Природно-ресурсний потенціал Запорізької області

15

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Домашня контрольна робота

з дисципліни

«Регіональна економіка»

• На тему: «Природно-ресурсний потенціал Запорізької області»
• Варіант № 3
• Зміст
• Вступ 3
• 1. Загальна характеристика та забезпеченість населення області природними ресурсами 4
• 2. Споживання природних ресурсів у регіоні 7
• 3. Раціональне використання природних ресурсів 8
• 4. Охорона природних ресурсів області 101
• Висновки 145
• Список літератури 156

Вступ

запорізька область природний ресурс

Придніпровський економічний район складається з Дніпропетровської та Запорізької областей. Це другий район після Донецького за обсягом виробництва промислової продукції.

Клімат - помірно - континентальний. Залізні руди Криворізького басейну представлені 12 млрд. тонн. Залізна руда є у Оріхові, Павлограді, Чортоницьку, Жовтих водах.

Є родовища титану, рутило - ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. У Західному Донбасі залягає 8,6 млрд. тонн камяного вугілля. Придніпровський район має поклади бурого вугля, нафти, природного газу, бокситів.

Грунтово - кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а родовища корисних копалин - розвитку промисловості. У Придніпров'ї поєднується розвиток важкої індустрії та харчової промисловості.

Провідними галузями є наступні:

Залізорудна;

Марганцеворудна;

Чорна металургія;

Машинобудівна;

Хімічна.

Важливе значення має харчова, легка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів.

Сільське господарство Придніпров'я виробляє 20% виробництва пшениці, 25% - кукурудзи, 35% - соняшнику, 14% - овочів, 14% - м'яса, 15% - молока, 20% - вовни від загальнодержавного.

1. Загальна характеристика та забезпеченість населення області природними ресурсами

Запорізька область утворена 10 січня 1939 року. Розташована вона на південному сході України, займає головним чином лівобережну частину басейну нижньої течії Дніпра. На півночі і північному заході граничить з Дніпропетровською областю, на заході з Херсонською областю, на сході з Донецькою областю, а на півдні її побережжя омиває Азовське море, берегова лінія якого в межах області перевищує 300км. Протяжність з півночі на південь 208км., із заходу на схід 235км.

Мінеральні ресурси представлені багатими покладами рудних корисних копалини, зокрема залізних і марганцевих. Частка регіону в сумарних запасах мінеральної сировини в Україні складає:

- пегматит - 88,06%,

- апатит - 63,42%,

- марганцева руда - 69,1%,

- вторинні каоліни - 22,9%,

- вогнетривкі глини - 8,6%.

Область має 299 територій і об'єктів природно-заповідного фонду; 181 заказник, з них 7 державного значення, 95 пам'яток природи, у тому числі 6 державного значення; 3 заповідні урочища, 20 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва.

Тут сприятливі кліматичні умови. На узбережжі Азовського моря - зручні піщані пляжі, є джерела мінеральної води i лiкувaльнi грязі, сконцентровані в приморських лиманах, озерах та затоках.

Сьогодні сформований результативний імідж Запорізької області розглядається як цінний ресурс для подальшого всебічного розвитку регіону. Цей ресурс складається з багатьох елементів, які у дійовому симбіозі являють собою ті конкурентні переваги Запорізької області, які дозволяють їй обійняти провідні позиції серед інших областей України у процесі залучення інвестицій. При цьому вирішальним чинником є професійно грамотне визначення досягнень економіки області та акцентування уваги та зусиль на її пріоритетних сегментах.

Так, лише недалекоглядні прагнуть вигод, які надаються їм щасливим випадком, ті ж, які знають цінність таких вигод, прагнуть їх, які надаються їм мудрістю. Ця підвалена буття, залишена нам, нащадкам життєвого досвіду давньогрецького філософа Демокрита, є безумовно актуальною й для нашого сьогодення.

Отже, Запорізька область сьогодні - це безцінна перлина, сформована віхами історії - славетне козацтво, велетень ДніпроГЕС, один з головних центрів бурхливого розвитку економічного, технологічного й інтелектуального потенціалу незалежної України, гостинність та відкритість сердець.

Даровані природою ресурсні цінності налічують на території області понад 20 видів корисних копалин; геологічними фахівцями розвідано 131 родовище. На сьогодні область є постачальником на внутрішній та зовнішній ринки залізної руди, каоліну, вогнетривкої глини, формувальних пісків, будівельних й облицювальних каменів.

Економічний потенціал області сьогодні - це понад 380 провідних промислових підприємств.

Запорізький край є провідним центром вітчизняного авіаційного двигунобудування, виробництва трансформаторів та іншої високотехнологічної продукції, яка є фірмовим брендом, маркою світового класу якості та надійності.

Лідерами регіонального, національного та світового рівня є такі підприємства Запорізької області: у галузі металургії та обробленні металу - відкриті акціонерні товариства „Запоріжсталь”, „Запорізький алюмінієвий комбінат”, „Дніпроспецсталь”, КП „Запорізький титаномагнієвий комбінат”; у галузі виробництва коксу та продуктів нафтопереробки - ВАТ „Запоріжкокс”; виробництва та розподілення електроенергії, газу, тепла та води - ВП „ Запорізька АЕС”; машинобудування - ЗАТ з іноземною інвестицією „Запорізький автомобілебудівний завод”, ВАТ „Мотор Січ”, ВАТ „Запоріжкран”.

2. Споживання природних ресурсів у регіоні

По різноманітності і багатству мінеральний - сировинних ресурсів область займає одне з провідних місць в Україні.

Згідно державному балансу запасів в області налічується 25 видів корисних копалини, розвідано 131 родовище, 114 родовищ враховано Державним балансом України, з яких 36 знаходиться в експлуатації. У регіоні знаходяться значні запаси і марганцевих залізняку, гранітів. Частка регіону в сумарних запасах мінеральної сировини в Україні складає: пегматіти - 88%, апатіти - понад 63%, марганцеві руди - 69%, каоліни - 22,9%, залізняк - 10%, вогнетривкі глини - 8,6%.

Запорізька область поставляє на внутрішній і зовнішній ринки залізняк, каоліни, вогнетривку глину, формувальні піски, будівельні і облицювальні камені. Визначені перспективи розробки нового вигляду корисних копалини: газу, графіту, золота і алмазів.

Регіон має перспективні газові родовища, основним з яких є Приазовське газове родовище.

На території Васильєвського і Токмакського районів знаходиться одне з найбільших в світі Більше - Токмакськоє родовище марганцевих руд. За геологічними даними запаси руди складають 70% від запасів України. Середній вміст марганцю в руді - 25,8% (для порівняння: на Никопольськом родовищі - 23%).

3. Раціональне використання природних ресурсів

Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх експлуатації, особливо якщо йдеться про не відновлювані енергетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіданих копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів.

В зв'язку з цим раціональне використання і відтворення .природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.

Така постановка проблем вимагає поліпшення розробки питань управління, пов'язаних насамперед з діалектикою взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Стосовно природокористування це означає послідовний розвиток наукових засад охорони навколишнього середовища і раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність.

Планомірність стосовно використання природних ресурсів -- економічна функція держави по управлінню і регулюванню екологічних та економічних відносин і пропорцій. Така функція передбачає як розробку і виконання планової системи взаємопов'язаних показників, так і дійовий контроль за їх реалізацією. Перспективне і поточне планування раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища в кінцевому підсумку виходить з накреслених темпів зростання сукупного суспільного продукту, національного доходу і підйому життєвого рівня трудящих.

Пропорційність означає погодженість у використанні природних ресурсів як за територією, так і за галузями народного господарства, виключення порушень природних взаємозв'язків у навколишньому природному середовищі.

Оптимальність у використанні природних ресурсів -- це досягнення найкращого варіанта взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем.

Управління охороною навколишнього природного середовища, як говориться в Законі про охорону навколишнього середовища, полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Метою управління в галузі раціонального природокористування є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення погодженості дій державних і громадських органів у галузі навколишнього природного середовища.

Визначальними у виробничих відносинах, що складаються між людьми і природою, є їх суспільний характер. Тому функції по управлінню і плануванню раціонального природокористування є однозначно прерогативою держави. Різні міністерства, комісії, відомства, комітети тощо в міру своєї компетенції здійснюють і підтримують єдину державну політику в області охорони навколишнього природного середовища.

Одне з центральних місць у регулюванні відносин з приводу охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів відводиться науково обгрунтованому поєднанню територіального і галузевого управління природоохоронною роботою. Підприємства, що залучають у господарський оборот природні ресурси, належать, з одного боку, до тієї чи іншої галузі народного гос­подарства, а з другого -- е ланками територіально-виробничих комплексів. Тому виникає необхідність правильного поєднання інтересів багатьох міністерств, відомств і місцевих територіальних органів, які повинні доповнювати одне одного, утворюючи єдину систему управління. Наприклад, при відведенні земель під промислове, транспортне чи житлове будівництво слід виходити не лише з локальних інтересів відомчого характеру, а й враховувати, що відчуження земель, особливо орних, призводить до скорочення площі сільськогосподарських угідь, знижує родючість грунту, зменшує валову продукцію сільського господарства та ін.

У системі управління природоохоронною діяльністю підприємства можна виділити планування, експлуатацію очисних споруд (включаючи технологічний процес) і контроль за викидами в навколишнє середовище. Проектування і планування дають змогу розробити комплекс необхідних заходів по охороні навколишнього середовища, їх виконання, серед яких нові удосконалені технологічні процеси, роботи, очисні споруди, що знижують або виключають шкідливий вплив на навколишнє середовище.

Управлінські функції в області природоохоронної діяльності підприємства повинні сприяти вдосконаленню технології виробництва, ремонтно-експлуатаційних робіт, безаварійної роботи устаткування, виконання планово-попереджувального і поточного ремонту.

Контроль включає в себе аналіз технології, лабораторний аналіз, контрольні пости, визначення концентрації шкідливих виділень, інформування керівництва про стан навколишнього середовища на підприємстві, дотримання законодавства в цій області.

4. Охорона природних ресурсів області

Структуру природно-заповідного фонду Запорізької області складають 8 категорій охоронюваних територій з 10 існуючих в Україні: природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники загальнодержавного і місцевого значення, пам'ятки природи загальнодержавного і місцевого значення, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення, зоологічні парки місцевого значення і заповідні урочища. Запорізька область не представлена такими категоріями як біосферні заповідники, ботанічні сади і дендрологічні парки.

Процес формування природно-заповідного фонду Запорізької області умовно можна розділити на кілька етапів: І етап - з 1960 по 1970 p., II етап - з 1970 по 1980 p., IІІ етап - з 1980 по 1990 p., IV - з 1990 по 2000 p., V - з 2000 року по теперішній час. Вказані періоди відрізняються перш за все типами створюваних природоохоронних територій, про що буде йтися нижче.

Природно-заповідний фонд (ПЗФ) Запорізької області почав формуватися з 29 січня 1960 року, коли вперше у межах області був об'явлений охоронний режим парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення ім. М. Горького у Мелітополі. Пізніше, 7.08.1963 p., Постановою Ради Міністрів №1180 було створено пам'ятку природи загальнодержавного значення "Кам'яна могила над р. Молочною". У 1964 році Постановою Ради Міністрів України від 08.05.1964 р. №451 було розширено до 100 га у межах області філію Українського степового заповідника "Кам'яні Могили". Коси азовоморського узбережжя охоронялися у межах території Азово-Сиваського заповідно-мисливського господарства. Загалом у період з 1960 по 1970 роки у Запорізькій області було створено всього 3 території природно-заповідного фонду загальною площею 146га. Після створення у 1967 році обласного комітету з охорони природи розширення мережі природно-заповідних територій значно прискорилось.

Для періоду з 1970 по 1980 pp. характерною особливістю було те, що охоронного статусу як заказників загальнодержавного значення Постановою Ради Міністрів України від 28.10.1974 р. №500 набули великі за площею території: Молочний лиман (гідрологічний, 19000га), "Алтагірський" (зоологічний, 993га), "Старобердянський" (ландшафтний, 993га), "Радивонівський" (лісовий, 367га), "Дніпровські пороги" (геологічний, 1383га), Великі і Малі Кучугури (орнітологічний, 400га). Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 14.10.1975 №780-Р був проголошений природоохоронний статус кількох пам'яток природи загальнодержавного значення: комплексної - балка Скотовата, ботанічних - балки Балчанська та Россоховата, урочище Пристіни, геологічної -"Гранітні скелі".

У цей же період рішеннями Запорізького облвиконкому від 24.05.1979 та 12.12.1979 інтенсивно створювалися ботанічні (переважно вікові дуби та цілинні ділянки), палеонтологічні і геологічні (виходи на земну поверхню гранітів, могили, пегматитовий кар'єр) пам'ятки природи місцевого значення. У зв'язку з цим кількість об'єктів ПЗФ зростала дуже швидкими темпами. Незважаючи на це, їх індивідуальна площа була дуже малою: наприклад, охоронна ділянка навколо вікового дубу складає в середньому 0,01га. Загалом до кінця 70-х років природно-заповідний фонд Запорізької області налічував вже 43 об'єкти і території загальною площею 23605га (Петроченко В.І., 2001).

Третій етап характеризується створенням заповідних територій на основі ландшафтного принципу, який полягає у заповіданні не окремих цінних природних об'єктів, а цілісних природних утворень - ландшафтних комплексів. Особливо це відобразилося на створенні заповідників у межах типових для даного регіону природних ландшафтних комплексів і здійснювалося за принципом "кожній ландшафтній зоні заповідник". Ландшафтний принцип у створенні заповідних територій залишається актуальним і по сьогоднішній день, що підтверджується великою кількістю наукових публікацій.

Основна сутність ландшафтного підходу полягає у розподілі охоронюваних територій за їх належністю до різних типів ландшафтних комплексів, в зв'язку з чим необхідно розглядати охоронювані території як унікальні, типові, характерні і репрезентативні. У відповідності до цього принципу створювались відносно великі за площею заповідні території. Так, 11.09.1980 р. був створений ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Коса Обитічна" площею 8863га, у 1984 році - ряд ландшафтних заказників місцевого значення ("Лісовий масив" Лисої гори, лісові масиви вздовж берегів Дніпра, "Кам'янка лісова", могила Корсак, ставки з лісонасадженнями навколо, ландшафтні комплекси водосховищ з лісовими насадженнями, Степанівська коса, ділянки узбережжя Молочного лиману, балки і цілинні ділянки, урочища, кучугури). Створювалися також невеликі за площею ботанічні, комплексні та ентомологічні пам'ятки,природи місцевого значення. Загалом до кінця 1990 р. налічувалось 292 території та об'єкти природно-заповідного фонду, а період з 1980 по 1990 pp. характеризується найінтенсивнішим розвитком мережі природно-заповідного фонду: так, у Запорізькій області упродовж десятиріччя було створено 249 одиниць ПЗФ - найбільше з вищевказаних періодів.

На початку 90-х років ландшафтний принцип створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду був домінуючим. У відповідності з ним були створені ландшафтні заказники загальнодержавного значення "Сивашик" (2800га), "Коса Федотова" (1910га), "Заплава р. Берди" (1417га), пам'ятка природи загальнодержавного значення "Верхів'я Утлюцького лиману" (280га) і створений у листопаді 1998 року регіональний ландшафтний парк "Панай" (1025га).

Початок третього тисячоліття характеризується тим, що створення природно-заповідних територій відбувається не тільки з метою збереження генофонду та унікальних природних комплексів, а перш за все як територій, здатних підтримувати екологічний баланс регіону з метою збереження довкілля як середовища існування людини. Прикладами таких територій світового рівня є ліси Амазонії і Сибіру (легені планети), Антарктида (запаси прісних вод планети) та ін.

У відповідності до цього період з 2000 року характеризується розробкою проекту державної програми створення національної екомережі України, спрямованої на об'єднання існуючих окремих охоронюваних територій у єдину мережу з метою покращення їх структури і функціонування. У листопаді 2000 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про формування єдиної національної екологічної мережі України" і розроблена відповідна державна програма, реалізацію якої розпочато у 2000 році, а закінчення заплановане на 2015 р.

Висновки

У Придніпров'ї розвинені всі види транспорту. Через регіон зєднується Криворізький басейн з Донбасом, СНД, портами Чорного і Азовського морів.

Експортується продукція гірничорудної, металургійної промисловості, машинобудування, будівельних матеріалів, сільськогосподарська продукція, вугілля, нафтопродукти, боксити, ліс, текстиль у інші регіони, СНД, країни Європи, Азії, Африки.

Сформовані наступні промислові вузли:

Криворізький (залізорудна промисловість, гірничорудне машинобудування, легка і харчова промисловість);

Дніпродзержинський (металургія, хімічна, машинобудівна, харчова, легка промисловість);

Дніпропетровський (чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість, легка, меблева та будівельних матеріалів).

Іде процес формування ряду інших промислових вузлів. Екологічна ситуація у регіоні є однією з найгостріших у світовому порівнянні.

Список літератури

1. Стещенко А., Розміщення продуктивних сил, -К., 2001

2. Заболоцький В., Розміщення продуктивних сил, -К., 2002

3. Розміщення продуктивних сил / за ред. Качана П., 2000

Размещено на Allbest.ru