Партиципаторне бюджетування передбачає виокремлення зі складу місцевого бюджету певної частини, якою безпосередньо управляє громадськість. Основними перевагами такого підходу до управління бюджету є підвищення прозорості планування та виконання місцевого бюджету та поліпшення інформування владних структур про потреби громади. У результаті створюються сприятливі передумови для підвищення довіри громадськості до управління місцевим бюджетом.

3.2 Шляхи вдосконалення бюджетного процесу в Україні за міжнародним досвідом

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність держави, соціальний рівень життя у державі.

Бюджетний процес не обмежується лише підготовкою закону про асигнування коштів за групами статей видатків бюджетів - це постійний процес визначення пріоритетів держави, її завдань та функцій на певному етапі, розроблення відповідних цільових програм, визначення управлінських стратегій, оцінки ефективності використання бюджетних коштів, контролю за дотриманням бюджетного законодавства та виконанням бюджетних повноважень.

Особливості і проблеми бюджетного процесу висвітлено у працях вітчизняних та зарубіжних економістів - Януль І.Є., Ісмаїлов А.Б., Кучер Г., Лавров А.М., Потеряйло І., Сивульський М.І., О. Василика, С. Юрія, С. Буковинського, К. Павлюк, В. Суторміної, Ш. Бланкарта, Дж.М. Б'юкенена.[8]

Державний бюджет - основне знаряддя економічного планування, макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Формування дохідної і видаткової частин державного бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний рік.

Бюджет є передумовою фінансової стабільності держави, він має виконувати функцію фінансової конституції. В Україні на сьогодні ефективна бюджетна система не побудована. Державний бюджет України в 2006 році був виконаний зі значним дефіцитом, до його загального фонду в першому кварталі 2007 року надійшло 7,3 млрд. грн., або 91,3% до плану на відповідний період. Таким чином, державний бюджет уже в першому кварталі недовиконаний на 700 млн. грн. Ці дані свідчать про необхідність удосконалення бюджетного процесу в Україні.[4]

Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за виконанням, заслуховуванням звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Бюджетний процес має такі стадії:

— складання проектів бюджетів;

— розгляд і прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

— виконання бюджету, рішень про місцеві бюджети;

— підготовка й розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.[3]

Існуючий сьогодні бюджетний процес має ряд переваг і недоліків, які виражаються: по-перше, в тому, що існуюча дохідна база в бюджетах усіх рівнів не дає змогу здійснювати повне фінансування і задовольнити потребу в бюджетних коштах; по-друге, вимушені заходи, щодо планування і виконання бюджету скорочують можливість розвитку установ, відповідних мереж і це має досить негативні наслідки, так як школи залишаються не забезпечені новими засобами навчання, підручниками; лікарні медикаментами, приладами, устаткуванням так необхідними для забезпечення здоров'я нації, пенсіонери, малозабезпечені громадяни залишаються без пенсій, допомоги, заробітної плати, працівники бюджетних установ не одержують заробітну плату; по-третє, існуючий бюджетний процес не забезпечує повного контролю за використанням бюджетних коштів.

На сучасному етапі розвитку України удосконалення бюджетного процесу залишається досить актуальним завданням, виконання якого дасть змогу успішно впроваджувати стратегічні цілі держави щодо економічного та соціального розвитку. Відповідно до цього потребує поліпшення кожна із стадій бюджетного процесу.

Головні проблеми сучасного бюджетного процесу в Україні:

— об'єктивне бюджетне планування, яке б забезпечило реальні надходження до бюджету;

— складання та виконання цільових бюджетних програм;

— підвищення ефективності та прозорості використання бюджетних коштів;

— забезпечення дійового бюджетного контролю на кожній стадії бюджетного процесу.[4]

Найважливішого значення при організації складання проектів бюджетів набуває методика бюджетного планування. Значення бюджетного планування не викликає заперечень - об'єктивні реальні плани - запорука ефективного виконання бюджету, фінансування визначених статей видатків у повному обсязі. Відповідно до Бюджетного кодексу в Україні впроваджується програмно-цільовий метод формування бюджетів, що потребує удосконалення методики бюджетного планування.

Бюджетування, орієнтоване на результати - метод планування, виконання та контролю за виконанням бюджету, який забезпечує розподіл бюджетних ресурсів відповідно до цілей, завдань і функцій держави з урахуванням пріоритетів державної політики й суспільного значення очікуваних безпосередніх та кінцевих результатів використання бюджетних коштів.[5]

Застосування цього методу потребує впровадження відповідних правил та процедур у бюджетний процес, зокрема:

— удосконалення стратегічного державного планування;

— посилення відповідальності розпорядників щодо прогнозування та виконання бюджету.

Значною проблемою для України є здійснення стратегічного планування, визначення пріоритетів державної економічної, фінансової, соціальної політики урядом на законодавчій основі. Мають бути розроблені стратегічні завдання держави на довгострокову (10-15 років) та середньострокову (3-5 років) перспективу.

З огляду на вимоги програмно-цільового методу значно доповнюються функції розпорядників бюджетних коштів щодо бюджетного планування.

Розпорядники визначають:

- стратегічні завдання своєї діяльності відповідно до середньострокової та довгострокової перспективи згідно з покладеними на них функціями;

- тактичні завдання, які забезпечують стратегічні цілі;

- відомчі програми, що містять перелік суспільних послуг, спрямованих на виконання конкретних тактичних завдань.

Оптимізація системи бюджетних установ передбачає чітке визначення та розмежування бюджетних установ, які повинні бути підвідомчі відповідному розпоряднику бюджетних коштів. Таке чітке підпорядкування дасть змогу виконувати завдання, спрямовані на реалізацію бюджетних програм, здійснювати оптимальний розподіл бюджетних коштів для розпорядників.[6]

Потребує уваги реорганізація розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. У багатьох регіонах України актуальною є проблема реорганізації сільських шкіл, лікарень. Проте при здійсненні таких змін треба враховувати принципи субсидіарності та ефективності використання бюджетних коштів.

Ефективний бюджетний процес неможливий без належно організованого фінансового контролю. Важливим є поєднання функцій внутрішнього та зовнішнього контролю за дотриманням чинного законодавства щодо складання, розгляду, виконання бюджетів усіх рівнів, здійсненням діяльності розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється внутрішній фінансовий контроль, який повинен забезпечувати: постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю; оцінку відповідності результатів встановленим завданням та планам; інформування керівника бюджетної установи про результати перевірки, проведено підрозділом внутрішнього фінансового контролю.[6]

Розпорядники бюджетних коштів відповідають за організацію та стан внутрішнього контролю й аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих установах. Організація ефективної системи внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю установи покладається на її керівника.

Зовнішній контроль й аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою - у частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України - відповідно до його повноважень, визначених законом.[7]

Крім того, функції фінансового контролю здійснює Державне казначейство - через регіональні підрозділи обліковує усі доходи й видатки бюджетів і здійснює моніторинг виконання бюджету з метою забезпечення відповідності платежів зобов'язанням та бюджетним призначенням. Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачене законодавством України.

Існує проблема дублювання контрольних функцій відповідними органами фінансового контролю на певних стадіях бюджетного процесу. У цьому зв'язку одним із завдань удосконалення фінансового контролю є визначення завдань і сфери відповідальності кожного підрозділу.

Одним із головних принципів, що визначає Бюджетний кодекс при забезпеченні бюджетного процесу, є принцип відповідальності. Відповідальність учасників бюджетного процесу на всіх його стадіях - запорука ефективної бюджетної політики в державі, цільового використання бюджетних коштів.[1]

Важливим кроком у цьому напрямку є встановлення відповідальності на стадії планування та використання бюджетних коштів.

Бюджетне законодавство передбачає конкретні вимоги та відповідальність, які стосуються усіх учасників бюджетного процесу щодо виконання їхніх обов'язків.

Концепція правопорушень охоплює такі елементи:

— невідповідне використання фінансових та матеріальних ресурсів;

— нездатність ефективно виконувати бюджетні та інші рішення;

— обман або помилки;

— нездатність подавати своєчасну й достовірну інформацію щодо фінансових та інших ресурсів.

Спираючись на зарубіжний досвід, поряд із державними контрольними органами повинні діяти суспільні аудиторські організації з достатніми повноваженнями на здійснення перевірок усіх громадських суб'єктів. Прозорість формування та використання бюджетних коштів зумовлені як якістю підготовки, розгляду, прийняття бюджетів, внесення до них змін, так і формою оприлюднення цих дій.[4]

Забезпеченню підвищення рівня прозорості формування та використання бюджетних коштів сприятиме:

— впровадження гласності процедури розроблення, обговорення, прийняття і публікації бюджетів, звітів про їх виконання;

— координація дій різних контрольних органів.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальна громада має право проводити громадські слухання, бажано з приводу проекту бюджету, зустрічатися з депутатами відповідної ради й посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.[2]

В Україні накопичено певний досвід відкритості та прозорості бюджетного процесу - коли бюджетна інформація оприлюднюється і бюджетний процес стає досить відкритим, внаслідок чого громадяни краще розуміють й активніше підтримують ініціативи місцевих органів влади. Один із аспектів такої прозорості - поширення інформації через мережу Інтернет та публікації проекту бюджету у місцевій пресі.

Упродовж року фінансовий план коригується відповідно до обставин, що змінюються. Багато міст в Україні також удосконалили свій бюджетний процес, створивши дорадчі громадські комісії та робочі групи. Такі групи зосереджувалися на питаннях економічного розвитку, комунальних послугах, стратегічного планування, туризму і допомоги працівникам органів влади встановлювати цілі, пріоритети, бажані рівні надання послуг.

Рекомендації комісій і робочих груп сприяли прийнятно стратегічних планів, внаслідок чого виділялось фінансування на нові важливі проекти та сфери діяльності на користь усієї громади. [6]

Бюджетний процес - це багатогранне і динамічне явище, що потребує постійного вивчення й удосконалення відповідно до вимог економічного, соціального, демографічного, політичного, екологічного стану держави і відповідних цілей та завдань держави на певному етапі розвитку суспільства.

Висновок до Розділу 3

Одним із головних напрямів державної політики, який визначив Кабінет Міністрів України у Програмі своєї діяльності "Послідовність. Ефективність. Відповідальність" є підвищення ефективності державних фінансів.

З метою забезпечення виконання цього напряму державної політики та посилення впливу бюджетної політики на соціально-економічний розвиток України уряд здійснює ряд заходів, спрямованих на підвищення рівня збалансованості і прозорості бюджету, ефективності витрачання бюджетних коштів, забезпечення якісного виконання бюджетів усіх рівнів, здійснення дієвого фінансового контролю з боку держави.

Одним з ключових завдань Уряду та Верховної Ради є прийняття найближчим часом низки нормативно-законодавчих актів, які б забезпечували реформування бюджетної, податкової системи, спрямоване на стимулювання соціально-економічного розвитку держави. Однією з основних передумов соціальної та структурно-інноваційної переорієнтації економіки є першочергове зміцнення фінансів суб'єктів господарювання, юридичних осіб та домашніх господарств.

Необхідно вживати заходів щодо зниження частки державного споживання у структурі ВВП, зменшення податкового навантаження, посилення захисту платників податків, максимального спрощення процедури оподаткування. Результативність бюджетної політики має визначатися, не лише виконанням запланованих показників за доходами і видатками, а й конкретними досягненнями у соціальній сфері та економіці в цілому.

Також, потрібно посилити інвестиційну складову державного і місцевих бюджетів. Актуальним залишається підвищення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів та інвестуванні економіки, удосконалення оподаткування суб'єктів малого підприємництва, формування бюджету розвитку.

Висновок

Державний бюджет використовується для виконання функцій, покладених на держави шляхом розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. Сучасні економічні умови, що передбачають значне обмеження ресурсів, що вимагає професійного підходу до процесу формування та виконання бюджету та його модернізації.

Державний бюджет має ряд особливостей, порівняно з іншими грошовими коштами, що дає йому права найважливішого плану доходів і витрат держави. Саме через його механізм здійснюються дві функції фінансування - розподіл і контроль, які забезпечують накопичення коштів у бюджеті, їх перерозподіл та подальший контроль та ефективність їх використання.

Згідно з Бюджетним кодексом, бюджетний процес в Україні складається з чотирьох етапів: складання бюджету, розгляд і затвердження, виконання і підготовка і затвердження звітів. Кожен з цих етапів супроводжується моніторингом дотримання бюджетного законодавства. Кабінет Міністрів України відповідає за складання бюджету і готує і подає його на затвердження Верховної Ради України.

Після цього Міністерство фінансів у місячний термін складає і затверджує перелік відповідно до бюджетних призначень. Загальна організація та координація діяльності учасників бюджетного процесу, здійснюваних Міністерством фінансів. Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування виконання державного бюджету на основі єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку. Рахункова палата здійснює контроль за використанням державного бюджету України від імені Верховної Ради України. Звітність про виконання державного бюджету готується Кабінетом Міністрів України на підставі даних Державної казначейської служби України та подається на розгляд Верховної Ради України у спеціальному порядку.

Складання бюджету є початковим етапом бюджетного процесу і доручається міністру фінансів, прем'єр-міністру і Кабінету Міністрів. Згідно з новим бюджетним кодексом України до повноважень Верховної Ради України в процесі складання бюджету тепер належить прийняття основних напрямів бюджетної політики на наступний, що є позитивним явищем, з огляду на складність цього процесу.

Крім того, за недисципліновану діяльності учасників бюджетного процесу, відбувається постійне порушення бюджетного законодавства, і відсутність єдиної стратегії соціально-економічного розвитку розігнав фінансові ресурси держави та суттєво знижує ефективність бюджетного планування і прогнозування. Одним з можливих шляхів підвищення якості бюджетного процесу-дозволити незалежним експертам і брати до уваги їх заперечення та пропозиції.

У зв'язку з реорганізацією міністерств і відомств, прийняття нового Бюджетного кодексу, а також у рамках підготовки до Євро-2012, структура державного бюджету за минулий рік дещо відрізняється від попередніх років з тенденцією до централізації державних фінансових ресурсів, яка не сприяє розвитку ринкової економіки в Україні.

Рівень виконання державного бюджету залишається низьким, причиною чого є систематичні порушення бюджетного законодавства, низький рівень зацікавленості розпорядників коштів зниження неефективних витрат тощо. Приведення процесу виконання бюджету у відповідність з науковими принципами, посилення контролю над позабюджетними цільовими фондами, збільшення матеріальної підтримки працівників фінансового сектора, створення стабільного стратегічно орієнтованого законодавства допоможуть підвищити рівень виконання державного бюджету.

На сучасному етапі економічного розвитку процес балансування державного бюджету в Україні базується на певних положеннях Бюджетного кодексу, які передбачають дефіцит бюджету тільки за наявності конкретних джерел його покриття, не пов'язаних з емісією, здійснення державного запозичення тільки в межах допустимих значень державного боргу. Дефіцит державного бюджету є його характерною рисою протягом останнього десятиліття, що зумовило необхідність пошуку шляхів скорочення дефіциту, а саме шляхом створення умов для підвищення ефективності соціального виробництва, що сприятиме зростанню податкових та інших надходжень до державного бюджету, зміни вектора соціальної політики з холдингу на той, який дасть можливість самостійно задовольняти свої потреби.

При складанні проекту бюджету комплексне використання методів бюджетування дозволить більш точно визначити обсяг доходів і витрат, сконцентрувати кошти і ті галузі, які цього найбільше потребують, збалансувати державний бюджет, забезпечити стабільний соціально-економічний розвиток держави.

Також доцільно створити довгострокову стратегію соціально-економічного розвитку країни і привести її у відповідність з усіма нормативно-правовими актами. При застосуванні середньострокового планування важливо, щоб воно відповідало основним положенням довгострокової єдності і структурного підпорядкування.

Одним з перспективних і прогресивних методів бюджетування є програмно-цільовий метод, перевагою якого є те, що формування бюджету відбувається не за функціями, а за програмами. Це дозволяє контролювати результати, які досягаються в процесі роботи програми. Крім того, програмно-цільовий метод дозволяє забезпечити єдність стратегічного та поточного бюджетування, пріоритетний напрямок бюджетних коштів, що є ключовим моментом у сучасній економіці.

Модернізація механізму виконання бюджету є предметом досліджень багатьох вітчизняних вчених, оскільки саме цей етап бюджетного процесу вважається ключовим. Перехід на казначейське бюджетне обслуговування значно підвищив ефективність всього бюджетного процесу. Надання органам казначейства статусу кредитних організацій з правом розпорядження тимчасово вільними коштами для задоволення потреб держави або кредитування дасть поштовх розвитку державних фінансів, розвитку валютних ринків в Україні. На даному етапі розвитку компанії актуальним залишається продовження поетапного переходу від касового методу виконання бюджету за методом нарахування, який допоможе покращити оперативний контроль над бюджетними коштами, підвищити якість звітності, удосконалити методологію планування і прогнозування показників бюджетного проекту на наступний період.

Використання інтенсивних методів регулювання потоку бюджетних ресурсів, тобто прямого державного втручання у процес виконання державного бюджету, дозволить підвищити його якість. Визначення системи показників, яка дозволила б оцінювати рівень виконання шляхом порівняння витрат з результатами використання бюджетних коштів, також буде сприяти підвищенню ефективності виконання бюджету. Це також дозволить притягнути до відповідальності керівників і виконавців бюджетних програм за їх невиконання.

У період кризових ситуацій на світовій арені, зростання напруженості на зовнішніх ринках, загострення ситуації з цінами на енергоносії та іншими деструктивними факторами економічного розвитку, українська економіка потребує якісно нових підходів до забезпечення своєї незалежності від зовнішніх фінансових джерел та створення умов для стабільного соціально-економічного розвитку, яке буде супроводжуватися відчутним збільшенням життя всіх верств населення. Використання новітніх розробок в державному секторі є одним з елементів, які забезпечать цей розвиток.

Список використаної літератури

1. Дем'янишин В.Г. Теоретична концептуалізація і практична реалізація бюджетної доктрини України: Монографія / Дем'янишин В.Г. - Тернопіль: ТНЕУ, 2016. - 496 с.

2. Юрій С. І. Казначейська система: Підруч. / С.І. Юрій, В.І. Стоян, О.С. Даневич. - 2-ге вид. змін. і доп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2016. - 818 с.

3. Кульпінська Л.К. Программно-цільовий метод формування бюджету. Л.К. Кульпінська // Формування ринкових відносин в Україні. - 2017. - №3. - С. 3-10.

4. Електронний архів новин Міністерства фінансів України.

5. Річний звіт Державної казначейської служби України про виконання Державного бюджету України за 2017 рік

6. Річний звіт Державної казначейської служби України про виконання Державного бюджету України за 2017 рік // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=147440

7. Річний звіт Державної казначейської служби України про виконання Державного бюджету України за 2017 рік

8. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навч. посіб / Ю.В. Пасічник. - К.: Знання-Прес, 2016. - 607 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

9. Бюджетний кодекс України від 08.07.2013 р. № 2456- VІ// Відомості Верховної Ради України. - 2013. - №50-51. - ст. 572.

10. Дем'янишин В.Г. Теоретична концептуалізація бюджету держави / В.Г. Дем'янишин // Актуальні проблеми економіки. - 2017. - № 9. - С. 3-11.

11. Юрій С.І. Антологія бюджетного механізму. Монографія / В.Г. Дем'янишин, Я.М. Буздуган. - Тернопіль: Економічна думка, 2016. - 250 с.

12. Павлюк К.В. Бюджет і бюджетний процес в умовах транзитивної економіки України: Монографія / К.В. Павлюк. - К.: НДФІ, 2016. - 584 с. - Бібліогр.: с. 554- 580.

13. Косса Л. Основы финансовой науки / Л. Косса. - М.: Типо-литография Товарищества И.Н. Кушнерев и Ко, 2016. - 185 с.

14. Рау К.Г. Основные начала финансовой науки. Перевод с пятого немецкого издания / К.Г. Рау. - СПб.: Типография Майкова, 2017. - 561 с.

15. Алексеєв І.В. Бюджетна система: Навчальний посібник / І.В. Алексеєв, Н.Б. Ярошевич, А.М. Чушак-Голобородько. - К.: Хай-Тек Прес, 2017. -- 376 с.

16. Алієв В. Аналіз казначейської системи виконання державного бюджету: переваги та недоліки / В. Алієв // Економіст. -- 2017. -- № 12. -- С. 51--54.

17. Базилевич В.Д. Державні фінанси: Навчальний посібник / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик. - К.: Атіка, 2015. -- 368 с.

18. Базилевич К. Моделювання взаємозв'язків дефіциту державного бюджету України з показниками макроекономічної динаміки / Базилевич К. // Банківська справа. - 2015. - № 3. - C. 24-29.

19. Бєлоус Н.Д. Вдосконалення бюджетного механізму в Україні / Бєлоус Н.Д. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2016. - №4. - С. 13-18.

20. Благун І.Г. Бюджетний менеджмент: Навчальний посібник / І.Г. Благун, Р.М. Воронко, М.Л. Бучкович - Львів: "Магнолія -- 2016", 2017. - 244 с.

21. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: у 6 т. / Редкол.: М.Я. Азаров та ін. -- К., 2016. -- 368 с.

22. Бюджетна система. Вишкіл студії: Навч. посіб. / За ред. С. І. Юрія, О.П. Кириленко. - Тернопіль: Економічна думка, 2016. - 424 с.

23. Бюджетний кодекс України від 08.07.2016 р. № 2456- VІ// Відомості Верховної Ради України. - 2016. - №50-51. - ст. 572.

24. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2016. - 864 с.

Размещено на Allbest.ru