Структура і динаміка виробництва хімічної продукції в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доповідь

на тему:

«Структура і динаміка виробництва хімічної продукції в Україні»

Українська хімічна промисловість дісталась Україні у спадок від самодостатнього хімічного комплексу Радянського Союзу. Специфіка галузі колишнього СРСР полягала в тому, що доволі часто хімічні підприємства розміщалися регіонально, як правило, наближаючись до сировинної бази. Лише підприємства-виробники добрив були наближені до споживачів, - були розташовані в аграрних регіонах.

Найрозвиненіші технологічно, а також ті, що займаються глибокою переробкою хімічних продуктів, широкий спектр готової продукції - підприємства-виробники добрив (ВАТ «Азот», ВАТ «Дніпроазот», ВАТ «Одеський припортовий завод», ВАТ «Рівнеазот», ВАТ «Концерн «Стірол», ВАТ «Сумихімпром», ЗАТ «Сєвєродонецький Азот», ЗАТ «Титан»). Через те, що заводи виробляли не тільки добрива, але й інші хімічні продукти, використовуючи при цьому відносно дешеву сировину українського та російського походження. Теоретично жодне підприємство не могло бути збитковим, однак, в даний момент майже всі виробники, окрім ВАТ «Одеський припортовий завод» та ВАТ «Сумихімпром», знаходяться на приватних ринках. Приватизація ВАТ «Одеський припортовий завод» намічена на 2007 рік. ВАТ «Сумихімпром» може бути приватизоване до 2010 року.

Таблиця - Виробництво деяких видів продукції хімічної промисловості України, тис. тонн

Хімічне підприємство України територіально розміщене в різних регіонах, що дозволяє їм не конкурувати між собою, однак робить їх природними монополістами в регіоні.

Зазначимо, що мінеральні добрива та аміак довго були одними із стратегічних експортних продуктів України. В Україні, як відомо, працюють вісім крупних виробників добрив, шість із яких спеціалізуються на азотних добривах і є кістяком експортного та виробничого потенціалу України. Як відомо, Україна - один із провідних експортерів азотних мінеральних добрив у світі. Наша країна експортує мінеральні добрива в 70 країн світу. Основними покупцями є Бразилія, Туреччина, Мексика, В'єтнам, Індія. При цьому перелік основних покупців динамічно змінюється не тільки щорічно, але і щомісячно. На жаль, ринок мінеральних добрив в останні роки став мало прогнозуючим і малопередбачуваним. Український товар змінює направлення продажів з Азії на Латинську Америку, і, навпаки, залежно від кон'юнктури ринку.

Нині щомісяця Україна експортує в середньому 290-310 тис. тонн карбаміду та близько 80 тис. тонн аміачної селітри (у попередні роки експорт селітри складав 130-150 тис. тонн). Це головні експортні продукти. Окрім того, українські підприємства вивозять щомісяця до 33 тис. тонн сульфату амонію (у 2004 році експорт був у два рази менший), 6 тис. тонн амофосу та 19-20 тис. тонн карбамідо-аміачної суміші (експорт КАСу збільшився в 4,5 рази з 2004 року) (середньомісячні показники).

Сировиною для виробництва азотних добрив є аміак, який, в свою чергу, виробляється із природного газу. Враховуючи це, вартість газу серйозно позначається на вартості аміаку, і має вагому складову у вартості добрив (у селітрі газу близько 30%).

Україна має значні запаси (до 20%) титанових руд (Вільногорський ГЗК та Іршанський ГЗК, Федорівське родовище), крім того, ведеться переробка ільменітових титанових руд на заводах ЗАТ «Титан» та ВАТ «Сумихімпром». Площа всіх родовищ та кар'єрів України у чотири рази перевищує площу Кувейту.

В цілому можна зазначити наявність запасів сировини для неорганічних хімічних продуктів, в той же час сировини для виробництва органічних хімічних продуктів немає.

В Україні недостатньо освоєних власних запасів нафти, що позначилося на відсутності сировини для нафтохімічного виробництва, виробництва пластмас та полімерів. У підсумку, більшість НПЗ уже у власності російського капіталу, який також розпоряджається потужностями з переробки органічних речовин, полімерів і пластмас.

Івано-Франківській області у 2008 році планується побудувати нове виробництво полівінілхлориду. Темпи зростання споживання цього полімеру в Україні одні з найвищих.

Щодо складних хімічних продуктів, барвників, клеїв, ферментів, композитів та групи товарів, що відносяться до засобів захисту рослин, то вони займають менше 15% обсягу ринку хімічних продуктів. Ці товари займають 11-14% ринку хімічної продукції. Левову частку у споживанні товарів хімічної продукції займають товари групи 39 полімери та пластмаси (40-42%).

У спадок від СРСР Україна отримала більше десятка крупних хімічних комплексів. Спеціалізовані комплекси, на жаль, не змогли самостійно існувати. Деякі із них місто утворюючі й після приватизації заводи звільнилися від обтяжливої соціальної інфраструктури. У перше десятиліття незалежності обсяги власного виробництва в українських підприємствах за всіма видами продукції, окрім експорто-орієнтованих, скорочувалися. Лише в останні два-три роки виробники добрив почали нарощувати потужності. Основна частка у виробництві припадає на мінеральні добрива и аміак, які в основному експортуються Україною. Виробництво мінеральних добрив у 2006 році досягло 7 млн. тонн у кількісному вираженні. З них близько 3,8 млн. тонн - карбаміду, більше 1,6 млн. тонн - аміачної селітри й решта - сульфат амонію, фосфорні й комплексні добрива.

Таблиця - Виробництво мінеральних добрив в Україні

Звісно, таку кількість добрив Україна допоки не спроможна спожити. Майже весь карбамід експортується. Більша частина аміачної селітри також експортується, інші добрива активно продаються і на внутрішньому ринку. На жаль, хороші позиції в експорті доволі часто пов'язані з дешевизною сировини та енергоносіїв, робочої сили; важливу роль відіграє територіальне розташування України, транспортна інфраструктура, зв'язок, стабільність валюти, розвиток ринку фінансових послуг.

Не дивлячись на те, що виробнича база українських хімічних комплексів була заснована ще у першій половині ХХ сторіччя, за рахунок постійного оновлення, капітальних та поточних ремонтів, всі заводи знаходяться в хорошому стані. Про це свідчать стабільні показники роботи підприємств за підсумками року. Потужності підприємств завантажені, як правило, на 60-80%. Повне завантаження потужностей можливе лише після капітальної модернізації та при умові достатньо розвинутої транспортної інфраструктури, сприятливої кон'юнктури ринку.

В останні роки актуальною стала модернізація з метою енергозбереження й зменшення споживання дорогої сировини.

Щодо інших хімічних продуктів, то варто зазначити досить велику частку виробництва товарів неорганічної хімії (у першу чергу аміак та глинозем). Аміак виробляють в Україні шість крупних заводів. Частина товару використовується для внутрішнього виробництва цих заводів, частина продається в Україні і, більша частина експортується. Причому, як уже зазначалося, Україна має досить вагомі позиції у світовій торгівлі аміаком.

Не варто також забувати про аміакопровід «Тольятті-Південний», що був збудований ще у 1981 році. Аміакопровід - унікальна споруда на континенті. У США є аналогічний, але з меншою протяжністю. Дякуючи аміакопроводу, разом з українським, із «Південного» експортується і російський аміак.

Аміакопровід має протяжність 1396 км, діаметр 355,6 мм, на українській території він обслуговується державним підприємством УДП «Укрхімтрансаміак». В Україні трубопровід проходить через Горлівку, де знаходиться ВАТ «Концерн Стирол». Підприємство використовує аміакопровід для перекачки аміаку із Горлівки у порт «Южний». можливість підключення до аміакопроводу має ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» та ВАТ «Дніпроазот». Ці підприємства також експортують аміак, але залізницею.

Особливу увагу варто приділити глинозему (оксиду алюмінію). В Україні теми аміаку й глинозему широкому розгласу не піддавалися. Аміак експортують шість виробників на 403 млн. USD/т, а глинозем (обсяг експорту 257 млн. USD/т) - один - ВАТ «Миколаївський глиноземний завод».

Щодо полімерів, то в Україні виробників полімерів досить мало. Знову ж - результат спадку СРСР. Полімерна промисловість, як промисловість, що забруднює довкілля, будувалася головним чином поблизу сировинних запасів або неподалік від них в великих промислових центрах, що споживають полімери та пластмаси. Таким чином, концентрація виробництва припала на східний і центральний Сибір та на Приволжський регіон Росії.

В Україні працюють наступні виробники полімерів: (ВАТ «Линос» («ТНК-Україна»), ЗАТ «Лукор» («Лукойл-Україна»), ВАТ «Хімпром» (Первомайськ), ВАТ «Дніпроазот» (Дніпродзержинськ), ВАТ «Концерн Стирол» (Горлівка). Окрім того, є невеликі підприємства-виробники та заводи, які мають виробничі потужності, але через брак сировини, не функціонують.

Переробкою полімерів в пластмасу в Україні займаються сотні компаній. Товарами-лідерами серед вироблених в Україні полімерів є: поліпропілен (ВАТ «Лінос»), поліетилен (ЗАТ «Лукор»), полістирол (ВАТ «Концерн Стирол»).

Таблиця - Виробництво і споживання полімерів щодо видів продукції

розміщення хімічний галузь виробництво

Отож, темпи збільшення виробництва полімерної продукції менші, ніж темпи збільшення імпорту полімерів та пластмас. Це свідчить про те, що власне виробництво полімерів допоки менш привабливе, ніж імпорт, а попит на полімери росте в арифметичній прогресії. Темпи зростання попиту з 2005 року почали зменшуватися.

Щодо виробництва фарб, пігментів, ферментів, миючих засобів, мила та поверхнево-активних засобів, засобів захисту рослин, то можна зазначити відносно незначні обсяги виробництва цієї продукції.

Виробники цих груп товарів націлені на внутрішній ринок. По ряду товарів відмічається експортна орієнтація виробництва (фірмові миючі засоби, косметика, поверхнево-активні речовини, ферменти, білкові речовини). Однак їхній експорт і виробництво займають малу частку в загальному виробництві та експорті товарів хімічної продукції, окрім того, їхня динаміка розвинута досить слабо, навіть щодо всієї галузі.

Хімічна промисловість України більшою мірою орієнтована на промислових споживачів, аграрний сектор, експорт. Найбільшим попитом українська хімічна продукція користується у аграріїв та переробників сільськогосподарської продукції, що закупають як добрива, засоби захисту рослин, так й упаковку, полімери. Окрім того, українська хімічна продукція використовується як напівфабрикат в металургії, легкій та текстильній промисловості, фармацевтиці. Меншою мірою українська хімія витребувана рядовими споживачами, адже ступінь переробки вітчизняної хімічної промисловості допоки не досить глибока.

Тим не менше, споживчий сектор досить стабільний і навіть розвивається. Як постачальник сировини для промисловості, хімічна галузь України дуже залежить від зовнішньоекономічних факторів, від кон'юнктури ринку кінцевих продуктів, від цін на енергоносії.

Найдинамічніше розвивається споживання полімерів в Україні. Нині в Україні споживається полімерів на суму близько 2 млрд. USD/т щороку. При цьому близько половини продукції, що споживається, - це поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид, полістирол.

За оцінками фахівців, українське споживання полімерів в 2,5-4 рази менше, ніж споживання полімерів у розвинутих країнах. Найдинамічніше збільшувалось споживання ПЕТФ та ПВХ. В Україну ці продукти, головним чином, імпортуються. якщо норма споживання ПВХ в ЄС становить 12-15 кг на душу населення, то в Україні - 5-6 кг.

Щодо мінеральних добрив (група товарів УКТ ЗЕД 31), то можна відмітити динамічне збільшення попиту на мінеральні добрива в Україні. Якщо раніше аміачна селітра в Україні вироблялася, орієнтуючись на експорт, то нині налагоджується інфраструктура регіональних складів в Україні, відпрацьовуються схеми накопичення добрив в міжсезоння, що дозволить згладити ціновий дисбаланс, стабілізувати ціни. Це позитивно позначається на збільшенні споживання добрив.

Так, якщо раніше із 1,6-1,8 млн. тонн виробленої селітри тільки 500-600 тис. тонн споживалося внутрішнім ринком, то нині вже близько 800 тис. тонн споживається Україною.

Заради справедливості, варто зазначити, що експорт скорочується не тільки через зростання внутрішнього попиту, але й через скорочення попиту на світовому ринку. Аміачна селітра українського походження має масу тарифних та нетарифних обмежень на ринках інших країн, і не тільки розвинутих. По суті, ринки збуту селітри звузились, скоро експорт селітри стане обтяжливим для України, більш привабливим буде внутрішній ринок.

Стримуючим фактором в поставках аміачної селітри на внутрішній ринок було оподаткування. Тут виникає ПДВ, всі схеми руху товару стають прозорими, ускладнюється накопичення капіталу у порівнянні з продажами на експорт у тому числі через офшорні компанії. Тим не менш, рівень діючої рентабельності при реалізації на внутрішньому ринку перевищує 90%. Тому ринок мінеральних добрив в Україні можна оцінити як привабливий і дуже перспективний. Варто також зазначити, що за часів Радянського Союзу споживання мінеральних добрив на 1 га становило 140-150 кг живильних речовин. Нині воно становить 30-40 кг, в окремих господарствах Півдня України досягає 106-140 кг, чого замало, грунт інтенсивно використовується, тому споживання мінеральних добрив буде постійно збільшуватися. Окрім того, в даний момент існує дисбаланс живильних речовин, адже більшою мірою вносяться азотні добрива, внесення фосфорних і калійних після розпаду СРСР скоротилося. Основна причина - відсутність запасів калію та фосфоритів в Україні.

Українська хімічна промисловість з моменту розпаду СРСР була експортно-орієнтованою. Не дивлячись на значну енергетичну та сировинну залежність від Росії, Україна успішно конкурувала з нею на світовому ринку.

Конкурентними перевагами є:

- територіальне положення;

- наявність потужних та сучасних хімічних заводів;

- транспортна інфраструктура, залізниця, порти;

- погодження дій підприємств, локальність та компактність концентрації виробництва.

Основними експортними продуктами залишаються мінеральні добрива та неорганічна хімічна продукція. Загальний експорт збільшився з 2004 по 2005 роки на 13%, в 2006 році у порівнянні з 2005-м - на 3%. Темпи збільшення порівняно невисокі, при цьому, в фізичному обсязі за групами експорт збільшився всього на 8-10%. Це свідчить про те, що збільшення обсягів валютних надходжень частково пов'язане зі збільшенням цін на експортовану продукцію. Зазначимо, що в структурі експорту групі 31 (добрива) належить 26-28%. Україна залишається одним із світових експортерів азотних добрив.

Основними імпортними продуктами, як зазначалося вище, були полімери та пластмаси (42% імпорту), менші рівні частки мають товари органічної хімії, засоби захисту рослин та каучук (11-12%). Імпорт полімерів та каучуку постійно збільшується. У 2007 році очікується збільшення споживання та імпорту полімерів на 30-32%. Щодо імпорту інших видів хімічної продукції, то можна зазначити зростаючий імпорт мінеральних добрив, викликаний об'єктивними факторами, і засоби захисту рослин. Ці товарні групи є об'єктами підвищеної уваги для виробництва хімічної продукції, але значне збільшення імпорту не очікується.

Можна зробити висновок, що хімічна промисловість України, що вижила після розпаду Союзу і утрималась на світовому ринку, має місці зв'язки з іншими галузями народного господарства, хорошу репутацію на світовому ринку (щодо експортних товарів) і високий рейтинг інвестиційної привабливості. Особливо це добре видно з рівня внутрішніх цін, з тенденцій світового ринку, з імпорту великого спектру полімерів, каучуку, пластмас.

Подорожчання газу суттєво послабить позиції української хімічної промисловості, однак, посилив інтеграційні процеси, Україна може посісти достойне місце в числі європейських виробників хімічних товарів. Варто також зазначити, що хімічна промисловість доволі часто є екологічно небезпечною, що призводить до того, що більшість розвинутих країн розміщують та розвивають виробництво хімічних товарів у країнах, що розвиваються (до яких належить й Україна).

У найближчі п'ять років в Україні буде проходити період становлення, глобальної модернізації та реконструкції хімічної промисловості. Це може викликати тимчасове послаблення присутності на світовому ринку, однак, враховуючи абсолютні та відносні переваги України, хімічна промисловість може стати однією з найпривабливіших, найприбутковіших та найперспективніших галузей.

Размещено на Allbest.ru