Реформування системи оподаткування сільськогосподарських виробників в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 347.73

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИКІВ В УКРАЇНІ

На сучасному етапі розвитку агропромислового комплексу в Україні актуальною є проблема реформування системи оподаткування у сільському господарстві.

В Україні для підприємців, що займаються сільськогосподарською діяльністю, передбачений прямий режим оподаткування, а саме фіксований сільськогосподарський податок.

Упродовж останніх восьми років у різних наукових публікаціях було доведено, що існує невідповідність розміру загального рентного доходу, покладеного в основу нормативної грошової оцінки угідь, рівню дохідності сільськогосподарського виробництва. Однак в ухваленому Податковому кодексі України при визначенні бази оподаткування це не враховується [1, с. 3-16].

У цілому спеціальні режими оподаткування аграрного сектору стимулюють розвиток сільськогосподарських підприємств. Разом з тим постає проблема врегулювання виконання завдань шляхом реформування системи оподаткування сільгоспвиробників в Україні.

Вивчення досвіду функціонування систем прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у розвинених країнах світу сприятиме ефективному реформуванню прямого оподаткування аграрного сектору в Україні.

Учені Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Національної академії аграрних наук пропонують усунути ці недоліки діючого фіксованого сільськогосподарського податку таким чином:

- оподаткування буде проводитися залежно від спеціалізації (для рослинницького спрямування базою буде вартісна оцінка землі, для тваринницької спеціалізації - валовий дохід);

- передбачається переорієнтація податку на територіальні засади справляння та віднесення до його складу місцевих податків;

- забезпечується компроміс інтересів суб'єктів господарювання та місцевих органів влади при визначенні величини податкових ставок.

Отже, реформування податкового механізму у сфері аграрно-промислового комплексу (далі - АПК) сприятиме розвитку сільського господарства шляхом створення більш досконалих прямих режимів оподаткування, що, як наслідок, сприятиме більшому наповненню державного бюджету [2].

Мета даної статті полягає в аналізі діючої системи оподаткування виробників сільськогосподарської продукції та, з урахуванням міжнародного досвіду, у визначенні ефективного способу її реформування шляхом створення нової моделі спеціального режиму оподаткування.

Для більшої ефективності розвитку АПК в Україні застосовуються податкові пільги у вигляді звільнення від оподаткування, зменшення податкової бази при нарахуванні податку для сільськогосподарських виробників тощо. Однак, за рекомендаціями МВФ, уряд має намір скасувати податкові пільги для аграріїв, беручи до уваги те, що у 2013 році ціна на зерно зменшилася на 25-30 %. Проте, на думку аналітиків, тенденція не зміниться і відмова від податкових пільг істотно вдарить по аграрному бізнесу в Україні [3].

Зменшення пільг поставить український сектор АПК у невигідне становище порівняно з підприємствами інших країн. Обсяг субсидій у сільське господарство в ЄС становить 21 %, у США - 12 %, у Росії - 11 % від вартості продукції, в Україні - менше 1 %. Так, у ЄС щороку витрачається близько 57 млрд євро на субсидії сільгоспвиробникам у межах Спільної сільськогосподарської політики. У цілому до кожних 5 євро, що заробила галузь, держава доплачує 1 євро.

У США діють прямі дотації фермам та оплата страхування на випадок втрати врожаю. Загальний обсяг допомоги сягає 20 млрд дол. на рік. У Росії реалізується програма державної підтримки сільського господарства, яка передбачає компенсацію за добрива, корми, відсоткові ставки за кредитами та ін.

В Україні практично відсутні програми прямих дотацій галузі чи підтримки мінімальних цін на продовольство. У зв'язку з цим збереження податкових пільг є критично важливим для конкурентоспроможності галузі на зовнішніх ринках, однак податкові пільги для АПК завершуються у 2018 році [4]. законодавчий оподаткування виробник сільськогосподарський

Корпоративний податок у галузі сільського господарства розвинених країн сплачують великото- варні підприємства (кооперативи) та окремі фермери. Разом з тим ставки корпоративного податку диференційовані залежно від розмірів підприємств і рівнів рентабельності. Так, у Великобританії вони коливаються в межах від 5 до 40 %, в Італії - від 12 до 62 %, у Нідерландах - від 16 до 72 % [5].

У цілому спеціальні режими оподаткування аграрного сектору стимулюють розвиток сільськогосподарських підприємств. Водночас постає проблема врегулювання виконання завдань шляхом реформування системи оподаткування сільгоспвиробників в Україні.

А тому вивчення досвіду функціонування систем прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у розвинених країнах світу сприятиме ефективному реформуванню прямого оподаткування аграрного сектору в Україні.

У Польщі з 1985 року функціонує сільськогосподарський податок, базою оподаткування якого є площа перерахованих (умовних кадастрових) гектарів, яка залежить від типу земель, класу та розміщення землі на території району.

Ставка податку визначається ціною купівлі 2,5 ц жита з гектара для земель сільськогосподарського призначення та 5 ц жита - для інших земель [6, с. 254].

Об'єктом оподаткування є землі і будівлі сільськогосподарського призначення, що використовуються для ведення господарської діяльності. Платниками податку виступають юридичні та фізичні особи (власники або користувачі). При цьому доходи від «звичайної» сільськогосподарської діяльності звільняються від оподаткування прибутковими податками [7].

У Росії для сільгоспвиробників з 2002 року запроваджено єдиний сільськогосподарський податок, механізм побудови якого набув суттєвих змін у 2004 році, унаслідок чого було змінено засади його формування із земельних на прибуткові.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, що безпосередньо є сільськогосподарськими товаровиробниками; об'єктом оподаткування є доходи, зменшені на величину витрат; податковою базою - грошовий вираз доходу. Ставка оподаткування встановлена у фіксованому розмірі і становить 6 % [8].

У Білорусі з 1999 року також запроваджено єдиний податок для виробників сільськогосподарської продукції, який сплачується в рахунок основних прямих податків та зборів - податку на прибуток, земельного податку, податку на нерухомість, податку за користування природними ресурсами, та окремих місцевих податків та зборів.

Платниками цього податку можуть бути лише юридичні особи, тобто підприємства, що виготовляють сільськогосподарську продукцію.

Об'єктом оподаткування є валова виручка, що визначається як сума доходів від реалізації продукції, майна та доходів від позареалізаційних операцій. Ставка єдиного податку встановлюється в розмірі 1 % [9].

Таким чином, на відміну від механізму побудови комплексного податку - фіксованого сільськогосподарського податку в Україні, базою розрахунку якого є кадастрова вартість земельної ділянки, тобто оподатковується рентний дохід, базою оподаткування комплексними податками в Росії, Польщі, Білорусі визначено доходи та виручку від реалізації, тобто за своєю економічною природою вони є прибутковими.

Ураховуючи міжнародний досвід країн, податкові системи яких наближені до податкової системи України, робоча група Аграрної спілки України надала свої пропозиції щодо вдосконалення системи оподаткування сільгосппідприємств середнього розміру та фермерських господарств.

Варто зауважити, що за період функціонування фіксованого сільськогосподарського податку структура аграрного сектору економіки зазнала суттєвих змін, прибутковість виробництва окремих видів сільгосппродукції є досить високою, збільшилися обсяги тіньової діяльності, а також було порушено базові принципи оподаткування, а саме: справедливості та рівнонапруженості оподаткування [10].

Існує тенденція до переходу від кадастрової вартості (рентного доходу) до економічної складової (у вигляді прибутку або виручки сільгосппідприємств) як бази оподаткування.

Згідно з положенням розділу 3 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів було закріплено нормативну грошову оцінку земель населених пунктів, в основу якої було покладено капіталізацію рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель [11].

Фіксований сільськогосподарський податок пропонується замінити на єдиний сільськогосподарський податок - ввести уточнений режим прямого оподаткування для сільськогосподарських підприємств, параметри діяльності яких відповідають визначеним критеріям.

Механізм функціонування нового спецрежиму охоплює:

1) платників податку. Платники реформованого єдиного сільськогосподарського податку - особи, які мають у володінні та/чи користуванні землі, призначені для ведення особистого селянського господарства або товарного сільгоспвиробництва площею понад 1 га;

2) базу оподаткування, якою є нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, актуалізована на початок звітного (податкового) періоду. Такий підхід забезпечить певну диференціацію сум податку залежно від якості земель та місця їх розташування;

3) ставку податку. Ставка сільгоспподатку встановлюється на рівні, не нижчому 1 % від бази оподаткування (понад 200 грн/га станом на початок 2014 року). З метою детінізації сільськогосподарського виробництва до земель, які не перебувають в обробітку, застосовується коефіцієнт 1,5.

Ураховуючи місцевий характер податку, органи місцевого самоврядування наділяються повноваженнями щодо можливості застосування підвищувальних коефіцієнтів до законодавчо встановлених ставок сільгоспподатку (не більше ніж на 30 %);

4) адресата податку. Кошти єдиного сільськогосподарського податку надходять до складу місцевих податків і зборів (спрямовуються до бюджету розвитку сільських (селищних) бюджетів), що посилює зацікавленість місцевих громад у його адмініструванні, а сільгосппідприємств - у його сплаті;

5) строки сплати податку. Строки сплати сіль- госпподатку враховують сезонність сільськогосподарського виробництва (20 % - у першому півріччі, 80 % - у другому).

Зміна строків та пільги зі сплати податку надаються лише у випадках виникнення обставин непереборної сили.

Реформований сільськогосподарський податок є спеціальною формою оподаткування доходів від ведення сільськогосподарської діяльності, поєднуючи в собі ознаки майнового та прибуткового оподаткування.

Єдиний сільськогосподарський податок визнається єдиною формою оподаткування доходів від володіння та використання відповідних сільгоспугідь (об'єднує у собі три платежі - за володіння, за користування та з доходів від передачі землі в оренду (крім відчуження) [12].

Дослідивши міжнародний досвід спеціальних режимів оподаткування та проаналізувавши пропозиції робочої групи Аграрного союзу України щодо реформування прямого оподаткування, можна зазначити, що вдосконалення податкової системи забезпечить:

- простоту податкових відносин у галузі, тобто наявний податковий механізм повинен стимулювати інвестиційну діяльність за рахунок прогнозова- ності податкових зобов'язань;

- зменшення тінізації сільгоспвиробництва та стимулювання легалізації доходів;

- формування належної ресурсної бази місцевих бюджетів з огляду на основний дохідний ресурс сільських громад - сільгоспугіддя [12].

Таким чином, дійсно оптимальною для України є заміна фіксованого сільськогосподарського податку єдиним сільськогосподарським податком у вигляді уточненого режиму прямого оподаткування для сільськогосподарських підприємств, параметри діяльності яких відповідають встановленим критеріям.

Реформований сільськогосподарський податок має поєднувати в собі ознаки майнового та прибуткового оподаткування.

Недоліком такої моделі є відсутність зв'язку з основним ресурсом галузі - землею, що може призвести до нівелювання стимулювального ефекту у використанні наявних природних ресурсів.

Водночас при встановленні відповідних ставок

Анотація

Ключові слова: прямі режими оподаткування, міжнародний досвід, сільгоспвиробники, єдиний сільськогосподарський податок.

В статье проведен детальный анализ и обобщение теоретических подходов к международной законодательной практике прямых режимов налогообложения. Учитывая международный опыт, определены возможные пути разработки эффективной модели прямого налогообложения производителей сельскохозяйственной продукции в Украине.