Закарпаття
Географічне положення, територія, адміністративний поділ Закарпатської області. Рельєф та геологічна будова, корисні копалини. Клімат, рослинність та тваринний світ. Кількість та склад населення. Народне та курортне господарство, туристські маршрути.
| Рубрика | География и экономическая география |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.03.2015 |
| Размер файла | 93,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У горах, де велика висота, різкі форми рельєфу, переважання крутих схилів приводить до того, що тут відбувається змивання грунтів дощовими і талими сніговими водами. Всі пухкі продукти руйнування гірських порід з крутих схилів швидко зносять в нижчі місця, і залишаються лише великі уламки каміння-і щебеню. Змитий дрібнозем відкладається на більш пологих схилах, у нижніх їх частинах, та в долинах-Все це вимагає проведення ґрунтозахисних лісонасаджувальних робіт. Вирубування лісів на крутих схилах та несвоєчасно проведені лісонасаджувальні роботи у свій час сприяли змиванню грунтів, руйнуванню природи.
На крутих схилах утворюються великі осипи, і грунтово-рослинного покриву майже немає. На пологих схилах дрібнозему більше, тому тут утворюються грунти.
В умовах гірського рельєфу і кам'янистих грунтів вертикальне промивання грунту і грунтоутворюючий процес відбуваються дуже повільно, гумусний горизонт виражений слабо.
На крутих схилах і вершинах гір переважають скелетні, кам'янисті грунти.
Більш пологі схили вкриті суглинковими буроземно-підзолистими грунтами. Між гірсько-лісовими грунтами північного заходу області і південного сходу є деякі відмінності. У південно-східній частині області більше опадів і промивання грунтів відбувається інтенсивніше, тому грунти тут зазнали більшого опідзолювання. Цьому сприяє також переважання в лісовому покриві хвойних порід. Так, на північних схилах Свидівця, який вкритий хвойними лісами, грунти більш опідзолені, ніж на південних, де переважають листяні ліси. На безлісих вершинах гір (полонинах) грунти гірсько-лучні, буроземно-підзолисті, переважно суглинкові, але із значною домішкою щебеню. Такі грунти формуються під трав'янистою рослинністю, коріння якої утворює густу дернину товщиною З-5 см. На глибині понад 40 см і нижче залягає або щебінь, або корінні породи.
На пологих схилах великих річкових долин, де немає лісового покриву, розміщені орні землі, луки, подекуди зарості чагарників. Тут утворюються вторинно задерновані опідзолені грунти, за механічним складом суглинкові або глинисті. В гірсько-лісових районах Закарпаття лише ці грунти використовують під сільськогосподарські культури, хоч продуктивність їх невелика.
Грунти Закарпатської низовини розвиваються на молодих річкових (алювіальних) відкладах, які до цього часу продовжують нагромаджуватись. Слабо підзолені алювіальні грунти вкривають широкі долини Ужа, Латориці, Тиси. За механічним складом вони супіщані або слабосуглинкові. Заболочені і зайняті луками зниження вкриті дерново-лучними глейовими грунтами. Дерново-глейові грунти пройшли складну історію розвитку: при високому рівні р. Тиси вони розвивалися по дерновому типу. В міру врізування Тиси у свої береги низовина вкривалась лісами, під якими йшло опідзолювання дернових грунтів. Дерново-глейові грунти приурочені до знижень, і нижні
їх шари розкислені (оглеєні). Дернові опідзолені грунти за своїми властивостями дуже нагадують підзолисті, лише трохи багатші від них на гумус і мають глибший гумусовий горизонт. Вони також кислі, безструктурні і бідні на органічні речовини.
Отже, всі грунти Закарпаття мають ряд спільних рис: добре виражену кислотність, бідність на гумус та поживні речовини, а також безструктурність. Однак при застосуванні правильної агротехніки в вологих кліматичних умовах області вони можуть давати високі урожаї сільськогосподарських культур. На південно-західних схилах і на низовині на них вирощують виноград, тютюн, овочі тощо. Для підвищення родючості грунтів Закарпаття насамперед необхідно уміло запроваджувати на них травопільні сівозміни, особливо в передгір'ї і горах. Сіяння трав потрібне не лише для поліпшення структурності грунтів. Воно є також хорошим засобом боротьби з ерозією грунтів і, крім того, забезпечує тваринництво додатковими кормами. Вологий клімат сприяє успішному зростанню тут конюшини, тимофіївки та інших трав, під якими грунти набувають структурності. Необхідним і дуже ефективним заходом є вапнування, яке, знищуючи кислотність грунтів, дає велике збільшення врожаю. Великий вплив на урожай має гній, який є не лише добривом для рослин, але і сприяє утворенню структури грунту, в поєднанні з травопільними сівозмінами і вапнуванням.
У північно-східних передгір'ях, а також на низовині необхідно відводити зайву воду, влаштовуючи дренаж. У передгір'ях можна застосовувати закритий (кротовий) дренаж, а на низовині - за допомогою каналів.
У гірській зоні і передгір'ях необхідно вести боротьбу з ерозією грунтів, влаштовуючи спеціальні водозливи, застосовуючи оранку впоперек схилів, залужування широких смуг у межах схилів тощо.
Територію Закарпаття щодо грунтів можна поділити на такі смуги:
1. Гірська, яка займає ^з території області і має глинисто-піщані грунти. На цих грунтах росте в основному ліс, який займає до 60% площі. Орні землі тут зустрічаються лише по долинах річок.
2. Середня, що пролягає від Перечина через Мукачеве, Іршаву до Хуста і має грунти, які утворилися на продуктах вивітрювання андезитових і трахітових порід.
3. Низовинна, що займає Закарпатську низовину і долини річок, з родючими грунтами на алювіальних і делювіальних наносах і відкладах.
Рослинність
Природні умови Закарпатської області дуже різноманітні, що обумовлює також різноманітність рослинності. Тут в розподілі рослинності основне значення має висота над рівнем моря, ускладнена місцевими змінами рельєфу, а також мікрокліматичними і ґрунтовими умовами. Крім вертикальної поясності, в Закарпатті мають місце деякі відмінності в рослинності в горизонтальному напрямі. Все це пояснюється кліматом, рельєфом та іншими факторами.
Внаслідок господарської діяльності людини природна рослинність в різних частинах області збереглася не в однаковій мірі. Найменші площі під природною рослинністю на низовині і передгір'ї. Густота населення тут велика і більша частина земельних угідь використовується під сільськогосподарські культури. У гірській частині густота населення значно менша і природна рослинність тут збереглася краще. На гребенях найвищих хребтів, так званих полонинах, нема постійних поселень, але рослинний покрив їх дуже змінений внаслідок випасання худоби протягом багатьох століть.
Слід відзначити, що панівним типом рослинності в доісторичні часи, як у горах (до 1500 м}, так і на низовині були ліси. Про це свідчить ґрунтовий покрив, який зберіг ще сліди минулого підзолистого періоду процесу ґрунтоутворення.
Гірські хребти вище 1500 м над рівнем моря вкриті чагарниковою, а також субальпійською та альпійською трав'яною рослинністю.
У лісовій рослинності панівними є широколисті ліси, поширені на низовині, у передгір'ї і в нижньому лісовому поясі в горах. Хвойні ліси, що знаходяться переважно у південно-східних районах, утворюють верхній лісовий пояс.
На низовині найбільш поширені дубові та дубово-грабові ліси. На зниженнях іноді трапляються вільшняки, а вздовж річок осокірники та вербняки. Інколи вздовж річок є зарості верб. У лісах переважає дуб звичайний і граб; крім того, зустрічається ясен, клен звичайний і польовий, липа, в'яз та ін.
На більшій частині низовини ліси вирубані, і ці ділянки використовуються під посіви різних сільськогосподарських культур. Чималі площі зайняті вторинно-лучною і зрідка вторинно-степовою рослинністю. Заливні луки займають заплави річок. Суходільні луки тепер майже цілком розорані. Степова рослинність представлена тут післялісовими типчняками, які розвинені на підвищених ділянках рівнини.
У передгір'ї (до 400-500 м над рівнем моря) переважають дубові, менше-дубово-грабові та букові ліси. Досить поширені у передгір'ї післялісові луки, де ростуть костриця червона та мітлиця звичайна.
У гірських лісах області виділяються нижній і верхній пояси. Нижній гірський лісовий пояс (400 - 900 м) представлений переважно буковими лісами, а верхній (від 900 м і до верхньої межі лісу - 1100 - 1500 м) - в основному темнохвойними ялиновими лісами. Однак розчленування лісової рослинності в горах на пояси не завжди чітко виражене. У північно-західних районах області поясу темнохвойних лісів зовсім немає, а букові ліси, піднімаючись у гори в середньому до 1200 лі, утворюють верхню межу лісу. У південно-східних районах області ялинові і ялиново-смерекові ліси спускаються до 600 м і навіть нижче. Верхня межа темнохвойних лісів дуже звивиста і проходить в середньому на рівні 1150-1300 м. Проте по улоговинах ліси окремими язиками піднімаються в гори до 1500 м.
Внаслідок хижацького вирубування лісів у минулому в нижній частині букового поясу (особливо в північно-західних районах) поширені грабняки, що утворилися на місці колишніх бучин.
Перехід від нижнього букового до верхнього ялинового поясу не завжди чітко виявлений. У буковому поясі ростуть також смереки і ялина. Трапляється і так, що в ялиновий пояс заходить бук, який разом з ялиною та смерекою утворює буково-смереково-яли-нові ліси. Чисті ялинові ліси є лише в горах північно-східної частини області вище 1000 м над рівнем моря.
По гірських схилах, а також на невисоких хребтах (до 1000-1200 м) над рівнем моря значні території займають гірські луки, які розвинулись в основному в місцях вирубаних букових і частково ялинових лісів, переважно у східній частині області.
Кліматичні умови області (насамперед велика кількість опадів і нежарке літо) сприятливо впливають на розвиток у гірсько-лісовому поясі лучної рослинності, де вона швидко займає місця викорчуваного лісу. На сінокісних площах поширені луки з мітлиці звичайної, костриці червоної та мички. Менші площі займають луки, на яких переважає костриця лучна, трясучка середня, гребінник звичайний, конюшина тощо.
На висоті 1200-1800 м розташований субальпійський пояс, який характеризується лучною рослинністю з переважанням у травостої мички. В меншій мірі тут поширені мохово-лишайникові пустища з чорницею, лохиною і брусницею. Ще рідше трапляються ділянки ялинового та букового рідколісся, чагарникового криволісся з сосни, терну і вільхи зеленої та зарості ялівцю сибірського і рододендрона східно-карпатського. По гірських улоговинах розкинулись невеликі болітця. Сучасний рослинний покрив субальпійського поясу у великій мірі склався уже під впливом господарської діяльності людини.
Альпійський пояс виражений незначними ділянками на вершинах найвищих гір, понад 1800 м у південно-східній частині Закарпаття. Дерев'янисто-чагарникової рослинності тут уже немає.
Найбільш поширені луки з костриці, осоки та ситнику. Окремо слід вказати на рослинність кам'яних осипів і скель, що належать до типових високогірних видів, серед яких багато ендемічних і рідкісних форм.
За своїми природними рослинними ресурсами Закарпатська область є однією з найбагатших в УРСР. Понад 50% її території займає природна рослинність, в окремих гірських районах-до 85%. Внаслідок широкого застосування лісокультурних та агротехнічних заходів рослинні ресурси будуть значно зростати.
Закарпаття належить до найбільш лісистих областей УРСР. Майже 50% її території займають ліси. Північні і особливо північно-східні райони найбільш лісисті, менше лісів у передгір'ї і зовсім мало на низовині. Основними лісовими породами Закарпаття є бук, ялина, дуб, граб, смерека, поширені також явір, ясень, клен, в'яз, липа, вільха, осика тощо. Крім того, тут зустрічаються такі релікти, як кедрова сосна, модрина (Горгани), тис (Рахівський район), береза (передгір'я). Ліси-основне природне багатство Закарпаття. Збагачення лісових ресурсів і їх бережливе використання є важливим народногосподарським завданням.
Лісовий фонд Закарпатської області дуже значний. Загальна площа лісів тут перевищує 700 тис. га, у тому числі спілих та перестійних лісів близько 110 тис. га. А загальний запас деревини перевищує 120 млн. куб. м, у тому числі спілих і перестійних лісів близько 40 млн. куб. м.
Ліси Закарпаття характеризуються цінними породами, значним приростом, запасами і високим виходом ділової деревини. Якщо середній приріст деревини по СРСР становить 1,3 куб. м на гектар, а по УРСР 2,7 куб. м, то в Закарпатській області він перевищує 4 куб. м. У більшості областей УРСР запас деревини на гектар коливається в межах 35 - 137 кубі. м, а в Закарпатській області він досягає 211 куб. м. Головною деревною породою Закарпаття є бук, який займає близько 60% усієї вкритої лісом площі. Велика продуктивність, високі захисні властивості, а також широке застосування у меблевій промисловості ставлять бук на перше місце серед інших порід. Ялина займає 30%, дуб-6-7,5%, смерека-2%, решта припадає на інші породи. Бук росте найбільше в північно-західних районах, ялинові ліси в східній частині області, дубові переважно на рівнині і в передгір'ї.
Ліси представлені молодими, середнього віку і Частково перестійними насадженнями.
До возз'єднання Закарпаття з УРСР його лісовому господарству майже не приділялось ніякої уваги. Близько половини всіх лісів належало приватним власникам, магнатам (наприклад Шенборн) і монастирям. Лісозаготівлі проводились на великих масивах, річний обсяг вирубок набагато перевищував природний приріст.
За Радянської влади на Закарпатті проведена велика робота по впорядкуванню і розвитку лісового господарства. Ліси поділено на дві групи: перша з них включає ліси навколо міст і санаторіїв радіусом від 3 до 20 км, приполонинні 500-метрові смуги, ґрунтозахисні ліси на крутих схилах і заповідники. Тепер площа цих лісів займає понад 245 тис. га. їх суворо оберігають, рубки головного користування тут не проводять. Усі інші ліси входять до другої групи; тут заготовляють основну масу деревини для потреб народного господарства.
У перші роки після Вітчизняної війни в зв'язку з необхідністю швидкої відбудови народного господарства в області допускалось дещо посилене вирубування лісу. В окремі роки вирубки перевищили річний приріст деревини. Це значно погіршило стан лісів, привело до зниження їх захисних властивостей і народному господарству було завдано значних збитків. Держава була змушена вжити заходів до зменшення вирубки лісу. Щоб зберегти цінні букові ліси, в них не провадять суцільного рубання, а лише поступове і вибіркове.
За останні роки посаджено більше 120 тис. га молодих лісів. Лісове господарство об'єднали з лісовою промисловістю, створивши комплексні господарства-лісокомбінати. Досліди, проведені лісокомбінатами і Карпатською лісовою дослідною станцією, вказують на можливість вирощувати штучним способом у широких масштабах бук. Насаджують також волоський і сірий горіхи, черешні, яблуні, груші. На великих площах посаджено швидкоростучі породи: модрину, смереку дугласову, тополю канадську, акацію тощо. Рік у рік зменшуються заготівлі лісу. Зростає його продуктивність.
Гірський рельєф і відсутність відповідних шляхів сполучення утруднювало експлуатацію лісів віддалених і менш доступних районів, тому рубали переважно букові ліси, розміщені недалеко від населених пунктів. Внаслідок хижацького господарювання в минулому близько 5% земель лісового фонду Закарпаття виявилися зовсім невкритими лісом. За Радянської влади проводяться широкі державні заходи по залісненню цих земель.
До ділянок, які потребують невідкладної охорони, належать:
1) Угольський буково-тисовий праліс, де на площі 10 га росте більше 1500 тисів;
2) гора Близниця на Свидівецькому хребті, де на площі близько 1000 га є рідкісні виходи вапняків із специфічною для них флорою;
3) урочища Усть-Чорнянського лісокомбінату, де зустрічається кедрова сосна віком до 300 років і 15 - 18 м заввишки, модрина, а також папороть брехнум колосистий;
4) букові праліси у верхів'ях р. Шипки під полониною Рівною.
Крім того, слід заповідати такі пам'ятки природи:
а) діброву в урочищах Шеленьку, Товстий та Ієрослав (Хустський лісокомбінат), в утворенні якої бере участь дуб скельний з домішкою береки і кизилу;
б) діброву в урочищах Атак у долині р. Боржави (Берегівський лісокомбінат);
в) букові та буково-ясенові переліски на горі Антоловецькій Поляні (Ужгородський лісокомбінат) з великими заростями скополії;
г) буково-дубовий і дубовий ліс з дуба скельного в урочищі Сухому Потоці (Ужгородський лісокомбінат) на площі 25 га з домішкою береки в трав'яному покриві і в'язілю широколистого;
д) смереково-дубовий ліс з дуба скельного в урочищі Кузії (Великобичківський лісокомбінат); на скелях тут зустрічаються дзвоники карпатські та корту-за Матіолі;
е) Чорна Гора біля м. Виноградова з лісостеповою рослинністю та рідкісними перистою ковилою, півниками німецькими, сугайником угорським, волошками стиснутими;
є) єдине в області острівне місце поширення сосни звичайної в Хустському лісокомбінаті на площі 25 га;
ж) вершину гори Пікуй, де ростуть рідкісні трави 4 проходить верхня межа лісу;
з) гору Попаддю в Усть-Чорнянському лісокомбінаті, де ростуть кедрова сосна, зарості сосни жереп та тирлича жовтого на луках.
Крім того, треба взяти під охорону всі інші місця поширення тиса, зокрема у Великобичківському (урочища Соколове, Довгий, Ділове, Малу Росіш і Тисовий Груни), Міжгірському (три місця), Жденівському (під полониною Пікуй) лісокомбінатах, в околицях сіл Богди і Лугів Рахівського району. Заслуговують на охорону також місця поширення бузку карпатського поблизу с. Жденового, в околицях с. Лютої та в урочищі Лаки Великоберезнянського лісокомбінату, в околицях с. Підполоззя Воловецького району, в околицях м. Сваляви. Необхідно налагодити охорону окремих видів рослин, які зустрічаються в Закарпатті дуже рідко.
У програмі побудови комуністичного суспільства, прийнятій XXII з'їздом КПРС, велика увага приділяється охороні і раціональному використанню лісових, водних та інших природних багатств, їх відновленню і примноженню. "Про людину комуністичного суспільства ми не маємо підстав думати інакше, як про більш знаючу і культурну, більш вимогливу, ніж ми і наші сучасники. Слід уникнути докорів з її боку за погану охорону природи, за зневажливе ставлення до її рідкісних і неповторних явищ, подібно до тих докорів, які ми справедливо посилаємо на адресу наших попередників" (акад. Погребняк П. С.).
Тваринний світ
Природні умови Закарпаття з гірським рельєфом, великою кількістю річок, багатою і різноманітною рослинністю зумовлюють багатий і різноманітний тваринний світ.
У цілому звірі Закарпаття представлені 63 видами. Найрізноманітніші і найчисленніші з них-це гризуни (миші, полівки, пацюки, соні, зайці). У горах зустрічаються миші та снігові полівки, а на рівнині хом'яки і ондатри. Багато на рівнині також кажанів, де вони збираються в зручних місцях зграями по кілька тисяч штук. З комахоїдних поширені кроти, буро-зубки, білозубки, кутори, їжаки, а в горах-альпійська землерийка.
На Закарпатті є понад 180 видів птахів. Майже половина з них перелітні і близько однієї третини - осілі. Інші птахи належать до залітних, пролітних або прилітних лише на зиму.
З птахів, які гніздують на Закарпатті, найбільш характерними є: глухар, тетерев, рябчик, горішанка, чиж, снігур, шишкар, синиця, дятел, пугач, сова, лелека чорний, коник гірський, тинівка альпійська, дрізд гірський, плиска гірська, пронурок, запсан та ін.
Водоплавних і болотних птахів через відсутність сприятливих місць дуже мало, але під час весняного та осіннього перельотів сюди залітають гуси, качки, журавлі, кулики тощо. З інших птахів можна зустрінути голубів, зозуль, одудів, дятлів, рибалочок, стрижів та ін. Птахи з родини куриних, які мають промислове значення, на території Закарпаття пере-' бувають під охороною закону у зв'язку з їх нечисленністю.
З плазунів тут водяться: гадюка звичайна, ящірка живородна; земноводних: тритон гірський, саламандра плямиста та ін. Крім того, в області водяться:
болотна черепаха, безнога ящірка, водяний вуж і неотруйна змія - мідянка. Зустрічається ескулапова змія.
З комах найбільш поширеними є: короїд, вусач ялиновий, плодожерка букова, шовкопряд непарний та ін.
Ліси Закарпаття, обширні полонини з гірськими річками багаті на диких промислових звірів. Тут водяться: лисиця, дикий кіт, гірський козел. До недавнього часу головним об'єктом полювання був бурий карпатський ведмідь, який тепер зустрічається дуже рідко. Дуже рідкісною стала також рись. Порівняно часто зустрічаються дикі кабани і вовки.
Окреме місце у тваринному світі Закарпаття займають карпатські олені. В гірських лісах зустрічається також козуля. Крім того, водяться зайці, борсуки, куниці, видри, лисиці. В лісах водяться рябчики, бекаси, орли, коршуни, соколи. На Закарпатській низовині гніздують куріпки, дикі качки, чирки, гуси, чайки, лебеді, чаплі, журавлі, мартини.
На території Закарпаття можна виділити - при зоогеографічні підрайони:
1. Передгірний лісовий, для якого характерне змішання степових і лісових форм.
2. Гірський лісовий, який поділяється на дві ділянки - тайгового і букового лісу. До гірського лісового підрайону, крім звичайних тайгових форм, входить ряд таких специфічних гірських видів тварин, як щур водяний, пронурок, гірська плиска, саламандра плямиста, гірська кумка та ін.
3. Високогірний, який об'єднує безлісі гірські вершини субальпійського типу з незначними елементами альпійського поясу. Фауна цього підрайону представлена такими формами, як альпійська бурозубка, полівка снігова, коник гірський і тинівка альпійська.
У численних річках і невеликих озерах є близько 50 видів прісноводних риб. Більше половини з них належить до родини коропових. З інших риб особливо цікавими є лососеві: лосось дунайський, форель, харіус, які водяться в чистій, холодній і багатій на кисень воді гірських річок. Лосось живе здебільшого в глибоких річках з кам'янистим дном; він, на відміну від інших лососевих, живе у прісній воді, зокрема в Чорній Тисі і Білій Тисі, Тереблі, Тересві. У гирлах річок водяться: судак, стерлядь, щука, короп. Сом живе в нижніх течіях річок західної частини області. Лин і щука розмножуються в багатьох річках. Лящ зустрічається лише в річках західної частини області. Великого значення набуває штучне розведення риби в ставках, озерах та річках. Для безперервного збільшення цінних риб в області створено 14 форелевих заводів, які вирощують молодняк і зарибнюють ним річки.
Населення
У Закарпатській області в 1921 р. загальна кількість населення становила 604,5 тис. чоловік. За переписом 1930 р. вона досягла 750 тис. чоловік, а в 1936 р. - майже 800 тис. За час німецько-угорської фашистської окупації населення області різко зменшилось. Багато трудящих загинуло в гітлерівських та хортістських катівнях. В радянський час населення області швидко зростає і на 1965 р. становило 1022 тис. чоловік.
Населення Закарпатської області по території розміщене нерівномірно. Найбільша густота його в південно-західній частині (райони Берегівський, Мукачівський, Ужгородський, Виноградівський), найменша - в гірських місцевостях. У рівнинних і передгірних районах густота населення перевищує 100 - 110 чоловік на 1 км2 при середній густоті по області 80 чоловік на 1 км2, а в гірських районах вона в 2,5-3 рази нижча і становить 35-40 чоловік на 1 км'1.
Основне населення області - українці (близько 73%). Серед них тут виділяють 2 етнографічні групи:
гуцулів і бойків. Кожна з цих груп має свої незначні і неістотні відмінності й особливості в господарстві, мові, культурі, побуті тощо. Гуцули живуть на південному сході області, переважно в горах, і населяють Рахівський та частково суміжні райони. Бойки - верховинці, населяють центральну частину Закарпаття. Серед цих груп виділяються гуцули, їх одяг дуже барвистий, оздоблений вишивкою і прикрасами, вишиті сорочки, апліковані овчинні безрукавки, пістряві запаски, повстяні брилі, різноколірні хустки, оздоблені торбинки, широкий пояс, прикрашений металевими ґудзиками та кільцями. У наш час такий поділ має умовне значення. Гуцули тепер носять такий самий одяг, як в інших областях УРСР, а барвисте вбрання одягають переважно під час народних свят, гулянь, 'зустрічей, урочистих вечорів тощо.
Радянська влада надала трудящим Закарпаття роботу в різних галузях промисловості, сільського і лісового господарства, забезпечила їм високі заробітки. Всюди проводиться широке господарське і житлове будівництво. Організовано продаж всіх продуктів і товарів для населення в державних і кооперативних магазинах. Частина населення переселилася з гірських районів у зручніші низовинні, де значно більше земель, придатних для сільськогосподарського використання. Завершено індустріалізацію і колективізацію народного господарства, що сприяє дальшому соціалістичному будівництву в містах і селах області, поліпшенню добробуту трудящих, формуванню нової радянської людини з комуністичними рисами характеру.
Населення Закарпаття умовно поділяють на верховинців і долинян. Долиняни живуть на рівнині і в передгір'ях і займаються землеробством, садівництвом та овочівництвом. Верховинці працюють переважно на державних лісозаготівлях і в тваринництві.
Друге місце щодо кількості населення (15,9%) належить угорцям, які живуть переважно в Берегівському та Виноградівському районах, а також у містах. Угорські колгоспи, розміщені на родючих землях області, мають найкращі в області виноградники і багато досвідчених виноробів.
Третє місце щодо кількості населення займають росіяни (3,2'%). Вони живуть як у містах, так і в селах. Крім того, на південному сході Закарпаття живе небагато румунів (до 2%), на крайньому заході-словаків (1,3%), переважно в містах-євреїв і циганів. У Радянському Закарпатті народи всіх національностей вільно розвивають свою культуру. Школи працюють з українською, угорською, російською та румунською мовами викладання. Нерідко на підприємствах, в колгоспах, в установах працюють люди різних національностей.
Більшість населення Закарпатської області працює в сільському господарстві та на лісорозробках і живе в сільських населених пунктах. Міське населення становить 29%.
За Радянської влади відбулися значні зміни в соціальному складі населення. Збільшилася кількість робітників, які працюють у різних галузях промисловості. Після возз'єднання відбулися докорінні зміни в економічному, політичному і культурному житті населення Закарпаття. Трудяще селянство області під керівництвом Комуністичної партії зламало опір куркульства і об'єдналося в колгоспи. В селах Закарпаття виросли кадри спеціалістів, трактористи, шофери, комбайнери, бригадири, а також трудова інтелігенція. В сільському господарстві є багато передовиків-колгоспників, які за досягнуті великі успіхи в комуністичному будівництві нагороджені орденами і медалями, а найкращі з них удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці.
Рік у рік зростає добробут колгоспного селянства. Виросла вартість трудодня, колгоспники одержують великі грошові прибутки, будують нові житлові будинки тощо.
В області збудовано за рахунок державних капіталовкладень близько 800 тис. кв. м житла. За допомогою держави індивідуальні забудовники збудували понад 86 тис. будинків, у тому числі більше 74 тис. будинків у сільській місцевості. Невпізнанними стали села.
Швидкий розвиток промисловості області спричинився до зростання кількості індустріальних робітників найрізноманітніших професій: механіків, шахтарів, електротехніків, шоферів.
Розвивається освіта. З 1945 р. в Ужгороді працює державний університет, при ньому є два загальнонаукових (в Ужгороді і Виноградові) і загальнотехнічних. факультети. В університеті навчається близько 8 тис. студентів 14 національностей, діти лісорубів, шахтарів, колгоспників, солекопів, виноградарів, міської та сільської інтелігенції. В університеті є 6 факультетів (історичний, філологічний, фізико-математичний, біологічний, хімічний, медичний), до 40 кафедр, які ведуть велику наукову і педагогічну роботу. Ужгородський університет має сім навчальних корпусів з добре обладнаними кабінетами і лабораторіями, а також ботанічний сад, в якому провадиться велика навчальна і експериментальна робота. Зоологічний музей має понад 2500 експонатів фауни Закарпаття та ін-' ших районів СРСР. Університет має біологічну станцію, де провадиться навчально-польова практика. Велике значення має бібліотека університету з більш як 300 тис. томів. Заклад провадить велику експедиційну роботу в Закарпатті і інших районах країни.
В області працюють обласна державна сільськогосподарська дослідна станція, Гірсько-Карпатська дослідна станція, філіал Науково-дослідного інституту землеробства і тваринництва західних районів УРСР, Мукачівський філіал Львівського науково-дослідного інституту педіатрії, акушерства і гінекології, Закарпатська лісово-дослідна станція Українського інституту лісового господарства і меліорації, обласна державна станція по племінній роботі і штучному осіменінню сільськогосподарських тварин, Ужгородський філіал Одеського інституту курортології.
У народному господарстві області в 1964 р. працювало 35,5 тис. спеціалістів з вищою і середньою спеціальною освітою. У Закарпатті є такі середні спеціальні навчальні заклади: лісотехнічний, кооперативний, сільськогосподарський, радянської торгівлі, культосвітній, два політехнікуми, училища прикладного мистецтва, музичне, педагогічне, 4 медичних, 6 професійно-технічних училищ.
У 1964/65 навчальному році в області було 768 загальноосвітніх шкіл, у тому числі 125 середніх і 349 восьмирічних.
У 1964 р. в Закарпатській області було 372 постій-нодіючих дитячих садки і 59 ясел, де виховувалося понад 71 тис. дітей.
З інших позашкільних дитячих закладів працювало 15 палаців і будинків піонерів, клуб інтернаціональної дружби, 2 станції юних техніків, 2 станції юних натуралістів, 5 дитячих спортивних шкіл, обласна дитяча туристська база, дитяча залізниця.
У 1964 р. в області було 608 палаців культури і клубів, 794 бібліотеки, 638 кінотеатрів та кіноустановок, краєзнавчі музеї та картинна галерея. Працював 41 народний університет.
В області виходять обласна газета "Закарпатська правда" (з випусками українською, російською, угорською мовами), 11 районних та інших газет. В Ужгороді працює книжкове видавництво "Карпати", обласні відділення спілок письменників, журналістів, художників УРСР. Провадиться обласне радіомовлення українською та угорською мовами. Працює телеретрансляційна станція. В області у користуванні трудящих в 1964 р. було 87 тис. трансляційних радіоточок, понад 107 тис. радіоприймачів, 13 тис. телевізорів.
В Ужгороді працюють обласний український музично-драматичний театр та обласна філармонія з Заслуженим народним хором Закарпаття. У містах і селах області поширені різні види народного прикладного мистецтва (вишивання, килимарство, різьблення тощо). На початок 1965 р. тут працювало більш як 3000 самодіяльних гуртків (образотворчого мистецтва, музичних, драматичних, кіноаматорських). Серед них - Мукачівський, Хустський і Берегівський народні театри, заслужена народна хорова капела вчителів м. Мукачевого, народні хори вчителів Перечинського району та Свалявського палацу культури, народний цирк при Мукачівському будинку культури, народний ансамбль пісні і танцю "Карпати" на Рахівській картонній фабриці, народний танцювальний колектив с. Бороняви Хустського району, народний танцювальний ансамбль "Юність" в Ужгороді та ін.
Майже цілком ліквідована неписьменність серед дорослих, створена велика сітка культурно-освітніх закладів: театрів, кінотеатрів, клубів, палаців культури, бібліотек. Закарпатська область на весь Радянський Союз славиться народно-вокальним і музичним мистецтвом, у чудових мелодійних народних піснях як у дзеркалі відбивається тяжке минуле Закарпаття і радісне життя його трудящих за Радянської влади.
Велика увага в області приділена охороні здоров'я. В 1964 р. в області було 115 лікарняних закладів (на 7765 ліжок), 146 амбулаторних закладів, 482 фельдшерсько-акушерських пункти, 99 консультацій для жінок та дітей, дитячих поліклінік та амбулаторій, 15 санітарно-епідеміологічних закладів. В області працювало 1418 лікарів, 138 зубних лікарів, майже 5,5 тис. чоловік середнього медичного персоналу.
На заходи по охороні здоров'я трудящих у 1964 р. держава асигнувала близько 18,5 млрд. крб.
Народне господарство
Промисловість
Промисловості в Закарпатській області до возз'єднання з УРСР майже не було. Існували в зародковому стані лише галузі, зв'язані з сільським господарством або лісовим промислом: борошномельна, спирто-горілчана, пивоварна, виноробна, тютюнова, деревообробна, цегельно-черепична, скляна. В промисловості краю було зайнято лише 10% населення. Основні підприємства знаходилися в руках іноземного капіталу.
У 1944-1945 рр., згідно з декретами Народної Ради Закарпатської України, заводи, фабрики та соляні шахти були націоналізовані і оголошені державною власністю. Почалася інтенсивна відбудова і розширення старих промислових підприємств та будівництво нових. Наприкінці 1945 р. в Закарпатській області уже працювало понад 200 промислових підприємств. У період 1946-1950 рр. внаслідок відбудови зруйнованих війною і нового будівництва стало до ладу ще 200 промислових підприємств. Обсяг випуску валової продукції промисловості порівняно з 1946 р. тепер більший в 11 раз. Створено такі нові галузі промисловості, як машинобудівну, буровугільну і легку. Реконструйовано ряд старих і споруджено нові підприємства лісової, меблевої і харчової галузей.
Дуже розвиненою на Закарпатті є лісова, деревообробна і меблева промисловість. Щодо вартості валової продукції їй належить друге місце (28,8%) в промисловому виробництві області. Тут є кілька десятків підприємств, що переробляють ліс та його продукти. Розташовані вони в містах і найбільших селищах низовинної і передгірної частини області.
Закарпатські ліси здавна привертали увагу капіталістів-промисловців, особливо по-хижацькому тут вирубували ялинові ліси внаслідок чого їх площі значно скоротилися.
Тепер ліси перебувають у віданні лісокомбінатів, які їх планово експлуатують і дбайливо вирощують. На допомогу лісорубам прийшла першокласна вітчизняна техніка, яка включає більш як 40 видів машин і механізмів, у тому числі моторні пили, трельовочні трактори, автолісовози тощо.
Лісокомбінати дають багато лісоматеріалів для потреб народного господарства. Робітничі колективи цих підприємств змагаються за досягнення високих виробничих показників. Велику групу закарпатських лісозаготівельників нагороджено орденами і медалями, а начальник Лисичівського лісопункту Кушницького лісокомбінату Г.Ю. Денчіль удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці.
За Радянської влади в області відбудовано і заново переустатковано лісохімічні заводи у Великому Бичкові, Перечині, Сваляві. Збудовано 5 лісопильних заводів (Воловецький, Вовчанський, Великобичківський, Жорнавський, Ясинівський) та Довжанський деревообробний комбінат.
Значно розвинулась меблева промисловість. За останні роки збудовано великі меблеві фабрики в Мукачевому, Іршаві, Береговому, Сваляві, розширено в Тересві. Підприємства меблевої і деревообробної промисловості, що виробляють меблі вищого класу, фанеру та деревностружкові плити, є в Ужгороді, Мукачевому, Береговому, Сваляві, Іршаві, Тересві та Чинадієвому.
Лісохімічні підприємства Закарпаття виробляють оцтову кислоту, формалін, метиловий спирт, деревне вугілля.
Вони розміщені у Сваляві, Перечині та Великому Бичкові.
За Радянської влади збудовано Рахівську картонну фабрику, яка працює на відходах підприємств лісопильної, деревообробної і меблевої галузей.
Швидкими темпами розвивається харчова промисловість. їй належить перше місце (36,8%) у виробництві всієї валової продукції промисловості області. Найбільші підприємства цієї галузі працюють у містах. Це Тячівський плодоконсервний комбінат, кілька маслозаводів, 10 підприємств первинного виноробства, 4 винних заводи, коньяковий комбінат, 2 м'ясокомбінати.
Дуже важливою галуззю харчової промисловості Закарпаття є виноробство. Воно зосереджене в Ужгородському, Берегівському, Мукачівському та Виноградівському районах. Виготовляють столові білі вина, а також вина типу "токай". Високосортні вина витримують у спеціальних державних погребах, які є в Береговому, Мукачевому, Ужгороді, Виноградові, Середньому та в інших місцях.
Хлібопечення розвинулось в радянський час. У старому Закарпатті хліб пекли переважно вдома, і існували лише невеликі пекарні в містах. За Радянської влади тут створено в усіх великих селах хлібопекарні, а також збудовано 8 великих механізованих хлібокомбінатів у Ужгороді, Мукачевому, Береговому, Виноградові, Сваляві, Хусті, Солотвині, Рахові. Хлібокомбінати дають понад всього промислового випікання хліба.
В радянський час тут створено макаронну промисловість. Вона представлена Ужгородською макаронною фабрикою, що спеціалізувалася на таких виробах, як макарони, лапша, ріжки, вермішель тощо. Продукція цієї галузі промисловості рік у рік зростає.
Дуже розвинулися на Закарпатті галузі, які переробляють продукцію тваринництва - м'ясна, маслоробно-сироварна та ін.
М'ясна промисловість. В дорадянський час м'ясної промисловості тут не було зовсім. Тварин вивозили за межі області живими. На Закарпатті були лише невеликі скотобойні. За Радянської влади ця галузь швидко розвинулась і представлена м'ясокомбінатами, які розмістились у містах.
Маслоробне виробництво серед інших галузей харчової промисловості посідає визначне місце. Найбільші маслоробні заводи працюють в Ужгороді, Мукачевому, Береговому, Виноградові, Хусті, Воловці.
В області розвинена також олійна промисловість, яка виробляє соняшникову олію.
На Закарпатті розвинена спирто-горілчана промисловість. В Ужгороді є великий горілчаний завод.
Значно збільшили випуск продукції Тересвянський, Виноградівський, Мукачівський плодоконсервні заводи, а також Мукачівський пивзавод.
В Ужгороді працює маргариновий завод, в Мукачевому - кондитерська фабрика. В районах області організовано 10 харчових комбінатів.
На основі численних джерел мінеральної води в області організоване її розливання. Такі заводи працюють у Поляні, Лугах, Сваляві, Драговому.
Третє місце серед галузей промисловості Закарпаття належить легкій промисловості (19,5%). Вона створена тут лише за Радянської влади і розміщується в промислових центрах. Основні галузі її представлені: швейним, взуттєвим, текстильним, шкіряним виробництвами. В області є більше 10 великих механізованих фабрик, де випускають взуття (Ужгород, Мукачеве, Берегове, Виноградів, Хуст, Вилок), трикотаж (Мукачеве), головні убори (Хуст), хутряні вироби (Берегове), швейні вироби (Мукачеве, Берегове, Виноградів).
У зв'язку з тим що для розвитку швейного виробництва в Закарпатті нема власної сировинної бази, фабрики працюють на девізній сировині з інших районів країни. Сировина для підприємств взуттєвої промисловості виробляється тут же в області, а також частково довозиться з інших областей. Текстильна промисловість представлена трикотажним виробництвом і виготовленням бавовняних та шерстяних виробів.
З інших виробництв слід вказати на шорне, хутряне та галантерейне, які також зосереджені в артілях промкооперації.
Високі темпи зростання легкої промисловості області забезпечили вихід її продукції за межі Закарпаття. Проте слід зазначити, що в Закарпатті ще не використані всі резерви розвитку цієї галузі. В перспективі в легкій промисловості області найбільше розвиватимуться вовняно-ткацьке, валяльне, шкіряне і хутрове виробництво на основі продукції вівчарства.
У радянський час в Закарпатті розвинулась видобувна промисловість. Насамперед вона представлена бурим вугіллям. Основні поклади бурого вугілля знаходяться в Ільниці Іршавського району. На основі цього родовища організовано Ільницьке шахтоуправління, де працює одна шахта, устаткована вітчизняними машинами і механізмами, виготовленими на заводах Донбасу.
Однією з старих гірничих галузей на Закарпатті є солевидобувна промисловість. Поклади солі розміщені в Солотвині Рахівського району. Сіль видобувають тут здавна. В радянський час видобуток її дуже збільшився. На шахтах широко застосовують передову радянську техніку, яка замінила важку ручну працю робітників. Поруч з шахтою у Солотвині працює потужний солемлин, на якому всі трудомісткі процеси також механізовані і автоматизовані. Тут сіль розмелюють, йодують, розфасовують. Закарпатською сіллю постачаються західні області і сусідні соціалістичні країни.
Розвивається в Закарпатті промисловість будівельних матеріалів. Вона включає 9 докорінно реконструйованих за Радянської влади цегельно-черепичних заводів, розташованих в, Ужгород", Мукачевому, Береговому, Виноградові, Хусті, Чопі.
Потужності ряду цегельно-черепичних заводів частково переведені на виробництво збірного залізобетону, який все ширше використовується у будівництві. Зростання виробництва збірного залізобетону викликало деяке зменшення випуску цегли. На Берегівському і Мукачівському цегельно-черепичних заводах виробляють пічні кахлі, в с. Приборжавському Іршавського району організовано виробництво в а п-н а і розмелюють вапняк для потреб сільського господарства. В Закарпатті є великі каменедробарці заводи в Радванці-Кам'яницькій (біля Ужгорода) і Рокосовому (поблизу Хуста). Крім того, в області десятки каменоломень, які постачають камінь для потреб міського, сільського і шляхового будівництва.
У Рахівському і Тячівському районах є великі родовища мармуру різних кольорів і відтінків. У с. Діловому Рахівського району організовано видобуток і обробку цього каменю. Закарпатський мармур дуже високої якості; його використовують не лише для місцевих потреб, але й для оздоблення новобудов Львова, Києва, Москви, Мінська та інших міст.
В області виробляють багато черепиці, організовано промисловий випуск збірних залізобетонних і бетонних конструкцій, який рік у рік набуває дедалі більшого розвитку.
Машинобудування і металообробна промисловість у Закарпатті розвинені недостатньо, бо в старому Закарпатті їх затримували штучно, як і в будь-якій іншій колонії. Залізоробні заводи, які тут виникли ще за феодалізму на кріпацькій праці (в Довгому, Лисичаві, Фрідешеві (нині Кіровому) тощо, в період капіталізму не тільки не розвинулись, а навпаки - занепали. Дійшло до того, що в Закарпатті напередодні возз'єднання майже не виробляли навіть найпростіших знарядь праці.
У Радянський час старі металообробні підприємства реконструйовані і розширені. Тепер, крім виготовлення предметів виробничого призначення і широкого споживання, металообробна промисловість виробляє ковальсько-пресове устаткування та промисловий інструмент.
Почало розвиватися верстатобудування:
виробляють обдирно-шліфувальні, полірувальні, фрезерні верстати та гідравлічні преси, якими устатковують підприємства деревообробної промисловості. На верстатобудуванні спеціалізувався ливарно-механічний завод імені Кірова (с. Кірове Мукачівського району).
В Ужгороді на заводі металовиробів налагоджено виробництво газових плит і емальованих печей, а в Кобилецькій Поляні Рахівського району на арматурному заводі - інструменти, чавунне литво, арматуру.
У Мукачевому працює новий приладобудівний завод "Мукачівприлад". В Ужгороді працюють заводи приладобудівний і механічний.
Енергетика. Для забезпечення народного господарства області електричною енергією в Ужгороді створено великий енергокомбінат, який об'єднує місцеву теплову електростанцію з гідроелектростанціями на каналі р. Ужа. В 1956 р. в Карпатах стала до ладу Теребля-Ріцька ГЕС (26,5 тис. кет). Вода з водосховища на Тереблі тунелем з висоти падає на турбіни гідроелектростанції, спорудженої на березі р. Ріки. Тунель прорито під гірським хребтом Бочарський Верх, який розділяє ці дві річки. У зв'язку з цим утворився великий тиск, який виник внаслідок значної різниці між рівнями обох річок на місці гідроспоруди. Вище греблі на Тереблі розлилося велике озеро Водоймище.
У Перечинському районі на р. Тур'ї та її притоці Туриці збудовано міжколгоспну Тур'ї-Ремецьку ГЕС. В цілому в Закарпатті збудовано 13 гідроелектростанцій і 21 теплову.
У Закарпатті вже електрифіковано майже всі колгоспи і радгоспи. Підприємства області одержують електроенергію від системи "Львівенерго", до якої підключено Ужгородську теплогідростанцію, Теребля-Ріцьку ГЕС і ТЕЦ Рахівської картонної фабрики.
Через територію Закарпаття до Чехословацької Соціалістичної Республіки та Угорської Народної Республіки проходить транс-європейський нафтопровід "Дружба" і високовольтна лінія електропередач ("Мир"). Будується газопровід Прикарпаття-ЧССР.
На промислових підприємствах області широко впроваждується передова техніка, механізуються виробничі процеси, поліпшується організація виробництва. Зростання промисловості супроводжується неухильним збільшенням робітничого класу. Виросли численні кадри новаторів, передовиків виробництва. Багато робітників та інженерно-технічних працівників нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу.
У п'ятирічці 1966-1970 рр. промисловість Закарпаття перебуває на піднесенні, її дальшому неухильному розвиткові партія і уряд надають величезного значення. Для цього використовуються великі природні багатства Закарпатської землі, трудові навички місцевого населення, що склалися історично, створення кваліфікованих кадрів робітничого класу.
Сільське господарство
Закарпатська Україна до визволення її Радянською Армією і возз'єднання з УРСР була аграрною країною з відсталим сільським господарством. Майже вся земля належала тут угорським та німецьким поміщикам, а селяни були наймитами в їх маєтках, а також лісорубами.
Сільське господарство/незважаючи на сприятливі кліматичні і грунтові умови, було на низькому рівні. Основна маса селян жила дуже бідно.
Ось що говорив про злиденне життя закарпатців І. Штетка в своїй промові в Чехословацькому парламенті у 30-х роках: "Ми приїхали у Великоберезнян-ський округ, щоб там на місці ознайомитися з умовами життя. Тут усе так само, як і в будь-якому закарпатському селі. Село Волосянка налічує 270 хат і 1700 жителів, близько 20 сімей мають якесь майно, в інших за винятком зліплених з болота халуп, нічого немає. В селі всі халупники мають боргів більше, ніж коштує їхнє майно. Тут 80% населення ходило на заробітки в чужі краї. Ми побували в халупі Івана Долищака. Халупа ця розміром 4Х4 м. Це велика нора, в якій знаходиться 7 дітей. В ній одне віконце 25 Х ЗО см. На дерев'яних нарах лежать і не ворушаться на чорній, гнилій соломі троє голих, хворих дітей. Двоє інших, теж хворих, корчаться на печі. У восьмирічної дитини, про котру кожен сказав би, що їй всього 2 роки, ніжки, як пальці, а живіт так розпух, що дитина ледве тримається на ногах. Мати лежить на ладі, в якій знаходяться харчі для сім'ї - тільки картопля. Жінка лежить в лахмітті, з якого стирчать не частини її тіла, а кістки. Під головою в неї солома. З трудом розповідала нам, що перед нашим приїздом родила і що новонароджений лежить на печі в кошику з-під картоплі".
Значна частина закарпатців змушена була залишати рідну землю і шукати заробітків в інших країнах - Канаді, Сполучених Штатах Америки, Аргентіні.
Першим заходом Радянської влади в сільському господарстві Закарпаття була ліквідація поміщицького землеволодіння і безплатна передача всієї землі селянам. Одночасно обмежувалося зростання кур' кульських господарств. З'явилася нова сільськогосподарська техніка, почали застосовувати передову агротехніку, стали виникати колективні господарства.
Масовий колгоспний рух виник на Закарпатті не відразу. В 1946 р. тут було лише 3 колгоспи, в. 1947 р. - 13, а в 1948 р; - -53. У 1948 р. закінчився Початковий період колективізації, коли трудящі Закарпаття ще придивлялись до сільськогосподарських артілей, коли на ділі переконувалися в перевагах колгоспного ладу. Масовий колгоспний рух розпочався з 1949 р., а наприкінці 1950 р. майже все селянство об'єдналося в колгоспи. Колективізація, соціально-економічні і культурні перетворення відкрили перед сільським населенням усі шляхи для заможного і культурного життя. Одночасно з колективізацією широко застосовувалась сільськогосподарська техніка. Уже до 1951 р. на колгоспних ланах Закарпаття працювало 500 трак' торів і половина всіх сільськогосподарських робіт була механізована. Створення колгоспного господарства,, нова техніка зробили можливим застосування багатопілля та ведення його на наукових засадах.
Введення правильних сівозмін дало можливість швидко відновити поголів'я худоби, яке дуже зменшилося за роки війни та окупації. Потрібне було раціональне ведення і поєднання землеробських культур, інтенсифікація сільського господарства і тваринництва, щоб зробити його, високопродуктивним. У той же час треба було відновити овочівництво, садівництво і особливо виноградарство.
З 1952 р. почався новий період піднесення сільського господарства Закарпаття. Потрібно було організаційно зміцнити і провести деяке укрупнення колгоспів. За рахунок скорочення їх кількості зміцнилась господарська міць. Якщо на кінець суцільної колективізації в Закарпатті було 582 колгоспи, а в 1958 р. - 254, то в 1965 р. - 148. Крім того, в області є 16 радгоспів. Особливо круте піднесення в сільському господарстві області спостерігається в новій п'ятирічці 1966-1967 рр. Радянська держава допомагає колгоспам кредитом, зерном, сільськогосподарськими машинами. На 1965 р. у сільському господарстві області було більше 3,6 тис. тракторів (у 15-сильному обчисленні), 172 зернових комбайни та багато інших складних сільськогосподарських машин і знарядь; близько 2 тис. вантажних автомобілів; електрифіковано майже всі колгоспи і радгоспи; в сільському господарстві області використовувалось близько 4,4 тис. електродвигунів.
Природні і соціально-економічні умови розвитку Закарпаття зумовили структуру земельних угідь. На частку сільськогосподарських угідь (орна земля, сіножаті, вигони й пасовища, сади й виноградники) припадає лише 41,3%, тобто менше половини всіх земельних площ Закарпаття. Решта припадає на ліси, болота та ін. Освоєння земельних площ по районах області неоднакове. Найбільше розораних земель припадає на район Закарпатської низовини. Тут знаходиться основний орний фонд області, питома вага якого досягає половини і більше. Інші сільськогосподарські угіддя розміщені по верховині. Неоднакова розораність і між районами верховини, що залежить від фізико-географічних умов. Так, розораний земель тут найбільше у Свалявському, Хустському та Іршавському районах. Рахівський район має незначний фонд орних земель.
Подобные документы
Географічне положення Південної Америки. Геологічна будова, Південно-Американська платформа та складчастий гірський пояс Анд; корисні копалини. Клімат, внутрішні води та береги. Ґрунти і рослинність континенту, тваринний світ та природне районування.
реферат [18,3 K], добавлен 26.10.2009Територія Аргентини, її рослинний і тваринний світ, мінерально-сировинна база. Історія становлення держави, її населення. Головні промислові центри, культура й економіка. Географічне положення Перу, рельєф та корисні копалини. Історичний розвиток країни.
реферат [25,6 K], добавлен 13.01.2011Економіко-географічне та політичне положення держави. Адміністративний поділ Польщі. Клімат, рельєф, ріки, озера, рослинний та тваринний світ країни. Державний устрій, населення, господарство, промисловість, транспортна система Польщі. Пам'ятки культури.
презентация [36,3 M], добавлен 25.01.2011Економічна та географічна характеристика Австралії, її природні умови і ресурси, корисні копалини, річки і озера, рельєф та клімат. Рослинний та тваринний світ континенту. Кількість та структура населення, мови, господарство, зовнішня політика держави.
реферат [23,2 K], добавлен 14.06.2010Географічне положення Австралії, геологічна будова та корисні копалини. Характеристика клімату, рельєфу, ґрунтів, води, рослинності та тваринного світу країни. Ландшафти та фізико–географічне районування. Основні екологічні проблеми країни.
курсовая работа [310,1 K], добавлен 16.01.2013Економічно географічне положення Китаю. Площа, населення, релігія, державний лад, склад території, великі міста, грошова одиниця. Клімат, водні, лісові, земельні ресурси та корисні копалини. Промисловість, сільське господарство та зовнішня торгівля.
презентация [5,0 M], добавлен 05.05.2015Географічне положення, площа, рельєф, клімат, внутрішні води, природні умови та ресурси, столиця, населення, адміністративний поділ, форма правління, глава держави, великі міста, релігія та етнічний склад Бразилії. Господарство та промисловість.
презентация [5,6 M], добавлен 04.03.2014Історико-географічні, природно-географічні особливості формування та розвитку регіону Сахари. Рельєф, геологічна будова та корисні копалини. Географічне положення, водні ресурси, ґрунти, клімат, флора та фауна. Антропогенний вплив та екологічні проблеми.
курсовая работа [2,7 M], добавлен 29.11.2015Африка як найбільший з трьох материків "південної групи". Географія. Рельєф. Геологічна будова і корисні копалини. Внутрішні води. Ґрунти. Клімат, флора і фауна. Фізико-географічний нарис. Гідрографія. Ґрунтово-рослинний покрив. Мови. Політичний поділ.
реферат [40,5 K], добавлен 29.01.2009Держані символи, економіко-географічне положення та склад території Білорусі. Особливості рельєфу, корисні копалини, клімат країни. Демографічний склад населення та релігія. Рівень розвитку економіки, промисловості, транспортної системи Білорусі.
презентация [7,2 M], добавлен 05.04.2012
