Проблемні аспекти управління державним боргом та шляхи їх подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

PROBLEM ASPECTS OF MANAGEMENT OF A PUBLIC DEBT AND WAYS OF THEIR OVERCOMING

С.В. Олексійчук, аспірант кафедри податків та фіскальної політики, Тернопільський національний економічний університет, м. Тернопіль

Анотація

Обґрунтовано необхідність залучення державного кредиту та формування державного боргу з метою покриття бюджетного дефіциту. Окреслено ряд проблем, пов'язаних із функціонуванням інституту державного боргу та борговою політикою України. З метою побудови дієвої національної системи інституційного забезпечення розглянуто моделі управління державним боргом, що використовуються у світовій практиці. Встановлено, що найбільш дієвою та ефективною є агентська модель, зважаючи на що, запропоновано створення в Україні незалежної неурядової установи оперативного управління державним боргом. Проаналізовано методики, індикатори та показники боргової стійкості, які використовуються міжнародними інституціями та урядами окремих країн. Розрахунок показників боргової стійкості України дозволив констатувати перевищення ними максимальних граничних величин, що свідчить про загрозу розгортання боргової кризи. Визначено основні вектори вдосконалення боргової політики України, серед яких: створення дієвих державних інституцій управління державним боргом, розвиток ринку державних цінних паперів, стимулювання внутрішніх державних запозичень.

Ключові слова: державний кредит, державний борг, боргова стратегія, боргова безпека, умовні зобов'язання держави, боргові інструменти, державні цінні папери.

Need of attraction of the state credit and formation of a public debt for the purpose of a covering of budget deficit is proved. A number of the problems connected with functioning of institute of a public debt and debt policy of Ukraine is defined. For the purpose of creation of effective national system of institutional providing models of management of a public debt which are used in world practice are considered. It is established that the most effective and effective is the agency model in view of what, creation in Ukraine is offered to independent non-governmental organization of operational management of a public debt. Techniques, indicators and indicators of debt stability which are used by the international institutes and the governments of the certain countries are analysed. Calculation of indicators of debt stability of Ukraine has allowed to state excess of the maximum limits by them that demonstrates threat of expansion of debt crisis. Are defined the main vectors of improvement of debt policy of Ukraine among which: creation of effective state institutes of management of a public debt, development of the market of the state securities, stimulation of internal state loans.

Keywords: state credit, public debt, debt strategy, debt safety, conditional obligations of the state, debt tools, state securities.

Вступ

Постановка проблеми. Проблема державної заборгованості в нинішніх умовах розвитку України є однією із найбільш серйозних причин полемічних дискусій. Так, боргове забезпечення бюджету може або зумовлювати економічне зростання, або призводити до економічної кризи, зниження рівня фінансової безпеки, часткової втрати політичного суверенітету. Особливою біполярністю відрізняються погляди вчених щодо ролі державного боргу в розвитку країни, частина яких обґрунтовує необхідність залучення боргових ресурсів нарощенням фінансового потенціалу, інша - репрезентує такий спосіб збалансування бюджету як невиправданий ризик та загрозу економічній безпеці. На наше переконання, у фінансово-політичних умовах, що мають місце в нашій державі, повна відмова від зовнішніх державних запозичень як джерела покриття бюджетного дефіциту не є реалістичною. Наразі існує гостра необхідність у фінансуванні окремих видаткових статей, як то підтримання обороноздатності країни, збереження на оптимальному рівні валютних резервів, позитивного сальдо платіжного балансу, обслуговування та виплати за наявним державним боргом тощо. У випадку відмови від можливості використання боргових ресурсів все навантаження від фінансування зазначених потреб повністю покладатиметься на доходи бюджету. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Пошуку шляхів ефективного управління державним боргом присвячена значна кількість праць українських вчених, серед яких: Т. Вахненко, В. Дем'янишин, В. Калитчук, О. Кириленко, Н. Кравчук, О. Новосьолова, В. Прядко, І. Федорович, та ін. Однак, окремі проблеми побудови ефективної боргової стратегії України залишаються не вирішеними та потребують подальших наукових досліджень. Метою статті є окреслення недоліків політики управління державним боргом в Україні та розробка рекомендацій щодо шляхів їх подолання із використанням прогресивного світового досвіду.

Виклад основного матеріалу

Визнаючи необхідність здійснення державних запозичень, констатуємо, що у борговій політиці України на сьогодні існує ряд вагомих проблем, а саме:

- швидке зростання як абсолютних так і відносних показників державного боргу;

- неоптимальність структури державного боргу через орієнтацію на зовнішнє фінансування дефіциту бюджету, що збільшує вплив валютних ризиків та створює загрозу економічній та політичній незалежності держави;

- неконтрольоване та нецільове використання боргових ресурсів;

- вплив наслідків боргової кризи та загострення проблеми боргової безпеки України;

- зростання чисельності глобальних фінансово-економічних ризиків, які посилюють вразливість національної економіки до дії зовнішніх шоків;

- відсутність комплексного правового забезпечення та досконалого інституційного механізму щодо формування і управління державним боргом.

Для вирішення зазначених проблем необхідно активізувати процес пошуку найбільш раціональних форм проведення боргової політики, і особливо - побудови ефективної системи її інституційного забезпечення. Варто зауважити, що в розвинених країнах світу відсутній єдиний уніфікований підхід у сфері державного боргового менеджменту. На сьогодні, в європейських країнах використовується три моделі управління державним боргом - урядова, агентська та банківська. Згідно урядової моделі управління державним боргом покладається на відповідні міністерства та відомства, а цілі боргового менеджменту корелюються із бюджетною політикою. Банківська модель передбачає здійснення управління державним боргом центральним банком країни та підпорядкування даного процесу цілям грошово-кредитної політики. Найбільш поширеною є агентська модель управління державним боргом, що використовується більшістю країн Європейського Союзу, зокрема: Австрією, Бельгією, Грецією, Нідерландами, Латвією, Німеччиною, Португалією, Словаччиною, Швецією, Фінляндією, Францією, Угорщиною та ін. Суть такої моделі полягає у створенні незалежної установи (агенства), на яку покладаються функції менеджменту боргового портфеля країни, мінімізації вартості державного боргу у довгостроковій перспективі, оптимізації рівня боргових ризиків, забезпечення стабільного фінансування дефіциту бюджету. Зазвичай створені інституції підпорядковуються міністерству фінансів держави та покликані виконувати за його дорученням операції із випуску, обслуговування та погашення державних цінних паперів. Погоджуємося із думкою Новосьолової О.С., щодо численних переваг агентської моделі, серед яких - високий рівень прозорості діяльності, незалежність та ефективність боргового менеджменту, високий ступінь довіри учасників ринку капіталу [1, с. 56].

Зважаючи на вищезазначене, пропонуємо створення в Україні незалежної неурядової установи оперативного управління державним боргом, яка б підпорядковувалася Міністерству фінансів України. Створення нової інституції та передача їй низки повноважень в сфері боргового менеджменту не лише підвищить ефективність управління державним боргом, а й створить підґрунтя для усунення існуючих протиріч у функціях МФУ, НБУ та Держказначейства, що задіяні в управлінні борговими ресурсами.

Ряд українських вчених серед яких Прядко В.В. та Грубляк О.М. вважають, що основним напрямом діяльності Агентства з управління державним боргом в Україні має стати розвиток ринку державних цінних паперів через розрахунок вартості цінних паперів, визначення оптимальної їх структури (за видами, строками погашення, валютою випуску, власниками); аналіз обґрунтованості випуску певних видів цінних паперів та розробка нових ефективних боргових інструментів; залучення нових інвесторів на ринок та допомога їм у придбанні цінних паперів; надання оперативної аналітичної інформації зацікавленим сторонам щодо функціонування ринку державних цінних паперів тощо [2].

Одним із індикаторів ефективності боргової стратегії держави є дотримання оптимального рівня боргової стійкості, що потребує розробки вимірників та механізмів її визначення. Вітчизняні та зарубіжні вчені притримуються думки, що боргова стійкість (безпека) держави оцінюється спроможністю останньої виконувати у встановлені строки та у повному обсязі власні боргові зобов'язання, уникати накопичення заборгованості та реструктуризації боргу, а також - реалізувати боргову політику, не вдаючись до суттєвого коригування доходів та витрат держави.

Оцінювання боргової безпеки або ж стійкості країни згідно методики МВФ та Світового банку включає кілька взаємопов'язаних етапів. На першому етапі здійснюється визначення абсолютних обсягів державного боргу, показників нетто-заборгованості та розміру витрат, необхідних на обслуговування боргу. Нетто-заборгованість розраховується як різниця між сумою кредитів, отриманих державою за певний період часу та сумою погашених позик і, на думку Федорович І.М., становить особливий інтерес при оцінці економіко-фінансових заходів уряду [3, c. 259].

На другому етапі оцінюється рівень боргових ризиків, тобто - можливостей держави щодо виконання свої боргових зобов'язання із врахуванням прогнозованих змін зовнішніх параметрів економічного середовища. До найбільш використовуваних індикаторів потенціалу держави виконувати боргові зобов'язання належать: відношення абсолютного значення державного боргу (витрат на обслуговування боргу) до ВВП, експорту та бюджетних надходжень.

Варто зауважити, що боргова позиція держави оцінюється не лише виходячи із дійсних та прогнозованих макроекономічних показників, а й із врахуванням можливості їх кардинальної зміни (метод стрес-тестування). Метод стрес-тестування полягає у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора - валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає держава, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями. Найбільш поширеними об'єктами стрес-тестування є: різка зміна відсоткових ставок за внутрішніми чи зовнішніми запозиченнями; суттєві коливання валютних курсів; різкі зміни в обсягах і структурі державного боргу; зниження ліквідності та можливість дефолту держави тощо. За результатами стрес-тестів боргові показники не повинні досягати критичних значень не лише в базових умовах, але й у випадку можливих шокових ситуацій.

Паризький та Лондонський клуби, в межах ініціатив НІРС (Highly Indebted Poor Countries Initiative) визначили наступні граничні орієнтири, що свідчать про порушення боргової безпеки держави, а саме: 1) відношення вартості державного боргу до експорту перевищує 150 %; 2) відношення державного боргу до доходів бюджету перевищує 250 %.

Міжнародний валютний фонд та Світовий банк, у процесі пошуку нових джерел та механізмів скорочення заборгованості країнами з низьким рівнем доходів у 2005 році, розробили спільну схему оцінки стабільності державної заборгованості. Дана методика була розроблена задля можливості реального оцінювання країнами-позичальниками необхідності та обсягів залучення кредитних ресурсів, а також - поточної та потенційної здатності обслуговувати борги. З іншого боку, вона забезпечує можливість для країн та організацій-кредиторів приймати обґрунтовані рішення щодо надання кредитів та розподілу грантів. Такий підхід дозволяє не лише оцінити боргову стійкість тієї чи іншої держави у певний момент часу, а й виступає своєрідною «системою раннього попередження» потенційних ризиків боргового стресу [4].

За даною методикою величини граничних показників боргової безпеки країни, в першу чергу, залежать від стійкості державних інституцій та ефективності державної політики. Фахівці МВФ вважають, що країна з низькими доходами, яка провадить виважену та ефективну політику та має дієві інститути державної влади, може підтримувати достатньо високий рівень зовнішнього боргу. За результатами визначення індексу СPIA (Country Policy and Institutional Assessment) кожна з країн відноситься до певної групи для яких встановлені різні межі показників боргової стійкості (табл. 1).

Таблиця 1. Граничні значення показників боргової стійкості держав (за спільною методикою МВФ та Світового банку), % [4]

Визначення розміру наведених у таблиці показників створює підґрунтя для оцінки ризику виникнення диспропорцій державної заборгованості.

Як свідчать дані таблиці 2, в Україні протягом аналізованого періоду показники боргової стійкості (за методикою МВФ та Світового банку) суттєво перевищили свої допустимі граничні значення та характеризувалися позитивною динамікою. Для прикладу, частка державного боргу у експорті зросла із 93,76 % у 2012 році до 207,71 % у 2016 році та перевищила допустимі межі (на 7,71 в.п.) навіть для країн із ефективною державною політикою та стійкими державними інституціями. Показник частки державного боргу у доходах Державного бюджету України впродовж 2012-2016 рр. зріс у 2,1 рази та досяг значення 315,27 % у 2016 році, також достатньо суттєво перевищивши верхню межу допустимого значення.

державний кредит борговий політика

Таблиця 2. Значення окремих показників боргової стійкості України у 2012-2016 рр. (за спільною методикою МВФ та Світового банку), %

Частка державного боргу у ВВП у 2016 році досягла 80,9 %, що на 20,9 % більше граничного значення, встановленого Бюджетним кодексом України та майже вдвічі більше розрахункового допустимого значення даного показника, згідно позиції вітчизняних і зарубіжних вчених та практиків. Представлені дані свідчать про порушення боргової стійкості України та загрозу розгортання боргової кризи і актуалізують необхідність побудови ефективної боргової стратегії України.

Незважаючи на значний спектр показників та індикаторів боргової стійкості, що використовуються світовою фінансовою спільнотою, у нашій державі розроблена власна національна методика, закріплена Наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі № 1277 від 29 жовтня 2013 року. Зазначимо, що дана методика не є обов'язковою та носить рекомендаційний характер. Рекомендації щодо визначення рівня економічної безпеки України, складовою якої є боргова безпека, визначають перелік основних індикаторів стану економічної безпеки, їхні порогові значення, а також алгоритм розрахунку інтегрального індексу. Серед індикаторів боргової безпеки виділено наступні : відношення обсягу державного та гарантованого державою боргу до ВВП, відношення обсягу валового зовнішнього боргу до ВВП, середньозважена дохідність облігацій внутрішньої державної позики на первинному ринку, індекс EMBI (Emerging Markets Bond Index) + Україна, Відношення обсягу офіційних міжнародних резервів до обсягу валового зовнішнього боргу.

На нашу думку, методика, запропонована Міністерством економічного розвитку та торгівлі України має ряд недоліків, позаяк базується на основі лише п'яти показників, тоді як у практиці міжнародних організацій для визначення боргової стійкості країни застосовується близько кількох десятків коефіцієнтів. Підтримуємо позицію Ярош К.М., стосовного необхідності доповнення боргових індикаторів показниками, які б відображали взаємозв'язок боргу із відтворюваними процесами в економіці та показниками соціального розвитку країни [7, с. 210]. Федорович І.М. з метою забезпечення об'єктивного уявлення про рівень боргового навантаження та можливості держави щодо мобілізації додаткових грошових коштів пропонує визначати показники співвідношення обсягів державного боргу та грошової маси, а також відношення державного боргу до рівня монетизації економіки [3, с. 263]. Така позиція обґрунтовується тим, що за умови високого рівня монетизації економіки держава може зберігати належний рівень боргової стійкості навіть при перевищенні ліміту частки державного боргу у ВВП.

У процесі оцінки боргової стійкості також слід враховувати найбільш ризикові умовні зобов'язання держави. Умовними вважаються зобов'язання, визнання та оцінювання яких залежать від ряду подій, які очікуються у майбутньому. На відміну від безумовних, що містять обов'язкову вимогу про їх погашення у визначені терміни і мають достатньо достовірну оцінку, названі зобов'язання обтяжені невизначеностями з приводу як необхідності виплати грошових коштів, так і її розмірів та термінів. За певних умов такі зобов'язання можуть значно збільшити обсяг боргових виплат з бюджету, а тому виникає проблема їх ідентифікації та достовірної оцінки.

Світовий досвід підтверджує, що умовні зобов'язання держави досить часто стають джерелом фіскальних проблем. Для прикладу, у 1997-2001 рр. в Індонезії програма підтримки банків збільшила державний борг на 56,8 % ВВП попри незначні обсяги дефіциту бюджету та державного боргу в минулому. У Боснії та Герцеговині у 2007 році виплати за військовими вимогами та депозитами у іноземній валюті збільшили державні видатки на 15,3 % ВВП, а у Бразилії, через дефолт місцевих органів влади зобов'язання за державним боргом зросли на 12 % ВВП [8].

В Україні прикладом умовних зобов'язань є державні гарантії тобто - зобов'язання уряду повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у разі непогашення позичальником одержаних позик. Гарантії можуть надаватися місцевим органам влади та суб'єктам підприємницької діяльності з метою зменшення кредитних ризиків та, як наслідок, зниження відсоткових ставок за кредитами.

Зважаючи на те, що умовні зобов'язання держави призводять до зростання видатків бюджету, механізми їх надання, обчислення та моніторингу повинні бути виваженими та законодавчо закріпленими, тоді як в Україні, за свідченнями фахівців, вони взагалі відсутні. Необхідність врахування умовних зобов'язань держави у процесі розробки боргової політики України також підтверджують не заплановані значні видатки бюджету, що були спрямовані наприкінці 2016 року на капіталізацію націоналізованого Приватбанку та призвели до зростання державного боргу на 4,3 % ВВП.

Підсумовуючи усе вищезазначене зауважимо, що розробка ефективної комплексної методики визначення боргової безпеки держави є вкрай необхідною, позаяк дозволяю отримати об'єктивну та повну інформацію щодо стану державних фінансів та є підґрунтям формування пропозицій щодо боргової стратегії уряду для досягнення тривалої боргової стійкості.

На основі проведеного аналізу нами окреслено ряд рекомендацій, спрямованих на побудову ефективної боргової стратегії України. Перш, за все, зауважимо, що прийняття рішень у сфері державних фінансів повинні бути виваженими, враховувати економічну та політичну ситуацію в державі, рівень інфляції, ділову активність суб'єктів підприємницької діяльності, ступінь ризику країни щодо неповернення боргу тощо. На сьогодні ж, окремі дії уряду свідчать про відсутність довгострокової програми управління державним боргом, а всі запозичення, які здійснюються різними суб'єктами ринкових відносин, є скоріше реакцією на поточну кон'юнктуру ринку, ніж заздалегідь виваженими рішеннями.

Вкрай важливим кроком у побудові ефективної боргової політики України має стати розширення ролі внутрішнього ринку державних цінних паперів шляхом випуску цільових ОВДП для забезпечення конкретних видатків бюджету та реалізації інвестиційних проектів. Здійснення диверсифікації існуючих та створення нових конкурентоспроможних інструментів внутрішніх державних запозичень, на нашу думку, забезпечить цікавість інвесторів до національних боргових цінних паперів.

Перспективним способом акумуляція вільних грошових коштів є створення та розвиток накопичувальної системи пенсійного страхування. Світовий досвід підтверджує, що пенсійні фонди беруть активну участь на внутрішніх ринках капіталів. Наприклад, у Болгарії та Чехії частка державних цінних паперів у загальній структурі активів недержавних пенсійних фондів складає приблизно 50 %, в Угорщині - понад 70 % а в Україні - лише 1 % [9, с. 49].

В окремих країнах світу уряд започатковує державні програми, спрямовані на акумуляцію приватних заощаджень з метою інвестування їх у державні цінні папери. Для прикладу, у Канаді діє програма New Canada Saving Bonds Program, що передбачає можливість найманих працівників та роботодавців інвестувати частину заробітної плати у державні облігації. Для населення така програма є низькоризиковим способом інвестування приватних заощаджень, а для держави - джерелом залучення внутрішніх позик для реалізації інвестиційних проектів.

Задля розвитку національного ринку державних цінних папері необхідно розширити коло інвесторів та залучити на ринок додаткові фінансові ресурси. Так, в Україні на сьогодні недостатньо використовується потенціал населення як можливого кредитора держави, що підтверджується значними обсягами готівки поза банківською системою. Станом на червень 2017 року даний показник становить близько 300 млрд. грн., що збільшує навантаження на НБУ та стимулює тіньову економіку [5]. Інвестування цих фінансових ресурсів у боргові інструменти держави дозволить оптимізувати структуру державного боргу, збільшивши частку його внутрішньої складової та підвищити рівень боргової стійкості України.

Погоджуємося із позицією окремих вітчизняних вчених, щодо необхідності врегулювання проблеми вартості облігацій внутрішньої державної позики. Так, Стеценко Т.В. наголошує на необхідності удосконалення механізму встановлення номінальної вартості державного цінного папера з метою зацікавлення домогосподарств з середнім рівнем доходів. Для наукового обґрунтування прийнятної вартості державних облігацій необхідно використовувати показники середнього доходу на одне домогосподарство, середню схильність до заощаджень, середню схильність до заощаджень у формі фінансових активів [10, c. 139]. Для залучення дрібного інвестора на ринок державних цінних паперів пропонуємо створення автоматизованої системи продажу державних боргових інструментів домогосподарствам через мережу Інтернет, що широко використовується у розвинених країнах світу.

Необхідно також забезпечити перехід до бездокументарного обігу цінних паперів, що суттєво скоротить витрати на управління державним боргом. Додаткові витрати пов'язані із необхідністю забезпечення сертифікатів державних цінних паперів складними захисними елементами, проведенням процедур інкасації, перевірки фальсифікації тощо.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Реалізація усіх вищеперелічених заходів дозволить оптимізувати обсяги і структуру державного боргу, досягти оптимального рівня боргової стійкості, забезпечити стабільність державних фінансів, підвищити кредитні рейтинги України та забезпечити сталі темпи економічного розвитку нашої держави. Вдосконалення інструментарію ринку державних цінних паперів повинне стати предметом подальших наукових пошуків.

Література

1. Новосьолова О. С. Світова практика інституційного забезпечення управління державним боргом / О. С. Новосьолова // Часопис економічних реформ. - 2013. - № 4. - С. 54-60. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Cher_2013_4_11

2. Прядко В. В. Реформування інституціональної системи управління державним боргом України / В. В. Прядко, О. М. Грубляк // Ефективна економіка. - 2013. - № 4. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2013_4_22

3. Федорович, І. М. Теоретико-методологічні підходи до оцінки оптимального рівня державного боргу / І. М. Федорович // Наука молода : зб. наук. праць молод. вчених Терноп. нац. екон. ун-ту. - Тернопіль, 2014. - Вип. 21. - С. 257-266.

4. The Joint World Bank-IMF Debt Sustainability Framework for Low-Income Countries [Electronic resource] / International Monetary Fund. - April, 2017. - Access mode: http://www.imf.org/About/Factsheets/Sheets/2016/08/01/16/39/Debt-Sustainability-Framework-for-Low-Income-Countries?pdf=1

5. Офіційні дані Національного банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.bank.gov.ua/control/uk/index

6. Офіційні дані Державної казначейської служби України : http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=185635&&documentList_stind=21

7. Ярош К. Аналіз індикаторів боргової безпеки України [Електронний ресурс] / К. Ярош // Економічний аналіз. - 2013. - Т. 13. - С. 207-213. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecan_2013_13_31

8. Реальні умовні зобов'язання : бюджетна аналітика [Електронний ресурс] // Ціна держави. - 2017. - 24.01. - Режим доступу: http://cost.ua/news/507-contingent_liability

9. Шпенюк О. Є. Управління державним боргом в умовах посилення зовнішніх ризиків [Електронний ресурс] / О. Є. Шпенюк // Економіка і прогнозування. - 2013. - № 1. - С. 41-53. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econprog_2013_1_5

10. Стеценко Т. В. Розвиток ринку державних цінних паперів як складова управління державним боргом України / Т. В. Стеценко // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2013. - № 2. - С. 136-142. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/uazt_2013_2_22

1. Novosolova, O. S. (2013), "World practice of institutional support for public debt management", Chasopys ekonomichnykh reform, vol. 4, pp. 54-60, [Online], available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Cher_2013_4_11

2. Priadko, V. V. and Hrubliak, O. M. (2013), "Reform of the institutional system of public debt management in Ukraine", Efektyvna ekonomika, vol. 4, [Online], available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2013_4_22

3. Fedorovych, I. M. (2014), "Theoretical and methodological approaches to the estimation of the optimal level of public debt", Nauka moloda : zb. nauk. prats molod. vchenykh Ternop. nats. ekon. un-tu, vol. 21, pp. 257-266.

4. The Joint World Bank-IMF Debt Sustainability Framework for Low-Income Countries [Electronic resource] / International Monetary Fund. - April, 2017. - Access mode: http://www.imf.org/About/Factsheets/Sheets/2016/08/01/16/39/Debt-Sustainability-Framework-for-Low-Income-Countries?pdf=1

5. Official data of the National Bank of Ukraine, [Online], available at: https://www.bank.gov.ua/control/uk/index

6. Official data of the State Treasury of Ukraine, [Online], available at: : http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=185635&&documentList_stind=21

7. Yarosh, K. (2013), " Analysis of Ukraine's debt security indicators", Ekonomichnyi analiz, vol. 13, pp. 207-213, [Online], available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecan_2013_13_31

8. "Real conditional obligations: budget analytics", Tsina derzhavy, 24.01. 2017, [Online], available at: http://cost.ua/news/507-contingent_liability

9. Shpeniuk, O. Ye. (2013), "Public Debt Management in Conditions of Increasing External Risks", Ekonomika i prohnozuvannia, vol. 1, pp. 41-53, [Online], available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econprog_2013_1_5

10. Stetsenko, T. V. (2013), "Development of the market of government securities as a component of the government debt management of Ukraine", Zovnishnia torhivlia: ekonomika, finansy, pravo, vol. 2, pp. 136-142, [Online], available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/uazt_2013_2_22

Размещено на Allbest.ru