Характеристика держави Вірменія

Середня щільність населення району найвища в республіці - до 400 осіб на 1 кв. км.Переважає суцільне розселення: села вздовж доріг і зрошувальних каналів зливаються один з одним, утворюючи єдину забудовану смугу.

В Араратській районі багато великих і малих міст.Їх число досягає двох десятків, і серед них столиця республіки - Єреван.

Єреван - найбільший промисловий, транспортний та культурний центр

Вірменії. Він розташований на стику Араратській рівнини з передгір'я, а коливання висот у межах міста досягають 400 м.Територію міста перетинає мальовниче каньйоноподібні ущелині роздає. З оглядового майданчика міста видно що розкинулися на південь на багато кілометрів Єреван і Араратська долина з підноситься над нею величним Араратом, розташованим в Туреччині. Гора зображена на державному гербі Вірменії.

Про Єревані говорять, що це місто «молодий, але з поважним віком».Знайдені на його території залишки матеріальної культури датуються III-VI тисячоліттями до н.е. Офіційне ж підстава фортеці Еребуні (від якої і отримав свою назву місто) відноситься до 782 р. до н.е., про що свідчить «метрика» - Урартський клинописні тексти на базальтової плиті, виявленої в південно-східній частині міста (Арін-Берд ).

До перемоги Радянської влади Єреван був глухому провінційним містечком, де проживало 30 тис. чоловік.Сучасний Єреван - місто - «мільйонер» (чисельність населення - 1,1 млн. осіб), виділяється серед інших міст країни високими темпами зростання чисельності населення.У місті діють близько 300 великих промислових підприємств самих різних галузей сучасної індустрії, але провідне місце займають електронна, радіотехнічна я, електротехнічна, верстатоінструментальної, годинна, хімічна та ін промисловості.

Інші міста Араратській району не такі великі, як Єреван, і тісно пов'язані з господарською, адміністративної та культурним життям столиці. Серед них особливе місце займає Ечміадзін (у минулому Вагаршапаті) - столиця вірменської держави раннього середньовіччя (II-1 11 ст.).Нині Ечміадзін - одне з промислових міст республіки з підприємствами харчової, машинобудівної та легкої промисловості.Однак перш за все він відомий як центр вірменської апостольської церкви. Тут знаходяться кафедральний собор і резиденція верховного Католікоса всіх вірмен - вищої духовної особи церковної ієрархії.

У панорамі міста на тлі сучасного архітектурного вигляду Ечміадзіна чітко вимальовуються силуети багатьох добре збережених видатних архітектурних пам'ятників, серед яких поряд з Ечміадзинського кафедральним собором (303 р.) виділяються величні храми VII ст.Ріпсіме і Гаяне. Недалеко від Ечміадзіна знаходиться один з архітектурних шедеврів VII ст. - Храм Звартноц - грандіозне триярусна споруда всередині круглої, а зовні багатогранної телескопічною форми.

У південно-західній частині Араратській улоговини розташований молодий швидко зростаючий містоОктемберян, що виник на порожньому місці в районі освоєння посушливих земель, зрошуваних водами Октем-берянского каналу.Місто відоме продукцією верстатоінструментальної, вин-но-коньячної та консервної промисловості. Недалеко від нього для будівельників і експлуатаційників Вірменської атомної електростанції побудований селище Мецамор - за назвою розташованого поруч і що існував більше 3 тис. років тому стародавнього металургійного комплексу.

В економічному житті Араратській району значну роль грають міста Арташат, де розвинена харчова, легка та машинобудівна промисловість, і Арарат -відомий центр цементної промисловості та кольорової металургії.

Ширакського район здавна був житницею Вірменії.Він розташований на північно-заході Вірменії в межах лівобережного водозбірного басейну р..Ахурян і займає всього ту території республіки. У порівнянні з сусідніми Араратських і Лорійскій районами його територія піднята (найнижчі точки розташовані на висоті 1300 м над ур. Моря) і має рівнинний вигляд.

Велика частина території зайнята Ширакського рівниною. У природних ландшафтах переважають гірські степи й альпійські луки. Грунтово-кліматичні умови сприятливі для обробітку зернових та інших культур, характерних для середніх широт європейської частини Росії.

Ширак, як і Гугарк, увійшов до складу Росії на кілька десятиліть раніше, ніж інші райони Східної Вірменії, і його військово-стратегічне положення на кордоні Росії з Туреччиною сприяло розвитку ремесел і зернового господарства (для потреб російської армії).Промислове ж розвиток почався після перемоги Радянської влади. В даний час за середньою щільністю населення та рівнем економічного розвитку Ширакського район поступається тільки Арарат. У сучасній структурі промисловості провідними є текстильна (бавовняна) і машинобудівна галузі (верстатобудівна, електротехнічна, приладобудівна), видобуток і обробка природних будівельних матеріалів (головним чином вулканічних туфів), а також харчова промисловість.

У сільському господарстві в рівній мірі добре розвинені як землеробство, так і тваринництво. У жодному іншому районі Вірменії орні землі не мають настільки великий частки в сільськогосподарських угіддях, як у Шираку, - ними зайнята більша частина Ширакського рівнини.Обробляють пшеницю, головним чином озиму, цукровий буряк (за їх валовому збору Ширак займає в республіці перше місце), а також кормові трави. Перспективи розвитку землеробства пов'язані з розширенням зрошуваних площ, що стає можливим завдяки спорудженню великого водосховища на прикордонній з Туреччиною річці Ахурян. У тваринництві провідне місце займає скотарство молочно-м'ясного напряму.

Один з найдавніших міст Вірменії - Ленінакан -займає центральне становище в Шираку.Як за обсягом промислового виробництва, так і за кількістю жителів (220 тис. чоловік) він став другим містом республіки. У місті побудовані найбільший у республіці бавовняний комбінат, машинобудівні заводи з виробництва унікальних будівельних машин і механізмів, фрезерних верстатів, ковальсько-пресового обладнання, електродвигунів, вимірювальних приладів, підприємства харчової та легкої промисловості.

Ще до революції Ленінакан був відомий як важливий ремісничий і торговий центр. Тут в порівнянні з іншими містами республіки і зараз збереглися народні традиції. Високого рівня розвитку досягли традиційні ремесла: каменярів, гончарного, теслярським, ковальського, мідного справи і т.д. До цих пір збереглися цілі вулиці і квартали, що відрізняються своєрідною архітектурою. Багато хто з них оголошені заповідними.

На північних схилах Арагац розташований молоде місто Артік - центр видобутку широко відомого в СНД рожевого вулканічного туфу - дешевого, красивого і високоякісного будівельного матеріалу.

Севанская район

За особливістю природних умов і господарства в окремий район виділений басейн озера Севан.Своєрідний природний комплекс району сформувався в умовах замкнутої гірської улоговини, дно якої зайнято водами Севана, і загальною піднесеністю території над сусідніми районами. Природні ландшафти севанская району відрізняються великою своєрідністю, але переважають гірсько і альпійський ландшафти, а гірські ліси покривають незначні площі.

До встановлення Радянської влади севанская район був традиційно відсталим, типово аграрним районом Вірменії. За роки соціалістичного будів ться він став районом бурхливого індустріального розвитку.Інтенсивне освоєння природних ресурсів почалося з будів ництва Севан-Разданського іригаційно-енергетичного комплексу, який включає каскад гідроелектростанцій на Раздані і систему іригаційних каналів для зрошення родючих земель Араратській улоговини.У результаті інтенсивного використання вод озера його рівень знизився на 18 мі відповідно скоротилася площа дзеркала. Це призвело до порушення екологічної рівноваги, забруднення озера і появі небезпеки заболочування.

У теперішній час приймаються інтенсивні заходи з відновлення порушеної рівноваги, охорону та оздоровлення природного середовища всього басейну.

Серед них особливе значення має 48-к ілометровий гідротуннель, пробитий під потужним Вардснісскім гірським хребтом.Через нього частина стоку гірської річки Арна (250 млн. куб. М води на рік) вливається в озеро. Севан, підтримуючи його сучасний рівень.Заплановано шляхом додаткових заходів рівень озера підняти на 3 -5 м, що буде достатньо для відновлення його екологічної рівноваги.

Севанская басейн відрізняється високим природним приростом населення і трудових ресурсів. У зв'язку з цим всі природоохоронні заходи в районі супроводжуються подальшим розвитком промисловості, освоєнням нових корисних копалин і інтенсифікацією природокористування. Важливим стимулом розвитку продуктивних сил було будівництво залізниці Єреван - Севан - ЗОД.Промисловість представлена підприємствами машинобудівної, легкої, харчової та інших галузей. Вони розміщені не тільки в містах, але й у великих селах.

Серед міст району виділяються Камо, Севан, а також Раздан, який територіально не відноситься до севанская району, але за своїми економічними функцій доповнює його.Місто це відомий як найбільший у республіці електроенергетичний (Атарбе-кянская ГЕС Севан-Разданського каскаду і Раздапская ГРЕС), а також важливий машинобудівний центр.

За останні роки на північно-західному та південному берегах озера організовані туристські комплекси. В околицях озера створений севанская національний парк і виділені режимні зони використання території. Севанская басейн перетворюється на один з основних рекреаційних районів республіки.

Сюнікскій район - один з найбільших районів (близько 1 / 4 площі республіки), але найменш населений (менше 7% населення).Майже повна відсутність значних рівнинних ділянок, великі перепади висот, часте чергування гірських вершин, непрохідних каньйонів і ущелин - все це додає Сюніку надзвичайну мальовничість, але робить територію вельми важкою для господарств енного освоєння.Грунтово-клімат іческіе умови відрізняються великою строкатістю.Крайній південь району, де протікає прикордонна з Іраном річка Араку, - єдиний район Вірменії, де среднеянварскіе температури не опускаються нижче 0 °.Тим часом на півночі району та у високогір'ї зими холодні і сніжні.

Сюнік - район, де значну площу займають сухі субтропіки і лісові масиви.У лісовій зоні, в долині р.. Цав, з найдавніших часів збереглася найбільша в СНД платанова гай.

Провідна галузь промисловості - кольорова металургія.Її питома вага в валової промислової продукції становить 5 0%.Якщо до революції Сюнік був відомий тільки міддю, то тепер, незважаючи на істотне розширення її видобутку, вона але своїм значенням поступається молібдену, великі родовища якого відкриті в південній частині Сюніка (Каджаран, Агарак), а також поліметалевих руд. Друга галузь промисловості Сюніка -машинобудування, яке зараз розвивається випереджальними темпами.Особливо виділяються електротехнічна і приладобудівна галузі.

Постачання району електроенергією здійснюється головним чином за рахунок Єдиної енергосистеми Вірменії. але у виробництві електроенергії значною є частка власних джерел - каскаду ГЕС на Воротане.

Сюнік - важливий район вівчарства, скотарства, тютюнництва та плодівництва.

Природний приріст населення в районі вище, ніж у середньому по республіці, але частина трудових ресурсів мігрує в інші райони. Міста тут невеликі і виконують локальні функції. Серед них виділяються промислові центри:

Кафан з мідними рудниками та поліметалічного, машинобудівної і харчовою промисловістю; Горіс, де розвинені електротехнічна, легка і 141 харчова промисловість; Каджаран, Вірменія Сісіан, Мегри і відомий курортний центр Джермук з цінними мінеральними джерелами - аналогом джерел в Карпових Варах в Чехословаччині.

Незважаючи на те, що всі міські поселення Сюніка молоді, тут збереглося багато видатних історичних пам'яток; недалеко від Горіс зберігся чудовий монастирський комплекс у Татеве (IX ст.) Із середньовічним університетом (XIV-XV ст.), В околицях Кафан - Галідзорекая фортеця: в Ехегнадторском районі - Селімскій караван-сарай XIV ст.; інші пам'ятки матеріальної культури середньовіччя і більш ранніх епох.

За роки Радянської влади Вірменія зробила гігантський стрибок у розвитку економіки і культури.Сьогодні Вірменія має високорозвинену індустрію, велике сільськогосподарське виробництво, передову науку і техніку.