Рух фінансового капіталу в умовах фінансової глобалізації. Трансформація структури та організаційних форм фінансового капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет (СумДУ)

Звіт про науково-дослідну роботу

На тему: "Рух фінансового капіталу в умовах фінансової глобалізації. Трансформація структури та організаційних форм фінансового капіталу"

Начальник НДЧ: к.ф.-м.н., снс Д.І. Курбатов

Керівник НДР: к.е.н., доцент І. Д. Скляр

Проректор з наукової роботи: д.ф.-м.н., професор А.М. Чорноус

2013

Реферат

Об'єкт дослідження: процес трансформації фінансового капіталу в умовах сучасних глобалізаційних процесів.

Метою роботи є виявлення особливостей трансформаційних змін фінансового капіталу, обумовлених сучасними глобалізаційними процесами

Методами дослідження є метод логічного узагальнення, наукової абстракції, системно-структурний аналіз, метод порівняння.

Результатом роботи є розвиток існуючої теоретико-методичної бази дослідження впливу глобалізаційних процесів на форми руху фінансового капіталу та систематизація характерних ознак трансформації останнього в умовах глобалізації.

Новизна результатів роботи: на основі аналізу впливу глобалізації на структуру та організаційні форми фінансового капіталу визначено особливості його трансформації на глобальному рівні; виділено фактори трансформації форм руху фінансового капіталу.

Взаємозв'язок з іншими роботами: окремі результати доповідалися на науково-практичних конференціях, публікувалися в наукових виданнях.

Рекомендації по використанню результатів роботи: на підставі проведеного дослідження можуть бути запропоновані підходи щодо оцінки взаємозв'язку глобалізаційних процесів та закономірностей руху фінансового капіталу.

Галузь застосування: 75.13.0 - «Регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності».

Значущість роботи i висновки: створює науково-методичну базу для дослідження трансформаційних змін у формах руху фінансового капіталу та обґрунтування підходів до управління діяльністю фінансових ринків в сучасних умовах глобалізації.

Прогнозні припущення про розвиток об'єкту дослідження: поглиблення теоретико-методичних підходів до дослідження трансформаційних процесів у структурі глобального фінансового капіталу.

Фінансовий капітал, трансформація, фінансова глобалізація, організаційні форми фінансового капіталу, екологозбалансований розвиток, екологічна відповідальність, форми руху фінансового капіталу

Зміст

Реферат

Вступ

1. Аналіз трансформацій організаційних форм фінансового капіталу в умовах фінансової глобалізації

2. Особливості руху фінансового капіталу в умовах трансформації моделі соціально-економічного розвитку

2.1 Принципи екологічної відповідальності фінансування як фактори трансформацій руху фінансового капіталу

2.2 Трансформація форм руху фінансового капіталу

Висновки

Список авторів

Перелік посилань

Вступ

Сучасний етап глобалізаційних процесів у фінансово-економічній сфері характеризується домінуванням фінансового сектору над реальним, нарощенням фінансового капіталу відокремлено від реальної економіки, а також превалюванням потоків капіталу у формі портфельних інвестицій над прямими інвестиціями. Зазначені тенденції фінансової глобалізації впливають на розвиток міжнародних економічних відносин та визначають особливості їх реалізації, зокрема у розрізі руху фінансового капіталу. Зростає мобільність фінансового капіталу, утворюються нові фінансові інструменти та послуги. Фінансові потоки на міжнародному рівні трансформуються та ускладнюються.

За умов глобалізації фінансово-економічна діяльність стає більш інтегрованою та водночас більш вразливою до впливу інших процесів розвитку світового господарства, які у сукупності формують нові взаємозалежності у фінансовому геопросторі та визначають його стійкість до кризових явищ.

Зважаючи на викладене вище, актуальності набуває питання дослідження змін у структурі та формах фінансового капіталу в умовах глобалізації із виділенням трансформаційних особливостей, обумовлених сучасними тенденціями та наслідками посилення глобалізаційних процесів у світі.

Метою роботи є виявлення особливостей трансформаційних змін фінансового капіталу, обумовлених сучасними глобалізаційними процесами.

Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання роботи:

1) визначення змін у структурній будові фінансового капіталу;

2) аналіз трансформацій організаційних форм фінансового капіталу;

3) виділення факторів трансформації форм руху фінансового капіталу;

4) дослідження трансформованих форм руху фінансового капіталу

1. Аналіз трансформацій організаційних форм фінансового капіталу в умовах фінансової глобалізації

Фінансовий капітал історично сформувався у результаті поєднання банківського (грошового) та промислового (продуктивного) капіталу. На початку ХХ століття, коли промисловий капітал набував значних масштабів розвитку, банківський капітал слугував операційним інструментом реалізації інтересів промислового капіталу та фактично був підпорядкований останньому. Грошовий капітал у складі фінансового виконував функцію безперервного відтворення промислового капіталу [25].

За сучасних тенденцій фінансової глобалізації, коли спостерігається все більше нарощення обсягів фінансового капіталу відокремлено від реальної економіки та домінування фінансового сектору у відтворювальних процесах, фінансовий капітал трансформується.

Трансформаційні зміни відбуваються, передусім, у структурі фінансового капіталу. Грошова складова відокремлюється від продуктивної складової фінансового капіталу, спостерігається самостійне функціонування та розвиток першої. Промисловий капітал у складі фінансового стає залежним від тенденцій зміни грошової складової та його роль у розподілі фінансових потоків відповідно стає другорядною. Головним завданням економічної діяльності стає управління рухом фінансових потоків [26].

Посилення глобалізаційних процесів сприяє вільному руху фінансового капіталу через національні економічні кордони та формує його транснаціональний характер. Поява нових фінансових технологій у банківській сфері та на ринку цінних паперів, розвиток транснаціональних корпорацій та банків, а також офшорних зон змінюють фінансовий капітал - трансформують його у «самостійний економічний організм з внутрішніми цілями розвитку, характер обігу якого суттєво відрізняється від національного обігу капіталу» [27, с. 35]. Тобто, сучасні процеси фінансової глобалізації змінюють природу фінансового капіталу та трансформують його у глобальний фінансовий капітал.

Для глобального фінансового капіталу не існує державних кордонів (географічних, економічних, політичних тощо), які б обмежували його рух та розвиток. У першій половині ХХ століття фінансовий капітал розглядався як носій ідеї державної власності. Так, у роботі Р.Гільфердинга, який одним з перших описав поняття фінансового капіталу, визнавалась державна природа фінансового капіталу та зазначалось, що поза державою його цілі не можуть бути реалізовані [9]. У другій половині ХХ століття, коли особливо інтенсивно почали розгортатись глобалізаційні процеси, корпоративний капітал почав виходити на глобальний рівень та, за словами Д. Удалова, уряди почали перетворюватись на «бутафорію». Тобто, на початку ХХІ століття фінансовий капітал вже був глобальним феноменом, не підпорядкованим державному управлінню [27].

Глобальний фінансовий капітал можна розглядати як вищу форму фінансового капіталу, який вільно рухається у світовому економічному просторі. За своєю сутністю глобальний фінансовий капітал є суб'єктивно вираженим та фондовим (розміщений у цінних паперах) грошовим капіталом, який здатний ефективно використовувати організаційний відтворювальний потенціал великих економічних структур, специфічні для них процедури, технології та системи управління, а також засоби технічного та програмного забезпечення, форми відносин, що в сукупності дає можливість одержувати на систематичній основі фінансову ренту [25].

Як економічна категорія глобальний фінансовий капітал опосередковує економічні відносини між великими економічними та неекономічними структурами і агентами з приводу перерозподілу та привласнення глобальної фінансової ренти. За О. Миргородською, основна форма руху глобального фінансового капіталу - це арбітражні операції на фінансових ринках, які реалізуються через похідні фінансові інструменти [26].

Однак, варто зазначити, що глобальний фінансовий капітал виступає не просто складовою глобального економічного процесу, а використовує його для формування господарського процесу у своїх інтересах, включаючи інституціональну організацію та соціокультурне середовище, забезпечуючи для себе високу дохідність, стійкість та умови для подальшого розвитку [27].

Глобальний фінансовий капітал веде до формування геоекономічного середовища та прискорення змін економічних відносин, що вимагає створення великих економічних структур (корпорацій, інститутів, організацій), які б забезпечували широкомасштабне та багаторівневе домінування і постійне надходження його характерного доходу - фінансової ренти [25].

Як зазначалось вище, у структурі фінансового капіталу виділяють банківський та промисловий капітал, що визначає основні інституціональні форми його організації - відповідно банки та промислові компанії, а також їх групи. Проте, з посиленням процесів фінансової глобалізації та необхідністю адаптації до її проявів організаційні форми фінансового капіталу також зазнають трансформаційних змін.

Розглянемо сучасні організаційні форми фінансового капіталу, які є результатом розвитку процесів глобалізації та, на теперішній час, включають:

- транснаціональні корпорації (ТНК),

- транснаціональні банки (ТНБ),

- фінансово-промислові групи (ФПГ).

Транснаціональні корпорації є міжнародними компаніями, які за офіційним визначенням ЮНКТАД (конференція ООН з торгівлі та розвитку), являють собою підприємства, що об'єднують юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності у двох чи більше країнах та проводять єдину політику і загальну стратегію завдяки одному чи декільком центрам прийняття рішень [54].

Згідно з визначенням Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), транснаціональна корпорація -- це група компаній приватної, державної або змішаної форм власності, що розташована в різних країнах, при цьому одна чи більше з цих компаній може суттєво впливати на діяльність інших, особливо у сфері обміну знаннями і ресурсами [48].

Формування ТНК пов'язано зі становленням транснаціонального капіталу. Маніпулюючи різними фінансовими умовами, які склались в окремих країнах (особливості валютного, податкового, митного регулювання тощо), ТНК забезпечують собі збільшення чистого грошового потоку. Крім того, особливі фінансові умови дозволяються ТНК формувати власні внутрішні ринки, для яких характерними є внутрішньо фірмова торгівля та трансфертні ціни відповідно [27].

Транснаціональні корпорації реалізують свою діяльність через:

- прямі іноземні інвестиції у закордонне виробництво;

- контрактні форми економічної діяльності (експорт, ліцензування, франчайзинг тощо).

По суті, транснаціональні корпорації виникають тоді, коли фірми замінюють контрактні форми економічної діяльності та формується ієрархічна структура всередині фірми.

За останні 30 років ХХ століття частка транснаціональних корпорацій у світовому ВВП збільшилась з 17 до 30%, а кількість транснаціональних корпорацій зросла більше ніж у п'ять разів упродовж останньої чверті століття. При цьому, 500 найбільших ТНК у світі забезпечують 80% всієї продукції електроніки та хімії, 95% - фармацевтики, 76% - продукції машинобудування [23]. До 60% торгового обороту та інвестицій у промисловому секторі розподіляються через транснаціональні та міжнародні корпорації, а на 500 найбільших ТНК припадає понад 80% світового потоку прямих іноземних інвестицій і більше 50% світової торгівлі [34].

За даними ЮНКТАД у світі налічується близько 82 тисяч транснаціональних корпорацій, які контролюють або володіють 807 тисячами зарубіжних підрозділів. Кількість корпорацій, що виникають, швидко зростає. Так, упродовж 2000-х років кількість материнських компаній збільшилася приблизно в 1,7 рази, а мережа закордонних філій за той же період виросла в 4,7 рази. Закордонні філіали ТНК забезпечують більше 10% світового ВВП, близько 25% зайнятості та 33% світового експорту товарів та послуг [55]. фінансовий капітал глобалізація

Проте, вплив ТНК зростає не стільки за рахунок зростання числа нових членів, скільки в результаті посилення потужності вже існуючих корпорацій.

У зв'язку з такими тенденціями розвитку транснаціональних корпорацій у світі, глобалізацію все частіше визначають як «час транснаціональних корпорацій», тобто час, коли ТНК можуть самостійно впливати на рішення, що приймаються національними урядами і, можливо, міжнаціональними об'єднаннями та організаціями. Таку точку зору, вважаємо достатньо обґрунтованою, оскільки на теперішній час під контроль ТНК потрапило до половини світового промислового виробництва та понад половини (за іншими джерелами - до 75%) міжнародної торгівлі [55; 57].

У сучасних умовах, транснаціональні корпорації перетворились з суб'єктів на об'єкти міжнародної торгівлі та відіграють ключову роль у всіх глобальних процесах у світі. Вплив ТНК нарівні з промислово розвиненими країнами достатньо широко проявляється в політиці, економіці, фінансово-інвестиційній, інформаційній, науково-технічній, військовій, технологічній та екологічній сферах. Для забезпечення ефективної зовнішньої політики ТНК реалізують власну корпоративну дипломатію, для успішного забезпечення внутрішньокорпоративної політики - свою корпоративну ідеологію. Як і найбільші держави у світі, ТНК формують власні спецслужби, а кількість зброї, яку випускає, наприклад, тільки одна «Дженерал дайнемікс», здатна забезпечити озброєння армії не однієї держави [8; 16].

Трансформаційний характер впливу транснаціональних корпорацій на сучасні процеси у світовій економіці та політиці проявляється у впливі дій ТНК, які багато у чому співпадають з впливом держав, що дає підстави говорити про подібність впливу ТНК та держав у глобальній економіці. Звідси, багато науковців розглядають транснаціональні компанії як майбутню домінуючу силу світового господарства, яка здатна замінити національні держави як основні його об'єкти [4; 8; 15].

За даними Fortune-500 - рейтингу найбільших за обсягом прибутку транснаціональних корпорацій - найвпливовішими у глобальних процесах на теперішній час є транснаціональні корпорації США, які за своєю кількістю та масштабом економічної експансії майже удвічі переважають над компаніями інших країн. Однак, варто зазначити, що поступово даний розрив скорочується, що пов'язано зі зростанням кількості та впливу ТНК азіатських країн та посиленням позицій ТНК Західної Європи. Так, станом на 2013-й рік, кількість ТНК США складала 132 компанії, Китаю - 73, Японії - 68 Разом з тим, упродовж останніх років даний рейтинг очолює європейська ТНК - нідерландська Royal Dutch Shell (табл. 1.1) [44].

Транснаціональні банки є результатом надвисокої концентрації банківського капіталу та глобалізації господарської діяльності. Транснаціональний банк представляє собою універсальний банк, який створюється на основі національного капіталу однієї країни та підпорядковується національному капіталу. Разом з тим, ТНБ включає мережу закордонних філій і підприємств та виступає у ролі посередника у міжнародному русі позичкового капіталу. ТНБ здійснює контроль за державними валютними та кредитними операціями на світовому ринку.

З одного боку, транснаціональні банки визначають умови та масштаби фінансової глобалізації, опосередковують кругообіг фінансового капіталу, міграцію спекулятивного та інвестиційного капіталу. З іншого боку, ТНБ забезпечують розподіл кредитного ризику та перерозподіл кризових процесів. Діяльність транснаціональних банків веде як до дисбалансу та асинхронізації, так і до оптимізації зростання фінансового капіталу у глобальних масштабах [17; 27].

Таблиця 1.1. Рейтинг транснаціональних корпорацій у світі Fortune-5000 станом на 2013 рік (за даними [44])

Місце	Назва ТНК	Дохід за рік, млн. дол. США	Прибуток за рік, млн. дол. США
1	Royal Dutch Shell	481,7	26,6
2	Wal-Mart Stores	469,2	17,0
3	Exxon Mobil	449,9	44,9
4	Sinopec Group	428,2	8,2
5	China National Petroleum	408,6	18,2
6	BP	388,3	11,6
7	State Grid	298,4	12,3
8	Toyota Motor	265,7	11,6
9	Volkswagen	247,6	27,9
10	Total	234,3	13,7
11	Chevron	233,9	26,2
12	Glencore Xstrata	214,4	1,0
13	Japan Post Holdings	190,9	6,8
14	Samsung Electronics	178,6	20,6
15	E.ON	169,8	2,8
16	Phillips 66	169,6	4,1
17	ENI	167,9	10,0
18	Berkshire Hathaway	162,5	14,8
19	Apple	156,5	41,7
20	AXA	154,6	5,3

Глобалізація банківської діяльності та трансформація найбільших банків у транснаціональні обумовлена необхідністю забезпечувати обслуговування закордонних підрозділів ТНК. Окрім цього, можна виділити інші фактори такої трансформації, зокрема [27]:

- усунення цілої низки обмежень на міжнародні банківські операції;

- розвиток ринку капіталів та міжбанківського кредитного ринку;

- створення та поширення нових банківських інструментів у глобальному обігу.

Інтернаціоналізація банків безпосередньо пов'язана з процесами фінансової глобалізації. У ХХІ столітті фінансова глобалізація виступає основним фактором розвитку ТНБ, які не тільки сприяють даному процесу, але й відіграють одну з ключових ролей у його розвитку, фактично визначаючи глобалізацію фінансового капіталу [17].

На сьогодні, обсяги капіталу транснаціональних банків перевищують розміри ВВП багатьох країн світу, що створює умови, за яких перерозподіл капіталів через ТНБ може підірвати фінансову стабільність окремих країн та світового господарства.

Із 300 найбільших світових банків третина є банками транснаціональними , що свідчить про значну концентрацію і посилення централізації банківського капіталу. У 2000 році доходи найпотужніших банків складали 317 млрд. дол. США, при цьому третина сукупного капіталу 1000 найбільших банків належала лише 25 банкам з них [34].

Серед 500 найбільших банків Європи, перші 100 контролюють 79,1% активів. Найвищий процент концентрації банківського капіталу у таких країнах як: Франція (95,4%), Швеція (93,1%), Великобританія 92,7%), Нідерланди (89,6%), Бельгія (87,2%), Швейцарія (78,8%), Германія (78,6%) [53].

На сьогодні, розвиток ТНБ є багатополярним (рис.1.1). Якщо до 2000-х років у світі домінували ТНБ США, Японії та Західної Європи в цілому, то починаючи з 2000-го року почав зростати вплив ТНБ Китаю та окремих країн Європи, зокрема Англії, Німеччини, Франції тощо.

Упродовж 2000-х років за показниками ринкової капіталізації найпотужнішими є китайські транснаціональні банки. Так, Індустріально-комерційний банк Китаю очолює список топ-10 протягом більше 10 років з рівнем ринкової капіталізації у розмірі 223,4 млрд. дол. США, що на 56,3 млрд. дол. США (25,2%) перевищує відповідний показник другого банку у топ-10 - британського банківського холдингу, відставання третьої позиції - іншого китайського будівельного банку - від другої складає лише 17 млрд. дол. США, тобто 10%. Крім того, частка китайських банків у чільній десятці більша за кількість інших банків-лідерів, зокрема чотири ТНБ Китаю проти трьох ТНБ США. Проте, за рівнем консолідованих активів лідируючі позиції посідають банки Європи на чолі із «Бі Ен Пі Паріба» (Франція). При цьому, у топ-10 три британських банки, по два французьких і американських банки, а також по одному з Німеччини, Японії та Китаю [19].

Рисунок 1.1. Напрямки розвитку транснаціональних банків у світі [19]

Отже, ТНК і ТНБ трансформуються в основний структуроформуючий фактор світової економіки. Однак, банківський капітал у поєднанні з промисловим немає усталеної форми, що пояснюється динамікою та множинністю можливих варіантів їх розвитку в умовах фінансової глобалізації. Основною формою поєднання банківського та промислового капіталу виступає фінансово-промислова група.

Фінансово-промислова група (ФПГ) - це диверсифікована багатофункціональна структура, що утворюється через об'єднання капіталів промислових підприємств, кредитно-фінансових та інвестиційних інститутів, а також інших організацій з метою максимізації прибутку, підвищення ефективності виробничих і фінансових операцій, підвищення конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках, посилення технологічних і коопераційних зв'язків, збільшення економічного потенціалу їх учасників [24].

До сутнісних характеристик фінансово-промислових груп на сучасному етапі розвитку можна віднести такі [5]:

- ФПГ є формою об'єднання промислового та банківського капіталів;

- ФПГ є добровільним об'єднанням;

- підприємствами, що входять до складу ФПГ реалізується узгоджена стратегія їх діяльності;

- компанії ФПГ підпорядковуються досягненню спільних цілей.

Сучасні фінансово-промислові групи утворюють систему корпоративних капіталів, які об'єднуються в єдине ціле, але характеризуються нечіткими межами та правами власності складної сукупності зв'язків в них [3].

Фінансово-промислова група як єдине ціле здатна здійснювати локально регулюючий вплив на ринок, що дозволяє характеризувати капітал групи як систему, об'єднану «виртуальным финансовым капиталом в виде совокупности финансовых институтов, которые сращены с сетью относительно самостоятельных фирм-корпораций, а также рядом государственных и международных образований, средствами массовой информации и системой воспроизводства человеческого капитала. При этом основные права собственности (власти и контроля) и информации в данной системе принадлежат корпоративной номенклатуре (ограниченному кругу частных лиц, владеющему основными правами собственности и каналами власти)» [3, с.253; 27].

Найпотужніші ФПГ та найбільша їх кількість зосереджені у США та Японії. Однак, ФПГ у зазначених країнах можуть суттєво відрізнятись одна від одної. Сучасні умови розвитку, обумовлені глобалізаційними процесами у фінансово-економічній сфері, дозволяють утворювати ФПГ різного складу та структури. У США фінансово-промислові групи не мають чітких меж, зміни складу яких допустимі, але за умови постійного функціонування та підпорядкування центральній компанії (ТНК). Так, у складі ФПГ є корпорації, які належать до різних галузей економіки. У японських ФПГ через охоплення майже всіх галузей національної економіки немає централізованого управління [20].

Глобалізація формує можливості широкого використання переваг міжнародного поділу праці та міжнародної кооперації виробництва, якими користуються ФПГ та створюють міжнаціональні виробничі комплекси: ФПГ встановлюють контроль над значною часткою ринку шляхом участі ТНБ у капіталі декількох ТНК. Тобто, за сучасних умов глобалізації у фінансово-економічній сфері, утворюються транснаціональні фінансово-промислові групи. Такі групи здійснюють значний вплив на розвиток світової торгівлі та конкурентного середовища, що у підсумку трансформує характер міжнародних економічних відносин [27].

Транснаціональні фінансово-промислові групи контролюють близько 60% іноземних активів ТНК у світі (табл.1.2).

Таблиця 1.2. Контроль транснаціональними ФПГ над іноземними активами ТНК [27]

Країна	Кількість транснаціональних ФПГ	Частка іноземних активів ТНК, що контролюються групами у загальному обсязі іноземних активів ТНК, %
Аргентина	1	91,3
Бразилія	12	95,6
Індія	4	69,1
Китай	9	66,2
Мексика	10	62,5
Росія	13	89,1
Турція	10	75,3
Південна Корея	9	78,7

Отже, зважаючи на викладене вище можна зробити висновок, що формування транснаціональних корпорацій, банків та фінансово-промислових груп є результатом прояву сучасних тенденцій фінансової глобалізації, які, у свою чергу, визначають рух фінансового капіталу у глобальному економічному просторі. При цьому, сучасний фінансовий капітал відрізняється своїм глобальним характером та обумовлює рух капіталу, відмінний від обігу в національних масштабах.

2. Особливості руху фінансового капіталу в умовах трансформації моделі соціально-економічного розвитку

2.1 Принципи екологічної відповідальності фінансування як фактори трансформацій руху фінансового капіталу

Глобалізаційні процеси через посилення економічної кооперації та об'єднання фінансового капіталу на глобальному рівні сприяють економічному зростанню у світі. Разом з тим, інтернаціоналізація виробництва та обміну призводить до виснажливого вичерпання природних ресурсів та наростання деструктивного впливу на навколишнє середовище та як наслідок стан здоров'я людей. За таких умов нагальною стає проблема збалансування економічного розвитку з можливостями природних систем планети, що вимагає зміни моделі соціально-економічного розвитку суспільства на менш екологоємну та більш екологобезпечну. З цією метою було розроблено та визнано світовою спільнотою як парадигму подальшого розвитку у світі концепцію сталого розвитку, яка передбачає перехід до моделі екологозбалансованого розвитку.

Для збереження навколишнього природного середовища у стані, придатному для забезпечення відтворення людини, екологічно збалансований розвиток вимагає зміни форм економічної діяльності на більш екологобезпечені. З іншого боку, екологічні проблеми, які за сучасних тенденцій розгортання глобалізаційних процесів у світі стають глобальними, впливають на прибутковість фінансово-економічної діяльності та обумовлюють необхідність трансформації відповідних відносин у фінансово-економічній сфері для забезпечення власної стійкості.

Дослідження Всесвітнього фонду дикої природи разом з фінансовою групою «Альянс» свідчать про наявність впливу глобальних екологічних проблем на фінансовий сектор економіки. Зокрема, за даним дослідженням, глобальне потепління та зміна клімату створюють ризики як для банківського сектору та сфери страхування, так і для компаній з управління активами (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Ризики зміни клімату для сегментів фінансового сектору економіки (на основі [13])

Сегмент фінансового сектору	Найбільш значні ризики, пов'язані зі зміною клімату
Особисте страхування, у т.ч. страхування життя від нещасного випадку, від хвороби	· Недооцінка подовження тривалості життя унаслідок потепління зим у північній півкулі · Недооцінка можливих ризиків через великий розрив у часі між періодом, за який беруться дані для розрахунку страховки, та періодом, у майбутньому, на який купується дана страховка
Страхування майна	· Зростання частоти екстремальних погодних явищ, які зменшують платоспроможність та ліквідність клієнтів · Недостатність капіталу і вторинного (відновлюваного) страхування · Збільшення витрат на ремонтно-відновлювальні роботи · Складність страхування ризиків
Банківський сектор, у т.ч. інвестиції й управління активами, корпоративне та проектне фінансування	· Ризик неповернення кредитів, «репутаційні» ризики · Зниження конкурентоспроможності великих клієнтів - компаній зі значними обсягами викидів парникових газів, через великі витрати на зниження викидів · Значні коливання цін на вуглецевих ринках та ринках товарів, виробництво яких пов'язано зі значними обсягами викидів · Недовіра клієнтів до компаній, які інвестують у суперечливі з екологічної точки зору проекти (дамби, ядерна енергетика)

Для забезпечення власної стійкості фінансовий сектор потребує трансформації механізмів управління діяльністю з огляду на ризики, викликані екологічними проблемами. У зв'язку з цим ряд європейських банків і страхових компаній включають ризик зміни клімату у спектр ризиків, оцінюваних при формуванні корпоративної стратегії та прийняття відповідних управлінських рішень [13].

За таких умов, особливої актуальності набуває необхідність трансформації засад руху фінансового капіталу з огляду на екологічні наслідки фінансово-економічної глобалізації. У зв'язку з цим, у доповідях міжнародних організацій, у тому числі фінансових, та міжнародній практиці фінансування сталого розвитку, почали використовувати термін «відповідальне фінансування», який у широкому розумінні передбачає врахування у діяльності фінансових установ екологічних та соціальних ризиків, пов'язаних з фінансуванням проектів і клієнтів, а також створення адекватних систем управління цими ризиками. У вузькому розумінні - фінансування важливих екологічних та соціальних проектів, таких як підвищення енергоефективності, будівництво соціального житла, покращення санітарно-гігієнічних умов тощо [35].

Звідси, для забезпечення власної конкурентоспроможності на світовому ринку фінансово-економічні структури, у тому числі у формі транснаціональних корпорацій, банків та фінансово-промислових груп, стикаються з необхідністю дотримання принципів та стандартів екологічної відповідальності, які набувають все більшого впливу на рейтинг економічних суб'єктів на глобальному рівні та відповідно на показники їх прибутковості.

Розглянемо найбільш поширені принципи та стандарти екологічної відповідальності, які на теперішній час запроваджені на глобальному рівні (табл. 2.2).

Принципи екватора являють собою основи управління кредитним ризиком у частині ідентифікації і оцінки екологічних та соціальних ризиків при реалізації банками проектного фінансування. Вперше принципи були розроблені у 2003 році та запроваджені у практику десяти світових фінансових інститутів. Застосовуються ці принципи у проектному фінансуванні і суміжній консультаційній діяльності для проектів вартістю вище 10 млн. доларів США. На сьогодні, Принципи екватора підписані фінансовими установами у 32 країнах світу, обсяг фінансування яких складає більше 70% від загального обсягу проектного фінансування у країнах зі швидкими темпами розвитку економіки. У даному переліку українські фінансові установи відсутні. Єдиним представником країн СНД є російський банк «Открытие», який у квітні 2013 року зобов'язався здійснювати фінансування на «екваторіальних» засадах [43].

Таблиця 2.2. Порівняльна характеристика міжнародних принципів та механізмів екологічної відповідальності (на основі [35])

Міжнародні принципи екологічної відповідальності	Суб'єкти добровільних зобов'язань. Кількість суб'єктів на ІІ квартал 2013	Сфера застосування	Наявність показників та вимог технічного характеру	Мінімальна умова членства	Механізм контролю за дотриманням принципів
Принципи екватора (ПЕ)	Банки, що надають проектне фінансування. 79 учасників	Проектне фінансування, вартістю від 10 млн. дол. США	Так (стандарти діяльності та посібник з охорони навколишнього середовища, здоров'я та праці)	Публікація офіційної заяви про підтримку ПЕ, щорічна звітність про прогрес, досягнутий при реалізації Принципів	Залучення незалежного експерта для оцінки реалізації проектів категорії А, звітність про досягнутий прогрес та досвід реалізації Принципів
Фінансова ініціатива ЮНЕП	Переважно банки і страхові компанії. 200 учасників	Весь спектр діяльності фінансових організацій	Ні (участь у ФІ ЮНЕП являє собою заяву про наміри на рівні загальної політики)	Підписання Декларації ФІ ЮНЕП, публікація щорічного звіту про прогрес, сплата щорічного внеску	Щорічна звітність з реалізації політики сталого розвитку
Принципи відповідальних інвестицій ООН	Інституційні інвестори, компанії з управління активами, пенсійні фонди. Більше 1000 членів	Весь спектр діяльності фінансових організацій	Ні (ПВІ ООН сформульовані на рівні загальної політики. Виконання вимог розглядається як новий напрям діяльності)	Участь організації у щорічному опитуванні ПВІ	Щорічне опитування, щодо результатів, досягнутих під час реалізації Принципів
Кліматичні принципи	Компанії та органи самоврядування (міста, регіони)	Весь спектр діяльності фінансових організацій	Так (впровадження технологічних програм LED, геологічного секвестру вуглецю, SMART 2020, EV20)	Підписання Кліматичних Принципів, щорічний членський внесок	Щорічний звіт учасників у відповідній області, інформування про нові дії та заходи
Принципи CERES	Інституціональні інвестори, громадські організації. 130 учасників	Весь спектр діяльності фінансових організацій	Ні (принципи CERES напрямлені на розвиток відповідального корпоративного управління та являють собою декларацію про наміри)	Виконання 10 принципів CERES	Щорічні звіти учасників в області

Фінансова ініціатива Програми ООН з навколишнього середовища (ФІ ЮНЕП) - мережа фінансових установ, переважно банків і страхових компаній, які прийняли на себе зобов'язання з формування механізмів сприяння екологічно-збалансованому розвитку та механізмів власної екологічної відповідальності [56].

Принципи відповідальних інвестицій ООН (ПВІ ООН) - система принципів, яка передбачає інтеграцію питань навколишнього середовища, суспільства і корпоративного управління у практичну діяльність інвестиційних фондів та фондів акціонерного капіталу. Принципи, орієнтовані на сферу портфельних інвестицій, на компанії з управління активами та інших інституціональних інвесторів [49].

Кліматичні принципи були укладені п'ятьма провідними європейськими фінансовими установами у 2008 році (банками Credit Agricole, HSBC, Standard Chartered та страховими компаніями Swiss Re, Munich Re) з метою управління кліматичними ризиками, пов'язаними з викидами парникових газів. Кліматичні принципи застосовуються до багатьох фінансових продуктів та послуг компаній, які інтегрували їх у свою діяльність, включаючи дослідницьку діяльність, управління активами, страхування, проектне фінансування, банківські послуги та інші [41].

Принципи Коаліції за екологічно відповідальну економіку (CERES) відображають зобов'язання учасників коаліції, переважно компаній Північної Америки, у відношенні екологічно відповідального та сталого ведення бізнесу. На теперішній час Коаліція об'єднує більше 130 інституціональних інвесторів, екологічних та інших громадських організацій.

Коаліція за екологічно відповідальну економіку визначається тим, що виступила ініціатором створення Мережі інвесторів з кліматичних ризиків, метою якої є оцінка та мінімізація кліматичних ризиків, пов'язаних з корпоративним управлінням, та спільно з ЮНЕП запровадили Глобальну ініціативу зі звітності, спрямовану на стандартизацію звітності бізнесу в екологічному, соціальному та економічному аспектах сталості [46].

Упродовж останніх років все більше фінансових інституцій стали впроваджувати у свою діяльність принципи екологічно відповідального фінансування, про що свідчить зростання кількості фінансових установ, які зобов'язуються їх дотримуватись (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Кількість фінансових установ, які зобов'язались дотримуватись принципів екологічної відповідальності (складено на основі [43; 49; 56])

Країна	Кількість національних фінансових інституцій, що підписали Принципи екватора	Кількість національних фінансових інституцій, що підписали фінансову ініціативу (ФІ ЮНЕП)	Кількість національних фінансових інституцій, що підписали (ПВІ ООН)
	Червень 2013 р.	Квітень 2009р.	Червень 2013 р.	Квітень 2009р.	Червень 2013 р.	Квітень 2009р.
Країни-члени ОЕСР
Велика Британія	5	5	17	16	159	96
Нідерланди	6	5	11	8	72	41
Німеччина	4	3	17	15	40	11
Франція	4	3	7	7	113	57
США	5	4	14	13	174	111
Канада	7	7	13	12	49	32
Японія	3	3	16	18	27	14
Південна Корея	-	-	8	8	12	17
Мексика	2	-	5	1	-	1
Країни-кандидати на вступ до ОЕСР
Бразилія	5	4	10	3	65	42
Росія	1	-	-	-	-	-
Китай	1	1	4	3	3	4
ПАР	4	4	6	4	43	28
Індія	1	-	2	2	3	2
Індонезія	-	-	2	1	2	-

Різні сегменти фінансового сектора економіки переходять на екологічно відповідальні засади діяльності, які трансформують фінансові відносини у напрямку забезпечення екологозбалансованого розвитку: у сфері страхування - введено Принципи страхування для сталого розвитку [49], у банківському сегменті - нові редакції Принципів екватора, а також створення «зелених» банків, наприклад, Green Investment Bank у Великобританії, який не менше 80% капіталу вкладає лише в пріоритетні сектори - вітроенергетику, переробку відходів, раціональне використання енергії [47].

Особливо варто відмітити той факт, що у сегментах фінансового сектору формуються нові фінансові послуги, обумовлені глобальними екологічними факторами (табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Екологічно обумовлені фінансові послуги [31, с.138; 42]

Страхування	Банківській сектор	Інституційні інвестори
Страхові послуги зі страхування проектів за кіотським протоколом	Банківські послуги з управління рахунків з обліку квот на викиди (вуглецевими рахунками)	Послуги з формування стратегій управління активами, що передбачають врахування екологічних ризиків (ризики зміни клімату, змін у політиці екологічного регулювання)
Страхові послуги зі страхування ризиків на вуглецевих ринках
Страхові послуги у сфері альтернативної енергетики, зменшення вуглецевих викидів	Послуги з фінансового управління вуглецевими інвестиційними фондами
Страхування проектних ризиків у межах механізму «чистого розвитку»	Фінансове управління проектами, спрямованими на зменшення викидів	Послуги з формування інвестиційних портфелів, які враховують вплив екологічного фактора на розподіл активів і загальний рівень ризику портфеля
Страхування торгівельних угод щодо квот на викиди	Посередницькі послуги на вуглецевих ринках
Альтернативна передача (переведення) ризиків	Розширення послуг з похідними цінними паперами (погодні деривативи тощо)	Консалтингові послуги щодо інвестування у екологічно безпечні напрями
Гарантії надання «вуглецевих» кредитів	Консалтингові послуги щодо кредитування природоохоронних інвестиційних проектів (чиста енергетика)

Поява наведених послуг пов'язана перш за все з тим, що для зміни власних інвестиційних стратегій компанії потребують кредитів на фінансування нетрадиційних напрямків діяльності, зокрема таких як проекти з виробництва енергії з відновлювальних джерел, використання низьковуглецевих технологій, які забезпечують зниження обсягу викидів в атмосферу тощо [31].

Таким чином, можна зробити висновок про формування трансформаційних змін у діяльності міжнародних фінансово-економічних структур (компаній, банків, фінансових інститутів), які на сьогодні визначають особливі умови руху фінансового капіталу. Зважаючи на поширення та поглиблення глобалізаційних процесів у світі, такі трансформації впливають на передумови руху фінансового капіталу у глобальному просторі. Так, фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. виявила високий взаємозв'язок і взаємозалежність національних економік у міжнародному просторі та засвідчила неминучу потребу в трансформуванні світової фінансової архітектури. З огляду на це, Програмою ООН з навколишнього середовища був прийнятий «Глобальний «зелений» новий курс», в якому системно викладено ідеї трансформації світової економічної системи та яка передбачає реформування системи світових фінансових ринків у тому числі [40] .

При цьому, трансформаційні зміни у напрямку забезпечення екологічно відповідального фінансування запроваджуються на рівні глобального фінансового капіталу. Так, в історії введення механізмів екологізації фінансового сектора склалась ієрархія, за якою нововведення розробляються та вводяться у практику Світовим банком (рис.2.2).

Отже, фінансові та кредитні установи (банки, компанії з управління активами, страхові компанії тощо) сьогодні стають обов'язковими учасниками забезпечення екологозбалансованого розвитку, що веде до трансформаційних змін у русі фінансового капіталу. За розглянутих тенденцій впровадження у діяльність фінансових інституцій принципів екологічної відповідальності відповідних змін зазнають і форми руху фінансового капіталу.



Рисунок 2.1. Ієрархія фінансових організацій у впровадженні механізмів екологізації фінансового сектору [35].

2.2 Трансформація форм руху фінансового капіталу

Форми руху фінансового капіталу в умовах трансформації моделі соціально-економічного розвитку у напрямку його екологічної збалансованості зазнають відповідних трансформаційних змін, що проявляється у зміні механізмів та інструментів фінансування для забезпечення екологозбалансованого розвитку.

Визначаючи фінансовий ринок як середовище руху фінансового капіталу та сферу реалізації інтересів його власників, розглянемо яких змін зазнають механізми та інструменти фондового, кредитного та страхового ринків в умовах переходу до моделі екологозбалансованого розвитку.

Механізми фондового ринку представляють собою сукупність методів та інструментів розподілу капіталу між інвесторами (кредиторами) та позичальниками, що реалізується через купівлю-продаж цінних паперів.

На сьогодні, серед інструментів, що трансформуються з метою забезпечення завдань екологозбалансованого розвитку та використовуються у механізмах фондового ринку, можна виділити такі:

- екологічні або «зелені»облігації;

- екологічні або «зелені» інвестиції;

- акції, що випускаються при створенні підприємств для вирішення екологічних завдань;

- екологічні цінні папери підприємств, що реалізують політику еколого-збалансованого природокористування;

- похідні фінансові інструменти (опціони, погодні деривативи тощо).

Екологічні облігації є різновидом облігацій (корпоративних чи муніципальних), що емітуються з метою акумулювання фінансових ресурсів для фінансування проектів екологічного спрямування.

На глобальному рівні «зелені» облігації розроблені Світовим банком та застосовуються для фінансування екологоорієнтованих проектів, зокрема проектів таких категорій: «відновлювана енергія» з енергоефективності (включаючи енергоефективні будівлі), управління відходами, збереження біорізноманіття, екологічний транспорт, стале використання земельних ресурсів (у лісництві, сільському господарстві) [57].

«Зелені» облігації дозволяють Світовому банку залучати кошти інвесторів з фіксованим доходом, розподіляти та використовувати їх для підтримки проектів за визначеними напрямками.

«Зелені» інвестиції можуть бути визначені як цільові екологічні інвестиції, отримані від продажу квот на викиди парникових газів в атмосферну та, які спрямовуються на проекти подальшого скорочення таких викидів на інших об'єктах екологічної небезпеки. Зокрема, залучені кошти можуть використовуватись для впровадження енергоефективних технологій на підприємствах, реконструкції комунальних систем теплопостачання, систем очищення стічних вод тощо. Підтримка таких проектів з боку країни-реципієнта реалізується шляхом співфінансування через банки розвитку, венчурні компанії та фонди, а також за допомогою механізмів державно-приватного партнерства, що передбачає чіткий розподіл вигод та ризиків між державою і приватними виконавцями від реалізації проектів.

Однак, для заохочення та стимулювання притоку інвестицій, зокрема у країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою, уряди таких країн мають забезпечувати макроекономічну стабільність у країні, відкритість політики у сфері торгівлі та інвестування, захист прав іноземних інвесторів разом з узгодженням іноземних інвестицій з національними стратегіями розвитку країни. Також з метою сприяння «зеленому» інвестуванню країнам пропонується проводити відповідну промислову політику з утворенням кластерів у «зелених» секторах, поширення іноземних екологічних технологій, зокрема, забезпечивши зв'язки місцевих підприємств з транснаціональними корпораціями [7].

В економічній літературі, присвяченій проблемам фінансового забезпечення процесів екологізації та раціонального природокористування, досить часто описуються екологічні цінні папери як засіб інвестування, що знаходиться в обігу на ринку прав на економічний збиток від екологічних порушень та засвідчує право підприємства на здійснення економічного збитку [2; 11].

У сучасних умовах активно використовуються переваги страхування погодних ризиків за допомогою похідних фінансових інструментів. Динаміка ринку вторинних погодних фінансових інструментів подана на рис 2.2.

Рисунок 2.2. Обсяг ринку вторинних погодних фінансових інструментів [13]

Механізми кредитного ринку як окремий вид механізмів фінансування, що зазнають трансформації в умовах переходу до екологозбалансованого розвитку, пропонуємо розглядати як сукупність методів та інструментів розподілу фінансових ресурсів між кредиторами та позичальниками на умовах платності, строковості та повернення.

Функціонування механізмів кредитного ринку у сфері природокористування та охорони довкілля сьогодні є досить різноманітнім. Сюди необхідно віднести і проектне фінансування, що реалізується на принципах екватора, і синдиковане кредитування, і комплексні кредитні програми, що включають, як специфічні банківські послуги, наприклад, надання фінансових гарантій при транспортуванні небезпечних вантажів, так і включення у комплекс цілей кредитної установи завдань сталого розвиту. На міжнародному рівні дія механізмів кредитного ринку передбачає також механізми «цільового» списання боргів, коли боржнику - країні чи окремій фінансово-кредитній установі списується певна частина боргу за умови, що ці суми будуть витрачені на природоохоронні цілі [28].

Прикладом формування механізмів кредитного ринку є діяльність німецької банківської групи KfW, яка, по-перше, сприяє у реалізації природоохоронних інвестиційних проектів, по-друге, реалізує завдання досягнення нульового рівня викидів парникових газів у процесі власної діяльності. У результаті комплексу реалізованих заходів вдалося досягти зменшення викидів за період 2006-2008 рр. зменшити 36 % [30].

Для реалізації першого завдання ця банківська група сформувала механізми кредитування, орієнтовані на екологічно сталий розвиток:

– спільно з Міністерством екології Німеччини створено Глобальний фонд захисту клімату, який орієнтується на підтримку проектів зі зменшення викидів СО₂ у країнах, що розвиваються;

– створено банківську групу KfW IPEX-Bank GmbH, орієнтовану на фінансування міжнародних проектів та експортне фінансування. У стандартні процедури оцінювання включено оцінку впливу на довкілля проекту, за яким планується виділяти фінансування.

Формування механізмів кредитного ринку сьогодні відбувається в умовах зростаючої потреби урахування глобальних ризиків. Сьогодні все більша кількість європейських банків орієнтуються у своїй діяльності на підтримку діяльності вимог екологічно збалансованого розвитку. Зокрема, у банку Suisse Group створено спеціальний підрозділ з оцінювання екологічного ризику, причому це є перший банк у Швейцарії, який провів екологічний аудит та отримав сертифікат відповідності міжнародним стандартам ISO 14001.

За результатами спільних досліджень Центру економіки та ділового адміністрування (м. Базель) та банку Sarasin&Co (Швейцарія) виявлено тісний зв'язок між екологічною політикою банку та вартістю його акцій [36].

Дотримання екологічних пріоритетів розвитку є сьогодні типовою практикою для деяких європейських банків. Зокрема Баварський HYPO Vereinsbank є членом Німецької спілки з екологічного менеджменту та засновником двох екологічних акціонерних фондів - фонд HYPO Eco-Tech, метою діяльності якого є підтримка інвестицій у екологічні технології (зорієнтований на акціонерів-виробників екологічно безпечні товари чи ресурсозберігаючі технології) та фонд HYPO Umweltfond, що має на меті розроблення концепцій банківського менеджменту та маркетингу у сфері охорони довкілля та раціонального природокористування. Крім того HYPO Vereinsbank у кредитуванні перевагу надає клієнтам, що мають високі екологічні показники діяльності [36].

З результатами аналізу, поданими у [32], очевидно, що банки все більше враховують принципи екологічно відповідального фінансування у своїй діяльності, у тому числі з метою зменшення ризиків чи зростання дохідності (рис. 3.4).



Рисунок 2.3. Причини зацікавленості банків у принципах сталого розвитку [35]

Серед механізмів кредитного ринку доцільно виділяти ряд типових механізмів, що відрізняються порядком отримання (надання) кредитів, вимогами до проектів, суб'єктами кредитних відносин

– механізми кредитування за участю міжнародних фінансових установ;

– механізми кредитування, що передбачають надання місцевих гарантій;

– банківське кредитування приватного сектору;

– проектне фінансування.

Упровадження принципів відповідального фінансування у практику банківського менеджменту, зокрема в управління ризиками, дозволяє:

- отримати можливість виходу на міжнародні ринки капіталу;

- застосування синдикованого фінансування;

- покращення якості активів (кредитного портфеля) банку;

- підвищення рівня надійності установи;

- зниження загального ризику шляхом ефективного управління екологічними ризиками.

Поряд із описаними механізмами необхідно зупинитися також на механізмах страхового ринку, які сьогодні дедалі частіше використовуються як засоби зменшення екологічних ризиків. Сама сфера страхування зазнає впливу змін у якості довкілля, політиці екологічного регулювання - з'являються нові види страхових послуг, розширюється застосування вже існуючих. Крім того, інвестиційний ресурс страхового сектора є значним і може використовуватися для реалізації природоохоронної інвестиційної політики, про що зазначається зокрема у працях [1; 12; 21].

Механізми страхового ринку ми розглядаємо як законодавчо врегульовані методи та інструменти зменшення екологічних ризиків та інших ризиків, пов'язаних із здійсненням діяльності, що має на меті досягнення завдань екологозбалансованого розвитку.

Виокремлення механізмів страхового ринку зумовлене такими причинами:

? страхування пов'язане із широким переліком сторін, зацікавлених у зниженні екологічних ризиків, в тому числі урядовими структурами, які безпосередньо зацікавлені у планування та страхуванні раціонального землекористування, розвитку чистої енергетики тощо,

? зі зростаючим впливом екологічних чинників на сферу страхування, особливо відзначається вплив кліматичних ризиків. Так, за прогнозами асоціації англійських страхувальників вартість страхових виплат, пов'язаних із збитками від екстремальних кліматичних явищ, до 2050 р у Великобританії збільшиться удвічі, що приблизно становитиме 3,3 млрд. євро, при найгіршому сценарії - ці суми оцінюються у 20 млрд. євро. Темпи зростання загального ризику нанесення збитків приватній власності в результаті зміни клімату оцінюються на рівні 2-4% на рік [12].

Серед трансформованих механізмів страхового ринку сьогодні необхідно виділити:

? страхування екологічних ризиків;

? страхування власності та технічного переозброєння підприємств як засіб стимулювання впровадження нових екологічних технологій. Цей вид страхування передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик за треби бере на себе додаткові витрати, пов'язані із технічною модернізацією основних фондів;