Корпоративна нефінансова звітність як інформаційна складова соціально відповідального інвестування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Корпоративна нефінансова звітність як інформаційна складова соціально відповідального інвестування

H.M. Притуляк, O.E. Гончаренко

Розглянуто сутність та значення соціально-екологічної інформації. Визначені причини виникнення, основні характеристики, види та показники нефінансової звітності, яка є дієвим інструментом управління корпоративною соціальною відповідальністю. В результаті розгляду процесу ресурсного забезпечення останньої доведена корисність показників нефінансової звітності, в т.ч. у вирішенні завдань, пов'язаних із формуванням і використанням складових корпоративного інтелектуального капіталу основного результату соціально відповідального інвестування. На цій основі обґрунтована роль досліджуваної системи інформаційного забезпечення у вирішенні питань корпоративного управління щодо підвищення вартості та капіталізації бізнес-структури. Також приділено увагу інституціональним інвесторам основним зовнішнім користувачам нефінансової інформації, які є активними суб'єктами соціально відповідального інвестування.

Ключові слова: нефінансова звітність, корпоративна відповідальність, соціально відповідальне інвестування, інституційні інвестори, стейкхолдери, сталий розвиток.

Корпоративная нефинансовая отчетность как информационная составляющая социально отвественного инвестирования. H.M. Притуляк, О.Е. Гончаренко

Рассмотрена сущность и значение социально-экологической информации. Определены причины возникновения, основные характеристики, виды и показатели нефинансовой отчетности, которая является действенным инструментом управления корпоративной социальной ответственностью. В результате рассмотрения процесса ресурсного обеспечения последней доказана значимость показателей нефинансовой отчетности, в т.ч. в решении заданий, связанных с формированием и использованием составляющих корпоративного интеллектуального капитала основного результата социально ответственного инвестирования. На этой основе обоснована роль исследуемой системы информационного обеспечения в решении вопросов корпоративного управления касательно повышения стоимости и капитализации бизнес-структуры. Также уделено внимание институциональным инвесторам как основным внешним пользователям нефинансовой отчетности, которые являются активными субъектами социально ответственного инвестирования.

Ключевые слова: нефинансовая отчетность, корпоративная ответственность, социально ответственное инвестирование, институциональные инвесторы, стейкхолдеры, устойчивое развитие.

Corporate non-financial reporting as an informational component of social responsible investments. N. Prytulyak, O. Honcharenko

Urgency of the research. The necessity of the balance between the interests of business and society raises the issue of improving corporate governance on the base of its social orientation and responsibility, which requires appropriate information support.

Target setting. There is a necessity for more complete information for ensuring the process of maximizing the fundamental value and market capitalization of the company under the conditions of intellectualization of production. корпоративний нефінансовий звітність інвестування

Actual scientific researches and issues analysis. The mechanism of functioning of social responsibility, including at the level of the entrepreneurial structure, is investigated in the works of domestic scientists D.O. Bayura, O. S. Hyryk, O. A. Hrishnova, A. M. Kolot,

M. A. Saprykina and others. The relevance of non-financial reporting is disclosed in works written by I.P. Vasylchuk, T.V. Davydyuk, G.O. Moskalyuk, S.Ya. Korol, R.O. Kostyrko, R.V. Kuzina, N.S. Orlova, L.M. ylypenko, M.A. Prodanchuk.

Uninvestigated parts of general matters defining. In scientific researches, insufficient attention is paid to non-financial reporting as an instrument of identifying potential business opportunities in the process of providing their higher development results.

The research objective. Consideration of the theoretical aspects of non-financial reporting, its place and role in the information displayment of data about the results of the integration of the principles of social responsibility into the corporate system of making managerial decisions which related to responsible investment.

The statement of basic materials. The essence and significance of social and environmental information were considered. The causes of emergence, key characteristics, types and indicators of non-financial reporting, which is an effective tool for managing corporate social responsibility were identified. The usefulness of indicators of non-financial reporting, incl. in solving tasks related to the formation and use of the components of corporate intellectual capital the main result of socially responsible investment was proved. The role of the investigated system of informational support in the decision of corporate governance issues which related to cost increase and capitalization of the business structure was highlighted. An attention is paid to institutional investors the main external users of non-financial information, which are active subjects of socially responsible investments.

Conclusions. CSR and its inherent socially responsible investment are a cost-effective activity for any business, and therefore the social and environmental information is intended not only to demonstrate the degree of its openness and transparency, but also to become the base of the corporate governance in the process of solving problems of more effective use of intangible values, which are the key factors of increase of safety, competitiveness, profitability of business, providing of the new prospects for its dynamic growth and development.

Keywords: non-financial reporting, corporate responsibility, socially responsible investment, institutional investors, stakeholder, sustainable development.

Постановка проблеми. По мірі розвитку винізації життя, що відбувається на фоні виникненробництва, науково-технічного прогресу, урбаня і загострення нових, надто складних проблем: екологічних, соціально-економічних, технічних, культурологічних, необхідність збалансування інтересів бізнесу і суспільства набуває особливої актуальності. Події першого десятиліття ХХІ ст. відмова споживачів від продукції соціально безвідповідальних компаній, банкрутство великих корпорацій (Enron, 2001 р.), втрата значної частини ринкової капіталізації, падіння рейтингів (British Petroleum, 2010р.), колосальні прямі збитки у вигляді штрафних санкцій (Chevron, 2011 р.) та ін., переконливо доводять, що в умовах, коли підвищується рівень вимог суспільства до результатів і наслідків діяльності підприємницьких структур, реалізація довгострокових цілей останніх не може бути здійснена без врахування інтересів всіх зацікавлених сторін.

Безумовно, в сучасному світі, гарантією стійкого економічного і соціального розвитку, покращення якості життя є соціально відповідальна поведінка всіх без виключення суб'єктів суспільства, держави, бізнесу, населення. Однак ключова роль в даному діалозі належить корпоративному сектору, який відрізняється динамічністю розвитку, силою та характером впливу на оточуюче середовище, своїм особливим сприйняттям інноваційних та перспективних технологій, володінням значними ресурсами. Той факт, що суб'єкти підприємницької діяльності не можуть функціонувати за межами соціуму, оскільки вмонтовані в соціальну та економічні системи, зобов'язує 'їх нести соціальну відповідальність перед всіма сторонами процесу.

Однак, якщо для прогресивних компаній світу соціальна відповідальність є звичною практикою, то в Україні вона ще не стала масовим явищем. Більшість вітчизняних підприємств, з числа тих, що декларують впровадження соціально відповідальних програм, часто на практиці обмежуються лише благодійними акціями, разовою участю в реалізації соціальних програм, що викривляє суть самого поняття соціальної відповідальності. Надто часто її використовують як піар, заповнюючи інформаційний простір повідомленнями про власні здобутки і перемоги, продовжуючи при цьому грубо порушувати трудові, природоохоронні, податкові та інші законодавчі норми, активно використовувати операції з офшорними зонами з метою ухилення від сплати податків та виведення капіталу за кордон. Навіть ті українські компанії, які здійснюють публікацію соціальних звітів, не дотримуються міжнародних стандартів в 'їх складанні і обмежуються лише розповсюдженням вигідної для них інформації.

Сказане робить очевидною необхідність розгляду питань корпоративної соціальної відповідальності, результати виконання якої виходять за межі фінансових звітів, а тому потребують вивчення практики відображення інформації про нефінансові аспекти підприємницької діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Огляд економічних джерел з обраної тематики свідчить, що питання корпоративної соціальної відповідальності, її ресурсного забезпечення та інформаційного відображення результатів діяльності соціального та екологічного спрямування привертають до себе увагу багатьох науковців та експертів. Суттєвий внесок в дослідження механізму функціонування соціальної відповідальності, в т.ч. на рівні підприємницької структури зробили вітчизняні вчені Д. О. Баюра [1], О. С. Гирик [2], О. А. Грішнова, А. М. Колот [3], М. А. Саприкіна [4] та ін. Актуальність нефінансової звітності, яка є важливим елементом в інформаційному забезпеченні зацікавлених сторін стосовно результатів виконання бізнесом своїх соціальних зобов'язань, розкрита в працях Васильчук І. П. [5], Давидюк Т.В. [6], Москалюк Г. О. [7], Король С.Я. [8], Костирко Р.О. [9], Кузіна Р.В. [10], Орлова Н.С. [11 ], Пилипенко Л.М. [12], Проданчук М.А.[13]. Однак в наукових дослідженнях недостатньо уваги приділяється нефінансовій звітності як інструменту виявлення потенційних можливостей бізнесу в забезпеченні своїх більш високих результатів розвитку.

З цих причин, метою статті є розгляд теоретичних аспектів нефінансової звітності, її місця і ролі в інформаційному відображенні даних про результати інтегрування принципів соціальної відповідальності в корпоративну систему прийняття управлінських рішень, пов'язаних із відповідальним інвестуванням.

Виклад основного матеріалу. У сучасній Україні корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) стає все більш популярною тематикою дослідження. Така зацікавленість детермінована розповсюдженням практик відповідального ведення бізнесу в провідних країнах світу, усвідомленням прогресивними компаніями своєї приналежності до збереження оточуючого середовища, необхідності активної участі у вирішенні соціально-економічних проблем, підвищенні ЯКОСТІ ЖИТТЯ місцевої громади та дотриманні прав людини. В результаті вивчення сутності, особливостей, принципів, моделей, практик корпоративної соціальної відповідальності, яка поступово стає своєрідною філософією ведення бізнесу, формуються різні підходи до її визначення.

Розуміння корпоративної соціальної відповідальності та впровадження її в систему управління компанією багато в чому залежить від того, який зміст вкладають у це явище ті, хто безпосередньо зацікавлені у реалізації цього виду відповідальності на практиці. При широкому різноманітті концепцій корпоративної соціальної відповідальності (концепція досягнення конкурентних переваг, корпоративної підзвітності, концепція зацікавлених сторін, теорія корпоративного конституціоналізму, теорія корпоративного громадянства, концепція сталого розвитку тощо), трактування корпоративної соціальної відповідальності суттєво різняться.

Однак, за думкою більшості експертів, сучасне трактування соціальної відповідальності бізнесу (корпорації), найбільш точно і повно представлено Міжнародними стандартами ISO 26000, де зазначено, що соціальна відповідальність комерційних структур за вплив 'їх рішень і діяльності на суспільство та оточуюче середовище через прозору та етичну поведінку, які: відповідають діючому законодавству та узгоджені з міжнародними нормами поведінки; сприяють стійкому розвитку та враховують очікування зацікавлених сторін [14]. В міжнародному розумінні КСВ трактується як добровільний внесок бізнесу в розвиток суспільства в соціальній, економічній та екологічній сферах, безпосередньо пов'язаний з основною діяльністю та виходить за межі визначеного законом мінімуму. КСВ включає: сумлінну ділову практику, розвиток персоналу, охорону здоров'я та безпечні умови праці, охорону навколишнього середовища, розвиток місцевого співтовариства.

Серед причин активної соціалізації підприємницького сектору називають: появу все більшої кількості серйозних соціальних та екологічних проблем; позитивне сприйняття і підтримка суспільством підприємницьких структур, що займаються їх вирішенням; прагнення бізнесу до визнання, підвищення репутації і іміджу, без яких у довгостроковому періоді не досягти стійких конкурентних переваг; бажання приватного сектору демонструвати свою високу громадянську та соціальну відповідальність.

Однак головною з них є вплив соціальної відповідальності на кінцеві результати підприємницької діяльності. Існує безліч зарубіжних досліджень, що підтверджують факт отримання більш високих фінансових показників компаніями, які реалізують різного роду проекти в межах КСВ, порівняно із бізнес-структурами, байдужими до принципів соціальної відповідальності. Дослідження 469 американських компаній різних галузей, проведене організацією Conference board, показало, що існує тісна позитивна кореляція між 'їх соціальною активністю та кінцевими показниками діяльності [15, с. 91]. Справедливість виявленої закономірності доводиться ще й тим, що соціально відповідальні компанії, в результаті регулярного застосування ними відповідних заходів, сприяють покращенню свого іміджу, утворенню стабільних ділових зав'язків, забезпечують лояльність покупців і працівників, визначають власну інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність. Сьогодні не лише економічний успіх, а й наявність майбутнього у компанії визначається характером відносин до неї всіх зацікавлених сторін, оскільки соціальному оточенню не все одно, якими засобами досягаються стратегічні цілі, як виконуються зобов'язання, яких принципів дотримуються в прийнятті рішень.

Часи, коли діяльність бізнесу оцінювалась виключно його фінансовими результатами, проходить. Тепер соціальна відповідальність є одним з основних вимог до підприємницької структури, що обумовлює об'єктивну потребу в інформації про її екологічну безпеку, дотримання нею прав людини, здійснення соціального захисту.

Звітність про соціальну відповідальність бізнесу відносно новий інструмент не лише для України, а й для світової практики. Якщо річні фінансові звіти випускаються вже приблизно 1 50 років, то сама ідея складання звітності про соціальну відповідальність бізнесу виникла на початку 80х років минулого сторіччя, коли фонди соціальних інвестицій у Великій Британії і США почали відслідковувати соціальні аспекти діяльності компаній та загалом етику бізнесу [16, с.103].

До чинників, що обумовили появу та поширення практики публічної нефінансової звітності слід віднести: зростання суспільної уваги, в т.ч.

і професійних груп зацікавлених сторін до параметрів ділової практики, включаючи якість управління нематеріальними активами, соціальними та екологічними ризиками, здатність генерувати і застосовувати інновації, створювати суспільну цінність; посилення затребуваності нефінансової інформації суспільними інститутами, які здатні авторитетно вливати на формування загальної думки відносно суб'єкту господарювання або окремих аспектів його діяльності; підвищення вимог до змістовного наповнення формалізованих носіїв корпоративної інформації з боку державної влади окремих країн, в т.ч. на законодавчому рівні; активізація громадської позиції споживачів, а також різних суспільних організацій до якості продукції, технологічного процесу її виготовлення, раціонального використання ресурсів, утилізації відходів; посилення вимог з боку ділових партнерів до розкриття інформації про дотримання бізнес-структурою норм у сфері охорони праці, етики ведення бізнесу, екологічної безпечності, про забезпечення охорони навколишнього середовища, характер і ступінь впливу на навколишнє середовище; необхідність виходу економічного суб'єкту на глобальні ринки, посилення його позицій на національному ринку, у зв'язку із чим актуалізується потреба у вирішенні корпоративних завдань, пов'язаних із підвищенням конкурентоспроможності, забезпеченням економічного зростання, підтвердженням своєї відповідальності на основі оприлюднення даних про ступінь, напрямки та масштаби її поширення; поява індексів та рейтингів як інструментів незалежного зовнішнього оцінювання відповідальної діяльності учасника ринку на основі даних нефінансової звітності; доцільність врахування соціальних та екологічних даних в процесі розробки та прийняття управлінських рішень.

Корпоративний соціальний звіт (нефінансовий звіт) це публічний інструмент інформування акціонерів, співробітників, партнерів, клієнтів та суспільства в цілому про те, як і якими темпами компанія реалізує цілі, закладені в планах її стратегічного розвитку, щодо економічної стійкості, соціального благополуччя, екологічної стабільності. Нефінансова звітність є обов'язковою системою в складі відповідального функціонування підприємницької структури, для якої особливого значення набувають питання інформаційної відкритості, прозорості ведення бізнесу, довіри з боку зацікавлених сторін. Вона відображає доступний, достовірний, збалансований опис основних аспектів та результатів корпоративної діяльності, які представляють найбільший інтерес для ключових стейкхолдерів.

Хоча в зарубіжній і вітчизняній практиці використовуються різноманітні форми нефінансової звітності «Соціальний звіт» (Social reporting), «Звіт із корпоративної соціальної відповідальності» (Corporate Social Responsibility Reporting), «Звіт із корпоративної відповідальності» (Corporate Responsibility Report), «Звіт із прогресу» (Progress Report), «Звіт зі сталого розвитку» (Sustainable Development Reporting) та ін., їм притаманні переважно такі основні характеристики: а) мають на меті надання внутрішнім і зовнішнім користувачам інформації про пріоритети і цінності компанії, про ступінь інтеграції принципів корпоративної відповідальності в її діяльність; б) відображають переважно нефінансову інформацію в розрізі трьох основних аспектів відповідальної діяльності (трьох Р («пі»): people, profit, planet): соціальної, економічної, екологічної; в) (в більшості випадків Хоча в окремих країнах Європейського Союзу.(напри-клад, Бельгії, Нідерландах, Норвегії, Франції та ін.) звітність із соціальної відповідальності є обов'язковою для всіх або інших груп компаній [16, с.106]) є добровільною ініціативою суб'єкта господарювання, який самостійно визначає ступінь та глибину висвітлення інформації; г) мають відмінності у змістовному наповненні, що обумовлено критеріальним вибором компанією пріоритетного напрямку з широкого спектра соціальних завдань (відома практика формування тематичної нефінансової звітності бізнес-структурами, що мають різногалузеву належність: зі стійкого розвитку, з охорони праці і здоров'я, з корпоративного громадянства і т.ін. [ 17, с.38]); д) виступають важливим інформаційним джерелом здійснення управління соціально-економічною діяльністю підприємства, сприяють оптимізації його внутрішніх взаємовідносин і процесів; е) призводять до утворення активних комунікаційних зав'язків із всіма стейкхолдерами, дозволяють виявити 'їх очікування, зміцнити довіру до компанії; ж) з певною періодичністю висвітлюють повну, всебічну інформацію про соціально значущі для бізнесу аспекти діяльності, що обумовлює підвищення його прозорості, відкритості, робить більш привабливим для соціального оточення; з) мають широкі напрямки застосування, оскільки висвітлюють можливості і ризики компанії, що пов'язані із сталим розвитком.

Існуюча в світі різноманітна практика формування нефінансової звітності обумовлює необхідність класифікації їх видів (див. таблицю).

Суб'єкти господарювання самостійно обирають ті чи інші види нефінансових звітів для складання і оприлюднення. Зміст публічної нефінансової звітності визначається у відповідності з цілями компанії, вимогами використовуваних стандартів та вказівок до звітності. Так чи інакше, але всі вони акумулюють інформацію про діяльність господарюючого суб'єкту в контексті соціальної відповідальності, висвітлюють рівень взаємодії із зацікавленими сторонами, визначають отримані результати, включаючи 'їх економічні, екологічні та соціальні аспекти, що дозволяє проводити аналіз діяльності об'єкту вивчення на основі утвореного між ними взаємозв'язку. Нефінансові звіти охоплюють інформацію по всім ключовим темам соціальної відповідальності, яка відображається за допомогою системи кількісних та якісних показників, що характеризують: рівень корпоративного управління; урегульованість трудових відносин; ступінь і якість впливу на навколишнє середовище; дотримання норм етики та прав людини; добросовісність ділової практики, протидію корупції, внесок у розвиток території розташування та ін.

Метою відображення цих та інших нефінансових даних є не посилення тягаря звітності на підприємство, а забезпечення процесу просування принципів корпоративної відповідальності, створення на цій основі умов для прийняття більш зважених управлінських рішень, в т.ч. стосовно головних об'єктів менеджменту, пов'язаних із формуванням і використанням різного роду ресурсів.

Види нефінансової звітності

Таким чином, в ході дослідження встановлено, що звіт про корпоративну відповідальність фактично є одним з основних джерел інформації про результати управління основними складовими інтелектуального капіталу, головного ресурсу компанії в підвищенні темпів її зростання та ринкової вартості, що переконує в необхідності її застосування як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами.

Однак в Україні кількість опублікованих нефінансових звітів за період 2010-2016рр. лише зменшувалася. Якщо в 2010 році було випущено 56 соціальних звітів [20, с.307], то в 2016 році більше, ніж наполовину менше, 25 За даними офіційного сайту Центру розвитку КСВ.. В 2014р. було досягнуто їх критичний мінімум 14 звітів. Такі дані свідчать, що лише 10% компаній зі 100 найбільших оприлюднюють нефінансові звіти, тоді як в розвинених країнах аналогічний показник сягає 80%.

Крім того, нефінансова звітність в Україні носить описовий характер, не містить різного роду індикаторів за напрямками сталого розвитку, не відображає обсяги інвестицій у розвиток корпоративного інтелектуального капіталу, що вказує на переважно декларативний підхід у висвітленні інформації, слідування політиці Greenwashing ( за аналогією з поняттям «відбілювання репутації»).

Неналежне ставлення до складання та оприлюднення нефінансової звітності, низький рівень її якості та верифікації, недостатня транспарентність і підзвітність суспільству переконують, що керівникам вітчизняних підприємств ще тільки надлежить зрозуміти, що нефінансова звітність є відправною точкою в справі вдосконалення системи корпоративного управління, оскільки фокусує увагу на невідчутних активів, значущість яких у забезпеченні високої прибутковості, інвестиційної та споживчої привабливості, сталого розвитку, підвищення репутації і довіри зі сторони соціуму важко переоцінити.

Подальші наукові дослідження мають стосуватися обґрунтування вигідності обрання вітчизняним підприємництвом стратегії відповідального господарювання, необхідності ведення соціального обліку та складання нефінансової звітності, створення основ для переведення її даних у корисну для бізнесу інформацію, здатну підвищити його інвестиційну привабливість, розширити доступ до альтернативних джерел, сприяти сталому розвитку.

Список використаних джерел

1. Баюра Д.О. Система корпоративного управління в Україні: стан та перспективи розвитку : монографія / Д.О. Баюра. -- К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. -- 288 с.

2. Корпоративна соціальна відповідальність / О. Гирик, О. Денис, О. Дубовик ; ред.: Т. С. Смовженко, А. Я. Кузнецова. К. : УБС НБУ, 2009. 258 с.

3. Соціальна відповідальність: теорія і практика розвитку : монографія / А. М. Колот та ін. ; за наук. ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Колота ; Держ. вищ. навч. закл. «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Г етьмана», Наук. парк, Ін--т соц-труд. відносин. К. : КНЕУ, 201 2. 501 с.

4. Корпоративна соціальна відповідальність : моделі та управлінська практика/ [Саприкіна М. А., Ляшенко О., Саєнсус М. А., Місько Г. А., Зінченко А. Г.] ; (за науковою редакцією д.е.н., проф. Редькіна О. С.). К. : ТОВ «Фарбований лист», 2011. 480 с.

5. Васильчук І. П. Нефінансова звітність як інструмент управління сталим розвитком корпорацій // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету: Серія: Економіка і менеджмент. 2015. Вип. 11. С. 212-215.

6. Давидюк Т.В. Корпоративна соціальна звітність як перспектива інформування про людський капітал вітчизняних компаній // Вісник Запорізького національного університету / Серія: Економічні науки. 2011. № 1(9). С. 173-178

7. Москалюк Г. О. Нефінансова звітність у реалізації концепції сталого розвитку в Україні / Облік і контроль в управлінні економічною стійкістю підприємств в умовах глобалізації // Під ред. В. Ф. Максімової. Одеса: ОНЕУ, 2014. 373с

8. Король С.Я. Нормативне регулювання обліку соціальної відповідальності // Глобальні та національні проблеми економіки [електронне наукове фахове видання] 2016. №9.С.791-796.

9. Костирко Р.О. Інтегрована звітність інструмент соціально-відповідального бізнесу / Р.О. Костирко // Часопис економічних реформ. 2014. No 1(13) С. 49-54.

10. Кузіна Р.В. Корпоративний облік і звітність в україні: сучасний стан і перспективи розвитку: Монографія / Р.В. Кузіна. Херсон: Грінь Д.С., 2015. 416с.

11. Орлова Н.С. Нефінансова звітність як важливий елемент корпоративної соціальної відповідальності / Н.С. Орлова // Економічний часопис ХХІ. 2013. №5-6. С. 41-45.

12. Пилипенко Л.М. Розвиток концепції побудови системи публічної звітності корпорацій в умовах потіндустріальної економіки: монографія / Л.М. Пилипенко. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2016. 336с.

13. Проданчук М. А. Нефінансова звітність ефективний інструмент в реалізації управлінських рішень // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). 2013. № 2. С. 202-214.

14. ISO Management and Leadership Standards ISO 26000 Social Responsibility: [Електронний ресурс] Режим доступу: http:// www.iso.org/sr

15. Лукьянов И.В. Социальные инвестиции в корпоративной социальной ответственности организации // Креативная экономика. 2014. №8(92). С.88-98.

16. Король С.Я. Нефінансова звітність підприємства // Вісник КНТЕУ. 2011. №6 С.102-113.

17. Развитие интегрированной системы учета и отчетности: методология и практика: Монография / Под общ. ред. Н.А. Каморджановой. Москва: Издво ООО»Проспект», 2015. 172с.

18. Федерация оценщиков бизнеса и интеллектуальной собственности. Официальный портал. - http://www.fobis.com.ua/node/65

19. Нефинансовая отчетность компаний: в погоне за успехом // Информационный бюллетень май 201 7 выпуск 2 : [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.ey.com/Publication/vwLUAssets/ EY-ccass-newsletter-may-2017/$File/EY-ccassnewsletter-may-2017.pdf

20. Костирко Р.О. Інтегрована звітність у забезпеченні корпоративної соціальної відповідальності компанії // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка». 201 5. Випуск 1 (45). Т.2. - С.305-310.

References

1. Bayura D.O.(2009). Systema korporatyvnoho upravlinnya v Ukrayini: stan ta perspektyvy rozvytku [The system of corporate governance in Ukraine: the state and prospects of development]. Kyiv: Vydavnychopolihrafichnyy tsentr «Kyyivs'kyy universytet» [in Ukrainian].

2. Hyryk O., Denys O. & Dubovyk O. (2009). Korporatyvna sotsial'na vidpovidal'nist' [Corporate Social Responsibility]. Kyiv: UBS NBU [in Ukrainian].

3. Kolot A. M. (201 2). Sotsial'na vidpovidal'nist': teoriya i praktyka rozvytku [Social accountability: the theory and practice of development]. Kyiv: KNEU [in Ukrainian].

4. Saprykina M. A., Lyashenko O., Sayensus M. A., Mis'ko H. A. & Zinchenko A. H. (2011) Korporatyvna sotsial'na vidpovidal'nist': modeli ta upravlins'ka praktyka [Corporate Social Responsibility: Models and Management Practices]. Kyiv. [in Ukrainian].

5. Vasyl'chuk I. P. (2015). Nefinansova zvitnist' yak instrument upravlinnya stalym rozvytkom korporatsiy [Non-financial reporting as a management tool for the sustainable development of corporations]. Naukovyy visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu: Seriya: Ekonomika i menedzhment, 11,21 2-215 [in Ukrainian].

6. Davydyuk T.V. (2011). Korporatyvna sotsial'na zvitnist' yak perspektyva informuvannya pro lyuds'kyy kapital vitchyznyanykh kompaniy [Corporate social reporting as a prospect of informing about the human capital of domestic companies]. Visnyk Zaporiz'koho natsional'noho universytetu / Seriya: Ekonomichni nauky, 1(9), 173-178 [in Ukrainian].

7. Moskalyuk H. O. (2014). Nefinansova zvitnist' u realizatsiyi kontseptsiyi staloho rozvytku v Ukrayini / Oblik i kontrol' v upravlinni ekonomichnoyu stiykistyu pidpryyemstv v umovakh hlobalizatsiyi [Non-financial reporting in the implementation of the concept of sustainable development in Ukraine / Accounting and control in the management of economic sustainability of enterprises in a globalizing environment]. Odesa: ONEU. [in Ukrainian].

8. Kоrol S.Ya. (2016). Normatyvne rehulyuvannya obliku sotsial'noyi vidpovidal'nosti [Regulatory regulation of accounting of social responsibility]. Elektronne naukove fakhove vydannya. [in Ukrainian].

9. Kostyrko R.O.(2014). Intehrovana zvitnist' - instrument sotsial'no-vidpovidal'noho biznesu [integrated reporting an instrument of socially responsible business]. Chasopys ekonomichnykh reform, 1(13), 49-54 [in Ukrainian].

10. Kuzina R.V.(201 5). Korporatyvnyy oblik i zvitnist' v ukrayini: suchasnyy stan i perspektyvy rozvytku [Corporate Accounting and Reporting in Ukraine: Current State and Development Prospects] Kyiv: Kherson: Hrin' D.S. [in Ukrainian].

11. Orlova N.S.(2013). Nefinansova zvitnist' yak vazhlyvyy element korporatyvnoyi sotsial'noyi vidpovidal'nosti [Non-financial reporting as an important element of corporate social responsibility]. Ekonomichnyy chasopys XXi, 5-6,41-45. [in Ukrainian].

12. Pylypenko L.M.(2016).Rozvytok kontseptsiyi pobudovy systemy publichnoyi zvitnosti korporatsiy v umovakh postindustrial'noyi ekonomiky [Development of the concept of building a system of public reporting of corporations in a post-industrial economy] L'viv: Vydavnytstvo L'vivs'koyi politekhniky. [in Ukrainian].

13. Prodanchuk M. A.(2013). Nefinansova zvitnist' - efektyvnyy instrument v realizatsiyi upravlins'kykh rishen'[Non-financial reporting is an effective tool for managing management decisions] Zbirnyk naukovykh prats' Tavriys'koho derzhavnoho ahrotekhnolohichnoho universytetu (ekonomichni nauky),2,202-21 4. . [in Ukrainian].

14. ISO Management and Leadership Standards - ISO 26000 Social Responsibility: (n.d.). iso.org. Retrieved from: http:// www.iso.org/sr

15. Lukyanov I.V.(2014). Sotsial'nyye investitsii v korporativnoy sotsial'noy otvetstvennosti organizatsii [Social investments in corporate social responsibility of the organization]. Kreativnaya ekonomika, 8(92),8898. [in Russian].

16. Korol S.Ya.(2011). Nefinansova zvitnist' pidpryyemstva [Non-financial reporting of the enterprise]. Visnyk KNTEU, 6, 102-113. [in Ukrainian].

17. N.A. Kamordzhanova (2015) Razvitiye integrirovannoy sistemy ucheta i otchetnosti: metodologiya i praktika [Development of integrated accounting and reporting system: methodology and practice]. Moskva: Izd-vo OOO»Prospekt». [in Russian].

18. Federatsiya otsenshchikov biznesa i intellektual'noy sobstvennosti [Federation of Appraisers of Business and Intellectual Property]. Ofitsial'nyy portal: http:// www.fobis.com.ua/node/65 [in Russian].

19. Nefinansovaya otchetnost' kompaniy: v pogone za uspekhom [Non-financial statements of companies: in pursuit of success]. Informatsionnyy byulleten',2. (n.d.). ey.com. Retrieved from: http://www.ey.com/ Publication/vwLUAssets/EY-ccass-newslettermay-201 7/$File/EY-ccass-newsletter-may2017.pdf [in Russian].

20. Kostyrko R.O. Intehrovana zvitnist' u zabezpechenni korporatyvnoyi sotsial'noyi vidpovidal'nosti kompaniyi [Integrated reporting in ensuring corporate social responsibility of the company]. Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho universytetu. Seriya «Ekonomika», 1(45).V.2,305-310. [in Ukrainian].