Світовий досвід бюджетного прогнозування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Світовий досвід бюджетного прогнозування

Термін "бюджетне прогнозування" в перекладі з англійської мови (budgetary forecasting) - це обґрунтоване припущення, що ґрунтується на реальних розрахунках про напрями розвитку бюджету, можливі стани його доходів і видатків в майбутньому, засобах і термінах досягнення цих станів. Це невід'ємна частина бюджетного процесу, база бюджетного планування. Прогноз будується на ретельному вивченні інформації про стан бюджету на даний момент; визначенні відповідно до виявлених закономірностей різних варіантів досягнення передбачуваних бюджетних показників; знаходженні в результаті аналізу найкращого варіанту розвитку бюджетних відносин.

У світовій практиці для складання бюджетних прогнозів використовуються два підходи: генетичний і нормативно-цільовий. При генетичному підході прогнозування передбачається рух від сьогодення до майбутнього на основі встановлених причинно-наслідкових зв'язків; при нормативно-цільовому визначаються майбутня мета та орієнтири руху до неї за нормативами, досліджуються можливі події і заходи, які необхідно здійснити для досягнення в перспективі заданого результату.

Аналіз варіантів дозволяє визначати гри можливі моделі розвитку бюджетної сфери: при найбільш сприятливих, середніх і найгірших умовах. Ці моделі беруться за основу бюджетних прогнозів, при розробці яких вибирається найбільш вірогідний варіант розвитку соціально-економічних процесів в прогнозований період. При цьому враховуються передбачені державою заходи з регулювання економіки (якщо вони проводяться), зі стимулювання виробництва і т. п. Прогнози дозволяють правильно оцінювати тенденції розвитку, що фактично складаються в суспільстві, та можливі наслідки виконання державних цільових програм.

У США Адміністративно-бюджетне управління (АБУ) при Президентові, виходячи з базового рівня бюджетних показників, готує для щорічного бюджетного послання конгресу прогнози надходжень, витрат і дефіциту (профіциту), а Бюджетне управління конгресу подає альтернативні прогнози. На їх основі конгрес ухвалює бюджетну резолюцію з горизонтом на п'ять років. В процесі прогнозування бюджетних призначень беруть участь усі федеральні відомства, розрахунки яких в стандартному форматі зводяться в АБУ. Президент оприлюднює висновки АБУ відносно загальних принципів наступного та майбутніх бюджетів, а також ліміти, якими повинні обмежуватися окремі міністерства, розробляючи відомчі кошториси.

У Великобританії, починаючи з 60-х років так званий огляд бюджетних витрат, охоплює трирічний період: поточний бюджетний рік і два наступні роки. Показники першого року остаточні, а двох наступних переглядаються Урядом.

Мета бюджетного огляду полягає в забезпеченні ув'язки бюджетних призначень за кожним роком з середньостроковою фінансовою стратегією Уряду. Показники бюджетного огляду не підлягають перевищенню, для чого вони передбачаються не в постійних цінах, як було до 1980 р., а в поточних ринкових цінах (на касовій основі). Замість автоматичної переоцінки поточних витрат, державні відомства повинні погоджувати зростання цін, а також витрат за конкретними програмами, затверджених базовими показниками. Вимога збільшення витрат розглядаються як офіційні заявки на додаткові фінансові ресурси. Функціональну та координуючу роботу з розробки бюджетних оглядів і однорічних бюджетів у межах здійснення фінансово-економічної політики виконує Казначейство.

Підготовка річного бюджету у Німеччині регламентується щорічним, затвердженим Бундестагом, середньостроковим фінансовим планом на п'ять років. Перший рік - це поточний бюджетний рік, другий, - рік, на який формується черговий бюджет, наступні три роки, - це і є плановий період оптимального за часом прогнозованого бюджетного поля. Техніка бюджетного планування й прогнозування має "ковзаючий" характер. Фінансовий план розробляється щороку по-новому, та при цьому період планування зміщується на один рік вперед. Це дає можливість гнучкіше реагувати на зміни кон'юнктури економічного і соціального розвитку. В процесі фінансового планування на перші два планові роки розробляється загальноекономічний прогноз з урахуванням очікуваних змін економічної кон'юнктури. Показники трьох останніх років плануються без урахування таких змін. Під час прогнозування потреби в грошових коштах на останні три роки планового періоду в розрахунки включається поправка на зростання цін і підвищення заробітної плати. Фінансовий план і федеральний бюджет, що відповідає йому, розробляються з урахуванням побажань земель і громад, інтереси яких виражає Рада з фінансового планування, в якій представлені усі рівні державного управління. Фінансовий план і бюджет розробляються за принципом "зверху донизу". Оцінки доходів федерального бюджету, його сальдо, а також витрат за 40 укрупненими статтями визначені в середньостроковій перспективі на основі макроекономічних та макрофінансових прогнозів і кон'юнктурних припущень. Але для поточної роботи фінансові органи мають усю аналітично-статистичну базу з майже 8000 позицій витрат і 1500 позицій доходів бюджету.

У сучасній Франції комплексний процес складання багаторічних бюджетів на основі прогнозування відсутній, хоча такі види державних витрат, як оборона та фінансування так званих заморських територій регулюються законами довгострокової дії.

Бюджетні розрахунки на перспективу у Канаді регламентуються спеціальною урядовою структурою - Управлінням фінансової політики і витрат. Процес складання багаторічних бюджетів принцип "зверху донизу", призначений для визначення стратегічних цілей, доповнюється оперативним плануванням за принципом "знизу догори", який передбачає детальний розгляд кожної статті витрат. На рівні виконавчої влади у бюджетному процесі взаємодіють Казначейство, Міністерство фінансів, а також так звана таємна рада - запозичений з колишньої метрополії дорадчо-виконавчий орган державного управління. До складу ради входять усі колишні та нинішні міністри, спікери обох палат Парламенту, інші відомі політичні діячі. бюджетний прогнозування модель прогноз

Управління наказів Канади виконує функції стратегічного планування, а також є центром зосередження та аналізу рекомендацій відносно здійснення фінансово-економічної політики. Щорічно з позиції державних пріоритетів канадський Уряд переглядає та продовжує бюджетні розрахунки доходів і витрат на поточний і три подальші роки. Кожне бюджетне відомство розробляє оперативний план, згідно з яким приймаються рішення про величину ресурсного забезпечення, необхідного для фінансування існуючих програм впродовж трьох років, та подає до Парламенту свої оцінки необхідних витрат на багаторічну перспективу.

У Японії регулярне бюджетне прогнозування будується в межах багаторічних бюджетів. Проте головна ланка фінансової системи - державний бюджет - складається з бюджету центрального Уряду (так званого єдиного рахунку), численних спеціальних бюджетів і бюджетів державних корпорацій. Останні дві ланки бюджетної системи за своїм обсягом навіть перевищують єдиний рахунок і значною мірою носять інвестиційний характер. Так, із спеціального рахунку державних інвестицій і позик фінансуються промислові інвестиції, розвиток міст, енергетики та інші довгострокові витрати. Подібну роль виконують державні корпорації з підтримка транспорту, рибальства, лісового і сільського господарства, а також корпорації, що діють в регіональному рівні.

Прогнозування і багаторічне бюджетування практикується у багатьох інших країнах. Так, в Австралії в процесі роботи над бюджетом Міністерство фінансів розраховує перспективні оцінки витрат на кожен з наступних трьох років. Уряд Австрії щорічно готує середньостроковий бюджет на три роки після поточного року. У Данії також прогнозуються асигнування на три роки. У Фінляндії часовий горизонт фінансових заходів складає один плюс три роки. Особливість формування бюджету в Греції полягає в тому, що складений міністерством національної економіки бюджет інвестицій включається до державного бюджету без яких-небудь скорочень.

Бюджетні розрахунки в Ірландії передбачають прогнози потреб в ресурсах на три-чотири роки вперед. Горизонт цих прогнозів щорічно видозмінюється, що і є засобом середньострокового управління економікою та бюджетом. У Нідерландах прогнози складають на найближчий бюджетний рік і подальші чотири роки та регулярно продовжують, кожна зміна бюджетних тенденцій зумовлює відповідну корекцію усього ряду п'ятирічних оцінок. У Португалії складають перелік програм і проектів, що фінансуються за окремо затвердженими планами інвестицій і витрат, розрахованих на чотири роки.

Сценарій бюджетного процесу в Іспанії дає можливість за допомогою багаторічних бюджетів аналізувати макроекономічні та мікрофінансові результати діяльності державного сектора у рамках чотирирічного періоду. У Швеції встановлений трирічний бюджетний цикл і, крім того, розробляють чотирирічні прогнози доходів, витрат і сальдо державного бюджету з метою передбачення наслідків прийнятих рішень і фінансових зобов'язань. Уряд Туреччини надає перевагу річному бюджету, але його параметри залежать від цільових показників п'ятирічних планів соціально-економічного розвитку держави, які мають обов'язків характер для державного сектора і рекомендовані для приватного.

Кожна держава з урахуванням специфіки національної економіки та державних фінансів використовує певні підходи в бюджетному прогнозуванні, постійно удосконалюючи його методи відносно мінливих умов як усередині країни, так і у світовій фінансовій системі.

Размещено на Allbest.ru