47

Розвиток та розміщення комплексів машинобудування в регіоні на прикладі Причорноморського економічного району

ПЛАН

• ВСТУП
• 1. Соціально-економічна суть структура і значення промислового комплексу в господарстві Причорноморського економічного району
• 2. Передумови регіонального розвитку і розміщення промислового комплексу території: природно-сировинні, техніко-економічні, споживчі, історичні
• 3. Сучасний стан розвитку виробництв промислового комплексу території
• 4. Територіальна структура промислового комплексу Причорноморського промислового району: основні центри, промислові вузли, райони
• 5. Продукція промислового комплексу у зовнішній та внутрішній торгівлі
• 6. Проблеми і перспективи регіонального розвитку промислового комплексу Причорноморського економічного району
• ВИСНОВКИ
• ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність обраної теми полягає в том, що машинобудування є великою комплексною галуззю промисловості України. В ній зайнята понад третина промислового персоналу. Машинобудування є основою технічного і технологічного прогресу.

В Україні розвинуте широко профільне машинобудування, підприємства якого формують складний взаємопов'язаний машинобудівний комплекс. До його складу входять усі основні галузі машинобудування. Провідне місце посідають приладобудування, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, де зайнято близько п'ятої частини тих, хто працює в машинобудуванні. Розвиваються транспортне машинобудування, промисловість металевих конструкцій, конструкцій, верстатобудівна та інструментальна тощо.

Характерною особливістю галузі є розширення випуску виробів, що раніше доставлялися з-за кордону, підвищення якості деяких видів продукції. Проте машинобудування не поминули кризові явища, які призвели до значного скорочення випуску продукції, погіршення зв'язків, розбалансування виробництва.

Метою даної роботи є виявлення закономірностей розміщення і розвитку машинобудівного комплексу в регіоні на прикладі Причорноморського економічного району.

Причорноморський економічний район - один з економічних районів України. При районуванні території України Причорноморський (Південний) регіон виділяється практично завжди, причому на відміну від інших регіонів, розбіжностей у визначенні його меж практично нема.

Виходячи з мети були поставлені такі завдання:

- аналіз природно-сировинної бази Причорноморського економічного району та її вплив на розміщення комплексу машинобудування;

- аналіз соціально-економічного становища Причорноморського економічного району;

- аналіз господарського комплексу Причорноморського економічного району та місце в ньому машинобудівного комплексу;

- аналіз факторів впливу на розвиток машинобудівного комплексу Причорноморського економічного району.

Об'єктом дослідження є машинобудівний комплекс Причорноморського економічного району.

Предметом дослідження є вплив різних факторів на розміщення та рівень розвитку машинобудівного комплексу Причорноморського економічного району.

За результатами роботи буде виявлено найбільш сприятливі фактори що вплинули на істичний процес розміщення машинобудівного комплексу в зазначеному районі, а також його місце на загальний економічний потенціал району.

1. Соціально-економічна суть структура і значення промислового комплексу в господарстві Причорноморського економічного району

Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізованих галузей. До нього належать практично всі галузі машинобудування (крім годинникової). Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва; частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить 29 %. Машинобудівний комплекс належить до трудомістких галузей промисловості, про що свідчать співвідношення зайнятих у ньому та обсяг вироблюваної продукції. Водночас машинобудування належить до металомістких галузей. На 1 т готової продукції воно витрачає 1,3--1,5 т металу, а в цілому машинобудівний комплекс споживає третину прокату, 40 % чавунного і понад 65 % стального литва, що їх випускає металургійна промисловість України.

Галузева структура й асортимент продукції машинобудування зумовлюють особливості розміщення його виробництва. Особливо великий вплив на розміщення окремих галузей і підгалузей машинобудування мають технологічні процеси, форми організації виробництва. Проте машинобудування насамперед належить до галузей "вільного розміщення", оскільки на нього менше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й ресурси. У зв'язку з цим на розміщення підприємств машинобудування визначальний вплив мають економічні фактори. Серед останніх найголовнішими є трудові ресурси і споживач. Так, ряд галузей машинобудування відзначається високим рівнем трудомісткості виробів, що потребує високого рівня кваліфікації зайнятих. До таких галузей передусім належать електротехнічна, електронна й підшипникова, виробництво енергетичного устаткування тощо.

Найефективнішим є розміщення машинобудівних підприємств поблизу джерел сировини і споживача. За таких умов вартість машин та обладнання істотно зменшується за рахунок скорочення транспортних витрат на перевезення сировини й готових виробів. Серед економічних факторів дуже важливими є спеціалізація й кооперація.

Спеціалізація в машинобудуванні визначається профілем машинобудівних підприємств і характером продукції -- масовим, дрібно- і великосерійним, індивідуальним. У галузі найпоширенішою є предметна спеціалізація (випуск кінцевих продуктів), технологічна (спеціалізація на випуск напівфабрикатів -- литва, заготовок) і подетальна (випуск деталей, вузлів, агрегатів для комплектування машин та устаткування). Поглиблення спеціалізації дає можливість знизити собівартість, що, в свою чергу, робить економічно вигідним нарощування масового і великосерійного виробництва. Собівартість виготовленої продукції на глибокоспеціалізованих підприємствах і радіус її перевезення до районів споживання перебувають в обернено пропорційній залежності. Тому заводи подетальної спеціалізації значно територіально віддалені від заводів предметної спеціалізації. Останні обслуговують потреби не одного, а здебільшого кількох економічних районів або всієї України.

Спеціалізація зумовлює розширення кооперації виробництва. Машинобудівні підприємства кооперуються з іншими галузями промисловості -- хімічною, текстильною, лісовою, які постачають напівфабрикати і вироби, необхідні в процесі виробництва машин та устаткування. Кооперація виробництва сприяє розширенню територіальної спеціалізації районів країни на випуску кінцевих видів продукції. При цьому райони спеціалізуються не тільки на виробництві масової продукції, а й дрібносерійної і навіть індивідуальної.

Великі масштаби концентрації виробництва на основі спеціалізації і кооперації зумовлюють значущість транспортного фактора, оскільки кінцеві види продукції машинобудування використовуються не тільки всередині галузі, айв усьому народному господарстві. В зв'язку з цим фактор споживача втрачає свій визначальний вплив. Яскравим прикладом є завод важкого машинобудування в Краматорську, який випускає блюмінги, тонколистові стани неперервного прокату, устаткування для доменних і мартенівських печей, крокуючі екскаватори, підйомно-шахтове устаткування, ковальсько-пресові машини тощо. Проте тільки незначна частина продукції цього заводу залишається в Донецькому економічному районі.

Незважаючи на те що природні умови не мають визначального впливу на розміщення підприємств машинобудування, не враховувати цього фактора не можна, коли йдеться про розміщення морського і річкового суднобудування, сільськогосподарського машинобудування, а також випуск машин і устаткування.

Заслуговують на увагу обмеження на створення у великих містах нових промислових підприємств, крім об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення. Варто повніше використовувати можливості господарського розвитку малих і середніх міст, робітничих селищ, розміщувати тут невеликі спеціалізовані підприємства, філії й окремі цехи заводів і фабрик. Такий підхід до розміщення виробництва в майбутньому стосується передусім машинобудівної промисловості. Його реалізація свідчить про те, що в розміщенні машинобудування дедалі більшу роль починають відігравати соціальні фактори.

В умовах прискорення науково-технічного прогресу виняткова роль належить таким галузям машинобудування, як електроніка, атомна енергетика, виробництво технологічного устаткування та засобів автоматизації, роботизації і комплексної автоматизації виробничих процесів. Ці галузі повинні розвиватися швидше порівняно з темпами зростання всього машинобудівного комплексу. Основними напрямами розвитку машинобудування на найближчу перспективу мають стати гнучкі автоматизовані виробництва, роторні й роторно-конвеєрні лінії, розробка, випуск і застосування обчислювальної техніки в народному господарстві, систем автоматизованого проектування. Створення нових технологічних процесів дасть можливість розгорнути будівництво заводів-автоматів, різко зменшити потребу в трудових ресурсах. Під впливом науково-технічного прогресу переоцінюється значення традиційних факторів, що визначають розміщення промислового комплексу. В сучасних умовах науково-технічний прогрес є не тільки основною підоймою інтенсифікації виробництва, а й фактором, що визначає його просторове розміщення [10].

Сучасне розміщення машинобудівного комплексу України склалося в основному за роки радянської влади. За царської Росії в Україні відносно розвиненими були тільки сільськогосподарське й транспортне машинобудування, на заводах якого виробляли не тільки нескладні машини та знаряддя для обробітку землі і збирання урожаю, а й паровози, залізничні вагони і судна.

Галузева структура й територіальне розміщення машинобудування України формувалися планомірно, відповідно до принципів розміщення соціалістичного виробництва. Однак на певних етапах пріоритетними були не завжди ті самі принципи. Наприклад, курс на індустріалізацію України реалізувався завдяки створенню важкої індустрії. У зв'язку з цим і машинобудування тяжіло насамперед до джерел сировини. Фактор трудових ресурсів враховувався тільки тоді, коли йшлося про розміщення складного машинобудування, яке потребувало високого рівня кваліфікації робітників.

Відомчі інтереси галузевих міністерств, намагання знизити вартість окремих об'єктів за рахунок економії на об'єктах промислової і соціальної інфраструктур призвели до надмірної концентрації машинобудівних підприємств у великих містах країни. Аналіз виробництва промислової продукції на душу населення у розрізі економічних районів і областей показує, що закономірність планового й пропорційного розміщення господарства економічних районів та областей реалізована лише частково. Про це свідчить і розміщення основних виробничих фондів в Україні.

У структурі господарства економічних районів України машинобудування ще не посіло того місця, яке йому належить в умовах прискорення науково-технічного прогресу.

На основі особливостей розміщення виробництва і технологічних процесів галузі машинобудування класифікують так: важке, загальне, середнє машинобудування; виробництво точних механізмів; приладів та інструментів; виробництво металевих виробів і заготовок; ремонт машин і устаткування.

Важке машинобудування об'єднує виробництво металургійного, гірничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для нього характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність продукції. Як правило, у важкому машинобудуванні більше підприємств повного циклу (заготовка, обробка, складання), які випускають продукцію невеликими серіями і навіть індивідуального призначення.

Загальне машинобудування об'єднує транспортне (без автомобільного) і сільськогосподарське (без тракторного) виробництво промислового технологічного та будівельного обладнання (без легкої і харчової промисловості). Підприємства цієї галузі орієнтуються, як правило, на споживача готової продукції, за винятком виробів, які відзначаються абсолютною транспортабельністю.

Сільськогосподарське машинобудування розміщене в районах виробництва готової продукції, а його географія відбиває зональну спеціалізацію сільського господарства. В Україні збудовано заводи з виробництва сільськогосподарських машин, великі спеціалізовані підприємства для виготовлення сівалок, плугів, культиваторів, навантажувачів, причепів, машин і обладнання для тваринництва та кормовиробництва. Так, найбільшими центрами сільськогосподарського машинобудування є Харків (мотори для самохідних комбайнів), Кіровоград (сівалки), Дніпропетровськ (бурякозбиральні комбайни), Тернопіль (бурякозбиральні комбайни), Херсон (зернові і кукурудзозбиральні комбайни), Одеса (тракторні плуги). Заводи з випуску різних сільськогосподарських машин і запасних частин є в Києві, Миколаєві, Первомайську (Миколаївська обл.), Бердянську, Мелітополі, Білій Церкві, Чернівцях, Донецьку, Луганську, Житомирі, Коломиї, Кременчуці, Умані, Конотопі [11].

У перспективі необхідно розширити асортимент продукції машинобудування, інтенсифікувати процеси оновлення машинобудівної продукції й технічного переоснащення галузей промисловості. Чільне місце має належати створенню високоефективних машин і їх систем для всіх галузей і сфер господарства. Розвиток приладобудування повинен бути зумовлений тим, що потреби України в основних видах продукції галузі задовольняються неповністю.

Необхідно розвивати ряд нових машинобудівних галузей і виробництв, нових видів машин, устаткування, приладів і апаратів, роботів і магнітогідродинамічного генераторобудування, виробництва швидкісної електронно-обчислювальної техніки нових поколінь, електрофізичних і електротехнічних засобів обробки металу та матеріалів, виробництва систем зв'язку, нових засобів управління, автоматизації тощо.

Машинобудівна галузь району має певні переваги перед машинобудуванням в інших районах країни. Такими перевагами, як вже вказувалося, є близькість морських портів, а відповідно - й вихід на ринки країн дальнього і, що на даний момент особливо важливо, ближнього зарубіжжя, так як саме в країнах колишнього СРСР знаходиться більшість традиційних споживачів продукції машинобудування України. В Південному економічному районі розміщені підприємства суднобудування та підприємства з ремонту суден, а ця галузь хоча і є праце - та матеріалоємною, але й приносить значні прибутки при відповідній організації виробництва. В районі представлені майже всі види машинобудування. Окрім того, в районі історично є досить висока технічна культура, і з огляду на викладені фактори тут цілком можливе впровадження нових в Україні технологій та виробництв [6].

Ключовим в районі є машинобудівний комплекс міжрайонного та міжнародного значення. Його профіль складає випуск багато- та малотоннажних суден, потужних земснарядів, плавучих кранів, доків, металорізальних верстатів, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, обладнання для харчової промисловості (млинарське, холодильне, для консервного виробництва), важких кранів, машин для будівельно-дорожніх робіт, телевізорів та електротехніки, кіноапаратури, поліграфічних машин. Основними факторами розміщення машинобудування є приморське розташування (для суднобудування), близькість баз чорної металургії (Донбас, промислове Придніпров`я), наявність кваліфікованих трудових ресурсів (інженерів, техніків та робітників) та науково-дослідницьких і конструкторських організацій, споживацький фактор (розвинені сільське господарство, харчова промисловість).

Машинобудування відіграє суттєву роль у внутрішньорайонних міжгалузевих та внутрішньогалузевих взаємозв`язках. Випускаючи обладнання для профілюючих галузей сільського господарства, харчової промисловості, транспорту, воно так чи інакше стало елементом міжгалузевих комплексів. В той самий час Одеський лакофарбовий завод, який виготовляє десятки видів лаків, фарб, емалей, або ж Сімферопольський завод пластмасових виробів (з фенопласту, амінопласту, волокна, капрону) працюють для потреб машинобудування, яке являє собою вузол складних міжгалузевих зв`язків. З іншої сторони, в машинобудуванні Південного району результативно розвивається кооперування та інші виробничі зв`язки. Верстати Одеських заводів використовуються майже всіма машинобудівними підприємствами району. Особливо тісні зв`язки налагоджені в системі суднобудівного галузевого комплексу. Його забезпечують дизелями і дизель-генераторами Первомайський машинобудівний завод, електромоторами - Ново-Каховський електромашинобудівний завод, холодильним обладнанням, поковкою та штамповкою - Одеський завод “Центроліт”.

Відмітимо, що на основі міжрайонної спеціалізації і комплексного розвитку склався досить потужний Південний машинобудівний міжгалузевий район України, який просторово зміщений до берегової лінії або близько від неї від Ізмаїла на заході до Керчі на сході. Головні його центри-ядра - Одеса, Миколаїв, Херсон, Сімферополь, Нова Каховка.

Розміщення підприємств машинобудування знаходиться в прямій залежності від техніко-економічних факторів виробництва, насамперед від таких його особливостей, як конструкційна складність виробів, що виготовляються. По характеру технологічного процесу багато галузей машинобудування тяжіють до районів високої технічної культури, які володіють кваліфікованими робітничими кадрами, а такими в районі є Миколаївська, а особливо - Одеська області. В той самий час такі райони часто самі є досить значними споживачами готової продукції "машинобудування для машинобудування".

2. Передумови регіонального розвитку і розміщення промислового комплексу території: природно-сировинні, техніко-економічні, споживчі, історичні

Причорноморський економічний район займає південну частину України. До його складу входять АР Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області, Його площа - 113 тис.км2 (18,7% площі України), населення - 6,8 млн. осіб (14,3 % населення України).

У районі розвинене машинобудування, рекреаційний комплекс, багатогалузева харчова промисловість, високотоварне сільське господарство з високою часткою посівів зернових, садів, виноградників, тютюну та ефіроолійних культур. На район припадає 30 % виробництва ковальсько-пресового устаткування, 45,9 % консерв, 20 % хімічних добрив України. Тут сконцентровано до 90 % українського виробництва вин. Значним є вклад регіону у виробництво морських та річкових суден, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, металорізальних верстатів, електродвигунів.

Причорноморський економічний район має вихід до Чорного та Азовського морів, у цьому полягає своєрідність та унікальність його географічного положення. Район контактує на півночі з Центральним та Подільським соціально-економічними районами, на північному сході - з Придніпровським соціально-економічним районом. На заході район має вихід до державного кордону з Молдовою та Румунією, на сході, через Керченську протоку - до Російської Федерації; ця риса географічного положення досить активно використовується.

Причорноморський економічний район має сприятливе економіко-географічне положення. Приморське положення зумовило розвиток суднобудування та судноремонту, морського транспорту каботажного та міжнародного плавання, курортно-туристичного господарства. Саме в цьому районі розташовуються найпотужніші українські порти (Іллічівськ, Одеса, Южний), що дозволяє району і Україні загалом, підтримувати контакти з 172 країнами світу. Придунайське розташування району дає змогу підтримувати дешеве річкове сполучення з багатьма європейськими країнами (Румунією, Болгарією, Угорщиною, Югославією, Словаччиною та ін.). Вигідним є сусідство з прилеглими соціально-економічними районами. Позитивним є також близьке розташування району до основних паливних та металургійних баз України. "Плюсом" є також існування поромної переправи з Болгарією та Грузією. Надзвичайна роль відводиться приморському положенню, завдяки якому Україна має вихід до багатьох світових ринків.

Серед негативних рис ЕГП виділимо досить далеке розташування від західних кордонів України і соціально-економічних районів, що тут розташовані [17].

Пересічна щільність населення - 60 осіб/км2, що є меншим від пересічноукраїнського показника. Причорноморський регіон має низькі темпи природного приросту населення. Зниження цих темпів спостерігається з середини 70-х рр. XX ст. і пояснюється зменшенням показників народжуваності і зростанням смертності населення. Природний приріст від'ємний (- 6,5 ‰). Однією з головних причин скорочення кількості населення є досить висока частка людей старшого віку (22 %).

Причорноморський соціально-економічний район відноситься до багатонаціональних. Частка українців складає 52,5 %, росіян - 37 %, кримських татар - 3 %; також проживають болгари, євреї, гагаузи, молдавани, білоруси, караїми та ін. Станом на 1.01.2005 р. частка міського населення району становила 64 %. Найбільші міста -Одеса (понад 1 млн. осіб), Керч, Євпаторія, Миколаїв, Севастополь, Херсон і Сімферополь.

В рельєфі території виділяється Причорноморська низовина та Гірський Крим. Але загалом переважає хвиляста рівнина, яка поступово знижується на південь, а на Кримському півострові навпаки підвищується з наближенням до гірського хребта. Кримський півострів є найскладнішим і найрізноманітнішим в геоморфологічному та ландшафтному відношенні, де чітко виділяються три частини: гірський Крим, рівнинний Крим та грядово-хвилястий Керченський півострів.

Клімат району характеризується певними контрастами і характеризується кількома типами від помірно теплого до субтропічного. Причорноморська низовина і степовий Крим характеризуються помірно континентальним кліматом з теплим літом (середньомісячні липневі температури 21...23°С) і помірною зимою (середньомісячні січневі температури -1...5°С). Опадів на рівнинах випадає від 330мм (Дніпровські піски, то є абсолютним мінімумом для України) до 450 мм. В Гірському Криму кількість опадів досягає 1200мм. Часто бувають посухи, що супроводжуються суховіями та пиловими бурями, які завдають шкоди сільському господарству.

За агрокліматичним районуванням територія відноситься до дуже посушливої, помірно жаркої зони з м'якою зимою, де є сприятливі умови для вирощування зернових культур, цукрових буряків, соняшника, виноградарства та садівництва на зрошувальних землях.

Гідрографічна мережа району характеризується найменшою щільністю в межах України, хоч тут і протікають такі великі ріки, як Дніпро, Дунай, Дністер та Південний Буг з притоками. Також в межах району розміщена південна частина Каховського водосховища; вздовж узбережжя є великі лимани (Дністровський, Бузький, Хаджибейський), які використовуються для рибопромислу. В степовому Криму багато солоних озер.

Багатий і різноманітний ґрунтовий покрив району. У північно-західній частині поширені опідзолені чорноземи. У решті частини степової зони поширені малогумусні чорноземи і темно-каштанові слабосолонцюваті грунти. В долинах Дунаю та Дніпра переважають лучно-болотні та мулувато-болотні грунти. Гірський Крим вкритий бурими лісовими, а також місцями гірсько-лучними та коричневими гірськими грунтами. На Південному березі Криму грунти червоноземні.

Район має значні родовища корисних копалин. Найважливіші з них -- залізні руди Керченського півострова. Балансові запаси руди сягають 2,8 млрд. т (майже 14 % промислових запасів руди України). Руди залягають на невеликій глибині (5--25 м), що дає можливість видобувати їх відкритим способом. Руди Керченських родовищ відносно бідні за вмістом заліза (всього 28--39 %) і потребують збагачення. Керченські руди мають домішки марганцю, ванадію, фосфору і миш'яку. При переробці цих руд фосфор переходить у шлак, який у розмеленому вигляді є цінним фосфорним добривом [16].

Добре забезпечений Причорноморський район сировиною для будівельної індустрії -- різноманітними вапняками, глинами, кварцовими пісками, гранітами, мармуром, мергелем, каоліном, вулканічними туфами. Тут зосереджено 84 % запасів вапняку, 100 % діориту, 94 % мармуру, 48 % флюсових промислових вапняків країни. Будівельні матеріали поширені скрізь, але особливо багаті на них Автономна Республіка Крим й Одеська область.

У численних соляних озерах та лиманах є значні запаси солей натрію, хлору, брому, особливо у Сиваші, ресурси якого практично невичерпні. Солі озер та лиманів є цінною сировиною для хімічної промисловості.

На Керченському і Тарханкутському півостровах Автономної Республіки Крим та на півдні Одеської області виявлено родовища нафти і газу.

У районі зосереджується більше половини державних запасів флюсових вапняків. Основні родовища - Балаклавське, Старокримське. Причорноморський соціально-економічний район добре забезпечений сировиною для будівельної індустрії - вапняки, глини, каолін, вулканічний туф.

В загальнодержавному поділі праці Причорноморський соціально-економічний район спеціалізується на виробництві продукції сільського господарства (зерна, соняшнику, овочів, фруктів, винограду, вовни), харчової промисловості (плодоовочевих консерв, виноградних вин, шампанського, коньяку, ефірної олії, тютюнових виробів), рибної та легкої (бавовняних, вовняних тканин) промисловості, випуску продукції машинобудування (судна, верстати, преси, сільськогосподарські машини) і хімії (бром, лак, кальцинована сода, діоксид титану), на курортно-рекреаційному господарстві. Міжнародною спеціалізацією району є морський та залізничний транспорт.

3. Сучасний стан розвитку виробництв промислового комплексу території

Розміщення машинобудування визначається в значній мірі працемісткістю виробів, рівнем кваліфікації праці, що використовується, а також особливостями спеціалізації і кооперованих зв'язків підприємств. Рівень металоємності сам по собі не є визначальним чинником розміщення машинобудування. Багато видів продукції машинобудування, що відрізняються високою металоємністю, є одночасно і працемісткими. Масовий і крупносерійний випуск готової продукції настільки сильно знижує витрати на її виготовлення, що це виправдує виникаючі в ході кооперованих зв'язків або постачань продукції споживачам далекі перевезення Наприклад, виправданим є вигідним транспортування споживачам на досить великі відстані в різних районах країни Одеських причепів та фургонів, приладів та інструментів.

Розміщення підприємств машинобудування знаходиться в прямій залежності від техніко-економічних факторів виробництва, насамперед від таких його особливостей, як конструкційна складність виробів, що виготовляються. По характеру технологічного процесу багато галузей машинобудування тяжіють до районів високої технічної культури, які володіють кваліфікованими робітничими кадрами, а такими в районі є Миколаївська, а особливо - Одеська області. В той самий час такі райони часто самі є досить значними споживачами готової продукції "машинобудування для машинобудування".

Варто підкреслити, що в машинобудуванні споживацький фактор має на розміщення виробництва більший вплив, ніж сировинний. Виготовлення машин та обладнання споживає значну кількість чорних металів, що виробляються в Україні. За умови територіальної розрізненості сировинних баз та основних споживачів машин та обладнання райони споживання мають перевагу. Справа в тому, що в машинобудуванні витрати сировини на 1 т готової продукції складає в середньому 1,3-1,5 т, між тим як витрати на транспортування будь-якої машини набагато більше витрат на транспортування метала, який був використаний для її виробництва. Тому навіть металоємні виробництва, які дають малотранспортабельну продукцію (особливо, якщо вона масова), часто тяжіють до районів споживання, як це видно на прикладі Херсонського комбайнобудівного заводу.

Глибока спеціалізація заводів змушує здійснювати, здавалося б, явно невигідні перевезення. Існування такого роду перевезень неминуче в умовах сучасної організації машинобудівного виробництва. Випуск же малосерійної або індивідуальної продукції епізодичний і не може визначати розміщення підприємств по її виготовленню в залежності від металургійних баз і споживачів [10].

Створення всіх підприємств-суміжників у районі розташування головного підприємства-споживача при невеликій розмаїтості виробів і матеріалів, що поставляються, виявляється неможливим. Випуск же кінцевих видів продукції машинобудування, що йдуть в інші галузі самого машинобудування або народного господарства, призначений для задоволення всього народного господарства, побуту й експорту. Споживачі цих видів продукції розміщаються у всіх районах країни і за її межами. Тому в переважній більшості випадків розміщення підприємств машинобудування району не може орієнтуватися на чинник споживання його продукції.

Тільки окремі види продукції, призначені для використання в специфічних природних умовах, випускаються в районах їхнього споживання - кораблі та кукурудзозбиральні комбайни, що випускаються в Південному економічному районі, дуже часто знаходять тут і свого споживача.

Зазначені особливості розміщення машинобудування району обумовлює велику роль і значення транспортного чинника в здійсненні кооперованих постачань і забезпеченні споживачів готовою продукцією.

Ритмічність роботи конвеєрів і потокових ліній машинобудівних заводів залежить від чіткої роботи як підприємства-суміжників, так і транспорту. Розвинена транспортна мережа району, яка склалась історично (залізничний транспорт, розвинена система річкових та морських портів), можливість використовувати різні види транспорту між підприємствами, що кооперуються, підвищує надійність внутрішньо- і міжрайонних зв'язків. У результаті здешевлення транспортування продукції на усіх видах транспорту через зростання обсягів перевезення, близькість постачальників продукції в даний час грає набагато меншу роль, ніж у минулому.

Розміщення машинобудівних підприємств залежить від характеру виробництва, його трудомісткості, потреб у кваліфікованій робочій силі показників витрат сировини, енергії, устаткування у розрахунку на випуск одиниці продукції. Залежно від впливу цих чинників галузі машинобудування об`єднується в такі групи:

1. Радіотехніка, робототехніка, електроніка (Одеса), приладобудування (Севастополь), верстатобудування (Одеса, Котовськ) , інструментальна промисловість (Вознесенськ) та інші. Підприємства цих галузей об`єктивно тяжіють до промислових центрів, де є кваліфіковані кадри, науково-дослідні інститути відповідного профілю, виробнича та невиробнича інфраструктури. Характерне розміщення підприємств в районах із розвиненим машинобудуванням. Велике значення в організації виробництва верстатів мають науково-дослідні та конструкторські центри (дослідно-експериментальні заводи та центри в Бориславі, Каховці, Одесі) [18].

Верстатобудівна промисловість - технічна база всього машинобудування. Витрати металу в ній, як правило, невеликі, велика частина заготовок і деталей робиться на самих підприємствах, кооперація з іншими заводами частіше усього зводиться до постачань двигунів, ливарних виробів, електроустаткування. На їхнє розміщення великий вплив має працемісткість продукції, наявність кваліфікованих кадрів робітників, інженерно-технічного персоналу і конструкторів.

Підприємства галузі оснащені складним устаткуванням. Збільшення випуску більш сучасних верстатів - напівавтоматів і автоматів, фрезерних, шліфувальних, агрегатних, прецизійних, верстатів із програмним керуванням, станочних ліній і, нарешті, автоматизованих цехів і заводів - підсилило в розміщенні верстатобудування роль великих наукових і конструкторських центрів. Зросла роль кооперованих зв'язків (уніфікація стандартних вузлів у різних типах верстатів, спеціальне електротехнічне устаткування і т.д.). Вузька спеціалізація верстатобудівних підприємств визначила широкий розвиток міжрайонних зв'язків: кожне з них забезпечує своєю продукцією більшість районів країни.

Виробництво слабкострумової апаратури, точних машин, інструментів пов'язано із штампуванням і точною виливкою заготовок, точною механічною обробкою деталей, складанням деталей, вузлів і агрегатів. Переважає масово-потокова організація виробництва, у якому зайняті висококваліфіковані кадри, використовується у великій кількості робоча сила. Підприємства галузі споживають відносно невелику кількість матеріалів, але різноманітного асортименту (чорні, кольорові, благородні метали, різноманітні види скла, пластмас і т.д.). Складність і точність продукції, що випускається, пред'являє дуже високі вимоги до культури виробництва, оснащення технікою. Багато підприємств галузі (особливо слабкострумові - електротехнічної, електронної й іншої апаратури) зайняті переважно монтажем і складанням деталей, що надходять у порядку кооперації, і вузлів.

2. Автомобілебудування (Одеса, Котовськ, Первомайськ), двигунобудування (Нова Каховка, Миколаїв), тракторобудування (Одеські тракторні плуги), виробництво устаткування для легкої та поліграфічної (Одеса) промисловості. Заводи цих галузей тяжіють до центрів загального машинобудування, кваліфікованих кадрів, а також виробництва металу і енергії.

Воно об'єднує підприємства малої металоємкості, але підвищеної енергоємності і працемісткості. Основними технологічними процесами в середньому машинобудуванні є механічна обробка деталей, складання їх на конвеєрах у вузли, агрегати і готові машини. Ця галузь споживає велику кількість різноманітних чорних і кольорових металів, пластмас, гуми, скла. Підприємства середнього машинобудування найбільше багаточисельні, вузькоспеціалізовані, мають широкі кооперовані зв'язки. Їхня продукція масова і крупносерійна, вона включає виробництво автомобілів, тракторів, комбайнів, двигунів для них, насосів і компресорів, машин і різного технологічного устаткування для легкої, харчової, поліграфічної промисловості.

3. Важке машинобудування району - це підприємства з виробництва металургійного, підйомно-транспортного устаткування (Одеський кранобудівний), металевих виробів (Нова Каховка), суднобудування (Керч, Миколаїв, Херсон), які тяжіють до джерел метало постачання і районів споживання готової продукції. Для важкого машинобудування характерні підприємства повного виробничого циклу (заготовка - механічна обробка - збирання) з випуском продукції невеликими серіями та навіть по індивідуальним замовленням. В залежності від тих чи інших причин вони орієнтовані не тільки на металургійні бази, але й на райони споживання.

Ця група галузей машинобудування відрізняється великим споживанням металу, відносно малою працемісткістю і використанням енергії. Важке машинобудування включає виробництво устаткування для металургійних підприємств, великого енергетичного устаткування, важких верстатів і ковальсько-пресових машин, великих морських і річкових судів, локомотивів і вагонів. Особливості виробництва продукції важкого машинобудування полягають у виготовленні заготовок деталей, їх механічній обробці і складанні великогабаритних вузлів, агрегатів і цілих секцій. Для цієї групи галузей характерні як підприємства закінченого виробничого циклу, що самостійно здійснюють заготівлю, обробку і складання деталей і вузлів, так і заводи, що суміщають ці операції з монтажем привізних деталей, агрегатів і секцій, які надходять у порядку кооперованих зв'язків. У складі галузі є й вузькоспеціалізовані заводи.

Витрати на сировину і матеріали тут складають від 40 до 85%, витрати на зарплату 8-15%, витрати на транспорт від 15 до 25%, витрати на електроенергію 8-15%.

Заводи важкого машинобудування можуть бути орієнтовані як на металургійні бази, так і на райони споживання.

Виробництво металургійного устаткування склалося як у великих районах виробництва металу, так і поза цими районами. Підприємства цього профілю спеціалізуються на виготовленні окремих видів устаткування для видобутку руди, її підготування, доменного, сталеплавильного, ливарного, прокатного устаткування або окремих вузлів. Суднобудування охоплює будування та ремонт суден, а також суднове будівництво. Воно ділиться на річкове та морське [11].

Суднобудування "прив`язане" до морських узбереж (часто знаходяться в гирлах річок) та до внутрішніх водних шляхів сполучення. Серед галузей машинобудівного комплексу суднобудування вирізняється найбільш тривалим циклом виробництва. Інші особливості: будівельно-монтажний характер технологічних операцій, випуск різноманітних типів суден, наявність численних суміжників.

За призначенням судна поділяються на транспортні, промислові (для вилову та обробки риби тощо), промислово-обробні (нафтобурові установки, лісосплавні судна тощо), спортивно-туристські. Найбільш значна за складом - група транспортних суден, що включає в себе грузові та пасажирські, а також судна змішаного типу. Нарешті, для сухогрузних суден характерна спеціалізація за типом грузу, що перевозиться та за грузообробкою.

На заводах Чорноморського басейну поруч із транспортними суднами (танкери, ліхтеровози, контейнеровози) виготовляють також промислові судна, особливо для рибальських та китобійних флотилій.

Більшість підприємств суднобудівної промисловості розміщається поза металургійними базами, незважаючи на споживання ними великої кількості незручних для транспортування профілів металу. Суднобудівні заводи спеціалізуються на випуску судів визначеного призначення, із різними типами суднових двигунів. Складність сучасних судів обумовлює установку на них різноманітного типового і спеціального устаткування. Тому в суднобудуванні винятково сильно розвиті кооперовані зв'язки з численними підприємствами-суміжниками, що поставляють не тільки устаткування, але і нерідко цілі агрегати і секції судів. Будівництво судів починається на суші, а добудовуються вони на плаву. Тому багато морських верфей розміщені в укритих устях великих рік, або захищених від моря гаванях.

Виробництво великого енергетичного устаткування виникло і розвивалося переважно поза металургійними базами у великих центрах розвитого машинобудування, що спеціалізуються на виробництві окремих видів цей складної, продукції, що вимагає кваліфікованої праці.

Переважно поза металургійними базами розміщається виробництво важких верстатів і ковальсько-пресового устаткування. Їх випускають невеликими серіями і нерідко по індивідуальних замовленнях для вітчизняних і закордонних заводів.

4. Підприємства загального машинобудування району - виробництво сільськогосподарських машин (Херсон, Одеса), промислової арматури (Нова Каховка), будівельних і шляхових машин (Одеський, Миколаївський з-ди) підприємства з ремонту машин (Іллічівськ, Котовськ, Каховка) розміщуються ближче до районів споживання готової продукції. Сільськогосподарське машинобудування явно тяжіє до місць споживання готової продукції, причому спеціалізація підприємств знаходиться у строгій відповідності із профілем сільського господарства різних районів країни. Ця група машинобудівних галузей характеризується середніми нормами споживання металу, енергії, невисокою працемісткістю.

Підприємства загального машинобудування виготовляють технологічне устаткування для будівельної промисловості, дорожні і сільськогосподарські машини. Переважають спеціалізовані підприємства, зв'язані з виготовленням заготовок і складанням конструкцій, агрегатів і деталей, що поставляються в порядку кооперації. Ряд підприємств, що випускають устаткування для галузей промисловості з хімічною технологією, потребує спеціальні види сталі, кольорових металів і пластмас. Підприємства загального машинобудування - одні з самих численних у галузі.

Витрати на зарплату вартості продукції тут складають від 12 до 33%, витрати на сировину і матеріали в цій групі не дуже великі - від 4 до 8%, витрати на електроенергію 3 - 5%.

Сільськогосподарське машинобудування має у своєму розпорядженні численні і великі підприємства по виробництву різного сільськогосподарського інвентарю для опрацювання ґрунтів, посіву культур, збору врожаю [19].

Найбільш складною продукцією підприємств сільськогосподарського машинобудування є виробництво комбайнів. У комбайнобудуванні велике значення мають кооперовані зв'язки з підприємствами-суміжниками.

Сільськогосподарське машинобудування в районі тяжіє до районів споживання, з огляду на профіль сільськогосподарського виробництва.

Галузі металообробки (ремонт машин та обладнання, виробництво окремих нескладних металевих виробів і конструкцій) - орієнтуються в розміщенні на споживача і в районі можуть знаходитися майже повсюдно. Загальне машинобудування характеризується переважанням збирання металевих конструкцій, а також виготовленням відносно простих, але досить великих по розмірам заготовок. Типові представники цієї групи галузей - транспортне машинобудування (без автомобільного машинобудування, яке представлене в районі представлене автоскладанням, авторемонтом та виготовленням фургонів та причепів), виробництво технологічного обладнання для промисловості (окрім легкої та харчової) та будівництва, сільськогосподарське машинобудування (без тракторобудування). По особливостям виробництва загальне машинобудування пов`язане головним чином з районами споживання готової продукції, за винятком тих випадків, коли вироби, що випускаються, вирізняються абсолютною транспортабельністю.

Отже проаналізуємо динаміку зростання обсягів виробництва в машинобудуванні району за 2000-2007 роки (рис. 3.1.):

Рисунок 3.1. Динаміка зростання обсягів виробництва в машинобудуванні за 2000-2007 роки.

На сьогоднішній день багатогалузевий машинобудівний комплекс - потужний сектор промисловості Причорноморського економічного району, об'єднуючий більше 300 підприємств. Доля машинобудівної галузі в промисловості перевищує 15%, у ВВП складає близько 18%. У машинобудуванні зосереджено понад 25% вартості основних засобів, майже 8% оборотних активів району і більше 15% загальної кількості найнятих робітників.

Рисунок 3.2. Питома вага машинобудування в промисловості Причорноморського економічного району в 2001-2007 гг.

Розрахуємо також коефіцієнт галузевої різноманітності R за формулою:

,

де R - коефіцієнт галузевої різноманітності;

Pі - питома вага і-тої галузі в торгівлі регіону;

n - кількість галузей.

За умови, що в Причорноморському економічному районі найбільш потужно представлені 8 галузей промисловості, то R буде дорівнювати 0,37.

4. Територіальна структура промислового комплексу Причорноморського промислового району: основні центри, промислові вузли, райони

Розглянемо машинобудівні підприємства Південного економічного району при його розподіли на промислові вузли. У Південному економічному районі сформувались наступні промислові вузли: Одеський, Миколаївський, Херсонський, Каховсько-Бериславський, Сімферопольський, Севастопольський, Керченський, Саксько-Єваторійський.

Найбільшим промисловим вузлом Південного економічного району є Одеський. Його машинобудівними центрами є Одеса, Ізмаїл, Котовськ, Іллічівськ, Олександрівка, Дачне, Великодолинське та інші населені пункти.

Найбільшими підприємствами машинобудівної галузі в Одесі є виробничі об`єднання "Продмаш", верстатобудівне, важкого кранобудування, "Одесахолодмаш", "Одесагрунтомаш" та науково-виробничі об`єднання "Кисеньмаш" і "Харчопромавтоматика". Крім того, тут працюють заводи "Епсилон", "Кінап", важкого вагонобудування, "Нептун", судноремонтний.

В Ізмаїлі працюють судноремонтний завод, судноремонтно-механічний, завод ремонтно-технологічного устаткування.

Портом з великою базою для ремонту контейнерів є Іллічівськ.

В Котовську працюють авторемонтний завод та завод "Південь-ремверстат".

До Миколаївського промислового вузла входять Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ та інші міста.

В Миколаєві, як і в цілому в промисловому візлі, переважає машинобудування. Тут знаходяться кілька великих підприємств суднобудування: ВО "Чорноморський суднобудівний завод", заводи "Океан" і Миколаївський судноремонтний, "Гідрореммаш", "Дормашина", "Млинмашина", "Поліграфмаш", дослідний технологічної оснастки, дослідний мастильних систем.

В Первомайську, як і в Миколаєві, провідною галуззю є машинобудування. В місті працює машинобудівний завод "Фрегат", що випускає дощувальні установки, машинобудівний, авторемонтний.

В Вознесенську машинобудування представлене заводом гідропресів та інструментальним заводом.

Ядром Херсонського промислового вузла є Херсон. До складу вузла входять також Цюрупінськ, Гола Пристань, Антонівка та інші населені пункти.

В Херсоні розміщені суднобудівний та судноремонтний заводи, комбайнобудівний завод та завод карданних валів, електромашинобудівний завод і завод "Прибой".

До Каховсько-Бериславського промислового вузла входять Каховка, Нова Каховка, Берислав, Дніпряни, Козацьке, Любимівка та інші.

Одною з провідних галузей промисловості Нової Каховки - центру промислового вузла - є машинобудування, яке представлене електромашинобудівним заводом та заводом гідротехнічних металоконструкцій.

В Каховці працюють заводи електрозварювального устаткування, ремонтний дослідний, експериментально-механічний, завод "Сільгоспагрегат" [19].

Машинобудування у Бериславі представлене машинобудівним заводом та дослідно-експериментальним заводом нестандартного устаткування.

До Сімферопольського промислового вузла входять Сімферополь та навколишні села. Тут машинобудування представлене наступними підприємствами: заводами "Сільгоспдеталь", "Сантехпром", електромашинобудівний, виробничими об`єднаннями "Кримпродмаш", "Пневматика", "Фотон".

До Севастопольського промислового вузла належить Севастополь - багатогалузевий промисловий комплекс. З машинобудівних підприємств відомі:виробниче об`єднання "Севастопольський морський завод", приладобудівний завод та деякі інші.

Центром Керченського промислового вузла і портом на сході Криму є Керч. Провідними машинобудівними підприємствами є завод "Затока" (суднобудування) та виробниче об`єднання "Керчрибпром".

В Саксько-Євпаторійському промисловому вузлі машинобудування представлене слабо.

Серед галузей машинобудування достатньо розвинене траспортне машинобудування - це Миколаївський суднобудівний завод (вантажні судна, танкери, дизельні теплоходи), Херсонський суднобудівний завод (морські та річкові судна, буксири, самохідні баржі, плавучі доки). Є окремі судноремонтні підприємства в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Керчі, Іллічівську, Ізмаїлі, Кілії [19].

Вирізняється Одеський завод важкого кранобудування, який виготовляє дизельні крани вантажопідйомністю до 100 т, Одеський автоскладальний завод (причепи, напівпричепи, фургони), Миколаївський завод “Дормашина” (бульдозери, скрепери, укладачі асфальтобетону).

Сільськогосподарське машинобудування представлене Херсонським комбайнобудівним заводом - виготовляє кукурудзозбиральні машини, Одеським - виготовляє тракторні плуги, Сімферопольським - запчастини і обладнання для сільськогосподарських машин.

Верстатобудування зосереджене в Одесі - два заводи, продукують універсальні верстати та верстати з ЧПК.

В районі виготовляють енергетичне й електротехнічне устаткування та машини, електродвигуни, дизелі, обладнання для автомашин та тракторів у Новій Каховці, Херсоні, Первомайську, Сімферополі, Одесі. Новокаховський електромашинобудівний завод освоїв випуск електродвигунів для вугільної та хімічної промисловості, а Херсонський - тракторні стартери, електрообладнання для автомобілів “АвтоЗАЗу” тощо. Виробництво кіноапаратури зосереджене на Одеському заводі “Кінап”, поліграфічне машинобудування, світлокопіювальні та електронно-гравіювальні апарати - теж в Одесі.

5. Продукція промислового комплексу у зовнішній та внутрішній торгівлі

Взагалі, продукція машинобудівного комплексу Причорноморського економічного району є достатньо унікальною не лише для самого району, а й в цілому для України, оскільки сильно виражена специфіка галузі - суднобудування та судноремонт. Отже перш за все необхідно проаналізувати види промислової продукції всередині галузі (табл.. 5.1. ).

Таблиця 5.1. Виробництво найважливіших видів промислової продукції машинобудівним комплексом у 1995--2007 рр в натуральному вираженні

Продукція	Роки
	1995	1998	2000	2002	2004	2006	2008
Генератори до турбін. млн кВт	1,5	1,6	1,8	1,5	0,3	0,3	0,3
Електродвигуни змінного струму, млн. кВт	8,0	8,7	8,9	8,8	4,2	2,1	2,2
Силові трансформатори. млн кВт	59,2	64,2	62,8	53,1	31,8	17,8	16,2
Металорізальні верстати, тис шт.	23,9	22,4	24,8	28,5	26,1	7,1	4,6
Ковальсько-пресові машини, тис. шт.	7,6	7,9	8,2	8,4	6,1	1,9	1,1
Трактори, тис шт.	104,6	100,6	89,2	81,8	54,8	12,3	8,0
Екскаватори, тис шт.	7,7	8,9	8,2	8,6	5,5	2,2	1,8
Суднобудування та судноремонт	3,2	2,7	2,2	2,1	1,5	0,8	0,5

Таким чином, бачимо, що в сукупності намітився значний спад обсягів виробництва промислової продукції машинобудівного комплексу за останні 5 років.

Таблиця 5.2. Виробництво металообробного обладнання і промислових робіт

Продукція	1998	2000	2002	2004	2006	2008
Металорізальні верстати, тис. шт.	28,5	29,0	26,1	21,2	7,1	4,6
у тому числі з числовим програмним управлінням, тис. шт.	2,5	2,0	1,0	0,3	0,2	0,0
Ковальсько-пресові машини, тис. шт.	8,4	8,3	6,1	4,7	1,9	1,1
Промислові роботи, шт.	401,2	167,9	40,8	17,7	-	-

Зобразимо графічно питому вагу продукції машинобудівної галузі Причорноморського економічного району в загальному обсягу торгівельних зв'язків району (рис. 5.1., 5.2.).

Рисунок 5.1. Питома вага різних галузей промисловості в торгівлі Причорноморського економічного району за 2000 рік.



Рисунок 5.2. Питома вага різних галузей промисловості в торгівлі Причорноморського економічного району за 2008 рік.

Практично вся продукція машинобудівної галузі регіону йде на експорт. Однак продукція сільськогосподарського машинобудування в основному випускається саме для потреб України та зокрема Причорноморського економічного району, оскільки 40% в господарському комплексі регіону займає сільське господарство (табл.. 5.3.).

Таблиця 5.3. Виробництво тракторів, сільськогосподарських машин і устаткування для тваринництва і кормовиробництва, тис. шт.

Продукція	1998	2000	2002	2004	2006	2008
Трактори	81,8	69,5	54,8	42,7	12,3	8,0
Тракторні плуги	68,7	55,4	45,0	25,7	4,5	Н/Д

Отже можемо зробити висновки, що продукція машинобудівної галузі Причорноморського економічного району займала 26 % в торгівлі району у 2000 році та зменшилася майже на 9% у 2008 році. До цього призвело багато факторів серед яких і економічна криза, і зменшення обсягів споживання продукції галузі регіону тощо. Однак разом із загостренням проблем розвитку галузі в регіоні, необхідно відмітити і певні тенденції до відновлення виробництва за останні 2 роки.