Територіальна організація рекреаційної діяльності у контексті збалансованого розвитку регіону (на прикладі Черкаської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут географії НАН України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

11.00.02 - економічна та соціальна географія

Територіальна організація рекреаційної діяльності у контексті збалансованого розвитку регіону (на прикладі Черкаської області)

Новикова Валерія Іванівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті географії Національної академії наук України.

Науковий керівник:

доктор географічних наук, старший науковий співробітник Лісовський Сергій Антонович, Інститут географії НАН України, завідувач відділу природокористування та збалансованого розвитку

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор Яценко Борис Павлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри країнознавства та туризму

кандидат географічних наук, доцент Гринюк Тетяна Анатоліївна, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, доцент кафедри економічної і соціальної географії

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.Ю. Мельниченко

Анотація

рекреаційний територія регіон

Новикова В.І. Територіальна організація рекреаційної діяльності у контексті збалансованого розвитку регіону (на прикладі Черкаської області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 - економічна та соціальна географія. - Інститут географії НАН України, Київ, 2008.

Розглянуто територіальну організацію рекреаційної діяльності як важливу складову забезпечення збалансованого розвитку регіону. Удосконалено модель територіальної рекреаційної системи, розроблено типізацію ТРС. Запропоновано класифікації рекреаційних ресурсів, рекреаційних послуг, рекреаційної інфраструктури. Складено модель структури рекреаційного потенціалу території. Здійснено класифікацію рекреантів, виявлено основні види рекреаційних занять для груп населення, виділених на основі віку, статі, сімейного стану, матеріального достатку, освіти, місця проживання, стану здоров'я. Удосконалено методику суспільно-географічного дослідження рекреаційної діяльності в регіоні. Проведено типізацію регіонів України за ступенем розвитку рекреації. Оцінено рекреаційний потенціал території Черкаської області. Населення Черкащини схарактеризовано у контексті рекреаційних потреб. Виділено точкові елементи територіальної структури досліджуваного регіону. Здійснено порівняльний аналіз ступеня розвитку рекреації в адміністративних районах Черкаської області. Запропоновано шляхи удосконалення розвитку рекреаційної сфери на регіональному рівні, окреслено заходи щодо активізації рекреаційної діяльності в Черкаській області.

Ключові слова: збалансований розвиток, рекреаційна діяльність, територіальна рекреаційна система, рекреаційні ресурси, рекреаційна інфраструктура, рекреаційні послуги, рекреаційний потенціал території, рекреаційні потреби, територіальна організація рекреаційної діяльності.

Аннотация

Новикова В.І. Территориальная организация рекреационной деятельности в контексте устойчивого развития региона (на примере Черкасской области). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной ступени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 - экономическая и социальная география. - Институт географии НАН Украины, Киев, 2008.

Рассмотрена территориальная организация рекреационной деятельности как важная составляющая обеспечения устойчивого развития региона. Усовершенствована модель территориальной рекреационной системы, разработана типизация ТРС. Предложены классификации рекреационных ресурсов, рекреационных услуг, рекреационной инфраструктуры. Составлена модель структуры рекреационного потенциала территории. Разработана классификация рекреантов, выявлены основные виды рекреационных занятий для групп населения, выделенных на основе возраста, пола, семейного положения, материального благосостояния, образования, места проживания, состояния здоровья. Усовершенствована методика общественно-географического исследования рекреационной деятельности в регионе. Осуществлена типизация регионов Украины за степенью развития рекреации. Оценен рекреационный потенциал территории Черкасской области. Население Черкашины охарактеризовано в контексте рекреационных потребностей. Выделены точечные элементы территориальной структуры исследуемого региона. Проведен сравнительный анализ степени развития рекреации в административных районах Черкасской области. Предложены пути усовершенствования развития рекреационной сферы на региональном уровне, намечены мероприятия для активизации рекреационной деятельности в Черкасской области.

Ключевые слова: устойчивое развитие, рекреационная деятельность, территориальная рекреационная система, рекреационные ресурсы, рекреационная инфраструктура, рекреационные услуги, рекреационный потенциал территории, рекреационные потребности, территориальная организация рекреационной деятельности.

Summary

Novykova Valeriya. Territorial Organization of Recreational Activity in the Context of Sustainable Development of the Region (Studying by example of Cherkasy region). - Manuscript.

The dissertation on receiving the scientific degree of candidate of geographical sciences on speciality 11.00.02 - Economic and Social Geography. - Institute of Geography of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.

Territorial organization of recreational activity is examined as an important part of providing sustainable development of a region. The model of territorial recreational system was updated. The typification of territorial recreational systems was developed. The classifications of recreational resources, recreational service, and recreational infrastructure were proposed. The model of structure of territory recreational potential was designed. The classification of holidaymakers was implemented. The main kinds of recreational activities for different groups of people according to their age, sex, marital status, wellbeing, educational level, domicile, and level of health were revealed. The methodology of socio-geographic research of recreational activity of a region was improved. The typification of Ukrainian regions according to the level of recreation development was created. The recreational potential of Cherkasy oblast was assessed. The description of the population of Cherkasy oblast in the context of the recreational demands is provided. Point elements of the territorial structure of the region that is under consideration were defined. The comparative analysis of the level of recreation development in the administrative rayons of Cherkasy oblast was implemented. The ways for the improvement of recreational industry on the regional level were proposed. The actions concerning the activation of recreational activity in Cherkasy oblast were outlined.

Key words: sustainable development, recreational activity, territorial recreational system, recreational resources, recreational infrastructure, recreational service, recreational potential of the territory, recreational demands, territorial organization of recreational activity.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з найважливіших вимог подальшого розвитку суспільства є забезпечення умов екологічно безпечної життєдіяльності людини при одночасному гарантуванні високих стандартів рівня якості життя. Це зумовлює пріоритетність розвитку нересурсоємних і безпечних для навколишнього середовища видів економічної діяльності, серед яких особливо перспективною є рекреація. Для забезпечення практичного переходу України та її регіонів до моделі збалансованого розвитку важливо поширювати рекреаційну діяльність, адже вона за умов раціональної організації дозволяє покращувати еколого-економічні параметри господарства, вирішувати питання соціального порядку. Рекреація як специфічна сфера економіки, що тісно пов'язана із суміжними та обслуговуючими її галузями, здійснює безпосередній мультиплікативний вплив на соціально-економічний розвиток регіону, є фактором оптимізації структури регіональних господарських комплексів.

Необхідність розгляду питань розвитку рекреаційної сфери в Черкаській області є особливо актуальною, оскільки цей регіон має потужний ресурсно-рекреаційний потенціал, про що, зокрема, свідчить прийняття спеціальної державної програми «Золота підкова Черкащини». Водночас Черкаська область не відноситься до регіонів України, які мають рекреаційну спеціалізацію та інтенсивно у цьому напрямі досліджуються, виступаючи типовим представником більшості регіонів, в яких рекреаційна діяльність є важливою, але не домінуючою складовою господарського комплексу.

У науковій літературі дослідженню проблем розвитку рекреації присвячено чимало робіт у різних галузях (географія, економіка, соціологія, медицина, архітектура, юриспруденція та ін.), проте існує ряд невирішених питань, що потребують подальшого поглибленого вивчення, зокрема набуття рекреаційною сферою оптимального поширення та ефективного функціонування у господарському комплексі регіону для забезпечення його збалансованого розвитку. Зазначене зумовило вибір теми і спрямування дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідних робіт Інституту географії НАН України, зокрема тем «Концептуальні засади вдосконалення територіальної організації господарства України у контексті активізації соціально-економічного розвитку регіонів» (№ держреєстрації 0103U000401), «Економічний, соціальний, екологічний розвиток регіонів України в умовах трансформаційних процесів» (№ держреєстрації 0105U000807), «Потенційні екологічні та соціальні наслідки міжнародної економічної інтеграції України та її регіонів» (№ держреєстрації 0108U001143). Крім того, це дослідження корелюється з темами, що виконувалися Науково-дослідним інститутом туризму та курортів на замовлення Головного управління комунального господарства Київської міської державної адміністрації, а саме: науково-технічна робота з розвитку дитячого, молодіжного та сімейного туризму «Розробка спеціалізованих туристично-екскурсійних програм для сімейного туризму» (договір № 17/4.4 від 20.12.2006 р.), «Розробка заходів із підтримки туристично-оздоровчої та екскурсійної діяльності як основної складової соціального (дитячого, молодіжного та сімейного) туристичного бізнесу», «Рекомендації щодо створення нових туристичних маршрутів для розвитку перспективних тематичних напрямів столичного туризму» (договір № 73/4.4 від 07.02.2007 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - розробити теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження територіальної організації рекреаційної діяльності в регіоні у контексті забезпечення його збалансованого розвитку, оцінити відповідність рекреаційного потенціалу території існуючим і перспективним потребам суспільства, обґрунтувати шляхи удосконалення господарського комплексу та механізму управління рекреацією регіону обласного рівня.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

систематизувати й удосконалити поняттєво-термінологічний апарат рекреаційної географії з урахуванням ринкових умов;

поглибити теоретичні основи дослідження територіальної організації рекреації у контексті збалансованого розвитку регіону та функціонування територіальної рекреаційної системи;

удосконалити методику суспільно-географічного дослідження рекреаційної діяльності в регіоні;

оцінити рекреаційний потенціал Черкаської області;

проаналізувати територіальну структуру рекреаційної сфери Черкащини;

виявити рекреаційні потреби населення регіону в умовах сучасного суспільного розвитку;

розробити напрями удосконалення територіальної організації рекреаційної діяльності регіону для забезпечення його збалансованого розвитку.

Об'єктом дослідження виступає рекреаційна діяльність у межах обласного регіону, а предметом - територіальна організація рекреаційної діяльності як важливої складової забезпечення практичного переходу України та її регіонів до моделі збалансованого розвитку.

Методи дослідження. У вирішенні поставлених завдань використовувались загальні методи наукового пізнання, а також методи, що застосовуються в суспільній географії. Використання методів структурно-логічного узагальнення дозволило вдосконалити понятійний апарат; системного підходу - розглянути складові територіальної рекреаційної системи (ТРС) у взаємодії та кожну з них як окрему систему; моделювання - показати функціонування та взаємодію складових ТРС, приналежності груп рекреаційних ресурсів до шкал класифікаційних властивостей, структуру рекреаційного потенціалу території; класифікації і типізації - розробити класифікації рекреаційних ресурсів, рекреаційних послуг, рекреаційної інфраструктури, рекреантів, типізувати ТРС, виявити однорідні рекреаційні потреби населення, згрупувати регіони України та адміністративні райони Черкаської області за ступенем розвитку рекреації; порівняльного, статистичного аналізу - проаналізувати стан і динаміку розвитку рекреаційної сфери регіону; картографічного - проаналізувати розміщення складових рекреації та унаочнити розвиток рекреаційної діяльності на конкретних територіях; соціогеографічного - провести анкетування для виявлення пріоритетних видів відпочинку, притаманних окремим групам населення; системного аналізу, гіпотези і припущення - підготувати рекомендації щодо вдосконалення територіальної організації рекреаційної діяльності Черкаської області.

Наукова новизна одержаних результатів.

У дослідженні вперше:

на основі врахування специфічних особливостей рекреаційних ресурсів здійснено їх класифікацію на об'єкти рекреації, рекреаційні угіддя, рекреаційні властивості простору, явища та процеси рекреаційної дії, рекреаційні заклади, рекреаційні заходи;

розроблено типізацію територіальних рекреаційних систем за площею поширення, рівнем атрактивності, видом середовища, сформованістю, періодичністю функціонування, тривалістю та метою діяльності;

оцінено рекреаційний потенціал Черкаської області, схарактеризовано населення регіону згідно з його рекреаційними потребами;

виділено точкові елементи територіальної структури рекреаційної діяльності Черкаської області, зроблено порівняльний аналіз ступеня розвитку рекреації в її адміністративних районах.

Удосконалено:

поняттєво-термінологічний апарат рекреаційної географії - з урахуванням ринкових умов подано авторське тлумачення дефініцій «територіальна організація рекреаційної діяльності», «рекреаційний потенціал території», «рекреаційні ресурси», «рекреанти», «рекреаційні потреби», «рекреаційні послуги», «рекреаційна інфраструктура»;

модель територіальної рекреаційної системи - у ній уточнено формулювання назв підсистем, означено основні результати діяльності головних компонентів моделі («рекреанти», «рекреатори», «керівні органи») при взаємодії з іншими складовими;

методику суспільно-географічного дослідження рекреаційної діяльності - розроблено загальну схему вивчення із суспільно-географічних позицій рекреаційної діяльності в межах адміністративної області.

Дістало подальший розвиток:

поглиблення теоретичних основ дослідження територіальної організації рекреації - рекреаційну діяльність розглянуто у контексті збалансованого розвитку регіону, складено модель структури рекреаційного потенціалу території, уточнено класифікації рекреаційних послуг, рекреаційної інфраструктури;

проведення порівняльного аналізу території щодо розвинутості рекреаційної діяльності - здійснено типізацію регіонів України за ступенем розвитку рекреації;

застосування соціогеографічних методів - для виявлення пріоритетних видів відпочинку, притаманних окремим групам населення, проведено письмове опитування за розробленою анкетою;

вивчення рекреаційних потреб населення - здійснено класифікацію рекреантів, виявлено основні види рекреаційних занять для груп населення, виділених на основі віку, статі, сімейного стану, матеріального достатку, освіти, місця проживання, стану здоров'я;

дослідження перспективних напрямів розвитку рекреації - запропоновано шляхи удосконалення розвитку рекреаційної сфери на регіональному рівні, окреслено заходи щодо активізації рекреаційної діяльності в Черкаській області.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення роботи доведено до рівня конкретних практичних пропозицій і рекомендацій щодо територіальної організації рекреації на регіональному рівні, зокрема в Черкаській області. Виконане дослідження та одержані результати дозволять раціональніше планувати рекреаційну діяльність для забезпечення збалансованого розвитку регіону, удосконалити регіональну територіальну структуру рекреації. Науково-теоретичні розробки дисертаційного дослідження впроваджуються в практичну діяльність регіональних органів державного управління, зокрема управління культури і туризму Черкаської обласної державної адміністрації (довідка № 1264 від 01.10.2007 р.), управління архітектури і містобудування Черкаської обласної державної адміністрації (довідка № 420/01-11 від 02.10.2007 р.).

Наукові ідеї та теоретико-методичні напрацювання під час дослідження були використані для розробки заходів стосовно підтримки туристсько-оздоровчої та екскурсійної діяльності як основної складової соціального (дитячого, молодіжного та сімейного) туристського бізнесу, рекомендацій щодо створення нових туристських маршрутів для розвитку перспективних тематичних напрямів столичного туризму, спеціалізованих туристсько-екскурсійних програм для сімейного туризму (довідка Науково-дослідного інституту туризму та курортів № 9/10-07 від 12.10.2007 р.), а також у практичній діяльності ТОВ «Видавництво «Мапа» при створенні картографічної продукції туристського спрямування (довідка № 25 від 28.11.2007 р.).

Окрім того, результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 1750/01-11 від 02.10.2007 р.), Київського університету туризму, економіки і права (довідка № 306-01-04/у від 12.10.2007 р.), Національного авіаційного університету (довідка № 1623 від 09.10.2007 р.) при підготовці фахівців за спеціальностями 6.050400 «Туризм», 6.050402 «Готельне господарство».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до територіальної організації рекреаційної діяльності для забезпечення збалансованого розвитку регіону обласного рангу. Усі наукові результати, викладені в дисертації та наведені в авторефераті, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були повідомлені й обговорені на понад 20 наукових зібраннях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції «Туризм у ХХІ столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості» (м. Київ, 2001); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму і краєзнавства в закладах освіти» (м. Переяслав-Хмельницький, 2003); ІХ з'їзді Українського Географічного товариства (м. Чернівці, 2004); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток сфери розваг - основа сучасної концепції підвищення ефективності туристичного бізнесу» (м. Донецьк, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми розвитку депресивних регіонів» (м. Ніжин, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Фундаментальні і прикладні дослідження рекреаційно-дозвіллєвої сфери в контексті євроінтеграційних процесів» (м. Київ, 2008).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 31 наукову працю, у тому числі 12 - у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України. З них 6 статей у наукових журналах, 23 - у збірниках наукових праць, регіональний підручник для загальноосвітньої школи, регіональний атлас, 24 роботи виконано без співавторів. Загальний обсяг друкованих праць складає 21 д. а., з яких особисто автору належить 15 д. а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 198 сторінках друкованого тексту (з них 147 сторінок - основного), включає 21 таблицю, 32 рисунки, у тому числі 17 картосхем, та складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел із 225 найменувань на 18 сторінках, 16 додатків на 68 сторінках.

2. Основний зміст роботи

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження рекреації для забезпечення збалансованого розвитку території. Для забезпечення переходу України та її регіонів до моделі збалансованого розвитку важливо і необхідно розвивати раціонально організовану рекреаційну діяльність як найменш екологічно шкідливу та нересурсоємну галузь, що сприяє досягненню позитивних економічного, соціального, екологічного ефектів розвитку території. Діяльність з організації рекреації вигідна як підприємствам, які надають послуги рекреаційного спрямування, через можливість застосування невеликого стартового капіталу та швидкого обертання коштів, потрібності відпочинку всім і завжди, а тому наявності попиту, так і державі та місцевим громадам, адже при цьому створюються робочі місця, надходять іноземна валюта, кошти до місцевого бюджету, рекреаційні ресурси використовуються раціональніше, стимулюються прибуткові внутрішні галузі - транспорт, громадське харчування, зв'язок, народні промисли, рекламно-інформаційна справа тощо.

Визначаючи рекреацію як суспільне явище, пов'язане з відтворенням і розвитком фізичних, психічних, духовних та інтелектуальних сил людини, що відбувається в місцях, які можуть бути використані для цих цілей як у межах населеного пункту, що є місцем проживання відпочиваючих, так і поза ним, вважаємо її явищем, а рекреаційну діяльність - процесом, в якому воно реалізується.

Зважаючи на те, що концепція територіальних рекреаційних систем (ТРС) виступає теоретичною основою досліджень територіальної організації рекреації, запропонована удосконалена модель ТРС, де змінено назви підсистем на більш сучасні, чітко прослідковуються дві групи складових: ті, що утворюють рекреаційний потенціал території («рекреаційні ресурси», «рекреаційна інфраструктура», «рекреаційні послуги»), та головні компоненти («рекреанти», «рекреатори», «керівні органи»), які здійснюють рекреаційну діяльність. Компоненти, які входить до складу ТРС, самі можуть виступати у ролі досить складних систем.

Запропонована типізація територіальних рекреаційних систем за площею поширення (макрорегіональні, мезорегіональні, загальнодержавні, регіональні, ареальні, локальні), рівнем атрактивності (світові, національні, місцеві), видом середовища (урбанізовані, руральні, міжпоселенські, комбіновані), сформованістю (сформовані, започатковані, неврівноважені), періодичністю функціонування (постійні, сезонні, тимчасові), тривалістю (довготривалої та короткочасної рекреації) та метою (психофізичної, духовно-інтелектуальної рекреації, комплексні) діяльності.

Рекреаційний потенціал території являє собою ступінь потужності певної території в рекреаційному відношенні, сукупність засобів, необхідних для здійснення рекреаційної діяльності. Прогресивною тенденцією розвитку території вважається підвищення реалізації її рекреаційного потенціалу, що може бути досягнуто екстенсивним шляхом або інтенсифікацією використання наявних ресурсів.

Рекреаційні ресурси - наявність або запас будь-яких складових (об'єкт, місце, явище, процес, захід, властивість тощо), при безпосередньому або опосередкованому споживанні яких відбувається відтворення і розвиток фізичних, психічних, духовних та інтелектуальних сил людини. Запропонована класифікація рекреаційних ресурсів спирається на їхні специфічні особливості, які виникають при належності до одного із кінців чотирьох шкал: «матеріальність - нематеріальність», «визначеність у просторі - територіальна необмеженість», «статичність - динамічність», «надання рекреаційних послуг - неможливість самостійно надавати рекреаційні послуги». Варіанти поєднання цих особливостей дають можливість виділити 6 груп ресурсів: об'єкти рекреації, рекреаційні угіддя, рекреаційні властивості простору, явища та процеси рекреаційної дії, рекреаційні заклади, рекреаційні заходи. Окремою групою рекреаційних ресурсів вважаємо історико-культурні заповідники через їх комплексність.

Послуги, що забезпечують та відновлюють здоров'я, задовольняють культурні, інтелектуальні потреби, підтримують духовний і фізичний розвиток особи, нормальну життєдіяльність споживача, відносяться до рекреаційних послуг. Такі послуги продукують рекреатори - «суб'єкти господарювання (фізичні та юридичні особи), які отримали право займатися рекреаційною діяльністю в порядку, визначеному законодавством із метою, як правило, отримання прибутків чи виконання соціального замовлення на госпрозрахункових умовах» (за М.В. Глядіною). Розрізняємо рекреаційні послуги за видами діяльності рекреантів і часовим обмеженням на їх здійснення (туристські, екскурсійні, культурно-дозвіллєві послуги, послуги курортно-профілактичного лікування та оздоровлення), функціональним призначенням (курортно-лікувальні та профілактично-оздоровчі, культурно-пізнавальні та культурно-розважальні, культурно-освітні та розвиваючі, спортивно-оздоровчі, організації професійно-ділової, промисельної рекреації, організації сільського (зеленого) туризму, розважальні), фінансовими витратами споживача (платні, безкоштовні; з повною або частковою оплатою), залежно від задіяння у рекреаційній та інших сферах господарства: цільові, коли вони забезпечують основну мету здійснення рекреаційної діяльності (послуги туроператорів і турагентів, лікувально-оздоровчих, культурно-освітніх, культурно-пізнавальних, розважальних закладів); нецільові, що створюють нормальні умови життєзабезпечення рекреанта (транспортування, розміщення, харчування, побутового, інформаційно-рекламного, банківсько-страхового обслуговування та ін.).

Рекреаційна інфраструктура - сукупність засобів, закладів, споруд, мереж та інших елементів матеріально-технічної бази, що допомагають здійснювати рекреаційну діяльність. Залежно від участі в інших сферах життєдіяльності суспільства рекреаційну інфраструктуру поділяємо на універсальну (загальнодоступну, таку, що обслуговує загальні потреби суспільства), соціальну (орієнтовану на соціальні потреби суспільства), спеціалізовану (ту, що застосовується лише у рекреаційній сфері), а також інституційну (таку, що забезпечує функціонування галузі з науково-методичних, координуючих позицій); за згрупованістю виділяємо окремі елементи, групи елементів або агрегат; за функціональним призначенням вирізняємо специфічну (ту, наявність якої потрібна обов'язково, адже без неї неможливо займатися певним видом рекреаційної діяльності) та звичайну (таку, що створює комфортні умови для рекреації).

Рекреантів, під якими розуміємо всіх людей (як місцевих, так і приїжджих), що в межах певної території здійснюють рекреаційну споживчу діяльність і задовольняють свої рекреаційні потреби (необхідність психофізіологічного та духовно-інтелектуального відтворення та розвитку сил індивіда), класифікуємо за географічною (територія походження, тип поселення, природні особливості постійного місця), демографічною (вік, стать, сімейний стан, склад сім'ї), соціально-економічною (матеріальний стан, соціальний статус, рівень освіти, рід заняття), медико-біологічною (стан здоров'я, біологічні потреби), психолого-поведінковою (спосіб життя, особистісні характеристики, поведінкові особливості) ознаками.

На основі проведеного анкетування, враховуючи напрацювання фахівців рекреаційної сфери, а також теоретичні розробки щодо фізіології та психології людини, показано вплив віку, статі, сімейного стану, матеріального достатку, освіти, місця проживання, стану здоров'я населення на вибір видів рекреаційних занять.

Територіальною організацією рекреаційної діяльності вважаємо науково обґрунтоване просторове поєднання (вертикальні та горизонтальні зв'язки) рекреаційного потенціалу території, що включає ресурсну та інфраструктурну складові, а також послуги, що надаються рекреаційними підприємствами, із рекреаційними потребами населення при ефективних принципах управління рекреаційною галуззю.

У територіальній структурі рекреаційної діяльності виділяємо точкові (пункт, центр, вузол), ареальні (ареал, район, зона) та регіональні складові. Якщо рекреаційному пункту притаманний прояв 1-2 видів рекреаційних ресурсів, у рекреаційному центрі поєднується кілька видів рекреаційних ресурсів та наявна інфраструктура, то у рекреаційному вузлі при високому рівні розвитку інфраструктури поєднуються кілька видів рекреаційних ресурсів для занять кількома видами рекреаційної діяльності. Рекреаційний ареал - невелика за площею територія, в межах якої сконцентровані ресурси для здійснення конкретного виду рекреаційних занять; рекреаційний район - більша за площею територія, на якій поширені ресурси для кількох видів рекреаційної діяльності; рекреаційна зона - значна за площею територія, на якій проявляються ресурси для багатьох видів рекреаційної діяльності. Регіональні складові територіальної структури за площею співпадають з адміністративною областю, адміністративним районом, територією міської, селищної або сільської ради. На формування територіальної структури рекреаційної діяльності впливають економічні, соціальні, екологічні, політико-правові, природно-географічні чинники та географічне положення.

Методика дослідження організації рекреаційної діяльності в регіоні розглядається у трьох аспектах: 1) загальнодержавному - у порівнянні з іншими регіонами України; 2) загальнорегіональному - у співставленні рекреаційного потенціалу регіону рекреаційним потребам населення; 3) внутрішньорегіональному - через виявлення відмінностей між територіальними складовими регіону (у даному разі - адміністративними районами).

При віднесенні адміністративних одиниць до певного типу регіону за ступенем розвитку рекреаційної діяльності враховувались такі інтегральні показники, як забезпеченість рекреаційними ресурсами та розвинутість рекреаційної галузі. У результаті з'ясувалось, що Черкаська область разом із 17 областями відноситься до групи регіонів із середнім ступенем розвитку рекреації, високий ступінь мають АР Крим, Київська, Львівська, Одеська області, низький - Кіровоградська, Луганська, Сумська області.

Виявлення особливостей рекреаційної діяльності на загальнорегіональному рівні запропоновано проводити в такій послідовності: І етап - оцінювання рекреаційного потенціалу (рекреаційних ресурсів, розвинутості рекреаційних послуг, рекреаційної інфраструктури); ІІ етап - виділення елементів територіальної структури (точкових, ареальних, регіональних); ІІІ етап - виявлення рекреаційних потреб населення; ІV етап - співставлення рекреаційних потреб населення і рекреаційного потенціалу території; V етап - надання рекомендацій щодо вдосконалення територіальної організації рекреаційної діяльності (надання пропозицій для гармонізації співвідношення між рекреаційним потенціалом території і рекреаційними потребами населення, виявлення перспективних напрямів рекреаційної діяльності).

У роботі обґрунтовується кожна з п'яти позицій, що повинна бути врахована при оцінюванні рекреаційних ресурсів: наявність, кількість, різноманітність; ціннісний ранг; ефективність використання; рівень забезпеченості видів рекреаційної діяльності; рівень задоволення рекреаційних потреб. Робота суб'єктів рекреаційної господарської діяльності може бути оцінена у натуральному (чисельність обслугованих, кадровий або трудоресурсний потенціал) та у вартісному або грошовому (обсяги наданих послуг, отриманих прибутків) вираженнях. Дані розвитку галузі рекреації у межах певної території та діяльності окремих підприємств, які надають рекреаційні послуги, можуть виражатися абсолютними, але краще відносними показниками (до загальних обсягів по даній території, до попередніх років, у розрахунку на певну кількість жителів, на 1 обслуговуваного, на 1 працюючого в даній сфері, на 1 підприємство тощо). Останнє зауваження стосується й оцінювання розвинутості рекреаційної інфраструктури - відносні показники можуть виражатися через щільність об'єктів, місткість, забезпеченість (у розрахунку на певну кількість (100, 1000, 10 тис., 100 тис. осіб) місцевих жителів або приїжджих).

З'ясування відмінностей організації рекреаційної діяльності на внутрішньорегіональному рівні запропоновано проводити так: І етап - оцінка рекреаційного потенціалу (оцінка забезпеченості рекреаційними ресурсами, оцінка розвинутості рекреаційної інфраструктури, оцінка розвинутості рекреаційних послуг); ІІ етап - виявлення ступеню розвитку рекреації; ІІІ етап - визначення збалансованості між складовими рекреаційного потенціалу; ІV етап - надання рекомендацій для урівноваження складових рекреаційного потенціалу.

Розділ 2. Територіальна організація рекреаційної діяльності Черкаської області. Висвітлено економічні, соціальні, екологічні проблеми Черкаської області, швидшому вирішенню яких сприяло б активніше та ширше впровадження рекреаційної господарської діяльності.

Ресурсно-рекреаційний потенціал Черкащини представлений потужно. Серед об'єктів рекреації виділяється велика кількість пам'яток археології (наприклад, трипільські поселення-гіганти поблизу м. Тальне), архітектури (зокрема, дендропарк «Софіївка» в м. Умань), історії (у тому числі, перша столиця української козацької держави Чигирин, місце народження Т.Г. Шевченка у с. Моринцях та місце його поховання на Чернечій горі поблизу м. Канева), природи (наприклад, 1000-літній дуб Максима Залізняка у с. Буда Чигиринського району), розвинуті осередки традиційних ремесел і промислів (зокрема, гончарство, деревообробка, ткацтво, плетіння, вишивка), досить густа мережа сакральних споруд (у тому числі 5 діючих монастирів). У групі рекреаційних угідь важливе місце посідають ліси (займають 16,1% загальної площі області) та водойми (понад 2 тис. водосховищ, ставків і озер, 1037 річок). Природоохоронні території, цінні у рекреаційному відношенні, займають 1,2% площі регіону. Мінеральні води та лікувальні властивості клімату лісових масивів є основними проявами на Черкащині групи рекреаційних властивостей простору. Серед рекреаційних закладів найбільш потужно представлені музеї, бібліотеки, палаци та будинки культури. Вагомий внесок у ресурсну складову рекреаційного потенціалу Черкаської області має велика кількість історико-культурних заповідників - їх на території регіону 8, два з яких мають статус національних: Шевченківський національний заповідник, Національний історико-культурний заповідник «Чигирин», Державний історико-культурний музей-заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка», Корсунь-Шевченківський та Кам'янський державні історико-культурні заповідники, Державні історико-культурні заповідники «Трахтемирів» і «Трипільська культура», Державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань».

Спеціалізована рекреаційна інфраструктури Черкаської області представлена в недостатній кількості підприємствами реалізації туристсько-екскурсійних (у 2005 р. із 47 зареєстрованих туроператорів і турагентів діяло 41 при середньому по Україні показнику у 105 турфірм на обласний регіон) та лікувально-оздоровчих (у 2005 р. із 81 санаторно-курортного закладу 25 не працювали) послуг, що розміщуються вкрай нерівномірно на території регіону: перші концентруються в основному в обласному центрі, другі - на узбережжі Кременчуцького водосховища. Недостатньо і закладів соціальної інфраструктури, зокрема готельних (31 готель, 5 гуртожитків для приїжджих) і ресторанних (53 ресторани, 678 кафе, 316 барів, 232 їдальні) підприємств. Розвиток готельного господарства області знаходиться на дуже низькому рівні: 4 адміністративних райони не мають підприємств готельного типу, за показником забезпеченості готельними місцями на 1000 жителів Черкаська область займає передостаннє місце серед регіонів України. Як складова універсальної інфраструктури досить добре розвинута транспортна інфраструктура, що забезпечує функціонування основних видів пасажирського транспорту, а особливо залізничного та автомобільного. Основним органом влади в області, що займається рекреаційною управлінською діяльністю на регіональному рівні, виступає управління культури і туризму Черкаської обласної державної адміністрації, переважно - відділ клубних, бібліотечних закладів, відео-, кінопрокату та туризму. Подібні підрозділи створені і в районах та місцевих органах влади (на рівні окремих міських, селищних, сільських рад).

Проаналізовані у роботі дані свідчать про те, що ліцензіати туристської діяльності в Черкаській області працюють неефективно (за більшістю показників мають частку 0,3-1,9% від загальних по країні та посідають 17-23 рейтингові місця серед 25 регіонів України), а послуги, які надають санаторно-курортні заклади, використовуються на низькому рівні, лише частково (частка області у загальнодержавному обсязі менше 1%, коефіцієнт використання місткості - 0,24). Показники надання послуг музеями, театрами, концертною організацією, закладами культури клубного типу постійно знижуються. Такі ж негативні тенденції і в наданні послуг розміщення (коефіцієнт використання місткості підприємств готельного типу складає 0,26 при середньому по Україні 0,32) і транспортування (значно скоротились обсяги залізничних, а особливо автомобільних перевезень, річковий та авіаційний транспорт Черкаської області загалом не здійснює рейсові відправлення - перевезення пасажирів відбувається тільки на замовлення).

На обсяг реалізованих послуг підприємств, які надають цільові рекреаційні послуги (туроператори і турагенти, санаторно-курортні заклади, музеї, театри, концертна організація, мисливські організації) у сфері послуг Черкаської області припадає лише 2,3%. У той час як сама продукція сфери послуг у валовій доданій вартості регіону складає 15,0%. За рахунок підприємств із нецільовими рекреаційними послугами (готелі та гуртожитки для приїжджих, транспортні підприємства) частка доходу від загального обсягу у сфері послуг збільшується на 39,4%.

У дисертації досліджено локалізацію рекреаційних ресурсів за такими видами рекреаційної діяльності, як лікувально-оздоровчий, агро-оздоровчий (зокрема, сільський (зелений) туризм), розважальний, пізнавальний, розвиваючий, культурно-розважальний, професійно-діловий, духовно-релігійний, та по кожному із них виявлено рекреаційні пункти і центри. На основі об'єднання отриманих даних, доповнених інформацією про розвиток рекреаційної інфраструктури, виділено 10 рекреаційних вузлів, 14 інтегрованих рекреаційних центрів, 333 інтегровані рекреаційні пункти.

Рекреаційні ареали у межах Черкаської області утворюються на територіях здійснення профілактично-оздоровчої, спортивно-оздоровчої, промисельної рекреації та пов'язані з концентрацією таких рекреаційних угідь, як ліси, водойми, природоохоронні території. На Черкащині виділяються Черкаський, Канівський, Корсунь-Шевченківський, Чигиринсько-Кам'янський, Уманський рекреаційні райони.

Для виявлення відмінностей у розвинутості рекреаційної сфери по адміністративних районах Черкаської області у дисертації проаналізовано рекреаційний потенціал кожного з них. У результаті зведення інтегрованих оцінок за такими показниками, як забезпеченість рекреаційними ресурсами, розвинутість рекреаційної інфраструктури та рекреаційних послуг, було визначено, що високий ступінь розвитку рекреаційної діяльності мають тільки три адміністративних райони, сім районів - середній рівень, а решта десять - низький. У шести районах Черкаської області складові рекреаційного потенціалу території (ресурси, послуги, інфраструктура) гармонізовані між собою та відповідають визначеному рівню розвитку рекреаційної сфери, до того ж у п'яти з них (Драбівський, Жашківський, Лисянський, Монастирищенський, Христинівський) - на низькому рівні, лише у Черкаському - на високому. Високому ступеню розвитку ресурсної складової рекреаційного потенціалу в семи районах області не відповідає або рекреаційна інфраструктура (Уманський, Смілянський, Корсунь-Шевченківський), або вона та ще й рівень розвинутості рекреаційних послуг (Золотоніський, Канівський, Чигиринський, Звенигородський). Так само середньому ступеню розвитку ресурсної складової не відповідають інші складові рекреаційного потенціалу в п'яти районах досліджуваного регіону - Городищенському, Тальнівському, Маньківському, Чорнобаївському, Шполянському районах. Саме за рахунок нижчих у порівнянні з рекреаційними ресурсами показників розвинутості рекреаційної інфраструктури та рекреаційних послуг у більшості випадків відбувається зниження загального ступеня розвитку рекреаційної діяльності.

Рекреаційні потреби населення Черкаської області визначають його наступні характеристики: у співвідношенні міських і сільських жителів трохи переважає перша група, у статево-віковій структурі дещо більше жінок, найбільша частка при поділі населення за віком припадає на групу людей активного віку (27,5%) та осіб старшого віку (23,6%), понад третина сімей мають дітей до 18 років, матеріальні доходи двох третин населення області нижчі прожиткового мінімуму, тільки чверть населення вважає стан свого здоров'я добрим. Через наявність представників різних груп населення потрібно розвивати різноманітні види рекреаційних занять, розширювати та оновлювати асортимент рекреаційних послуг, хоча найбільш затребуваними з огляду на характеристики населення області будуть такі види рекреаційної діяльності, як лікувально- та профілактично-оздоровчий, культурно-розважальний, пізнавальний, агро-оздоровчий, духовно-релігійний.

Розділ 3. Рекомендації щодо вдосконалення територіальної організації рекреаційної діяльності регіону у контексті збалансованого розвитку. Запропоновані шляхи удосконалення розвитку рекреаційної сфери на регіональному рівні та окреслені перспективні напрями організації рекреаційної діяльності в Черкаській області.

Раціональна організація рекреаційної управлінської діяльності може проводитися за умови виділення рекреації в окремий вид економічної діяльності, розробки державної політики України у рекреаційній сфері. Основними пріоритетами модернізації рекреаційного потенціалу регіонів України виступають: розвиток матеріально-технічної бази рекреаційної сфери в адміністративно-територіальних одиницях, перехід до застосування міжнародних стандартів у туристському процесі, удосконалення нормативно-правової бази функціонування рекреаційної галузі, посилення контролю за встановленням та застосуванням економічно обґрунтованих цін і тарифів на послуги, аналіз функціонування ліцензіатів туристської діяльності та підвищення ефективності їхньої роботи, розробка заходів щодо формування висококваліфікованого кадрового корпусу в рекреаційній сфері, підвищення рівня інформованості громадян із питань організації безпеки рекреаційної діяльності.

У дисертації йдеться про нагальну необхідність створення Центрів туризму, оздоровлення та відпочинку у регіонах України, які координували б запити і пропозиції на ринку рекреаційних послуг, виконували б рекламно-інформаційні функції щодо можливостей регіону, зосереджували б науково-методичну роботу у рекреаційній сфері на регіональному рівні.

Пропонується туристські підприємства поділяти на групи залежно від класу обслуговування: «люкс», перший, туристський, економічний. Потенційним споживачам туристських послуг таким чином буде легше вибрати із великої кількості турфірм ту, яка найбільше відповідає їхнім фінансовим можливостям. При цьому можливі і диференційовані підходи з боку держави до господарської діяльності туристських підприємств.

Наведено стратегії здійснення регіональної рекреаційної управлінської діяльності залежно від того, до якого типу за ступенем розвитку рекреації (високий, середній, низький) відноситься даний регіон.

Розширити ресурсно-рекреаційний потенціал території Черкаської області пропонується за рахунок парарекреаційних ресурсів (ширше залучення до рекреаційної діяльності архітектурних об'єктів та комплексів, які не мають пам'яткоохоронного статусу, активніше використання пам'яток виробничої архітектури, повніше задіяння у рекреації пам'яток природи як об'єктів огляду, більше використання рекреаційних можливостей місць, пов'язаних із певною етнічною або релігійною громадою, життям і діяльністю відомих людей, у тому числі іноземців), створення нових об'єктів рекреації, рекреаційних угідь, рекреаційних закладів (організація нових археологічних заповідних територій, встановлення незвичних пам'ятників, нове змістовне наповнення міських парків, створення нових і розширення площі існуючих цінних для рекреації природоохоронних територій, організація Мліївського історико-культурного заповідника, відкриття унікальних музеїв), організації сучасних рекреаційних заходів, освоєння резервних рекреаційних територій, площа яких складає 130 тис. га.

Урівноважити інфраструктурну та трудоресурсну складову рекреаційного потенціалу Черкащини з його ресурсно-рекреаційними можливостями потрібно через удосконалення рекреаційної інфраструктури (збільшення кількості санаторно-курортних та оздоровчих закладів, ліцензіатів туристської діяльності та їх рівномірніше поширення територією регіону, обладнання пляжів, організованих місць відпочинку, оглядових майданчиків, маркування доріжок і стежок для теренкуру, трас проходження маршрутів при організації туристських походів, збільшення кількості та сучасне облаштування будинків мисливців і рибалок, будівництво мотелів, кемпінгів, туристських баз, ботелів, лотелів, молодіжних баз та інших закладів розміщення, оновлення Черкаського порту, річкових пристаней, створення пунктів дорожнього сервісу вздовж транспортних коридорів, які проходитимуть регіоном тощо) та збільшення кількості рекреаційних послуг, розширення їхнього асортименту і зростання якості (створення нових рекреаційних підприємств, підвищення кваліфікації трудових ресурсів, збільшення зайнятих у рекреаційній господарській діяльності).

Висновки

У процесі дисертаційного дослідження вирішено важливе наукове завдання - обґрунтовано, розроблено та апробовано теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження територіальної організації рекреаційної діяльності в регіоні в контексті забезпечення переходу регіону до збалансованого розвитку, оцінено відповідність рекреаційного потенціалу території існуючим і перспективним потребам суспільства, обґрунтовано шляхи удосконалення господарського механізму та управління рекреацією. На основі проведеного дослідження сформульовано наступні висновки:

1. Важливість дослідження рекреаційної діяльності з суспільно-географічних позицій зумовлена її важливою роллю у забезпеченні практичного переходу України та її регіонів до моделі збалансованого розвитку.

В ході опрацювання та розробки понятійно-термінологічного апарату суспільно-географічних досліджень рекреаційної проблематики уточнено та визначено низку понять, зокрема, «рекреанти» (місцеві та приїжджі люди, що в межах певної території здійснюють рекреаційну споживчу діяльність і задовольняють свої рекреаційні потреби - необхідність психофізіологічного та духовно-інтелектуального відтворення та розвитку сил індивіда); «рекреаційні ресурси», під якими розуміється наявність або запас будь-яких складових (об'єкт, місце, явище, процес, захід, властивість тощо), при безпосередньому або опосередкованому споживанні яких відбувається відтворення і розвиток фізичних, психічних, духовних та інтелектуальних сил людини; «рекреаційна інфраструктура» (сукупність засобів, закладів, споруд, мереж та інших елементів матеріально-технічної бази, що допомагають здійснювати рекреаційну діяльність); «рекреатори» (фізичні та юридичні особи, що надають рекреаційні послуги); «рекреаційні послуги» (послуги, що забезпечують та відновлюють здоров'я, задовольняють культурні, інтелектуальні потреби, підтримують духовний і фізичний розвиток особи, нормальну життєдіяльність споживача); «рекреаційний потенціал території» (ступінь потужності певної території в рекреаційному відношенні, сукупність засобів, необхідних для здійснення рекреаційної діяльності), «рекреаційні потреби» (необхідність психофізіологічного та духовно-інтелектуального відтворення та розвитку сил індивіда), «територіальна організація рекреаційної діяльності», що сприймається як науково обґрунтоване просторове поєднання (вертикальні та горизонтальні зв'язки) рекреаційного потенціалу території, що включає ресурсну та інфраструктурну складові, а також послуги, що надаються рекреаційними підприємствами, із рекреаційними потребами населення при ефективних принципах управління рекреаційною галуззю.

Складено структурно-графічну модель рекреаційного потенціалу території, який має реалізовану та перспективну частини, а також таку частину, що генерує рекреаційні потреби, і ту, що забезпечує їх реалізацію. Доопрацьовано загальну методичну схему проведення суспільно-географічного дослідження рекреаційної діяльності в регіоні.

2. Сучасне розуміння суспільних процесів та розвиток поняттєво-термінологічного апарату рекреаційної географії потребує уточнення структурно-графічної моделі територіальної рекреаційної системи. В ході роботи поглиблено теоретичні основи функціонування ТРС, зокрема, показано взаємозв'язок між такими підсистемами, як «рекреаційні ресурси», «рекреаційна інфраструктура» та «рекреаційні послуги», що складають рекреаційний потенціал території, та взаємодію підсистем «рекреанти», «рекреатори», «керівні органи» з іншими компонентами ТРС, в результаті якої здійснюється рекреаційна діяльність (відповідно, споживча, господарська, управлінська). Здійснено типізацію територіальних рекреаційних систем за площею поширення, рівнем атрактивності, видом середовища, сформованістю, періодичністю функціонування, тривалістю та метою діяльності.

3. Для регіонів є важливим виявлення пріоритетних, характерних, можливих та нехарактерних видів рекреаційних занять для кожної групи населення, виділеної за віком, статтю, сімейним станом, матеріальним достатком, освітою, місцем проживання, станом здоров'я. Реалізація науково-теоретичних розробок на прикладі Черкаської області дозволила напрацювати прогноз основних напрямів рекреаційної споживчої діяльності та запропонувати ряд заходів у регіоні на задоволення рекреаційних потреб.

4. Розроблена класифікація рекреаційних ресурсів, яка спирається на їхні специфічні особливості, що виникають при приналежності до одного із кінців чотирьох шкал: «матеріальність - нематеріальність», «визначеність у просторі - територіальна необмеженість», «статичність - динамічність», «надання рекреаційних послуг - неможливість самостійно надавати рекреаційні послуги», дала змогу виділити 6 груп ресурсів: об'єкти рекреації, рекреаційні угіддя, рекреаційні властивості простору, явища та процеси рекреаційної дії, рекреаційні заклади, рекреаційні заходи.