Стратегії управління валютним ризиком банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стратегії управління валютним ризиком банку

Перед комерційними банками постійно постає завдання аналізу і регулювання величини та виду (довга чи коротка) позицій за різними іноземними валютами. Тому для банків важлива методика прогнозного аналізу.

Залежність між величиною прибутків (збитків), одержаних у результаті утримання банком відкритої валютної позиції, та змінами валютних курсів на ринку описується моделлю [13]:

де АРР - прибуток (збиток), отриманий від переоцінювання валютних коштів у зв'язку зі зміною валютного курсу; - валютна позиція банку;

sp, s - прогнозований та поточний валютні курси відповідно.

Особливістю цієї моделі є наявність чинника невизначеності, пов'язаного з прогнозами ринкової кон'юнктури, зокрема щодо очікуваних значень валютного курсу (зр), тому необхідно розробляти й порівнювати кілька сценаріїв, після чого отримують два показники: імовірність настання події та суму можливих втрат, яка з нею кореспондується.

Якщо валютний ринок не зазнає жорсткого регулятивного впливу чи політичних потрясінь, то задовільні прогнози валютного курсу можна одержати, скориставшись теорією паритету відсоткових ставок.

Для прямого котирування короткостроковий (до року) форвардний курс валюти розраховується за формулою:

валюта прибуток курс

де 7(С1/С2) - форвардний валютний курс однієї валюти (С1) щодо іншої (С2);

Б(С1/С2) - спотовий валютний курс; г г

Сі, С - відсоткові ставки за відповідними валютами; ґ - тривалість форвардного періоду (у днях); ББ - база розрахунку (в днях).

Для розрахунку довгострокових форвардних курсів використовується формула:

де п - тривалість форвардного періоду у роках.

За теорією паритету відсоткових ставок залежно від того, яка з валют дає вищий відсотковий дохід за інвестування, форвардний курс валюти зростатиме чи знижуватиметься відносно курсу спот.

Спред між форвардним та спот-курсом залежить від різниці в рівнях відсоткових ставок за валютами та від тривалості форвардного періоду, тому що з продовженням строків різниця між спотовим та форвардним валютними курсами зростатиме.

В процесі прогнозування валютних курсів вивчаються поточні умови валютного ринку; результати аналізу кривої дохідності цінних паперів; співвідношення попиту і пропозиції на форвардних валютних ринках; результати прогнозування швидкості, напряму та величини зміни відсоткових ставок.

У процесі управління валютним ризиком банк може застосувати дві альтернативні стратегії, утримуючи валютну позицію закритою (стратегія валютного метчингу) або відкритою (стратегія максимізації прибутку).

Стратегія управління активами і пасивами, яка передбачає вирівнювання валютної структури балансу, називається валютним метчингом (currency matching).

Стратегія валютного метчингу, тобто приведення у відповідність валютної структури активів та зобов'язань, залишає ризик, пов'язаний з репатріацією прибутків від міжнародної діяльності або виплатою дивідендів у іноземній валюті.

Учасники ринку не завжди мають можливості для повного узгодження активів і зобов'язань у всіх іноземних валютах, крім цього валютна позиція банків істотно залежить від потреб клієнтів.

Класифікація методів управління валютною позицією комерційного банку

Порівняльна характеристика строкових фінансових інструментів (деривативів) [13]

Якщо виникає така ситуація, банки можуть застосувати стратегію максимізації прибутку.

Суть стратегії максимізації прибутку в тому, що учасники ринку використовують валютні курси з метою отримання прибутків спекулятивного характеру, залишаючи валютну позицію відкритою та свідомо наражаючись на підвищений ризик.

Тоді управління валютною позицією здійснюється з огляду на те, що довга валютна позиція забезпечує прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження, а коротка - навпаки.

Що вищий ризик бере на себе учасник, то більший прибуток він може отримати від гри на валютних курсах, але за несприятливих змін на валютному ринку його втрати також будуть значними.

Зниження рівня валютного ризику означає зменшення ймовірних збитків, та крім цього, й обмеження потенційного прибутку.

Якщо банк вибрав стратегію максимізації прибутку, то постає потреба оцінити валютний ризик та ймовірні наслідки схвалених управлінських рішень.

Отже, необхідно узгодити внутрішні ліміти валютного ризику і допустимі діапазони зміни фінансових результатів діяльності банку. Для цього використовуються два методи: управління валютною структурою балансу та хеджування валютного ризику.

Хеджування валютного ризику має певну специфіку, потребує глибокого розуміння сутності проблеми, а тому заслуговує на особливу увагу.

Регулювання, нагляд і контроль банківської діяльності

Основи регулювання, нагляду та контролю банківської діяльності

Банківське регулювання, банківський нагляд і банківський контроль - це різні види діяльності, спрямовані на забезпечення надійного та стабільного функціонування банків та їх фінансової безпеки

Банківське регулювання є складною, багатоаспектною категорією. З одного боку, це - функція державного управління, по відношенню до якого вона виступає засобом реалізації політики держави. З іншого боку, банківське регулювання можна розглядати як управлінську діяльність, що має свої методи та форми реалізації.

Об'єктом банківського регулювання є банківська діяльність.

Адміністративне регулювання здійснюється в правовій формі, тобто шляхом видання нормативно-правових та індивідуально-правових актів

Непрямий характер впливу індикативного регулювання проявляється в тому, що він здійснюється опосередковано, через відносини, в яких НБУ є не органом державного управління, а юридично рівноправним суб'єктом

Банківський нагляд - це система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими кредитно-фінансовими установами у процесі їх діяльності законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників

Контроль за діяльністю банків здійснюється з метою забезпечення їх надійності та стійкості. Він передбачає цілісний і безперервний нагляд за здійсненням банками своєї діяльності відповідно до чинного законодавства.

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність", а також Законом України "Про Національний банк України" функцію банківського регулювання і нагляду покладено на Національний банк України.

Будь-яка банківська установа в тій чи іншій країні, як правило, перебуває під наглядом спеціалізованих установ або служб. За ступенем доступу до інформації про фінансовий стан банку їх можна ранжувати наступним чином:

Особливості розробки стандартів Базельського комітету з питань банківського нагляду

Комітет з банківського нагляду створено у 1974 році при Банку міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements, BIS). Територіально Банк міжнародних розрахунків розташований у місті Базель, Швейцарія.

Сьогодні до комітету з банківського нагляду входять представники 20 країн, які були і залишаються промислово розвинутими, а тому раніше від інших відчули на собі вплив світової глобалізації.

До 2004 року Базель I було запроваджено майже у 130 країнах світу, в тому числі в Україні

У2004році впроваджено нову Базельську угоду ІІ, головною матою якої є:

створення рівних конкурентних умов для операцій кредитних інститутів на міжнародних ринках; забезпечення повної відповідності обсягу власного капіталу банків усієї сукупності ризиків, які супроводжують їхню діяльність; здійснення зовнішнього і внутрішнього контролю за ризиками.

12 вересня 2010 року Базельським комітетом з банківського нагляду прийнято нові норми та стандарти по структурі та якості банківських активів, що називається "Базель-ІІІ". Він створює умови для значного підвищення стійкості банків та їх спроможності протистояти новим фінансовим потрясінням.

Голови Центробанків 27 ведучих держав прийняли рішення в три рази - до 8 % - збільшити капітал першого рівня банків. Він поєднує ліквідні активи: державні облігації, звичайні акції та нерозподілений прибуток, та може спрямовуватися на покриття можливих збитків.

Згідно новим та більш жорстким стандартам до 4,5 % збільшено мінімальний розмір ліквідного резерву власного капіталу банку чи так званого коефіцієнту основного капіталу першого рівня. Досі цей рівень складав 2 % .

Новий стандарт по структурі резервів має бути виконаний банками до 1 січня 2019 року.

Разом з тим від нинішніх 4,5 % до 6 % підвищено рівень капіталу першого рівня банку, який представляє його найбільш ліквідні активи. Рішенням Базельського комітету кожен банк має створити спеціальний буферний резервний капітал в розмірі 2,5 % .

Основним захистом банків у випадку нових фінансових потрясінь стане ліквідний резерв коефіцієнта основного капіталу першого рівня та буферний резерв. Разом вони складають 7 % банківського капіталу. Банки, які не зможуть ввести ці норми у визначений термін, будуть змушені скорочувати виплати дивідендів по своїм акціям, а також знижувати розмір преміальних для співробітників. Прийнято ще одну норму, згідно якої у разі виникнення кризової ситуації у світовій фінансовій системі, банки повинні виділяти до стабілізаційного фонду до 2,5 % капіталу, залежно від розміру. Впровадження нових норм щодо вимог до структури активів та капіталу банків почнеться з січня 2013 року та повністю завершиться до січня 2015 року. З січня 2016 по січень 2019 року банки повинні створити буферний резервний капітал. Реалізація "Базеля-3" означає для багатьох банків необхідність залучення нових ліквідних коштів, в першу чергу за рахунок емісії акцій.

Уряди зможуть надавати приватним банкам новий капітал до січня 2018 року.

Попередні правила Базельського комітету, який збирається чотири рази на рік з метою розробки директив і рекомендацій щодо впровадження єдиних стандартів у сфері банківського регулювання, виявилися недостатніми, щоб попередити останню фінансову кризу.

Фінансовий механізм державного регулювання банківської діяльності в Україні. В умовах ринкової трансформації економіки фінансовий механізм державного регулювання банківської діяльності слід розглядати як сукупність економіко-правових форм, методів та інструментів, які використовує держава у процесі регулювання, та за допомогою яких здійснює вплив на суб'єктів грошово-кредитного ринку, з метою забезпечення стабільного функціонування як банківської діяльності і захисту інтересів вкладників, так і економіки в цілому.

Центральний банк використовує нормативні та корегуючі методи.

Тому у процесі регулювання в Україні приймають участь:

- Національний банк України;

- державна податкова адміністрація, яка контролює надходження до державного бюджету,

- органи законодавчої влади, розробляючи та приймаючи нормативні акти стосовно діяльності банківських інститутів,

- фонд гарантування депозитів оскільки повинен виконувати функцію моніторингу банківської діяльності;

Фінансовий механізм - система регулювання та нагляду, яка співпрацює з органами державної влади і створює формальні та неформальні правила функціонування банків через різноманітні методи: прямі, опосередковані та змішані, віддаючи перевагу інструментам, які носять не примусовий характер.

Отже, фінансовий механізм державного регулювання банківської діяльності спрямований на впорядкування та коригування банківської діяльності через нормативні акти, методи нагляду за їх виконанням, та спрямований на підтримку ефективної і стабільної діяльності банків та захисту інтересів вкладників

Размещено на Allbest.ru