

Територія Верхньодністерської МЦТ 2-го порядку охоплює верхню частину басейну Дністра, включає весь гірський масив Українських Карпат, Передкарпатський прогин, долину Дністра та суміжні ділянки Східноєвропейської платформи, аж до Вороняк та Подільських Товтр. Вона має радіус 135 км. Верхньодністерська МЦТ добре виражена в рельєфі земної поверхні і чітко оконтурюється за характером рисунку гідромережі та вододілів. На північному заході зовнішній контур морфоструктури фіксується головний Європейським вододілом (дуга м. Хирів - м. Судова Вишня - м.Львів), відтак її природні межі підкреслюються витоками лівих приток Дністра аж до р. Збруч, а також витоками рік південно-західного макросхилу Українських Карпат. У діагональному напрямку морфоструктуру перетинає тектонічний уступ, що розмежовує Карпати та Передкарпаття і ділить Верхньодністерську МЦТ на відмінні за геолого-геоморфологічною будовою частини - північно-східну передгірську, яка включає Верхньодністровську улоговину на північному заході та Подільську височину - на північному сході, і південно-західну, що включає практично всю гірську частину Українських Карпат, частково, Закарпатську низовину та Верхньотисинську улоговину.

Верхньодністерська морфоструктура має декілька концентрів і відзначається надзвичайно складною фактурною будовою. Важливим доказом генетичної та морфологічної цілісності даної морфоструктури є поєднання в її межах основних морфологічних одиниць - гірських хребтів Українських Карпат та долини Дністра, що перетинають її по діагоналі. За межами Верхньодністерської МЦТ вони змінюють напрям свого простягання. Найбільшими дуговими фрагментами, що формують контури окремих концентрів даної МЦТ є долина Серету на північному сході, Тиси - на півдні. Решта контурів Верхньодністерської МЦТ фрагментарні, складені відносно невеликими дуговими ділянками річкових долин та інших морфологічних елементів земної поверхні.

До особливостей Верхньодністерської МЦТ слід віднести її дисиметричність і наявність сателітних МЦТ. Останні практично відсутні в північно-східній частині контуру. Дана МЦТ є відносно молодою, про що свідчить оконтурення нею різко антиподальних за морфологією та генезою геоморфологічних одиниць.

Серед регіональних морфоструктур центрального типу 3-го типу в Українських Карпатах нами виділені морфоструктури Східних Бескид, Горганська та Покутсько-Буковинська. Ці морфоструктури інтерферують між собою, а їхні діаметри розташовані по лінії простягання основних карпатських хребтів - у межах південно-західного відрізку дуги Східноєвропейської МЦТ. Очевидно, що всі ці морфоструктури охоплюють не тільки гірські, але й прилеглі частини Передкарпатського прогину і за своєю внутрішньою фактурою є комбінованими. Вони об'єднують своїми контурами численні локальні морфоструктури різного типу - купольні, кільцеві та комбіновані.

Локальні морфоструктури Українських Карпат відзначаються складністю своєї організації внаслідок розташування в зоні впливу як регіональних так і трансрегіональних систем МЦТ. Особливо складною будовою відзначаються області інтерференції (взаємного впливу) декількох різнорангових морфоструктур та місця перетину їх контурів (морфоструктурні вузли). Саме ці ділянки мають не впорядкований, але територіально локалізований змішаний тип малюнку гідромережі, підвищену тріщинуватість земної кори та відмінне від фонового розчленування рельєфу.

З північного заходу на південний схід через Українські Карпати по діагоналі проходить зовнішня периферійна зона трансконтинентальної Східноєвропейської МЦТ, вигнута на південний захід. У протилежному напрямку - на північний схід вигнута дуга Карпатської МЦТ. Інтерференційна лінза, тобто територія, що розташована між цими двома дугами, на земній поверхні являє собою систему субпаралельних лінеаментів високої щільності. Ця лінійно-площинна морфоструктура виявлена шляхом аналізу карт неотектоніки та космознімків. Про глибинні параметри цієї лінзи можна судити завдяки багатьом ознакам і, в першу чергу, за інтерференційними ланцюгами, утвореними різноранговими морфоструктурами. На регіональному рівні такий ланцюг утворюють згадані вище МЦТ Східних Бескид, Горганська та Покутсько-Буковинська, радіуси яких перевищують 60 км. Прикладом ланцюга нижчого порядку може слугувати поєднання МЦТ Чорноголовська, Полонина Руна, Полонинська, Свидовецька, Чорногірська, що мають радіуси до 20 км. Ланцюг, утворений локальними структурами - Ворохтянською, Кривопільською, Верховинською, Криворівненською, Устеріцькою також повністю чи частково взаємодіють з даною лінеаментною зоною, утворюючи численні лінзи і різнопорядкові вузли. Інший напрям простягання - північно-східний - мають інтерференційні ланцюги, МЦТ, приурочені до поперечних Карпатських розломів. Найчіткіше проявляється центральний ланцюг, утворений МЦТ Лімницькою, Сивулянською, Свидовецькою. Ланцюги, утворені локальними МЦТ, розташовані вздовж долин Черемошу, Прута, Чорної Тиси, Латориці. Інтерференційні ланцюги північно-західного та південно-східного простягання свідчать про домінування діагональних напрямків у геодинамічній активності регіону і зв'язки МЦТ з відповідними тектонічними порушеннями.

У четвертому розділі дисертації «Науково-прикладне значення морфологічного аналізу латеральної організації земної поверхні» висвітлено виявлені особливості взаємозв'язку систем МЦТ з ландшафтним різноманіттям території, проявом сучасних небезпечних геоморфологічних процесів, формуванням та локалізацією різних видів мінеральних ресурсів.

Згідно сучасних уявлень, ландшафт є поліструктурним утворенням. У ньому може бути виявлено стільки структур, скільки є в ньому типів зв'язків, оскільки саме зв'язок і породжує структуру (М.Д. Гродзинський, 2005). Ці структури не можна звести одна до одної, а тим більше інтегрувати їх у якусь одну - вони доповнюють одна одну. Це положення є важливим для встановлення співвідношення морфоструктур різного рівня організації через прояв зон їхньої взаємодії у ландшафтній структурі території. Проведений порівняльний аналіз побудованої нами морфоструктурної схеми з тектонічною, геологічною та ландшафтною ( всі в масштабі 1:200 000) картами, засвідчив певні особливості взаємозв'язку МЦТ з геоструктурою та ландшафтною будовою території. Так, наприклад, прослідковується певний спектр висотних місцевостей в межах тієї чи іншої МЦТ. Ландшафтна структура на рівні стрій та урочищ у межах МЦТ безпосередньо залежить від її фактурної будови. Найскладнішим рельєфом та ландшафтною структурою відзначаються місця інтерференції двох і більше морфоструктур - морфоструктурні лінзи та морфоструктурні вузли. Для цих територій характерне найбільше природне різноманіття, що проявляється насамперед у значній кількості ландшафтів. Так, наприклад згідно ландшафтного районування Українських Карпат (А.В. Мельник, 1999) ріка Черемош в межах досліджуваної нами Устеріцької МЦТ є природною межею 12 індивідуальних ландшафтів.

Вивченню небезпечних геолого-геоморфологічних явищ та процесів в Українських Карпатах присвячені численні наукові роботи ( О.М. Адаменко, 1995, 2000, 2009; Г.І. Рудько, 2000, 2002, 2009; Я.С. Кравчук,1999, 2002, 2007: І.П. Ковальчук, 1997, 2002; Р.О. Сливка, 200І; І.Д.Багрій, П.Ф. Блінов, П.Ф. Гожик та ін., 2004). На сьогодні в Україні розроблено багаторівневу систему державного моніторингу екзогенних геологічних процесів з використанням геоінформаційних систем. Нами проведено порівняльний аналіз побудованої схеми МЦТ Українських Карпат з результатами попередніх досліджень та картами сейсмічності, розвитку зсувів, селів, карсту, суфозії, бокової та площинної ерозії (Національний атлас України, 2007). Результати цього аналізу свідчать про існуючий взаємозв'язок активності цих явищ і процесів на досліджуваній території з їх позиціонуванням в системі МЦТ. Так, майже всі прояви сучасних небезпечних екзогенних процесів в Українських Карпатах приурочені до каркасних елементів та поверхонь МЦТ і відзначаються найбільшою динамічністю в зонах їх інтерференції та морфо структурних вузлах.

Для встановлення взаємозв'язку сучасних геолого-геоморфологічних процесів з елементами внутрішньої фактури МЦТ нами проводився детальний морфоструктурний аналіз (в масштабі 1 : 50 000) на ключовій ділянці гірського басейну р. Черемош. Тектонічна структура тут дуже складна і досі повністю не розшифрована. В цьому морфоструктурному вузлі Карпат сходяться головні тектонічні структури: древній фундамент - Мармароський серединний масив, складчасто-насувні скиби Чорногірського покриву, Кросненської зони, Скибового покриву, Самбірського та Бориславсько-Покутського покривів Передкарпатського прогину (Тектонічна карта Українських Карпат, 1986).

Складність морфологічної структури басейну Черемошу на нашу думку, визначається розташуванням цієї території в зоні складної інтерференції морфоструктур різного рангу. Трансконтинентальна Східноєвропейська МЦТ по діагоналі перетинає регіон з північного заходу на південний схід. Зовнішній її контур являє собою систему субпаралельних лінеаментів високої щільності. До цієї структури приурочений ланцюг локальних МЦТ: Кривопільська, Ворохтянська, Криворівненська, Устеріцька, Розтоцька. Всі вони повністю чи частково взаємодіють з даною лінеаментною зоною, утворюючи численні лінзи і складні різнопорядкові вузли. Субпаралельно трансконтинентальній морфоструктурі проходить фрагмент регіональної Середньодністерської МЦТ. 2-го порядку. Межа трансрегіональної Нижньодунайської МЦТ дешифрується в північно-західній частині, а в північно-східній частині ділянки досліджень проходить Верхньодністерська МЦТ ІІ порядку. Практичне застосування методів досліджень активності зсувів проілюстровано нами на прикладі Устеріцької МЦТ, для якої методами ГІС побудована схема зсувонебезпечності.

Морфологічний аналіз може використовується при геолого-розвідувальних та пошукових роботах. Вчення про особливу рудоконтролюючу роль МЦТ розвинуте багатьма вченими - М.А. Фаворською (1973), І.К. Волчанською (1981), І.Н. Томпсоном (1973,1984), В.В. Соловйовим (1978), В.П. Гавриловим (1978) та ін.

Особливості глибинної структури земної кори розшифровуються через морфологічну структуру, у тому числі МЦТ. Елементи останніх забезпечують процеси взаємодії поверхневих та глибинних сфер, переносу енергії і диференціації речовини, що сприяє утворенню рудних об'єктів. Аналіз взаємозв'язку лінійних морфоструктур та МЦТ показав, що як правило, лінійні розломи, та особливо, місця їх перетину - морфоструктурні вузли контролюють розташування МЦТ, а значить ці активізовані області мають спільну глибинну природу і можуть приводити до розподілу мінерально-речовинного складу порід. Це положення підтверджується картами розподілу основних родовищ корисних копалин та даними про мінеральних ресурси надр України (Л.С. Галецький, П. Ф. Гожик, 2007)

В Українських Карпатах морфоструктурний контроль мінеральних ресурсів пов'язаний як з поздовжніми морфоструктурами, сформованими в орогенний період розвитку Карпат, так із морфоструктурами центрального типу, що як правило, пов'язані з різними періодами тектоно-магматичної активізації. Прояви магматизму та рудогенезу відзначались зональністю і закономірним розташуванням в межах морфоструктур різних типів. Так, наприклад тектоно-магматичні (вулкано- і інтрузивно-купольні) морфоструктури на півдні межують з тектоногенними на півночі (І.П. Давиденко, 1989).

Морфоструктурна модель просторового співвідношення лінеаментів та МЦТ дає можливість прогнозувати перспективність локальних аномальних структур на нафту і газ. Перспективи нафтопошукових робіт в Українських Карпатах пов'язують з детальним дослідженням глибоко занурених горизонтів палеогеново-крейдяного флішу, як території розвитку рифтогенної структури, тобто сектору, що знаходиться між двома трансрегіональними лінеаментами: Ужгородсько-Підбужсько-Монастирецьким та Шопуркінсько-Надвірнянським. Саме між ними зконцентровані майже всі відомі родовища вуглеводнів Бориславсько-Покутського покриву (А.Г.Мичак, 1998). Основними пошуковими критеріями виступають особливості планового малюнку гідромережі, інтенсивність площинної та лінійної ерозії, розташування розгалужених водотоків, нахил поверхонь тощо.

Схема родовищ мінеральних вод Закарпаття (С.С. Поп, 2002) підкреслює приуроченість основних ареалів їх поширення до розломних зон, що одночасно виступають радіально-концентричними елементами МЦТ, оскільки розломи є найбільш проникними структурами для міграції хімічних речовин в надрах, чим сприяють формуванню мінеральних вод різної мінералізації.

ВИСНОВКИ

У дисертації розв'язане важливе наукове завдання, яке полягає у встановленні характеру морфологічної латеральної організації земної поверхні Українських Карпат, з'ясуванні особливостей просторового взаємовідношення лінійних морфоструктур та морфоструктур центрального типу, виявленні їх взаємозв'язків з геолого-структурною, ландшафтною будовою, локалізацією мінеральних ресурсів, сучасними геолого-геоморфологічними процесами. На основі проведеного дослідження зроблено наступні висновки.

1. Теоретико-методологічні засади морфологічного аналізу гірських територій мають свої особливості, що пов'язані з їх генезою і розвитком в системі різнорангових інтерферуючих морфоструктур. Морфологічний аналіз проводиться із застосуванням ГІС, що дозволяє виявити просторову латеральну організацію території, створити інформаційну базу даних, отримати точні параметри виявлених морфоструктур, встановити їх співрозмірність та просторову ієрархію, провести класифікацію МЦТ, розробити рекомендації для вирішення прикладних завдань.

2. Морфологічний аналіз латеральної організації земної поверхні Українських Карпат показав, що даний регіон знаходиться в сфері впливу МЦТ різних ієрархічних рівнів, що проявляється в характері морфологічної організації земної поверхні. Побудована нами морфоструктурна модель Українських Карпат відображає складну ієрархічну систему МЦТ - від глобальних до локальних.

Основний каркас території дослідження утворюють МЦТ вищих рангів - глобальні Середземноморська і Євразійська, трансконтинентальні Східноєвропейська і Карпатська та трансрегіональна Нижньодунайська. На їхньому тлі розвинуті регіональні Середньодністерська 1-го порядку та Верхньодністерська 2-го порядку МЦТ. У межах Верхньодністерської МЦТ нами виділено регіональні морфоструктури центрального типу 3-го порядку: Горганська, Покутсько-Буковинська та МЦТ Східних Бескид. Вони також характеризуються різнорідною будовою, інтерферують між собою, ускладнюючись численними локальними МЦТ. Серед найменших локальних морфоструктур найбільш поширені МЦТ трьох видів - купольні, кільцеві та комбіновані як поєднання двох попередніх. Інтерференція купольних та кільцевих МЦТ призводить до ускладнення фактурної будови МЦТ вищого порядку.

3. Різноранговим МЦТ належить суттєва роль у складній морфологічній будові Українських Карпат. Система різнорангових МЦТ відображає закономірності морфологічної організації земної поверхні різних у геоструктурному відношенні одиниць - гірської складчастої споруди Карпат, Закарпатського та Передкарпатського прогинів та частини Східноєвропейської платформи, що є результатом геодинамічної активності регіону.

Складна взаємодія морфоструктур найвищого порядку (Східноєвропейської та Карпатської) в межах інтерференційної лінзи, обмеженої їхніми периферійними зонами, є свідченням високої геодинамічної активності Українських Карпат. Просторово ця лінза охоплює територію між двома прогинами - Передкарпатським та Закарпатським і на земній поверхні обмежується дугами їх зовнішніх контурів.

Виявлені нами інтерференційні ланцюги північно-західного та південно-східного простягання свідчать про домінування діагональних напрямків у геодинамічній активності регіону і зв'язки МЦТ з відповідними тектонічними порушеннями.

4. Аналіз просторового співвідношення морфоструктур центрального типу з лінійними морфоструктурами показав, що основні повздовжні та поперечні лінеаменти різних рангів виступають каркасними елементами співрозмірних їм МЦТ, а до лінеаментних зон вищих порядків приурочені ряди локальних МЦТ. Лінійні структури та МЦТ утворюють в Українських Карпатах численні морфоструктурні вузли - місця перетину контурів декількох морфоструктур різного типу та рангу та інтерференційні лінзи - території, що знаходяться у сфері впливу двох чи декількох МЦТ. Майже всі додатні морфоструктурні вузли приурочені до головних вододілів, окремих гірських масивів та їх вершин і організують відцентрові переміщення потоків речовини. Від'ємні морфоструктурні вузли, навпаки, прив'язані до найнижчих ділянок і виступають областями акумуляції. В Українських Карпатах додатніми морфоструктурними вузлами є Чорногірська, Свидовецька, Полонинська МЦТ, від'ємними - МЦТ Ясиня, Ворохтянська, Верховинська.

Морфологічний аналіз латеральної організації гірських частин басейнів рік Черемошу і Прута свідчить, що зони інтерференції одно- та різнорангових МЦТ відіграють важливу роль в геоморфологічній будові території. Абсолютна більшість морфоструктур є комбінованими і відзначаються строкатою фактурною будовою.

5. Просторові закономірності поширення різнорангових МЦТ чітко проявляються в ландшафтній структурі регіону. Найскладнішим рельєфом та, відповідно, ландшафтною структурою відзначаються місця інтерференції двох і більше морфоструктур - морфоструктурні лінзи та морфоструктурні вузли. Для цих зон характерне найбільше природне різноманіття, що прослідковується в особливому територіальному поєднанні значної кількості ландшафтів, висотних місцевостей, урочищ, стрій. Прикладом є Устеріцька морфоструктура центрального типу, морфологічне різноманіття якої проявляється в великій кількості індивідуальних ландшатів.

6. Аналіз взаємозв'язку систем МЦТ та, особливо, зон їхньої інтерференції - морфоструктурних лінз та морфоструктурних вузлів з розвитком сучасних екзогенних геоморфологічних процесів показав, що активність останніх має тісний просторовий зв'язок із системою МЦТ. Найбільш потенційними для розвитку геолого-геоморфологічних процесів, що можуть бути активізовані антропогенним впливом, є ділянки, що знаходяться у морфоструктурних вузлах, або в зоні впливу декількох МЦТ. Так, наприклад в межах Устеріцької МЦТ, розташованої в морфоструктурному вузлі основні зсуви приурочені до ділянок, які знаходяться в зоні впливу двох МЦТ.

7. Особливості просторового розподілу мінеральних ресурсів Українських Карпат великою мірою визначається їх позиціонуванням в системі МЦТ. Рудоформуюча роль належить різним МЦТ, незалежно від їх рангу, особливо місцям їх контакту з лінійними морфоструктурами. Вирішальна роль при цьому належить просторовим системам, пов'язаним з активними зонами розломів, про активізацію яких свідчать зони ущільнення лінеаментів. Найбільш проникливими для рідких і газоподібних речовин з глибин є місця найбільшої тріщинуватості земної кори, що як правило, утворюються при перетині розломів, тобто морфоструктурні вузли. У зв'язку з цим, глибинні розломи часто є рудними зонами, а на їх перетині утворюються рудні вузли.

В активних периферійних зонах МЦТ та зонах їхньої інтерференції часто утворюються нафтові пастки, а зміна напруг в цих зонах призводить до вертикальної та горизонтальної міграції вуглеводнів.

Поширення джерел мінеральних вод Прикарпаття та Закарпаття підкреслює приуроченість їх поширення до розломних зон, що одночасно виступають радіально-концентричними елементами МЦТ.

Виявлені особливості морфологічної латеральної організації земної поверхні Українських Карпат та поглиблення уяви про чітке позиціонування регіону в ієрархічно підпорядкованій системі МЦТ мають суттєве значення для пошуків родовищ мінеральних ресурсів, створення системи моніторингу сучасних природних та антропогенно зумовлених небезпечних геолого-геоморфологічних процесів тощо.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Природничі основи екологічного моніторингу Карпатського регіону / [О.Адаменко, Я.Адаменко, В. Булмасов, Т. Лаврук та ін.] ; за ред. О. Адаменка. - К. : Манускрипт, 1997. - 208 с. (Особистий внесок автора: дослідження ландшафтної структури Верхньопрутської рекреаційної зони).

Публікації у фахових виданнях

2. Лаврук Т.М. Природні умови і рекреаційні ресурси ландшафтних комплексів Скибових Горган / Т.М. Лаврук, А.В. Мельник // Фізична географія та геоморфологія. - 2003. - Вип. 45. - С. 138-144 (Особистий внесок автора: дослідження ландшафтної структури Скибових Горган).

3. Мельник А.В. Рекреаційні ресурси ландшафтних комплексів Горган / А.В. Мельник, Т.М. Лаврук // Фізична географія та геоморфологія. - 2004. - Вип. 46. - С.34-36. (Особистий внесок автора: дослідження ландшафтної структури Горган).

4. Лаврук Т.М. Морфоструктури Центрального типу басейну Верхнього Прута / Т.М. Лаврук, С.В. Пасько // Фізична географія та геоморфологія. - 2009. - Вип. 55. - С. 306-310. (Особистий внесок автора: дослідження морфологічної організації земної поверхні басейну Верхнього Прута).

5. Лаврук Т.М. Роль морфоструктур центрального типу у латеральній морфологічній організації земної поверхні Українських Карпат / Т.М. Лаврук // Фізична географія та геоморфологія. - 2009. - Вип. 56. - С. 143-149.

6. Лаврук Т.М. Особливості фактурної будови Верхньо-Дністерської МЦТ / Т.М. Лаврук // Фізична географія та геоморфологія. - 2009. - Вип. 57. - С. 190-192.

7. Лаврук Т.М. Аналіз сучасних небезпечних геоморфологічних процесів гірських територій методами геоінформаційних технологій (на прикладі МЦТ Устеріки / Т.М. Лаврук, О.В. Касьян // Фізична географія та геоморфологія. - 2010. - Вип.2(59). - С. 97-102 (Особистий внесок автора: постановка проблеми, вибір району досліджень, розробка методів та узагальнення даних).