Реферат

З географії

На тему:

«Країни світу. Таїланд»

ТАЇЛАНД (Thailand), або Пратед Тай, Королівство Таїланд (від таи -- назви групи місцевих племен і англ. land -- країна), (до 1939 і до 1945-48 сіаму), держава в Південно-східній Азії, на півостровах Індокитай і малакка, омивається Андаманським морем і Сіамською затокою Південно-китайського моря. Населення 57,8 млн. чоловік, в основному тайцы, лао, а також китайцы, малайци, моны і кхмери, перси і індійці і ін. Офіційна мова - тайський. Державна релігія - буддизм. Тип правління - конституційна монархія. Глава держави - король. Законодавчий орган - двухпалатная Національна асамблея (Сенат і Палата представників). Столиця - Бангкок. Адміністративно-територіальне ділення: 7 областей, що включають 73 чангвата (провінції). Грошова одиниця - тайський бат. Крупні міста: Чиангмай, Пхукет, Тхон-бури, Сонгкхла, Накхонсаван. Прапор (див. рис.1).

1.1 Географічне положення

ТАЇЛАНД держава в Південно-східній Азії, на півостровах Індокитай і малакка, омивається Андаманським морем і Сіамською затокою Південно-китайського моря. Граничить на заході і північному заході з Мьянмой, на півночі і сході з Лаосом і Кампучією, на півдні з Малайзієй. Таїланду - третя за площею (загальна площа 514 тис. кв. км.) держава в південно-східній Азії, після Індії і Мьянми.

Крайня північна точка Таїланду - 20° 54? північної широти і 99° 86? східної довготи.

Крайня південна крапка - 5° 68? північної широти і 101° 13? східної довготи.

Крайня західна точка Таїланду - 18° 38? північної широти і 97° 49? східної довготи.

Крайня східна крапка - 16° 68? північної широти і 105° 67? східної довготи.

2. Історія Таїланду

2.1 Історія Таїланду з XII - до XX століття

Батьківщина сіамських близнят і блакитнооких сіамських кішок кілька разів міняла імена. Древня історія Таїланду оповита таємною: точних відомостей про виникнення народу таи немає. По деяких припущеннях, одне з племен спустилося до Сіамської затоки з китайської провінції Сичуань. У рік, коли степова Орда напала на Русь (1238г.), таи, злившись з монами, заснували першу столицю свого королівства - Сукотаї, що протрималася всього 150 років. Її поглинуло інше тайське королівство - Аютія (Аютайя). Воно протрималося більше чотирьох століть, за цей час в нім правили 33 королі, а однойменна столиця стала одним з найбільших міст в світі. Саме Аютія встановила в XVI столітті перші дипломатичні і торгівельні стосунки з європейцями, спершу - з мореплавцями-португальцями.

Аютія постійно вела війни зі своїми сусідами: то з великою імперією кхмерів, то з королівством Бірма. У 1767 році бірманське військо спалило Аютію дотла. Це був чорний день тайської історії: ніхто не міг сказати, чи відродитися знову незалежна держава. Але 500 тайських військових бігли до Кампучії і там стали проголошувати своїх лідерів королями. Зведений на престол в 1782 році генерал П'я Чакрі, названий Рамою I, поклав початок династії, що царює нині, і заснував сучасну столицю Таїланду - Бангкок.

У XIX столітті країнам Південно-східної Азії було важко чинити опір бурхливому процесу колонізації. Але, не дивлячись на територіальні поступки, Таїланд, у той час сіам, ніколи не був нічиєю колонією, виправдовуючи ще одне своя назва - Муанг Тай - Країна вільних. Назва сіам, якою нагородили країну сусіди, походить від санскритського “сайяма” - “темношкірий”. Проте в іншому написанні це слово означає “прекрасний”, “синьо-зелений”, якими насправді і з'являються погляду мандрівника пейзажі побережжя Сіамської затоки. (Таїландом країна називається з 1949 року.)

Перші вісті про Таїланд привезли до Європи на початку XVII століття португальці. До середини минулого століття англійці захватили Індію і частину Бірми. В цей же час французи зайняли Камбоджу і Лаос. Між володіннями англійських і французьких колонизаторов лежало велике феодальне государство сіам. І Англія, і Франція прагнули захопити його.

Врешті-решт дипломати обох країн договорились залишити сіам самостійним государством. Користуючись військовою і экономической слабкістю країни, колонізатори нав'язали їй нерівноправні договори і перетворили її на напівколонію. З сіаму колонізатори вывозили рис, коштовне дерево тика і каучук, а ввозили туди промислові вироби.

2.2 Історія Таїланду в XX столітті

До 1932 р. в сіамі була абсолютна монархия, тобто вся влада в країні належала королеві, і його там почитали, як бога. У истории сіаму був випадок, коли член королевской сім'ї потонув на очах у царедворців; досить було протягнути руку, аби врятувати потопаючого, але дотик до короля або до кого-небудь з його сім'ї вважалося святотатством. І до цих пір прості смертні можуть наближатися до короля лише на колінах, а поблизу нього повинні падати ниць.

У 1932 р. в сіамі стався государственный переворот. Була прийнята конституція, що обмежує права короля. Йому по-прежнему належала вища законодавча і судова влада, король залишався верховним головнокомандуючим озброєними силами сіаму і верховним заступником господствующей там релігії -- буддизму. Ісполнітельная влада в країні належала Пораді министров, який призначався королем. Але парламент міг виразити Пораді міністрів недоверие, і тоді король повинен був призначити нових міністрів.

В1938 р. в країні встановилася диктатура Пібулсонграма і очолюваного ним угрупування офіцерства.

У 1939 р. Сіам був переименован до Таїланду. Але ні нова назва, ні конституция не змінили міжнародне положення держави. Економіка і зовнішня політика Таїланду продолжали залежати від англійських і американських імперіалістів.

У 1941 р. уряд Таїланду уклав військовий союз з Японією, і в країні розмістилися японські війська. У роки війни розвернувся широкий народний рух проти окупантів. У зв'язку з капитуляцией Японії в 1945 році її війська були вигнані з Таїланду. Проте в країні почали господарювати американці. Імперіалісти перетворили Таїланд на один зі своїх опорних пунктів в Азії, втягнули його в агресивний військовий блок СЕАТО. У Таїланді будуються військові бази, прокладаються стратегічні дороги.

У 2-ій світовій воїнові Таїланд брав участь на стороні Японії. З 1947 (з перервами) в Таїланді фактично режим військової диктатури. У 1991 в Таїланді стався 17-й (після 1932) військовий переворот. Відповідно до прийнятої в 1991 тимчасовою конституцією вища влада в країні передана Національному радому з підтримки громадського порядку, на який покладені функції контроля за діями перехідного парламента і перехідного уряду.

2.3 Стосунки Росії з Таїландом

Не останню роль в збереженні незалежності Таїланду зіграла Росія, дипломатичні стосунки з якою були встановлені в 1896 р. Проте добрі стосунки між Росією і сіамом, точніше, між двома монархами почалися за декілька років до цього. У 1883 році Цесаревич Микола, майбутній російський імператор Микола II, здійснював велику подорож навколо світу. Після відвідин Японії і Індії він дістався до Таїланду, де був зустрінутий з королівськими почестями королем Рамою V. Монархи дуже сподобалися один одному і швидко подружилися. Самі тайцы трактують цю дружбу як зближення Сходу і Заходу. У 1886 р. Рама V у супроводі принца Ваджіравути зробив у відповідь візит до Петербургу. А через десять років його другий і улюблений син Чакрабонкс, який до цього вчився декілька років в Англії і жив в сім'ї середнього достатку, супроводжував до Росії сіамського посла. У Петербурзі він був розміщений в Зимовому палаці, в апартаментах для царствених осіб, і це разюче відрізнялося від того, що він мав в Англії. Відразу після приїзду він був представлений Миколі II і незабаром поступив в пажеський корпус, який закінчив в 1902 р. Принц швидко освоїв російську мову, проникся російською культурою, дуже любив дивитися балет, особливо Матільду Кшесинськую, і навіть сам виступав в деяких спектаклях, деколи переодягаючись в жіночий одяг. У 1905 р. він зустрів Катерину Десніцкую, дочку судді з українського міста Луцька, і вони таємно одружилися. Коли в Бангкоку взнали про брак, принц був позбавлений права на престол. У 1907 р. у них народився син - принц Чува, якого у батьків відібрали і виховували в королівській сім'ї. У 20-і роки палацові інтриги привели до розлучення. Катерина виїхала до Шанхаю, де і прожила до кінця життя. Принц Чува прожив спокійне життя при дворі і помер в 60-і роки.

Дипломатичні стосунки між СРСР і Таїландом були встановлені в 1941 році, хоча фактично підтримувалися з 1947 року.

3. Природа

3.1 Рельєф

Більш за 1/2- територію Таїланду займають низовинні рівнини; майже всю останню частину - середньовисотні гори. Західні і північні околиці Таїланду представляют брилові для складки гори і горбисті гряди складені гранітами, вапняками, кристалічними і глинистими сланцями. Головні хребти - Кун-Тан (2012 м), Танен-Таунджі (1964 м) і Білаук-Таунг (1513м) найвища вершина Таїланду -- гора Інтханон (2595 м).

Північно-східна частина Таїланду - обширне плато Корат заввишки близько 150 м, складене горизонтально залягаючими пластами червоних піщаників.

На південному сході уздовж кордону Таїланду і Кампучії тягнуться гори Кравань і Дангрек.

Между областю гір на заході і півночі і плато Корат на сході знаходиться Менамськая низовина. Південну (звужену) частину Таїланду займають головним чином низовинні рівнини, над якими підносяться невеликі масиви і гірські гряди заввишки до 1786 м.

Береги переважно низовинні, місцями заболочені. Багато природних гаваней; уздовж західного берега і півострова малакка тягнеться ланцюг островів і скель.

Довжина сухопутних кордонів 5100 км., береговой лінії -- 2750 км. Площа 514 000 км2.

3.2 Клімат

Клімат Таїланду субекваторіальний, мусонний. Літній південно-західний мусон продовжується з кінця квітня до середини листопада, зимовий північно-східний -- з кінця листопада до лютого. Середньорічна температура в рівнинних і предгорных районах 22--29°С (найтепліший месяц -- травень), в горах на півночі взимку знижується до 10--15°С. Середні місячні температури в невисоких районах від +22° на півночі до +28° на півдні.

У більшій, ширшій частині Таїланду 3 сезони: теплий сухий (зимовий), жаркий сухий (між зимовим і літнім муссонами) і жаркий вологий (літній). На півдні країни 2 сезони: жаркий менш вологий (зимовий) і жаркий вологіший (літній). Опадів випадає понад 1000 мм на Менамськой низовини, менше 900 мм на плато Корат, в гірських районах до 3000 мм (місцями більше) в рік. Тривалість дощового сезону від 6 до 8 місяців.

3.3 Внутрішні води

Річкова мережа Таїланду густа. Для річок характерні різкі зміни водності в течение роки і високі повені в сезон мусонних дощів. Майже всі річки починаються в горах північних районів і впадают в Сіамську затоку. Особливе значення в житті країни має річка Менам-Чао-Прайя, щонайдовша і багатоводна річка Таїланду. Її довжина--1200 км. (судноплавна впродовж 400 км. від гирла). Разом зі своїми припливами вона зрошує ті райони, де вирощується мал. По незліченних каналах -- клонгам -- вода відводиться з річки на рисові поля. З травня по жовтень, в період дощів, вся низовина, по якій тече Менам-Чао-Прайя, залита водою.

Інші річки: уздовж східного і частково північно-східного кордону Таїланду протекает річка Меконг. Важливе значення має і права притока ріки Меконг - Мун. Уздовж західного кордону (частково) -- річка Салуїн.

Озера незначительны; найбільше -- Кам (у системі річки Меконг).

У житті таиландца багато що визначає вода: від неї залежить урожай; по каналах і річках урожай доставляють в місто для продажу; на узких довгих човнах -- сампангах -- поддерживается повідомлення між селами, расположенными на берегах річок і каналів. Багато сіл побудовано на палях над водою. Немало селян живе у великих критих рогожами човнах, особливо під час тривалих наводнений. Адже река--далеко не завжди защитница і годувальниця. У повені вона стає жорстокою і нещадною, як злий дракон народных казок. У річках і каналах багато риби, і майже всі селяни займаються рибальством.

3.4 Грунти

У північній, широкій частині Таїланду найбільш распространены червоні грунти високотравних саван, коричнево-червоні грунти тропічних сухих листопадних лісів і гірничо-лісові красноземные; у долинах річок -- алювіальні і лугові. У південній частині Таїланду (включаючи зону, прилеглу до північного берега Сиамського затоки) -- латеритні оподзоленные грунти.

3.5 Рослинність

Таїланд розташований в зоні вологих тропічних лісів. Близько 65% його площі займають джунглі. У рослинному покриві Таїланду переважають листопадні тропічні (мусонні) ліси, в яких зростають дерева тика і червоного, сал, бамбук та інші. У найбільш вологих районах, головним чином в горах, на підведених околицях плато Корат, на перешийку Кра і на півночі-сході приморської частини виростають вологі вічнозелені ліси. Основні породи цих лесов-- диптерокарпации, хопеи, фікуси, панданусы і різні пальми. У приморській смузі на півдні розвинена мангровая рослинність. На плато Корат широко распространены савани і чагарники колючих дерев і кустарников. На сухих (підвітряних) схилах гір, в зоні 700--1700 м зростають сосново-дубові ліси, у верхній зоні гір -- вічнозелені чагарники.

У джунглях зростає багато коштовних древесных порід. Жителі лісових районів отримують від цих дерев різні смоли, бальзамы, камедь, лаки. Плоди деяких лісових рослин (мангустан, дурьян, банан) їстівні. Велике господарське значення мають пальми -- кокосова і сагова. На склонах гір Північного району зростає дерево тика. Його висота досягає 40 м, а диаметр ствола -- 2 м. Деревина тика виключно міцна, це відмінний матеріал для будівництва кораблів і портових сооружений.

3.6 Тваринний світ

Майже весь Таїланд відноситься до Индо-малайской зоогеографічної області. У лісах і в бамбукових чагарниках живуть самые всілякі тварини: носороги, слони, тапиры, тигри, леопарди, дикі кішки, білки. Особливо багато там мавп. Зустрічаються не лише макаки, але і людиноподібні -- гібони. У саваннах водяться антилопи, олені, здичавілі буйволи і дикі быки-- гаур і бантенг. По всій країні, в лісах і на полях, маса змій, серед них немало отруйних, наприклад «строкаті стрічки» і величезні королевские кобри.

Всілякі птиці: фазани, павичі, папуги, птиця-носоріг, чаплі, сіамський краснозобый журавель. У річках -- крокодили; всілякі види риб (головним чином карповые).

На лісорозробках використовують прирученных слонів. Вони переносять колоди до річки і розбирають затори, що утворилися при сплаве ліси. Працюють слони лише декілька годин, останній час пасуться і відпочивають в джунглях. У Таїланді збереглися і дикі слони.

4. Населення

4.1 Загальна характеристика

Таїланд -- багатонаціональна країна, в якій насчитывается понад 30 народностей і племен, переважно етнічні группы таи: кхон таи (13,5 млн.), лао (4,5 млн.), шаны (до 55 тис.) та інші. Говорять на мові таи, проте широко поширений і англійський, і сосредоточены головним чином в центральних, північно-східних і північних районах. Крім того, живуть китайці (близько 3 млн., в основному в містах), малайци (понад 600 тис.) -- на півдні, кхмери (350 тис.) -- на південному сході. Європейців небагато (до 5 тис.).

Середня щільність -- понад 55 чоловік на 1 км2, а в районах нижньої течії Менама, центральною і деяких південних провінцій (30% територій Таїланду) сосредоточено понад 50% населення (150--200 чоловік на 1 км2). Сільське населення --, близько 80% . Міста, що налічують населення понад 100 тисяч чоловік, - Бангкок, Тонбурі.

Понад 85% самодіяльного населення зайнято в сільському і лісовому господарстві. Число робітників в промисловості, у тому числі кустарною, перевищує 400 тис. Близько 40% населення безграмотне.

Контрасти між сучасним Бангкоком і останньою сільською провінцією - як, втім, і в межах одного міста між жителями різних його кварталів - відображають соціальну напруженість, що існує усередині країни. Злочинність - часто, як результат бідності - в Бангкоку і інших регіональних центрах вище, ніж в середньому по країні.

4.2 Свята і торжества

Новий рік (1 січня) наголошується з 1940г. на західний зразок за григоріанським календарем.

Маха Витріщає - буддійське свято «всіх святих» (на згадку про 1250 учнів, присутніх аби послухати проповідь Будди), яке наголошується в багаточисельних храмах ходом зі світильниками (день повного місяця в лютому). Всі магазини установи закриваються на три дні.

В день династії Чакрі (6 квітня) - у Вати Пхра Кео - зі свічками, кольорами, пахощами і благочестивими дарами здійснюється обряд поминання предків правлячого короля. Єдиний день в році, коли відкриваються двері королівського пантеону в Гранд Килимі.

13 і 14 квітня відзначають Сонгкран - таїландське свято буддійського Нового року, свято води. Статуї Будди, рідних і близьких, просто випадкових перехожих обливають водою (інколи із спеціального чана або ж з шланга) на знак загального примирення і для захисту від злих впливів. Біля храмів по обряду копрасай з піску будують маленькі чеди.

5 травня двір відзначає День коронації короля Пуміпона Адульядета.

Початок польових робіт (7 травня) урочисто наголошується королівською церемонією оранки на Санам Луанге на честь Свята першої борозни.

На травневий повний місяць доводиться велике релігійне свято - Вісакха Витріщає. Цього дня у всіх храмах відзначають потрійне свято: народження Будди, його прояснення і занурення в нірвану.

У липневий повний місяць наголошується - Асалаха Витріщає (свято на згадку про першу проповідь Будди п'ятьма учнями).

Варса - буддійський пост - починається в липні - серпні Ськао Парнса (початок тримісячного самітництва ченців в монастирях на період дощового сезону) і закінчується через три місяці святкуванням Орк Парнса.

12 серпня наголошується день народження королеви Сирікид. Нинішня королева вважається найкрасивішою в історії Таїланду, її день народження - дуже красиве свято по всій країні.

Королеві Чулалонгкорну віддають почесті 23 жовтня (День Чулалонгкорна) в його пам'ятника перед будівлею парламенту.

Тон Катхин, коли влаштовуються урочисті процесії і дарили дарунків ченцям, завершує в жовтні - листопаді період поста.

У листопаді, в ніч повного місяця, наголошується не державне, але дуже барвисте свято Лой Кратхонг: свічки, ароматичні палички, що паляться, і інші дари ставлять в паперові кораблики, часто у формі лотоса, і пускають їх по воді.

5 грудня - день народження короля Пуміпона Адулядета. Це національне свято, як і день народження королеви.

10 грудня - День конституції.

31 грудня - переддень Нового року.

Якщо державні свята випадають на вихідний день, тоді наступний день також вважається неробочим.

4.3 Традиції

У Таїланді будь-яка голова вважається священною, верховною в прямому і переносному сенсі, незалежно від того, гідно чи ні вона виконує своє призначення. По тайському повір'ю, в голові сидить дух що охороняє життя людини. Тому доторкнутися до чужої голови і навіть ласкаво наїжачити волосся - означає низу що, ні про що образити людину. Не можна штовхнути когось ногою - нижней, а отже, ганебною частиною тіла.

Для тайцев хороший тон - стриманий тон. Жодних фамільярних поплескувань по плечу або підвищення голосу: подібне звернення викликає у жителя Таїланду відчуття незручності. Якщо ви чимось невдоволені, краще стримати емоції і спокійно все з'ясувати. Не говорите голосно - вас просто не почують! Тайська мова схожа на тихий спів або, точніше, на пташине щебетання. Спробуйте щебетати разом з ними - побачите, який матимете фантастичний успіх у партнерів і обслуговуючого персоналу.

В тайцев сильно розвинене відчуття власної гідності, яка виявляється і в зовнішності, і в поведінці (це дуже помітно у сфері сервісу, де працюють більшість тайцев). Вони послужливі, але ця послужливість ніколи не доходить до самоприниження. Що б ви їм не подарували - матрьошку або самовар, - будьте упевнені, рано чи пізно це з'явиться на місцевому ринку. І зовсім не ради бізнесу, а через звичку.

Досить суворо тайцы відносяться до взуття: її належить знімати перед входом не лише в храм, але і в приватне житло. Якщо вас запрошують в гості і делікатно говорять “можете не роззуватися”, все одно залиште взуття в порогу.

Сидіти схрестивши ноги (як у нас в Середній Азії або в Індії) де-небудь в селі - по тайських традиціях абсолютно немислимо навіть для чоловіка: це буде сприйнято як образа тих, що оточують.

У Таїланді всі посміхаються. Стриманий стиль, прийнятий в поведінці, зовсім не противоречит духу життєрадісності.

У всіх же останніх стосунках тайцы сповна терпимі до чужих недоліків люди, принаймні вельми тактовні. Вони дуже гостинні, привітно зустрічають іноземців, тим більше що туризм приносить країні чималий дохід.

4.4 Релігія

Таїланд - земля Будди, і буддизм тут державна релігія. 95 відсотків населення сповідають його південний варіант, останні 5% складаються з мусульман, християн і послідовників Конфуція. Наочне свідоцтво коханню тайцев до Будди - безконечна кількість храмів, побудованих навіть в майже незаселених куточках країни, а також величезне число його зображень і ціла армія ченців. Всі тайські буддисти чоловічої статі починаючи з 20 років відбувають хоч би раз в житті “духовну повинність”, стаючи ченцями на термін від двох тижнів до трьох місяців. Тяготи аскезы з лишком компенсуються особливо почесним статусом ченців. Ченцям заборонено займатися продуктивною працею, тому вони живуть фактично на утриманні у інших громадян. Згідно філософії буддизму, всякому, хто подасть ченцеві, це добра справа зарахується в майбутньому житті, Так що обоє, що подає і приймає, в результаті квити і задоволені один одним.

Тайци дуже поважають духів, бояться їх розсердити і як можуть, випрошують у них милості. Перед будинками, в садах готелів і навіть перед установами вони ставлять “будиночок духу”: так вони заманюють цього духу охороняти територію, а щоб сторож не спав і був добрим, приносять йому їду і пиття, квіти і ароматні палички.

Як справжні буддисти, тайцы поважають також старших, вчителів і приватну власність. І (день повного місяця в лютому) короля і королеви наголошуються як національні свята. Придворний етикет передбачає, що монарха не можна чіпати, тобто до нього не можна фізично торкатися.

4.5 Бангкок - "МІСТО АНГЕЛІВ"

Столиця Таїланду пробуджується рано. Відкриваються магазини, лавки, кафе. Нескінченний потік автомобілів і мотоциклів заполоняет вулиці. Крізь шум моторів чуються гучні голоси вуличних продавців газет. Вони лавірують між машинами, пропонуючи їх пасажирам ознайомитися з останніми новинами. В цей час машини пересуваються дуже повільно, і в години "списів" на основних магістралях міста часто виникають пробки.

Таким Ви вперше побачите Бангкок. Місто здивує Вас незвичайним поєднанням східної екзотики і західного модернізму. На відміну від інших міст Сходу Бангкок не може похвалитися древньою історією. Він існує лише з XVI століття, а в 1782 році засновник нинішньої королівської династії Чакрі король Рама I переніс до Бангкока свою резиденцію з древньої Аютії, зруйнованої в 1767 році бірманськими військами. В таїландської столиці декілька назв. Офіційне - Бангкок, що в перекладі означає "місто дикої сливи".

Колись так називалося маленьке рибальське село на березі ріки Чао-Прайі, на місці якої і було закладено місто. Інша назва була дана під час урочистої церемонії проголошення Бангкока столицею держави. Такого пишного і довгого найменування, напевно, не носить жодне місто світу - Місто богів, Велике місто, резиденція смарагдового Будди, Непереборна фортеця, Велика столиця світу, обдарована дев'ятьма коштовностями і багата величезними королівськими палацами, які нагадують райське житло і з яких править уособлення бога, місто, що дарувало богом Індрой і побудований Вісанукамом. Але багато бангкокцы називають своє місто просто Крунг теп - "місто ангелів".

Бангкок дивно красивий. Будівлі, розташовані на площі Санам Луанг: Національний театр, Державний музей, Таммасатський університет, побудовані в традиційному тайському стилі величні буддійські храми. Вулиця Силом - "Уолл-стріт" Бангкока; тут багато сучасних будівель із скла і бетону, де знаходяться представництва торгівельних і промислових фірм, банків, страхових компаній, ювелірні і антикварні магазини. На найбільшому проспекті Бангкока - Сукумвіте, який вважається центром іноземного туризму, розташовані ті, що виблискують неоновими вогнями кафе, готелі, ресторани і нічні клуби. Невгомонний Чайна-таун, китайська частина Бангкока, з безліччю лавок і майстерень, з галасливим і строкатим торгівельним районом Сампенг.

У Бангкоку безліч ресторанів, в яких представлена мало не вся кухня планети. Кажучи про ресторани національної тайської кухні, треба сказати, що вони, як правило, розташовані в будівлях, побудованих в традиційному таїландському стилі. У них немає кабінетів і відвідувачі знаходяться в одному великому залі з естрадою. Стільців теж немає. Столи знаходяться у великих нішах в підлозі і відвідувачі сидять з боків цих ніш. На естраді розташований оркестр, під акомпанемент якого одягнені в національні вбрання дівчата виконують народні танці. Інколи на сцені під музику розігруються представлення древніх, що театралізуються, таїландських эпосов.

Класичні культурні заходи - театральні постановки, виступи симфонічних оркестрів - в Бангкоку трапляються досить рідко. Немає і офіційно працюючих казино. Краще вечірнє проведення часу в столиці - це незліченні розважальні заклади: ресторани з яскравою виставою в національному стилі, джаз - і піано-бари, дуже популярне караоке, відмінні дискотеки, нічні клуби і вар'єте. На курортах розваги анітрохи не поступаються столичним.

Можна присвятити вечір спортивним видовищам, благо вони в Бангкоку такі ж екзотичні, як, наприклад, кухня.

Колись в Бангкоку була безліч каналів, по-тайски клонгов. Тому місто називали Венецією Сходу. У зв'язку з реконструкцією міста багато хто з них засинав, а що залишилися на відміну від венеціанських налаштовують зовсім не на романтичний лад. До них тиснуть жалюгідні халупи міської бідноти, на воді різнокаліберні суденышки, прогнилі борти яких залатані обрізаннями заліза. На Бангкоку клонгах багато плавучих кафе, закусочних, господарських і продуктових лавок. Нестримно проносяться "водні таксі". Довгі моторні човни катають туристів по водних артеріях Бангкока.

Архітектура таїландської столиці різнолика і космополітична. Місто забудовується за допомогою іноземних фірм, і кожна вносить до обличие Бангкока щось своє, лишаю його специфічних рис, по яких "місто ангелів" можна відрізнити від інших міст світу. Тут, на невеликому шматочку азіатської землі, зійшлися Схід і Захід і це виявилося в зовнішньому вигляді міста, що успішно поєднало східну екзотику із західним модернізмом.

У Бангкоку близько чотирьохсот буддійських храмів. У променях тропічного сонця нарядно виблискує на них позолота і блищать кольорові изразцы їх степ, при щонайменшому подиху ветерка подзвонюють сотні дзвіночків, укрепленных по краях зігнутих дахів. Храм Бенчам-обопіт («Мармуровий храм») -- зразок национальной архітектури. Він споруджений з білого мармуру, дах на нім візерунчастий з червоної черепиці. Біля входу величезні кам'яні статуї, що змальовують казкових вартових. Вінчає Бенчам-обопіт, як і багато інших буддийские храмів, символічне зображення змії, священного в Таїланді тварини.

Бангкок -- інтернаціональне місто. На його галасливих базарах можна почути китайський говір -- китайці привозять сюди зі своїх ферм свійську птицю, свинину і овочі. Серед шовків і парчі сидять бородаті индийские купці. У місті багато європейських магазинів.

Вранці на вулицях столиці і інших міст першими показуються обстрижені наголо люди в яскраво-помаранчевому одязі. У руках у них кошики або миски. Це буддійські ченці приступили до збору подаяний. По звичаю каждый таиландец, хоч би декілька місяців в своєму житті, повинен провести в монастирі, і каждый буддист зобов'язаний допомагати ченцям «четырьмя необходимостями»: їжею, дахом, одягом і лікарською сировиною. Чернець не має права думати про матеріальні блага, торкатися до грошей і до жінки, спати на м'якому ліжку, носити прикраси і є пополудні. Існує ще близько 250 заборон - їх перерахувати неможливо. Ченці живуть на подаяння, яке самі і збирають в спеціальні казанки і торбинки, - кухонь при монастирях немає. Зібрати подаяння начебто нескладно, але, буває, ченці забрідають абикуди далеко від храму або їх запрошують у віддалений район. Так і ходять ченці по всьому Бангкоку, мелькаючи своїм помаранчевим одягом.

Лунаючи проносяться рикші: вони возять седоков на моторолерах. Прямо на вулиці коштують жаровні. На розжареному деревному вугіллі закипає гострий м'ясний соус «кари», ним поливают варений мал.

Околиці Бангкока нічим не відрізняються від села. Тут жителі сіють рис і ловлять рибу. А в центрі міста розкішні особняки таиландской аристократії і будівлі відділень американских, англійських і французьких фірм і банків.

5. Господарство

5.1 Особливості формирования економіки

Перші племена таи появились в басейні річки Мінам ще до початку нашої ери, проте процесс формування народу таи почався в основному в 13-- 14 вв. У цей період склалася і держава таи, яка досягла найбільшого розквіту в 14--18 вв., але потім унаслідок феодальних усобиці і воєн з сусідніми країнами прийшло до занепаду.

У 19 ст посилилося проникновение до Таїланду колоніальних держав (Англія, США, Франция), а пізніше і інші капіталістичні держави нав'язали країні капітуляційний режим. Знаходячись на стику колоніальних володінь Англії і Франції в південному сході Азії, Таїланд виявився в змозі зберегти політичну самостійність. У розвитку економіки Таїланду обозначился ряд особливостей. В порівнянні з іншими странами цього району, що попали в колоніальну залежність, Таїланд тривалий час був у меншій мірі об'єктом імперіалістичної експлуатації, що залишало возможности для господарського розвитку країни. Проте, до кінця 19 ст в руках іноземних, головним чином англійських, монополій виявилися найважливіші галузі, у тому числі видобуток олова і вольфраму, заготівка дерева тика, банківська справа. Напередодні 2-ої світової війни Англія контролировала до 70% іноземних інвестицій і така ж доля зовнішньої торгівлі Таїланду. Фактично Таїланд був перетворений в напівколонію. Іноземний капітал робив ставку на закрепление феодально-поміщицької власності на землю і заснованої на ній системи кабальної експлуатації селянства. У період між світовими воїнами в таїландському селі поглибився процес обезземелення селянства. Позиції окрім поміщиків, особливо после верхівкової революції 1932, потіснила національна буржуазія, якій належали переважно дрібні підприємства рисоочисної, харчової, лісопильної і текстильної промисловості. Ці роки відмічені виступами таїландського пролетаріату, зростанням боротьби селян за землю. Напередодні 2-ої світової війни серед правлячих кругов Таїланду посилилися позиції прибічників прояпонської орієнтації; Таїланд взяв участь у війні на стороні Японії. Скориставшись цим, Англія після окончания війни спробувала добитися монопольних прав в цій країні. Проте Англії не удалося здійснити свої плани унаслідок експансії США, які в 1950 нав'язали Таїланду нерівноправні угоди про військову помощи і економічне «співробітництво». А в 1954 втягнули страну в агресивний блок СЕАТО, співпраця в якому вимагала від Таїланду величезних військових витрат (близько 60% бюджету). Це поставило Таїланд в сильну економічну і політичну залежність від США.

Державний борг Таїланду в 1962 досяг 12 млрд. бат. Лише за 1962 вартість життя населення зросла на 6%.

5.2 Економіка Таїланду

Таїланд -- аграрно-індустріальна країна, що розвивається, економіка якої знаходиться в сильній залежності від іноземного капіталу. Основа економіки -- сільське господарство (дає близько 60% валового національного продукту) і відносно розвинена гірничодобувна промисловість.

Велика частина землі знаходиться у власності помещиков-феодалов. Основна галузь -- землеробство.

Розвиваються підприємства машинобудування, хімічній, цементній, нафтопереробній промисловості. Ремесла (виробництво предметів домашнього ужитку, художніх виробів). Іноземний туризм.

Збір і виробництво (млн. т): рису-сирцю - 13,7; каучуку -- 0,42; кукурудзи -- 1,6; цукрового очерету -- 23,0. Обробляють також хлопок, джут, кенаф, маніоку, тютюн, тапіоку і інші культури. Развіти тваринництво, рибальство, виробництво коштовних порід деревини. Доля промисловості в національному доході складає 26--27%. Найбільш развиты гірничодобувна, деревообрабатывающая і текстильна галузі промисловості.

Виробництво і видобуток промислової продукції (тис. тонн): олова -- 30, плавикового шпату -- 300, свинцевої руди -- 1,6, залізняку -- 40, марганцевої руди -- 50,3, лигнитов -- 680,3, цементу -- 5000, электроэнергии -- близько 20 млрд. кВт-ч. У останні годы на основі переробки імпортної сировини і матеріалів побудовані нафтохімічні, металообробні, машинобудівні підприємства. Получила розвиток в обмежених об'ємах кольорова і чорна металургія. Таїланд -- світовий експортер олова і натури, каучуку.

Лісове господарство - важлива галузь економіки Таїланду.

Протяжність дорог (тис. км.): автомобільних -- 43,9, з них близько 19 з твердим покриттям; залізниць -- 3,8. Тоннаж національного торгівельного флоту 195 тис. рег. т. Морські порти -- Бангкок (головний), Пхукет, Саттахип, Сонгкхла, Кантанг. Аеродроми міжнародного значення: Донгмианг (біля Бангкока) і Хат'яй (на Півдні країни). Таїланд- член организации «План Коломбо».

Грошова единица - бат = 100 сантангам. По офіційному курсу 1962

1 бат = 0,05 американського долара.

Таїланд -- конституційна монархія. Согласно тимчасової конституції (проголошена 10 листопада 1977) глава держави -- король. Найвищим законодавчим органом є двопалатна Національна асамблея (парламент), що складається з сенату (268 чоловік), що призначається королем, і палати представників (357 чоловік), що обираються населенням країни прямим голосуванням на 4 роки. Виконавча влада належить уряду на чолі з прем'єр-міністром. Політичний орган правлячого військового угрупування -- Національна політична порада (НПС), наділена широкими повноваженнями. Всі політичні партії распущены після державного перевороту 1976. До цього діяло понад 50 партій, у тому числі Демократична партія, Тайська національна партія, Партія социальной справедливості, Соціалістична партія Таїланду, Об'єднаний соціалістичний фронт, партія «Нова сила» і ін. Комуністична партія Таїланду (заснована в 1942) знаходиться на нелегальном положенні.

Валовий національний продукт з розрахунку на душу населення (дані на вересень 1997 року) - 3 022 доларів, хоча в 1995 році ВНП на душу населення дорівнювало 1750 дол. в рік, що показує про підйом економіки країни (крім того, порівнюючи показники по видобутку корисних копалин, виробництву сільськогосподарської продукції, видобутку електроенергії і так далі, ми прийдемо до такого ж виводу).

5.3 Зовнішня торгівля

Зовнішня торгівля має велике значение для економіки Таїланду.

Головні статті експорту -- рис (понад 50% вартості, 2-е місце в світі по вивозу), каучук, олов'яна руда, ліс (переважно тик).

Імпорт: бавовняні тканини, нафтопродукти, продовольчі і промислові споживчі товари.

Основну роль в зовнішній торгівлі грають країни стерлінгової зони, а також Японія і США (відповідно 35--40%, 20--25% і 10--15%).

5.4 Загальна характеристика господарства і іноземний капітал в господарстві

Таїланд - країна, основна культура якої історично склалася і до цього дня - мал. Переважна частина оброблюваної землі належить членам королівського прізвища, придворним, поміщикам. У них землю орендують лихварі і заможні селяни, які у свою чергу здають її дрібними ділянками безземельним селянам за половину урожаю.

У найважливіших галузях панує іноземний капітал. У 1960 прямих іноземних інвестицій оценивались в 1,4 млрд. бат. Понад 1/3 капіталовкладення принадлежит англійському капіталу (видобуток олова, лесоразработки, банківська і страхова справа). Проте США, використовуючи привілеї, отримані по угодах з Таїландом, практично порівняла свої позиції з позиціями Англії, а по темпах зростання прямих інвестицій (головним чином в торгівлю і транспорт) йде попереду.

Лише у 1959--61 таїландські власті надали американським компаніям дозвіл на будівництво ряду підприємств на загальну суму капіталовкладень 210,4 млн. бат, а англійським компаниям -- лише на 11 млн. бат. США значно опережает Англію і інші капіталістичні країни у вивозі державного капіталу: на її частку доводиться близько 80% іноземних позик, отриманих Таїландом. Засилля іноземних монополій сковує розвиток національного частного і державного капіталів. Прийняті в 1955--57 таїландським урядом міри, в частности будівництво державних цементних і целюлозно-паперових заводів, текстильних і тютюнових фабрик, викликали відсіч іноземних компаній. У принятой в 1961 шестирічній програмі розвитку Таїланду (1961-- 1966) зроблений упор на здобуття іноземною, головним чином американською, «допомозі», призначеній значною мірою для покрытия величезних військових витрат, обумовлених участю в СЕАТО.

5.5 Внутрішні відмінності

Центральний Таїланд (близько 35% території) -- обширна низовинна долина річки Менам-Чао-Прайя з рясною кількістю опадів і родючими наносными грунтами. Тут знаходиться основний центр виробництва і експорту рису -- «рисова чаша» Таїланду. Обробляються також кукуруза, фрукти і овочі. Найважливіші галузі виробництва: рисоочисна, лісопилка, текстильна, цементна, паперова, гончарна. Міста: Бангкок (столиця), Тонбурі, Аютія.

Північний схід (32% територій) охоплює переважно плоскогір'я Корат -- посушливий район з малими і нерівномірними осіданнями. Головне заняття населення -- землеробство, переважно на родючих грунтах рівнинних ділянок (богарный клунь, кукурудза, джут, бавовник, касторове сім'я), а також тваринництво (буйволи і інша крупнорогатый худоба -- 53% поголів'я страны, свинарство). Розвинене ремісниче виробництво пряжі, лакованих і різьблених дерев'яних виробів. Основні міста: Након-Рачасима (Корат), Убон, Удон-Тані, Конкен.

Північ (19% територій) -- гірський район, покритий лісом, з кількістю опадів до 2000 мм. Перелогова для Підсічки система землеробства (рис, боби, кукурудза, опийный мак), основа розробки тика. Є родовища нафти, горючих сланців, лигнитов. Розвинене кустарне, текстильне виробництво (шовковій і бавовняній тканині), різьблення по сріблу. Основні міста: Чиенгмай, Чиенграй, Лампанг.

Південь (14% територій) дає майже всю продукцію олова, вольфрама, свинцю в Таїланді. У сільському господарстві переважає виробництво каучуку (90% всього збору Таїланду). У прибережній частині велику роль играет рибальство, у тому числі морський промисел. Основні міста: Након-Срітамарат, Сонкла.

5.6 Сільське господарство

Сільське господарство дає близько 70% національного дохода. Панує феодально-поміщицька власність. Поміщикам і куркульській верхівці належить понад 60% оброблюваної землі. Близько 80% селян орендує землю головним чином на кабальних умовах издольщины, выплачивая 50--75% урожаю. Оброблювана площа составляет 15% територій Таїланду. Штучно зрошується менше 1/5 оброблюваних земель. Лише 3% господарств користуються сільськогосподарськими орудиями. Для найважливіших сільськогосподарських культур характерна низька врожайність (рис -- 1,3 т з га). Основна галузь сільського господарства -- землеробство. У 1991 оброблялося 6,4 млн. га, з яких до 90% було зайнято під рисом (збір 7,8 млн. т). Головний рисопроизводящий і рисоэкспортный район -- центр Таїланду (55% валового збору). У посушливіших районах півночі і північного сходу Таїланду вирощуються кукурудза, бобові культури, арахіс, поширена також суходольная культура рису. На півдні і південному сході зосереджено виробництво каучуку .

Тваринництво носить підлеглий характер. Найбільше значення має вирощування буйволів, основного тягла в сільському господарстві (6,8 млн. голів). Повсюдно розводять свиней і свійську птицю. Під лісом зайнято 3/5 територій; важливе значення мають заготівки тика (105 тис. м3 ), іншої деревини (1176 тис. м 3). Населення приморських і річкових районів займається рибальством. Загальний улов риби -- 295 тис. тонн, з яких 70% за рахунок морського промислу.

Вирощування рису вимагає великого труда, а сільськогосподарська техніка тут отсталая. Орють на буйволах по заболоченій земле. Урожай прибирають з човнів серпами, при цьому багато зерна пропадає. Молотять рис, гоняя буйволів по снопах. В період визрівання рису велику шкоду приносять гризуни, раки, насекомые, птиці. Боротьба з ними нелегка.

Не менш тяжка праця на каучукових плантациях і лісорозробках. Особливо дошкуляють робітникам різні комахи-паразити і пиявки. Дуже поширені шлункові заболевания і малярія. Часто люди хворіють, а інколи і вмирають від укусів отруйних змій.

6. Промисловість

Промисловість Таїланду розвинена слабо. Промисловості припадає на частку 10--12% (без кустарного виробництва -- 6 - 8%) національного доходу; у ній зайняте 8% самодіяльного населення. Найбільш розвинені видобуток копалин і первинна обробка сільськогосподарської продукції. З 15 960 підприємств (1958) понад 60% складають рисоочисні, лісопилки, текстильні і харчові. На них зайнято 72% промислових робітників. Велике значення має видобуток руд вольфраму (одне з провідних місць в світі). А також розробка родовищ олова (14 тис. тонн олова виплавлено в 1962, 5-е місце на капіталістичному світі) і у меншій мірі вольфраму і свинцю, флюориту, сурми, драгоценных каменів. Промисловість зосереджена в містах Чиенгмає, Корате, Након-Срітамарате і в столиці - Бангкоку.

Основні центри видобутку олова -- острів Пхукет, Яла, Патані, Крабі. Біля Канчанабурі добувають залізняк, в районі Чантабурі -- золото і самоцвіти (сапфіри, рубіни). У оброблювальній промисловості переважають дрібні підприємства. Рисоочисні заводи зосереджені в Бангкоку і Тонбурі. Є також цементні (Бангкок), цукрові (Чонбурі, Супанбурі, Уттарадіт), лісопильні виробництва [Бангкок, Тонбурі, Након-саван, Након-Рачасима (Корат)], целюлозно-паперові (Канчанабурі) фабрики. Кустарне виробництво шовкової і бавовняної тканин (Чиенгмай, Чиенграй, Након-Ра-чадіма), гончарних виробів (Бангкок, Аютія), різьблення по сріблу, дереву (Бангкок, Чиенгмай, Чиенграй). Енергоресурси розвідані слабо. У північних районах є поклади нафти і бурого вугілля (запаси, за оцінкою, св. 150 млн. т). Запаси «білого вугілля» оцінюються в 3 млрд. квт-ч, виробництво електроенергії здійснюється на ТЕС (у Бангкоке-- 75 тис. квт). У 1964 було закінчено будівництво ГЕС в Янхи (початкова потужність 150 тис. кет). У північних і південних районах (Крабі) ведеться видобуток бурого вугілля.

Уряд Таїланду робить заходи для розвитку промисловості за участю іноземного капіталу. У місті Сураттані будується нафтоперегінний завод потужністю 1,5 млн. т в рік, який працюватиме виключно на сировині, що привезла. У Бангкоку і його передмістях -- 3 автоскладальних підприємства. Проте іноземні капіталовкладення прямують головним чином у виробництво текстиля, паперу, харчових продуктів, що ставить у важке положення місцеві компанії. У 1962 в результаті конкуренції іноземних товарів закрылся ряд крупних підприємств, у тому числі текстильна фабрика в Тонбурі.

7. Озброєні сили

Озброєні сили складаються з сухопутних військ, ВПС і ВМС. Загальна чисельність 211 тис. чоловік. Верховний головнокомандуючий -- король, безпосереднє керівництво озброєними силами здійснюють національна політична Порада і генштаб.

Сухопутні війська (141 тис. чоловік) складаються з 1 бронетанкової дивізії, 6 піхотних дивізій, включаючи 4 танкових батальйону. Крім того: 3 полкових боевых групи, 4 повітряно-десантних батальйону, 1 дивізіон ракет («Хок»), 5 рот армійської авіації і декілька окремих спеціальних частин і підрозділів.

На озброєнні: понад 150 легких танків, понад 300 БТР, близько 400 артилеристських і зенітних знарядь, 40 установок ЗУР, близько 90 легких літаків, понад 170 вертольотів і інша військова техніка. ВПС (43 тис. чіл.) мають близько 150 бойових самолетов, понад 100 вертольотів. Включають эскадрильи: 1 -- винищувачів-бомбардувальників, 7 -- для боротьби з повстанцями, 1 -- разведывательную, 3--транспортні, 2--вертолетные, 1 -- допоміжній авіації. Є 4 батальона аеродромної охорони.

ВМС (28 тис. чоловік, у тому числі 8 тис. морських піхотинців) мають 3 фрегати, 26 сторожових кораблів, 3 ракетных і 20 сторожових катерів, 30 катерів берегової охорони, понад 40 десантних кораблів, 1 патрульна ескадрилья базової авіації, 1 бригада морської піхоти (3 піхотних батальйону, 1 артилеристський дивізіон). Основні ВМБ -- Бангкок і Сат-тахип.

Вся військова техніка і озброєння - іноземного (в основному американського) виробництва. Озброєні силы комплектуються на основі закону про всеобщей військової повинності. Термін дійсної військової служби 2 роки. Окрім озброєних сил в Таїланді є: добровольчий корпус оборони (52 тис. чоловік) і погранична поліція (14 тис. чоловік, 54 вертольоти).

8. Транспорт

Залізні і шосейні дороги будувалися в Таїланді з метою вивозу продукції гірничодобувної промисловості і рису на зовнішні ринки. Протяжність залізниць 3517 км., шосейних, -- до 10000 км. За 6-річною програмою реконструируются шосейні дороги, що зв'язують всі крупні міста. Залізниці пов'язують Таїланд з Мьянмой, В'єтнамом, Малайєю, Сінгапуром, Кампучією.

Морські перевезення, а також міжнародні авиасообщение здійснюються в основному іноземними компаніями. Важливу роль у внутрішньому вантажообігу грає річковий транспорт. Довжина судноплавних доріг, включаючи багаточисельні канали, дорівнює 3109 км. Провідні порти страны-- Бангкок, Сонкла.

9. Спорт і розважальні ігри

З лютого по квітень проводяться увлекательнейшие «змагання драконов»- паперових зміїв, в яких дракон, - «чоловік» Чула повинен змусити дракона- «жінку» Пікапо приземлитися на власному полі.

Такрав -игра, в якій м'яч вправно посилають через сітку на полі противника, використовуючи при цьому будь-які частини тіла.

Тайський бокс можна охарактеризувати як бокс вольного стилю, хоча в нім і існують суворі правила. Змаганням передують і різні церемонії; поєдинок супроводиться музикою.

Для «рибних змагань» вирощують тих, що володіють сильними плавниками 8 - сантиметрових риб і в маленькому акваріумі нацьковують двох самців один на одного. Для тайцев, люблячого змагання і видовища, особливо для південців, завжди бажаною розвагою є півнячі бої.

10. Пам'ятки

10.1 Історія розвитку культури

Пам'ятники художньої культури Таїланду сходять до бронзового століття, свідоцтво чому кераміка з поховань, зразки якої ви можете побачити в національному музеї. У перші століття нашої ери на території цієї країни розвивалося монское і кхмерське мистецтва, що послужили основою тайської культури, створили багаточисельні храми, масивні, з ювелірно-тонкими деталями статуї Будди. Національне тайське мистецтво почало активно розвиватися під егідою буддизму з XIII століття: будувалися своєрідні храми (таких більше ніде не немає), в скульптурі вироблялися характерні для Таїланду графичные витягнуті форми. В період розквіту Сіамської держави - в XIV - XIX століттях - з'явилися міста з прямокутним плануванням, обнесені цегельними стінами із зубцями у вигляді листів лілії. Палаци і храми багато прикрашені кольоровою мозаїкою, складним розписом і різьбленням. Особливі багато таких храмів в Бангкоку. Створювалися багаточисельні твори скульптури, пластична виразність якої поступово втрачалася, поступаючись зовнішній декоративності. З XIV століття відомий стінний живопис - розписи на теми життя Будди в Аютайе (XIV ст), сцени з “Тосачати” і “Рамаяни” в храмах Бангкока (XVIII - XIX вв.).

Західний вплив почав відчуватися в Таїланді з кінця XIX століття. Але країна не втратила свою екзотичну тайську особу. Особливо це химерне поєднання древнього Сходу і сучасного західного мегаполісу приголомшує в Бангкоку, де виросли будівлі багаточисельних банків, офісів, готелів у дусі сучасної “інтернаціональної” архітектури.

10.2 Скарби людства

Аютія

Руїни древньою тайськими столицы лежать на острові при слиянии річок Мінам-чао-Прая і Пасак. Місто, овальне в плані, було колись обнесене 12-километровой стіною, частково сохранившейся і до наших днів. В центрі острова знаходяться исторический парк і розвалини древнього королівського палацу. У північній частині коштує майже не зворушений часом палац наслідного принца, де сьогодні розташований музей.

Бан-Чианг

Самі древні зразки керамики були знайдені в северо-восточном поселенні Бан-Чианг на високогірному плато Корат, яке було заселено вже в IV тисячолітті до Різдва Хрістово. Вироби з кераміки, выставленные в Національному музее Таїланду в Бангкоку, относятся до трьох періодів. Найраніші урни, де зберігали попіл померлих, прикрашені шнурообразным декором. Пізніше за їх край червоного кольору сталі утолщенными, а на білій поверхні з'явилися гравійовані узоры. На керамічних судинах останнього періоду з'явилися спіралевидні узори і інші геометричні фігури.

Сукотаї.

Вельми цікавий з точки зрения археології Сукотаї, як і інші міста неподалеку, окружен стіною і захисними рвами. Як прийнято вважати, королевские палаци в древні времена будували з дерева, і потому від них не залишилися жодних слідів. У Сукотаї можна различить залишки високорозвиненої (і що нагадує кхмерську) системи каналів, водохранилищ і ставків. Місто було основан китайськими поселенцями, що з'явилися в цих місцях в XII столітті.

Туан-Гаї і Хуаї-Кха-Кхенг.

Обоє заповідника для дичини занимают 320000 гектарів поряд з бірманським кордоном. Подобу ландшафту визначають небольшие горби, долини і рівнини, які під впливом водних потоків постійно змінюються. Крім того, тут багато небольших озер, ставків і болотистих рівнин. У вищих районах переважає вічнозелена рослинність, а в низовинах зростають листяні дерева і бамбук. На території двох заповідників живуть сьогодні разные племена, всього біля 4000 чоловік.