Роль електронних грошей в сучасній економіці

Фахівці міжнародної платіжної системи МаsterCard Wordwide, членами якої є понад 60 банків України, провели у вересні 2005 року дослідження того, яким чином при здійсненні щоденних невеликих купівель змінюється поведінка покупців, що використовують один з продуктів цієї системи, - безконтактні наперед оплачені картки PayPass. Результати дослідження, а також дані головного емітента PayPass (назва установи не була розголошена згідно з угодою про конфіденційність), показують, що споживачі досить лояльно ставляться до торговців, які працюють з PayPass, і використовують свої картки з PayPass частіше, ніж традиційні платіжні картки доступу до банківського рахунку. В цілому спостерігається тенденція щодо надання покупцями переваги електронним формам платежів порівняно з готівковою.

За даними головного емітента PayPass, отриманими під час досліджень, які проводилися протягом приблизно однакових тримісячних термінів у 2005 і 2006 роках, відбулося збільшення:

торговельних точок, що приймають PayPass - на 230%;

кількості трансакцій PayPass у торговельних точках - на 270%.

Технологія PayPass сьогодні не використовується в Україні, але її успіх вказує на те, яким може бути найближче майбутнє електронних грошей НСМЕП у разі запровадження безконтактної технології.

Важливішими питаннями, пов'язаними з перспективою розвитку електронних грошей в Україні, є питання їх правового визначення та законодавчого регулювання.

Об'єктом правового регулювання в Україні мають бути як самі електронні гроші, так і установи, які випускають їх в обіг.

Суб'єктом регулювання має виступити Національний банк України, однією з функцій якого, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України», є контроль за створенням електронних платіжних засобів. Згідно зі статтею 40 цього Закону Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України. Відповідно до статті 41 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» на Національний банк України покладено обов'язок здійснювати контроль за діяльністю платіжних систем, що функціонують в Україні. Таким чином, яким би не було законодавче рішення стосовно установ, які матимуть в Україні право здійснювати емісію електронних грошей, контроль за цією діяльністю та функціонуванням систем розрахунків електронними грошима покладено на Національний банк України.

Основними цілями регулювання передбачаються такі:

· забезпечення здатності центрального банку проводити грошово-кредитну політику;

· підтримання розвитку в інтересах підприємців і споживачів ефективних, малоризикових, дешевих і зручних методів надання фінансових і платіжних послуг;

· забезпечення користувачам адекватного захисту від шахрайства, недобросовісної діяльності, фінансових збитків, а також зайвого втручання у приватні справи;

· сприяння органам влади запобігати та виявляти переміщення грошових коштів, пов'язаних із злочинною діяльністю.

Важливим аспектом є узгодженість національного та міжнародного законодавства. У сфері платіжних систем і розрахунків питання стандартизації є вкрай важливими не тільки в технічній сфері, а й в області методології та регулювання. Серйозні відмінності в підходах до регулювання роблять привабливим використання електронних грошей у кримінальних цілях: шахрайські операції, відмивання грошей, уникнення сплати податків. Сучасний рівень розвитку технологічних і фінансових інновацій дозволяє емітентам і провайдерам електронних грошей досить легко переходити з однієї юрисдикції в іншу. У цих умовах важливо регуляторам різних країн знайти компроміс шляхом узгодження та спільних дій у сфері створення подібних правил регулювання електронних грошей.

В Україні найближчою перспективою у сфері регулювання питань, пов'язаних з електронними грошима, передбачається впровадження загальних підходів Директиви 2000/46/ЄС.

Наріжним каменем при регулюванні електронних грошей є визначення юридичного статусу емітента електронних грошей і встановлення умов та обмежень його діяльності. Досвід об'єднаної Європи показує, що таке право разом із банками можуть мати й інші види кредитних установ, за умови виконання ними вимог, визначених зазначеною Директивою. Крім того, статтею 8 Директиви передбачене право регулятора не застосовувати окремих вимог Директиви до тих установ, які здійснюють випуск електронних грошей в обмежених обсягах, або якщо такі електронні гроші приймаються чітко визначеним обмеженим колом осіб.

Разом з цим, в умовах сьогоднішнього розподілу в Україні регулювання ринків фінансових послуг, надання небанківським установами права на здійснення емісії електронних грошей не дозволить забезпечити можливість встановлювати до емітентів електронних грошей резервні вимоги, що є основною рекомендацією Європейського центрального банку, в якій зазначається, що можливість центрального банку встановлювати резервні вимоги і вимоги щодо надання статистичної звітності є вирішальними, особливо, з точки зору забезпечення підготовки до суттєвого зростання обігу електронних грошей та їх впливу на грошово-кредитну політику.

Крім того, надання в Україні небанківськими установам права на випуск електронних грошей спричинить ряд правових колізій. Одна з них пов'язана із забороною небанківським установам здійснювати емісію платіжних карток.

Поняття «платіжна картка» трактується національним законодавством доволі широко. Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», до нього, крім традиційних платіжних карток доступу до банківського рахунку клієнта, входять наперед оплачені картки багатоцільового використання, тобто електронні гроші на карткових носіях. Обіг електронних грошей, які зберігаються на картках, суттєво обмежений технічними можливостями пристроїв, які сьогодні використовуються в системах, що діють в Україні. У загальному вигляді ця схема проста: емітент - держатель - торговець - еквайр/емітент.

Таким чином найближчою перспективою в Україні є надання права на здійснення емісії електронних грошей банкам.

Оскільки обслуговування обігу електронних грошей потребує виконання цілого ряду функцій, не всі з яких властиві традиційній банківській діяльності, природнім був би розподіл фінансових і технічних ризиків між різними юридичними особами, тобто відокремлення функцій емітента електронних грошей і функцій оператора в системах електронних грошей.

Банк-емітент гарантуватиме збереження суми покриття електронних грошей на своєму внутрішньому рахунку, а оператор виконуватиме технічне обслуговування обігу електронних грошей між учасниками системи. Вимоги законодавства до діяльності таких операторів мають бути подібними до вимог, що висуваються до процесингових установ, задіяних у традиційних платіжних системах. Окремим питанням, яке потребує законодавчого вирішення, є використання електронних грошей для розрахунків з нерезидентами України та здійснення транскордонних переказів.

Як би у майбутньому не розвинувся український сегмент Інтернет-ринку, він не зменшить привабливості та переваг всесвітнього Інтернет-ринку. Українці, як і мешканці інших країн, купують і купуватимуть за допомогою Інтернет товари та послуги, які пропонуються особами іншої держави, користуються і користуватимуться об'єктами прав інтелектуальної власності іноземців. Разом з цим, українські суб'єкти господарювання, які пропонують свої товари або послуги в Інтернет, є доступними нерезидентам України - користувачам Інтернет. Найбільш перспективним платіжним засобом, який використовується при таких операціях, є електронні гроші програмного типу, середовищем обігу яких є мережа Інтернет. Для розрахунків з нерезидентами користувачам потрібні електронні гроші, виражені в іноземній валюті. У відповідь на такі потреби в Україні та інших країнах формується інфраструктура з осіб, які здійснюють обмінні операції з електронними грошима програмного типу, вираженими в різних видах валюти і випущеними за різними технологіями, а також здійснюють купівлю/продаж електронних грошей за національну та іноземну валюту, в тому числі за готівку.

Сьогодні діяльність таких осіб лежить за межами правового поля України. Розв'язання цієї проблеми потребує лібералізації валютного законодавства України. Положення валютного законодавства мають враховувати інтереси користувачів систем електронних грошей, торговців, які приймають їх як засіб платежу за товари або послуги, та держави в цілому. Юридичні та фізичні ос-+*оби мають бути зобов'язані дотримуватись валютного законодавства України в усіх випадках, коли вони здійснюють операції з електронними грошима, вираженими в іноземній валюті.

Оскільки в системах електронних грошей банківські рахунки використовуються лише, якщо звичайні гроші вводяться та виводяться із системи, а саме: під час зарахування грошей на рахунок емітента у разі випуску електронних грошей та списання грошей з рахунку емітента в разі пред'явлення держателем електронних грошей для їх погашення, вимоги валютного законодавства мають бути спрямовані на такі ключові моменти:

* введення/виведення коштів у/із системи електронних грошей;

* купівля/продаж електронних грошей, виражених в одній валюті, за звичайні кошти в іншій валюті, а також купівля/продаж електронних грошей, виражених в іноземній валюті, за іноземну валюту.

Для запобігання кримінальному використанню електронних грошей, виражених в іноземній валюті, при розрахунках або транскордонних переказах, необхідна ефективна правоохоронна діяльність держав у рамках їх суверенних юрисдикцій на базі єдиних принципів регулювання, імплементованих у національні законодавства з метою виконання норм відповідних міжнародних відносин.

Висновки

У сучасну епоху еволюція грошей, як соціально-економічного феномена, виявляється в такій специфічній реальності, як електронні гроші. Потреби в такій формі грошей об'єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обігу за умов, коли його обсяги і суми окремих платежів досягли велетенських розмірів. Вони, як будь-яка нова форма грошей, виникли у відповідь на запровадження інформаційно-комунікаційних технологій, які стали вирішальним фактором не лише економічного життя, а й технічного й соціального прогресу в цілому.

Електронні гроші належать також до тих фінансово-економічних аспектів, що безпосередньо стосуються діяльності урядів, державних органів, громадського суспільства. Одна з проблем, породжених електронними грошима - це зміни в характері емісії грошей. Очевидно, у перспективі центральні банки втрачатимуть монополізм у сфері грошово-кредитної емісії та організації грошового обігу внаслідок динамічного розвитку інформаційних технологій.

Відтак, можна виділити три важливі тенденції у цій сфері:

- по-перше, з являються ознаки ерозії попиту на традиційні “банківські” гроші в якості засобів обігу і платежу;

- по-друге, відбуваються кардинальні зміни в кредитуванні не фінансового сектора, в результаті яких банківські депозити перестають бути головною базою позик для юридичних та фізичних осіб;

- по-третє, формуються більш досконалі механізми приватного клірингу, які у перспективі можуть замінити систему розрахунків між контрагентами через центральні банки.

Отже, у наші дні розпочалася епоха відродження “приватних грошей” (private monies), які, здавалося би, безповоротно “пішли” в минуле, після того як центральні банки отримали виключне право на грошову емісію. Згідно концепції Б. Фрідмена центральні банки в епоху електронних грошей можуть втратити право на емісію грошей і отримання центральним банком доходу завдяки монополії на випуск паперових грошей (т. зв. “сеньйораж”).

Таким чином, поява і поширення електронних грошей у певному розумінні - це нова ера їх еволюції, коли інформація перетворюється у субстанційну основу сучасної економічної реальності. Відповідно банківські технології стають потужною інформаційною системою, що органічно вписується в нову економічну реальність, яку сьогодні все частіше характеризують, як “інформаційну економіку”.

Список використаних джерел

1. Махаєва О.О. Використання електронних грошей та вимоги, які висуваються до їх емітентів і відповідних систем розрахунків // Вісник УАБС. - 2005. - № 1.

2. Махаєва О.О. Електронні гроші в Європі та Україні // Вісник НБУ. - 2004. - № 9.

3. Махаєва О.О. Новий платіжний інструмент роздрібних розрахунків - електронні гроші // Збірник тез доповідей VIII Всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України (10-11 листопада 2005 р.). - Суми: УАБС НБУ, 2005. с.14-16.

4. Світовий досвід та перспективи розвитку електронних грошей в Україні.

5. Типи платіжних систем на основі електронних грошей.

Размещено на Allbest.ru