Внутрішні відмінності та міста США

Внутрішні відмінності та міста США

Найважливіші відмінності в населенні й господарстві США в історичному плані відобра-жені поділом їх території на Північ, Південь і Захід. Колонізація Півночі і Півдня почалася практично одночасно, у XVIII ст., але здійснювалася по-різному. На Півночі розвиток продуктивних сил не гальмувався феодалізмом. Сюди був спрямо-ваний основний потік переселенців і капіталів з Європи. Розвиток Півдня до 1865 р. стримувався рабством, а після скасування рабства -- його пережитками. Головна відміна Заходу полягала в тому, що це гірська посушлива територія. її колонізація розпочалася лише в середині XIX ст. Як наслідок, у XX ст. найрозвинутішою вступила Північ. Південь і Захід різко відставали від неї. В другій половині XX ст. розрив між трьома районами весь час зменшувався і зараз рівень їх розвитку є практично однаковим. Всередині трьох головних районів, враховуючи їх величезні розміри, неминучими є внутрішні відмінності, які зумовлені географічним положенням певної терито-рії, характером її природного середовища і особливостями розвитку.

Північ

Територія Півночі простягнулась із заходу на схід більш ніж на 2,6 тис. км. У ній розрізняють Північно-східне Атлантичне узбережжя, Приозер 'я і землі на захід від річки Міссісіпі.

Північно-східне Атлантичне узбережжя (Нова Англія, Середньо-атлантичні штати). Це вузька смуга прибережної низовини між оке-аном і Аппалачськими горами. На мінеральні ресурси територія небагата. Головні її переваги -- приморське розташування, а в соціально-економічному плані той факт, що звідси почалася колоні-зація США і через це узбережжя пройшов основний потік пере-селенців з Європи.

Незважаючи на невпинне зміщення центрів ваги населення та економічної діяльності на захід, Північно-східне узбережжя і зараз є найважливішим районом США, а в світі з ним може рівнятися лише узбережжя між Токіо і Осакою в Японії -- мегалополіс Токайдо.

В межах США Північно-східне Атлантичне узбережжя -- це приблизно 2 % території і 1/5 населення. Значення видобувної промисловості і сільського господарства, хоча й дуже інтенсивного, тут мінімальне. Енергетика базується на довізному паливі: аппалачське вугілля, нафта і природний газ Ґалфу, імпортні нафтопро-дукти. Одночасно це важливий район АЕС. Частка узбережжя в обробній промисловості країни весь час зменшується, але і зараз це майже 20 %. Рівень її диверсифікації максимальний, іде невпинний процес зростання наукоємних виробництв і переміщення їх з офі-ційних меж міст у передмістя. Крім машинобудування, особливо виділяються хімічна, паперова, поліграфічна і легка промисловість. Важливе місце займає виробництво озброєнь: на район припадає 1/5 урядових воєнних контрактів. Виключною є роль узбережжя у фінансах і торгівлі, управлінні, послугах (особливо ділових, наукових і медичних), а також у транспортних зв'язках.

Північно-східне Атлантичне узбережжя, як район, практично збігається з мегалополісом Босваш, захоплюючи територію півден-них штатів Делавер, Мериленд і, частково, Вірджинія. Його го-ловними територіальними складовими є Нова Англія, консолідовані метрополітени Нью-Йорка, Філадельфії і Вашингтона--Балтімора.

НЬЮ-ЙОРК. В колоніальну епоху на узбе-режжі головну роль відігравав Бостон, а згодом Філадельфія. Але в кінці XVIII ст. першість перей-няв Нью-Йорк. Це сталося завдяки його вигід-ному розташуванню в гирлі річки Гудзон, долиною якої та її притоки Мохок пролягав найзручні-ший шлях через Аппалачські гори вглиб матери-ка. Будівництво Ері-каналу, а потім і залізниць закріпило цю перевагу. Впродовж XIX і XX ст. Нью-Йорк виступає як найбільше місто США і уособлює цю країну в очах іноземців.

Сучасне значення Нью-Йорка в національ-ному масштабі визначається перш за все його роллю у фінансах, оптовій торгівлі, ділових та професійних послугах. В ньому сконцентрована величезна кількість банків, страхових компаній, фірм з продажу нерухомості, рекламних, посе-редницьких та юридичних контор, фондова та численні товарні біржі. З 500 найбільших корпо-рацій США штаб-квартири 75 знаходяться в Нью-Йорку або його передмістях, а їхня частка в до-ходах «500» перевищує 1/5. Ще вищою є частка зосереджених тут банківських активів.

У Нью-Йорку беруть початок важливі залізни-ці, автостради та авіалінії. Як згусток міжнарод-них авіаліній Нью-Йорк не має рівних. Дуже складною є внутрішня транспортна система гі-ганта: метро завдовжки 370 км, наземні електро-поїзди, швидкісні автостради, тунелі і мости через річку Гудзон і морські протоки. В штатах Нью-Йорк і Нью-Джерсі зареєстровано більше 14 млн автомобілів.

Промисловість Нью-Йорка дуже різноманітна. Найбільше значення мають машинобудування, хімічна, швейна, поліграфічна і харчова.

Нью-Йорк є величезним центром масових комунікацій, культури і туризму. Тут видаються широко відомі газети та журнали, діє 60 радіо- і телевізійних станцій, існує багато масових і спе-ціальних бібліотек, банків даних, музеїв, кон-цертних залів і театрів. Серед різноманітних на-укових напрямків особливу увагу привертають медичні дослідження і розробка відповідної апа-ратури та інструментів. Постійно зростаючі між-народні функції міста включають фінансові, ділові та професійні послуги, в тому числі телеко-мунікаційні, і обробку та надання інформації.

Нью-Йорк називають «Вавілоном на Гудзоні». В офіційних його межах з 7,3 млн чоловік 4/5 складають п'ять етнічних груп: негри (2,1 млн), євреї (1,1 млн), італійці (1,0 млн), пуерторіканці (0,9 млн) та ірландці (0,7 млн чоловік).

Центральним районом та уособленням Нью-Йорка є острів Манхеттен (88 км з постійним населенням 1,5 млн чоловік). Тут зосереджені найважливіші функції міста і найпрестижніші його заклади. Південна частина острова, де в 1625 р. було засноване місто, -- сучасний Даунтаун з вулицею Уолл-Стріт і хмарочосом «Всесвітній торговий центр», є фінансовим центром. Середня частина -- Мідтаун з Таймс-сквер і фешенебельною частиною вулиці Бродвей -- вважається торговим, культурним і розважальним центром.

Манхеттен -- батьківщина хмарочосів, зараз тут їх більше 130. Сконцентровані вони в Даунтауні і Мідтауні. Мідтаун --зосередження найвідоміших театрів, концертних залів і музеїв. Серед них так звані «Бродвейські театри», Лінкольнський центр мистецтв, Метрополітен-музей і Музей сучасного мистецтва, Музей історії природи та багато інших. На захід від Мідтауна розташована штаб-квартира ООН. Головними галузями промисловості Манхеттена вважаються швейна і полігра-фічна. Хоча їх роль зменшується, в кожній з них і зараз працює приблизно по 100 тис. чоловік.

Трохи нижче від Манхеттена знаходиться малесенький острівець Елліс -- колись перший притулок іммігрантів. Вважають, що предки 2/5 сучасних американців пройшли через ці «ворота Америки». Зараз тут музей. Але й тепер Нью-Йорк є найважливішими «воротами» США й іммігрантські квартали -- невід'ємна риса Ман-хеттена.

Консолідований метрополітен Нью-Йорка включає, крім самого Нью-Йорка, ще 11 метрополітенів і займає площу 27 тис. км кв в шта-тах Нью-Йорк, Нью-Джерсі і Коннектікут. Насе-лення цього гіганта досягає 20 млн чоловік. Це найбільше за людністю і за своїм значенням міське утворення США. Серед його складових на найбільшу увагу заслуговують Ньюарк і Нассау-Саффолк. Ньюарк у штаті Нью-Джерсі -- вели-чезний центр нафтохімії та фармацевтики. Нассау-Саффолк на острові Лонґ-Айленд -- зосе-редження електронних і ракетно-космічних ви-робництв.

На північ від Нью-Йорка знаходиться місцевість, назва якої говорить сама за себе. Це Нова Англія. Тут у 1620 р. було засновано першу англійську колонію. Не кращі умови для землеробства і приморське положення сприяли розвитку ще в колоніальну епоху несільськогосподарської діяльності. Судноплавство, морська торгів-ля, в тому числі торгівля рабами з Африки, рибальство, китобійний промисел і суднобудування стали джерелами початкового нагромад-ження капіталу. На початку XIX ст. тут відбувся промисловий пере-ворот і звідси почалась індустріалізація США. Під час Громадянської війни в США Нова Англія була промисловою майстернею, головною базою постачання, банком та арсеналом Півночі. В економічній географії Нова Англія стала класичним прикладом безперервної зміни структури господарства, еміграції старих галузей і виникнення на їхньому місці нових, більш складних і новітніх для свого часу. І зараз Нова Англія як район наукоємних виробництв і послуг посту-пається лише Каліфорнії і Нью-Йорку.

Електронні компоненти та ЕОМ, системи зв'язку, волоконна оптика, біомедичні й фармацевтичні препарати, медичні й навігацій-ні прилади та інструменти, авіаційні двигуни, вертольоти, ракети, системи управління ракетами, космічне обладнання, атомні підводні човни і аналогічні їм вироби -- сучасна спеціалізація обробної промисловості Нової Англії. Традиційні для району текстильна, швейна і шкіряно-взуттєва галузі зараз невеликі за розмірами і спеціалізуються на високоякісних виробах.

Найбільшим тут є консолідований метрополітен Бостона (5,4 млн жителів). Бостон відігравав виняткову роль в історії та культурному житті США. Зараз він уособлює сучасну Нову Англію та її структуру господарства. Найперспективнішими в ньому вважа-ють виробництво комп'ютерів та комплектуючих, а також послуги в галузі комп'ютерного обслуговування, обробки інформації, фінансів і медицини. Серед інших міст: Хартфорд -- колись перша «столиця» верстатів, а зараз центр виробництва авіаційних двигунів, і порти Нью-Лондон і Ньюпорт з верфями атомних ракетних підводних човнів і головною базою підводного флоту США на Атлантичному узбережжі.

Консолідований метрополітен Філадельфії (6,0 млн жителів) лежить у гирлі річки Делавер. З 1790 по 1800 р. місто було столицею США і зараз в ньому багато історичних пам'яток. Сучасна галузева структура господарства Філадельфії нагадує Нью-Йорк. На узбе-режжі вона зазнала найбільшого скорочення робочих місць у промисловості, але залишається важливим портом. Серед оточуючих її метрополітенів -- Уїлмінґтон -- місто хімічної та фармацевтичної промисловості зі штаб-квартирою корпорації Дюпон, і Атлантік-Сіті -- океанічний курорт з казино і принада для туристів.

Консолідований метрополітен Вашинґтона-Балтімора (7 млн жителів, у тому числі у Вашингтоні -- 4,5 млн) обслуговується спільним міжнародним аеропортом та морським портом Балтімора. Балтімор -- промисловий центр. Поруч з ним працює металур-гійний комбінат. Продукцією міста є радари та інше електронне обладнання, сталеві труби і листова сталь, олово, судна і силове обладнання, цукор, овочеві консерви. В Балтіморі знаходиться університет Джона Хопкінса -- найбільший одержувач асигнувань на наукові дослідження серед університетів США.

Місто лежить в глибині Чесапікської затоки. В її гирлі сформу-вався ще один консолідований метрополітен, в якому зрослися три портові міста -- Норфолк, Ньюпорт-Ньюс і Вірджинія-Біч. Він поєднує найбільшу військово-морську базу США, величезні верфі, на яких будуються атомні авіаносці, експорт аппалачського вугілля і морський курорт.

ВАШИНҐТОН -- місто, спеціально побудова-не для виконання столичних функцій. В 1791 р. Конгрес купив у штатів Меріленд і Вірджинія 174 км кв землі на берегах річки Потомак і утворив незалежний від будь-якого штату Федеральний округ. Його назвали Колумбія (на честь Христо-фора Колумба), а місто -- Вашингтон (на честь першого президента США). Зараз столиця тери-торіально розрослася і займає чималі землі в оточуючих штатах.

Вашингтон -- передусім столиця. Тут знахо-дяться Білий Дім -- резиденція президента, Капітолій -- будинок Конгресу, міністерства й відомства, включаючи воєнне -- Пентагон і Цен-тральне розвідувальне управління, а також іно-земні представництва. Кількість урядових служ-бовців досягає вже 370 тис. чоловік. Вашинґтон -- великий культурний центр. Бібліотека Кон-гресу є найбільшою в світі, в ній нараховується 100 млн одиниць зберігання. Серед музеїв виділяються Смітсонівські інститути -- музейний і дослідницький комплекс (космос, історія, при-рода, мистецтво, індустрія). Визначними пам'ят-ками столиці є меморіали президентів Вашинґтона, Джефферсона і Лінкольна, а також Арлінґтонське кладовище з могилою Невідомого солда-та. На Атлантичному узбережжі Вашингтон поряд з Нью-Йорком -- головні центри туризму. Щоро-ку кожний з них відвідує 17-18 млн чоловік.

Промисловість Вашингтона спочатку обмежу-валась поліграфією і харчовою. Зараз метрополі-тен став зосередженням також новітніх вироб-ництв, наукових досліджень і послуг.

Північно-східне Атлантичне узбережжя тісно пов'язане з Аппала-чами. Через гори проходять транспортні коридори, які з'єднують узбережжя з Приозер'ям. Серед міст тут привертає увагу Рочестпер на березі озера Онтаріо зі штаб-квартирою, науковими лабораторіями і заводами фірми «Кодак». Продукцією науково-промислового парку, що виник на їх основі, є не тільки фотокіноапаратура і плівка, а й інші наукоємні вироби й послуги в галузі оптики і лазерної техніки. Серед рекреаційних місцевостей -- гірський масив Адірондак з олім-пійським містечком Лейк-Плесід і гори Катскілл. В Лейк-Плесіді двічі (в 1932 і 1980 pp.) проходили Зимові Олімпійські ігри.

Приозер'я. Ця частина Півночі включає п'ять штатів Північно-Східного центру і захід штату Пенсільванія. Площа її понад 630 тис. км кв, населення близько 45 млн чоловік. Колонізація При-озер'я розпочалася пізніше, ніж Атлантичного узбережжя -- тільки на початку XIX ст. Перевагами цієї частини СІІЇА треба вважати такі три моменти.

По-перше, тут багата місцева сільськогосподарська і міне-ральна сировинна база. Особливо важливе значення мало вигідне місцеположення району між Аппалачським кам'яновугільним басей-ном і залізорудним басейном озера Верхнього. По-друге, тут дуже сприятливе поєднання наземних і водних шляхів (Великі озера і річки Міссісіпі та Огайо). По-третє, понад сто років (1860-- 1970) тут знаходився центр ваги населення та економічної діяльності США. Саме центральне положення по відношенню до масового національного ринку мало найбільше значення для розвитку району.

У Приозер'ї, як і всюди в США, більша частина працюючих зайнята в нематеріальному виробництві, включаючи великий бізнес, медицину, науку і культуру. Це також важлива сільськогосподарська територія. В її межі заходять «кукурудзяний» і «молочний» пояси і тут виробляють 1/6 сільськогосподарської продукції країни. При-озер'я є важливою частиною «промислового поясу» Півночі (близько 1/4 зайнятих і промислової продукції в США).

В цьому своєрідному індустріальному серці США головна роль належить традиційним галузям і важкій індустрії: харчова, хімічна, нафтопереробна, виробництво гуми і пластмас, чорна металургія, металообробка і особливо машинобудування (виготовлення двигунів і турбін, промислового устаткування, гірничих і будівельних машин, підйомно-транспортних механізмів, сільськогосподарських машин, електротехніки і автомобілів). Район займає перше місце за вироб-ництвом електроенергії та її споживанням. Базою енергетики є вугілля Аппалачського і Східного Внутрішнього басейнів, нафта і природний газ із Півдня. Величезний розвиток отримала атомна енергетика.

Важка промисловість Приозер'я уособлювала собою інду-стріальну могутність США в кінці XIX і першій половині XX ст. Але після другої світової війни Приозер'я почало відставати від інших районів країни у розвитку новітніх виробництв і послуг. Порівняно незначною стала і його частка в урядових воєнних контрактах. Район вступив у період структурної кризи. Вона посилювалася одночасно кризою великих міст, з їх соціальними і расовими протиріччями, а також конкуренцією японських і західноєвропейських автомобіль-них та металургійних корпорацій. Приозер'я стали називати «Мо-розним поясом», протиставляючи його так званому «Сонячному поясу» Півдня і Заходу, який розвивався значно швидше.

В останній чверті XX ст. американські корпорації за активної підтримки уряду вклали величезні кошти в модернізацію структури й технічне оновлення промисловості Приозер'я, включаючи такі капіталоємні галузі, як металургія і автомобільна. Зараз традиційна обробна промисловість Приозер'я -- цілком конкурентоспроможна, а частка її зменшилась на користь наукоємних виробництв і послуг. Понад 1/4 витрат корпорацій на наукові дослідження використову-ються саме тут.

Приозер'я -- осередок великих міських утворень. Найбільші з них виникли на берегах озер. Це Буффало, Клівленд, Детройт, Чикаго, Мілуокі. З ними генетично зв'язаний Пітсбург -- центр кам'яно-вугільного басейну. Ці міста відігравали і продовжують відігравати визначну роль в житті району і країни в цілому. Проте саме їх найбільше торкнулися кризові явища. На противагу їм міста, які лежать у внутрішній частині району (Колумбус, Індіанаполіс), на берегах Огайо і Міссісіпі Щинциннаті, Луїсвілл, Сент-Луїс, Міннеа-поліс--Сент-Пол) зараз мають більш позитивну структуру і розвива-ються швидше.

Особливе місце в Приозер'ї та США в цілому займає Піттсбурзько-Клівлендський вугільно-металургійний район. Він розташо-ваний на стику штатів Огайо і західної Пенсільванії, витягнувшись з південного сходу на північний захід. Базою його стало величезне родовище коксівного вугілля біля Пітсбурга, місцеві вапняки, во-гнетривкі глини і промислові піски та довізна залізна руда з басейну озера Верхнього (а зараз і канадські залізні руди, які надходять глибоководним шляхом по річці Св. Лаврентія). Його продукція -- вугілля, кокс, хімікати, чавун, феросплави, сталь, важкий прокат, важке промислове устаткування, листове та віконне скло, кераміка тощо. Розквіт району, який інколи називають «Американським Руром», прийшовся на останню третину XIX і першу половину XX ст.

Сучасна перебудова його звелась до технічної модернізації та оновлення структури. Чимало шахт і заводів закрито, в тому числі металургійні заводи Янгстауна -- в свій час третього за виплавкою сталі міста країни.

Пітсбург (2,4 млн жителів) -- «Місто сталі», «Місто диму» колись було уособленням району. В роки другої світової війни в ньому виплавлялося сталі більше, ніж у Німеччині та Японії разом узятих. І зараз Пітсбург та його оточення дають 1/5 коксу, 1/5 чавуну і 1/10 сталі в країні. Але роль вугілля і металу в житті міста значно зменшилась. Серед нових виробництв -- комп'ютерні (прог-рамування у воєнних цілях) і медичні послуги. Місто відоме штаб-квартирами і науковими лабораторіями промислових корпорацій і є портом на річці Огайо.

Клівленд (2,9 млн жителів) -- порт на озері Ері, через нього залізна руда йшла в район Пітсбурга, а звідти вугілля -- на металургійні заводи на узбережжі озер. Як і Пітсбург -- це значний металургійний центр, але його промислова структура більш різно-манітна. Головна продукція -- промислове обладнання та інстру-менти, промислова електроапаратура, автозапчастини тощо. Відомий він і як медичний та культурний центр.

Детройт (5,2 млн жителів у консолідованому метрополітені). Це один з найбільших індустріальних центрів США -- «Мотор сіті», «Автомобільна столиця світу». Тут знаходяться штаб-квартири, дослідницькі лабораторії і заводи компаній «Дженерал Моторз», «Форд Мотор» і «Крайслер». В 50-ті роки в штаті Мічиган збирали 60 % автомобілів США, в тому числі в самому Детройті -- 40 %. Незважаючи на деконцентрацію галузі, і зараз в штаті щорічно сходить з конвеєра більше 2 млн тільки легкових автомобілів тут а в самому Детройті на їх виробництві зайнято до 200 тис. чоловік.

Причини зосередження в Детройті автомобільної промисловості різноманітні. Крім вигідного розташування відносно металургійних центрів і масового національного ринку, свою роль відіграли й інші чинники. Тут у XIX ст. проходили наземні і водні шляхи на захід, місцевість була багата на ліси і славилась своїми фургонами і чов-нами. Винахід автомобіля зразу ж знайшов тут своїх прихильників і кваліфіковану робочу силу. Перша автомайстерня в Детройті була заснована в 1899 p., а вже в 1913 р. складання автомобілів тут було поставлене на конвеєр і вперше в світі почалося їх серійне вироб-ництво.

Інші галузі промисловості Детройта здебільшого пов'язані з автомобілебудуванням і включають виплавку сталі, прокат, виготов-лення штампів та інструменту, підшипників, виробів з гуми і пласт-мас, лаків та фарб, електрообладнання тощо. Виготовлення прокат-ного і ковальсько-пресового обладнання, яке виникло в зв'язку з потребами автомобілебудування, набуло загальнонаціонального зна-чення.

В роки другої світової війни автомобільні компанії переводили потужності своїх заводів на випуск танків. Детройт тоді називали «Арсеналом демократії». І зараз в самому Детройті і в місті Лайма (штат Огайо) діють два комплекси з виготовлення танків.

Детройт значно впливає на довколишню територію. Автомобіле-будування стало важливою галуззю в сусідніх штатах Огайо та Індіана. Більше того, автомобільна «столиця» Канади -- місто Уїнсор -- це фактично передмістя Детройта, зв'язане з ним мостами через протоку Детройт. В Анн-Арборі (передмістя Детройта) працює Мічи-ганський університет -- один з найвідоміших у США.

ЧИКАҐО (8,5 млн жителів) виник на березі озера Мічиґан там, де переваги Приозер'я про-являються найбільше. Озера тут заходять найдалі вглиб материка і близько до басейну Міссісіпі й перетинаються з найкоротшим шляхом з Пів-нічно-східного Атлантичного узбережжя на захід. Центральне положення щодо покладів вугілля і залізної руди та масових ринків країни також очевидне. Дуже швидко місто стало природним центром величезного сільськогосподарського хінтерланду і головним транспортним вузлом всередині країни. Швидке зростання Чикаґо в другій половині XIX ст. вражало сучасників і залишило значний слід в американській історії. Майже 100 років Чикаґо посідав друге місце в країні після Нью-Йорка і тільки в 70-х роках його обігнав Лос-Анджелес.

Чикаґо виділяється розмірами фінансово-тор-гової та ділової діяльності. Тут знаходяться найбільші в США ринки пшениці, кукурудзи, сої, худоби, а фондова біржа є другою після Нью-Йоркської. Тільки Нью-Йорку він поступається і за кількістю штаб-квартир великих корпорацій. Провідне місце Чикаґо посідає в торгівлі по пошті (корпорація «Сіре, Робак») і в розповсюдженні комп'ютерів та комплектуючих.

Транспортний вузол Чикаґо включає річковий та океанський порти, 9 суперавтострад, до двох десятків основних залізниць і багато трубопро-водів. Аеропорт «О'хейр» вважається найзавантаженішим у світі.

Головними галузями промисловості Чикаґо є харчова, поліграфічна, фармацевтична, металур-гія і металообробка, загальне та електромашино-будування. Металургійні комбінати в самому Чикаґо та його передмістях, з яких найвідомішим стало «Місто сталі» -- Ґері, виплавляють близько 3/10 американської сталі. Серед машинобудівної продукції -- будівельна техніка, промислове обладнання, освітлювальна апаратура, елект-ронні компоненти, телекомунікаційні електронні системи. До 50-х років Чикаґо був найбільшим у світі осередком боєнь. Через його відомий ринок худоби щороку проходило до 19 млн голів, а їх забоєм займалися понад ЗО тис. чоловік. Зараз ця галузь емігрувала в місця відгодівлі тварин, але Чикаґо залишається найбільшим у США цен-тром харчової промисловості: печені вироби, ку-курудзяні сніданки, солодощі, сосиски та ков-баси, спеції тощо.

У Чикаґо понад 1200 лабораторій проми-слових корпорацій. Місто є лідером у дослідженні мирного атома. Тут знаходиться Національна

лабораторія Комісії з атомної енергії. В 1942 р. в університеті Чикаґо побудовано перший атомний реактор. Зараз 60 % електроенергії в районі Чикаґо дають АЕС. В місті багато видавництв і 5 воно відоме своїми науковими і популярними, в тому числі енциклопедичними виданнями. Чикаґо є великим культурним центром. Серед закладів культури музей науки і промисловості, музей історії природи, художній інститут, планетарій і акваріум, публічна бібліотека. В даунтауні міста понад 50 хмарочосів, включаючи Сієр Тауер, а їх фронт на березі озера вражає своєю імпозант-ністю і став своєрідною візиткою міста.

Сент-Луїс і Міннеаполіс--Сент-Пол (відповідно 2,5 та 2,7 млн жителів) лежать на окраїнах Приозер'я. Вони виникли на правому березі Міссісіпі і їхні інтереси спочатку обмежувались життям Вели-ких рівнин. Обидва виконують важливі торгово-розподільчі і транс-портні функції. Старі галузі промисловості в Сент-Луїсі -- харчова, пивоварна, хутряна, чорна і кольорова металургія, в Міннеаполісі--Сент-Полі -- борошномельна, деревообробна і паперова, комерцій-на поліграфія. Але зараз їхнє місце в країні визначається новітніми виробництвами і послугами.

Сент-Луїс став важливим центром складання автомобілів і виго-товлення запчастин. В ньому знаходяться штаб-квартира, лабора-торії і заводи корпорації «Макдоннелл--Дуглас». За обсягами уря-дових воєнних контрактів Сент-Луїс поступається лише Лос-Андже-лесу, Нассау-Саффолку і Бостону. В Сент-Луїсі виготовлялись перші капсули, в яких американські космонавти облетіли Землю. Зараз тут виготовляють космічну техніку, ракетні двигуни, бойові літаки (ви-нищувачі і бомбардувальники). В 1904 р. в Сент-Луїсі відбулися Літні Олімпійські ігри.

Міннеаполіс--Сент-Пол перетворився на одного з провідних ви-робників комп'ютерів та комплектуючих. У місті чимало штаб-квартир комп'ютерних фірм.

Землі на захід від річки Міссісіпі. Ця територія охоплює сім штатів Південно-Західного центру і тягнеться аж до Скелястих гір, заходячи у володінні Гірських штатів (Монтана, Вайомінґ, Колорадо). Це так звані Північні рівнини (північна частина Великих рівнин США) -- величезна і слабозалюднена територія. її значення в США визнача-ється перш за все сільським господарством. Тут виробляється 1/5 продукції рослинництва і 30 % продукції тваринництва. Це важли-вий район зернових (кукурудза, сорго, пшениця, ячмінь), сої, со-няшнику, сіяних трав і пасовищ, великої рогатої худоби і свиней. За вартістю сільськогосподарської продукції штати Айова, Небраска, Канзас і Міннесота входять до першої десятки штатів, у тому числі Айова займає третє місце після Каліфорнії і Техасу.

Міста району здебільшого невеликі. їхня функціональна структу-ра формувалась під впливом потреб довколишніх територій: торго-во-розподільчі, складські, обслуговуючі і транспортні функції. У промисловості переважають забій худоби, м'ясопереробка, борошно-мельне та олійне виробництво, сільськогосподарське машинобуду-вання і ремонтні роботи. Винятком є Канзас-Сіті і Омаха -- порів-няно великі міста з різноманітними функціями і Уїчіто -- вузькоспеціалізований центр авіапромисловості з заводами концерну «Боїнг», на яких виробляють стратегічні бомбардувальники, оснащені ракет-ною зброєю.

Південь

За своїми природними характеристиками Південь багатший від Півночі. В минулому рабство, а потім його пережитки стримували розвиток цієї частини США. Швидкі позитивні зміни на Півдні після другої світової війни стали можливими внаслідок пов-ної заміни пережитків рабства ринковими відносинами. Перевагами Півдня є його природні умови та ресурси, дешевша і менш організована робоча сила і більш сприятливий «діловий клімат».

Сучасна структура господарства Півдня формувалася поступово і продовжує змінюватися і зараз. До початку XX ст. Південь був суто аграрною територією. Його індустріалізація почалася з сировинних галузей або тих, які орієнтуються на дешеву робочу силу. Проми-словість Півдня здобула репутацію відсталої за своєю структурою, насиченою трудомісткими галузями з низькою заробітною платою, низьким технічним рівнем і темпами розвитку. Проте з 50-х років тут все ширше почали розвиватися новітні наукоємні галузі та пос-луги. Значну роль у цьому процесі відіграють воєнно-промисловий комплекс та урядові воєнні контракти. На Півдні багато військових баз і зосереджено 3/4 американських військовослужбовців. Обслуго-вування їх є важливим елементом життя в штатах Вірджинія, Північна Кароліна, Джорджія, Флорида і, особливо, Техас.

Південь і Північ займають приблизно однакову територію, але населення на Півдні менше, нижчою є його густота, порівняно мало великих метрополітенів. Частка Півдня в населенні США становить 35 %, а у виробництві ВНП -- 32 %.

Враховуючи природне середовище, історичне минуле і сучасні особливості розвитку, територію Півдня поділяють на Старий Пів-день і три його «окраїни»: Південний Захід, Верхній Південь і Флориду. В XIX ст. головною частиною Півдня був Старий Південь з його рабовласницькими плантаціями і бавовництвом. Розвиток «окраїн» відбувався пізніше і за більш сприятливих обставин: рабст-во і пережитки рабовласництва ніколи не були тут надто силь-ними.

Південний Захід. Район охоплює територію штатів Техас і Оклахома, частково Арканзас та Луїзіану. Його ще називають Новим Півднем, бо Техас було відібрано у Мексики тільки в 1845 p., a Оклахома до 1881 р. залишалася так званою «індіанською терито-рією». Рабство і його пережитки на Південному Заході були поширені слабо. Місцеве бавовництво базувалось не стільки на праці негрів-рабів, скільки на ще більш дешевій робочій силі нелегальних іммігрантів з Мексики. І зараз частка іспаномовного населення в районі вища від середньої в країні.

Головним штатом Південного Заходу є Техас. За площею він займає перше місце серед «суміжних штатів» (692 тис. км кв, що більше від площі всього Приозер'я). За кількістю населення (18 млн чоловік) він поступається лише Каліфорнії. Завдяки своїм розмірам і швидкому зростанню Техас за багатьма економічними показни-ками займає провідні місця в США і за ним утвердилася слава «третього штату» країни після Каліфорнії і Нью-Йорка.

Південний Захід є одним з найбагатших і швидкозростаючих районів CШA. В національному масштабі він виділяється великим сільсько-господарським потенціалом, нафтогазовим комплексом виробництв, наукоємними галузями. Південний Захід -- це стик південних рівнин і Примексиканської низовини. Тут розводять велику рогату худобу і овець, вирощують пшеницю, сорго, сіяні трави, бавовник і рис. Значна частина земель зрошується. Пониззя річки Ріо-Ґранде -- зона цитрусових і овочівництва. Штат Техас є лідером за розмірами природних пасовищ, поголів'ям великої рогатої худоби (15 млн голів) і вирощуванням бавовнику.

Нафта і природний газ басейнів Ґалф і Мідконтинент стали основою величезного нафтогазового комплексу -- найбільшого в США і в світі. Він включає видобуток нафти і природного газу, нафтопереробку і очистку газу, нафтогазохімію, електроенергетику, енергоємні виробництва і відповідне машинобудування. Тут зосеред-жено 2/5 потужностей нафтопереробки США, виробляються синтетичний каучук, органічні напівпродукти для виготовлення синтетичних волокон і пластмас, сірчана кислота, мінеральні добри-ва тощо. Штату Техас належить перше місце за виробництвом елек-троенергії (250 млрд кВт * год). На узбережжі Ґалфу виготовляють глинозем і виплавляють металічний алюміній. Серед машинобудів-ної продукції -- устаткування для видобування нафти і природного газу, їх переробки і транспортування (бурове обладнання, помпи, компресори, резервуари тощо), машини для хімічної промисловості.

Сільське господарство і нафтогазовий комплекс -- традиційні старі виробництва Південного Заходу. Після другої світової війни харак-терним для району став розвиток новітніх наукоємних галузей. За розмірами урядових воєнних контрактів Техас поступається тільки

Каліфорнії, значними є вони і в штаті Луїзіана. Техасу належить одне з провідних місць і в наукових дослідженнях.

Економічний розвиток Південного Заходу супроводжувався зрос-танням двох міських утворень -- Х'юстона і Далласа -- Форт-Уерта (відповідно 4,1 та 4,4 млн жителів у консолідованих метрополітенах). Х'юстон лежить на узбережжі Мексиканської затоки і є уособленням нафтогазового комплексу і району Ґалф. У ньому багато штаб-квар-тир нафтогазових корпорацій. Він є найбільшим у США центром нафтопереробки, нафтогазохімії і відповідного машинобудування. Це також великий порт. У місті більше двох тисяч кілометрів магістральних трубопроводів (звідси і прізвисько «Миска з макаро-нами»). Х'юстон став відомим також тим, що поруч створено Центр управління пілотованими космічними польотами і здійснюється під-готовка корпусу американських космонавтів.

Даллас і Форт-Уерт розташовані у внутрішній частині району на стику Ґалфу і Мідконтиненту та на стику зон бавовництва і пасо-вищного тваринництва. Це своєрідна фінансово-банківська і торгова столиця Південного Заходу (банки, страхові компанії, торгівля нерухомістю, товарні біржі бавовни і м'яса). Консолідований метрополітен є важливим вузлом авіаційних сполучень і великим промисловим центром. Значну роль в ньому відіграють як старі (м'ясопереробка, олійна, пошиття жіночого одягу, виробництво обладнання для нафтогазового комплексу, бавовництва та іригації), так і нові галузі: виробництво обладнання для торгівлі, сфери послуг і побуту, електротехнічне та електронне машинобудування і, особливо, авіаракетно-космічна промисловість.

Консолідований метрополітен став головним одержувачем уря-дових воєнних контрактів не тільки на Південному Заході, а й на всьому Півдні. Його підприємства виробляють електронні компо-ненти і військові системи зв'язку, літаки-винищувачі і вертольоти, ракетну техніку.

Даллас -- Форт-Уерт і Х'юстон є найбільшими культурними і науковими центрами Південного Заходу. Свою молодість вони ком-пенсують багатством і сучасними престижними напрямками діяль-ності. В них багато наукових, культурних і спортивних закладів, їх даунтауни мають красиву висотну модерну забудову і притягують багато відвідувачів.

Місто Остін -- столиця штату Техас з розташованим у ньому Техаським університетом, у 80-х роках перетворилось на важливий осередок електроніки та інших наукоємних виробництв і послуг, своєрідну «Силіконову прерію» з чималою кількістю підприємств і дослідних лабораторій.

Верхній Південь. Назва цієї «окраїни» пов'язана з тим, що вона лежить вверх за течією Міссісіпі і Огайо. Більшу частину її займають Аппалачі та їхні західні передгір'я. В адміністративному плані це штати Західна Вірджинія, Кентуккі й Теннессі та їх найближче оточення.

Район називали також «Прикордонними штатами», бо він розта-шований на межі Півночі США та Старого Півдня. Бавовнику тут не було, а рабство мало патріархальний характер.

Верхній Південь, в першу чергу його гірські частини, прозвали «глухим закутком». У XX ст. він вступив одним з найменш розви-нутих у США. Характерними для нього були низький рівень урбані-зації, наявність кризових галузей, низькі доходи і високе безробіття. Символами його були кам'яне вугілля, тютюн сорту барлей, віскі та заводські (породні) коні.

Сільське господарство Аппалачів і зараз відзначається поширенням бідних дрібних ферм. Тільки в степах рівнинної частини штатів Кен-туккі та Теннессі розміри і товарність ферм вищі.

В національному масштабі найважливіша галузь Верхнього Півдня -- гірничовидобувна. Південноаппалачські басейни дають 2/5 вугілля країни. Обробна промисловість до останнього часу була хоча й різноманітна, але невелика за обсягом. У 80-ті роки в районі виникли нові підприємства, причому не тільки американських, а й японських автомобільних та електронних корпорацій. Вони виготов-ляють автомобілі і авточастини, електронні компоненти і системи, електротехніку (нагрівачі, морозильники, кондиціонери тощо).

Особлива роль на Верхньому Півдні належить комплексу долини річки Теннессі. Його будівництво почалося в 30-х роках і мало на меті боротьбу з повенями, створення умов для судноплавства і вироб-ництво електроенергії. Річка Теннессі спадає з Аппалачських гір і є найдовшою і найбагатоводнішою притокою річки Огайо. Влітку вона майже пересихала, але весною під час циклонічних злив була причиною катастрофічних повеней на Нижній Міссісіпі. Тепер стік повністю зарегульовано, а річка стала важливим судноплавним шля-хом. Додатково споруджено канал Теннессі -- Томбіґбі, який дає найкоротший вихід аппалачському вугіллю в Мексиканську затоку. В басейні Теннессі побудовано 39 ГЕС сумарною потужністю 4 млн кВт. Згодом вони були доповнені АЕС і вугільними ТЕС. Сучасне виробництво електроенергії перевищує 100 млрд кВт * год на рік.

Комплекс долини Теннессі побудований державою і є її влас-ністю. Головними споживачами електроенергії стали атомна і хімічна промисловість (державні лабораторії та підприємства в Оак-Ріджі та Ейкені), фосфатне виробництво. Частина електроенергії продається приватним фірмам.

Найбільшим містом Верхнього Півдня є Нашвілл. Він має різно-манітні виробництва, але більш відомий як «Афіни Півдня» і «Місто музики». В ньому знаходяться численні компанії звукозапису, їхні студії і видавництва.

На півдні району в звивині річки Теннессі розташоване місто Хантсвілл. Після другої світової війни в ньому було створено центр ракетних і космічних досліджень. Тут спроектовано ракети, які вивели на орбіту перших американських космонавтів, і ракету, яка доставила американських космонавтів на Місяць. Навколо Хантс-вілла розташувалися дослідні й виробничі об'єкти, ракетобудівні заводи, комплекси для випробування ракет.

Південні Аппалачі відомі своїми рекреаційними ресурсами. Серед визначних пам'яток Долина Блакитних гір, Мамонтова печера, національний парк Ґрейт-Смокі-Маунтінс. Популярність їх в США викликана як їх власними позитивними якостями, так і близькістю до Північно-східного мегалополіса і Приозер'я.

Флорида. Штат Флорида належить до тих, які зростали найшвид-шими темпами після другої світової війни. З 1950 по 1994 р. його населення збільшилося з 2,8 до 14 млн чоловік. За цим показником він зайняв четверте місце після штатів Каліфорнія, Техас і Нью-Йорк. Це пов'язано з розвитком як традиційних -- вирощування цитрусових, курортно-туристський бізнес, видобуток фосфоритів, так і нових галузей.

Освоєння Флориди почалося лише у 80-х роках XIX ст., тобто вже після скасування рабства. Флорида, разом з Каліфорнією і Техасом, має найсприятливіші кліматичні умови в межах «суміжних штатів». Це вологий район на кордоні субтропіків і тропіків. Моно-полія на певний тип клімату стала важливим чинником розвитку штату.

Сільське господарство Флориди спеціалізується на вирощуванні апельсинів. Збір їх щороку досягає 6 млн т (80 % збору в США). Майже 4/5 врожаю переробляється на місці на соки або консерво-вані продукти. Вирощують також цукрову тростину, овочі й квіти. Штат виділяється розмірами оранжерейного і тепличного господар-ства.

Курортно-туристичний бізнес має для Флориди ще більше значення, ніж цитрусові. Прибутки від нього перевищують прибутки від сільського господарства в багато разів. Курортників і туристів (щорічна кількість їх перевищила вже 40 млн чоловік) приваблюють м'який клімат, розкішна рослинність і чудові пляжі східного узбережжя, є кілька національних парків, океанаріумів і розважальних комплексів.

Значну роль у господарстві штату відіграє видобуток фосфоритів. Обробна промисловість у минулому розвивалася повільно. Основни-ми її галузями були переробка сільськогосподарських продуктів (фруктів, овочів, цукрової тростини) і фосфоритів. Зараз на перше місце вийшли наукоємні виробництва і послуги. В середині 90-х років штат Флорида займав п'яте місце за розмірами урядових воєнних контрактів, а за витратами на наукові дослідження --десяте місце в США.

На мисі Канаверал, який отримав назву «космічного берега», споруджено Центр випробування і запусків космічних ракет (кос-модром). Звідси стартують всі американські космічні апарати з людиною на борту. Поруч розташований військовий ракетний полігон. Серед промислової продукції штату -- засоби зв'язку, вій-ськові комунікаційні системи, електронні компоненти, рентгенів-ська апаратура, пошукові і навігаційні прилади, наукові інструменти тощо.

Найбільшим міським утворенням Флориди є консолідований метрополітен Маямі (3,4 млн жителів). Це перш за все курорт світового масштабу. Важливою є його роль також і в фінансово-торгових операціях та повітряних зв'язках з Латинською Америкою. Серед інших -- місто Орландо, розташоване поруч з мисом Канаверал, -- осередок космічних досліджень та авіаракетно-космічних підприємств. В його передмісті тематичний парк і розважальний комплекс «Дісней-уорлд» -- одна з основних принад туристів у США.

Для населення Флориди характерна значна частка іспаномовних, включаючи вихідців з Куби, та осіб пенсійного віку з північних штатів.

Старий Південь. Старий Південь лежить на Приатлантичній і Примексиканській низовинах. Він простягнувся від Вірджинії до Техасу, включаючи повністю або частково територію восьми штатів. Поняття «Старий Південь» стосується тієї частини Півдня США, де рабство і його пережитки існували в найвиразнішій формі. У свою чергу рабство було тісно пов'язане з культурою бавовнику і Старий Південь територіально збігається з колишнім «Бавовницьким Півднем». Механізація вирощування бавовнику в другій половині XX ст., скорочення його посівних площ і переміщення посівів з південно-східних у південно-західні штати стали одним з важливих чинників ліквідації кабальної оренди і пережитків рабовласництва в цілому.

Кінець XX ст. характеризується разючими змінами і швидкими темпами економічного зростання на Старому Півдні. Проте і зараз це найвідсталіша частина країни як в економічному, так і в соціаль-ному відношеннях. Частка негрів у населенні Старого Півдня дося-гає 1/4, проти 12 % у середньому в країні. Рівень урбанізації, освіти, медичного обслуговування, доходів населення і, відповідно, вартості робочої сили тут є нижчим від середніх показників у США.

Традиційними сільськогосподарськими культурами району є ба-вовник, тютюн, арахіс і цукрова тростина. Роль зернових незначна, головним чином це рис. Різке зменшення посівів бавовнику дало змогу розширити земельну площу під травами, іншими культурами і плантаційним розведенням лісу. Розвинулось м'ясне тваринництво, зокрема вирощування молодняку великої рогатої худоби. Старий Південь став головним районом бройлерної промисловості і вироб-ництва яєць. Виникли значні ареали посівів сої, збільшилось товарне вирощування фруктів, особливо персиків, і ранніх овочів на ринки Північного Сходу.

Базою обробної промисловості Старого Півдня були технічні сільськогосподарські культури і дуже великі лісові ресурси. Традиційними галузями залишаються харчова (м'ясопро-дукти, арахісове масло, бавовняна олія, безалкогольні напої), тютю-нова, текстильна, швейна, трикотажна, килимова і зв'язана з ними хімічна (особливо виробництво синтетичних волокон, барвників), деревообробна, меблева і целюлозно-паперова, а також виготовлен-ня відповідних машин і обладнання. Має місце виготовлення техніки для сільського господарства і лісозаготівель. Новими для Старого Півдня слід вважати електро- і транспортне машинобуду-вання, вироби з гуми і пластмас, наукоємні (переважно воєнні) виробництва і послуги.

Підприємства традиційних галузей розкидані по всьому району. Найбільша їх концентрація утворилася на Аппалачському Підмонті вздовж «лінії водоспадів» з їх дешевою енергією і залізниці, яка з'єднала Нью-Йорк з Новим Орлеаном. В цьому відношенні пока-зовим є 300-кілометровий відрізок Підмонту штатів Північна і Південна Кароліна. Це один з найбільших і найважливіших промислових районів США. Малі розміри виробництва, розпороше-ність сировинної бази та орієнтація на дешеву й неорганізовану робочу силу зумовили розміщення підприємств у дрібних поселен-нях. Поступово щільність їх стала настільки значною, що район вважають одним великим «дисперсійним містом». Найбільшими в ньому є метрополітени Ґрінсборо і Ґрінвілла. В Ґрінсборо багато штаб-квартир текстильних і тютюнових корпорацій. Неподалік від нього виник «науковий трикутник» Ролі-Дарем -- зосередження електронних і медичних лабораторій і спеціалізованих дослідниць-ких установ.

Головними міськими утвореннями Старого Півдня є Новий Орле-ан і Атланта (відповідно 1,3 та 3,3 млн жителів).

Новий Орлеан лежить у дельті Міссісіпі. Його «золота доба» в XIX ст. була пов'язана з розквітом плантаційно-рабовласницької системи, «бавовницького поясу» і судноплавства на Міссісіпі. Після скасування рабства місто втратило своє значення центру Півдня, його розвиток різко сповільнився.

Транспортні функції залишаються головними в економіці Нового Орлеана. Його порт за вантажообігом (понад 130 млн т) є найбільшим у США і одним з найбільших у світі. Хінтерланд порту охоплює величезну територію внугрішніх США між Аппалачськими і Ске-лястими горами. В імпорті переважають хімікати, какао-боби, кава і нафта, в експорті -- зерно та інше продовольство з Середнього Заходу і нафтопродукти. Найбільші зв'язки порт має з країнами Латинської Америки.

Промисловість Нового Орлеана пов'язана з його портовою діяль-ністю (харчова, нафтохімічна, нафтопереробна, суднобудівна). Новий Орлеан та його оточення стали східним краєм нафтогазового комплексу Ґалфу. Береги Міссісіпі між Новим Орлеаном і Батон-Ружем перетворилися на суцільну смугу нафтопереробних і нафтохі-мічних заводів. Поруч з Новим Орлеаном розташовані два важливі комплекси космічної промисловості США -- ракетоскладальний і попередніх випробувань ракет.

Новий Орлеан заснували французи. Пізніше сюди переселялися французи з Канади і островів Вест-Індії. Культура, що виникла внаслідок змилування французьких та негритянських елементів, на-клала глибокий відбиток на все життя міста. Старі французькі квар-тали з їх своєрідною архітектурою і звичаями та музей джазу приваб-люють туристів.

Атланта розташована там, де перетинаються шляхи з Приатлантичної в Примексиканську низовину і на Флориду. Завдяки вигідному географічному положенню місто перетворилося не тільки на важливий транспортний вузол, а й на сучасний центр всього Південного Сходу США. Аеропорт Атланти конкурує з Чикаґським, у місті з'єднуються багато наземних магістралей. Атланта є головним фінансово-торговим і обслуговуючим центром Південного Сходу і виконує широкі комунікаційні, культурні і спортивні функції. Це місце проведення національних і міжнародних нарад з відповідною інфраструктурою і сучасною забудовою. В 1996 р. в Атланті відбулися Літні Олімпійські ігри. В промисловості Атланти найбільшу увагу привертає транспортне машинобудування. Тут три автоскладальні заводи, в місті виробляють авіадеталі, військові літаки-розвідники, ракети. Атланта є батьківщиною напою кока-кола, тут знаходиться штаб-квартира корпорації «Кока-Кола».

Захід

Ця частина США займає половину площі країни. Виходячи з особливостей природного середовища, розміщення на-селення і характеру господарства, Захід поділяють на Гірські штати, Каліфорнію, Тихоокеанський Пів-нічний Захід, Аляску і Гавайї. Найважливішою частиною Заходу є Каліфорнія.

Гірські штати. Відмінними рисами району є величезна територія, різкоконтинентальний і посушливий клімат, мала залюдненість. Це Кордильєри в їх найширшій частині. Поверхня тут тільки на окраїнах опускається нижче 1000 м н.р.м. Опади рідко перевищують 300 мм на рік. На район припадає 28 % площі і лише 5 % населення «суміжних штатів». Головні багатства Гірських штатів -- природні пасовища, мінеральна сировина, земельні і рекреаційні ресурси. З ними тісно пов'язана і спеціалізація господарства.

Пасовищне скотарство займає головне місце в сільському госпо-дарстві всіх штатів району. В структурі поголів'я домінує велика рогата худоба м'ясного напрямку. Понад 2/5 земель належить феде-ральному уряду, який здає їх в оренду ранчеро. Рослинництво має місце лише в зрошуваних оазисах. Вирощують люцерну або такі товарні культури, як бавовник, цитрусові і ранні овочі на півдні, картоплю і цукрові буряки на півночі.

Гірські штати є одним з найбагатших у світі районів корисних копалин. Крім палива (вугілля, нафта, природний газ), особливе значення має видобування руд кольорових і рідкісних металів: міді, свинцю, цинку, золота, срібла, молібдену, ванадію тощо.

Традиційними галузями обробної промисловості є кольорова металургія і харчова промисловість. Новими стали наукоємні, здебільшого воєнні, виробництва і послуги.

У 1942 р. в долині річки Ріо-Ґранде в штаті Нью-Мексико було створено національну лабораторію для розробки ядерної зброї. Вона отримала назву Лос-Аламос. Вже на початку літа 1945 р. в штаті здійснено перший випробувальний вибух, а в серпні виготовлені тут атомні бомби було скинуто на японські, міста Хіросіма та Нагасакі. В подальшому Лос-Аламос і розташована південніше Сандія стали провідними центрами США з виробництва і випробування ядерних матеріалів, а також розробки, проектування та виробництва ядерної зброї. В штаті Нью-Мексико працює ракетний полігон, а в штаті Невада -- полігон для випробування ядерної зброї.

До нових галузей господарства Гірських штатів треба віднести і туристичний бізнес. Для невеликих міст це часто го-ловне джерело прибутків. У Кордильєрах багато національних парків. Туристів сюди приваблюють велична краса природи, неза-ймані екзотичні ландшафти зі своєрідним рельєфом, флорою та фауною. Практикують як літні, так і зимові види відпочинку, спорту, мисливства, рибальства. На території штату Невада в 1931 р. були дозволені всі види азартних ігор. Його міста Лас-Веґас і Ріно здобули світову славу своїми казино і нічними клубами, які працюють упро-довж року 24 години на добу. Лас-Веґас став містом з мільйонним населенням. Щороку його відвідують понад 20 млн туристів, а їх обслуговуванням зайняті 100 тис. працюючих.

Найбільшими міськими утвореннями Гірських штатів є Солт-Лейк-Сіті, Денвер і Фінікс (відповідно 1,2; 2,2 та 2,5 млн жителів). Всі вони є фінансово-торговими, розподільчими, обслуговуючими і

транспортними центрами оточуючих їх сільськогосподарських і гірничопромислових територій. Одночасно їхні метрополітени стали зосередженням новітніх виробництв і послуг. В Солт-Лейк-Сіті -- це комп'ютерне програмування, виготовлення авіачастин і ракетних двигунів для космічних та військових систем; у Денвері -- вироб-ництво комп'ютерів, літаків, наукового інструменту, медичної апа-ратури; у Фініксі -- авіадеталей, космічних апаратів, керованих ракет і наукових інструментів.

Каліфорнія. Штату належить виняткова роль не тільки на Заході, айв цілому в США. За розмірами території (411 тис. км кв) він поступається лише Алясці та Техасу. Природне середовище його надзвичайно різноманітне: на відстані 140 км тут знаходяться най-вища і найнижча точки «суміжних штатів» -- гора Уїтні та Долина Смерті. В дванадцяти національних парках Каліфорнії представлені гори, пустелі та узбережжя океану.

Населення штату зросло з 1940 по 1994 р. з 6,9 до 31,5 млн чоловік і продовжує зростати. Вже більше половини тих, хто живе в штаті, становлять іспаномовні, азіати і негри.

Штат займає перші місця в США за багатьма економічними показниками, в тому числі й за розмірами ВНП, промислової і сільськогосподарської продукції, за кількістю наукових працівників і витратами на наукові дослідження, за обсягом воєнних урядових контрактів і асигнувань на освоєння космосу, за рівнем автомобілі-зації тощо. Якби Каліфорнія була самостійною державою, то входила б до першої десятки країн світу.