Лізинг в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

1

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

Кафедра економіки підприємства

Самостійна робота

з предмету “Економіка підприємства”

на тему :

“Лізинг в Україні ”

Київ - 2016



ВСТУП

Прогресивним інструментом інвестування в оновлення матеріально-технічної бази та фінансування реального сектору є фінансовий лізинг. Ринок лізингових послуг в Україні поки що перебуває в процесі формування, що визначається рівнем економічного розвитку, станом ринкової інфраструктури, характером державної політики, національними, правовими та іншими чинниками. Значення лізингу в технічної модернізації виробництва, структурної перебудови української економіки вимагає пошуку шляхів активізації та ефективного розвитку лізингового ринку.

Інтерес до лізінгу вперше проявився на внутрішньому ринку лише в часи захоплення орендним рухом. В 90-х роках на світ з'явилися десятки фірм, які написали в своїй назві слово “лізингова”, проте не мали ніякого відношення до лізингової практики. З іншого боку, зарубіжні лізингові компанії зробили ряд спроб проникнення на внутрішній ринок країн СНД і далеко не всі ці спроби виявилися вдалими.

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім несприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами тощо. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об'єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.

Перехід до ринкової економіки поставив перед промисловими підприємствами ряд проблем, головною з яких являється наступна: як затвердитися в умовах зростаючої конкуренції, скорочення ринку збуту через невисокі ціни продукції та неплатоспроможність, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів.

Метою дослідження є оцінка ситуації, що склалась сьогодні на ринку лізингових послуг, визначення проблем, які характерні для ринку лізингу та пошук шляхів їх вирішення.

В наш час більшість українських (та й не тільки українських) підприємств відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не можуть оновлювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують різноманітні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів, під заставу партій товару, нерухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п'яти років. Теперішня економічна ситуація в Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона -- гарантію повернення кредиту, так як об'єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу.

Лізинг є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес оновлення виробництва і посприяти входженню економік країн Співдружності до структури світового ринку. Лізинг може дати потужний поштовх процесам приватизації, конверсії, оновлення технологічного парку існуючих підприємств і створення нових виробництв, оп­тимізувати використання наявного машинного парку і на вигідних умо­вах отримати найсучасніше вітчизняне та зарубіжне устаткування.



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЛІЗИНГ

1.1 Сутність, функції та види лізингу

Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі багато в чому залежить від правильного розуміння його змісту та специфічних особливостей, їх адекватного відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: об`єкт лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування об`єктом лізингу; розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше [2].

Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг

майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу [9].

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Згідно з Податковим Кодексом України лізингові операції поділяються на

А) ОПЕРАТИВНИЙ ЛІЗИНГ (ОРЕНДА) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою);

Б) ФІНАНСОВИЙ ЛІЗИНГ (ОРЕНДА) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

В) ЗВОРОТНІЙ ЛІЗИНГ (ОРЕНДА) - господарська операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг;

Г) ОРЕНДА ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ - операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату;

Ґ) ОРЕНДА ЖИТЛА З ВИКУПОМ - господарська операція юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оренди житла з викупом передання другій стороні - фізичній особі (особі-орендарю) майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено та/або житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів та відсутності інших обтяжень та обмежень на таке житло, житло переходить у власність орендаря. Оренда житла з викупом може передбачати відступлення права вимоги на платежі за договором оренди житла з викупом. [7]

Залежно від складу учасників лізинг може бути прямим, непрямим та поворотним.

Прямий лізинг має місце в тому випадку, якщо виробник устаткування самостійно здає його в оренду без посередництва лізингової компанії. Для здійснення таких лізингових операцій підприємства-виробники устаткування створюють у своїй структурі спеціальний підрозділ маркетингової служби. Робота без посередників спрощує механізм операції і знижує витрати на її проведення, дозволяє товаровиробнику одержувати всі економічні переваги від лізингу своєї продукції.

Непрямий лізинг - це передача майна в лізинг через посередників. Посередник, він же лізингодавець, спочатку фінансує покупку продукції виробника і поставляє її лізингоотримувачу, а потім періодично одержує лізингові платежі від нього. У непрямому лізингу бере участь як мінімум три особи - постачальник, лізингова компанія і лізингоотримувач. Він може бути і багатостороннім. При такому лізингу в договорі може бути передбачено, що у разі тимчасової неплатоспроможності або банкрутства посередника лізингові платежі повинні надходити до основного лізингодавця.

Поворотний лізинг - є різновидом двосторонньої операції. Підприємство (майбутній лізингоотримувач) має устаткування, але йому не вистачає засобів для виробничої діяльності. Тоді підприємство знаходить лізингову компанію і продає їй своє устаткування, а остання, в свою чергу, здає у лізинг устаткування цьому ж підприємству. Не виключена можливість подальшого викупу майна і відновлення права власності на нього. При формі поворотного лізингу в оренду можуть здаватися і цілі підприємства, а постачальник і лізингоотримувач є однією і тією ж особою.

Лізинг у ролі соціально-економічного явища виконує ряд функцій:

- фінансова,

- інвестиційна,

- інноваційна,

- соціально-економічна,

- підприємницька,

- виробнича,

- збутова,

- стабілізаційна.

Фінансова функція проявляє себе через розстрочку платежу за лізингове майно та отримання довгострокового кредиту. Лізингоотримувач має змогу не відволікати значні кошти, сплачуючи одномоментно повну вартість майна, а лише його частину і спрямовувати кошти на інші цілі.

Інвестиційна функція виражається через спрямування тимчасово вільних фінансових ресурсів в інвестиції в основний капітал підприємств. Лізинг можна використати в умовах дефіциту коштів у суб`єктів господарювання як альтернативу традиційним каналам інвестування.

Інноваційна функція полягає у розширенні використання нових прогресивних та високоефективних основних засобів та технологій.

Соціально-економічна функція полягає у зміцненні фінансово-економічного становища. Розширення виробничо-господарської діяльності формує умови для створення додаткових робочих місць, підвищення життєвого рівня населення, підтримання соціальної інфраструктури. А це знижує соціальну напругу у суспільстві.

Підприємницька функція лізингу підтримує сприятливі умови для розвитку малого та середнього підприємництва. Лізинг, перетворюючи користувача майна у його власника, формує психологію підприємця, підвищує відповідальність та самостійність у прийнятті господарських рішень.

Виробнича функція дозволяє лізингоодержувачу ефективно та оперативно вирішити питання матеріально-технічного забезпечення виробничого процесу через тимчасове використання майна, а не його купівлю (отримати і розпочати використання дорогого сучасного обладнання, опробувати його в експлуатації, запобігти моральному старінню, передбачити у договорі умови ремонтно-технічного обслуговування, страхування, викупу тощо). Лізингоодержувач в процесі використання лізингового майна виготовляє нову, високоякісну продукцію.

Функція збуту полягає для виробника (постачальника) у збільшенні реалізації продукції за рахунок розширення клієнтської бази. За допомогою лізингу залучаються суб`єкти господарювання, які раніше не могли собі дозволити купити дорогі основні засоби. Лізингоодержувач може сплатити лізингові платежі продукцією, виготовленою з допомогою взятого в лізинг обладнання.

Стабілізаційна функція проявляє себе на мікро та макро рівнях. Учасникам лізингової угоди надається можливість покращити своє фінансово-економічне становище шляхом раціонального, спланованого використання ресурсів та розширення виробничої (комерційної) діяльності [11].

1.2 Сублізинг

Сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

10

У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу.

У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі.

До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу [2].

1.3 Суб'єкти та об'єкти лізингу

Згідно із Господарським Кодексом України: об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг; не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів; майно яке є державною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону; перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу [2].

Залежно від характеру об'єкта лізингу розрізняють лізинг рухомого майна та лізинг нерухомого майна. Об'єктами лізингу рухомого майна є: транспортні засоби (вантажні та легкові автомобілі, літаки, вертольоти, судна); будівельна техніка; засоби теле- та дистанційного зв'язку; верстати; засоби обчислювальної техніки; інше виробниче обладнання, механізми та прилади. До об'єктів лізингу нерухомості належать будівлі та споруди виробничого призначення.

Класичному лізингу властивий тристоронній характер (рис А.1) взаємовідносин, оскільки в лізинговій угоді беруть участь три суб'єкти: лізингодавець, лізингоодержувач і продавець майна [2].

Лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу. Ним можуть бути:

- установи банку або його філії, фінансові компанії, кредитні установи, в статуті яких передбачений цей вид підприємницької діяльності;

- фінансово-лізингова компанія, яка створюється спеціально для здійснення лізингових операцій, основною і фактично єдиною функцією якої є оплата майна, тобто фінансування лізингової операції;

- спеціалізована лізингова компанія, яка в додаток до фінансового забезпечення лізингової операції бере на себе весь комплекс послуг нефінансового характеру (утримання, ремонт майна, заміну зношених деталей, консультації щодо його використання та ін.);

- будь-яка фірма або підприємство, для яких лізинг не є профілюючою діяльністю, але й не забороненою статутом сферою підприємництва, і які мають фінансові джерела для проведення лізингових операцій. (рис А.2)

Другою стороною, лізингоодержувачем, є користувач майна, - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

Третій учасник лізингової операції -- продавець лізингового майна, яким може бути юридична чи фізична особа і підприємство-виробник майна (кооператив, торговельна, постачальницько - збутова організація).

До суб'єктів відносять також інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

З моменту передачі об`єкта лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором. Об`єкт лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором [3].



РОЗДІЛ 2. ЕВОЛЮЦІЯ ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Поняття "лізинг" прийшло з Заходу, де воно існує вже понад 100 років, і є досить новим для України, тому що не існує єдиного підходу до розуміння поняття "лізинг", через що породжується багато дискусій.

Зародження та становлення лізингу в Україні супроводжується постійними економічними, політичними та соціальними змінами. Для визначення перспектив розвитку лізингу в Україні та основних проблем, що стримують його розвиток, необхідно з'ясувати еволюційний розвиток лізингової діяльності в Україні. Досліджуючи еволюцію розвитку лізингу в Україні, можна виділити чотири етапи (табл. Б.1)

І етап. Зародження лізингової діяльності.

Тривав цей етап з 1970 до 1991 рр. і характеризувався розвитком українського лізингового ринку у межах потреб та можливостей Радянського Союзу. Так, зовнішньоторгове об'єднання “Совтрансавто” орендувало за кордоном вантажні автомобілі, Мінморфлот СРСР застосовував найм морських суден без екіпажу; цей вид лізингу називався “бербоут-чартер”. Суть останньої операції полягала в укладенні договору оренди судна на визначений термін і обов'язковою умовою викупу після закінчення дії договору. У 70-80-ті роки ХХ ст. лізинг розглядався радянськими зовнішньоторговими організаціями як одна з форм придбання та реалізації такого устаткування: великогабаритні універсальні та інші дорогі верстати, енергетичне устаткування, літаки, морські судна, автомашини, обчислювальна техніка.

Керівництво більшості підприємств та пересічні громадяни не знали, що таке лізинг, його суть та особливості. 1989 рік для розвиту лізингової діяльності у Радянському Союзі став переламним, восени були розроблені основи законодавства про оренду та лист Держбанку СРСР “Про план рахунків бухгалтерського обліку”, в якому подавався порядок відображення лізингу в бухгалтерському обліку. [5]

ІІ етап - Стримування розвитку лізингової діяльності -1991-1995 рр.

Цей період збігається із значними змінами в економічному, політичному і соціальному житті України. Лізингова діяльність призупиняється, так і не набувши значного розвитку у радянський період. На цьому етапі немає єдиного спеціального законодавчого акта, який би регулював лізинговий бізнес в Україні. Лізингова діяльність у той період регламентується такими законами: “Про оподаткування”, “Про підприємства в Україні”, “Про міжнародний комерційний арбітраж”, “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, проте їх неузгодженість, навіть суперечливість та невідповідність потребам ринку, не сприяє активізації використання лізингу.

ІІІ етап - Становлення лізингової діяльності - триває з 1996 до 2006 рр.

Розпочинається цей період із початком діяльності АКБ “Україна” та створення Фінансово-лізингового дому. Значний інтерес до лізингу проявляють банки та страхові компанії, які є реальним каталізатором фінансового ринку і сприяють розширенню лізингу в Україні.

Так, першим кроком було подання наприкінці 1996 року до Верховної Ради України закону “Про лізинг”. Цей документ стає основою для ухвалення 16 грудня 1997 року закону України “Про лізинг”. Із прийняттям цього закону лізингова діяльність регулювалася на законодавчому рівні.

У червні 1997 року формально засновано Українську лізингову асоціацію, що включала 16 лізингових компаній із загальною кількістю 100 чоловік. У вересні 1997 року створено Державний лізинговий фонд для технічного переоснащення сільськогосподарських підприємств. Метою діяльності Фонду є поліпшення матеріально-технічного та сервісного забезпечення сільського господарства. Цією постановою передбачено, що кошти державного лізингового фонду мають використовуватися на придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки. Правонаступником Фонду зараз є НАК “Украгролізинг”.. У жовтні 1997 року на ХХІ щорічних зборах членів Європейської асоціації “LEASEUROPE” Україна стала повноправним членом цієї економічної структури, створивши потенційні можливості для ефективного становлення лізингу в Україні.

У грудні 2002 року було створено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України як спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання зокрема і лізингу.

2004 рік стає важливим періодом у розвитку лізингу в Україні, у цьому році набули чинності новий закон України “Про фінансовий лізинг” та Цивільний кодекс України - це головні документи, що регулюють цивільно-правові відносини лізингу. Норми закону України “Про фінансовий лізинг” об'єднали правову природу цивільно-правових відносин фінансового лізингу з їх економічною сутністю. Хоча цей закон зробив лізинг більш привабливим фінансовим інструментом, на практиці залишається чимало неврегульованих питань [8].

ІV етап - Стабілізація лізингової діяльності.

Розпочинається у 2006 році і характеризується активним проникненням на український ринок лізингу іноземних компаній - фінустанов та банків, зацікавлених у проведенні лізингових операцій на фінансовому ринку України. Так, у 2006 році фінансова установа Sosiete Generale Group вийшла на український ринок лізингових послуг - по-перше, придбала через дочірню компанію ALD International Першу лізингову компанію, яка спеціалізувалася виключно на лізингу автомобілів та за неофіційними даними охоплювала 45 % автомобільного ринку лізингу в Україні; по-друге, інша структура SGG - компанія Sosiete Generale Equipment Finance - також заснувала лізингову компанію в Україні, яка займатиметься просуванням лізингу обладнання. Латвійський Парекс-Банк створив в Україні компанію “Ласка лізинг”, яка за рік наростила до 4 млн. доларів. Шведська банківська група SEB, яка купила банк “Ажіо”, створила Компанію “Ажіо-лізинг”, Група “Райфайзен Інтернешнл” також створює лізингову компанію, УкрСиббанк, іноземним інвестором якого є BNP Paribas, що активно розвиває дочірню компанію - Українську лізингову компанію [13].

Активне входження на ринок лізингу іноземних компаній впливає на обсяги іноземних інвестицій, посилює конкуренцію на лізинговому ринку, стимулює до впровадження нових форм лізингу та сприяє використанню сучасних систем ризик-менеджменту, що активізує розвиток лізингового бізнесу в Україні. Так, 1 січня 2006 року Верховна Рада продовжила роботу з процедури приєднання до Конвенції “Про міжнародний фінансовий лізинг та міжнародний факторинг” та схвалила відповідні закони. Приєднання України до Конвенції відкриває широкі можливості для співробітництва з іноземними лізинговими компаніями, адже норми цієї Конвенції безпосередньо застосовуються за майнових відносин, що виникають під час укладання та виконання договорів, пов'язаних з операціями лізингу, сторонами яких є компанії різних країн.

Ще одним позитивом на цьому етапі стало схвалення 15 червня 2006 р. у Держфінпослуг Програми розвитку лізингу в Україні на період 2006-2010 рр. Успішна реалізація цієї програми сприятиме удосконаленню законодавства з питань лізингу та забезпечить інтеграцію національного законодавства у міжнародне; створенню сприятливих умов для зростання фінансової стійкості лізингодавців та збільшення їх капіталізації; регулюванню та створенню умов для запровадження механізму рефінансування портфелів лізингових угод, яке вплине на поліпшення структури джерел фінансування лізингових операцій; розширенню інфраструктури ринку лізингу та активізації її використання учасниками ринку; популяризації лізингової діяльності в українському бізнесі.

На кожному із виділених етапів, зважаючи на економічну та політичну ситуацію у державі, були зроблені вагомі кроки, що сприяли розвитку та активізації ринку лізингу в Україні. Періодизація та систематизація даних з лізингу сприятиме вирішенню сучасних проблем лізингової діяльності та дасть змогу адекватно реагувати на появу нових перешкод.

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

На сьогодні лізингові компанії існують більш ніж у 90 країнах світу. Ринок лізингових послуг в Україні поки що перебуває в процесі формування, що визначається рівнем економічного розвитку, станом ринкової інфраструктури, характером державної політики, національними, правовими та іншими чинниками. Значення лізингу в технічної модернізації виробництва, структурної перебудови української економіки вимагає пошуку шляхів активізації та ефективного розвитку лізингового ринку.

В Україні до основних нормативно-правових актів, що здійснюють регулювання лізингової діяльності, належать Господарський, Податковий , Цивільний кодекси, закон України "Про фінансовий лізинг".

Система лізингової індустрії в Україні представлена наступними суб'єктами: [3]

1) Комерційні лізингові компанії, що створені за галузевою чи виробничою ознакою, зорієнтовані на обслуговування підприємств певної галузі, наприклад сільського господарства (компанія "Лізинг-техніка"), будівництва та транспорту (концерн "Електрон").

2) Напівкомерційні лізингові компанії створюються за участю державних чи муніципальних органів влади та фінансуються за рахунок відповідних бюджетів. Прикладом може бути створення компанії "Украгролізинг".

3) Міжнародні лізингові компанії, що в основному фінансують поставки обладнання закордонних виробників українським підприємствам і підприємствам, організованим за участю іноземного капіталу.

5) Комерційні лізингові компанії, що створені банками, й спеціалізовані відділи комерційних банків становлять найпотужнішу групу лізингових компаній, які активно функціонують на ринку України. Вони надають лізингові послуги широкому колу клієнтів, але не виключені і такі випадки, коли банк надає перевагу лише власним постійним клієнтам. Для прикладу: лізингова компанія "Укрексімлізинг", лізингове відділення банку "Надра" тощо.

Фінансовий лізинг є одним із дієвих інструментів, здатних активізувати інвестиційні процеси в оновлення основних засобів на вітчизняних підприємствах. В умовах нестачі фінансових ресурсів виникає потреба у використанні фінансового лізингу як джерела для оновлення основних засобів підприємств України. В Україні кількість укладених договорів фінансового лізингу у посткризовий період має позитивну динаміку, якщо у 2009 р. їхня кількість становила 3007 угод загальною вартістю 2,47 млн. грн., то у 2012 р. - 10826 угод загальною вартістю 14,71 млн. грн. (рис. В.1).

За підсумками 2013 вартість договорів фінансового лізингу збільшилась на 28 926,5 млн. грн. (табл. В.1). Крім того, позитивна динаміка ринку лізингових операцій пов'язується із зменшенням можливості залучення інвестицій із традиційних кредитних джерел та значними перевагами даної послуги.

В Україні близько 50% усіх лізингових договорів укладається на термін від 5 до 10 років. Станом на кінець 2012 р. галузевий розподіл вартості лізингових договорів показав, що найбільша її частка припадала на транспортну галузь та сільське господарство (відповідно 58,09% та 19,04%), найменша - на легку та хімічну промисловість (відповідно 0,17% та 0,20%). Протягом 2007-2012 рр. більше половини усіх договорів фінансового лізингу було пов'язано з транспортною галуззю. Варто вказати на позитивну динаміку питомої ваги договорів у сільському господарстві, цей показник збільшився у 2012 р., порівняно з 2007 р. у 2,5 рази, на відміну від будівельної галузі, де спостерігається негативна динаміка, починаючи з 2009 р. (рис В.2)

На кінець 2013 року до Переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Нацкомфінпослуг, внесено інформацію про 254 юридичних осіб - лізингодавців та до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 157 фінансові компанії, що надають послуги фінансового лізингу. Спостерігається позитивна тенденція до збільшення кількості лізингодавців. Так, їх кількість у 2013 році склала 411 організацій, що на 124 більше ніж у 2011 році, що обумовлено зростанням попиту на лізингові послуги. Але активно працюють на ринку не більше 20-30 ведучих лізингодавців. Основна тенденція ринку лізингу в Україні - закріплення позицій за лідерами ринку, розширення сфери їх впливу. Цілком імовірна подальша концентрація ринку шляхом укрупнення компаний.

Динаміка загального лізингового портфелю найбільших компаній України свідчить, що за останні роки спостерігається його зменшення, в першу чергу за рахунок зменшення портфеля компанії ВТБ Лізинг Україна, яка з 2009р. скоротилася на 41,32 % або на -3327,6 млн. грн. і розмір якого склав у 2013 році 2342,69 млн. грн. Розглядаючи структуру компаній можна побачити, що Райффайзен Лізинг Аваль, Порше Лізинг Україна та Український Лізинговий Фонд який розпочав свою діяльність у 2011 році значно збільшили свої лізингові портфелі особливо хотілося б відмітити стрімкий ріст портфелю ОТП Лізинг, який показав збільшення в 332 рази з лізинговим портфелем у 6 тис.грн. в 2009 році, та з 1992,059 тис. грн. у 2013 році, посівши третє місце в рейтингу. Протягом 2013 року лізингодавцями укладено 11 083 договорів фінансового лізингу на суму 31 553,1 млн. грн. Вартість об'єктів лізингу, що є предметом договорів, становить 24 862,8 млн. грн. Вартість чинних угод фінансового лізингу за 2013рік становить 67,1 млрд. грн. За підсумками 2013 року спостерігається збільшення кількості договорів фінансового лізингу в 3,6 разів порівняно з відповідним періодом 2011 року. При цьому, вартість до- говорів фінансового лізингу збільшилась на 28 926,5 млн. грн. (1208,25%). Значний ріст вартості укладених договорів фінансового лізингу відбувся за рахунок користування Укрзалізницею даною послугою [12].

Специфікою лізингового бізнесу є значні стартові витрати - об'єкт лізингової угоди необхідно придбати негайно за значні кошти, а повернення їх здійснюється поступово у вигляді лізингових платежів.

За 2013 рік загальний обсяг джерел фінансування юридичних осіб (табл. В.3) - лізингодавців та фінансових компаній становить 23915 млн. грн., що на 15524 млн. грн. більше порівняно з відповідним періодом 2011 року. У структурі джерел фінансування діяльності лізингодавців найбільшу частку займають позичкові кошти, в основному це банківські кредити. У 2013 році даний показник дорівнює 19884 млн. грн. або 83,1%.

Отже, використання лізингу, зокрема фінансового в якості інвестиційного інструменту, здатне активізувати процес оновлення основних засобів вітчизняних підприємств, є :

підвищення конкурентоспроможності лізингоотримувача за рахунок використання найновіших об'єктів лізингу;

придбання й використання підприємством основних засобів без значних одноразових витрат;

розширення виробничих потужностей підприємства без втрати його фінансової стійкості та зниження ліквідності;

швидкість укладання лізингової угоди та гнучкий порядок здійснення лізингових платежів, порівняно з іншими інструментами залучення фінансування для оновлення основних засобів;

більша доступність фінансового лізингу, порівняно з кредитом, для малих і середніх підприємств та ін. [4].

Сучасний спектр послуг, що надають лізингові компанії України достатньо широкій і задовольняє потреби споживачів. Головними перешкодами розвитку ефективного лізингового ринку є брак довго строкових коштів лізингодавців та низька платоспроможність більшості потенційних лізингоотримувачів, що значно підвищує ризикованість лізингових відносин.



ВИСНОВКИ

Україна стала на шлях глибоких соціально-економічних перетворень, неодмінною умовою успішного здійснення яких є розвиток виробничої сфери.

Тут необхідно використовувати альтернативні методи фінансування витрат на оновлення матеріальної бази і модифікацію виробництва. Однією з таких альтернатив може стати лізинг - ефективний інструмент оновлення основних фондів без значних одноразових витрат капіталу.

Незважаючи на економічні переваги впровадження лізингу, в Україні він не дуже поширений. Можна назвати багато факторів, що стримують його розвиток, але головним з них є відсутність нормативно-правової бази, яка б досконало регулювала б лізингову діяльність. Проте, активне впровадження лізингових операцій на підприємствах України може стати потужним імпульсом технічного розвитку, переобладнання виробництва і структурної перебудови економіки.

Отже, лізинг - один із головних механізмів фінансової підтримки суб'єктів підприємництва. Причиною широкого розповсюдження лізингу є ряд його переваг у порівнянні з іншими формами інвестування. Основними з них є:

- інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігаються права власності на передане майно;

- лізинг передбачає 100-відсоткове кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкого фінансового напруження оновлювати виробничі фонди, придбавати коштовне майно;

- часто підприємству легше отримати майно по лізингу, ніж позику на його купівлю, оскільки лізингове майно виступає в якості застави;

- лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає можливість обом сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть здійснюватися після отримання виручки від реалізації товарів, вироблених на взятому в кредит устаткуванні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і плаваючими;

- для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, так як майно не купується у власність, а береться в тимчасове користування. При лізингових відносинах лізингоодержувач має справу з прискореною амортизацією майна;

- лізингове майно не враховується у лізингоодержувача на балансі, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно;

- лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість) лізингоодержувача і відповіджно знижують оподаткований прибуток;

- виробник отримує додаткові можливості збуту продукції, оскільки обмежене фінансування інвестицій часто не дозволяє підприємствам своєчасно оновлювати технологічну систему [10].

Разом з тим лізингу властивий ряд негативних сторін. Зокрема, на лізингодавця покладається ризик морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу укладається не на повний строк його амортизації), а для лізингоодержувача вартість лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі устаткування. Ще одним недоліком фінансового лізингу є те, що у випадку виходу з ладу устаткування, платежі відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування.

З використанням лізингу ефективність орендованого устаткування зростає. Висока рентабельність лізингу та наявність чіткої нормативної бази можуть сприяти форсуванню темпів розвитку цієї операції. При дефіциті внутрішніх капіталовкладень такий шлях є виходом із створеної ситуації.

Закріплення позицій сектору фінансового лізингу на ринку фінансових послуг України в перспективі пов'язаний з активним розвитком аграрної сфери, яка повинна стати ведучим споживачем лізингових послуг.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

лізинг ринок україна

1. Господарський кодекс -- Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

2. Закон України "Про фінансовий лізинг" нова редакція від 16.01.2004 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/723/97-%D0%B2%D1%80

3. Ляхова О.О. Суб'єкти ринку лізингових послуг в Україні // Фінаси України. - 2004. -№ 11. - С. 64-67.

4. Мірошніченко О.Ю. Фінансовий лізинг як інвестиційний інструмент оновлення основних засобів вітчизняних підприємств//Вісник Киiвського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка. Серiя: Економiка. - 2014.

5. Онищук Я.В. Розвиток лізингу в Україні // Фінанси України. - 2005. - № 7. - С. 106-113.

6. ПБО 14 -- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затверджене наказом Мінфіну України від 28.07.2000 р. № 181 Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів N 627 від 27.06.2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0487-00

7. Податковий кодекс України. - від 02.12.2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

8. Подольчак Н.І. Еволюція лізингової діяльності в Україні//Львівський банківський інститут Національного банку України. - 2006.

9. Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1904-2003-%D0%BF

10. Роль лізингу в розвитку економіки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.leasing.org.ua.

11. Топішко Т.І. Принципи, функції і механізми лізингових операцій [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://eprints.oa.edu.ua/1027/1/pruncypy.pdf

12. Українське обєднання лізингодавців: [Електронний ресурс].

- Режим доступу: http://www.uul.com.ua/stat/leasing_market/

13. Ярова В.В. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=645.



ДОДАТОК А

Рис А.1

Схема трьохсторонньої угоди лізингу

Рис А.2

Схема багатосторонньої угоди лізингу



ДОДАТОК Б

Таблиця Б.1

Еволюція розвитку лізингової діяльності в Україні

Етап	Роки	Основні особливості	Історичний внесок у розвиток лізингу
1	2	3	4
І етап Зародження лізингової діяльності	1980- 1991 рр.	* використовується лізинг в обмежених масштабах і переважно у міжнародних операціях терміном на 6-12 років. * орієнтація лізингу на зовнішній ринок, і лише у 1989 році зроблено перші спроби регулювання лізингу на внутрішньому ринку. * лізингова діяльність проводиться за умов відсутності конкретизації, приватної власності та можливості проведення розрахунків в іноземній валюті. * закладаються законодавчі основи для проведення лізингових операцій для союзних республік. * лізинг має форму найму, компенсаційного лізингу та “бербоут-чартер”.	Розпочинається зародження Лізингової діяльності, яка є малоефективною, невідповідною до потреб ринку і міжнародних стандартів та не має належного законодавч. забезпечення. Проте здобуто перший досвід у проведенні лізингової діяльності у міжнародній торгівлі та зроблено спроби впровадження її на внутрішньому ринку
ІІ етап Стримуван- ня розвитку лізингової діяльності	1991- 1995 рр.	* лізинг розвивається у нестабільних економічних та політичних умовах. * неузгодженість, нестабільність законодавства України та невідповідність потребам ринку. * надання банкам права проведення лізингових операцій. * згортання діяльності лізингових компаній та припинення проведення лізингових.	Банківські установи отримали законодавче право на проведення лізингової операцій, проте не мають для цього необхідних ресурсів. Загалом можна стверджувати, що н е відбулося ж одних позитивних зрушень на ринку лізингу.
ІІІ етап Становлення лізингової діяльності	1996- 2005 рр.	* розпочато формування необхідної для розвитку лізингу законодавчої бази * створено низку фінансових установ, які регулюють лізинг. * запроваджено обов'язкове внесення інформації про здійснення лізингової діяльності до Державного реєстру фінансових установ з метою регулювання та нагляду за ринком лізингових послуг * зроблено перші кроки для приєднання до міжнародної Конвенції УНІДРУА “Про між- народний фінансовий лізинг”	Зроблено перші ефективні спроби: * увійти до світового фінансового простору через вступ у міжнародні організації * створити законодавчу базу та привести її у відповідність до міжнародних стандартів * регулювати та стимулювати лізингову діяльність через створення ряду фінансових структур
ІV етап Стабілізація лізингової діяльності	2006 - ... рр.	* прийнято програму розвитку лізингу на 2006-2010 рр. * приєднання до міжнародної Конвенції УНІДРУА “Про міжнародний фінансовий лізинг та міжнародний факторинг”. * нерозвиненість вторинного ринку. * активне проникнення на ринок лізингу іноземних компаній.	Відбулися позитивні зрушення на ринку лізингу: * посилення конкуренції через прихід на ринок іноземних фінансових компаній. * державна підтримка розвитку лізингу * приєднання до міжнародних конвенцій.



ДОДАТОК В

Таблиця В.1

Динаміка вартості та кількості договорів фінансового лізингу, укладених за 2009--2013 рр.

Період	Вартість договорів фінансового лізи- нгу укладених за період, (млн. грн.)	Кількість договорів фінансового лізингу (од.) укладених за період
	Юридичними осо- бами	Фінансовими компаніями	Юридичними особами	Фінансовими компаніями
2009	2 610,1	5,2	3 008	4
2010	4 965,0	7,6	5 090	14
2011	11 327,7	9,7	10 906	14
2012	14 708,8	1,7	10 826	6
2013	31 536,6	16,5	11 051	32
Відношення 2013р. до 2009р.	(+,-)	28 926,5	11,3	8 043	28
	%	1208,25	317,30	367,38	800

Джерело: за матеріалами Асоціації "Українське об'єднання лізингодавців"

Рис В.1

Динаміка кількості та вартості укладених угод фінансового лізингу в Україні у 2007-2012 рр.



Рис В.2

Галузева структура договорів фінансового лізингу у 2007-2012 рр.

Джерело: за матеріалами за матеріалами Нацкомфінпослуг та Асоціації "Українське об'єднання лізингодавців».

Таблиця В.2

Лізинговий портфель найбільших лізингових компаній України, млн. грн. за 2009-2013 рр.

Назва лізингової компанії	Рік	Відхилення 2013 р. від 2009 р.
	2009	2010	2011	2012	2013	(+,-)	%
ВТБ Лізинг Украї- на	5670,3	5230,271	4869,363	3505,030	2342,690	-3327,6	41,32
Райффайзен Лізинг Аваль	1666,1	1329,858	1 913,286	2004,804	2176,500	510,4	130,63
ОТП Лізинг	6	131,454	756,892	1156,108	1992,059	1986,06	33200,98
Український Лізи- нговий Фонд	-	-	-	776,400	1801,200	1024,8	231,99
УніКредит Лізинг	1634,6	1462,600	1459,520	1415,125	1139,126	-495,47	69,69
ІНГ Лізинг Україна	1 147,6	1420,000	1 482,000	1336,700	719,100	-428,5	62,66
Порше Лізинг Україна	128,9	229,830	363,834	546,444	691,600	562,7	536,54
АLD Automotive/Перша лізингова компанія	-	294,600	336,000	466,324	598,910	304,31	203,30
Сканія Кредіт Україна	-	238,675	138,600	350,000	389,000	150,325	162,98
Ілта	238,1	174,771	169,300	255,500	289,400	51,3	121,55
Разом	14259,4	13293,20	13949,02	13557,11	12932,75	-1326,65	90,70



Таблиця В.3

Джерела фінансових ресурсів лізингодавців за 2012--2013 рр. млн. грн.

Джерела фінансування	2011 рік	2012 рік	2013 рік	Відхилення (+,-) 2013 р. від 2011 р.
Власні кошти	1 593,1	1 110,9	3 831,3	2238,2
Позичкові кошти, у т. ч. бан- ківські кредити	6 790,0	10 047,2	19884,0	13094,0
Залучені кошти	7,9	20,6	41,0	33,1
Інші джерела	-	-	158,8	158,8
Всього	8 383,1	11 178,7	23 915	15531,9

Джерело: за матеріалами Асоціації "Українське об'єднання лізингодавців"

Размещено на Allbest.ru