Німеччина

НІМЕЧЧИНА

Федеральна Республіка Німеччина.

Самоназва країни -- Дойчланд -- походить від перекрученого слова «тевтон» (одне із стародавніх германських племен). Герман-цями стародавні римляни звали племена на схід від Рейну. Назва «Німеччина» (від слова «німий», тобто той, хто не розуміє мови) дана країні її східними сусідами -- слов'янами.

Площа -- 357 тис. км кв.

Населення -- 81,9 млн чоловік.

Столиця -- Берлін.

Адміністративний поділ. Складається з 16 земель: Баварія, Баден-Вюртемберг, Берлін, Бранденбург, Бремен, Гамбург, Гессен, Мекленбург-Померанія, Нижня Сак-сонія, Рейнланд-Пфальц, Саар, Саксонія, Саксонія-Анхальт, Північний Рейн-Вестфалія, Тюрінгія, Шлезвіг-Гольштейн.

Форма правління. Республіка, з федеральним державним устроєм.

Глава держави. Федеральний президент, обирається строком на 5 років.

Найвищий законодавчий орган. Парламент, що складається з двох палат: бундестагу і бундесрата (Національна рада і Фе-деральний рада). Кожна земля має свій парламент -- ландтаг.

Найвищий виконавчий орган. Федеральний уряд на чолі з федеральним канцлером.

Крупні міста. Гамбург, Мюнхен, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Гессен, Дортмунд, Дюссельдорф, Штутгарт, Лейпциг, Дрезден, Бонн.

Державна мова. Німецька.

Релігія. 45% -- протестанти (головним чином лютерани), 37% -- католики, 2% -- мусульмани.

Етнічний склад. 95% -- німці, 2,3% -- турки, 0,7% -- італійці, 0,4% -- греки, 0,4% -- поляки.

Валюта. Євро = 100 центам.

Місце у світі

Німеччина зробила великий внесок у розви-ток світової культури, науки і техніки. В XVI ст. тут почалася Реформація. Разом з тим, у XX ст. саме в Німеччині виник фашизм і звідси розпочалася друга світова війна. Після поразки в ній країна розділилась у 1949 р. на дві частини: західну -- Федеративна Республіка Німеччини (ФРН) і східну -- Німецька Демократична Республіка (НДР), які опинилися в різних соціально-економічних світових системах. У 1990 р. відбулося їх об'єднання, фактично поглинання Східної Німеччини Західною.

Сучасна Німеччина входить до шести головних індустріально розвинених країн. За кількістю населення і економічним потенціа-лом вона поступається лише СІЛА та Японії, а в ЄС і Західній Європі займає перше місце.

Склад території та економіко-географічне положення

Німеччина лежить у центрі Західної Європи між Північним і Балтійським морями на півночі й Альпами на півдні. Через її територію проходять важливі трансєвропейські шляхи як широтного, так і меридіонального напрямків. Північний і південний кордони країни збігаються з природними рубежами, західні й східні відкриті і не раз являли собою театри воєнних сутичок.

Найважливішою особливістю географічного положення Німеччини є розташування її між економічно високорозвиненими країнами на заході та менш розвиненою частиною Європи на сході. Політика «Дранг нах Остен» (натиск на схід) проводилась нею, починаючи з X ст., майже 500 років, супроводжуючись колонізацією і заселенням захоплених земель.

До XIX ст. територія Німеччини складалася з 300 світських і духовних держав-князівств і 50 імперських міст, які формально входили до складу «Священної Римської імперії германської нації». Германська імперія, в яку вони були об'єднані в 1871 р., мала площу 541 тис. км2. У 1918 р. вона скоротилась до 471. З 70 тис. км , утрачених у 1918 р., Лотарингія і Ельзас були повернені Франції, Північний Шлезвіґ -- Данії, а 46 тис. км кв. (Познань, Західна Пруссія, Данцигський коридор і Верхня Сілезія) відійшли до заново створеної Польщі. З 115 тис. км кв., втрачених у 1945 р., 15 тис. км кв. відійшли до колишнього СРСР (Калінінградська область Росії і Клайпедська округа Литви), а решта до Польщі (Східна Померанія, Південь Східної Пруссії, Нова Марка і Сілезія).

Клімат

Клімат Німеччини помірний, з середньорічною тем-пературою біля +9°С. У північному регіоні відчутний морський вплив, що і пом'якшує погодні умови. В центральній частині країни клімат континентальний: зима холодніша, а літо тепліше. Найтепліше літо -- в Рейнській долині (там луги і поля зеленіють навіть взимку), а найхолодніші зими -- в Альпах, на півдні країни. Сніг буває рідко і тримається недовго. Опадів випадає на рівнинах 500-600 мм в рік, в горах -- 900-1100 мм (у вигляді снігу).

Флора

Близько 30% території Німеччини покрито ліса-ми, зосередженими в основному в південній частині країни. Близько двох третин лісів -- хвойні, одна третина -- листяні, тут виростають береза, бук, дуб і горіх.

Фауна

Тваринний світ Німеччини не дуже різноманітний. Найбільш часто зустрічаються, -- олень, дикий кабан, заєць, вовк, лисиця, куниця, борсук. Серед нечисленних рептилій виділяється гадюка. Через країну зазвичай мігрує велика кількість переліт-них птахів. У прибережних водах водяться оселедець, тріска, камбала, морський окунь, в річках країни -- короп, фо-рель, сом.

Річки і озера

Територія багата на річки. Унікальною є наявність п'яти значних річок, які перетинають Північну і Середню Німеччину з півдня на північ паралельно одна одній. Довжина Рейну в межах країни 865 км, Дунаю -- 647 км. Рейн і Одер, як прикордонні річки, мають міжнародний режим. З давніх часів густа річкова система та Долини виконують важливі транспортні функції. Річки замерзають ненадовго (Рейн не більше ніж на місяць і то не щороку). Крупних озер в небагато -- найбільше озеро Боденське, частина якого знаходиться також в Австрії і Швейцарії.

Господарська оцінка природних умов і ресурсів

За характером поверхні Німеччину можна поділити на три частини:

1. Північно-німецька низовина (до 200 км завширшки).

2. Середньонімецькі гори (Рейнські, Сланцеві, Гарц, Тюрінґенський Ліс і Рудні).

3. Південна Німеччина (Шварцвальд, Швабський Альб, Франконський Альб, Баварський Ліс і Баварське плоскогір'я).

Гори Середньої і Південної Німеччини є середньовисотними і не створюють серйозних перешкод для економічної діяльності. Тільки на півдні, на кордоні з Австрією, на територію Німеччини заходить гірський масив Альп (так звані Баварські Альпи).

Головним мінеральним багатством країни є кам'яне (Рурський і Саарський басейни) і буре (Нижньорейнський, Галле-Лейпцизький і Нижньолаузицький басейни) вугілля. Рурський басейн за виявленими запасами (понад 130 млрд т) є найбільшим у Західній Європі. Проте вугілля тут залягає на значній глибині й умови його залягання складні. За покладами калійної солі (між річками Везер і Зале) Німеччина займає одне з перших місць. Родовища інших корисних копалин, крім будівельних матеріалів, або незначні, або вже вичерпані.

Ліси займають 1/4 площі країни. Значні території охороняють - Перші національні парки (Баварський Ліс і Берхтесгаден) створені в 70-х роках. Німеччина має чимало районів з рекреаційними курсами. Долина Рейну, Баварські Альпи, Гарц і Саксонська Швейцарія відомі в світі своїми мальовничими ландшафтами. Внаслідок надмірної концентрації промислової діяльності Німеччина, особливо такі райони, як Рур і Галле-Лейпцизький, а також ріки Рейн і Ельба, зазнали великого забруднення. Проблему екологічної чистоти Руру і Рейну можна вже вважати вирішеною.

Населення

Незважаючи на величезні людські втрати у другій світовій війні (10 млн чоловік), Німеччина швидко відновила чисельність свого населення. Цьому сприяло і повернення 11 млн німців з територій, що відійшли до цих держав. Повернення «етнічних» німців продовжується і тепер, в основному з Росії. Водночас Німеччина (і Західна, і Східна) була першою з розвинених країн, де в кінці XX ст. природний приріст став нульовим або навіть від'ємним. Це супроводжувалось залученням іноземних робітників (турків, італійців, греків). їх у Німеччині було більше, ніж у будь-якій іншій країні Європи: в окремі роки понад 6 млн чоловік (із сім'ями). В 90-х роках важливим елементом іноземної робочої сили стали вихідці з території Східної Європи і колишнього СРСР.

Німеччина -- етнічно однорідна країна. Німецька мова належить до германської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Крім німців, нею розмовляють австрійці, германо-швейцарці, люксембуржці, тобто сусідні народи. За своєю релігією німці південних районів є католиками, північних -- протестантами. До другої світової війни Німеччина належала до країн зі значним єврейським населенням (560 тис. чоловік), майже всі вони або емігрували, або були знищені в концтаборах у роки війни.

Колоніальна імперія Німеччини була невеликою і короткочасною. І все ж за кількістю емігрантів у XIX і на початку XX ст. країна поступалась лише Великобританії. В 1841-1900 рр. за кордон, насамперед у США, виїхало 4,8 млн чоловік. Значна частина сучасних американців і канадців серед своїх предків називають вихідців з Німеччини. Районами німецької еміграції були також Бразилія, Аргентина і Південна Африка.

Середня густота населення 230 чоловік на 1 км кв. Найвища вона в басейні Рейну і в Середній Німеччині. 87 % населення живе в містах, серед яких виділяються Берлін, Гамбург і Мюнхен, як «міста-мільйонери», і ще 13 міст, населення кожного з яких становить більш як 500 тис. чоловік. Гамбург, Мюнхен і Франкфурт-на-Майні віднесені до сімки євроміст «вищої ліги».

У Німеччині немає одного домінуючого центру на зразок Лондона у Великобританії чи Парижа у Франції. Це пояснюється політичною роздробленістю країни в середні віки і з 1949 по 1990 р. Але в Німеччині знаходиться найбільша в Європі агломерація міст -- Рурська, яка утворилася на базі вугільного басейну і комплексу важкої промисловості.

За віком міста Німеччини можна поділити на дві групи. Західні (кордоном є долини Рейну і Дунаю) входили в орбіту Римської імперії, їхній вік сягає двох тисяч років. Інші, де в римські часи мешкали германські і слов'янські племена, виникли пізніше -- приблизно тисячу або трохи більше років тому. Специфічним є те, що серед німецьких міст багато колишніх князівських столиць. Вони багаті на історичні та культурні пам'ятки, що нагромаджувалися протягом сторіч.

Міста Німеччини зазнали величезних руйнувань під час другої світової війни: на сході в наземних боях, на заході -- від повітряних нальотів. Далеко не все відновлено. Багато архітектурних і художніх скарбів загинуло назавжди. Проте і зараз німецькі міста вирізня-ються своїми пам'ятками минулого, охайним виглядом і сучасною інфраструктурою.

У сільській місцевості є хутори, села. Як правило, в них перева-жає міський спосіб життя. В цілому Німеччина має один з найвищих життєвих стандартів у світі.

Загальна харак-теристика господарства

Економіка Німеччини є сучасною і багатога-лузевою. Позиції державного сектора в ній мінімальні. Серед найбільших корпорацій: телекомунікаційна «Дойче телеком», автомо-більні «Даймлер-Бенц» і «Фольксваґен», електротехнічна і електрон-на «Сіменс», хімічні «Байєр» і БАСФ, фінансова «Дойче Банк» та ін. У сільському і лісовому господарстві та в рибальстві зайнято 4 % працюючого населення і вони дають 2 % ВНП, в промисловості й будівництві -- по 39 %, у третинному секторі -- 57 % і 60 %. Порівняно з Великобританією, Францією та США частка зайнятих У Німеччині в нематеріальному виробництві є меншою. Німеччина відзначається своїм промисловим потенціалом, але її позиції у сфері високих технологій слабші.

Німецька економіка значною мірою орієнтована на експорт. Сума вартості експорту та імпорту становить половину ВНП. Країна має активний торговий баланс. В експорті домінують автомобілі, верста-ти й інше виробниче обладнання, хімічна продукція та електро-техніка. Основу імпорту становлять, крім промислових виробів, також паливо, руди, деревина, волокна, продовольство.

Для Німеччини сферою її зовнішніх інтересів завжди була Європа. І тепер головними її торговими партнерами є країни Захід-ної Європи, особливо ЄС. Економічні стосунки східного напрямку також не можна не брати до уваги. Німеччина була основним торговим партнером царської Росії в 1913 р. і СРСР -- у 1939 р. В 1989 р. Західна Німеччина була основним торговим партнером СРСР серед капіталістичних країн, а Східна --серед соціалістичних. В 90-х роках банки і корпорації Німеччини почали активно діяти в країнах Східної Європи і колишнього СРСР. Німеччина є важливим потен-ційним торговим партнером самостійної України. В 1995 р. її частка в зовнішньому торговому обігу України була вже досить значною і становила 4,7 %.

Після другої світової війни Німеччина була розділена на дві частини, які змушені були не тільки відновлювати зруйноване гос-подарство, а й змінювати його структуру, компенсуючи втрачених постачальників і втрачені ринки збуту. Великою мірою це здійсню-валося за допомогою СІЛА на заході та СРСР на сході. Західна Німеччина залишилась країною з ринковою економікою. У Східній Німеччині провідні позиції зайняв державний сектор. Після об'єд-нання Німеччини в 1990 р. перед нею постало питання уніфікації господарського комплексу. Вона здійснюється власними силами і відбувається шляхом стикування інфраструктури, ліквідації неконку-рентоспроможних виробництв і трансформації соціально-економіч-ної системи на сході.

Промисловість

Німеччина має розвинену енергетику. Го-ловним напрямом змін у структурі енергоба-лансу після другої світової війни став перехід на імпортну нафту і природний газ, частка яких зросла до 50 %. Видобуток місцевого твердого палива, з яким раніше ототожнювалась могутність німець-кої економіки, скорочується. Проте і зараз Німеччина залишається однією з найбільших його виробників. Щорічно добувають 70-75 млн т кам'яного вугілля (в 1960 р. -- 140) і 240 млн т бурого (в 1989 р. -- 410).

Щорічний імпорт нафти досягає 100 млн т, природного газу -- 75 млрд м куб, власний їх видобуток, відповідно, 3 млн т і 20 млрд м куб. Імпортна нафта надходить через власні та іноземні порти. Діють нафтопроводи: Роттердам -- Рур -- Франкфурт-на-Майні, Марсель -- Карлсруе -- Інґольштадт, Ґенуя -- Інґольштадт, Трієст -- Інгольіптадт, Вільгельмсгафен -- Рур, Росток -- Шведа -- Галле. Головні нафтопереробні заводи зосереджені в Рурі, Карлсруе, Інґольштадті та Гамбурзі. Природний газ трубопроводами надходить з Нідерландів, морських родовищ Норвегії та з Росії транзитом через Україну.

Виробництво електроенергії становить понад 570 млрд кВт год на рік, з них 1/3 дають АЕС. Атомні електростанції діють в усіх районах Західної Німеччини від Нижньої Саксонії до Баварії. АЕС «Норд» на сході закрита.

Обробна промисловість. Промисловий переворот у Німеччині відбувався в середині XIX ст. і вже враховував досвід Великобританії. Перевага одразу ж була надана важкій промисловості. Умовами для цього стали рурське й сілезьке кам'яне вугілля, буре вугілля, калійні й кам'яні солі Середньої Німеччини, лотаринзькі залізні руди, кон-трибуція з Франції, а також наявність широкої мережі університетів, бурхливий розвиток природничих і технічних наук. Ринком збуту була сама важка промисловість, а також урядові воєнні замовлення перед першою та другою світовими війнами.

І зараз Німеччина серед головних розвинених країн за своїм проми-словим потенціалом поступається лише США і Японії. Проте частка новітніх наукоємних галузей тут нижча, ніж у Великобританії та Франції, не кажучи вже про США. Як країна, що зазнала поразки у другій світовій війні, Німеччина втратила спадкоємність зі своїми колишніми успіхами в атомній, аерокосмічній і телекомунікаційній галузях, кібернетиці, медицині й біології. Найбільші її досягнення -- у традиційних галузях: машинобудуванні та хімічній промисловості. Характерним є першокласний технічний рівень і якість виробів, висока кваліфікація інженерів і робітників. У структурі промислової продукції 1/3 становлять базові продукти промислового призначен-ня, 1/3 -- машини, обладнання і транспортні засоби, 1/3 -- споживчі товари широкого вжитку.

Металургія сконцентрована в Рурі. Залізну руду Імпорту-ють переважно зі Швеції. Щорічна виплавка сталі -- 40 млн т (в 1969 р. -- 50 млн т). Рур є також головним районом виплавляння алюмінію (1260 тис. т на рік), кольорових і легуючих металів.

Основними районами хімічної промисловості стали Північний Рейн-Вестфалія, Галле-Лейпцизька зона, конур-бації Франкфурте і Мангейма. Виробництво дуже диверсифіковане і третина його йде на експорт. За обсягом продукції хімічної промисловості Німеччина поступається лише США, а за її експор-том займає перше місце.

Машинобудування виробляє практично все -- двигуни і турбіни, сільськогосподарську техніку, метало- і деревообробні верстати, обладнання для текстильної, шкіряно-взуттєвої, харчової, поліграфічної та інших галузей. Електротехнічне та електронне машинобудування найбільше випускає промислової і побутової електротехніки, засобів зв'язку. Німеччина славиться точними приладами, інструментами і оптикою.

У виробництві транспортних засобів переважає випуск автомо-білів. Виробляють 4,6 млн автомобілів на рік, половина з них

експортується. Занепад суднобудування в розвинених країнах Захід-ної Європи торкнувся і Німеччини, проте вона продовжує залиша-тися першою в Європі і третьою в світі суднобудівною країною. Ця галузь зосереджена в портових містах як Західної, так і Східної Німеччини. Загальний тоннаж суден, що їх щорічно спускають на воду, досягає 0,8--1,0 млн брутто-тонн.

Спеціалізація центрів машинобудування Німеччини, як правило, широка. Підприємства однієї і тієї ж галузі розкидані по різних містах, і навпаки, в одному місті зосереджуються десятки підпри-ємств різного профілю. Так, автомобільні заводи діють у двох з половиною десятках міст. Таке явище є типовим для індустріально розвинених країн.

За вартістю машинобудівної продукції в розрахунку на одного жителя і за її експортом Німеччина посідає перше місце в світі.

Важливе значення мають галузі промисловості, що виробляють товари широкого вжитку. На ринках Європи користуються попитом музичні інструменти, хутряні вироби, фарфор, мережива, друкована продукція, мисливська зброя тощо. Особливе місце займає пивова-ріння. За виробництвом пива Німеччина поступається лише США, а за споживанням його на душу населення і експортом стоїть на першому місці. Як у Франції вино, пиво в Німеччині -- не просто напій, це важливий елемент способу життя. Країна виробляє 13 млн т паперу і картону на рік (перше місце в Європі).

Обробна промисловість розміщена практично по всій території країни. В XIX ст. головними районами її зосередження були Вестфалія, Саксонія і Сілезія (нині територія Польщі). Згодом до них приєдналися Берлін, Гамбург та інші північні міста. В другій половині XX ст. відбувався своєрідний «рух на південь» -- у Прирейнський Південний Захід і в Баварію. Більш рівномірне розміщення обробної промисловості стало наслідком зменшення її залежності від сировинних баз і комплексу важкої промисловості Руру.

Сільське господарство

Німеччина має добре розвинене і дуже інтенсивне сільськогосподарське виробницт-во. Як орні землі використовують 12 млн га, під пасовища -- 6 млн га. В розрахунку на одного жителя це навіть менше, ніж у Великобританії. Після об'єднання країна пере-творилася на найбільшого (разом з Францією) сільськогосподар-ського виробника Західної Європи. Проте вона забезпечує власні потреби лише на 2/3. Як і Японія, Німеччина залишається найбіль-шим у світі імпортером продукції сільського господарства. Вона довозить не тільки продукти тропіків і волокна, але й зерно (кормове й продовольче), олію, м'ясо, овочі, фрукти.

Особливості земельних ресурсів, кліматичні і ґрунтові умови, а також висока платоспроможність населення зумовили тваринницьку орієнтацію в структурі галузі. Цей сектор дає 4/5 вартості продукції. Німеччина виділяється поголів'ям великої рогатої худоби і свиней, виробництвом м'яса (90 кг на рік на кожного жителя), масла і твердих сирів. Із зернових вирощують пшеницю, ячмінь, жито. Пшениця є головною зерновою культурою, але роль її менша, ніж у франції та Великобританії. Важлива також роль жита (колись це був головний хліб німців). Німеччина є великим виробником картоплі, цукрових буряків, фруктів (особливо яблук), овочів і винограду. «Національною» культурою став хміль, що використовується для пивоваріння.

ферми не мають вузької спеціалізації. В різних районах -- свої форми ведення господарства. Найбільш ефективними сільськогос-подарськими територіями вважаються: південна окраїна рівнинної Півночі -- найбільший ареал родючих земель, що простягнувся від Маасу до Ельби; річкові долини середньонімецьких гір і середньо-висотні плоскі рівнини Південної Німеччини.

Вилов риби -- 400 тис. т. Лісозаготівлі -- 38 млн м куб.

Транспорт

Транспортна система Німеччини розвинена, сучасна, комплексна і густа. Вона виконує не тільки внутрішні функції, а й здійснює міжнародний транзит насе-лення і вантажів. Це випливає з центрального положення країни в Європі. Транспортна інфраструктура продовжує вдосконалюватись. Німеччина бере участь у створенні європейської системи автострад і трансєвропейських швидкісних залізниць.

Переміщення вантажів здійснюється залізницями, автомобілями, трубопроводами і водними шляхами, людей -- автомобілями, залізницею і авіатранспортом. У країні зареєстровано понад 40 млн легкових і 3 млн вантажних автомобілів. Німецька «Люфтганза» є однією з найбільших і найдосконаліших авіакомпаній світу. Вона здійснює польоти як у національних межах, так і в усі куточки Землі.

Специфікою Німеччини є розвинений внутрішній водний транспорт, який здійснює 1/5 перевезень вантажів. У цьому країна поступається лише СІЛА. Найважливіша роль належить системі Рейну, завдяки якому Рур і Південний Захід мають дешевий вихід через Нідерланди У Північне море. Рейн -- одна з найзавантаженіших річок світу, на нідерландсько-німецькому кордоні щороку ним проходить близько 130 млн т вантажів. Канал Рейн -- Емс -- Везер дав вихід Руру до Північного моря в межах національної території. Середньонімецький канал від Рейну до Одеру перетнув країну із заходу на схід, з'єднавши всі північні річки і перетворивши їх на єдину водну систему. І, врешті-решт, закінчений у 90-х роках канал Рейн -- Майн -- Дунай, з'єднавши Північне і Чорне моря, створив трансєвропейську водну магістраль.

Німеччина має широкий вихід у Північне й Балтійське моря. Кільський канал, що їх з'єднує, як міжнародний займає третє місце, але значення його набагато менше, ніж Суецького і Панамського. Довжина каналу 98 км, річний вантажообіг -- 65 млн т. Більшість вантажів іде в східному напрямку. Поромні переправи з'єднують Німеччину з Данією (о. Зеландія), Швецією і Фінляндією, а також з Литвою. Серед численних морських портів країни найбільшими є Гамбург і Бремен. Хінтерландом Гамбурга є весь басейн Ельби і Одеру, включаючи території Чехії і польської Сілезії. В роки роз'єднаної Німеччини Гамбург його практично втратив, але все ж таки залишився серед найбільших портів світу. Значення Бремена підсилюють його спеціалізовані аванпорти: Вільгельмсгафен, Бремергафен, Куксгафен. Та чи не найбільше значення для Німеччини має нідерландський порт Роттердам, хінтерландом якого є весь ба-сейн Рейну.

До другої світової війни центром транспортних зв'язків країни був Берлін. У роки роз'єднаної Німеччини він втратив ці функції. Характерною стала наявність локальних транспортних вузлів.

Визначні пам'ятки

Країна багата історичними і куль-турними пам'ятками. У Берліні -- Музей культурних скарбів Пруссії, музей Пергамський, Музей Воде, Замок Шарлоттенбург, де в палаці XVII ст. розміщено декілька музеїв, палац і парк Сан-Сусі, Бранденбурзькі во-рота і арсенал, собор Св. Миколи, будівля рейхстагу, найбільший в світі зоопарк. У Лейпцігу -- цитадель, Стара ратуша, вежа «Битва народів». У Дрездені -- палац Цвінгер із знаменитою картинною галереєю, скарбницею і Музеєм зброї. У Кельні -- один з найбільших в світі готичних соборів, церква Санкт-Гереон. У Бон-ні -- Будинок-музей Бетховена. У Веймарі -- Будинок-музей Гете, в Майсені -- старе місто-музей, фарфорова фабрика-виставка і багато іншого.

Корисна інформація для туристів

Вихідний день для музеїв, як правило, понеділок. Решту днів тижня стандартні години роботи музеїв -- з 9.00 до 18.00. Можлива обідня перерва. У вівторок і середу багато музеїв працюють допізна.

При розмові потрібно звертатися до співбесідника, згадуючи його ім'я або посаду. Якщо вони невідомі, то можна нази-вати його «HerrDoctor!». Слово «доктор» не зарезервоване, як у нас, тільки для медиків, а уживається у будь-якому випадку при вказівці спеціальності або професії.

Перш ніж випити, піднімають келих і чокаються з сусідом по столу (хоча, наприклад, у Франції піднімають келих, але не чокаються).

У ресторані вітають всіх оточуючих, навіть незнайомих, виразом «Mahlzeit», що, приблизно, означає, «Смачного».

Курортні міста -- Асхен, Вісбаден, Баден-баден (центр туризму в горах Шварцвальд) і ін. Найбільш цікаві свята і фестивалі: у Хамельні влітку кожної неділі опівдні проходить процесія на честь порятунку від щурів легендарним дударем; у Бінгені-на-Рейні -- виноробницькі фестивалі; Октоберфест -- всесвітньо відомий мюнхенський фестиваль пива; фестиваль музеїв у Франкфурті; Міжнародна ви-ставка квітів в Ерфурті і ін.

Внутрішні відмінності й міста

Територія Німеччини, яка знаходиться в центрі Європи, давно і ґрунтовно освоєна людиною. Незважаючи на значні регіональні особливості, великих відмінностей у рівнях розвитку території немає. Для внутрішніх потреб країну поділяють на 16 земель. У підручнику їх згруповано в шість районів: Північна Німеччина, Північний Рейн-Вестфалія, Прирейнський Південний Захід, Баварія, Саксонсько-Тюрингський, Бранденбург і Берлін.

Північна Німеччина (землі Нижня Саксонія, Шлезвіґ-Гольштейн, Мекленбурґ-Передня Померанія і міста Гам-бург та Бремен, яким надані права земель) --це 1/4 території країни. В природному відношенні район майже збігається з Північнонімецькою низовиною. Важливою його рисою є приморське положення.

Район виділяється значним розвитком сільського господарства і торгово-транспортною діяльністю. Його промисловий розвиток є нижчим від середнього. Північна Німеччина виробляє понад 3/10 сільськогосподарської продукції країни. Молоко, м'ясо, жито, кар-топля, цукрові буряки, рапс і трави -- головні місцеві продукти і культури. Транспорт охоплює наземну, внутрішню водну і морську інфраструктуру. В цілому густота населення і рівень економічної діяльності зменшуються в напрямку із заходу на схід. Якщо Нижня Саксонія належить до земель з середнім рівнем розвитку, то Мекленбурґ-Передня Померанія вважається найменш розвиненою в країні.

Міста Північної Німеччини поділяють на дві групи: приморські і внутрішні. Приморські -- це порти, які виникли в гирлах річок уздовж узбережжя. Впродовж трьох сторіч (1370-1670 рр.) вони були об'єднані в Ганзу («Союз»), яка монополізувала торгівлю в Північній Європі. І нині торгово-портові функції в них є головними. Розвинені також переробка імпортних товарів, машинобудування, особливо суднобудування. Чимало тут морських курортів і центрів туризму.

Емден у гирлі річки Емс одержав назву «порт для Рура». Через нього транспортують руду і ліс, сюди підведено газопровід з Пів-нічного моря. Тут же починається вхід у канал Дортмунд--Емс. В Емдені виготовляють кораблі й автомобілі. Вільгельмсгафен -- найбільша військово-морська база Німеччини часів першої та другої світових воєн. Це єдиний німецький порт, здатний приймати тан-кери будь-якого розміру. Зараз це найзначніший німецький пор-товий термінал, звідки починається нафтопровід до Руру.

Бремен на річці Везер, за 72 км від Північного моря, -- важливий центр суднобудування, торгівлі і промисловості. Відомий у минулому як ганзейське місто, а потім своїми зв'язками з Новим Світом. Через нього йшов головний потік німців, які емігрували за кордон. Імпорт «колоніальних товарів» (чай, кава, тютюн, бавовна) та їх переробка важливі для міста і нині. Бремен -- традиційний центр суднобуду-вання. До поразки Німеччини в 1945 р. це був також один з найбільших центрів авіаційної промисловості. Останнім часом виробництво літаків поновилось і доповнилось космічною технікою. Тут же в 60-ті роки побудовано єдиний після війни новий мета-лургійний комбінат.

Гамбург (1,6 млн жителів) -- важливий промисловий центр Німеччини й один з найбіль-ших морських портів Європи і світу. До другої світової війни Гамбурґ називали «другим містом країни» після Берліна, а в Західній Німеччині це було найбільше промислове місто. Гамбурґ роз-ташований на берегах річки Ельби за 110 км від Північного моря. Це перш за все порт, найбіль-ший в країні, і його промисловість так чи інакше пов'язана з портовою діяльністю: переробка імпортного продовольства, руд металів, дереви-ни, целюлози тощо; нафтопереробка і нафто-хімія, суднобудування (атомні судна, бурові плат-форми) і судноремонт. Нині все це дедалі більше доповнюється новітніми галузями машинобудування (аерокосмічне і електронне). До того ж, це місто міжнародних заходів, засобів масової інформації (газет, журналів, рекламних агентств, радіо і телебачення), численних культурних установ. Місто вважається одним з найзеленіших і найбагатших на рекреаційні території.

Порти Балтійського узбережжя Німеччини значно поступаються її портам на Північному морі. Раніше головними тут були Штеттін (Щецін), Данціґ (Ґданськ) і Кенігсберг (Калінінґрад), які тепер належать Польщі і Росії. Серед сучасних німецьких портів виділя-ються Любек, з'єднаний каналом з Ельбою, і Росток. Місто Любек -- засновник і «Король Ганзи», багате на тогочасні пам'ятки.

Внутрішні міста Північної Німеччини виникали на межі низови-ни і гір. Це була смуга не тільки родючих земель, а й різноманітних корисних копалин (цинк, свинець, залізні руди, калійна і кам'яна сіль, нафта і природний газ). Зараз їх поклади практично вичерпані, але в минулому вони відіграли значну роль. Тут же проходить траса Середньонімецького каналу. Найбільшим є місто Ганновер -- значний промисловий і торговий центр, відомий своїм щорічним промисловим ярмарком. В його оточенні привертає увагу Вольфсбурґ. Це «автомобільна столиця» Німеччини з заводами корпорації «Фольксваґен». Будівництво її почалося ще в 30-ті роки XX ст. і розглядалось як своєрідний виклик американському Детройту і ком-панії «Форд».

Північний Рейн-Вестфалія. Це 10 % території (34 тис. км кв), 22 % населення (17,5 млн чоловік) і 25 % промислової продукції Німеччини. Земля Північний Рейн-Вестфалія є важливою сільськогосподарською територією. Тут же знаходяться Ахейський (Нижньорейнський) буровугільний басейн, багато підприємств текстильної і харчової промисловості, бальнеологічні і кліматичні курорти, історичні та культурні центри. Але уособлює цю територію Рур (назва походить від назви річки) -- одна з найбільших концентрацій промисловості в світі. Природною його основою став Рурський кам'яновугільний басейн, який займає площу 140 х 30 км між двома невеличкими правими притоками Рейну -- річками Ліппе і Рур, на кордоні Північнонімецької низовини і Рейнських Слан-цевих гір.

У кінці XIX і в першій половині XX ст. тут на базі місцевого вугілля і довізної залізної руди склався вугільно-металургійний ком-плекс, який стали вважати класичним, а назва «Рур» стала загаль-ною. Комплекс включає видобування вугілля, коксохімію, електро-енергетику, чорну і кольорову металургію, металообробку і важке металомістке машинобудування (рейки, труби, сталеві конструкції,

обладнання для шахт, кар'єрів, металургійних і машинобудівних заводів, рухомий склад залізниць тощо), а також виробництво це-менту і скла. Залізна руда в Рурі довізна. З 1871 по 1918 р. її доставляли з Лотарингії, а після 1918 р. --зі Швеції. Промисловість Руру спричинила будівництво автострад, залізниць і водних шляхів, включаючи канали.

Майже 100 років Рур уособлював індустріальну міць Німеччини, був базою підготовки двох світових воєн і «німецького дива» в 50-ті роки. Світова криза вугільних районів 70-х років XX ст. не обминула і Рур. Пророкували його повний занепад. Але Рур вистояв і залишається найважливішим промисловим районом світового зна-чення.

Старі традиційні галузі Руру продовжують існувати, але їх віднос-ні і абсолютні розміри зменшились. Різко зменшилась і зайнятість у них. Натомість сотні тисяч робочих місць були створені в новітніх галузях. Коксохімію замінила нафто- і газохімія. Отримали розвиток автомобілебудування, виробництво комп'ютерів та іншої електротех-ніки, видавнича справа, страхування, рекреація і туризм. Сучасний рурський індустріальний ландшафт значно відрізняється від колиш-нього вугільно-металургійного.

Рур -- це найбільша в Європі агломерація промислових міст, які зрослися одне з одним. На площі 7330 км2 зосереджено 8,5 млн жителів. Найбільшими містами є Дуйсбурґ, Гессен, Бохум, Дортмунд, Дюссельдорф. Між ними багато спільного і одночасно кожен має своє обличчя. Дуйсбурґ -- «ворота Руру» на Рейні -- річковий порт з вантажообігом понад 50 млн т щороку. Гессен -- «місто сталі», «місто Круппа» -- найбільший виробник озброєння в першу і другу світові війни, а тепер «енергетична столиця» Німеччини. Дюссель-дорф також промислове місто, але його структура більш диверсифікована і, головне, це фінансово-банківський центр -- «сейф Руру».

Серед інших міст району привертають увагу Кельн, Бонн і Ахен, відомі ще з часів Стародавнього Риму. Кельн -- велике промислове місто (електротехнічне і транспортне машинобудування, нафтохімія в передмісті Леверкузен із заводами концерігу «Байєр») і одночасно торгово-фінансовий, транспортний і культурний центр. Кельнський собор -- найвідоміша пам'ятка архітектури. Бонн -- колись малень-ке провінційне містечко -- в 1949--1990 рр. був столицею Західної Німеччини. Ахен, який розташований на кордоні Німеччини, Нідерландів і Бельгії, -- колишня столиця Імперії Карла Великого, бальнеологічний курорт, вузівське і туристичне місто.

Прирейнський Південний Захід охоплює чотири землі: Саар, Гессен, Рейнланд-Пфальц і Баден-Вюртемберґ. Спільним для них є розташування в долині Рейну і його приток -- Мозеля, Майну, Неккару. Якщо не брати до уваги Саару -- «Руру в мініатюрі», то Південний Захід практично не має родовищ корисних копалин. Це стримувало його розвиток у минулому.

Сучасний Південний Захід є утворенням другої половини XX ст. і зараз виступає як найрозвинутіша і найбільша за своїм економічним потенціалом частина Німеччини. Тут зосереджено 1/4 населення, сільськогосподарського і промислового виробництва.

Швидкому розвитку району після другої світової війни сприяли відсутність кризових галузей важкої промисловості, наявність знач-ної кількості міст, численних наукових лабораторій і університетів, наявність резерву робочої сили і традицій ремісничого виробництва в сільській місцевості, а також сучасні можливості транспортування енергоресурсів. Післявоєнний розвиток Прирейнського Південного Заходу компенсував Західній Німеччині втрачені на сході території з їх складним і точним машинобудуванням, хімічною продукцією і виробництвом споживчих товарів. Район має контакти у сфері наукоємних виробництв і новітніх наукових досліджень з сусідніми територіями Франції і Швейцарії, зокрема з містами Страсбург і Базель.

Специфіка сільського господарства Південного Заходу -- наяв-ність виноградарства і виноробства. Вина долини Рейну і Мозеля мають світову славу. Підвищена роль вирощування овочів, плодів і тютюну. В промисловому відношенні район є найбільшим у Німеч-чині виробником машин і хімічних товарів. Домінують неметаломісткі галузі машинобудування: виготовлення складного промисло-вого обладнання, автомашин, електротехніки і електроніки, точної механіки і оптики. Вони зосереджені в агломераціях Франкфурта, Мангейма і, особливо, Штутґарту. Зокрема, автомобільні заводи є в кожній агломерації. Хімічна промисловість найбільше розвинута навколо Мангейма. Комплекс хімічних заводів концерну БАСФ у Людвігсгафені, до якого йде нафтопровід з Марселя, є одним з найбільших у світі. Традиційними залишаються для району галузі текстильної, деревообробної, паперової і харчової промисловості.

Прирейнський Південний Захід виділяється в Німеччині наяв-ністю багатьох наукових лабораторій і університетів. Серед них -- центр досліджень у галузі ядерної фізики в Карлсруе та університети Ґеттінґена, Гейдельберга, Тюбінґена і Фрайбурґа. Район багатий також на рекреаційні ресурси, включаючи мінеральні джерела і курорти. Долини Рейну, Мозеля, Майну і Неккару, гори Шварцвальд і Боденське озеро стали важливими туристичними зонами. Туристів приваблюють і такі маршрути, як «Німецький виноградний шлях», «Німецька дорога казок і легенд», «Романтичний шлях» тощо.

Більшість міст Прирейнського Південного Заходу виникли ще за часів Стародавнього Риму. Вони багаті на пам'ятки минулого і культурні заклади. Трір є найстарішим містом Німеччини, Баден-Баден і Вісбаден -- відомі курорти, Гейдельберг -- центр найстарішого університету, який засновано в 1386 р. Найважливішими містами тут є Франкфурт і Штутґарт. Кожне з них стало центром великої промислової зони.

Франкфурт-на-Майні розташований за 30 км від місця впадіння Майну в Рейн. Проми-слова агломерація, що його оточує, налічує 2,5 млн чоловік. Франкфурт називають містом банків, ярмарків і хмарочосів. За час роз'єднаної Німеччини він перебрав на себе від Берліна функції фінансової столиці і найбільшого транс-портного вузла. Цьому сприяли його попередній розвиток (середньовічні ярмарки і банкірські контори) та розміщення в центрі так званого «франк-фуртського хреста» -- перехрестя широтних і меридіональних шляхів.

У Франкфурті знаходяться Німецький феде-ральний банк і ще три найбільші банки країни, фондова і валютна біржі, сотні німецьких та іно-земних фінансових закладів. Тут проходять щорічні промислові ярмарки, а раз на два роки -- виставки автомобілів. Щорічний книжковий ярма-рок вважають за найбільшу експозицію книг у світі. В промисловості міста головну роль відігра-ють підприємства електротехніки і електроніки, хімічної промисловості. В передмісті Рюссельсгайм -- головні заводи автоконцерну «Опель», в Ганау -- атомна промисловість.

Стратегічне розташування Франкфурта було помічене вже за часів Стародавнього Риму. Зараз залізниці і автостради з'єднують місто з усіма частинами Західної Європи, а його аеро-порт за розмірами пасажирообігу конкурує з Лондоном і Парижем. У місті багато історичних і архітектурних пам'яток. Тут у свій час коронува-лись німецькі кайзери. Особливістю його сучас-ної забудови є найвищі в Німеччині хмарочоси.

Штутґарт -- одне з найбільших промислових міст Німеччини. Основний його профіль -- автомобілебудування, електротехніка і електроніка, комп'ютери, точні інструменти і оптика. В його перед-містях розташовані заводи концерну «Даймлер-Бенц», а його ото-чення, як і сусідня Швейцарія, -- історичний район виробництва годинників. Штутґарт -- центр видавничої справи і поліграфії, звідси виходить 1/5 книжкової продукції Німеччини.

У свій час Штутґарт був столицею герцогства, а потім королівства Вюртемберг. В його музеях зібрано чимало художніх цінностей. У місті зберігся королівський палац та інші пам'ятки архітектури.

Баварія -- найбільша за площею земля Німеччини -- і зараз ще вважається природною, історичною і економічною своєрідністю. В її рельєфі переважають плоскогір'я і гори, головна водна артерія -- Дунай -- тече не на північ, а на схід. Баварія була окремим королів-ством аж до 1918 р. Брак корисних копалин обумовлював навіть у першій половині XX ст. аграрну спеціалізацію і бідність населення. Швидкий розвиток землі припадає на роки другої світової війни і післявоєнні роки. Наявність дешевої робочої сили та імпортна нафта відіграли в цьому суттєву роль. Зараз Баварія займає третє місце в Німеччині за сільськогосподарським і промисловим потенціалом.

У структурі сільського господарства найбільше значення має молочне тваринництво (виготовляють масло і тверді сири). Характерними культурами є пшениця, ячмінь і хміль. За кількістю пивоварних заводів, за розмірами пивоваріння і спожи-вання пива Баварія побиває всі рекорди.

В структурі промисловості переважають новітні галузі: електротехніка і засоби зв'язку, офісне та інформаційне обладнання, аерокосмічна, точна механіка і оптика, автомобілебудування. Набули поширення наукові лабораторії концернів і промислові парки. На-вколо Мюнхена утворилась Баварська силіконова долина («Ізар Велі»), навколо Нюрнберга -- надсучасний промисловий пояс. У цьому відношенні Баварію можна порівнювати з Прирейнським Південним Заходом, де такі ж науково-промислові об'єднання існу-ють навколо Штутґарта, Гейдельберга та інших міст.

Значну роль у Баварії відіграє туризм. Об'єктами його є Баварські Альпи, а також культурно-історична спадщина середньо-віччя, особливо в таких містах, як Мюнхен, Нюрнберг, Вюрцбурґ, Реґенсбурґ, Ауґсбурт та ін.

Найбільшими містами Баварії є Мюнхен і Нюрнберг.

МЮНХЕН (1,3 млн жителів) виник на берегах річки Ізар (права притока Дунаю) в передгір'ях Альп на важливому в середні віки «соляному шляху». Лише 160 км відділяють його від перева-лу Бреннер в Альпах. Шість з половиною сторіч (1255--1918 рр.) Мюнхен виконував роль столиці князівств, а потім королівства. Як центр католицизму, його прозвали «Новим Римом». Це вели-кий фінансово-торговий, промисловий і науковий центр, який уособлює нову господарську структу-ру Баварії.

Особливе значення має Мюнхен як культур-ний центр. Саме ці функції він перейняв у Берліна в роки роз'єднаної Німеччини. Основою стала попередня діяльність баварських королів. У Мюн-хені розташовані світового значення картинні галереї і зібрання художніх творів, театри, вистав-ки, видавництва та інформаційні служби. В 1972 р. тут проходили Літні Олімпійські ігри. Особливу увагу привертають колишні королівські палаци і парки в околицях. Мюнхен є організа-ційним центром туризму і рекреації в Баварських Альпах. Мюнхен -- побратим Києва.

Нюрнберг лежить на вододілі Майну і Дунаю. Тут знаходиться центральне управління каналу Рейн -- Майн -- Дунай. В середні віки Нюрнберг був відомим ремісничим центром, який постачав Європі компаси та вимірювальні прилади. Спеціалізація на виробництві точних інструментів, включаючи й електроніку, зберег-лася і понині. Особливої слави Нюрнберг зажив як місто Альбрехта Дюрера і виробник іграшок.

Саксонсько-Тюрингський район включає землі Саксонію, Тюрингію і Саксонію-Ангальт. Це стик Північно-Німецької низовини і Середньонімецьких гір, басейн річки Ельби та її лівих приток. Вже в середні віки Саксонія і Тюринґія належали до найрозвиненіших районів Європи. Тут пролягали торгові шляхи, місцевість була густо населена. Родючі низинні землі поєднувалися з родовищами металів у Рудних горах (звідси їхня назва). До відкриття Америки саме цей район постачав Європі срібло. Проми-словий переворот у середині XIX ст. знайшов у Саксонії і Тюринґії сприятливі умови: наявність великих покладів бурого вугілля, калій-ної і кам'яної солей, товарне сільське господарство (культура цук-рових буряків), кадри з традиціями ремісничого виробництва.

Перед другою світовою війною Саксонсько-Тюринґський район (тоді його звали Середньонімецьким) разом з Вестфалією і Сілезією входив до складу трьох найрозвиненіших індустріальних частин Німеччини. Його промислова структура включала гірничодобувну (видобування бурого вугілля і солей), машинобудівну, хімічну і легку промисловість.

У машинобудуванні переважали ті галузі, які пізніше одержали розвиток у Прирейнському Південному Заході і в Баварії: електротехніка, точна механіка і оптика, обладнання для інших галузей промисловості. Основою хімічної промисло-вості було буре вугілля. Галле-Лейпцизьку округу називали «хімічним Руром», тут знаходився найбільший хімічний потенціал довоєнної Німеччини. Саксонія з центром Хемніц («Німецький Манчестер») вважалась головним зосередженням текстильної проми-словості. Різноманітним, що випливало з попереднього ремісничого виробництва, був і асортимент місцевих споживчих товарів: швейні і хутряні вироби, мереживо, меблі, фарфор, поліграфічні видання, мисливські рушниці, музичні інструменти, іграшки тощо.

Така структура промисловості Саксонсько-Тюринґського району зберігалася і в роки роз'єднаної Німеччини. Саме завдяки цьому району Східна Німеччина (НДР) входила до десяти найбільших машинобудівних і хімічних країн світу. Економічні зв'язки із Захо-дом змінилися на східну орієнтацію. Наявність величезного стабіль-ного і не дуже вибагливого ринку колишнього СРСР спершу сприя-ла, але потім стала гальмувати розвиток району. Структура, техніка і продуктивність змінювались повільно. Великі вугільні кар'єри і непомірна територіальна концентрація багатономенклатурних хіміч-них комбінатів спотворювали природне середовище.

Після 1990 р. промисловість Саксонії і Тюрингії втратила східні ринки збуту, а на західних вона виявилась неконкурентоспромож-ною. Почався процес, який, за англійською термінологією, можна назвати «деіндустріалізацією» -- різке скорочення робочих місць, зміна застарілої структури і ліквідація неконкурентоспроможних підприємств та галузей.

Район відноситься до тієї частини Європи, яка простягнулась від англійського Ланкашира до німецької Саксонії і яку можна вважати найбільш залюдненою і міською. Серед міст багато колишніх князів-ських резиденцій (Ерфурт, Веймар, Єна, Ґота, Айзенах), які увійшли в історію і культурну спадщину людства. Найбільшими є Лейпциг і Дрезден. Це великі промислові міста і одночасно культурні центри загальноєвропейського значення.

Лейпциг розташований на перехресті важливих торгових шляхів, уже в середні віки він був значним містом. Починаючи з XII ст. тут працювали ярмарки і торгували хутром, а в XV ст. з'явилось друкар-ство. Пізніше Лейпциг зажив слави міста, де виготовляється все, що має відношення до розумової праці людини, і одного з найбільших літературних і музичних центрів Європи. В сучасному Лейпцигу численні машинобудівні заводи, підприємства споживчих товарів і щорічні промислові ярмарки поєднуються з видавничою справою (видавництво «Брокгауз»), знаменитим університетом, який існує з 1409 р., музеями, театрами і концертними залами. Лейпциг є поб-ратимом Києва.

Дрезден на річці Ельбі більш ніж чотири сторіччя (1485--1913 рр.) був столицею герцогства, а потім королівства Саксонія. Всесвітньо відомими стали дрезденський (мейсенський) фарфор і Дрезденська картинна галерея. В 1945 р. Дрезден був майже повністю зруйно-ваний американською авіацією. Відновлена тільки частина його ба-гатющої архітектурної спадщини. Зараз це значний промисловий (виготовляють електротехніку, точні інструменти, оптику, ліки, меблі, споживчі товари) і науковий центр.

Бранденбург і Берлін. Земля Бранденбург є ядром, Навколо якого утворилась Німеччина.

Центр цієї історичної області -- місто Берлін. Заснований 760 років тому на Північнонімецькій низовині, між річками Ельба і Одер, він в 1486 р. став столицею Бранденбурзького герцогства (з 1701 р. --королівство Пруссія). Проголошення в 1871 р. Берліна столицею Німецької імперії дало величезний поштовх для його розвитку. За ко-роткий час він перетворився на місто світового значення з широкими столичними, фінансово-торговими, управлінськими, транспортними, на-уково-культурними і промисловими функціями.

У 20-х роках XX ст. Берлін претендував на роль культурної столиці Європи. В 1936 р. в ньому відбувалися Літні Олімпійські ігри. В 1939 р. населення Берліна становило 4,3 млн чоловік і він за масштабами своєї діяльності не поступався таким містам, як Лондон чи Париж.

У промисловості Берліна до другої світової війни головною галуззю господарства була новіт-ня на той час електротехніка (1/2 промислового персоналу міста). В цьому відношенні з Берліном могли змагатися хіба що Нью-Йорк або Чикаґо. Саме в Берліні виникли такі гіганти електротех-нічної галузі, як корпорації «Сіменс АГ» і «АЕГ». Важливе місце в Берліні займали також загальне машинобудування, поліграфія, фармацевтика, швейна і харчова промисловість. Ця структура мало змінилася і зараз.

Після поразки Німеччини у другій світовій війні Берлін виявився розділеним на Західний Берлін, що отримав спеціальний статус і в 1961 р. був обнесений «Берлінським муром», і Східний Берлін, який став столицею НДР. Місто, як єдине ціле, опинилося в ненормальних умовах. Населення його перестало зростати, хінтерланд був спотво-рений, метрополітенська зона (передмістя) вза-галі не розвивалася, частина функцій перейшла до інших центрів, решта існувала в урізаному вигляді. Знесення «Берлінського муру» і повер-нення місту функцій столиці об'єднаної Німеччи-ни знову перетворює його на метрополію світо-вого масштабу. За прогнозами, коли повністю відновляться функції Берліна як столиці, населен-ня його становитиме 4--5 млн чоловік (в 1994 р. -- 3,4 млн чоловік).

Берлін виник на правому березі річки Шпре (басейн Хафеля і Ельби). Сучасне місто має кільцево-радіальну планіровку. Одну п'яту його площі займають парки, ліси і озера. Промислові райони простяглися або вздовж залізниць, або вздовж Шпре і Хафеля. Найбільша концентрація промислових підприємств має місце у північно-західній і південно-східній частинах міста.

В другій світовій війні Берлін, особливо його історичний центр, був майже повністю зруйно-ваний. За час роз'єднаного Берліна в ньому склалися і функціонували два окремих центри: один на заході, другий на сході. Об'єднання Німеччини і Берліна потребує створення нового єдиного урядового і нового єдиного ділового центрів. Місцем для них обрано стик двох колишніх окремих частин. Масштаби будівництва, що роз-почалось, -- одні з найбільших у світі.

У Берліні велика кількість наукових, освітніх і культурних установ, розважальних закладів. Зо-середжені вони переважно в історичному центрі, або південно-західній частині міста. З історичних, архітектурних і культурних пам'яток, які зберегли-ся або відновлені, найбільше значення мають вулиця Унтер ден Лінден, Бранденбурзькі ворота, будинок Рейхстагу, парк Тірґартен, палац Шарлоттенбурґ і музейний острів з усесвітньо відоми-ми археологічними і художніми колекціями. В околицях Берліна знаходиться Потсдам -- ко-лишня літня королівська резиденція, місто па-лаців і парків.