Високий рівень народжуваності спостерігається доки у Харківському (1471 особа), Дергачівському (765 осіб), Балаклійському (723 особи) районах. Рівень народжуваності продовжує спадати. Частково це пов`язано із нестабільністю соціально економічного розвитку України в теперішній час.

Смертність має високу значення у Харківському (3469 осіб), Дергачівському (1856 осіб), Балаклійському (1771 осіб), Зміївському (1519 осіб), Вовчанському (1175 осіб), Чугуївському (1032 особи) районах. Як правило, смертність звичайно вища там де питома вага населення старше працездатного віку висока.

3.3 Етнодемографічні процеси в Харківській області (1959-2001 рр.)

Здобуття Україною незалежності в 1991 році відкрило нову сторінку в її багатовіковій історії. Поява незалежної Української держави врятувала українство від реальної загрози мовної і етнічної асиміляції, а також від поступового поглинання з боку північного сусіда. Одним із головних наслідків цієї довготривалої «російської доби» минулого України було повальне і всеохоплююче її зросійщення, що призвело до значних змін етнічного складу та мовної структури населення не на користь українців, особливо у східних та південних областях, перш за все у містах, і Харківщина в цьому не виняток.

В умовах незалежної України змінилась і сутність етнічних процесів, вони набули природного характеру. Проведення порівняльного аналізу розвитку етнічних процесів за «радянських часів» і доби незалежності України має важливе наукове значення. Результати переписів населення є найбільш достовірними статистичними матеріалами для проведення таких досліджень. Ці процеси об'єктивно впливають на соціально-економічне становище України та її суспільно-політичний розвиток. З іншого боку, зміни політичного та соціально-економічного становища також безпосередньо відбиваються на етнічних процесах. Ці процеси в Україні мають суттєві регіональні відмінності. Харківщина також має свої особливості, хоча основні напрямки їх розвитку в цілому були подібні до змін чисельності та етнічної структури населення України.

Аналіз результатів переписів населення 1959, 1989, 2001 рр. ¹ дозволяє провести дослідження етнічних процесів як в цілому за 42 роки, так і виявити особливості змін етнічного складу населення за двома часовими відрізками. Порівняльний аналіз статистичних матеріалів трьох переписів населення проводився в єдиних просторових межах, бо межі Харківської області, як і кордони України, протягом 1959-2001 рр. залишались без змін.

Дослідження було проведено за такими напрямками: загальна чисельність населення, чисельність українців, сукупна чисельність етнічних меншин, в тому числі росіян та етнічних меншин, окрім росіян, а також окремо євреїв, білорусів та інших етнічних меншин, окрім росіян, євреїв, білорусів.

Актуальність дослідження означеної проблематики посилюється і тим, що в сучасній українській історіографії відсутні роботи, в яких вивчаються етнічні процеси в Україні, особливо це стосується аналізу результатів перепису 2001 року. Тим паче, досі немає наукових праць, в яких би досліджувались етнічні процеси в окремих областях, у тому числі і в Харківській області, хоча раніше такі дослідження проводились.

Першим дослідником етнічних процесів на теренах Слобідської України став видатний український історик, академік Дмитро Іванович Багалій. У своїй фундаментальній «Історії Слобідської України» Д. І. Багалій досліджував міграційні процеси і проблеми етнічної асиміляції на теренах Харківщини. Зокрема, цим проблемам був присвячений окремий розділ «Харків яко українське місто» ². Після Д. І. Багалія окремого дослідження етнічних процесів у Харківській області не проводилось. Хоча у 20-ті рр. ХХ ст., в добу «українізації», у Харкові працював відомий український демограф і етнолог А. Хоменко, який вивчав етнічний склад населення України, в тому числі і населення Харківської округи ³. До речі, рівень мовної асиміляції українців на історичній Батьківщині А. Хоменко визначав як рівень «національної несвідомості». За своєю сутністю це його визначення перекликається з терміном Д. І. Багалія - «свідомі перевертні».

Харків має глибокі історичні традиції дослідження складних етнічних процесів, про що свідчить творчий доробок історика Д. Багалія, демографа і етнолога А. Хоменка, географа С. Рудницького, етнографа М. Сумцова. На жаль, на початку 30-х рр. радянський режим знищив ці наукові школи не лише в Харкові, але й в усій Україні, яка входила до складу СРСР. Після погромів 30-х рр. дослідження етнічних процесів у Харкові фактично припинились. Табуйовані у радянській Україні дослідження етнічних процесів продовжувала українська еміграція.

Лише в добу «хрущовської відлиги» в радянській Україні відновились дослідження етнічних процесів. Першим після перерви з 20-х рр. провів дослідження етнічного складу населення України В. І. Наулко. Цінність його наукового доробку полягала в тому, що аналізувались не тільки результати перепису населення 1959 року, але й попередні. Були визначені територіальні відмінності розселення окремих національностей, що знайшло навіть своє картографічне відображення ⁴. І зараз видатний український етнолог В. І. Наулко плідно продовжує дослідження етнічних процесів в Україні ⁵. З опублікуванням результатів перепису населення 2001 року з'явились можливості для дослідження етнічних процесів у сучасній Україні.

Загальна чисельність населення. Протягом першого періоду (1959-1989 рр.) загальна чисельність населення Харківської області зросла з 2 млн. 520,1 тис. осіб у 1959 році до 3 млн. 174,7 тис. осіб у 1989 році. Тобто, за означений час загальний приріст чисельності населення Харківщини складав 654,6 тис. осіб (25,97%) (див. табл. 1, 2). Цей суттєвий приріст був досягнутий не лише завдяки природним чинникам, але й став прямим результатом інтенсивного механічного приросту, перш за все за рахунок масового переселення росіян на Харківщину.

Навпаки, за другий період (1989-2001 рр.) відбулось досить значне скорочення чисельності населення Харківської області: з 3 млн. 174,7 тис. осіб у 1989 році до 2 млн. 895,8 тис. осіб у 2001 році (див. табл. 1). Тобто, за 12 років загальна чисельність населення Харківщини скоротилася на 278,9 тис. осіб (8,78%) (див. табл. 2). Таке суттєве скорочення протягом відносно короткого проміжку часу було викликане, головним чином, природними чинниками: зменшенням рівня народжуваності і збільшенням рівня смертності, особливо в середині 90-х рр. ХХ ст. Тобто, в Харківській області, як і в абсолютній більшості інших областей України, спостерігались процеси депопуляції. Такі несприятливі демографічні процеси були викликані ускладненням соціально-економічного становища та зниженням рівня життя переважної більшості населення. Ці ж несприятливі соціально-економічні чинники суттєво вплинули і на розгортання масової трудової еміграції, яка активізувалась на початку 90-х рр. з території Харківщини, перш за все, до Російської Федерації.

Отже, аналіз статистичних матеріалів засвідчує, що протягом першого періоду (1959-1989 рр.) відбувалось зростання чисельності населення Харківщини, а протягом другого періоду (1989-2001 рр.), навпаки, спостерігалось його суттєве скорочення. В цілому ж, зростання в абсолютних показниках протягом перших 30-ти років більш ніж вдвічі перевищувало скорочення його числа протягом останніх 12-ти років. У результаті цих суперечливих змін за двома періодами загальна чисельність населення Харківської області за 1959-2001 рр. зросла на 375,7 тис. осіб, або на 14,91% (див. табл. 2).

Таким чином, протягом 1959-2001 рр. відбувались зміни в чисельності населення Харківщини, і напрямки цих змін досить суттєво різнилися за першим та за другим періодами. Вони були викликані як природними чинниками, так і міграційними потоками. Демографічні процеси на Харківщині як в цілому за 1959-2001 рр., так в за кожним з двох періодів за головними тенденціями збігались з відповідними процесами в цілому в Україні.

Зміни чисельності українців. На відміну від усього населення Харківщини, загальна чисельність етнічних українців у цій області зростала протягом обох періодів, але темпи приросту були різними. Так, якщо в 1959 році чисельність українців складала 1 млн. 734,1 тис. осіб, то в 1989 році - 1 млн. 993,0 тис. осіб (див. табл. 1). Тобто, за перший період їх число зросло на 258,9 тис. осіб, або на 14,93% (див. табл. 2). До цього необхідно додати, що темпи приросту чисельності українців за 1959-1989 рр. були значно меншими за темпи приросту всього населення Харківщини (25,97%), а особливо за темпи зростання російської етнічної меншини (58,41%) (див. табл. 2). До того ж навіть в абсолютних показниках на Харківщині не українці, а якраз росіяни мали суттєву перевагу, відповідно, 258,9 тис. осіб та 388,7 тис. осіб (див. табл. 2). Такі зміни не мали природного характеру, а були досягнуті завдяки масовому переселенню росіян на Харківщину, а також штучній за своїм характером етнічній асиміляції російською меншиною українського населення.

За другий період (1989-2001 рр.) загальна чисельність українців зросла лише на 55,7 тис. осіб (2,79%), досягнувши в 2001 році числа 2 млн. 048,7 тис. осіб (див. табл. 1, 2). Незважаючи на досить низькі темпи приросту чисельності українців за цей час, варто звернути увагу на те, що це зростання відбувалось на тлі скорочення загальної чисельності населення Харківщини за 1989-2001 рр. (8,78%) (див. табл. 2).

Зростання чисельності українців на Харківщині, як і у всій Україні, було забезпечено не лише природним приростом, але стало результатом дії етнічних процесів. В умовах відновлення державної незалежності України почав проявлятись вплив природної етнічної асиміляції, яка охопила етнічні меншини, в тому числі й росіян, через екзогамні (міжетнічні) шлюби. Тобто, частина осіб змішаного етнічного походження, перш за все з тих, які походять з українсько-російських етнічно-змішаних родин, визнали свою належність у 2001 році не до російської етнічної меншини, як це було раніше, а до українського етносу. Тому і загальна чисельність українців як на Харківщині, так і в цілому в Україні зросла за 1989-2001 рр. переважно за рахунок російськомовних українців.

У цілому ж, за 1959-2001 рр. загальна чисельність українців на Харківщині збільшилася на 314,6 тис. осіб, або на 18,14% (див. табл. 2). Крім того, потрібно підкреслити, що приріст чисельності українців у Харківській області досить нерівномірно розподілявся за двома часовими періодами. Так, якщо взяти за 100% їхній загальний приріст за 1959-2001 рр., то на перший період (1959-1989 рр.) припадало 82,29%, а на другий період (1989-2001 рр.) - лише 17,71% (підрахунки автора за даними таблиці 2). Отже, загальна чисельність українців Харківщини зростала переважно лише за перший період.

Важливі результати для дослідження етнічних процесів дає порівняння частки українців серед загального приросту чисельності населення Харківської області за 1959-2001 рр., а також окремо за кожним з двох періодів, і їх частки серед всього населення Харківщини. Так, за перший період (1959-1989 рр.) на українців припадало лише 39,55% загального приросту чисельності населення Харківської області (див. табл. 2). Рівень цієї частки був значно меншим за частку українців серед всього населення Харківщини, яка складала в 1959 році 68,81% (див. табл. 3). Тобто, за перший період (1959-1989 рр.) українці вже опинились в меншості серед загального приросту населення Харківської області і значно поступалися в цьому російській етнічній меншині. На росіян припадало 59,38% загального приросту чисельності населення Харківщини за цей період (підрахунки автора за даними таблиці 2). Тобто, серед загального приросту населення Харківської області російська етнічна меншина за цей час уже стала більшістю.

Напередодні та в часи відновлення державної незалежності України відновились і природні етнічні процеси. Тому протягом другого періоду (1989-2001 рр.) приріст чисельності українців відбувався в умовах скорочення загальної чисельності населення Харківської області. Це скорочення стало результатом зменшення числа етнічних меншин, перш за все за рахунок росіян.

У цілому ж, за 1959-2001 рр. на українців припадало 83,74% загального приросту чисельності населення Харківської області, що було порівняно більше за рівень частки українців серед всього населення (див. табл. 2). Досить високий рівень частки українців серед загального приросту населення цієї області за 1959-2001 рр. був забезпечений лише завдяки позитивній динаміці їхньої чисельності і скороченням числа етнічних меншин, перш за все росіян, за другий період (1989-2001 рр.).

Внаслідок суттєвих відмінностей у темпах приросту чисельності українців та етнічних меншин змінювалась як частка перших, так і других серед усього населення Харківської області, але ці зміни не були однозначними і різнились за двома хронологічними періодами. Так, у 1959 році українці складали 68,81% загальної чисельності населення Харківщини, а в 1989 році їхня частка скоротилась до 62,78% (див. табл. 3).

Навпаки, за другий період (1989-2001 рр.) частка українців серед населення Харківщини збільшилася на 7,97% і досягла в 2001 році 70,75% (див. табл. 3). У результаті того, що темпи приросту чисельності українців за 1989-2001 рр. переважали темпи зростання числа етнічних меншин, їхня частка серед населення Харківської області зросла в 2001 році, порівняно з 1959 роком, на 1,94% (див. табл. 3).

Таким чином, протягом 1959-2001 рр. відбувались значні зміни в чисельності українців: спостерігалось як зростання їх числа, так і підвищення рівня їх частки серед всього населення Харківської області. Такий результат був досягнутий виключно за рахунок другого періоду (1989-2001 рр.). Навпаки, за перший період (1959-1989 рр.) активізувались процеси поступової деукраїнізації (зросійщення) Харківщини, до речі, як і всієї України.

Зміни загальної чисельності етнічних меншин. Як і серед населення всіх інших областей України, на теренах Харківської області мешкали представники етнічних меншин. Протягом 1959-2001 рр. відбувались також важливі зміни в їх чисельності. Ці зміни були досить неоднозначними і мали також суттєві відмінності за двома часовими періодами. Так, у 1959 році загальна чисельність етнічних меншин Харківщини складала 786,0 тис. осіб, а в 1989 році зросла до 1 млн. 181,7 тис. осіб (див. табл. 1). Тобто, перший період характеризувався досить інтенсивним зростанням числа етнічних меншин, яке складало 395,7 тис. осіб (50,34%) (див. табл. 2). Цей приріст був забезпечений, головним чином, завдяки величезному зростанню числа росіян (на 388,7 тис. осіб, 58,41%) (див. табл. 2).

Навпаки, за другий період (1989-2001 рр.) відбулось досить значне скорочення загальної чисельності етнічних меншин Харківщини, і знову ж таки завдяки зменшенню числа росіян. Так, за цей час скорочення складало 334,6 тис. осіб (28,32%) (див. табл. 2). Враховуючи дію тенденцій, протилежних за напрямками, у динаміці чисельності етнічних меншин Харківщини за перший та другий періоди, загальне їхнє число за 1959-2001 рр. зросло лише на 61,1 тис. осіб (7,77%) (див. табл. 2). У цілому ж, за цей час темпи приросту числа меншин значно поступалися як темпам зростання чисельності українців (18,14%), так і всього населення Харківської області (14,91%) (див. табл. 2).

Отже, аналіз статистичних матеріалів переконливо засвідчує, що загальна чисельність етнічних меншин Харківщини, як в цілому і в Україні, за 1959-2001 рр. збільшилася лише завдяки інтенсивному зростанню за перший (радянський) період - 1959-1989 рр. При цьому варто зазначити, що за цей період частка етнічних меншин серед загального приросту населення Харківщини складала 60,45% (підрахунки автора за даними таблиці 2). Тобто, серед усього приросту чисельності населення цієї східної області України етнічні меншини вже складали більшість, а українці опинились у меншості.

Що стосується другого періоду (1989-2001 рр.), то зменшення загальної чисельності населення Харківщини, як, до речі, і всього населення України, відбулось якраз за рахунок скорочення числа етнічних меншин (див. табл. 2). Тобто, загальний приріст чисельності всього населення Харківської області за цей час був забезпечений виключно завдяки зростанню числа українців.

У цілому ж, із загального приросту чисельності населення Харківщини за 1959-2001 рр. на етнічні меншини припадало 16,26%, що було майже вдвічі менше за їхню частку серед усього населення цієї області в 1959 році - 31,19% (підрахунки автора за даними таблиці 2). У результаті досить суттєвих відмінностей у динаміці чисельності етнічних меншин та українців на Харківщині за перший та другий періоди змінювались також і частки як перших, так і других серед усього населення області. Так, у 1959 році етнічні меншини становили 31,19% загальної чисельності населення Харківщини, в 1989 році - 37,22% (максимальний показник), у 2001 році - 29,25% (див. табл. 3).

Таким чином, в цілому за 1959-2001 рр., завдяки змінам, які відбувались за другий період, населення Харківської області стало більш етнічно однорідним за рахунок зменшення частки і чисельності етнічних меншин і, відповідно, збільшення частки і чисельності українців. На скорочення загальної чисельності етнічних меншин на Харківщині, як і в цілому в Україні, безпосередньо впливав процес депопуляції, природна етнічна асиміляція, а також міграційні процеси.

Зміни чисельності росіян. Серед усіх етнічних меншин Харківської області, як і всієї України, найбільшою за чисельністю меншиною протягом 1959-2001 рр. продовжували залишатись росіяни. Зміни чисельності цієї етнічної меншини мали доволі значні часові відмінності. Протягом першого періоду (1959-1989 рр.) чисельність росіян на теренах Харківщини зростала досить інтенсивно, як, до речі, і в цілому в Україні, до того ж значно вищими темпами, ніж в Росії, та більшими за темпи зростання числа українців. Так, якщо в 1959 році загальна чисельність цієї меншини в Харківській області складала 665,5 тис. осіб, то в 1989 році - 1 млн. 054,2 тис. осіб (див. табл. 1).

За 30 років приріст їх числа становив 388,7 тис. осіб або 58,41% (див. табл. 2). За темпами приросту чисельність росіян більш ніж вчетверо перевищувала число українців - 14,93%, до того ж ця перевага була навіть в абсолютних показниках - 258,9 тис. осіб (див. табл. 2). За 1959-1989 рр. на цю етнічну меншину припадало 59,38% загального приросту чисельності населення Харківської області, (підрахунки автора за даними таблиці 2) що було значно більше за їх частку серед всього населення цієї області в 1959 році - 26,41% (див. табл. 3).

Отже, протягом першого періоду (1959-1989 рр.) загальна чисельність населення Харківщини зростала переважно за рахунок російської етнічної меншини. І такі зміни в чисельності цієї меншини не були наслідком природних демографічних процесів. Таке інтенсивне зростання, особливо в 70 - 80-ті рр., було викликане не раптовим «вибухом» народжуваності в середовищі цієї етнічної меншини, а стали прямим результатом механічного приросту, тобто масового переселення росіян в Україну взагалі і на Харківщину зокрема.

Результатом інтенсивного зростання чисельності росіян на теренах Харківщини за перший період стало збільшення їхньої частки серед усього населення цієї області. Так, якщо в 1959 році частка росіян серед усього населення Харківської області складала 26,41%, тобто дещо більше четверті, то в 1989 році вона досягла 33,21%, тобто третини загальної чисельності (див. табл. 3). До цього необхідно додати, що подібні тенденції у змінах етнічної структури населення спостерігались також і в цілому в Україні.

Внаслідок різних темпів приросту чисельності росіян (більш високі) та українців (значно менші) у Харківській області за 1959-1989 рр. змінювалось також і співвідношення між ними на теренах цієї східної області України. Так, у 1959 році воно складало як 1 до 2,6 на користь українців, а в 1989 році вже було як 1 до 1,9 (підраховано автором за даними табл. 2).

У результаті того, що частка росіян серед населення Харківщини була значно більшою, ніж серед усього населення України, територіальне розміщення українців та росіян також суттєво відрізнялось. Так, росіяни, які мешкали в Харківській області, складали в 1959 році 9,38% загальної чисельності цієї етнічної меншини в Україні, а на українців цієї області припадало лише 5,39% загального їх числа (див. табл. 4). Щоб наочніше показати відмінності у територіальному розміщенні українців та росіян, вкажемо на те, що на теренах Харківщини у 1959 році мешкав кожен 20-й українець і майже кожен 10-й росіянин від їх загального числа в Україні. Аналіз територіального розміщення росіян свідчить про те, що терени Харківщини, як і інших східних та південних областей, стали осередком, де концентрувалась російська етнічна меншина в Україні.

Досить важливий результат для дослідження етнічних процесів на Харківщині дає аналіз змін частки росіян серед загального числа етнічних меншин. Так, у 1959 році росіяни складали 84,67% загальної чисельності етнічних меншин у Харківській області, а на всі інші етнічні меншини разом припадало лише 15,33% (див. табл. 5). За 1959-1989 рр. частка росіян серед етнічних меншин області збільшилась на 4,54% і досягла в 1989 році 89,21% загального їх числа (див. табл. 5). Тобто, дев'ять з десяти представників етнічних меншин Харківщини належали до росіян. Отже, етнічні меншини в Харківській області складались переважно лише з однієї меншини - російської.

Якщо взяти за 100% загальний приріст чисельності етнічних меншин Харківщини за 1959-1989 рр., то на росіян припадало аж 98,23%, а на всі інші меншини разом взяті - лише 1,77% (підрахунки автора за даними табл. 2). Таким чином, за тридцять років загальна чисельність етнічних меншин в Харківській області зростала переважно за рахунок одних лише росіян.

Отже, за перший період (1959-1989 рр.) відбулись важливі зміни в чисельності росіян Харківської області. Ці зміни були спрямовані у бік інтенсивного збільшення їх числа на тлі значно нижчих темпів приросту чисельності українців. Серед загального приросту чисельності населення Харківської області перевага росіян над українцями була не лише у відносних, але й в абсолютних показниках.

На відміну від першого періоду, протягом другого періоду у динаміці чисельності росіян у Харківській області виявились зовсім протилежні тенденції. Замість інтенсивного зростання відбулось досить суттєве скорочення їхньої чисельності. Так, якщо в 1989 році на Харківщині нараховувалось 1 млн. 054,2 тис. росіян, то в 2001 році - лише 743,0 тис. осіб (див. табл. 1). За 12 років скорочення становило 312,2 тис. осіб, або 29,61% (див. табл. 2).

Таке стрімке зменшення числа росіян за досить короткий термін (12 років) було викликане декількома чинниками: по-перше, відсутністю природного приросту в результаті зменшення рівня народжуваності, з одного боку, та збільшення коефіцієнту смертності, з іншого боку, тобто процес депопуляції; по-друге, обмеженням масової міграції росіян в Україну і навіть частковим переселенням частини їх на історичну Батьківщину та до інших країн, особливо в першій половині 90-х рр.; і третій головний чинник: серед росіян переважали не ендогамні (моноетнічні), а екзогамні (міжетнічні) шлюби. У результаті відродження української державності етнічні процесі набули природного характеру, коли корінна більшість асимілює зайшлу меншість. Тому частина росіян, які мали змішане етнічне походження, тобто були народжені в українсько-російських родинах, визнали свою належність у 2001 році до українців, що означало зміну їх етнічної самоідентифікації. Тому і загальна чисельність українців за 1989-2001 рр. збільшилася виключно за рахунок російськомовних українців.

Таким чином, за другий період (1989-2001 рр.) відбулись кардинальні зміни в чисельності росіян у Харківській області. Характерною ознакою цього періоду було значне скорочення їхньої чисельності на тлі незначного в абсолютних і відносних показниках приросту числа українців. Результатом цих змін стало зменшення частки росіян серед загальної чисельності населення Харківщини.

Внаслідок досить суперечливих тенденцій у змінах чисельності росіян (перший період - інтенсивне зростання, другий період - значне скорочення) в цілому за 1959-2001 рр. їхнє число в Харківській області збільшилося на 76,5 тис. осіб, або на 11,49 (див. табл. 2). Інтенсивне зменшення числа росіян за другий період на тлі зростання числа українців у Харківській області призвело до того, що частка цієї меншини серед усього населення області у 2001 році виявилась меншою (25,62%) не лише від рівня 1989 року (33,61%), але й від рівня 1959 року (26,41%) (див. табл. 3). Отже, в 2001 році, як до цього і в 1959 році, росіяни складали близько чверті загальної чисельності населення Харківської області, хоча ще в 1989 році їхня частка досягала третини.

За 42 роки виявила тенденцію до змін також і частка росіян серед загальної чисельності етнічних меншин Харківської області. За цей час вона зросла з 84,67% у 1959 році до 87,59% у 2001 році (див. табл. 5). Ці зміни відбулись у результаті того, що протягом 1959-2001 рр. чисельність росіян на Харківщині збільшувалась на тлі скорочення числа інших етнічних меншин.

Таким чином, за 1959-2001 рр. відбулися важливі зміни в чисельності росіян у Харківській області. Незважаючи на те, що за другий період (1989-2001 рр.) сталося значне скорочення їхньої чисельності в 2001 році число росіян у цій області було більшим, ніж у 1959 році, завдяки великому приросту їх чисельності протягом першого періоду (1959-1989). Але в цілому за 42 роки темпи приросту чисельності російської етнічної меншини поступалися темпам зростання числа українців.

Зміни чисельності етнічних меншин, окрім росіян. За 1959-2001 рр. відбувались зміни числа цієї групи населення, але напрямки цих змін за перший та другий періоди суттєво різнились, хоча загальна їх чисельність залишалась в цілому досить незначною. Так, за перший період їхня чисельність зросла лише на 7,0 тис. осіб (5,81%) з 120,5 тис. осіб у 1959 році до 127,5 тис. осіб у 1989 році (див. табл. 1, 2). За цей період темпи приросту чисельності етнічних меншин, окрім росіян, значно поступалися темпам зростання як числа українців (14,93%), так і росіян (58,41%) (див. табл. 2). Тому частка цієї групи меншин серед загального приросту населення Харківщини (1,07%) (підрахунки автора за даними таблиці 2) була значно меншою, ніж їхня частка серед усього населення області в 1959 році (4,78%) (див. табл. 3).

Навпаки, протягом наступного, другого, періоду (1989-2001 рр.) на Харківщині спостерігалось скорочення загальної чисельності етнічних меншин, окрім росіян, на 22,4 тис. осіб (17,57%), бо в 2001 році загальне їх число складало лише 105,1 тис. осіб (див. табл. 1, 2). При цьому варто звернути увагу на те, що темпи скорочення їхньої чисельності за цей період були порівняно меншими за темпи скорочення числа росіян (29,61%) на тлі збільшення числа українців (2,79%) (див. табл. 2).

У результаті цих змін, а саме скорочення чисельності протягом другого періоду і незначного приросту протягом першого періоду, в цілому за 42 роки відбулось суттєве зменшення загального числа етнічних меншин, які зосереджувались на теренах Харківщини (окрім росіян). За 1959-2001 рр. це скорочення складало 15,4 тис. осіб (12,78%) (див. табл. 2). Отже, цілком аргументовано можна стверджувати, що за 1959-2001 рр. розгорнулись процеси поступового, але невпинного скорочення «багатоетнічності» населення України, в тому числі й Харківської області. Виняток становила лише одна меншина - росіяни. До цього варто додати, що частка етнічних меншин серед населення Харківщини (окрім росіян) продовжувала залишатись меншою, ніж серед населення України в цілому.

Протягом 1959-2001 рр. змінювалась також і частка етнічних меншин серед загальної чисельності етнічних меншин на Харківщині (окрім росіян), але її рівень залишався досить низьким. Так, у 1959 році вона складала 15,33%, у 1989 році - 10,79%, тобто за 30 років скоротилася на 4,54% (див. табл. 5). Таке зменшення відбулось тому, що темпи приросту їхньої чисельності поступалися за перший період темпам зростання числа росіян.

У 2001 році рівень цієї частки складав 12,41%, тобто за 1989-2001 рр. збільшився на 1,62% (див. табл. 5). Це зростання сталось тому, що за ці 12 років чисельність етнічних меншин, окрім росіян, скорочувалась повільніше, ніж зменшувалось число росіян. У цілому ж, за 1959-2001 рр. частка етнічних меншин серед загальної чисельності етнічних меншин Харківщини (окрім росіян), скоротилась на 2,92% внаслідок того, що за ці 42 роки чисельність росіян збільшилась, а інших меншин зменшилась (див. табл. 5).

Через суттєву різницю у змінах чисельності етнічних меншин, окрім росіян, у цілому в Україні та на Харківщині частка цієї області серед загального числа меншин поступово скорочувалась. Так, у 1959 році на Харківську область припадало лише 4,60% загальної чисельності етнічних меншин, окрім росіян, а в 2001 році - 4,44% (див. табл. 4). Привертає до себе увагу і той факт, що в 2001 році рівень цієї частки був значно меншим від рівня відповідних часток області серед загального числа українців (5,46%), усього населення (6,00%), а особливо росіян (8,90%) (див. табл. 4).

Отже, розміщення на теренах Харківщини окремих груп населення досить-таки суттєво різнилось. Особливо це стосувалось етнічних меншин, серед яких частка цієї області була найменшою (окрім росіян), порівняно з відповідною часткою серед росіян, яка була найбільшою. Тобто, з одного боку, Харківщина була одним з найбільших ареалів на території України, де концентрувались росіяни, а з іншого боку, навпаки, всі інші етнічні меншини разом взяті були значно менше чисельно представлені на теренах цієї області, порівняно з іншими областями.

Таким чином, за досліджуваний період (1959-2001 рр.) чисельність етнічних меншин, окрім росіян, на Харківщині суттєво скоротилася, як і їхня частка серед усього населення області, а також серед загального числа етнічних меншин у цілому.

Зміни чисельності євреїв та білорусів. На теренах Харківщини, крім росіян, були присутні лише дві етнічні меншини, загальна чисельність кожної з яких була більшою за 10 тис. осіб у 1959 році. Цими меншинами були євреї та білоруси. Зміни чисельності двох цих етнічних груп за 1959-2001 рр. мали досить суттєві відмінності за двома хронологічними періодами.

Зокрема, за перший період (1959-1989 рр.) чисельність євреїв досить суттєво зменшилась - на 41,92% (35,3 тис. осіб) (див. табл. 2). Навпаки, чисельність білорусів збільшилася майже вдвічі - на 94,07% (11,1 тис. осіб). Це зростання відбувалось за рахунок не природного, а механічного приросту. У 1959 році на Харківщині нараховувалось 84,2 тис. євреїв та 11,8 тис. білорусів, а в 1989 році, відповідно, 48,9 тис. осіб та 22,9 тис. осіб.

За другий період (1989-2001 рр.) чисельність обох цих етнічних меншин у Харківській області суттєво скоротилася. Зокрема, число євреїв зменшилось на 76,48% (37,4 тис. осіб), а білорусів - на 35,81% (8,2 тис. осіб). У 2001 році на теренах Харківщини мешкало 11,5 тис євреїв та 14,7 тис. білорусів (див. табл. 1). Тобто, в 2001 році чисельність білорусів виявилась навіть більшою за чисельність євреїв, бо число останніх зменшувалось значно швидше.

У цілому ж, за 1959-2001 р. р. загальна чисельність євреїв на Харківщині зменшилася на 72,7 тис. осіб (86,34%) (див. табл. 2). Такого значного скорочення не зазнала жодна етнічна меншина і воно перетворило євреїв у 2001 році на третю за чисельністю на теренах цієї області меншину після росіян та білорусів. Головною причиною зменшення числа євреїв за другий період стала їхня масова міграція до Ізраїлю, а також до США та Німеччини, яка особливо активно розгорнулася в кінці 80-х - на початку 90-х рр. Крім того, для євреїв був характерним також і низький рівень народжуваності, тому їх не оминули процеси депопуляції.

На відміну від євреїв, чисельність білорусів у Харківській області за 42 роки збільшилася хоча й не набагато в абсолютних показниках - лише на 2,9 тис. осіб, але досить суттєво у відносних - на 24,58%.

Привертає на себе увагу і досить суттєва різниця рівня часток Харківщини серед загальної чисельності євреїв та білорусів (більше ніж удвічі). Відповідно, частка Харківської області серед загального числа євреїв виявилась значно більшою (11,10% в 2001 році) за частку цієї області серед усього населення України (6,00%), а серед білорусів - меншою (5,33%). До цього варто додати, що рівень частки євреїв Харківщини був близьким до рівня відповідної частки області серед загального числа росіян в Україні, а серед білорусів - до українців. У 2001 році на теренах Харківської області мешкав кожен 9-й єврей України і лише кожен 19-й білорус. Таким чином, Харківщина продовжувала залишатись одним з найбільших ареалів концентрації єврейської етнічної меншини в Україні, як, до речі, й росіян. І, навпаки, на теренах цієї області білоруси були представлені порівняно менше.

Інтенсивне зменшення числа євреїв на Харківщині за 1959-2001 рр. призвело до значного скорочення частки цієї меншини серед загальної чисельності населення області. Зокрема, якщо в 1959 році вона складала 3,34%, у 1989 році - 1,54%, то в 2001 році - лише 0,40%, тобто скоротилась на 1,94%, або у вісім разів (див. табл. 3). На відміну від євреїв, частка білорусів серед усього населення Харківщини не мала таких однозначних змін. Зокрема, якщо в 1959 році вона складала 0,47%, то в 1989 році зросла до 0,72% (максимальний показник), а в 2001 році знову скоротилася до 0,52% (див. табл. 3). Отже, в 2001 році разом на ці дві найбільші за чисельністю етнічні меншини після росіян припадало менше одного відсотка загальної чисельності населення Харківської області.

Етнічна структура населення Харківщини суттєво відрізнялась від етнічної структури населення України. Відмінності були також і в структурі етнічних меншин. Зокрема, в 1959 році в Харківській області євреї складали 10,71% загальної чисельності етнічних меншин, у 1989 році - 4,13%, у 2001 році - лише 1,36% (див. табл. 5). Тобто, якщо у 1959 році серед загального числа меншин Харківщини кожен 9-й був євреєм, то в 2001 році - лише кожен 73-й. Рівень частки білорусів серед загальної чисельності етнічних меншин Харківщини залишався досить незначним і складав, відповідно, у 1959 році - 1,50%, у 1989 році - 1,94% (максимальний показник) і в 2001 році - 1,74% (див. табл. 5). У 2001 році євреї та білоруси, найбільші за числом після росіян меншини, складали разом лише 3% загальної чисельності етнічних меншин Харківщини, а росіяни - 87,59% (див. табл. 5).

Важливий результат для дослідження етнічних процесів дає аналіз змін структури етнічних меншин (окрім росіян). Зокрема, в 1959 році серед загальної чисельності етнічних меншин, окрім росіян, на Харківщині євреї складали 69,88%, тобто абсолютну більшість, у 1989 році - 38,65%, а в 2001 році - лише 10,94% (див. табл. 6). Протягом 1959-2001 рр. їхня частка зменшилася на 58,94%, або майже в сім разів (див. табл. 6). Порівняно з євреями, частка білорусів серед загальної чисельності етнічних меншин, окрім росіян, у Харківській області була меншою в 1959 та 1989 рр. і більшою - в 2001 році. До того ж протягом 1959-2001 рр. вона не скоротилась, а, навпаки, зросла. Так, у 1959 році білоруси складали на Харківщині 9,79% загального числа етнічних меншин, окрім росіян, у 1989 році - 17,96% (максимальній показник), у 2001 році - 13,99% (див. табл. 6).

Отже, чисельність як білорусів, так і євреїв у Харківській області залишалась досить незначною, перш за все, на тлі чисельності російської етнічної меншини. До цього варто лише додати, що число білорусів та євреїв було порівняно більшим за інші етнічні меншини (окрім росіян).

Зміни чисельності інших етнічних меншин, окрім росіян, євреїв, білорусів. Окрему групу етнічних меншин Харківщини складали інші меншини, загальна чисельність яких залишалась незначною, але виявила тенденцію до суттєвого зростання, особливо протягом другого періоду. Крім того, варто наголосити на тому, що чисельність кожної з меншин була досить незначною. Зокрема, в 1959 році їхня загальна чисельність становила 24,5 тис. осіб, у 1989 році зросла до 55,7 тис. осіб, тобто на 31,2 тис. осіб, або 127,35%, тобто більш ніж удвічі. Такий приріст був забезпечений, головним чином, завдяки масовій міграції, перш за все з території Російської Федерації та Закавказзя.

За цей період темпи зростання цієї групи населення значно перевищували темпи зростання як українців, так і всього населення області. До цього варто додати, що хоча темпи приросту були досить-таки великими у відносних показниках, але незначними в абсолютних. Тому серед загального приросту населення Харківської області за цей період (1959-1989 рр.) на цю групу припадало лише 4,77% (підрахунки автора за даними табл. 2). Необхідно звернути увагу на те, що частка етнічних меншин, окрім росіян, євреїв, білорусів серед загальної чисельності населення області в 1959 році була майже вп'ятеро меншою, ніж їхня частка серед приросту всього населення за 1959-1989 рр., відповідно 0,97% та 4,77%.

За другий період (1989-2001 рр.) загальна чисельність етнічних меншин, окрім росіян, євреїв, білорусів, на теренах Харківщини продовжувала зростати. Приріст складав 41,65%, або 23,2 тис. осіб, і став результатом міграційних потоків із-за меж України, а не природного приросту (див. табл. 2). До цього необхідно додати, що збільшення чисельності цієї групи населення відбувалось на тлі активного скорочення загального числа етнічних меншин у Харківській області взагалі (29,61%) і росіян зокрема (28,31%).

Загальна чисельність етнічних меншин, окрім росіян, євреїв, білорусів, у Харківській області зросла з 24,5 тис. осіб у 1959 році до 78,9 тис. осіб у 2001 році (див. табл. 1). Тобто, за 42 роки загальний приріст чисельності цієї групи населення складав 54,4 тис. осіб (222,04%). Отже, за 1959-2001 рр. їхня чисельність збільшилася більше ніж утричі. Таке інтенсивне зростання було забезпечено виключно за рахунок міграційних процесів, хоча в абсолютних показниках їхня чисельність продовжувала залишатись відносно незначною.

За темпами зростання за 42 роки ця група етнічних меншин залишила далеко позаду як приріст усього населення Харківщини (14,91%) та українців (18,14%), так і загальної чисельності етнічних меншин (7,77%) та росіян (11,49%). Варто звернути увагу й на те, що частка цієї групи етнічних меншин серед загального приросту чисельності населення Харківської області за 1959-2001 рр. була майже в 15 разів більшою за відповідну частку цієї групи серед усього населення області в 1959 році, 14,24% та 0,97%.

Частка етнічних меншин, окрім росіян, євреїв, білорусів, серед усього населення Харківської області поступово зростала. Але незважаючи на це зростання її рівень залишався відносно незначним, бо досить незначною була і їхня загальна чисельність. Так, у 1959 році частка етнічних меншин, окрім росіян, євреїв, білорусів, серед усього населення Харківщини становила 0,97%, у 1989 році вона зросла до 1,75%, а в 2001 році досягла 2,72%.

Змінювалась і частка етнічних меншин, окрім росіян, євреїв, білорусів, серед загальної чисельності етнічних меншин Харківщини. Зокрема, у 1959 році вона складала 3,12%, у 1989 році - 4,72%, у 2001 році - 9,31%.

Відбувались також і суттєві зміни частки цієї групи меншин серед загальної чисельності етнічних меншин (окрім росіян) на теренах Харківської області. Так, у 1959 році ця частка складала лише 20,33%, для порівняння, частка євреїв у цьому ж році - 69,88%, у 1989 році, відповідно, 43,69% та 38,35%, а в 2001 році - 75,07% та 10,94% (див. табл. 6). Тобто, якщо в 1959 році абсолютну більшість (2/3) серед етнічних меншин, окрім росіян, складала лише одна меншина - євреї, то через 42 роки ситуація стала діаметрально протилежною. У 2001 році ³/₄ етнічних меншин (окрім росіян) у Харківській області складались із сукупної чисельності меншин, окрім росіян, євреїв, білорусів. За 1959-2001 рр. їхня частка збільшилася на 54,74%, і, навпаки, частка євреїв скоротилася на 58,94%.

Окремого розгляду потребує аналіз змін структури цієї групи етнічних меншин у Харківській області. Характерною ознакою цих змін стало активне зростання чисельності представників закавказьких народів, хоча в 1959 році їх нараховувалось на теренах Харківщини лише по декілька сотень осіб. Найбільш інтенсивно їхня чисельність зростала в кінці 80-х - на початку 90-х рр., що було пов'язано, в першу чергу, із наслідками землетрусу у Вірменії в 1988 році, а також з грузино-абхазьким та вірмено-азербайджанським збройними конфліктами. Не останню роль у посиленні міграційних потоків відіграло і загострення соціально-економічного становища в закавказьких країнах.

У результаті масової міграції на теренах Харківщини у 2001 році мешкало 11,1 тис. вірменів, 5,6 тис. азербайджанців та 4,4 тис. грузинів, разом закавказькі етнічні меншини складали 21,1 тис. осіб ⁶. Тобто, в 2001 році чисельність цих «нових» етнічних меншин майже досягла рівня сукупної чисельності двох «традиційних» меншин Харківщини - євреїв та білорусів (26,3 тис. осіб).

Таким чином, аналіз статистичних матеріалів засвідчує, що протягом 1959-2001 рр. відбулось суттєве зростання сукупної чисельності етнічних меншин (окрім росіян, євреїв, білорусів) на теренах Харківської області. Це зростання стало результатом не природного, а механічного приросту цієї групи меншин, перш за все завдяки масовій міграції на Харківщину представників закавказьких етносів: вірменів, азербайджанців, грузинів. У результаті більш високих темпів приросту збільшилась також і частка цієї групи меншин серед усього населення Харківської області, а також серед загальної чисельності етнічних меншин, які мешкали на її теренах. Але, незважаючи на такі досить суттєві зміни, сукупна чисельність етнічних меншин (окрім росіян, євреїв, білорусів) залишалась відносно незначною.

Отже, порівняльний аналіз результатів переписів 1959, 1989, 2001 рр. дозволив виявити основні напрямки змін чисельності та етнічної структури населення Харківської області. Головний висновок проведеного аналізу статистичних матеріалів полягає в тому, що можна цілком аргументовано стверджувати про зростання етнічної «однорідності» населення Харківщини, як, до речі, і в цілому України за 1959-2001 рр.

За перші роки незалежності етнічні процеси почали набувати природного характеру, і тому інтенсивного скорочення зазнали якраз етнічні меншини, перш за все росіяни. На зміни етнічної структури населення безпосередньо впливала природна етнічна асиміляція українською більшістю етнічних меншин. Протягом 1989-2001 рр. в основному були подолані наслідки змін етнічного складу на користь росіян, які відбувалися протягом 1959-1989 рр.

4. Міграційні процеси на території Харківської області

За 2004 рік загальна кількість мігрантів у Харківській області склала 117,154 тис. осіб: в область прибуло 61,4 тис. осіб, вибуло - 55,8 тис. Таким чином, сальдо міграції дорівнює плюс 5,6 тис. осіб, у тому числі в міських поселеннях - плюс 7,8 тис. осіб, в сільській місцевості сальдо було від`ємним - мінус 2,12 тис. осіб.

Міграційний відплив населення зафіксований у 18 районах області, п`яти містах обласного підпорядкування та двох районах м. Харкова, Чугуївській, Куп`янській, Люботинській, Первомайській міськрадах, Нововодолазькому, Балаклійському районах області. (Таблиця 5).

Таблиця 5. Міграційний рух населення Харківської області за 2004 рік

4.1 Динаміка міграції населення на прикладі Харківської області

Чисельність наявного населення в Харківській області на 1 січня 2005 року становила 2848,347 тис. осіб. Вона зменшилась від 2004 року на 21,2 тис. осіб. Кількість міського населення по області складає 2259,9 тис. осіб, сільського - 606,8 тис. осіб.

За результатами даних щорічного звіту статистичного відділу у Харківській області, зниження чисельності населення відбулося внаслідок його природного скорочення.

За 2004 рік кількість мігрантів у Харківській області склала 117,154 тис. осі: до області прибуло 24,570 тис. осіб, вибуло - 18,922 тис. осіб. Таким чином сальдо міграції було прибутковим і дорівнювало 5,648 тис. осіб, в міських поселеннях - 2,7 тис. осіб, а в сільській місцевості сальдо було від`ємним - мінус 0,5 тис. осіб.

Аналіз міграційних процесів за останні шість років показав, що у порівнянні з 1999 роком загальний міграційний потік збільшився на 20,7 тис. осіб, з попереднім роком на 1,849 тис. осіб (Таблиця 1).

Проаналізувавши дані таблиці 1 та рисунку 1, можна сказати, що міграційний відплив населення зафіксований у 20 районах області, 5 містах обласного підпорядкування та Київському районі м. Харкова. Найбільш значним він був у Лозівській та Чугуївській міськрадах, Барвінківському, Богодухівському, Золочівському районах області.

Рис. 1. Динаміка міграційного руху населення Харківської області

Найбільша серед міграційних потоків - внутррішньорегіональна міграція в Харківській області (від усіх прибулих - 60,2% та вибулих - 64,6%) характеризує рух населення в межах області в напрямках «місто - село», «село - місто» і не впливає на формування загальної чисельності населення, але має суттєве значення на зміни чисельності міського та сільського населення області. Від 1999 року у складі внутрішньорегіональної міграції переважає рух населення з сільської місцевості в міські поселення, за рахунок чого міське населення області збільшилось майже на 0,7 тис. осіб. (Таблиця 2).

Далі за обсягом іде міжрегіональна міграція (35,4% від загальної кількості прибулих і 26,8% від усіх вибулих), яка відображує рух населення в межах України: у 2003 році вона мала прибуткове сальдо більше ніж у 3 рази.

Серед прибулих у 2003 році переважали мігранти з Донецької (17,0%), Луганської (13,0%), Полтавської (11,1%) та Сумської (9,5%) областей.

Основними причинами переїзду серед прибулих міжрегіональних мігрантів були родинні обставини (45,5%) та навчання (42,1%). Разом з батьками прибуло 1715 дітей у віці 0 - 15 років. Більше половини мігрантів (50,3%) складала молодь у віці 15 - 28 років.

Серед вибулих в інші області України найбільше виїхали у Донецьку (17,8%), Полтавську (11,1%), Луганську (10,1%) та Дніпропетровську (9,1%) області.

Тобто найбільша кількість мігрантів у нашу область та з нашої області - це мігранти зі східних областей України, які межують з Харківщиною.

Харківська область займає перше місце серед областей України за рівнем міжрегіонального міграційного приросту населення. (Додаток 1).

У потоці вибулих в інші регіони нашої країни за національним складом найбільша частка припадає на українців (79,5%). За статтю вибулі розподіляються приблизно однаково: 48,5% із них чоловіки, 51,5% - жінки. Переважна частина цього потоку знаходиться у працездатному віці (80,9%), з яких 74,4% виїжджаючих - це молодь у віці 15 - 28 років. Більша частина мігрантів (96,3%) прямувала з Харківської області в інші регіони на строк більше одного року (довгострокові мігранти). Основними причинами, які спонукали на переїзд довгострокових мігрантів, є родинні обставини (68,7%), 10,6% - зміна місця роботи, 8,9% - навчання. Основними причинами короткострокових мігрантів також були родинні обставини - 44,5%, зміни місця роботи - 25,4%, навчання - 18,1%. Разом з дорослими в інші регіони України вибуло 1449 дитини у віці 0 - 15 років, що склало 9,7% від усіх вибулих цього потоку.