Королівство Іспанія

Економічний спад, що стався на початку 1990-х років, був частково пов'язаний з дефіцитом платіжного балансу після 1989 року. Хоча доходи від туризму і знизили цей дефіцит у 1992, особливо завдяки проведенню літніх Олімпійських ігор у Барселоні і всесвітньої виставки "Експо-92" у Севільї, у цьому секторі економіки проявилися ознаки застою. Більшість інвестицій продовжували направлятися в традиційно привілейовані райони (Барселона, Мадрид) на шкоду депресивним районам (Астурія). Нееластичний ринок праці продовжував гальмувати спроби скорочення високого рівня безробіття. Валовий внутрішній продукт (ВВП) Іспанії у 1991 оцінювався в 496 млрд. дол., або 12 719 дол. у розрахунку на душу. Частка промисловості становила 26% ВВП, будівництва - 10%, а сільського господарства - 4%.

Сільське і лісове господарство

Сільське господарство здавна було важливою галуззю економіки Іспанії. До початку 1950-х років, коли промисловість випередила його за темпами розвитку, сільське господарство було головним джерелом доходів держави, а у 1992 р. його частка скоротилася до 4%. Частка зайнятих у сільському господарстві продовжувала скорочуватись - з 42% у 1986 до 8% у 1992.

З 1970-х років різко зріс обсяг виробництва фруктів і овочів. У 1992 р. обсяг вирощених фруктів і овочів перевищив врожай зернових. Багато фруктів і овочів вирощувалося на експорт, головним чином у країни ЄС.

В країні обробляється тільки 40% земель. Близько 16% оброблюваних земель зрошуються. Луги і пасовища займають 13% території, ліси і рідколісся - 31%. Оскільки протягом сторіч у багатьох місцевостях країни ліси нещадно вирубувалися, уряд реалізував широкомасштабну програму лісовідновлення. Серед лісових культур дуже цінується корковий дуб; у даний час Іспанія посідає друге місце у світі (після Португалії) з виробництва кори коркового дерева. Приморська сосна широко використовується для отримання смоли і скипидару. Іспанія утримує друге місце у світі з виробництва маслинової олії і третє - з виробництва вина. Плантації маслинових дерев знаходяться головним чином у латифундіях Андалузії і Нової Кастилії, а виноград вирощують у Новій і Старій Кастилії, Андалузії і східних районах країни. Цитрусові, овочі і цукровий буряк - теж важливі сільськогосподарські культури. Основна зернова культура - пшениця - вирощується на центральних плато Месети з застосуванням методів богарного землеробства.

У 1991 р. в Іспанії нараховувалося 55 млн. голів домашньої птиці (23,7 млн. у 1933), 5,1 млн. голів великої рогатої худоби (3,6 млн. у 1933), а також 16,1 млн. свиней і 24,5 млн. овець. Більша частина поголів'я худоби зосереджена у вологих північних районах країни.

Рибальство

Рибне господарство дає менше 1% товарної продукції Іспанії, але ця галузь швидко і майже беззупинно розширювалася з 1920-х років. Улов риби зріс з 230 тис. т у 1927 до 341 тис. т у середньому в рік у період з 1931 по 1934 рік; у 1990 середньорічний улов сягнув 1,5 млн. тонн. Значна частина промислу ведеться біля берегів Країни Басків і Галісії. Найбільше виловлюють сардини, хека, макрелі, анчоусів і тріски. 20-25% всього улову щорічно переробляють на консерви. Але рибоконсервна промисловість якийсь час перебувала в стані застою, внаслідок чого Іспанія втратила ринки збуту в Португалії, Японії та інших країнах. Такі фактори, як зниження імпорту листового заліза для виробництва консервних банок, підвищення цін на маслинову олію і скорочення улову сардин, стримували розвиток цієї галузі.

Промисловість

У 1991 р. на частку промисловості припадала приблизно третина загального виробництва товарів і послуг. Приблизно 2/3 промислової продукції було вироблено обробною промисловістю, тоді як гірничодобувна промисловість, будівництво і комунальні послуги давали іншу третину. Розвиток промисловості в 1930-х - на початку 1960-х років перебував під контролем держави. Ще в 1941 був створений Інститут національної індустрії (ІНІ) - державна корпорація, що відповідала за створення великих державних підприємств, контроль приватної промисловості і проведення протекціоністської політики. З 1959 економіка стала більш відкритою, а частині підприємств була надана провідна роль у розвитку промисловості. Функції ІНІ обмежувалися створенням підприємств у державному секторі економіки. У результаті темпи зростання промисловості підвищилися, що тривало до початку 1970-х років, після чого почався поступовий спад. Вступ Іспанії в ЄС у 1986 стимулював приплив іноземних інвестицій у промисловість. Це дозволило модернізувати багато підприємств і передати більшу частину промисловості Іспанії в руки іноземних інвесторів і корпорацій.

Обробна промисловість

Багато галузей обробної промисловості мають чітку географічну локалізацію. Така важлива історично сформована галузь, як текстильна промисловість, зосереджена в Каталонії, особливо в Барселоні. Головний осередок чорної металургії - Країна Басків з центром у Більбао. У 1992 було виплавлено 12,3 млн. т сталі, що майже на 400% перевищило показник 1963 року. Великих успіхів іспанці досягли в автобудуванні і цементній промисловості. У 1992 було вироблено 1,8 млн. легкових, 382 тис. вантажних автомашин і 24,6 млн. т цементу. Обсяг промислового виробництва скоротився в 1991-1992 у результаті світового спаду у всіх галузях промисловості, крім енергетики. На початку 1990-х років за числом зайнятих в Іспанії виділялися такі галузі промисловості, як харчова і тютюнова (16% зайнятих); металургія і машинобудування (11%); текстильна і швейна (10%); виробництво транспортного устаткування (9%).

Гірничодобувна промисловість

Іспанія має багаті родовища міді, залізної руди, олова і піритів з високим вмістом міді, свинцю і цинку. Іспанія - один з найбільших у ЄС виробників свинцю і міді, незважаючи на те, що обсяг виробництва більшості металів, у тому числі міді, свинцю, срібла, урану і цинку, з 1985 поступово скорочується. Вугільна промисловість Іспанії давно перетворилася в неефективну і неприбуткову галузь.

Енергетика

Залежність Іспанії від імпорту енергоносіїв поступово збільшувалася, і в 1990-х роках за рахунок цього джерела забезпечувалося 80% енергоспоживання. Хоча з початку 1960-х років в Іспанії були виявлені кілька родовищ нафти (у 1964 була знайдена нафта за 65 км на північ від Бургоса, а на початку 1970-х років - біля Ампости в дельті Ебро), використання вітчизняних джерел енергії не заохочується. У 1992 у загальному балансі виробництва електроенергії майже половина припадала на частку місцевого вугілля й імпортної нафти, 36% - на частку ядерного палива і 13% - на частку гідроенергії. Завдяки наявності великих запасів урану був розроблений план розвитку атомної енергетики. Перша АЕС була запущена в 1969, однак у 1983 через екологічні непорозуміння була введена заборона на будівництво нових АЕС.

Транспорт і зв'язок

Внутрішня транспортна система Іспанії має радіальну структуру з великою кількістю головних автодоріг і залізничних ліній, що сходяться в Мадриді. Загальна довжина мережі залізниць - приблизно 22 тис. км, з них 1/4 електрифікованих (1993). Головні лінії використовують широку колію; місцеві лінії, що становлять по довжині 1/6 від усієї мережі, мають вузьку колію. Наприкінці 1960-1970-х років залізниці Іспанії були істотно модернізовані: оновлений рухомий склад, поліпшені рейкова подушка і полотнище, а круті повороти і спуски знівельовані. У 1987 почалася реалізація 13-річного плану розвитку залізничного сполучення. У 1993 завдяки субсидіям від ЄС була запущена перша високошвидкісна пасажирська лінія Мадрид - Кордова - Севілья, а потім відгалуження

Кордова - Малага.

Автодорожня мережа Іспанії становить 332 тис. км, з них 2/5 - з твердим покриттям. В останнє десятиліття різко збільшився парк автомобілів. У 1963 в Іспанії нараховувалися 529,7 тис. легкових автомобілів і 260 тис. вантажних (включаючи трактори). У 1991 відповідні показники сягнули 12,5 млн. і 2,5 млн. машин. Торговельний флот Іспанії у 1990 р. складався з 416 суден загальною водотонажністю 3,1 млн. брутто-реєстрових тонн. Головні морські порти - Барселона, Більбао і Валенсія. В Іспанії діють дві державні авіакомпанії - "Іберія" і "Авіадо", а також ряд невеликих приватних авіакомпаній. Компанія "Іберія" обслуговує рейси в Латинську Америку, США, Канаду, Японію, Північну Африку і країни Європи, а також внутрішні рейси. Найбільш завантаженим є аеропорт міста Пальма на о. Майорка. Інші великі аеропорти розташовані в Мадриді, Барселоні, Лас-Пальмасі (на о. Гран-Канарія), Малазі, Севільї і на о. Тенерифі.

Внутрішня торгівля

На внутрішню торгівлю припадає приблизно 17% усіх товарів і послуг країни. Однак, незважаючи на відносно велике значення внутрішньої торгівлі, рух товарів від виробників до споживачів залишається одним із основних ланок економіки. Ведеться будівництво супермаркетів і оптових ринків, але донині зберігається різкий дизбаланс між досить великою роздрібною мережею торгівлі і вузькою системою оптової торгівлі.

Зовнішня торгівля

В імпорті переважають енергоносії (головним чином нафта), машини і транспортне устаткування, чорні метали, продукція хімічної промисловості і текстильних виробів. В експорті виділяються автомобілі, трактори, мопеди, машини й електропобутові прилади; за ними йдуть продукція чорної металургії і хімічної промисловості, тканини і взуття. Продовольство становить менше 1/5 іспанського експорту, причому половина припадає на фрукти й овочі; важливе місце посідають риба, маслинова олія і вино. Основні торговельні партнери - країни ЄС (особливо Німеччина і Франція) і США. Загальний обсяг іноземних інвестицій в економіку Іспанії в 1991 сягнув 27,6 млрд. дол. (особливо велика їх частка у промисловості).

Банківська справа

Після проведення реформ були відкриті нові комерційні банки. Міністерство фінансів змогло ефективно контролювати кредитну систему, що відповідало курсу, спрямованому на заохочення інвестицій. Банк Іспанії був перетворений у центральний банк, що діє як виконавчий орган по здійсненню монетарної і кредитної політики держави. Він має широкі повноваження з інспекції і контролю приватних банків. Для контролю кредитної системи були створені спеціальні організації, що застосовували такі способи контролю, як регулювання процентних ставок, купівля і продаж державних цінних паперів. У 1988 р. банк Іспанії оголосив, що вперше після 1978 р. уряд схвалив створення нових банків за участі державного капіталу. На той момент існували 77 ощадних банків, у яких зберігалися 43% усіх вкладів. У 1991 нараховувалося приблизно 100 приватних і комерційних банків.

Державний бюджет

Державний сектор економіки Іспанії великою мірою відповідає за інфляцію. Часом виникає значний бюджетний дефіцит, і тоді уряд бере великі кредити для його покриття. Сумарні витрати в 1992 р. становили 131,9 млрд. доларів. На покриття державного боргу йшло приблизно 14% усіх витрат, охорона здоров'я - приблизно 12%, освіта і суспільні роботи - по 7% і військові витрати - 5%. Доходи дорівнювали 120,7 млрд. дол. Податок на додану вартість давав 39%, прибуткові податки - 38%, податки на імпортовану нафту - 12%, і податки від доходів корпорацій - 10% від усієї суми державних доходів. У 1997 державний борг Іспанії становив близько 68,1% ВВП.

Збройні сили

Збройні сили і ринок озброєнь За даними журналу "Зарубежное военное обозрение" (№1, 2002 рік), військовий бюджет Королівства Іспанія у 2001 році становив 6,9 млрд. дол. США.

Країна має регулярні Збройні сили чисельністю 143,5 тис. осіб і резерв - 328,5 тис. осіб, у тому числі сухопутних військ - 265 тис., ВПС - 45 тис., ВМС - 18,5 тис. Воєнізовані формування - 71,3 тис. осіб, у тому числі цивільна гвардія - 70,5 тис. осіб та сили спостереження за обстановкою на морі - 760 осіб.

Збройні сили комплектуються за призовом. Термін служби - 9 місяців. Мобілізаційні ресурси країни оцінюються у 10,4 млн. осіб, у тому числі 8,3 млн. придатних до військової служби. Збройні сили Королівства Іспанія тривидового складу. Включають: сухопутні війська, військово-повітряні і військово-морські сили.

Cухопутні війська

Чисельність - 92 тис. осіб. Складаються: 8 регіональних оперативних командувань, механізована дивізія, дивізія швидкого реагування, 9 бригад (2 бронекавалерійські, 3 легкі піхотні, гірськопіхотна, аеромобільна, повітряно-десантна, бригада "іспанського легіону"), 2 полки "іспанського легіону", 3 гарнізони на островах, артилерійська бригада, інженерна бригада, бригада армійської авіації, 2 полки берегової артилерії, 3 батальйони спеціальних операцій, 6 зенітних артилерійських полків. Озброєння: " 688 танків (у тому числі 108 "Леопард-2 А4", 150 АМХ-30); " 318 бойових розвідувальних машин; " 58 бойових машин піхоти; " 2 023 бронетранспортери (з них 1337 М-113); " 310 гармат польової артилерії; " 194 гармати самохідної артилерії; " 18 ракетних комплексів залпового вогню калібру 140 мм; " 409 мінометів калібру 120-мм; " 1 314 мінометів калібру 81-мм; " 442 пускові установки протитанкових керованих ракет "Мілан"; " 28 пускових установок протитанкових керованих ракет "ХОТ"; " 200 пускових установок протитанкових керованих ракет "ТОУ"; " 735 гармат зенітної артилерії; " 24 пускових установки зенітних керованих ракет "Удосконалений Хок"; " 18 зенітно-ракетних комплексів "Роланд"; " 13"Скайгардаспіде"; " 108 переносних зенітно-ракетних комплексів "Містраль"; " 153 вертольоти (з них 28 ударних); " 2 радіолокаційні станції AN/TPQ-36.

Військово-повітряні сили

Чисельність - 24,5 тис. осіб. Налічують 211 бойових літаків, бойових вертольотів немає.

Тактичні підрозділи: винищувально-бомбардувальна авіаційна ескадрилья, 5 винищувальних авіаційних ескадрилей протиповітряної оборони, розвідувальна авіаційна ескадрилья, базова патрульна авіаційна ескадрилья, 11 транспортних бомбардувальних авіаційних ескадрилей, 6 авіаційних ескадрилей забезпечення, 9 навчально-тренувальних авіаційних ескадрилей, вертолітна авіаційна ескадрилья патрульно-рятувальної служби.

Парк літаків та вертольотів: " 90 EF-18A і В; " 35 F-5B; " 65 "Міраж-F.I" модифікацій CF, BE; " 14 RF-4C; " 7 Р-ЗА й У; " 4 Боїнг 707; " 7 С-130Н; " 5 КС-130Н; " 78 С-212,2 Цесна 560; " 74 С-101; " 15 CL-215; " 5 "Фалкон-20С" і "Фалкон-50"; " 2 "Фалкон-900"; " 3 F.27; " 37 Е-26; " 20 CN-235; " 25 Е-24; " 5 SA-330; " 16AS-332; " 13 Хьюз 300; " 8S-76C; " 3 ЄС-120В.

Військово-морські сили

Чисельність - 26,95 тис. осіб (у тому числі 1,6 жінок) і 7,9 тис. осіб цивільних. Складається з флоту та 4 військово-морських зон. Флот складається з флотилій ескортних (3 ескадри), підводних і мінно-тральних сил; груп авіації й амфібійних сил. Флот: " 8 підводних човнів (4 "Агоста", 4 "Дафне"); " 1 легкий авіаносець "Принц Астурійський"; " 17 фрегатів з керованою ракетною зброєю на борту (6 "Санта-Марія", 5 "Балеарес", 6 "Дескуб'єрта"); " 7 патрульних кораблів (4 "Сервіола", "Чілро", 2 "Альборан"); " 26 патрульних катерів (у тому числі 10"Анага", 6"Барсіло"); " 9 мінно-тральних кораблів (5 "Ад'ютант", 4 "Сегура"); " 4 доки-кораблі; " 12 десантних кораблів; " 1 розвідувальний корабель; " 1 океанічне дослідницьке судно; " 6 гідрографічних дослідницьких суден; " 2 транспорти-заправники; " З транспорти; " З танкери; " 1 рятувальне судно; " 3 водолазних судна; " 4 навчальних вітрильних судна; " 5 буксирів.

Авіація флоту

Чисельність - 700 осіб.

Літаки : " 17 EAV-8B/8B; " 3 "Сайтейшн-2".

Вертольоти: " 10 SH-3D/G/H; " 6 SH-60B; " 10 АВ-212; " 4 АВ-204; " 10 Хьюз 500;

Морська піхота

Чисельність - 5,6 тис. осіб. Складається: 1 бригада (3 тис. осіб, 2 піхотних батальйони, 1 батальйон забезпечення, 3 батареї польової артилерії), 5 гарнізонних груп.

Озброєння: " 33 танки (16 М60АЗ, 17 "Скорпіон"); " 51 бронетранспортер (16 LVTP-7, 35BLR); " 12 гармат польової артилерії М-56; " 6 самохідних гаубиць М-109А; " 54 безвідкатні гармати калібру 106-мм; " 30 пускових установок протитанкових ракет (12 ТОУ, 18 "Дракон"); " 12 пускових установок зенітних керованих ракет "Містраль".

Військові витрати і виробництво озброєнь

За даними щорічника СІПРІ (2002 рік) в Іспанії ще до формального приєднання до Ініціативи оборонних можливостей стартувала програма масштабної реструктуризації військових витрат. Держава відмовилася від призову на військову службу і повністю перейшла на принцип добровільної професійної армії.

Упродовж 1996-2001 років Іспанія експортувала:в Австрію - 1 транспортний літак; до Чилі - 1 підводний човен, вартість угоди 400 млн. дол. США; у Домініканську Республіку - 3 транспортні літаки; у Францію - 7 транспортних літаків, вартістю 90 млн. дол. США; до Індонезії - 10 транспортних та 6 літаків морського патрулювання; у Мавританію - 1 буксир; до Норвегії - 5 фрегатів, вартість угоди 1,5 млрд. доларів США; до Швейцарії - 2 транспортних літаки, вартість угоди 69 млн. дол. США; до Туреччини - 9 літаків морського патрулювання, вартість угоди 130-150 млн. доларів США.

Додатково

Додаткова інформація Література

Початок іспанській літературі кастильською мовою поклала велика пам'ятка іспанського героїчного епосу Пісня про мого Сіда (прибл. 1140 р.) про подвиги героя Реконкісти Родріго Діаса де Бівара, прозваного Сідом. На основі цієї та інших героїчних поем у добу Раннього Відродження формується іспанський романс - найбільш відомий жанр іспанської народної поезії.

У зародженні іспанської поезії велику роль відіграв Гонсальво де Берсео (прибл. 1180 р. - 1246 р.), автор релігійних і дидактичних творів, а основоположником іспанської прози прийнято вважати короля Кастилії і Леону Альфонса Х Мудрого (1252-1284), який залишив ряд історичних хронік і трактатів. У жанрі художньої прози його справу продовжив інфант Хуан Мануель (1282-1348), автор збірки новел Граф Луканор (1328-1335). Найбільшим поетом початкового періоду кастильської літератури був Хуан Руїс (1283 - прибл. 1350), що створив Книгу благої любові (1343). Вершиною середньовічної іспанської поезії стала творчість лірика Хорхе Манріке (прибл. 1440-1479).

Доба Раннього Відродження (початок XVI ст.) позначена італійським впливом, провідником якого став Гарсіласо де ла Вега (1503-1536), і розквітом іспанського рицарського роману. "Золотим віком" іспанської літератури прийнято вважати період із середини XVI по кінець XVII ст., коли творили Лопе де Руеда (між 1500-1510 - прибл. 1565), Лопе де Вега (1562-1635), Педро Кальдерон (1600-1681), Тирсо де Моліна (1571-1648), Хуан Руїс де Аларкон (1581-1639), Франсиско Кеведо (1580-1645), Луїс Гонгора (1561-1627) і, нарешті, Мігель де Сервантес Сааведра (1547-1616), автор безсмертного Дон Кіхота (1605-1615).

Протягом XVIII і більшої частини XIX ст. іспанська література знаходилася в глибокому занепаді і займалася переважно наслідуванням французьких, англійських і німецьких літературних зразків. Романтизм в Іспанії представляють три великі постаті: есеїст Мар'яно Хосе де Ларра (1809-1837), поет Густаво Адольфо Бекер (1836-1870) і прозаїк Беніто Перес Гальдос (1843-1920), автор численних історичних романів. Провідні позиції в літературі XIX ст. займає так званий костумбризм - зображення побуту і вдач з акцентом на місцевий колорит. Натуралістичні і реалістичні тенденції виявилися в творчості романістів Емілії Пардо Басан (1852-1921) і Вісенте Бласко Ібаньєса (1867-1928).

Іспанська література пережила черговий підйом у першій половині XX ст. (так званий "другий золотий вік"). Відродження національної літератури починають письменники "покоління 1898 року", до яких відносяться Мігель де Унамуно (1864-1936), Рамон дель Вальє Інклан (1869-1936), Піо Бароха (1872-1956), Асорін (1874-1967); лауреат Нобелівської премії (1922) драматург Хасинто Бенавенте (1866-1954); поети Антоніо Мачадо (1875-1939) і лауреат Нобелівської премії з літератури за 1956 р. Хуан Рамон Хіменес (1881-1958). За ними в літературу вступила блискуча плеяда поетів так званого "покоління 1927 року": Педро Салінас (1892-1951), Хорхе Гільєн (нар. 1893), Вісенте Алейксандре (1898-1984), що отримав Нобелівську премію у 1977 році, Рафаель Альберті (нар. в 1902), Мігель Ернандес (1910-1942) і Федеріко Гарсіа Лорка (1898-1936).

Прихід до влади франкістів трагічно обірвав розвиток іспанської літератури. Поступове відродження національної літературної традиції починають у 1950-1960-х роках Каміло Хосе Села (1916), лауреат Нобелівської премії в 1989 р., автор романів Сім'я Паскуаля Дуарте (1942), Вулик (1943) тощо; Ганна Марія Матуте (1926), Хуан Гойтісоло (1928), Луїс Гойтісоло (1935), Мігель Делібес (1920), драматурги Альфонсо Састре (1926) і Антоніо Буеро Вальєхо (1916), поет Блас де Отеро (1916-1979) та інші. Після смерті Франка спостерігається значне пожвавлення літературного життя: на літературну арену вийшли нові прозаїки (Хорхе Семпрун, Карлос Рохас, Хуан Марсі, Едуардо Мендоса) і поети (Антоніо Колінас, Франсиско Брінес, Карлос Саагун, Хуліо Ламасарес).

Архітектура і образотворче мистецтво

Араби привнесли в іспанське мистецтво розвинуту культуру орнаменту і залишили ряд прекрасних пам'яток архітектури в мавританському стилі, серед яких мечеть у Кордові (XVIII ст.) і палац Альгамбра в Гранаді (XIII-XV ст.). В XI-XII ст.ст. на території Іспанії розвивається романський стиль в архітектурі, чудовою пам'яткою якого є величний собор у місті Сантьяго-де-Компостела. У XIII - першій половині XV ст. в Іспанії, як і у всій Західній Європі, формується готичний стиль. Іспанська готика нерідко запозичує мавританські риси, про що свідчать величні собори в Севільї, Бургосі і в Толедо (один з найбільших у Європі). Особливе художнє явище являє собою так званий стиль "мудехар", що сформувався у результаті злиття в архітектурі елементів готики, а пізніше, в добу Ренесансу, з мавританською спадщиною.

У XVI ст. під впливом італійського мистецтва в Іспанії виникає школа маньєризму: її відомими представниками були скульптор Алонсо Берругете (1490-1561), живописці Луїс де Моралес (прибл. 1508-1586) і великий Ель Греко (1541-1614). Основоположниками мистецтва придворного портрета стали відомі живописці Алонсо Санчес Коельйо (прибл. 1531-1588) і його учень Хуан Пантоха де ла Крус (1553-1608). У світській архітектурі XVI ст. затвердився орнаментальний стиль "платереск", що змінився в кінці століття холодним стилем "ерререско", зразком якого є монастир-палац Ескоріал поблизу Мадрида, побудований у 1563-1584 як резиденція іспанських королів.

"Золотим віком" іспанського живопису називають XVII ст., коли творили великі художники Хусепе Рібера (1588-1652), Бартоломе Естебан Мурільйо (1618-1682), Франсиско Сурбаран (1598-1664) і Дієго де Сільва Веласкес (1599-1660). В архітектурі стриманий "ерререско" у другій половині XVII ст. змінюється надмірно декоративним стилем "чурригуреско". Період XVIII-XIX ст. в цілому характеризується занепадом іспанського мистецтва, замкнутого в наслідувальному класицизмі, а пізніше у поверхневому костумбризмі. На цьому фоні особливо яскраво виділяється творчість Франсиско Гойі (1746-1828). Відродження великої іспанської традиції відбувається в першій половині XX ст. Нові шляхи в світовому мистецтві проклали оригінальний архітектор Антоніо Гауді (1852-1926), якого називали "генієм модерну", зачинатель і яскравий представник сюрреалізму в живописі Сальвадор Далі (1904-1989), один з основоположників кубізму Хуан Гріс (1887-1921), абстракціоністи Хуан Міро (1893-1983) і Пабло Пікассо (1881-1973), які зробили вклад у розвиток кількох напрямків сучасного мистецтва.

Музика

Розквіт іспанської музичної культури, особливо в жанрі церковної музики, почався в XVI ст. Провідними композиторами тієї доби були майстер вокальної поліфонії Крістобаль де Моралес (1500-1553) і його учень Томас Луїс де Вікторія (прибл. 1548-1611), прозваний "іспанським Палестріною", а також Антоніо де Кабесон (1510-1566), що прославився творами для клавесина й органу. У XIX ст. після тривалої доби застою ініціатором відродження національної музичної культури став Феліпе Педрель (1841-1922), основоположник нової іспанської композиторської школи і автор сучасного іспанського музикознавства. У кінці XIX - на початку XX ст. іспанська музика здобуває європейську популярність завдяки таким композиторам, як Енріке Гранадос (1867-1916), Ісааку Альбеніс (1860-1909) і Мануель де Фалья (1876-1946). Сучасна Іспанія дала таких всесвітньо відомих оперних співаків, як Пласидо Домінго, Хосе Каррерас і Монтсеррат Кабальє.

Кіномистецтво - іспанський кінорежисер Луїс Бунюель (1900-1983) ще в 1928 р. разом з Сальвадором Далі зняв свій перший сюрреалістичний фільм Андалузький пес. Бунюель був змушений покинути Іспанію після Громадянської війни і поселився в Мехіко, де створив знамениті кінокартини Нищівний ангел (1962), Денна красуня (1967), Скромна чарівність буржуазії (1973) і Що заважає заповітній меті (1977). У післяфранкістський період в Іспанії було небагато кінорежисерів, які здобули популярність як на батьківщині, так і за кордоном. До них відносяться Карлос Саура, Педро Альмодовар (Жінка на межі нервового зриву, 1988; Кіка, 1994) і Фернандо Труева (Прекрасна доба, 1994), які сприяли зміцненню світової слави іспанського кінематографа.

Освіта

Навчання в школі є обов'язковим і безкоштовним у віці від 6 до 16 років, причому третина учнів відвідують приватні школи. В Іспанії більше 40 університетів; найбільшими є університети Мадрида і Барселони. У 1992 році у ВНЗ навчалися 1,2 млн. студентів, 96% з них - в державних університетах. В Іспанії на освіту в 1995 році витрачалося 4,3% ВВП.

Установи культури

Музей Прадо в Мадриді, заснований у 1818 році, має найбагатшу колекцію іспанського живопису до середини XIX ст. Тут знаходяться шедеври таких видатних майстрів, як Веласкес, Гойя, Мурільйо, Рібера і Сурбаран. Крім того, дуже широко представлена творчість видатних італійських і фламандських художників. Колекцію музею Прадо вдало доповнюють зібрання музею Тіссен-Борнемиса, що включають шедеври західного живопису XIX-XX ст.ст.

Національна бібліотека в Мадриді має прекрасну колекцією книг, а в архівах Королівської ради у справах Індії в Севільї зберігаються цінні документи з історії Реконкісти та іспанської колоніальної імперії. У Барселоні розміщується архів Арагонського королівського будинку.

Інститут Іспанії займається заохоченням розвитку мистецтва і науки. До його структури входять заснована в 1713 р. Королівська академія іспанської мови, Королівська Академія історії, Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо і королівські академії точних, фізичних і природничих наук, духовних і політичних наук, медицини, юриспруденції і фармакології. Діяльністю в галузі культури займається літературне товариство Атеней у Мадриді.

Відносини з Україною

Українсько - іспанські відносини Уряд Королівства Іспанія визнав Україну як незалежну державу 31 грудня 1991 року.

Дипломатичні відносини між Україною і Королівством Іспанія встановлені З0 січня 1992 р.

Із серпня 1992 року в Києві функціонує Посольство Іспанії. Послами Іспанії були Едуардо Хунко Бонет (1992-1997 рр.), Фернандо Белльосо Фернандес (1997-2001 рр.). З вересня 2001 року Посол Іспанії в Україні - Луїс Гомес де Аранда і Вільєн. Із червня 1995 року в Мадриді функціонує Посольство України. В січні 1997 року Послом України в Іспанії призначений О.С.Тараненко (вірчі грамоти вручив 18 березня 1997р.). Україна прагне до розбудови співробітництва з Іспанією як впливовим членом ЄС та інших європейських та міжнародних структур і вбачає в такому співробітництві чинник європейської інтеграції.

Договірно-правова база українсько-іспанських відносин станом на вересень 2001 року становить 17 угод (4 міждержавні, б міжурядових та 7 міжвідомчих), серед яких Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Королівством Іспанія, Угода про економічне і промислове співробітництво між Україною та Королівством Іспанія та Угода між Україною та Королівством Іспанія про сприяння та взаємний захист інвестицій. Подією значної ваги для розвитку двосторонніх відносин став державний візит Президента України Л.Кучми до Іспанії 7-9 жовтня 1996 року. Президент України мав зустрічі з Королем Іспанії Хуаном Карлосом І, Главою Уряду Х.М.Аснаром. Під час візиту було підписано низку важливих двосторонніх документів, зокрема Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Іспанією.

8 липня 1997 року під час саміту НАТО в Мадриді Президент України Л.Кучма зустрівся з Главою Уряду Іспанії Х.М.Аснаром. В ході бесіди були порушені питання інтеграції України до європейських структур, відзначено важливість укладення Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, висловлені пропозиції щодо участі України в розбудові нової архітектури європейської безпеки, а також обговорено співпрацю України з міжнародними фінансовими організаціями.

Політичний діалог між зовнішньополітичними відомствами двох країн було започатковано візитом державного секретаря з питань зовнішньої політики Іспанії Франсиска Вільяра до Києва у лютому 1992 року. Крім обміну візитами (міністр закордонних справ Іспанії Франсиско Ордоньєс відвідав з робочим візитом Київ у квітні 1992 року, міністр закордонних справ України А.Зленко з офіційним візитом перебував у Іспанії у лютому 1994 року), у квітні та у грудні 1994, у листопаді 1995, у вересні і997, у вересні 1999, у листопаді 2000 та у травні 2001 рр. проходили робочі зустрічі міністрів закордонних справ України та Іспанії в рамках міжнародних та європейських форумів, а також двосторонні політичні консультації (вересень 1995, лютий 1998, червень 2001рр.) та консультації з консульських питань (вересень 2001 р.) між МЗС двох кра'їн.

Міжпарламентські зв'язки розвиваються дещо повільніше, проте запланований на найближчий час обмін візитами на рівні голів парламентів сприятиме динамізгшії співробітництва між законодавчими органами двох країн. З грудня 1993 року в Києві функціонує Товариство дружби та культурних зв'язків "Україна - Іспанія". У вересні 1999 року в Києві відбулося перше засідання Змішаної українсько-іспанської комісії з питань співробітництва в галузі культури та освіти. Готується до підписання Програма співробітництва в галузі культури і освіти між Україною та Іспанією на 2002-2004 рр.

Активно розвивається галузеве співробітництво, зокрема регулярними є контакти між міністерствами оборони України та Іспанії (грудень 1999, листопад 2000, червень 2001 рр.), працює Змішана комісія з військового співробітництва, у квітні 2001 року започатковано співробітництво у космічній сфері між Національним інститутом аерокосмічної техніки Іспанії (ІМТА) та Національним космічним агентством України (НКАУ).

Торговельно-економічне співробітництво

Останнім часом відбуваються позитивні зрушення у торговельно-економічних відносинах між Україною та Іспанією. В той же час значний потенціал обох країн поки що залишається у своїй більшості незадіяним і невикористаним. Обсяг двосторонньої торгівлі товарами та послугами за 2000 рік, за даними Держкомстату України, становив 279,3 млн.дол.США (експорт - 172,6 млн.дол., імпорт -106,7 млн.дол., сальдо - 39,8 млн.дол.); за за 8 місяців 2001 року (за даними Державної митної служби України) - 165,7 млн.дол.США (експорт - 121,1 млн.дол.США, імпорт -44,6 млн.дол.США, сальдо - 76,5 млн.дол.США), що на 17% вище у порівнянні з аналогічним періодом 2000 року.

Станом на 01.10.2001 р. загальний обсяг іспанських інвестицій в економіку України складає 29,1 млн. дол.США. Внесок Іспанії у реалізацію проекту "Укриття" на Чорнобильській АЕС становить 6,2 млн. дол. США