Стан та перспективи розвитку інноваційної діяльності в регіоні на матеріалі Закарпатської області

Стан та перспективи розвитку інноваційної діяльності в регіоні (на матеріалах Закарпатської області)

У статті досліджуються шляхи ефективного впровадження інноваційної моделі розвитку економіки та формування інноваційної структури Закарпатського регіону. Виокремлено основні проблеми низької активності інноваційного розвитку регіону та запропоновано можливі шляхи їх вирішення. Проаналізовані джерела фінансування інноваційних проектів.

Останнім, часом усе більше уваги у світовій практиці приділяється розвитку так званої “економіки знань”, яка створює підґрунтя для інтенсивного формування інформаційного суспільства. Більшість економістів та експертів вважають, що економічне зростання можливе завдяки впровадженню в економіку нових ідей та розвитку нових технологій, які дають можливість створювати більш ефективні виробництва.

Інновації є частиною науково-технічної, інноваційної та інвестиційної політики держави, тому роль держави полягає в розробці та реалізації державних стратегій та програм розвитку економіки, науково-технічної політики, метою яких має стати створення сприятливих умов для розвитку науки і техніки.

Інноваційний розвиток як важливий чинник економічного зростання висвітлюється в наукових працях В. Александрової, О. Амоші, Л. Антонюка, Ю. Бажала, І. Бєлкіна, В. Гейця, В. Гусєвої, О. Лапко, С. Кірєєва, Л. Осецького, В. Савчука, С. Соколенка, О. Федірко, О. Шнипко, М. Крупки, М. Чумаченка та ін.

Зокрема, М.І. Крупка побудову інноваційної моделі розвитку економіки вбачає в створенні сприятливого фінансово-кредитного середовища [1].

В.Г. Федоренко підкреслює необхідність залучення капіталу в науку та інноваційну діяльність для комплексного розвитку економіки України та її регіонів [2].

Л. Федуловою визначено проблеми, які гальмують стрімкий інноваційний розвиток. На основі світового досвіду запропоновано шляхи інтенсифікації інноваційної діяльності через відтворення науково-технічного потенціалу та використання наукомістких технологій у суспільно значимих сферах [3].

Актуальність зазначеної проблеми полягає в тому, що подолання наслідків глибокої кризи й вихід на траєкторію сталого зростання неможливі без становлення сучасного цивілізованого ринку інновацій.

Інноваційний потенціал регіону є основою для здійснення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, проектно-конструкторських і технологічних робіт, які сприяють вирішенню наукових, науково-технічних, соціально-економічних та екологічних проблем на різних рівнях (державному, регіональному, галузевому). На регіональному рівні інноваційні процеси є територіально інтенсивними та визначають рівень розвитку й характер економічного розвитку країни та регіонів, тому важливого значення набуває глибоке вивчення можливостей використання інновацій як засобу економічного розвитку, забезпечення державного регулювання і підтримки інноваційних процесів, обґрунтування й прийняття правильної стратегії досягнення поставленої мети, спосіб її реалізації та фінансової підтримки.

Очевидно, що постановка та досягнення цілей вимагають пошуку шляхів удосконалення інноваційного механізму регіонального розвитку, отже, важливою є розробка системи заходів впливу на активізацію соціальної активності як на один із найбільш значущих факторів інноваційного механізму регіонального розвитку, за допомогою якого можна регулювати соціально-економічний поступ регіону.

Метою статті є вивчення інноваційного механізму та стратегій нововведень, що суттєво впливають на розвиток економіки регіону. Методологією дослідження є аналіз статистичних даних, що дозволяє виділити ряд диспропорцій у витратах на інноваційну діяльність.

Становлення регіонального ринку інновацій можливе за умов активізації інноваційного підприємництва, формування інноваційної інфраструктури, участі венчурного капіталу, розвитку страхування інноваційного бізнесу, наявності законодавчого забезпечення захисту інтелектуальної власності. Місцевим органам влади надані великі можливості щодо стимулювання регіональних інтересів, однією зі сфер яких є мале підприємництво, оскільки чим більше в регіоні буде прибуткових підприємств, тим більше податків надійде в доходну частину бюджету.

Регіональне регулювання ринку інновацій спрямоване на сприяння найбільш повній реалізації інноваційних ресурсів регіону через систему функцій регіональних органів влади:

- акумулювання вільних коштів за рахунок оптимізації управління бюджетом, його планування та виконання, підтримка структурної збалансованості в часі доходної та витратної частин бюджету;

- сприяння кооперації та взаємодії різноманітних суспільних інститутів у здійсненні інновацій: банків, підприємницького сектора, науково-дослідних інститутів, вишів тощо;

- організація постійно діючих науково-технічних салонів, ярмарок, виставкових комплексів зі стендами нових розробок наукових установ, нової продукції підприємств, бізнес-планів інноваційних пропозицій;

- координація інноваційної діяльності в регіоні через формування власної інноваційної стратегії розвитку кожного регіону обласного рівня, а в рамках області - адміністративного району, міста;

- розробка та використання системи обов'язкових відрахувань частини прибутку добувних галузей, які використовують ресурси регіону, для створення фонду екологічних інновацій;

- стимулювання інновацій шляхом розміщення в технопарках чи на підприємствах бізнес-інкубаторів державних замовлень від регіональної адміністрації;

- ініціювання створення регіональних інноваційних структур місцевою владою, надання їм юридичних, консультаційних, ділових послуг, допомога в пошуку партнерів, укладанні угод під гарантії регіональних органів влади, захист інтересів наукових організацій при тимчасовому наданні обладнання та приміщень в оренду;

- здійснення кадрового забезпечення інновацій шляхом тренінгів, семінарів;

- регулювання інноваційного підприємництва шляхом різного роду регіональних преференцій (податкових пільг, цільових субсидій, звільнення від місцевих платежів, кредитних гарантій).

Створення інноваційних структур має органічно вписуватися в стратегію регіонального прогресу, стати інструментом підвищення економічних та соціальних показників економіки регіону за рахунок відновлення діяльності великих підприємств, які визначають розвиток регіону.

Подолання сучасних проблем у виробництві значною мірою залежить від активізації інноваційної діяльності. Однак аналіз звітних даних показує, що інноваційна активність підприємств у Закарпатській області залишається на низькому рівні.

За даними обстеження підприємств, у 2007 р. інноваційні заходи в промисловості області виконували 28 підприємств або 8,8 % загальної кількості обстежених, що на 9,7 % менше попереднього року. Їх частка в загальній кількості промислових підприємств майже вдвічі менша, ніж у цілому по країні. Найбільше зростання інноваційної активності в області спостерігалося в 2004 р., коли питома вага інноваційних підприємств склала 13,7 % (див. рис. 1).

Серед областей Західного регіону область займає одне з останніх місць за кількістю інноваційно активних підприємств (див. табл. 1).

Поліпшення інноваційної діяльності в регіоні вимагає особливо виважених підходів до структури інноваційних витрат. На сьогодні в Закарпатській області витрати на інновації та інформатизацію суттєво відрізняються в розрізі промисловості (див. табл. 2).

У 2007 р. на здійснення інновацій у промисловості було витрачено 40,7 млн грн (у 2006 р. - 14,0 млн грн). Основним напрямком інноваційних витрат підприємств, як і в минулому році, було придбання машин, обладнання та програмного забезпечення (76,9 % загального обсягу витрат), яким займались 46,4 % інноваційно активних підприємств області. Найактивнішими підприємствами м. Ужгород на цей напрямок було спрямовано п'яту частину загального обсягу витрат, Рахівського району - 15,4 %. Позитивним є зростання частки інноваційних витрат на виконання внутрішніх наукових досліджень та розробок порівняно з попереднім роком (на 11,3 в.п. до 15,8 %) (див. табл. 3).

Науково-дослідними розробками та придбанням інших зовнішніх знань займалися 3,6 % обстежених підприємств Закарпаття, їх витрати склали 9,6 тис. грн.

Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності були кошти іноземних інвесторів (майже половина загального обсягу інноваційних витрат) та банківські позики, тоді як у 2006 р. - власні кошти (79,2 % загальної суми). П'ята частина фінансування в минулому році здійснювалася за рахунок власних коштів. Упродовж 2007 р. у Закарпатській області з місцевого і державного бюджетів та позабюджетних фондів на створення нових видів продукції та технічне оновлення виробництва кошти не виділялися. На розвиток інновацій кошти вітчизняних інвесторів не використовувались.

Упродовж минулого року підприємствами області впроваджено 11 нових технологічних процесів, з яких 8 - маловідходних та ресурсозберігаючих. Запровадження нових методів виробництва націлене на виробництво нових чи вдосконалених видів продукції.

Висновки

Аналіз ситуації в Закарпатській області свідчить, що, попри високий інтелектуальний та кадровий потенціал у прикладній та фундаментальній науці, показники темпів та якості інноваційних процесів у національній економіці залишаються надзвичайно низькими. Серед чинників негативної ситуації в сфері інновацій слід особливо відзначити відсутність єдиної продуманої системи державної підтримки розвитку інноваційних процесів; нерозвиненість дієвої законодавчої бази; недостатність і неефективність фінансування освіти і науки та інноваційного бізнесу; недостатність бюджетного фінансування та відсутність венчурного; відсутність дієвої інноваційної інфраструктури, несформованість механізмів стимулювання інвестиційних процесів у сфері високих технологій. Зменшується впровадження інновацій - зростає старіння обладнання, тобто якісні характеристики основних виробничих фондів погіршуються. Більшість підприємств області мають ресурсовитратні технології і неефективне та до того ж зношене обладнання, що не дає їм змоги включитися в конкурентну боротьбу в ринкових умовах.

Проглядається своєрідне замкнене коло: з одного боку, підприємствам, які потребують інвестицій, необхідно вкласти значні кошти, щоб провести аналіз роботи підприємства, розробити необхідні документи для будь-якого інвестора (пропозиція, бізнес-план, фінансовий аналіз, аудит та ін.). З іншого боку, інвестор не може прийняти рішення щодо фінансування підприємства, не маючи інноваційного (інвестиційного) проекту, аналізу роботи підприємства. Розірвати це коло можуть лише підприємства-інноватори, які йдуть на певний ризик. Але за цим повинні стояти ґрунтовні розрахунки.

Вирішити ці проблеми повинна комплексна інноваційно-інвестиційна програма розвитку регіону, яка включила б у себе взаємозв'язок технічного (технологічного) переозброєння підприємств із розв'язанням проблем усього народногосподарського комплексу області. Саме такий підхід дозволяє через комплексний аналіз економічної ситуації в області розглянути проблему інновацій з різних точок зору: технологічної, екологічної, економічної, соціальної, демографічної, культурної, освітньої та інших, а також дає змогу збалансувати ресурсний і виробничий потенціал сусідніх районів і міст.

Розробка саме такої комплексної програми розвитку території дасть можливість здійснювати акумуляцію інноваційних ресурсів з усіх джерел їх походження (внутрішніх і зовнішніх) при введенні жорсткого порядку їх використання тільки за призначенням - на розробку й реалізацію відповідних інвестиційних програм і проектів у терміни, обумовлені бізнес-планами, з проектною окупністю інвестицій і поточних експлуатаційних витрат кожним підприємцем. Немає жодних інших шляхів структурної трансформації економіки, крім чіткої системи організації й управління інвестиційними та інноваційними процесами. Починаються вони з фаз наукового пошуку, технологічного й економічного обґрунтування, проектування за критерієм вибору перспективних конкурентоспроможних технологій при одночасному забезпеченні проектів відповідними фінансовими й матеріальними ресурсами та вчасному введенні їх в експлуатацію.

Запровадження комплексного підходу до розробки інноваційно-інвестиційних програм дозволить забезпечити збалансований економічний, екологічний і соціально-культурний розвиток регіону, знайти шляхи вирішення найбільш гострих і значущих для області проблем. Однак на поновлення виробничого потенціалу області негативно впливає відсутність законодавчої бази інноваційної політики.

Однією з основних умов механізму реалізації пріоритетів науково-технічного й інноваційного розвитку є наявність чіткої законодавчої бази. В Україні в процесі ринкової трансформації економічної системи в основному створено законодавчі передумови для переходу на інноваційну модель розвитку. Однак чинні закони характеризуються слабким взаємозв'язком, фрагментарністю, а часом і суперечливістю окремих положень. Це є причиною того, що сьогодні ще дуже багато процесів, пов'язаних із переходом до інноваційної моделі розвитку, носять в основному спонтанний і малокерований характер. Тому необхідно здійснювати подальшу роботу зі створення й впровадження на всіх рівнях управління економікою взаємозалежної і чіткої системи законів, які забезпечують дієві економічні важелі й стимули для суб'єктів господарювання на всіх етапах інноваційно-інвестиційної діяльності.

літературА

1. Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М. І. Крупка. - Львів, 2001. - С. 31.

2. Федоренко В. Г. Інвестиційні процеси в промисловості України : [монографія] / В. Г. Федоренко. - К. : Науковий світ, 2001.

3. Федулова Л. Технологічний розвиток економіки / Л. Федулова // Економіка України. - 2006. - № 6. - С. 4-11.

4. www.ukrstat.gov.ua - Офіційний сайт Державного комітету статистики України.