Забезпечення фінансової стійкості підприємств в Україні

The article is devoted to financial stability of the national business sector. Financial stability is the ability of businesses developing by keeping its financial security in order to maximize financial results. The author underlines that the financial stability management is not systematic yet. The constituent elements of financial stability is the financial balance of the enterprise, resource, potential and financial stability. The achieving financial balance is one of the most important conditions to ensure financial stability.

The purpose of the research is to review the process of providing the financial stability of enterprises as a combination of absolute and relative indices.

The article deals with the main stages of the assessment of the financial viability. The study emphasizes the importance of using different methodological approaches (coefficient, modular and integrated). Absolute and relative indicators are used to evaluate financial stability of enterprises. The author presents the analysis of net income (loss) of companies and amount of capital investment using these methods.

The author comes to the conclusion that financial stability is a prerequisite for business development of the business sector of the national economy and, therefore, is an important objective of public policy guaranteeing economic security in crises.

The article is intended for student of Economics.

Key words: national economy, financial stability, enterprise, public policy, economic security.

Постановка проблеми

Успішність здійснення сучасних економічних реформ, ініційованих Президентом України по забезпеченню соціально-економічного розвитку українського суспільства, зумовлюється високопродуктивною і ефективною діяльністю національної економіки, конкурентоспроможністю, кожного суб'єкта господарювання. Разом з тим, значна кількість вітчизняних підприємств є збитковими. Зокрема, чистий прибуток великих та середніх підприємств за видами економічної діяльності за січень - червень 2013 р. склав 57,0 у % до загальної кількості підприємств, а збиток - 43,0%. Негативними тенденціями функціонування підприємств також є збільшення дебіторської заборгованості (1499971,5 млн. грн.. - на кінець 2011 р.), погіршення показників фінансових результатів великих та середніх підприємств до оподаткування (за січень-червень 2013 р. підприємства, які одержали прибуток, склали 57,8% до загальної кількості підприємств, а підприємства, які одержали збитки - 42,2% до загальної кількості).

Це актуалізує потребу в удосконаленні державної політики сприяння посиленню фінансової стійкості вітчизняного підприємницького сектора економіки, передусім спрямованої на покращення рівня доступності фінансових ресурсів, сприяння збільшенню обсягів господарської діяльності, підвищення рівня фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності суб'єктів підприємництва, покращення доступу підприємств до кредитних ресурсів, посилення фінансової складової економічної безпеки вітчизняних підприємств сектора малого підприємництва.

Аналіз досліджень та публікацій

Великий внесок у розробку методології оцінки фінансового стану суб'єктів господарювання, зокрема їх фінансової стійкості, зробили І. Бланк [1], М. Білик [8], Т. Донченко [2], М. Заюкова [3], А. Поддєрьогін, Г. Савицька [7], Л. Шаблиста [9] та ін. Їх працями не лише розкрито сутність явища фінансової стійкості підприємств, чинників, що її зумовлюють, а й обґрунтовано методи управління цим важливим процесом.

Зокрема, встановлено, що фінансова стійкість - це здатність підприємства стабільно розвиватися, зберігаючи свою фінансову безпеку в умовах ризикового внутрішнього і зовнішнього середовища з метою максимізації фінансових результатів при забезпеченні розширеного відтворення. Одним із завдань аналізу фінансової стійкості підприємства є вивчення основних показників, що характеризують його фінансову стійкість, та обґрунтування пропозицій управління цим процесом.

Разом з тим, у виконаних дослідженнях процес управління фінансовою стійкістю ще не набув характеру системності у поєднанні дії внутрішніх і зовнішніх чинників економічних відносин ринкового середовища.

Мета статті полягає у розгляді процесу забезпечення фінансової стійкості підприємств як сукупності абсолютних і відносних показників, що є індикаторами економічних відносин суб'єктів господарювання у ринковому середовищі.

Виклад основного матеріалу дослідження

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства й пов'язана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів. Складовими елементами фінансової стабільності є фінансова рівновага підприємства, ресурсна, потенційна й фінансова стійкість. Остання є основною.

Фінансова рівновага досягається за рахунок оптимізації співвідношення частки коштів, що капіталізується, та тієї їх частки, що спрямовується на споживання, а також узгодження джерел формування та напрямів використання власних фінансових ресурсів, встановлення оптимального співвідношення між внутрішніми й зовнішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів. Фінансова рівновага - це агрегований показник, тому її досягнення значною мірою залежить від ефективності облікової політики підприємства, політики формування й розподілу прибутку, амортизаційної, дивідендної, емісійної політики підприємства тощо.

Досягнення фінансової рівноваги - одна з найважливіших умов забезпечення фінансової стабільності, оскільки зростання можливостей щодо забезпечення приросту власних фінансових ресурсів означає підвищення фінансової стійкості та веде до зростання ринкової вартості підприємства.

Базуючись на методології аналізу фінансового стану підприємств, можна виділити такі етапи оцінки фінансової стійкості підприємства.

Аналіз тенденцій зміни фінансової стійкості на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів за ряд періодів

Ідентифікація типу фінансової стійкості на основі розрахунку забезпеченості запасів джерелами їх формування

Складання аналітичного висновку про ступінь фінансової стійкості підприємства і орієнтири її підвищення

де ПА - поточні активи, тобто підсумок за II розділом активу балансу;

ПЗ - поточні зобов'язання, тобто підсумок за IV розділом балансу.

Для розрахунку фінансової стійкості підприємств використовують різні методичні підходи: коефіцієнтний, агрегатний та інтегральний.

Основою найпоширенішого з них - коефіцієнтного підходу - до оцінки фінансової стійкості підприємства є обчислення й аналіз низки фінансових коефіцієнтів, а саме: фінансової автономії, фінансової залежності, фінансового ризику, маневреності власного капіталу, структури покриття довгострокових вкладень, довгострокового залучення коштів, фінансової незалежності капіталізованих джерел.

Агрегатний підхід ґрунтується на визначенні фінансової стійкості на основі агрегатів та доповнює коефіцієнтний, оскільки виділяють чотири типи поточної фінансової стійкості підприємства.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпечення запасів джерелами формування:

- власних оборотних коштів;

- власних оборотних коштів і довгострокових джерел формування запасів;

- основних джерел формування запасів.

Інтегральний підхід дає змогу надати інтегровану оцінку фінансової стійкості. Показники фінансової стійкості за цього підходу характеризують стан активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття.

Фінансова стійкість підприємства у процесі його функціонування може бути одного з чотирьох типів.

Перший тип - це абсолютна стійкість. За нього обсяги запасів і витрат менші від суми власного оборотного капіталу та кредитів банку під товарно-матеріальні цінності:

ЗВ <2ВОК + КР_тт,

де ЗВ - запаси й витрати;

КР_ТМц - кредити під товарно-матеріальні цінності.

А коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами коштів (К_З) більший за одиницю:

2 ВОК+КРТМЦ > ЗВ > 1

Другий тип фінансової стійкості - це нормальна стійкість фінансового стану. За цього типу стійкості гарантується платоспроможність підприємства та виконується умова:

ЗВ = 2 ВОК + КРтмц

Відповідно, коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами коштів дорівнює одиниці:

2 ВОК + КРТМц = 1 ЗВ

У такій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, окрім власних оборотних коштів, довгострокові й залучені.

Третій тип фінансової стійкості - це нестійкий (передкризовий) фінансовий стан. За нього порушується рівновага платіжних засобів і зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел коштів (Д_ТВ) в оборот підприємства:

ЗВ = 2 ВОК + КРтмцц + Дтв

Фінансова нестійкість вважається припустимою, якщо виконуються такі умови:

1. Виробничі запаси (ВЗ) і готова продукція (ГП) дорівнюють сумі короткострокових кредитів і позикових коштів (ККПК), що беруть участь у формуванні запасів, або перевищують її:

ВЗ + ГП > ККПК

2. Незавершене виробництво (НВ) і витрати майбутніх періодів (ВМП) дорівнюють величині власного оборотного капіталу або менші від неї:

НВ + ВМП < ВОК

У цій ситуації існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

Четвертий тип фінансової стійкості - це кризовий фінансовий стан. За цього типу стійкості підприємство перебуває на межі банкрутства, тобто сума його запасів і витрат перевищує суму власних оборотних коштів, кредитів під товарно-матеріальні цінності та залучених тимчасово вільних джерел коштів:

ЗВ > ВОК + Кртмц + Дтв

Така ситуація свідчить про неспроможність підприємства розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Вона стає причиною нестійкого фінансового стану в поточному періоді, що призводить до втрати фінансової рівноваги в довгостроковій перспективі.

Важливим аспектом фінансового аналізу є визначення запасу фінансової стійкості, що дає змогу належним чином обґрунтувати управлінські рішення в бізнесі. Для розрахунку запасу фінансової стійкості (зони безпечності) підприємства використовують такі показники форми № 2:

- виручку від реалізації (без ПДВ і АЗ) (ряд. 035 ф. № 2);

- маржинальний дохід (ряд. 05 ф. № 2);

- постійні витрати (ряд. 070, 080 ф. № 2).

На основі вказаних даних ф. № 2визначають поріг рентабельності та запас фінансової стійкості.

Маржинальний дохід (МД) підприємства становлять постійні витрати і прибуток.

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що визначається сума виручки, потрібна для покриття всіх постійних витрат підприємства.

Рентабельність тут дорівнює нулю. За допомогою цього показника розраховують запас фінансової стійкості (ЗФС):

Діапазон нормативних значень залежить від виду економічної діяльності підприємства.

Орієнтовні значення коефіцієнта незалежності можуть бути: верхня межа - 0,5; нижня межа - 1. Орієнтовні значення коефіцієнта фінансової стійкості можуть бути: верхня межа - 0,5; нижня межа - 0,9.

Фінансова стійкість підприємництва є необхідною передумовою розвитку підприємницького сектора національної економіки, а отже й важливим завданням державної політики щодо гарантування економічної безпеки держави в умовах виникнення криз. Розглянемо основні чинники впливу на фінансову стійкість підприємств.

Зовнішні чинники впливу на фінансову стійкість підприємств можуть різко змінити фінансовий стан підприємства, а в окремих випадках навіть спричинити його банкрутство. Вони не підлягають регулюванню з боку керівництва окремого підприємства, тому для забезпечення фінансової стійкості необхідне гнучке пристосування до них.

Внутрішні чинники перебувають під безпосереднім впливом підприємства, тому для забезпечення фінансової стійкості суб'єкта господарювання необхідно так управляти внутрішніми чинниками, щоб нівелювати негативний вплив зовнішніх.

Для досягнення фінансової стійкості підприємства слід здійснювати ефективне управління внутрішніми факторами його діяльності, яке полягає в:

- реалізації найефективніших шляхів розширення обсягів активів;

- підтриманні ефективності використання необоротних активів;

- оптимізації складу і структури поточних активів, раціоналізації їх обороту;

- оптимізації структури власних фінансових ресурсів;

- мобілізації залученого капіталу;

- забезпеченні самофінансування за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики.

Динаміка показників фінансової стійкості підприємств упродовж останніх років демонструє нерівномірний розвиток суб'єктів господарювання. Про це свідчить:

1) збільшення кількості збиткових підприємств. Так, у 2008-2010 рр. кількість збиткових підприємств зросла з 38,7% у 2008 р. до 42,7% у 2010 р. Кількість збиткових підприємств у 2011 р. зменшилася на 6,2% (до 36,5%), проте у 2012 р. знову зросла до 37% (табл. 1).

Таблиця 1

Чистий прибуток (збиток) підприємств [5?]