Проблеми та переваги фінансового забезпечення розвитку місцевого самоврядування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРЕВАГИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

М.В. Мних

Зауважено, що здійснення економічних реформ - одне із найважливіших завдань для порятунку економіки України. Ці реформи повинні стосуватися всіх галузей економіки, а також судової системи, органів державної влади та управління та місцевого самоврядування.

Ключові слова: місцеві бюджети, місцеві фінанси, податкова система, бюджетна система.

Мных Н.В. Проблемы и преимущества финансового обеспечения развития местного самоуправления в Украине

Экономические реформы - одна из важнейших задач для спасения экономики Украины должны касаться всех отраслей экономики, а также судебной системы, органов государственной власти и управления, местного самоуправления. Необходимость реформирования местного самоуправления и территориальной власти в Украине обусловлена необходимостью совершенствования бюджетного законодательства, децентрализации власти и существенного расширения полномочий территориальных общин, предусматривает перераспределение задач, полномочий, ресурсов на национальном, региональном и местном уровнях, повышение финансовой самостоятельности местных бюджетов, укрепление материальной и финансовой основы местного самоуправления. Проанализированы основные проблемы местных бюджетов. Раскрыта необходимость существенной реформы налоговой системы и бюджетной системы Украины для создания достаточной финансовой базы органов местного самоуправления.

Ключевые слова: местные бюджеты, местные финансы, налоговая система, бюджетная система.

Mnykh N.V. Problems and advantages of the financial support of the development of local self-government in Ukraine

The paper analyzes the main problems of local budgets. The need for substantial reform of the budgetary system of Ukraine to create a sufficient financial base of local governments is revealed. An economic reform is one of the most important tasks of saving the economy of Ukraine. These reforms should apply to all sectors, as well as the judiciary, government and administration and local government. The need for reform of local self-government and territorial authorities in Ukraine is caused by the need for improvement of the budgetary legislation, decentralization of power and significant empowerment of local communities, involving redistribution of responsibilities, authority and resources at the national, regional and local levels, increasing the financial autonomy of local budgets, strengthening the material and financial basis of local self-government.

Key words: local governments, local finances, budget system.

Постановка проблеми

З моменту набуття Україною незалежності фінансові проблеми місцевих органів влади залишились майже невирішеними. Постійна потреба фінансових ресурсів в органах місцевого самоврядування та нестабільність доходів місцевих бюджетів є і сьогодні проблемою загальнодержавного значення. Як наслідок, у регіонах не вирішуються основні питання соціального захисту населення, повільно розвивається соціально-культурна, сфера охорони здоров'я, погіршується стан доріг, триває занепад комунального господарства. Причиною таких негараздів є недосконала система державного менеджменту, яка і досі не вирішує основних завдань щодо створення достатньої фінансової бази органів місцевого самоврядування, а діюча система формування та використання коштів місцевих бюджетів не відповідає потребам місцевого самоврядування [1]. Питання про фінансове забезпечення через механізм бюджетної децентралізації досі є предметом наукових досліджень і публічного обговорення серед дослідників цих проблем.

Стан дослідження

Це питання вивчали у своїх публікаціях такі зарубіжні науковці, як М. Азнар, Ж. Берко, Ж. Бландіньєр, Ф. де Брю- ке, Т. Вюртенбергер, П. Моргос, Ж. Марку, А. Сендон, Ж. Ле Шательє, Ф. Шарпф, Д. Байєрс, Г. Дірікс, Є. Гофман, Р. Кеухен, А. Мадс, А. Тюрк, X. Йоргес, Ж. Фальке, Ю. Неуер, В. Весселс, Р. Редлер, Г. Шефер, X. Енгель, А. Гайхлінгер, Ж-С. Лігуес та ін.

Питання місцевого і регіонального рівнів управління та їх фінансового забезпечення досліджують і українські вчені та політики, до яких належать Р. Безсмертний, О. Бойко-Бойчук, В. Борденюк, І. Вакуленко, І. Васюник, В. Кампо, П. Качур, А. Матвієнко, М. Пітцик, І. Луніна та багато інших.

Однак і досі питання дослідження теоретичних і практичних аспектів регіонального управління та фінансового забезпечення регіонів через механізми бюджетної децентралізації та наданням самостійності місцевим бюджетам є актуальним.

Метою статті є дослідження механізму розширення повноважень органів місцевого самоврядування та укріплення доходної бази місцевих бюджетів. Під час написання цієї статті аналізуються заходи, які впроваджуються Урядом країни щодо створення ефективної системи управління в регіонах і фінансового забезпечення розвитку місцевого самоврядування. Слід зазначити, що нині Уряд намагається змінити ситуацію і пропонує відповідні зміни до чинного законодавства, що суттєво можуть змінювати бюджетні взаємовідносини центру та регіонів у формуванні доходної частини місцевих бюджетів.

місцеве самоврядування бюджетний фінансовий

Виклад основних положень

У проектах Законів, які подаються до Верховної Ради Урядом України, декларується можливість закріплення за місцевими бюджетами стабілізаційного фонду доходів і розширення наявної доходної бази місцевих бюджетів, що дозволить, на мою думку, частково врегулювати бюджетні правовідносини, пов'язані з упровадженням нової моделі фінансового забезпечення місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин, надання бюджетної автономії місцевим бюджетам і підвищення їх фінансової самостійності, а удосконалення казначейського обслуговування бюджетів посилить відповідальність головних розпорядників бюджетних коштів.

Водночас слід звернути увагу на недостатність, на мій погляд, цих заходів, оскільки існує недостатня обґрунтованість розподілу повноважень у регіонах, визначення актуальних податків, які змінили би взаємовідносини бізнесу та бюджетів усіх рівнів, а також відсутність дієвих механізмів контролю та відповідальності посадових осіб у регіонах, а також на відсутність механізмів стимулювання громад, що дало б змогу для об'єднання та формування спроможних територіальних громад шляхом переходу бюджетів об'єднаних громад на прямі між- бюджетні відносини з державним бюджетом, наділення таких громад повноваженнями, рівнозначними повноваженням міст обласного значення, а також отримання права на виконання делегованих державою повноважень органів місцевого самоврядування в селах, селищах, містах районного значення, що не об'єдналися; розширення наявної дохідної бази місцевих бюджетів [2].

Вирішення цих питань, на мій погляд, пов'язано з формуванням такої системи місцевого самоврядування, де повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування взаємозбалансовані та підкріплені фінансовими ресурсами.

Основою для вирішення цих питань найперше є визначення реальної бази оподаткування та введення нових податків, які суттєво зміцнили би фінансову основу бюджетів усіх рівнів. Для цього необхідно здійснити інвентаризацію всіх суб'єктів діяльності та власності, зокрема домогосподарств та інших об'єктів власності регіонах, у м. Києві й Севастополі та за кордоном. Відповідь на це питання повинен надавати Державний реєстр власності України, але до цього часу його не оприлюднюють. Та чи можемо ми довіряти цьому документу після новацій, які проводились щодо нього 2012-2013 рр. Тобто перше питання власності, що належить територіальній громаді, - майно (земля), а також статус суб'єктів підприємницької діяльності, і лише тоді можуть бути визначені реальна база оподаткування, платники податків, ефективно здійснюватись оподаткування та їх розподіл на всіх рівнях бюджетів.

Наприклад, основою розподілу платників податку на доходи фізичних осіб має стати принцип, за яким усі підприємства (суб'єкти) місцевого підпорядкування повинні 100% сплачувати цей податок до місцевого бюджету, а що стосується підприємств, які мають загальнодержавне значення, то за запропонованою Кабінетом Міністрів України відсотковою шкалою можуть також надходити до місцевих бюджетів в разі недостачі доходів для збалансування доходів також місцевих бюджетів. Слід урахувати статус м. Києва як столиці України, і цей податок залишається податком вирівнювання бюджетів.

Недоцільним вважаю введення збору з підакцизних товарів, який є податком з обороту, що є дуже сумнівним із точки зору теорії податків, тобто одночасне існування податку з обороту і податку на додану вартість. У цій ситуації доцільно його назвати «податок на споживання», де, окрім акцизних товарів, розширити його переліком, наприклад купівля автомобілів, будівництва котеджів, житла, відпочинок, розваги і т. д. (Перелік установлює Кабінет Міністрів України).

Крім цього, вважаю доцільним уведення нових податків, які могли б покращити фінансову основу державних і місцевих бюджетів, суттєво стабілізувати розвиток економіки та забезпечити сталі надходження до бюджету. Найперше йдеться про введення податку (ренти) за використання земельних ресурсів і надр землі, суть якого полягає в необхідності впровадження земельної ренти з власників та орендарів землі. Рента як плата за землю повинна бути введена залежно від родючості землі, а також рента за користування надрами відповідно до геологічних особливостей і умов експлуатації корисних копалин. Діюча система орендної плати за оренду землі є неефективною і не відображає цілей і реалій використання землі з боку держави, а також власників паїв, оскільки здійснюється на договірних умовах [3]. Ефект надприбутків, які отримуються орендарями залежно від родючості землі, практично не враховуються, а також не вирішується основне питання - підтримка родючості землі.

Треба здійснити перегляд діючої системи надання податкових пільг, яка існує для багатьох підприємств у здійсненні підприємництва [1]. Податкові пільги, тобто механізм їх отримання для підприємств, повинні одночасно стати зобов'язанням із упровадження нової техніки та технологій. Такий підхід значно вплине на модернізацію виробничих процесів і випуск конкурентоздатної продукції, збільшення ВВП і надходження податків до бюджетів різних рівнів.

Необхідно також змінити діючу систему вираховування податку на прибуток, суть якої полягає в тому, щоб із діючої системи вирахування оподаткованого обороту, а саме під час визначення оподаткованого прибутку з валових витрат, виключити витрати на охорону, обслуговування власників і керівників підприємств, їх сімей, їх відпочинку та всі витрати на здійснення заходів, непов'язаних із витратами на виробництво. Ці витрати повинні здійснюватись за рахунок чистого прибутку, вираховуваного після сплати податків, і це буде соціально правильно.

На мою думку, некоректними є підходи та умови для введення податку на нерухомість для всіх категорій населення. Цей податок повинен сплачуватись насамперед тими особами, які не можуть підтвердити своїми доходами будівництво цих об'єктів. Під час установлення об'єкта оподаткування повинні враховуватись не тільки м², а ціна об'єкта, й витрати на обслуговування. Тоді одночасно вирішуватимуться питання люстрації, корупції, а також ефективності дії цього податку. Такі зміни в системі оподаткування суттєво зміцнять доходи державного та місцевих бюджетів.

Водночас слід мати на увазі, що запропоновані зміни в оподаткуванні стосуються і загальнодержавних, і місцевих податків, оскільки, на мою думку, платники цих податків повинні не менше 5% відраховувати в місцевий бюджет територіальних громад, на території яких розташовані. Попри це, неабияку увагу слід приділити проблемі ефективного використання бюджетних коштів місцевих бюджетів, посилення відповідальності на посадових осіб та їх підзвітність територіальній громаді, залучення громади до формування місцевих бюджетів.

Програмно-цільовий метод формування місцевих бюджетів, а також бюджетів узагалі, - вдалий, але його потрібно правильно використовувати. Річ у тому, що за програмно-цільовим методом визначаються програми цільового фінансування. Такі програми повинні охопити всі галузі економіки, які входять до бюджетної сфери (охорони здоров'я, освіти, культури, ЖКГ), а також програми розвитку інших галузей економіки, в яких зацікавлена держава. Програмно-цільовий метод охоплює програми і цілі, у зв'язку з чим у формуванні бюджету ці цілі будуть визначені, тоді буде збережено ефективне бюджетне планування та використання бюджетних коштів. Важливим у цьому процесі залишається використання прав і зобов'язань бюджетних рівнів у формуванні державного та місцевих бюджетів. Слід зазначити, що збереження прав і відповідальності - це той баланс, який забезпечує розвиток території.

Доцільно також увести зобов'язання розпорядникам кредитів у формуванні спеціального фонду місцевих бюджетів у розрахунках кошторисів бюджетних установ обов'язково враховувати кошти батьків і спонсорів, які надані на їх потреби. За невиконання цих вимог повинна бути визначена відповідальність, зокрема кримінальна. Це стосується насамперед шкіл, ВНЗ, коштів поліклінік та лікарень і т. д. Це одночасно будуть заходи із боротьби з корупцією, а також підвищення якості наданих послуг. До слова, щодо надання послуг, то, на мою думку, Кабінет Міністрів України повинен розробити та ввести відповідні соціальні стандарти щодо складання кошторисів, пов'язаних із освітньою діяльністю, наданням медичних послуг і т. д. Ці норми повинні містити європейські стандарти і відповідати цілям їх досягнення. За недотримання цих стандартів означені суб'єкти, зокрема державні освітні та медичні заклади, позбудуться можливості здійснювати свою діяльність. Тобто під час складання кошторисів, бюджетних установ обов'язково повинні бути представлені всі статті витрат на утримання цих установ, а не тільки зарплата, в результаті чого вони залишаються без тепла, ремонту, меблів і т. д. І це строго повинна контролювати система Міністерства фінансів України та його органи на місцях щодо забезпечення їх виконання.

Висновки

З огляду на ситуацію, яка виникла в Україні, необхідно розробити і прийняти воєнний бюджет на 2015 рік з можливою централізацією більшості бюджетних ресурсів на потреби оборони та безпеки країни. В Донецькій та Луганській областях треба зупинити діючу систему фінансування заходів із місцевих бюджетів. Усі витрати на фінансування заходів на окупованих територіях здійснювати централізовано, а надходження податків сконцентрувати в Державному бюджеті. Практика доводить, що за рахунок доходів в цих областях і занятих територіях фінансуються заходи, пов'язані з терористичними діями на їх території. Аналогічно повинні здійснюватися нарахування податків щодо підприємства, які знаходяться на території окупованого Криму, та на територіях, які окуповані в Донецькій та Луганській областях. Несплачені податки будуть заборгованістю при поверненні території Криму в склад України, і про це чітко потрібно повідомити платників податків. І особи, які не виконують ці зобов'язання, мають зазнати кримінальної відповідальності. Запропоновані заходи є жорсткими, але мусимо враховувати ситуацію - в Україні війна. Крім цього, потрібно запровадити кримінальну відповідальність за невиконання цих заходів.

Джерела

1. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2011. - № 13-17. - Ст. 112.

2. Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо реформи міжбюджетних відносин): Проект Закону України (реєстр. № 5078 від 15.09.2014), внесений Кабінетом Міністрів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=51901.

3. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2010. - № 50-51. - Ст. 572.

4. План заходів щодо реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 591-р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/591-2014-%D1%80

Размещено на Allbest.ru