Теоретичні і методологічні основи і загальні умови розміщення продуктивних сил

3

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

"Теоретичні і методологічні основи і загальні умови розміщення продуктивних сил"

Виконала:

Омельченко О.П.

План

Зміст курсу, його об'єкт, предмет та мета вивчення

Методологія науки

Зв'язки науки з іншими науками

Проблеми і завдання РПС України

Закономірності РПС

Принципи РПС

Регіональна політика України

1. Зміст курсу, його об'єкт, предмет та мета вивчення

Оптимальне розміщення підприємства щодо сировинних і трудових ресурсів , районів збуту продукції означає максимальне зниження витрат на виробництво продукції, що, зрештою , зумовлює економію затрат суспільної праці, низьку собівартість продукції у виробника. Отже , раціональне розміщення продуктивних сил є одним з найвагоміших чинників зростання економічної могутності України.

Розміщення продуктивних сил (РПС)- галузь економічної науки, що вивчає специфічні , просторові аспекти вияву економічних законів.

Об'єктом вивчення є продуктивні сили, а предметом науки - її територіальний стан і розвиток.

Продуктивні сили - це система суб'єктивних (людина ) і речових (засоби виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи.

Наука ЕРРПС вивчає як загальні закономірності РПС, так і їхній конкретний прояв у галузевому і територіальному аспектах на регіональному й міжрегіональному рівнях. Вона вивчає економічну результативність територіальної організації виробництва для обгрунтування ефективної регіональної політики.

2. Методологія науки

Економічна наука почала активно досліджувати питання РПС наприкінці ХІХ століття. Теорії РПС як такової на той час не було. Одним з наукових прямувань, що аналізують проблеми РПС є “географічний детермінізм” , коріння якого сягає ще давніх греків (Гіппократ), згодом видатними представниками цього вчення стали Монтеск'є, Е. Реклю, український географ Л. Мечніков. До цього вчення близько стоїть “енвайронменталізм”- течія, що виникла у США ( англ.environment-оточення, середовище). Енвайронменталісти (Е. Симпл, Р. Сміт, Г. Тейлор) твердять буцімто міжнародний поділ праці визначається відмінностями у природному середовищі.

Засновники теорії розміщення виробництва А. Вебер і У. Тюнен фактично вперше довели , що саме розміщення окремих підприємств може забезпечити , при однакових умовах, індивідуальному власникові найбільший прибуток.

На прикінці ХІХ і на початку ХХ ст. проблема розміщення виробництва обмежувалася “теорією штандорту” , суть якої полягає у виборі оптимального для окремого власника місця розміщення окремого підприємства. Засновник цієї теорії А. Вебер у праці “ Теорія розміщення промисловості” обирає як модель ізольоване господарство й, таким чином, значно звужує кількість факторів впливу, включно з ринковими.

Теорія розміщення сільського господарства У. Тюнена викладена у його книзі «Ізольована держава у її відношенні до сільського господарства і національної економії».

У 40-х роках було опубліковано працю німецького професора А. Леша, де висвітлювалося широке коло теоретичних проблем розміщення господарства як країни в цілому, так і її економічних районів. Основну увагу приділяє ринкам збуту продукції як визначальному фактору розташування виробництва.

А. Гетнер обгрунтував так звану хорологічну (від греч. Choros-місцє) концепцію, що відбивало причинний взаємозв'язок між об'єктами та явищами, з одного боку, і територіями, з якими вони співвідносятся, - з іншого.

Марксистська теорія розвитку і розміщення продуктивних сил виходила з настанови про те, що вони передусім зумовлені пособом виробництва і їхня територіальна організація істотно залежить від соціального ладу “Чистої” моделі РПС нема. У розвинутих капіталістичних країнах ринкові процеси регулює держава за допомогою різних програм. А у колишніх соцкраїнах триває децентралізація управління і входження до ринкових структур. Проте в обох випадках слід враховувати об'єктивні закономірності РПС.

“Чистої” моделі РПС нема. У розвинутих капіталістичних країнах ринкові процеси регулює держава за допомогою різних програм. А у колишніх соцкраїнах триває децентралізація управління і входження до ринкових структур. Проте в обох випадках слід враховувати об'єктивні закономірності РПС.

3. Зв'язки науки з іншими науками

Наука РПС взаємодіє з широким колом інших наук. Вона належить до економічних наук і спирається на результати наукових досліджень природничих, географічних, технічних наук. Разом з тим розвиток цієї науки грунтується на ек. Законах і категоріях, які вивчає і визначає ек.теорія. Вона широко використовує результати наукових досліджень галузевих економік, фінансів, економіки природокористування, статистики. Ці дисципліни забезпечують науку ЕРРПС насамперед інформацією, методами досліджень, показниками, що характеризують параметри ек.процесу. В свою чергу, РПС збагачує інші ек.науки власними категоріями, інформацією про регіональні ек.характеристики.

Головним завданням науки є обгрунтування оптимального розміщення продуктивних сил. Поняття “оптимальності” передбачає одержання якомога більшого ефекту від правильно розміщеного підприємства, від найкращої територіальної організації регіону, країни. Крім того, треба співвідносити розмір ефекту з витратами, тобто розраховувати ефективність витрат, а також враховувати соціальні і демографічні фактори.

4. Проблеми і завдання РПС України

Розглянемо деякі проблеми розміщення продуктивних сил України, пов'язані з територіальною організацією господарства.

Вдосконалення галузевої структури економіки, відновлення її рівноваги.

Структура економіки України дещо застаріла: зосередження матеріало-енергомісткі види виробництва, хоча відчувається брак енергоносіїв, недостатньо розвинуті наукомісткі галузі.

Регіональне розміщення виробництва не раціональне: надмірна концентрація матеріаломістких галузей у Донбасі і Придніпров'ї поєднується з недовикористанням ресурсів у Західному регіоні, на Півдні.

Потреба структурної перебудови економіки пов'язана з проблемою конверсії.

Через нераціональне розташування виробництва постають поважні екологічні проблеми.

Розвиток ринкових відносин в Україні, вихід її у світовий економічний простір стимулює створення вільних економічних зон.

5. Закономірності РПС

Розміщення продуктивних сил складається під дією певних закономірностей - багаторазової повторюваності внутрішніх, суттєвих і необхідних причинно-наслідкових зв'язків, що викликаються впливом факторів розвитку виробництва. Вони поділяються на загальні й специфічні. Перші діють у будь-якому товарному виробництві взагалі. Це, перш за все, закономірність територіального поділу праці; концентрації і спеціалізації виробництва; регіональних відмінностей у продуктивності праці та ін. Специфічні закономірності властиві певним суспільно-економічним формаціям і типам господарської діяльності. Їх дія проявляється в різних способах виробництва, що відрізняються своїм базисом.

Розміщення продуктивних сил - це результат дії об'єктивних законів і закономірностей, а також суб'єктивних процесів, що виникають в результаті діяльності людини. Всі закони і закономірності - відношення об'єктивні, вони проявляються незалежно від волі і свідомості людей. Закономірності РПС виявляються відношеннями між виробничою діяльністю людей і територією, на якій ця діяльність проходить. Пізнання й практичне використання закономірностей дозволяє вибрати найефективніші варіанти розміщення виробництва, цілеспрямовано організувати територію відповідно до вимог регіональної політики.

Закономірність ефективного розміщення продуктивних сил.

За цією закономірністю відношення між економікою та територією такі, що найбільший можливий ефект забезпечується найменшими можливими витратами на розміщення об'єкта. Формула ефективності виробництва має такий вигляд:

E = Eф/B,

де Е - ефективність, Еф - ефект, В - витрати.

Закономірність територіального поділу праці. Територіальний поділ праці є процесом спеціалізації певної території (групи країн, однієї країни чи її районів) у виробництві певних видів продукції і послуг на основі розвиненого обміну. В результаті територіального поділу праці в народному господарстві формується така територіально-галузева структура, яка відповідає природним, демографічним, економічним і соціальним умовам району і потребам міжрегіонального ринку.

Закономірність регіональної інтеграції господарства. Передбачає встановлення тісних економічних зв'язків між районами. Вона реалізується шляхом поєднання елементів суспільного господарства - локальних і регіональних форм територіального зосередження людської діяльності в процесі територіальної організації виробництва.

Закономірність економічної цілісності регіону. Вона полягає в органічній єдності природної, матеріальної (створеної людиною) та соціальної сфер. Цю закономірність В. Поповкін визначає як закон і вважає його синтезуючим.

Закономірність територіальної комплексності продуктивних сил проявляється на основі таких основних груп взаємозв'язків: між галузями спеціалізації, допоміжними і обслуговуючими; між виробництвом і природними ресурсами району; між виробництвом і трудовими ресурсами; між виробництвом і невиробничою сферою; між виробництвом і територією.

Комплексний розвиток означає пропорційність, збалансованість між природними ресурсами, трудовими ресурсами, виробничою і невиробничою сферами, між різними групами галузей (спеціалізації, допоміжними та обслуговуючими), а також внутрігалузевих груп.

Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил полягає у зосередженні виробництва й населення у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує вищий (ніж середній для регіону) рівень життя та ефективність виробництва. Перевага таких місць може зумовлюватись особливо сприятливими природними умовами, вигідним економіко-географічним розташуванням, загальною економічною ситуацією, історико-економічними особливостями розвитку.

Територіальна концентрація виявляється у формуванні промислових центрів, вузлів, агломерацій, технополісів, урбанізованих зон тощо. На кожному щаблі суспільного розвитку вона має свої межі, зумовлені розвитком продуктивних сил, зокрема технологією виробництва, досконалістю інфраструктури.

З територіальною концентрацією діалектично пов'язана закономірність територіальної диференціації продуктивних сил.

Закономірність зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів пов'язана з процесами територіального поділу праці й регіональною інтеграцією. Це об'єктивна закономірність, яку треба враховувати в економічні політиці.

6. Принципи РПС

На основі пізнання закономірностей розробляються принципи розміщення продуктивних сил - правила діяльності та управління економікою, економічна політика держави в реалізації законів розміщення. Це означає що принципами слід керуватись при розміщенні виробництва.

Одним з головних є принцип раціонального розміщення виробництва. Суть цього принципу полягає у тому, щоб при розміщенні об'єктів досягалась висока ефективність народного господарства

Принцип збалансованості й пропорційності означає таке розміщення виробництва, за якого вигримувалася б рівновага між виробничими потужностями, обсягом виробництва, з одного боку, та наявністю сировинних, енергетичних, водних, земельних, трудових, фінансових ресурсів регіону - з іншого.

Принцип розміщення підприємств згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва. До таких форм належать концентрація, спеціалізація, кооперування й комбінування. Принцип збереження екологічної рівноваги. Цим принципом, хоча він і є одним з головних, тривалий час нехтували у господарській практиці. Господарство регіону може бути збалансоване за більшістю параметрів, але якщо при цьому виникає екологічна напруженість, то воно не може визнаватися ефективним.

Принцип обмеженого централізму передбачає органічне поєднання інтересів країни та її економічних регіонів.

7. Регіональна політика України

Дотримання принципів розміщення продуктивних сил є основою регіональної політики держави.

Регіональна політика - це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспекті.

Регіональна політика характеризується такими напрямами:

співвідношення й взаємодія рушійних сил регіонального розвитку в державному, кооперативному, приватному та інших секторах національної економіки;

співвідношення державного й регіонального аспектів розвитку, центрального й регіонального рівнів управління;

зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;

регіональні аспекти демографічної, екологічної політики.

Науково обгрунтована політика особливо актуальна для України. За роки існування системи жорстокого централізованого управління економічні й соціальні структури країни дуже деформувалися; це стосується й регіонального рівня. Власне, відомчий підхід до розміщення виробництва ігнорував інтереси регіонів. Через це багато де в Україні посилилась екологічна й соціальна напруженість.

Метою регіональної політики України має бути забезпечення населенню гідних умов життя. Для цього потрібні докорінна зміна структури територіальної організації господарства, технологічне оновлення виробництв.

Рекомендована література

1. Б.Ф. Заболоцький. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник. - К. : Академвидав, 2002. - 368 с.

2. В.М.Юрківський. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни. К.: Либідь, 2000.

3. Д.М.Стеченко. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. - К.: Вікар, 2001. - 377 с.

4. Іщук С.І. Територіально-виробничі комплекси і економічне районування. - К.: Українсько-Фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1996. - 244 с.

5. Киреев А.П. Международная экономика в 2-х частях.-Учебное пособие для ВУЗов. - М.:1998.

6. Л.Г. Чернюк, Д.В. Клиновий. Розміщення продуктивних сил України. Навчальний посібник.- Київ ЦУЛ, 2002. - 470 с.

7. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. За ред. Є.П.Качана - К.: ВД „Юридична книга”, 2001. - 552 с.

8. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Підручник / За ред. В.В.Ковалевського, О.Л. Михайлик, В.Ф. Семенова. - 6-те вид., випр. - К.: Товариство “Знання”, КОО, 2004. - 350 с.

9. С.І.Іщук. Розміщення продуктивних сил. (Теорія, методи, практика). К.: Європ. Ун-т, 2001. - 216 с.

10. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навч. посібн. - К.: Кондор, 2004. - 344 с.