Основи валютного регулювання та валютного контролю в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Валютний ринок України та особливості його функціонування

2. Структура валютного ринку України

3. Операції на валютному ринку України

4. Українська міжбанківська валютна біржа

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Міжнародний бізнес здійснюється в межах міжнародної валютної системи, яка охоплює національні валютні системи, а також їх зв'язки із зовнішніми валютними ринками.

Головними формами участі банків у зовнішньоекономічних операціях є обслуговування потреб клієнтів щодо купівлі-продажу іноземних валют, здійснення міжнародних розрахунків та фінансування експортно-імпортних угод.

Валютний ринок -- сукупність обмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або відсотковою ставкою.

У міжнародних економічних відносинах місцева валюта одного учасника є іноземною валютою для іншого. Наприклад, імпортерам доводиться сплачувати в іноземній валюті за товари, які вони купують на зовнішніх ринках. Для цього їм слід звернутися в банк і купити необхідну кількість іноземної валюти в обмін на валюту своєї країни. У свою чергу, експортерам надходять платежі в іноземній валюті, яку вони можуть або тримати на валютному рахунку у своєму банку, або продати в обмін на вітчизняну (чи, можливо, на іншу іноземну валюту, наприклад долари США).

1. Валютний ринок України та особливості його функціонування

Національний валютний ринок - це регламентований національним законодавством механізм купівлі-продажу національної валюти, її конверсії в іноземні валюти.

Національні валютні ринки характеризуються:

· обсягом валютних операцій;

· кількістю конвертованих валют, що обертаються на ринку;

· ступенем конвертованості національної валюти;

· характером регулювання валютних операцій, у т.ч. державного регулювання;

· ступенем інтегрованості країни у світову валютну систему. Основними проблемами розвитку валютного ринку України:

1) зміцнення позиції національної валюти України на світових валютних ринках;

2) інтеграція національної грошової одиниці у світову та регіональні валютні системи відповідно до світових стандартів;

3) покращення стану і структури платіжного балансу України;

4) проблема скорочення і ліквідації міжнародної кредитної заборгованості;

5) визначення оптимальної позиції гривні в зонах «євро» і «рубля» і «доллару».

Умови вирішення цих проблем:

· наближення ринкового курсу гривні до паритету купівельної спроможності, у тому числі за рахунок стимулювання попиту на гривню на світових валютних ринках;

· кредити мають жорстко регламентуватись і використовуватися для придбання за кордоном новітніх технологій. Це особливо стосується металургійного комплексу як головного постачальника валюти, що потребує модернізації та реконструкції.

Серед чинників, які викликали різкі коливання курсу гривні та її знецінення в умовах світової економічної кризи 2007-2010 рр. слід виділити:

· надмірні обсяги кредитування в іноземній валюті;

· бажання банків отримати максимальний прибуток від спекулятивних операцій на міжбанківському ринку;

· суттєве перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією на готівковому ринку внаслідок втрати довіри домогосподарств до національної валюти, що девальвує. Готівковий ринок перетворився у джерело купівлі іноземної валюти для погашення кредитів;

· підвищення рівня фінансової доларизації та поступова втрата гривнею функції нагромадження;

· зростання державного боргу.

Для стабілізації курсових коливань гривні (яка є м'якою валютою і не користується попитом за межами країни) в умовах світової економічної кризи НБУ акцентував увагу на використанні прямих інструментів валютно-курсової політики. Йдеться про перегляд лімітів валютної позиції та заборону враховувати в ній резерви; позбавлення резидентів можливості вивозити за кордон валюту, що куплена на міжбанківському ринку за індивідуальною ліцензією або залучена у вигляді кредитів тощо. Серед інструментів опосередкованого впливу на кон'юнктуру внутрішнього валютного ринку НБУ акцентував увагу на валютні «інтервенції». Реалізація цих заходів в умовах найвищої девальвації гривні (початок 2009 р.) дозволила стабілізувати ситуацію на валютному ринку України.

Валютне регулювання в Україні доцільно посилити за такими основними напрямами:

· обмеження можливостей комерційних банків щодо здійснення спекулятивних операцій;

· обмеження обсягів купівлі іноземної валюти лише потребами проведення поточних операцій із зарубіжними партнерами;

· створення перешкод для нелегального вивезення іноземної валюти з країни.

2. Структура валютного ринку України

Структура валютного ринку України представлена його суб'єктами - учасниками валютного ринку, системою валютних цінностей і механізмами їх ціноутворення, відповідною інфраструктурою, яка забезпечує ефективне функціонування валютного ринку і валютний контроль.

До учасників валютного ринку відносяться:

· Національний Банк України;

· кредитно-фінансові установи, які одержали ліцензію Національного банку на право здійснення операцій з валютними цінностями;

· інші кредитно-фінансові установи-резиденти (страхові, інвестиційні, дилерські компанії), які одержали ліцензію Національного банку;

· кредитно-фінансові установи-нерезиденти, в тому числі іноземні банки, які одержали індивідуальний дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України;

· юридичні та фізичні особи, які уклали з уповноваженими банками угоди на відкриття пунктів обміну іноземної валюти;

· уповноважені комерційні банки;

· валютні біржі або валютні підрозділи товарних чи фондових бірж, які одержали ліцензію Національного банку на право організації торгівлі іноземною валютою.

До валютних цінностей на території України належать:

· валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

· монетарне золото - золото, доведене до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

· іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

· платіжні документи та цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах.

До органів валютного контролю належать:

· Національний Банк України;

· Державна податкова адміністрація;

· Міністерство інфраструктури (колишнє Міністерство зв'язку);

· Державна митна служба (нині Державна фіскальна служба).

Центральним банком держави є Національний банк України (НБУ), який було утворено у березні 1991 p. відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність» на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР.

Залежно від конкретних завдань, що поставали перед незалежною Україною, в діяльності Національного банку можна умовно виділити три характерні етапи.

Перший етап припадає на 1991 p. -- жовтень 1994 p., період болісного пошуку цілісної концепції розбудови економіки нової незалежної держави, коли було закладено фундамент ідеології Національного банку, визначено її головні орієнтири і пріоритети.

Другий етап, який розпочався після проголошення Президентом України Л.Д. Кучмою (жовтень 1994 p.) програми макроекономічної стабілізації, що охоплює часовий проміжок з жовтня 1994 p. до серпня 1996 p. Це був період суто прагматичних реформ, коли були створені й запущені в дію нові монетарні механізми, притаманні сучасній соціальне орієнтованій економіці.

Третій етап розпочався з вересня 1996 p., коли було введено гривню як повноцінну національну валюту України.

Особлива роль НБУ як центрального банку держави яскраво проявилася після сумнозвісних подій у Росії 17 серпня 1998 p., коли було успішно реалізовано вироблену стратегію діяльності на валютному ринку й ефективно використано валютні резерви НБУ.

Отже, успішна діяльність Національного банку як головного суб'єкта валютного ринку України цілком закономірно є результатом колосальної праці й таланту конкретних людей, що виявилося в утвердженні стійкої національної валюти держави, як одного з найвагоміших компонентів її незалежності. Тому цілком закономірно, що за рейтингом західних засобів масової інформації, НБУ був визначений у числі 25 центральних банків світу, які проводять здорову грошову політику.

Серед основних завдань Держмитслужби:

· захист економічних інтересів України, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків;

· контроль за додержанням вимог митного законодавства України;

· використання засобів митного регулювання торговельно-економічних відносин, сприяння участі України у міжнародному співробітництві;

· удосконалення митного контролю, митного оформлення і оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;

· захист інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

· сприяння прискорення товарообігу та збільшення пасажиропотоку через митний кордон України;

· боротьба з контрабандою, запобігання порушенню митних правил.

Державна податкова служба України здійснює такі функції:

· виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій;

· видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню;

· затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи -- платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами -- суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби;

· розробляє проекти законів України та інших нормативно-правових актів щодо форм та методів проведення планових та позапланових виїзних перевірок у рамках контролю за додержанням законодавства;

· подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

· вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні договори з питань оподаткування;

· надає фізичним особам -- платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційні номери і направляє до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером та веде Єдиний банк даних про платників податків -- юридичних осіб;

· прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

· забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

· вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства.

3. Операції на валютному ринку України

Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволено здійснювати тільки суб'єктам цього ринку, до яких належать Національний банк України, уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи, а також валютні біржі.

Уповноваженими банками називають будь-які комерційні банки, офіційно зареєстровані на території України, що мають генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснюють валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Відповідно уповноваженими кредитно-фінансовими установами називають установи, що мають генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій і здійснюють контроль за валютними операціями клієнтів.

Генеральні ліцензії видаються Національним банком України комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам на весь період дії режиму валютного регулювання на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії.

Індивідуальні ліцензії Національний банк України видає на здійснення разових валютних операцій на період, необхідний для їх здійснення. Індивідуальних ліцензій потребують операції: вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей; надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави; розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття: фізичними особами -- резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; кореспондентських рахунків уповноваженими банками; рахунків у іноземній валюті філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, які не здійснюють підприємницької діяльності; здійснення інвестицій за кордон, у тому числі через придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами -- резидентами як дарунок або у спадщину.

Вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей не завжди потребує ліцензування. Зокрема, не потребують індивідуальних ліцензій такі операції: здійснення платежів у іноземній валюті, що провадяться резидентами за межі України на виконання зобов'язань у валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами -- резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України; вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами -- резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах; здійснення платежів за межі України в погашення кредитів, наданих в іноземній валюті; вивезення за межі України в іноземній валюті прибутку від іноземних інвестицій (репатріація прибутку); вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами -- юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що отримали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів, а також для власних потреб. Уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання ними зобов'язань перед нерезидентами. Усі поточні валютні операції здійснюються на умовах тод, том або спот.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюються уповноваженими банками та уповноваженими кредитно-фінансовими установами на міжнародних валютних ринках або на міжбанківському валютному ринку України.

Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб -- резидентів і нерезидентів і продавати її фізичним особам -- резидентам. Вони також можуть відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на основі агентських угод з іншими юридичними особами -- резидентами.

Пункти з обміну валют здійснюють конверсійні операції з готівковою іноземною валютою, що віднесена Національним банком України до групи вільно конвертованих валют. Обмінні пункти здійснюють обмін валют як для резидентів, так і для нерезидентів. Режим роботи пункту встановлюється банком або установою, яка відкрила пункт. При цьому в прикордонних зонах, морських та річкових вокзалах, аеропортах пункти обміну повинні працювати не менше 20 год. на добу, в усіх інших місцях -- не менш як 8 год. валютний ринок монетарний міжбанківський

Обмінні пункти ведуть облік купленої та проданої валюти за встановленою формою суворої звітності, надають квитанції про купівлю-продаж іноземної валюти і подають звіт уповноваженим банкам, а також є підзвітними НБУ. Як правило, один із працівників обмінного пункту зараховується до штату банку, оскільки обмінний пункт-агент здійснює операції не з власною валютою, а з валютою банку за його дорученням. Уповноважений банк забезпечує власні обмінні пункти авансом у національній та іноземній валютах, бланками суворої звітності, іншими матеріалами до початку робочого дня. Порядок забезпечення обмінних пунктів, які здійснюють свою діяльність на основі агентської угоди, обумовлюється самою угодою.

Протягом робочого дня уповноважені банки повинні забезпечувати безперебійну діяльність обмінних пунктів, підкріплювати національною та іноземними валютами, здійснювати оперативний контроль за їх діяльністю.

Сума комісії, що сплачується агенту з обміну валюти, не має перевищувати 2% від суми валюти, наданої для конверсії, і повинна сплачуватись у національній валюті за курсом НБУ валюти, наданої для конверсії.

На період до стабілізації ситуації на валютному ринку України 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів -- юридичних осіб підлягають обов'язковому продажу через уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку в порядку, встановленому Національним банком України, за винятком деяких випадків. Обов'язковому продажу не підлягають кошти в іноземній валюті, що надходять у вигляді кредитів, позик і фінансової допомоги від уповноважених банків, уповноважених кредитно-фінансових установ, нерезидентів і міжнародних фінансових організацій; суми надходжень в іноземній валюті, які повністю направляються резидентами на погашення заборгованості за кредитами, позиками, фінансовою допомогою та зобов'язаннями за договорами міжнародного лізингу; що перераховуються на територію України з метою здійснення інвестицій; які придбані на міжбанківських валютних біржах через уповноважені банки та кредитно-фінансові установи протягом терміну, встановленого валютним законодавством України для розрахунків з нерезидентами; що належать уповноваженим банкам та уповноваженим кредитно-фінансовим установам; депозити, розміщені резидентами в уповноважених банках та уповноважених кредитно-фінансових установах, включаючи проценти, нараховані за ними, а також інвестиції, здійснені резидентами за межі України, у разі їх повернення власнику; що надходять транспортним організаціям та підприємствам зв'язку від експорту власних послуг та направляються ними на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням їх транспортних засобів або наданням послуг зв'язку за межами України, а також що надходять риболовецьким суднам та направляються ними на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням цих суден за межами України; що надходять безплатно у вигляді добровільних пожертвувань; проценти, нараховані на залишки коштів в іноземній валюті на рахунках резидентів -- юридичних осіб.

Розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту здійснюються через уповноважені банки в іноземній валюті. Розрахунки у валюті України допускаються тільки за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Резиденти і нерезиденти -- фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які отримали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом іншим фізичним особам-резидентам. Крім того, фізичні особи-резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших кредитно-фінансових установах або за їх посередництвом у інших фізичних осіб -- резидентів і нерезидентів.

4. Українська міжбанківська валютна біржа

Валютна біржа була організована в 1992 р. як госпрозрахунковий підрозділ НБУ з метою упорядкування операцій купівлі-продажу іноземної валюти. В 1993 р. після прийняття постанови Правління НБУ «Про Українську міжбанківську валютну біржу» вона була реорганізована в Українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ).

Основними функціями валютної біржі є організація торгів і укладання угод з купівлі-продажу іноземної валюти з членами біржі, здійснення котирування поточного ринкового курсу гривні, визначення поточних курсів іноземних валют по відношенню до гривні, організація операцій НБУ щодо регулювання курсу національної валюти, проведення розрахунків в іноземній валюті згідно з укладеними на біржі угодами.

Членами біржі можуть бути тільки банки, фінансові установи та спеціалізовані брокерські контори, що мають ліцензію НБУ на ведення валютних операцій. Національний банк України та засновники, що мають ліцензії НБУ на ведення валютних операцій, вважаються членами біржі за статусом.

Члени біржі укладають угоди на біржі лише від свого імені за власний рахунок або за рахунок клієнтів та за їх дорученням. Вони здійснюють операції на біржі через своїх представників -- дилерів, які не можуть проводити операції на біржі від свого імені та за свій рахунок. Кожен із членів біржі має право для участі в торгах акредитувати не більше чотирьох представників-дилерів.

Біржові торги проводяться в формі аукціону. Початковий курс на торгах встановлюється на рівні, зафіксованому на попередніх торгах. Заявки на купівлю формують попит, заявки на продаж -- пропозицію. Якщо пропозиція валюти перевищує попит, курс знижують, у противному разі -- курс валюти підвищують. При пониженні курсу приймають лише заявки на зменшення суми продажу валюти або на збільшення суми купівлі валюти. При зростанні курсу валюти приймають заявки на збільшення суми продажу чи на зменшення суми купівлі валюти. Якщо відхилення курсу від початкового більше від установленого біржовим комітетом, торги можуть бути припинені до прийняття відповідного рішення.

Момент, коли досягається рівновага між обсягами заявок на купівлю і на продаж, називається фіксингом. Курс іноземної валюти, який встановлюється при цьому, стає єдиним курсом укладання угод і здійснення розрахунків за угодами на цих торгах.

Висновки

Валюта -- це грошова одиниця, що використовується для виміру величини вартості товару. Валютний ринок -- це сукупність економічних та організаційних форм, що пов'язані з купівлею або продажем валют та валютних цінностей різних країн, до його складу як системи можна віднести підсистеми валютного механізму і валютних відносин.

Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволено здійснювати тільки суб'єктам цього ринку, до яких належать Національний банк України, уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи, а також валютні біржі.

Контроль за діяльністю цього ринку здійснюють відповідні органи у вигляді Національного Банку, Державної податкової служби та Державної митної служби.

Основи валютного регулювання та валютного контролю були закладені з прийняттям Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» в лютому 1993 р. У декреті встановлювався режим здійснення валютних операцій на території України, права та обов'язки суб'єктів валютного ринку, відповідальність за порушення валютного законодавства, а також повноваження державних органів управління і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій.

Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджені постановою Правління НБУ від 18 березня 1999 р. № 127, визначають структуру міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на цьому ринку.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України мають право здійснювати на ринку операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу у разі, коли Національним банком не встановлені граничні розміри маржі.

Список використаних джерел

Дахно І.І. Міжнародна економіка. -- К.: МАУП, 2007. -- 248c.

Дзюба С.Г., Подоприхіна І.Є. Міжнародна економіка. -- Донецьк: ТОВ "Юго-Восток", 2006. -- 284 с.

Карпенко С.В., Карпенко О.А. Міжнародна економіка. -- К.: Університет "Україна", 2007. -- 252с.

Козак Ю.Г. Міжнародна економіка. -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. -- 676 с.

Романишин С.Б., Сай Л.П., Когут У.І. Міжнародна економіка. -- Л.: Видавництво Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2007. -- 96с.

Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини: історія. -- К.: Либідь, 2006. -- 390с.

Школа І.М., Козменко В.М., Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини. -- Чернівці: Книги-ХХІ, 2007. -- 544с.

Размещено на Allbest.ru