Клімат і внутрішні води Сумської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Клімат і внутрішні води Сумської області

КЛІМАТ

Важко переоцінити значення клімату для будь-якої геосистеми. Під впливом кліматичних процесів проходить насичення річок водами і випаровування вологи, утворюються характерні форми рельєфу і певний тип ґрунту.

Клімат Сумщини поєднує значну континентальність (до теплого Чорного моря -- 400 км, а до просторій Атлантики вдвічі більше). Проте відчутний і вплив Атлантики: морські маси проникають на територію області в середньому до 150 раз на рік. Отже, в літературі клімат Сумщини характеризується як помірно-континентальний (з коефіцієнтом континентальності 45 %, тоді як для різкоконтинентальних районів -- 100 %) і цілком відповідає рисам клімату лісостепової зони України.

Температурний режим. Основними показниками клімату є температурний режим і зволоження території. Температурний режим більшою мірою залежить від величини радіаційного балансу, яка відображає умови приходу сонячної радіації та її витрату на природні процеси.

На території області за безхмарної погоди максимально можливе значення сумарної радіації може становити 150 ккал/см² на рік. Це майже стільки, скільки припадає на Крим за звичайних умов. Проте через майже щоденний хмарний покрив сумарна радіація на Сумщині становить лише 90--95 ккал/см² на рік.

У середньому за рік на території Сумської області буває 105 хмарних днів (майже кожний третій день). Загальна кількість годин сонячного сяйва для півдня нашої області становить 1839 годин, для півночі -- 1747. На метеорологічній станції Конотоп проводять спостереження за сонячною радіацією. За даними цієї станції за рік розсіюється 40 ккал/см³, поглинається близько 30 ккал/см³, відбивається в атмосферу -- 20 ккал/см².

Радіаційний баланс (різниця між надходженням і витратою сонячної енергії) в зимовий період від'ємний. Наприкінці лютого він зростає майже по всій території області і стає близьким до нуля. У березні середньомісячні величини радіаційного балансу дорівнюють 0,2 ккал/см². У травні вони досягають літніх значень -- 7 ккал/см² на місяць. Максимальні величини балансу спостерігаються в червні -- липні (8,0--8,5 ккал/см²). З серпня радіаційний баланс рівномірно зменшується і в листопаді має від'ємне і нульове значення. Річні суми радіаційного балансу по області становлять 38--42 ккал/см².

Помірно-континентальний клімат нашої області поєднує в собі додатні і від'ємні середньодобові температури повітря протягом року. Так, при середній річній температурі в 6,5--6,0? період з додатніми температурами становить 235 днів у середньому за багаторічний період спостережень за погодою, тобто теплий період (з температурами вище 0? за добу) значно довший, ніж холодний. Середньомісячна температура нижче 0? повсюдно по області спостерігається у грудні -- березні, а в більшості північних районів -- і в листопаді. З усіх зимових місяців найхолодніший є січень (-7,0? -- -8,0?). Мінімальні температури, які були відмічені на Сумщині за період професійних метеорологічних спостережень, становлять -36?, -40? (м. Глухів, 1986 р.). Зазвичай дуже низькі температури повітря спостерігаються 1-- 5 діб, проте іноді середньодобові температури нижчі --25? можуть утримуватися 20--25 днів, наприклад, у 2006 р. період з такими низькими температурами тривав 30 діб! Сильні морози характерні і для лютого (1994 р.), хоча в окремі роки вони можуть спостерігатись у грудні (1997 р.), рідше -- в березні (1964 р.).

Атлантичні затоки повітря в зимовий період бувають дуже часто, і залежно від їх сили потепління буває різної інтенсивності. Тому майже щороку ми спостерігаємо в будь-який зимовий місяць відлиги, різні за тривалістю й інтенсивністю. Так, відлига (додатні середньодобові температури повітря на звичному для цього часу від'ємному фоні температур) може продовжуватися від 1--2 діб, а іноді й більше 30, з температурою за добу 1--5?, а в окремі дні і 10?. Приміром, зимою 1993--94 р. відлига спостерігалася протягом 20 днів із середньою температурою до 10?. У лютому 1995 р. відлига тривала 12 днів, а в 2007 р. морози припинилися 26 лютого, і середня добова температура, подолавши позначку 0?, почала підвищуватися.

Період із середньодобовими температурами повітря вище 0? називається теплим. У середньому по області він настає 23 березня, а закінчується 15 листопада, в окремі роки ці дати сильно змінюються. Так, у 2007 р. теплий період розпочався на 20 днів раніше, а восени 2006 р. закінчився 15 січня. На тлі додатніх температур вночі можливі заморозки (від'ємні температури в повітрі або на ґрунті).

Мабуть, крім липня, будь-який інший місяць на Сумщині не може гарантувати відсутність заморозків. Так, середня для області дата настання останнього весняного заморозку -- 25 квітня. Проте в окремі роки його спостерігають аж до 5 червня. За останні 10 років по м. Суми заморозки в червні спостерігалися тричі (1999 р., 2001 р., 2003 р.).

Перші заморозки зазвичай настають у перших числах жовтня, хоча можуть спостерігатися і на місяць раніше.

Отже, існують два поняття про теплий період: тривалість теплого періоду, тобто періоду з середньодобовими температурами вище 0? -- він становить 230 днів на півночі області, і до 240 -- на півдні, а також тривалість безморозного періоду, тобто періоду, коли від'ємні температури зовсім не спостерігаються: від 153 днів на півночі до 163 -- на півдні області. Дані, наведені вище, необхідні, по-перше, для ведення сільського господарства, по-друге, для розрахунку опалювального періоду тощо.

Квітень -- місяць, коли розпочинається інтенсивне підвищення середніх місячних температур повітря до 15--16?. У липні («маківка літа») температура повітря за місяць досягає найвищих значень -- 18,5--20,5?. Середні добові температури в окремі дні в одному пункті можуть значно відрізнятися від середніх за місяць. Максимальні температури, зафіксовані в Сумській області, становлять 39,9? (м. Суми). Зазвичай такі температури пов'язані з антициклональним перебігом погоди, а тривалість періоду з високими температурами залежить від величини й потужності антициклону. Кількість днів на рік з середньою добовою температурою приблизно 30? (вдень 35--36?, вночі 22--25?) невелика -- 4--5. А випадки, коли середня температура за добу перевищує 30? не такі вже й рідкісні (з 1999 р. -- 5 випадків).

Часто-густо найспекотнішим місяцем року буває серпень. Так було у 1946 р., 2001 р., 2005 р. Рідше незвично жарким буває перший місяць літа -- червень (1946 р., 2003 р.).

Та інколи літом буває досить прохолодно. Дуже холодне літо спостерігалося в 1976 р., коли в окремі періоди були такі глибокі похолодання, що температура за добу становила лише 4--6° тепла.

Режим зволоження. Режим зволоження визначається насамперед кількістю опадів, яка в окремі роки сильно змінюється. Опади зазвичай пов'язані з проходженням циклонів і фронтів. У зимовий період за від'ємних температур випадає сніг або рідкі опади обложного характеру, а літом переважають зливи. За багаторічними спостереженнями за рік на території Сумщини в середньому випадає 600 мм опадів, проте в окремі роки їх сума може бути вдвічі менша (1946 р., 1952 р.) або, навпаки, на 200-- 300 мм більша (1973 р., 1979 р., 1995 р.).

Річна кількість опадів характеризується максимумом у липні -- близько 700 мм, а на південь від Сум -- у червні; мінімум, як правило, у лютому (приблизно 25 мм). В окремі роки і мінімум, і максимум опадів можуть зміщатися на інші місяці. Іноді за місяць не випадає ні міліметра опадів, в інші роки -- їх може бути утричі більше норми. Так, у 1970 р. метеостанції зафіксували в січні 100--120 мм, а в липні -- мінімальне (15--30 мм) за місяць, у 1994 р. в липні опадів майже не було. Проте зимові місяці мало відрізняються один від одного за кількістю опадів, оскільки обложні опади у 80 % випадків не дають більше 1 мм за добу. І лише з травня їхня кількість різко зростає: спостерігаються грози, які супроводжують зливи. Це пояснюється інтенсивним надходженням вологих атлантичних мас повітря і значним прогріванням підстилаючої поверхні, яке, у свою чергу, викликає могутні конвективні потоки. У результаті опади теплого періоду мають «плямистість» випадання. Наприклад, у м. Лебедин у 1958 р. одноразово випало 95 мм, а в м. Глухів і Суми цього дня дощу зовсім не було.

Часто разом з дощем в теплий період випадає град, який завдає великої шкоди сільському господарству. Слабкий град буває, мабуть, щоліта і неодноразово. Град розміром до 1 см у діаметрі спостерігається 1 раз на 10 років. На півночі області зливи менш інтенсивні, град випадає дуже рідко, хоча в лісових районах області опадів у цілому випадає більше, ніж у малолісних. Це пояснюється тим, що повітря над лісом затримується внаслідок тертя, покращуючи при цьому умови конденсації вологи. Так, у лісовому районі м. Тростянець опадів за рік випадає на 30--60 мм більше, ніж у районі м. Білопілля.

У холодну пору року на території області встановлюється сніговий покрив у середньому на 100 днів. Зазвичай він з'являється 10--20 січня, але після цього не раз зникає через підвищення температури. Стійко він з'являється близько 15 грудня. Дати сходу снігу на півдні області припадають на другу, а на півночі -- на третю декаду березня. Проте в окремі роки ці терміни сильно порушуються (іноді сніговий покрив зовсім відсутній). Наприклад, зимою 2007 р. сніговий покрив з'явився 25--27 січня, а наприкінці лютого він вже зійшов. У 1972 р. і 1981 р. сніг зовсім не випадав.

Висота снігу по області невелика -- близько 20 см. Лише на півночі вона зазвичай становить 30--40 см при максимумі наприкінці лютого (на відкритих ділянках). У лісі снігу накопичується в 2--3 рази більше. Максимальний сніговий покрив спостерігався зимою 1984--1985 р. у південних районах -- до 40 см, у північних - до 70 см, а в лісах -- до 100--120 см.

Глибина промерзання ґрунту в середньому на кінець зимового сезону дорівнює 70--85 см, хоча в 1996 р., 1997 р., 2003 р. у холодні, малосніжні зими глибина промерзання становила 120--190 см. Під час теплих зим (2007 р.) мерзлий шар ґрунту становить 30--40 см. Розмерзання ґрунту на повну глибину відбувається у першій половині квітня.

У зимовий період, особливо після відлиги, утворюється ожеледь, яка є дуже небезпечним атмосферним явищем, якщо досягає товщини понад 20 мм. Особливо часті випадки утворення ожеледі припадають на грудень (від 1 до 8 за місяць). За останні 20 років найбільш сильною була ожеледь у грудні 2000 р., яка становила 5 см у Краснопільському, Великописарівському районах, а в решті районів -- 2--3 см.

З настанням позитивних температур розпочинається відтавання ґрунту зверху і знизу. Спочатку уранішні заморозки стримують процес відтавання, але до 5 квітня грунт зазвичай повністю відтає.

За рівнем зволоження область поділяють на два райони: південний -- середньозволожений і північний -- добре зволожений. Коефіцієнт зволоження території (за формулою М. Іванова) становить відповідно 0,96-0,43.

ВНУТРІШНІ ВОДИ

сумщина клімат внутрішні води

Внутрішні води Сумської області є найважливішим природним ресурсом і корисною копалиною. Вони складаються з поверхневих і підземних вод. Поверхневі води представлені річками, озерами, болотами і штучними водоймами. Підземні води -- водоносні комплекси, які розрізняють за якістю, потужністю і глибиною залягання.

Річки. Річкова система Сумщини Дуже розвинена. Усього налічують 5440 річок, що належать до басейну Дніпра і є його лівими притоками: Десна, Сейм, Сула, Псел, Ворскла, Хорол із притоками. Річкові долини мають асиметричну форму з правим крутим і лівим пологим берегом.

Завдяки малому перепаду висот швидкість течії річок не перевищує 0,1 м/с, лише на перекатах вона зростає до 1,5 м/с. Уповільненню течії Псла і Ворскли сприяє каскад водосховищ біля ГЕС. Живлення річок переважно снігове, проте є суттєва частка підземного і дощового живлення. Так, взимку і влітку річки живляться лише підземними водами, саме тому верхів'я річок влітку пересихають (Вир, Хорол та ін.).

Навесні відбувається повінь. Межень встановлюється влітку. Взимку і восени вода майже не витрачається на випаровування. Замерзають річки наприкінці листопада. Льодостав триває 3--4 місяці. Товщина льоду в середньому становить від 30 см до 70--80 см. Під час теплих зим лід стає нестійким.

Лід сходить у середині березня, саме тоді починається повінь. Вода прибуває швидко завдяки таненню снігу. Рівень води різко підвищується в середньому на 2 м, а на малих річках подекуди до 4,0 м.

Влітку, в умовах межені, спостерігаються окремі паводки, які підвищують рівень води в річках на 0,3--0,1 м. На великих річках зафіксовано тимчасовий підйом води на 3 м внаслідок тривалих злив. Паводки відбуваються і восени: вони триваліші за часом, але поступаються літним за висотою.

Найменші витрати води спостерігають у літні та осінні місяці. Проте на заболочених ділянках річок Сула, Псел, Ворскла рівень води протягом цього періоду майже не змінюється.

Озера. Найпоширенішими озерами на території Сумської області є заплавні озера-стариці. Водний режим їх залежить від гідрологічного режиму річок, а рівень води регулюється рівнем води в річці. Стариці і річки мають гідравлічний зв'язок з водоносними горизонтами, завдяки чому рівень води в озерах майже дорівнює рівню води в річках.

Озера-стариці здебільшого заростають. Наявність мікропланктону і бактеріальної флори сприяють розведенню різноманітних риб. Згодом стариці заболочуються.

До тектонічних озер належить озеро Шеліховське в Лебединському районі. Це глибоке озеро, довжина якого значно перевищує ширину, тому що Його улоговина утворена глибинним розломом.

Просадочні озера неглибокі, але великі за площею. До таких озер належать Лебединське, Червоне, Жовтневе, Спадщина.

Болота. Середня заболоченість Сумщини становить 1,4 %. Найбільша кількість боліт -- на Поліссі, де завдяки підвищеному зволоженню вона досягає 4 %.

Більшість боліт утворилися за рахунок заростання водойм. Деякі є наслідком проведеної людиною меліорації. Зміна рівня ґрунтових вод спричинила заболочування знижених ділянок суходолу.

На багатьох болотах видобувають торф. Його запаси є достатньо великими для промислового видобування.

Крім того, болота є природними резервуарами прісної води, природними фільтрами, які вбирають з води різні хімічні сполуки. Вони відіграють важливу роль у живленні річок і озер. Тому болота в заплавах Сули, Сейма, Ворскли, Клевені оголошено заповідними. Болота Шалигінського, Хухрянського, Бандерівського, Андріяшевсько-Гудимівського заказників регулюють стік води під час межені і дають притулок багатьом птахам.

Штучні водойми. Штучними водоймами є ставки, яких в області налічується 1194, із загальним об'ємом води 164,3 млн. м³ та 46 водосховищ з об'ємом води 111,2 млн. м³. Вони створені для вирішення господарських завдань і дуже поширені на території області.

Більшість ставків утворено в ярках. Їх живлення здійснюється за рахунок дощів і танення снігів. Копані ставки живляться також підземними водами. Ставки належать рибницьким господарствам.

Водосховища будують поряд із ГЕС і використовують для нагромадження води, поливу сільськогосподарських угідь, розведення птиці і риби. На їх берегах розміщують рекреаційні заклади -- турбази.

Штучні водойми в долинах річок сприяють уповільненню течії річки і, відповідно, погіршують її екологічний стан: річка втрачає можливість для самоочищення.

Підземні води. Надра Сумщини містять кілька водоносних горизонтів питної води.

Четвертинний водоносний комплекс найпоширеніший в області. Він залягає на глибині від 0,5 м до 18 м. Дебіт його становить від 1 до 4 л/с.

Неогеновий водоносний комплекс залягає на глибині 60--70 м. Дебіт його становить 1--5 л/с.

Палеогеновий водоносний комплекс не має однакової глибини залягання. Він поступово занурюється в південному напрямку. Дебіт його значно більший -- від 5 до 7 л/с.

Кайнозойські підземні води майже прісні, тобто мають невисоку мінералізацію. Перекривна товща гірських порід не достатньо потужна, щоб добре відфільтрувати всі складові, які потрапляють до водоносних горизонтів з атмосферними опадами.

Крейдяний водоносний комплекс приурочений до потужної товщі білої крейди. Вода в ньому дуже якісна, майже не потребує очистки, але має підвищену жорсткість. Глибина залягання цього водоносного комплексу також підвищується в південному напрямку. Значний дебіт до 25 л/ с.

Юрський водоносний комплекс найглибший із всіх з питною водою. Юрська вода, як і крейдяна, майже не потребує очистки, але жорсткість її значно нижча тому, що водомісткі гірські породи -- піски.

Найдавніші в області палеозойські водоносні горизонти залягають глибоко, наявні лише в місцях видобутку нафти й газу і мають дуже високу мінералізацію.

Усі водоносні горизонти з питною водою, крім юрського, розвантажуються на схилах ярів, балок і в руслах річок, утворюючи джерела. Водоносні горизонти, які залягають нижче неогенового водоносного горизонту, є напірними і належать до Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну.

Размещено на Allbest.ru