Текстильна промисловість України. Проблеми і перспективи розвитку

- як правило, 40-60% тіньового товару потрапляє до України з Терції, Китаю, Польщі. Так, в 2000 році за даними Держкомстату в Україну було ввезено 1,8 млн. шт. Верхнього одягу, з них 1,2 млн. шт. - нелегально. І, уже зараз 80% продукції на ринках - турецького виробництва.

2. Недосконале оподаткування підприємств.

ІІІ. Економічно-соціальні проблеми, які сформувалися протягом переходу до ринкової економіки.

1. Небажання інвесторів вкладати кошти в текстильну промисловість. Цьому сприяє політична нестабільність в країні, відсутність реформованого податкового законодавства.

2. Неконкурентоздатність української текстильної продукції порівняно з дорогим одягом із Західної Європи:

- українські споживачі воліють купувати фірмові речі, з гарантією якості, і хоча дорогий товар із Західної Європи і забезпечує лише 10-15%, від загального продажу на споживацькому ринку, тобто на Україні в нього мало покупців, але його купують.

- нездатність конкурувати з більш дешевою продукцією, яка імпортується з Терції, Польщі. Споживачі купують те, що або якісніше або дешевше. Такий товар залишається лідером по продажу - і становить 75-80% від загального продажу.

3. Виникає необхідність в кваліфікованих управлінцях, які б розумілися на фінансових, економічних принципах функціонування п-ва в умовах ринкової економіки.

Пропозиції до розв'язання проблем.

1. Захист українського виробника. Більшість країн світу імпортує ті товари, яких не має на власному ринку. Крім того, встановлюються квоти на імпорт таких товарів, які виробляються в країні. У нас існує нагальна потреба в розробці таких законів.

Потрібно поставити такі умови торгівлі, які захищають свій ринок. Наприклад, в магазинах Прибалтики націнка на власну продукцію - 18%, натомість у нас - цілих 20-25%. Що, звісно, і стає головними перешкодами на шляху до реалізації продукції.

2. Орієнтація виробництва текстильного одягу на громадян з середнім рівнем доходів. Оскільки дешева продукція користується попитом у населення, то існує конкуренція з боку дешевих товарів із Терції, Китаю. Так, загальний спад виробництва продажі тканин вироблених в Україні спав на 20%.

Наступна пропозиція є логічним завершенням попередньої пропозиції.

3. «Повернення» на свій внутрішній ринок та закріплення на ньому. Декілька років тому вітчизняна продукція на внутрішньому ринку забезпечувала продавцям приблизно 50% продажів. Після кризи 1998 року українським виробникам вдалося заповнити ніші, які звільнилися постраждалими від кризи імпортерами, але утриматися на цих позиціях виявилося не так просто, через те, що не дрімали вітчизняні виробники та мілкі виробники текстилю.

4. Співпраця з міжнародними фірмами на таких умовах, які б забезпечували отримування прибутку і нашому виробнику і іноземній фірмі. Українські фірми, які не збанкрутили протягом перехідного періоду, вже встановили прямі зв'язки щодо постачання сировини з західними експортерами.

5. Потрібно налагодити нові зв'язки для постачання сировини. Декілька іноземних компаній, постачальників сировини для галузі вже є на українському ринку, з налагодженою системою дистрибуції своєї продукції. Українські компанії Textіl-Lux та Eolіs є найбільшими місцевими продавцями тканин. Вони імпортують тканини з Чехії, Словаків, Італії.

6. Українські підприємства мають розробити маркетингову стратегію своєї поведінки на ринку.

Зараз же основна їхня проблема полягає саме у відсутності цієї стратегії. Ця проблема є не тільки в текстильній галузі, і не тільки проблемою українських виробників. І в цьому плані вона є результатом іншої - нестачі кваліфікованого персоналу. Українські виробники текстильної продукції просто не знають, яким чином потрібно управляти фінансами на підприємстві.

Тому, зараз постає питання про здійснення перекваліфікації фінансового менеджменту українських фірм, їх ознайомлення з міжнародними стандартами фінансової звітності.

7. Підвищення фінансової обізнаності робітників сектору. Українські компанії, і це особливо виразно видно на текстильній галузі є дуже обмеженими в своїх можливостях «знаходити» фінансові ресурси для впровадження нових технологій на підприємстві. В основному, так сталося завдяки дуже жорстким фінансовим регуляціям та інструментам, які діють зараз на українському ринку.

В цілому, текстильний ринок України оцінюється в Euro 354 млн. щорічно, «секунд хенд» одяг включно.

Для Українського виробника дуже важливо зараз відчути впевненість на своєму ринку. По-перше, досягнення цієї мети є набагато реальнішим принаймні зараз. Якщо говорити про національну стратегію дій підприємств текстильної промисловості, то я б назвала її як: імортозаміщувальний підхід.

З точки зору, що стосується фінансового менеджменту, це означає: виділення більше ресурсів для розробки нових марок продукції та їх «розумна» реклама та маркетинг саме на внутрішньому ринку.

Цей підхід також може означати подальшу переорієнтацію виробництва: з виробництва для клієнтів з середнім рівнем доходу - до виробництва на замовлення для спеціальних замовлень.

Міжнародне співробітництво.

Приблизно 70% підприємств, які працювали в текстильній промисловості України за часів СРСР припинили своє існування впродовж останніх 10 років. 29% з тих підприємств які залишились на українському ринку орієнтовані на потреби та замовлення іноземних споживачів. Так само, як і в 1999, в 2000 Німеччина є основним торгівельним партнером України. Її частка в українському експорті продукції з текстилю становить 50%. Частка США та Франції відповідно становить 14% та 9%. Серед партнерів України: Англія, Італія, Голландія, Данія.

В той час як виробники текстилю дійсно отримують фінансову та сировинну підтримку від міжнародних компаній - насправді, для українських виробників є тільки обмежене коло питань, які вони можуть вирішити для покращення ситуації - решта питань індустрії залишається поза межами їх компетенції та можливостей.

Обґрунтування доцільності налагодження виробництва на українському ринку. Якщо відносно високий рівень в-ва продукції не може бути досягнуто - це означає, що виробничі витрати залишатимуться відносно високими, і українським виробникам буде дуже важко конкурувати на світовому ринку. Тому, вони будуть обмежені своїм внутрішнім, українським ринком. Саме на цю ідею потрібно поглянути більш пильно, бо саме вона дає надію для українських виробників текстильної продукції. Наявність сировинної проблеми в Україні - вказує на те, що, розвиток та розширення текстильної індустрії не може бути досягнуто тільки за рахунок імпорту сировини для в-ва продукції. А тому - про розширення текстильної промисловості в Україні - говорити зараз не приходиться.

Якщо ж говорити про тканини, які виробляються на Україні, то український виробіток льону зменшився з 184,111 метрів в 1991 до 5,182 метрів в 1997. Український виробіток шерсті зменшився з 48,617 метрів в 1991 до 7,609 метрів в 1997.

Український виробіток вовни зменшився з 68,471 метрів в 1991 до 17,211 метрів в 1997. Але все ж таки, навіть ця сировина може забезпечити частину українського текстильного в-ва.

3.2 Внутрішня та зовнішня торгівля текстильною продукцією

Реалізація вироблених товарів (у даному випадку тканин) здійснюється шляхом купівлі-продажу через систему торгівлі. Торгівля поділяється на внутрішню і зовнішню.

Також можна виділити оптовий та роздрібний товарооборот. Оптовий товарооборот визначається як обсяг перепродажу підприємствами товарів без будь-яких змін іншим підприємствам та організаціям (крім населення) для їх використання або наступного продажу як в Україні, так і на експорт.

Через оптову торгівлю в 2001 році в Україні було реалізовано тканин на 440,3 млн. грн., що від загального обсягу (273468,5 млн. грн.) становить 0,16 відсотки. Порівняно з 2000 роком показник збільшився на 0,01 відсоток.

Роздрібний товарооборот визначається як обсяг продажу споживчих товарів населенню через роздрібну торгову мережу усіма діючими підприємствами незалежно від форм власності, а також промисловими, транспортними та іншими неторговими підприємствами безпосередньо населенню через касу підприємства.

Таблиця 6 - Реалізація тканин через роздрібну торгівлю

Рік	Млн. грн.	Відсотків
1995	62,8	0,5
1999	115,4	0,5
2000	110,4	0,4
2001	93,2	0,3

Як видно з даних таблиці 5, обсяги реалізації через роздрібну торгівлю після стрімкого підйому у 1999 році зменшуються з кожним роком, хоча загальний обсяг роздрібного товарообороту збільшується.

Діаграма 6 - Питома вага усіх видів тканин у товарній структурі роздрібного товарообороту України (за групою непродовольчих товарів)

Як бачимо, питома вага тканин займає передостаннє місце серед непродовольчих товарів. У 2001 році у товарній структурі роздрібного товарообігу доля тканин становила 0,5 відсотки (93,2 млн. грн.) від загального обсягу непродовольчих товарів народного споживання (17 079,8 млн. грн.) - див. Діаграма 2. Також Україна є досить активною учасницею зовнішньоекономічної торгівлі. Згідно з Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності однією з груп товарів є текстиль та текстильні вироби. У 2001 році експорт тканин склав 614,2 млн. дол. США - 3,8% у загальному обсязі, у той час як частка імпорту становила 646,9 млн. дол. США - 4,1%.

3.3 Реструктуризація текстильних підприємств України

Основна ідея реструктуризації підприємств - створення конкурентноздатних виробництв і зміна поведінки підприємства через запровадження жорстких бюджетних обмежень, властивих ринковій економіці. Поведінку підприємства в ринковій економіці, свободу його дій визначають ринкові ціни та співвідношення доходів і витрат, тобто жорсткість його бюджетних обмежень. У командній соціалістичній економіці підприємства працювали за умов м'яких бюджетних обмежень. Планово збиткові підприємства стали нормальним явищем.

Текстильна промисловість України має з погляду конкуренції три переваги:

- відносно великі основні фонди деяких комбінатів, які ще наприкінці 80-х початку 90-х років за допомогою Міністерства легкої промисловості було оснащено сучасним обладнанням ;

- близькість до західноєвропейських ринків (3-4 дні транспортування вантажним автомобілем) ;

- відносно низький рівень заробітної платні (близько 100 доларів США за місяць) при високій кваліфікації зайнятих.

У більшості з 260 підприємств у процесі розукрупнення досягнуто більший прогрес, ніж у важкій промисловості. Невелика капіталоємність галузі полегшує модернізацію обладнання.

В середньостроковій перспективі текстильна промисловість завдяки спеціалізації та поліпшенню має необхідний потенціал для збільшення виробництва та перетворення на зростаючу галузь. Цей процес був би значно поліпшений, якби з боку Європейського Союзу було зроблено зустрічні кроки у вигляді збільшення критичних імпортних квот. Варто було б спростити експортне регулювання та послабити монопольні позиції.

Розглянемо технологічну реструктуризацію підприємств.

Схема 2 - Послідовні етапи проведення реструктуризації

По ознаці можливих змін у технологіях всі підприємства можна розділити на чотири типи. За критеріями класифікації виділяють так називані стабільні, рухливі, ринкові, випереджальні технологи. Це характеризує наступна таблиця:

Таблиця 7 - Характеристики технологічної реструктуризації українських підприємств

Тип технології	Тривалість процесу	Вартість	НИОКР	Особливості інновації	Можливість здійснення
«Стабільна»	Значна	Висока	Складні	Еволюційна	Низька
«Рухлива»	Незначна	Низька	Не потрібні	Революційна	Висока
«Ринкова»	Середня або незначна	Середня	Нескладні	Еволюційна	Висока або середня
«Випереджальна»	Значна або середня	Висока	Досить складні або складні	Революційна	Низька або досить низька

Технологічна реструктуризація являє собою складову частину комплексної реструктуризації підприємства, що проходить у три етапи.

3.4 Заходи Міністерства промислової політики щодо розвитку текстильної промисловості

Насамперед слід зазначити, що саме урядові організації - Верховна Рада, Кабінет Міністрів, розробляють закони, які мають на меті підтримку економіки країни.

В такому секторі економіки як текстильна промисловість, перед урядом постають одразу, крім всіх зазначених внутрішніх проблем індустрії, питання зовнішнього характеру.

Щодо неурядових організацій, то їх ініціатива представлена перш за все профспілками, а також Радами Директорів підприємств текстильної промисловості (саме вони є авторами ідей та проектів, які мають на меті покращення сьогоднішньої ситуації в текстильній індустрії). Як правило, такі проекти подаються на розгляд Уряду.

Розглянемо діяльність цих організацій більш детально.

Зараз, уряд шукає шляхи для того, щоб знищити проблеми, які постають на шляху українських виробників одягу і які насамперед пов'язані з такою сировиною як котон. Згідно з міжурядовими домовленостями між Україною та Узбекистаном приблизно 35,000 тон котону будуть поставлені в Україну 2001 року. В 1997, приблизно 26,000 тон котону було імпортовано Україною згідно з P.L. 480 Tіtle І Program.

Однак, заходи перелічені вище не мають змоги забезпечити потреби в сировині всіх фабрик-виробників одягу з котону. Для того, щоб забезпечити в майбутньому текстильну промисловість котоном власного виробництва, в Херсоні було відроджено такі підприємства-виробники цієї сировини як: Херсон-Котон, Тернопіль-Текстерно, та Кременецьку Ватинову фабрики, які згодом об'єдналися і стали АТ Котон в Херсоні. Таку ініціативу було розпочато, але реконструкція цих підприємств, і української котоновирощувальної індустрії, знову ж таки, потребує інвестицій та часу.

Для того, щоб сприяти росту текстильного виробництва на Україні, Кабінет міністрів України в 1999 році суттєво зменшив імпортні тарифи на ввіз сировини для легкої промисловості України.

- Котонові нитки (з 15% до 1-5%);

- Шерстяні нитки (з 10%до 1%);

- Тканини з льону (з 20% до 1-5%);

- Синтетичні нитки (з 20% до 1-2%);

- Шовк (з 10% до 1%).[2]

Такий крок було зроблено для росту в-ва, а також для оптимізації виробничих витрат виробництва одягу українськими виробниками. Цей крок було зроблено також тому, що за протягом існування високих імпортних квот на сировину для текстильної промисловості (1996-1998) її експорт не перевищував імпорт. 

Також, було впроваджено порядок імпорту кетонових та шовкових тканин з країн СНД - з нульовими імпортними квотами.

Європейський Союз відкриває свій ринок для українського текстилю.

Україною та Євро Союзом було укладено договір про 50-60% підвищення експорту в щорічній квоті експорту до країн Союзу (від кількості, яку було експортовано 1998 року). В 2000 ці квоти було підвищено іще на 20%. І протягом 2001-2003 уряд України підпише договір, про вільну торгівлю текстильною продукцією між Україною та Євро Союзом. Попередній такий договір було укладено до 31 грудня 1999.

Митне регулювання. За постановою КМУ - було знижено митний податок на імпорт якісного зимового одягу, виробництва Західної Європи І тепер він не перевищує 7-10 Євро за одиницю. Для трейдерів з'явилася нова можливість збільшити об'єми поставок одягу. Можливість купувати та імпортувати в Україну продукцію високої якості. Яка теж знаходить свого покупця в магазинах.

Зараз на Україні є спроби впровадити в життя проект ВНЗ (вільних економічних зон). Багато законів було прийнято з цього приводу Верховною Радою. Як відомо, всі об'єкти, які знаходяться в вільних економічних зонах - підпорядковуються спеціальному режиму оподаткування.

В 2000 році вагомий внесок в розвиток української текстильної промисловості було зроблено підприємствами Чернівецької області.

Саме в цьому році в цій області було здійснено економічний експеримент. Особливих пільг підприємствам не надавали, а лише об'єднали вісім бюджетних платежів в єдиний податок та зафіксували його на рівні 9% від об'ємів продажу.

Голова Верховної Ради затвердив проект Закону України «Про умови розвитку вітчизняних підприємств текстильної галузі» від 29 березня 2004 року за №3020-1, внесений народними депутатами України Оніщуком М.В. та Майком В.І., сутність якого полягає в наступному:

Законопроектом передбачено тимчасово, до 1 січня 2009 року, суми податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) текстильною промисловістю, та суми податку на прибуток, одержаного підприємствами текстильної промисловості не перераховувати до бюджету, а зараховувати на спеціальні рахунки та використовувати зазначені суми виключно на:

- реконструкцію і модернізацію виробництва;

- погашення кредитів, отриманих на цілі, пов'язані з виробничою діяльністю (в тому числі кредити, гарантовані Урядом України);

- розвиток виробництва.

Також, законопроектом запропоновано тимчасово, до 1 січня 2009 року, підприємства текстильної промисловості звільнити від сплати земельного податку, а також від сплати ввізного мита та податку на додану вартість при ввезенні сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів (крім підакцизних), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають технічним характеристикам та міжнародним стандартам.

Відповідно до вищезазначеного, законопроектом пропонується внести відповідні зміни до Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про плату за землю».

Порядок зарахування сум податків на такі спеціальні рахунки та порядок їх використання запропоновано встановлювати Кабінету Міністрів України.

Дію закону (у разі прийняття законопроекту) запропоновано поширити на підприємства, які відповідно до Державного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД) віднесені до розділу 17 - «Текстильна промисловість».

ВИСНОВКИ

Текстильна промисловість задовольняє потреби населення, забезпечуючи його тканинами та допоміжними матеріалами. У структурі текстильної промисловості виділяється декілька підгалузей: бавовняна (прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувально обробне виробництва), вовняна, лляна, трикотажна (верхньотрикотажне, білизняне і панчішно-шкарпеткове виробництва), шовкова, конопле-джутова, текстильно-галантерейна, сітко-в'язальна, валяно-повстяна та виробництво нетканих матеріалів.

На території України ці галузі розміщаються за декількома принципами. Можна виділити групи за їх тяжінням до джерел сировини і до споживача. Найважливішими факторами, які впливають на розміщення текстильної промисловості - споживчий та сировинний, тому підприємства даної галузі доцільно розміщувати у великих містах та мегаполісах. Бавовняна, вовняна, шовкова, трикотажна галузі орієнтуються на джерела сировини і на споживача, а лляна - на джерела сировини. Відповідно до цього, підприємства галузі на території України розміщені нерівномірно.

Серед економічних районів по виробництву тканин найвищий показник у 2005 році має Подільський район - 29,6, а найменший - у Придніпровському районі - 0,9.

Виробництво продукції усіх галузей текстильної промисловості у листопаді 2008 року складає 7,2% від виробленої кількості тканин за січень - листопад 2008 року. Приріст виробництва продукції даних галузей у листопаді 2008 р. до жовтня 2008 р. від'ємний і становить - 9,2%; до листопада 2007 р. він також від'ємний і становить -30,6%. Приріст січня - листопада 2008 р. до січня - листопада 2007 р. складає - 2,5%.

В період з 2000 по 2005 роки середньорічна кількість найманих робітників текстильної промисловості спадає приблизно від 220 тис. осіб у 2000 році до 120 тис. осіб у 2005 році, тобто майже на 46%.

Для Дніпропетровської області характерний значний розвиток майже усіх галузей текстильної промисловості. Легка промисловість області - це 55 підприємств на яких випускаються швейні і трикотажні вироби, взуття, штучне хутро, іграшки, вовняна та бавовняна пряжа, швейні нитки. Тут працюють 6,7 тис. осіб. У 2007 році підприємствами галузі вироблено продукції на 109,1 млн. грн., що складає 4,5% від загальноукраїнського виробництва. Низку підприємств легкої промисловості переоснащено і обладнано найсучаснішим технологічним устаткуванням. Це дає можливість виробляти високоякісні конкурентоспроможні вироби. Продукція, яка виробляється за прогресивними технологіями фірмами «Дніпро», «Мрія», «Славутич», КП «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», ВАТ «Жовтоводська фабрика штучного хутра», експортується до таких країн як США, Франція, Канада, Німеччина, Англія та інших. Зросли експортні поставки до країн ближнього та дальнього зарубіжжя текстильної промисловості майже на 65%, шкіряної, хутрової сировини та виробів з них - у 2 рази.

В місті Дніпродзержинську також є підприємства, виробництво яких пов'язане з текстильною промисловістю, це: Фабрика « Універсал» та ОАО «Швейна фабрика». Середньорічна кількість найманих робітників у період з 2000р. по 2006 р. поступово спадає від 12,3 тис. осіб до 5,0 тис. осіб. Кількість тканин, вироблених у 2007 р. на душу населення, становить приблизно 2,5 м².

Найважніший фактор, який впливає на розміщення текстильної промисловості - споживчий, тому підприємства даної галузі доцільно розміщувати у великих містах та мегаполісах.

В теперішній час соціально-демографічна та економічна ситуація в Україні, що характеризує наявність глибокої системної кризи, спричиняє появу нових програм розвитку, в яких проблемам підйому промисловості великих міст та індивідуальних центрів приділяється значна увага.

Основними напрямками розвитку текстильної промисловості є:

- реструктуризація галузей текстильної промисловості;

- оновлення основних виробничих фондів;

- розробка високопродуктивних методів виготовлення одягу;

- забезпеченість висококваліфікованих кадрів;

- поліпшення якості виробів із штучного хутра;

- підтримка вітчизняних виробників;

- орієнтація на середні класи населення.

Отже, Україна повинна зберегти свою текстильну промисловість, яка характеризується значною ємністю внутрішнього ринку (40-50 мільярдів гривень щорічно), високим рівнем доданої вартості (до 50%), низькою енергоємністю (1-3% валових витрат), незначним впливом на екологію. В кожному регіоні України вистачає висококваліфікованих кадрів, які можуть забезпечити конкурентноздатність нашого одягу і взуття. Тому майбутнє - за модернізованою українською текстильною промисловістю. Тому для подальшого розвитку текстильної промисловості в ринкових умовах є доцільним більш глибокий аналіз сучасного розташування підприємств галузі, виявлення недоліків з науково обґрунтованої точки зору та визначення шляхів вдосконалення для більш ефективного розміщення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Статистичний щорічник України за 2006 рік / За ред. О.Г. Осавуленка. - К.: Техніка, 2002. - 644 с.

2. Гогулан І.К. Розміщення непродовольчих товарів народного споживання в Україні: Конспект лекції. - Київ, 1999. - 36 с.

3. Дорошенко Л.С. Размещение производственных сил: Учеб. Пособие. - К.: МАУП, 1999. - 36 с.

4. Економіка України в 2005 році: здобутки і втрати. - Київ: Сатсанга, 2002. - 100 с.

5. Обухов Е.В. Размещение производительных сил. - Киев, 1997. - 106 с.

6. Остапчук М.В., Рибак А.І. Система технологій (за видами діяльності) / Навч. пос.

7. Розміщення продуктивних сил. / За ред. Качана Є.П. - Київ: Вища школа, 1999. - 375 с.

8. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В.В. Ковалевського. - К.: Знання, 2000. - 363 с.

9. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. - Львів: Світ, 1993.

10. Територіальна організація виробництва товарів народного споживання: Навч. пос. / За ред. Мазаракі А.А. - Київ, 1992. - 64 с.

11. Іваненко М.М. Виробництво в Україні товарів народного споживання // Легка промисловість. - 1999. - №2.

12. Кабир Н. Модерато. // Бизнес - 24 февраля 2003 г. - №8 (527). -- с. 148.

13. Нікітенко Г.Г. про соціально-економічний стан виробництва ТНС в Україні // Економіка України. - 2007. - №2.

14. Черній Ю. Основні риси легкої промисловості України в 1999 р. // Легка промисловість. - 2000. - №2.

15. Н.Г. Ревенко, С.А. Федько. Промышленный потенциал города. - К., 2002. - С.185.

ДОДАТОК А

Кількість зайнятого населення в галузях господарства

Галузі	1990 р.	1999 р.	2001 р.	2005 р.
	Всього зайнято, млн. осіб	В% до всього зайн. населення	Всього зайнято, млн. осіб	В% до всього зайн. населення	Всього зайнято, млн. осіб	В% до всього зайн. населення	Всього зайнято, млн. осіб	В% до всього зайн. населення
Всього	25,4	100	21,8	100	20,9	100	20,3	100
У галузях економіки	25,4	100	18,8	86,1	18,8	71,5	20,3	100
Промисловість	7,8	30,8	4,4	19,9	3,9	18,8	4	19,7
Сільське та лісове господарство	5	19,8	4,9	22,6	2,4	11,5	4	19,7
Будівництво	2,4	9,4	1	4,5	0,8	3,7	0,9	4,4
Транспорт і зв'язок	1,8	7,2	1,2	5,6	1,1	5,4	1,4	6,9
Торгівля, громадське харчування, мат.-тех. збут та постачання заготівлі, готельний бізнес	1,9	7,3	1,5	6,9	1,2	5,6	1,4	6,9
Охорона здоров'я, фізкультура та спеціальне забезпечення	1,5	5,9	1,4	6,6	1,4	6,5	1,3	6,8
Освіта, культура, мистецтво, наука та наукове обслуговування	3	11,9	2,2	10,3	2,1	9,9	2	9,5
Фінансування, кредитування, страхування	0,1	0,4	0,2	0,7	0,2	0,8	0,2	1
Апарат органів державного та господарського управління	0,4	0,2	0,8	3,4	0,9	4,2	1,1	5,4
Інші сфери економічної діяльності	1,5	4,2	4,2	17,5	6,9	33,6	4	19,7

ДОДАТОК Б

Рисунок - Територіальна організація легкої промисловості

ДОДАТОК В

ДОДАТОК Г

Виробництво найважливіших видів продукції легкої промисловості за січень-листопад 2008 року

	Вироблено за	Приріст, зниження (-) листопада 2008р. у% до	Приріст, зниження (-) січня-листопада 2008 р. у % до січня-листопада 2007 р.
	Січень-листопад 2008р.	Листопад 2008р.	Жовтня 2008р.	Листопада 2007 р.
Тканини - всього, тис.м2	100189	7263	- 9,2	- 30,6	- 2,5
Вироби панчішно-шкарпеткові трикотажні машинного чи ручного в'язання, тис. пар	55319	4850	- 12,2	- 8,4	2,9
Пальта, на півпальта, накидки, плащі, куртки теплі та вироби аналогічні чоловічі та хлопчачі, тис. шт.	363	30,3	25,2	-15,8	- 21,5
Пальта, на півпальта, накидки, плащі, куртки теплі та вироби аналогічні жіночі та дівчачі, тис. шт.	2253	168	- 32,6	- 8,4	- 1,2
Костюми чоловічі та хлопчачі, тис. шт.	826	79,8	13,8	- 18,8	- 11,9
Костюми жіночі та дівчачі, тис. шт.	333	16,0	- 53,1	- 33,9	3,0
Сукні та сарафани жіночі та дівчачі, тис. шт.	772	96,4	58,8	101,7	- 1,4
Светри, джемпери, пуловери, жилети та вироби аналогічні трикотажні машинного чи ручного в'язання, тис. шт.	2631	285	5,6	- 21,7	- 23,2
Одяг верхній трикотажний, тис. шт.	3405	230	- 21,2	- 38,8	- 2,4
Трикотаж спідній, тис. шт.	18293	1453	- 12,1	- 31,1	- 28,9
Пальта і на півпальта, шуби з хутра натурального, шт.	6884	557	- 33,3	- 30,9	10,1
Взуття, тис. пар	19673	1756	- 5,0	- 16,9	2,3

ДОДАТОК Д

Індекси продукції за видами промислової діяльності Дніпропетровської області (відсотків до попереднього року)

	2000	2002	2003	2004	2005	2006
Вся промисловість	116,5	104,5	109,7	110,3	107,4	108,4
Добувна промисловість	111,4	102,2	105,3	105,0	112,5	107,3
добування паливно енергетичних корисних копалин	95,2	91,4	102,3	98,2	149,5	98,1
добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних	115,1	105,7	105,2	106,8	106,4	108,8
Переробна промисловість	120,6	106,4	111,1	112,2	106,4	108,6
з неї
виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів	129,0	108,7	106,6	120,8	118,7	111,0
легка промисловість	129,4	110,9	104,7	123,6	107,7	87,3
текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра	130,0	110,0	102,6	123,8	110,1	89,9
виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалі	134,4	126,0	125,5	121,9	85,0	54,0
оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів	159,4	63,6	99,1	65,8	90,3	590,9
целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність	123,5	107,3	139,0	119,6	119,4	123,4
виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення	103,8	114,6	90,8	115,4	100,7	100,9
хімічна та нафтохімічна промисловість	94,8	106,5	116,8	120,7	116,2	96,8
хімічне виробництво	96,4	110,1	112,5	124,4	124,7	94,5
виробництво гумових та пластмасових виробів	88,3	99,9	123,1	115,3	104,6	100,2
виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції	85,6	94,5	127,5	129,6	120,9	121,6
металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів	127,4	106,2	108,8	106,4	100,6	111,1
машинобудування	106,7	103,6	135,0	125,8	19,7	96,3
виробництво машин та устаткування	105,2	81,0	123,3	132,2	114,4	95,1
виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування	101,8	97,7	134,6	115,3	135,6	107,9
виробництво транспортних засобів та устаткування	106,8	129,2	142,9	127,6	116,6	92,0
інші галузі промисловості	95,6	106,5	104,0	114,2	112,0	158,2
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	91,9	86,7	104,3	95,8	105,4	113,6

ДОДАТОК Е

Середньорічна кількість найманих працівників за видами промислової діяльності у Дніпропетровській області (тис. осіб)

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Вся промисловість	477,6	473,4	457,7	442,8	447,1	458,7	458,8
Добувна промисловість	125,9	123,7	119,0	116,0	117,0	119,8	123,3
Переробна промисловість	309,1	304,4	291,3	278,8	282,1	289,2	289,0
виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів	25,9	26,3	27,6	26,3	28,7	30,6	32,3
легка промисловість	13,7	12,7	10,5	7,7	6,8	6,7	5,4
текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра	12,3	11,4	9,3	6,9	6,0	6,0	5,0
виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів	1,4	1,3	1,2	0,8	0,8	0,7	0,4
оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів	0,7	0,4	0,3	0,2	0,1	0,1	0,3
целюлозно-паперова промисловість; видавнича діяльність	3,7	3,1	2,9	2,7	3,1	4,2	4,1
виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення	6,3	6,3	6,6	6,8	6,7	6,7	5,6
хімічна та нафтохімічна промисловість	22,5	22,6	21,6	20,9	21,7	22,7	24,0
хімічне виробництво	14,6	14,7	14,1	13,6	13,2	13,5	13,5
виробництво гумових та пластмасових виробів	7,9	7,9	7,5	7,3	8,4	9,2	10,5
виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції	9,9	10,0	8,6	8,6	8,9	9,2	9,8
металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів	134,3	135,6	132,9	129,4	130,2	133,0	132,1
машинобудування	86,9	81,9	75,0	71,1	69,9	69,4	67,6
виробництво машин та устаткування	38,3	34,6	29,1	26,2	26,5	25,4	25,0
виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування	10,5	10,8	10,3	9,7	9,9	9,3	10,0
виробництво транспортних засобів та устаткування	38,2	36,5	35,6	35,2	33,6	34,7	32,6
інші галузі промисловості	5,2	5,5	5,3	5,1	6,0	6,6	7,8
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	42,6	45,3	47,4	47,9	48,0	49,7	46,5