Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ІНСТИТУТ

При міністерстві фінансів України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

БІЛОУСОВА ОЛЕНА СТАНІСЛАВІВНА

Київ - 2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення нових та поступова зміна дотеперішніх економічних і соціальних відносин в Україні впливає на формування фінансової системи та відповідних методів управління фінансами. Фінансове планування як важлива складова механізму фінансової системи та одна із функцій управління підприємством набуває актуальності за сучасних умов, коли суттєвим для діяльності є вплив глобалізації, поступової інформатизації суспільства та його інноваційного розвитку.

Перехід від директивного до індикативного планування, що здійснювався в Україні наприкінці ХХ ст., потребував реформування фінансового планування. Водночас відсутність у цей період належного методологічного, методичного й організаційного забезпечення фінансового планування діяльності підприємств, що враховувало б умови їх функціонування у конкурентному середовищі, призводила до відмови від планування і запровадження оперативного управління фінансами.

Потреба у цілісній концепції фінансового планування спонукає до дослідження складових процесу планування фінансових ресурсів підприємства, необхідності застосування основних макроекономічних показників при розрахунку показників плану підприємств за індикативного планування, інструментів досягнення фінансової рівноваги в умовах розвитку національної фінансової системи і впливу світової економіки. Для визначення завдань, принципів, методів фінансового планування в окремих наукових розробках використовуються положення телеологічної, генетичної концепцій або їх поєднання, що не враховує сучасних умов і робить застосування фінансового планування неефективним.

Окремі методологічні, методичні й організаційні аспекти фінансового планування досліджуються українськими вченими В. Бабіченком, В. Беседіним, М. Білик, В. Биковою, І. Бланком, В. Борисовою, Г. Висоцьким, В. Корнєєвим, І. Ожерельєвою, В. Опаріним, О. Орловим, І. Полтьєвою, О. Терещенком, В. Тропіною, І. Хомою, М. Чумаченком, А. Чуписом, І. Шестовою та ін., а також зарубіжними дослідниками, такими, як Р. Акофф, І. Ансофф, М. Алексєєва, В. Бочаров, Р. Брейлі, І. Брігхем, Дж. Ван Хорн, Дж. Вахович, У. Кінг, Ч. Лі, С. Маєрс, М. Поукок, А. Робсон, Дж. Сігел, А. Тейлор, Дж. Фіннерті, Дж. Шим та ін. Фінансове планування підприємств розглядається у контексті стратегічного управління чи видів короткострокового внутрішньогосподарського планування та моделей, які описують окремі складові системи управління фінансами. Більшість відомих методичних підходів до розрахунку показників фінансового плану ґрунтуються на застосуванні лише прогнозного індексу інфляції без урахування інших індикативних показників, що позначається на якості плану та його перервності протягом планового періоду. Практика безсистемності застосування промисловими підприємствами планування призводить до зниження прибутковості.

Отже, важливість дослідження напрямків удосконалення фінансового планування діяльності промислових підприємств як основної галузі реального сектора економіки України, теоретична і практична значимість вирішення низки проблем методологічного, методичного та організаційного забезпечення планування обумовили актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану НДР Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України. Теоретичні та практичні розробки, покладені в основу дисертації, використані при написанні науково-дослідних робіт, зокрема:

„Методологічне та методичне забезпечення процесу складання фінансового плану державним підприємством та здійснення аналізу показників фінансового плану і результатів його виконання” (№ ДР 0104U009120) - пропозиціями автора є обґрунтування принципів фінансового планування; складу показників фінансового плану, побудованого за непрямим методом; порядку аналізу обґрунтованості показників та якості фінансового плану;

„Концептуальні засади розподілу фінансових результатів підприємств державного сектора економіки” (№ ДР 0106U008569) - автором обґрунтовано шляхи удосконалення управління державним майном у частині визначення методичного забезпечення фінансового планування діяльності підприємства, порядку планування прибутку та його розподілу відповідно до фінансової політики підприємства; визначено вплив її складових на фінансовий результат;

„Розроблення Концепції бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва в Україні” (№ ДР 0103U004852) - автором розкрито особливості фінансового планування діяльності малих підприємств державного сектора економіки; визначено структуру і зміст показників фінансового плану, інформація про виконання яких узагальнюється у бухгалтерському обліку;

„Розробка методичних рекомендацій з управлінського обліку на підприємствах України” (№ ДР 0106U009176) - автором надано пропозиції з удосконалення методичного забезпечення планування витрат та собівартості продукції (робіт, послуг) у частині розширення об'єктів планування витрат за господарськими, географічними сегментами діяльності промислових підприємств і уточнення порядку планування повної та виробничої собівартості продукції;

„Методологія та організація визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток суб'єктів господарювання в Україні як чинник удосконалення його адміністрування” (№ ДР 0104U009119) - автором визначено склад податкових різниць і метод їх розрахунку для планування витрат з податку на прибуток та фінансового результату; розроблено систему регістрів бухгалтерського обліку, призначених для формування інформації про податкові різниці.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є удосконалення методології, методики й організації фінансового планування діяльності промислових підприємств у контексті положень концептуального підходу щодо змісту, форми та процесу складання фінансового плану за індикативного планування. Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

- проаналізувати завдання, принципи та методи фінансового планування підприємств, розроблені вітчизняними і зарубіжними вченими;

- розкрити сутність концепцій фінансового планування та форми їх реалізації в історичній ретроспективі;

- проаналізувати положення генетичної і телеологічної концепцій фінансового планування та їх застосування у сучасних умовах господарювання;

- обґрунтувати застосування концептуального підходу фінансової рівноваги у плануванні формування та використання фінансових ресурсів промислових підприємств;

- виявити індикативні показники для складання та оцінки якості фінансового плану, проаналізувати динаміку залежності показників прибутку (збитку) підприємств і валового внутрішнього продукту, інших макроекономічних показників;

- визначити структуру і склад показників фінансового плану промислового підприємства в цілому та сегментів його діяльності, їх відмінності для плану суб'єкта малого підприємництва і збиткового підприємства;

- виявити напрямки узгодження фінансової політики підприємства у процесі планування та її вплив на порядок розрахунку, склад показників фінансового плану діяльності промислового підприємства;

- розробити рекомендації з удосконалення методики та організації фінансового планування промислових підприємств;

- визначити сферу державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання за умов індикативного планування.

Об'єктом дослідження є процес фінансового планування промислових підприємств.

Предметом дослідження є методологічне, методичне й організаційне забезпечення фінансового планування діяльності промислових підприємств.

Методи дослідження. У дослідженнях застосовувалися діалектичний та емпіричний методи. Діалектичний метод, який ґрунтується на загальнонаукових і методичних прийомах, методологічних засадах пізнання суспільних процесів, застосовувався у дослідженні еволюції розвитку фінансового планування, генетичної та телеологічної концепцій планування; виявленні передумов їх формування, а також обґрунтуванні концептуального підходу фінансової рівноваги у плануванні формування та використання фінансових ресурсів. Для узагальнення підходів до сутності, принципів та методів фінансового планування і фінансової політики застосовувалися методи аналізу, синтезу та класифікації. Методи групувань і порівняння використовувалися для аналізу виконання показників фінансових планів, дослідження відхилень фактичних показників від планових. За допомогою емпіричного методу досліджувалося методичне забезпечення складання фінансового плану та визначалися параметри оцінки його якості.

Інформаційною базою для проведення дослідження стали наукові праці провідних вчених, нормативно-правові акти з питань фінансового планування та управління об'єктами державної власності, офіційні статистичні та аналітичні дані Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, фінансові плани, звітність промислових підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі отримано нові наукові результати, які вирішують актуальне наукове завдання - удосконалення методології, методики й організації фінансового планування діяльності промислових підприємств у контексті запровадження концептуального підходу фінансової рівноваги за ринкових відносин і застосування індикативного планування.

Найсуттєвішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують новизну дослідження та особистий внесок автора, є такі:

уперше:

- обґрунтовано доцільність застосування у плануванні формування та використання фінансових ресурсів промислових підприємств концептуального підходу фінансової рівноваги, який базується на синтезі положень генетичної й телеологічної концепцій і визначає складові процесу планування, процедури збалансування показників плану, врахування ризиків та спроможності підприємства до ефективної діяльності та розвитку протягом планового періоду;

- визначено для обґрунтування механізму реалізації концептуального підходу та розробки відповідного методичного й організаційного забезпечення фінансового планування діяльності промислових підприємств основні положення фінансової рівноваги у плануванні: послідовність фінансового планування; дотримання тенденції рівноваги через урахування макроекономічних показників, які є індикаторами середовища діяльності; спрямування процесу планування від початку планового періоду до поетапного досягнення окресленої мети; дотримання ефективної структури джерел фінансування із визначенням пріоритетних напрямів використання фінансових ресурсів; збалансування плану; здійснення коригування фінансових планів за умови перервності процесу реалізації плану, скорочення чи подовження планового періоду;

удосконалено:

- принципи фінансового планування відповідно до положень концептуального підходу фінансової рівноваги у плануванні формування та використання фінансових ресурсів: послідовності і наступності, періодичності складання плану; ефективності формування та використання фінансових ресурсів; збалансованості показників плану за джерелами формування фінансових ресурсів та напрямами їх використання;

– підходи до застосування методів фінансового планування на основі запропонованої класифікації статей фінансового плану за ознакою форми ресурсів: грошові та негрошові (фондові), зокрема уточнено, що метод дисконтування застосовується для планування грошових статей плану, для негрошових - визначено методи оцінки за ринковою вартістю активів та залученого капіталу на кінець планового періоду, що сприятиме обґрунтованості планових показників;

- структуру фінансового плану у частині доповнення її показниками джерел формування і напрямків використання фінансових ресурсів для промислового підприємства в цілому та сегментів його діяльності, зокрема малого підприємства та підприємства, яке перебуває в процесі санації, що надасть можливість застосовувати непрямий метод складання фінансового плану для покращання його інформативності та запроваджувати фінансовий план як інструмент управління фінансами;

дістали подальшого розвитку:

- класифікація методів фінансового планування стосовно визначення нових критеріїв за етапами процесу планування: оцінки фінансово-господарського стану, розрахунку показників фінансових планів, оцінки якості планів та здійснення внутрішнього контролю за їх складанням і реалізацією, що дасть змогу доповнити рекомендації із застосування методів характеристикою їх цільового призначення та підвищити ефективність запровадження промисловими підприємствами системи фінансового планування;

– класифікація складових фінансової політики підприємства: облікової, кредитної, дивідендної, які безпосередньо впливають на рух фінансових ресурсів та потребують узгодження у процесі планування за напрямами управління активами, зобов'язаннями, власним капіталом, доходами, витратами та розподілом чистого прибутку на фонди розвитку виробництва, споживання, резервного та інші спеціальні фонди, що надасть можливість узгодити методи і процедури, які застосовуються при складанні фінансових планів, звітності, та врахувати фінансові відносини, що виникають у процесі планування при розробці системи планових показників;

- механізм державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання за умов індикативного планування у частині планування макроекономічних показників та державної фінансової політики як індикативних показників для складання фінансових планів промислових підприємств і визначення організаційних підходів до фінансового планування підприємств державного сектора економіки;

- організаційні підходи до фінансового планування державних промислових підприємств у частині розподілу завдань, зокрема на рівні суб'єктів управління державною власністю: визначення методики розрахунку планових показників, складання, аналізу, оцінки якості плану, фінансової політики та порядку їх затвердження, встановлення напрямків моніторингу реалізації плану, проведення сертифікації програмних продуктів для фінансового планування; на рівні суб'єктів господарювання: визначення підрозділів, відповідальних за накопичення, аналіз необхідної для планування інформації та запровадження фінансового планування, розробка графіка здійснення етапів процесу та процедур планування; застосування цих підходів створить умови для підвищення ефективності управління об'єктами державної власності та покращання фінансово-економічного стану промислових підприємств державного сектора економіки.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення роботи доведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, які можуть бути використані при підготовці нормативно-правових актів з питань фінансового планування; у діяльності промислових підприємств; при проведенні перевірок контрольно-ревізійною службою, а саме:

- пропозиції щодо методології, методики й організації фінансового планування у контексті положень концептуального підходу фінансової рівноваги покладені в основу проекту методичних рекомендацій зі складання фінансового плану державними підприємствами, аналізу планових показників і результатів їх виконання (довідка Державного комітету лісового господарства України від 19.04.2005 № 05-08/1360);

- обґрунтування концептуальних підходів до формування та розподілу прибутку підприємств державного сектора економіки, визначення складових облікової політики та їх взаємозв'язку з фінансовою політикою, визнання податкових різниць та методу їх формування використані у підготовці проектів нормативно-правових актів (довідка Міністерства фінансів України від 11.04.2007 № 31-34010-10-7/7405);

- методичні рекомендації з фінансового планування діяльності промислових підприємств використовуються для складання та оцінки фінансових планів державного підприємства „Росич” (довідка від 16.02.2004 № 18);

– обґрунтування складових фінансової політики, їх впливу на фінансовий результат діяльності поточного та планового періодів, порядок оцінки ефективності управління за ступенем обґрунтованості планових показників та їх виконанням використано у процесі розроблення методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, яка застосовується при перевірці ефективності управління підприємствами державного сектора економіки (довідка ГоловКРУ від 19.09.2005 № 01-14/394).

Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні лекційного курсу „Фінанси підприємств”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особисто написаною науковою працею. Наукові результати одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті положення, які є результатом особистої роботи.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладені у дисертації, доповідалися на науково-практичних конференціях, а саме: Науково-теоретичній конференції „Проблеми розвитку фінансової системи України” (Київ, 22-23 квіт. 2002 р.), Науково-теоретичній конференції „Проблеми розвитку державних і місцевих фінансів” (Київ, 10-11 квіт. 2003 р.), ІІ Всеукраїнській науковій конференції „Зимові читання, присвячені ідеям проф. П. П. Німчинова та проф. І. В. Малишева” (Житомир, 25 лют. 2004 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (Львів, 11-12 листоп. 2004 р.), Науково-теоретичній конференції „Напрями підвищення ефективності фінансової політики в Україні” (Київ, 11 берез. 2005 р.), Науково-практичній конференції за міжнародною участю „Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 31 трав. 2005 р.), Всеукраїнській науково-методичній конференції „Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами” (Севастополь, 6-9 верес. 2005 р.), Науково-теоретичній конференції „Розвиток фінансової системи України в умовах трансформаційних перетворень” (Київ, 23-24 берез. 2006 р.), Науково-практичній конференції „Контроль за використанням державного майна: сучасний стан і напрями вдосконалення” (Київ, 12 квіт. 2006 р.), Науково-практичній конференції „Напрями розвитку фінансової системи України в сучасних умовах” (Київ, 23-24 берез. 2007 р.).

Публікації. Основні результати досліджень, викладені у дисертації, опубліковані у 17 наукових працях загальним обсягом 10,5 друк. арк., з них: 8 статей обсягом 5,5 друк. арк. - у фахових виданнях; 7 публікацій обсягом 1,9 друк. арк. - у збірниках матеріалів конференцій; розділи обсягом 3,1 друк. арк. - у 2 монографіях.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох

розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг її становить 189 сторінок і включає 16 рисунків, 14 таблиць. У дисертації представлено 30 додатків (на 92 стор.) та список використаних джерел із 321 найменування (на 30 стор.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

фінансовий планування промисловий рівновага

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретичні засади фінансового планування діяльності промислових підприємств” проаналізовано в історичній ретроспективі концепції фінансового планування і можливість їх застосування у сучасних умовах; досліджено сутність, принципи і методи фінансового планування підприємства; визначено завдання планування при застосуванні різних моделей стратегічного управління; обґрунтовано доцільність застосування концептуального підходу фінансової рівноваги у плануванні.

Дослідження теоретичних засад фінансового планування довело, що методологія планування змінювалася упродовж історичних періодів його становлення залежно від рівня розвитку економічних відносин. У науці і практиці відомі різні концептуальні підходи, які ґрунтуються на положеннях двох відмінних концепцій, - генетичній або телеологічній, визначаючи механізм врахування впливу факторів зовнішнього оточення або методи протидії такому впливу за допомогою встановлення відносно постійних „інституційних рамок”, державного регулювання діяльністю підприємств (відповідно). Генетичну і телеологічну концепції визнано базовими у фінансовому плануванні. Водночас вони методологічно ґрунтуються на різних засадах спрямування процесу планування; визначають різні шляхи досягнення цілей збалансованого розвитку національної економіки та її суб'єктів; можуть застосовуватися на макро- та мікрорівні; передбачають існування взаємозумовленості між рівнем розвитку фінансової системи та фінансового планування діяльності підприємств.

Багатьма вітчизняними і зарубіжними науковцями концептуальні підходи, принципи та методи, через які вони реалізуються, трактуються, виходячи з генетичної концепції або поєднання її з телеологічною. Але неможливість концепцій повною мірою описати сучасні умови господарювання спричинила збільшення кількості суджень про фінансове планування, трактувань його видів та систем. Під час аналізу можливості застосування базових концепцій або підходів, які поєднують їх окремі норми, виявлено низку недоліків, основним із яких є необхідність розроблення альтернативних планів для можливих передбачуваних змін. Це робить фінансове планування неефективним, оскільки непередбачувані зміни в результаті запровадження новітніх технологій впливають на діяльність підприємств, період реалізації плану, зміни планових показників використання фінансових ресурсів. Тож, поєднання положень не може дати нової якості властивостей концепцій. Нові якості виявляються при їх синтезі. У сучасних умовах має застосовуватися концептуальний підхід, який базується на синтезі положень генетичної і телеологічної концепцій та визначає форму, процес складання фінансового плану й процедури збалансування показників плану. Це підхід фінансової рівноваги, призначений для планування формування та використання фінансових ресурсів підприємств.

Враховуючи те, що принципи та методи фінансового планування реалізують норми відповідних концепцій, їх класифікації запропоновано доповнити такою - за видами концепцій. До принципів, які забезпечують реалізацію концептуального підходу фінансової рівноваги у плануванні формування та використання фінансових ресурсів, віднесено принципи: послідовності та наступності, періодичності складання плану; ефективності формування та використання фінансових ресурсів; збалансованості показників плану за джерелами формування ресурсів та напрямами їх використання. Методи фінансового планування при застосуванні концептуального підходу фінансової рівноваги запропоновано обирати відповідно до етапів процесу планування, основними з яких є: оцінка фінансово-господарського стану, для якого проводиться перспективний, стратегічний аналіз та фінансово-економічний аналіз; розрахунок показників фінансового плану з використанням розрахунково-аналітичних, графічно-аналітичних, економіко-математичних та евристичних методів; оцінка якості планів та здійснення внутрішнього контролю за їх складанням і реалізацією з використанням економіко-математичних та розрахунково-аналітичних методів.

Розглядаючи фінансове планування як одну із функцій управління фінансами, проаналізовано його роль за різних моделей стратегічного управління: класичної моделі стратегічного планування, моделі управління за функціями, моделі стратегічних процесів. За двома останніми моделями фінансове планування зводиться до оперативного планування фінансових ресурсів, зокрема грошових коштів; за класичною моделлю - до розроблення фінансових стратегій, фінансового стратегічного і тактичного планів. З'ясовано, що моделі стратегічного управління мають обиратися з урахуванням „адаптивних” можливостей підприємства, а саме швид-кості реагування на зміни попиту та пропозиції сировини, технологій, готової продукції; галузевої приналежності. Для промислових підприємств доведено доцільність застосовування класичної моделі стратегічного планування. Завдання фінансового планування уточнено з урахуванням цієї моделі та виходячи з системного підходу до планування, основними з яких визначено: забезпечення ефективних напрямів формування та використання фінансових ресурсів для врівноваженої діяльності та розвитку; виявлення резервів нарощування доходів і скорочення витрат; формування економічних відносин з іншими суб'єктами господарювання, власниками або суб'єктами управління державною власністю; оцінка діяльності керівників центрів відповідальності, фахівців, які безпосередньо залучені до процесу фінансового планування; оцінка якості фінансових планів; запровадження внутрішнього контролю за їх складанням та виконанням.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що фінансове планування є видом внутрішньогосподарського планування та визначається процесом розробки системи планових показників, досягнення яких забезпечить ефективне формування, використання фінансових ресурсів і створить умови для прибуткової діяльності, розвитку за мінімальних ризиків.

У другому розділі „Механізм реалізації концептуального підходу фінансової рівноваги у плануванні” досліджено особливості застосування концептуального підходу фінансової рівноваги у плануванні формування і використання фінансових ресурсів промислових підприємств, фінансову політику підприємства та визначено механізм реалізації концептуального підходу; виявлено вплив фінансової політики на порядок розрахунку і склад показників фінансового плану; розглянуто підходи до оцінки якості планів і визначено метод її проведення.

Таблиця 1. Аналіз виконання фінансового плану підприємствами державного сектора економіки¹

Примітки:

1. Суб'єкти природних монополій та підприємства, обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн грн, крім ВАТ, що належать до сфери управління Фонду державного майна України.

2. Складено автором за офіційними даними Міністерства економіки України (опублікованими на сайті)

З 2007 р. структуру та склад показників фінансового плану змінено без удосконалення методології фінансового планування, а саме запроваджено план доходів, витрат та окремих показників руху фінансових ресурсів. Аналіз виконання фінансового плану підприємствами за ІІ кв. 2007 р. засвідчив, що максимальний показник відносного відхилення фактичних значень від планових становив 62,3 раза, зокрема у державних підприємств Міністерства палива та енергетики України - 8678,6 раза. Тож, скорочення чи подовження планового періоду трактується як „перевиконання” чи „невиконання” плану.

Ці явища є наслідком застосування різних методів планування, неврахування суттєвих змін зовнішнього середовища діяльності при розрахунку планових показників, а також незбалансованості плану, формальності планування та переходу до оперативного управління. З метою виявлення чинників, які впливають на обсяг таких відхилень, пропонується здійснювати коригування негрошових статей фінансового плану на суму: перенесених витрат минулих періодів, нарахованих доходів і витрат планового періоду, відстрочених податків, зміни власного капіталу та активів (внаслідок втрати або поновлення корисності, переоцінки активів на кінець планового періоду, результату фінансових і майнових операцій, пов'язаних з підвищенням ефективності використання основних засобів); коригування грошових статей - на суму змін індексу інфляції, інших коефіцієнтів, які оцінюють фінансові ризики майбутніх періодів.

Структуру фінансового плану удосконалено в частині доповнення її показниками джерел формування і напрямків використання фінансових ресурсів. Це надасть можливість застосовувати непрямий метод складання фінансового плану та покращить його інформативність. Статті фінансового плану підприємства класифіковано за ознакою форми ресурсів: грошові та негрошові (фондові). До грошових статей віднесено доходи, витрати, чистий прибуток, збільшення зобов'язань та їх погашення, збільшення фінансових інвестицій, приріст грошових коштів; до негрошових статей - амортизація необоротних активів, збільшення власного капіталу, формування фінансових ресурсів у результаті збільшення забезпечень зобов'язань та ін.

Отже, на плановому обсязі фінансових ресурсів позначається зміна вартості активів, зобов'язань, власного капіталу, а також застосування різних методів їх оцінки. Визначення загального обсягу фінансових ресурсів з урахуванням можливості залучення додаткових джерел, зокрема у результаті отриманих пільг, використання фінансового лізингу, має застосовуватися при аналізі збалансованості показників плану і забезпечуваності діяльності підприємства фінансовими ресурсами у плановому періоді.

Зміна майбутньої вартості власного капіталу у співвідношенні з рівнем ризику діяльності підприємства впливає на коефіцієнт періоду, який запропоновано застосовувати для визначення оптимальної для певного підприємства тривалості планового періоду. Рівень ризику розраховується як добуток приросту обсягу прибутку та премії за ризик при інвестуванні й кредитної ставки банків, інші ризики.

Фінансова політика підприємства визначена механізмом реалізації концептуального підходу фінансової рівноваги у плануванні, оскільки впливає на порядок розрахунку та склад показників плану через визначення на плановий період процедур управління активами, зобов'язаннями, власним капіталом і встановлення методів їх оцінки, інших методів, норм та індикаторів. Фінансову політику підприємства визначено як сукупність принципів, методів і процедур управління фінансовими ресурсами, їх формуванням та розподілом для реалізації фінансової стратегії. Уточнено класифікацію складових фінансової політики підприємства: облікова, кредитна, дивідендна, які впливають на рух фінансових ресурсів та потребують узгодження в процесі планування за напрямами управління активами, зобов'язаннями, власним капіталом, доходами, витратами й розподілом прибутку. Такий підхід дає можливість узгодити методи і процедури, які застосовуються при складанні фінансового плану, звітності, та врахувати фінансові відносини, що виникають під час планування.

Адаптивність фінансового плану як властивість його якості забезпечується налагодженням траєкторії рівноваги при врахуванні зміни показників фінансових ресурсів підприємства й таких показників, як: ВВП, темп інфляції, капітальні трансферти; зміна запасів матеріальних оборотних коштів; капітальні вкладення.

Автором досліджено динаміку показників ВВП і прибутку (збитку) підприємств за 1996-2007 роки та розраховано рівняння їх залежності (показники 2007 р. - за попередніми даними). Так, у = 91131,30 + 5,38 х, де у - номінальний ВВП; х - фінансовий результат підприємств (у млн грн). При цьому може застосовуватися рівняння зміни показників порівняно з попереднім роком, а саме у = 106,34 + 0,11 х (у відсотках). Із загальної сукупності показників прибутку (збитку) підприємств галузей економіки відповідно до об'єкта дослідження було виділено промислові підприємства, що дало змогу скласти рівняння: у = 67449,87 + 14,13 х (у млн грн) та у = 114,81 + 0,05 х (у відсотках). Їх використано для обґрунтування планового темпу зростання прибутку промислових підприємств, зокрема машинобудівної, хімічної, нафтохімічної, легкої, добувної промисловості.

Враховуючи те, що концептуальний підхід фінансової рівноваги ґрунтується на положеннях послідовності у часі планування, доцільним буде застосування математичної моделі, яка описує показники фінансового плану та планові макроекономічні показники і визначає план-стандарт. Для оцінки якості плану може застосовуватися метод малих коливань двох квадратичних форм теорії матриць, який описує взаємний вплив розвитку системи макро- та мікросередовища.

Отже, застосування концептуального підходу фінансової рівноваги, відповідних принципів та методів планування сприяє удосконаленню методологічних засад фінансового планування.

У третьому розділі „Удосконалення методичного та організаційного забезпечення фінансового планування промислових підприємств” розроблено пропозиції з удосконалення складу показників та структури фінансового плану; визначено відмінності складу таких показників для малого підприємства і збиткового підприємства, яке перебуває в процесі санації; дістали подальшого розвитку організаційні підходи до фінансового планування; виявлено сферу державного регулювання за умов індикативного планування.

Методичне та організаційне забезпечення фінансового планування має створювати умови для запровадження відповідного концептуального підходу, зокрема фінансової рівноваги. На підставі проведеного аналізу складу показників та форм плану, які застосовувалися в різних історичних періодах (за різних концепцій), доведено, що склад планових показників є формалізацією змісту фінансового планування, за допомогою якого виявляються способи ефективного формування та використання фінансових ресурсів за відповідною концепцією фінансового планування. У стратегічному і тактичному фінансових планах пропонується відображати показники за балансовим методом, за яким приріст (формування) фінансових ресурсів планується в результаті приросту власного капіталу та зобов'язань чи зменшення активів, а використання - приросту активів, погашення зобов'язань та покриття зменшення власного капіталу.

Для малих підприємств пропонується удосконалити склад показників та порядок їх розрахунку з метою створення уніфікованої інформаційної бази для аналізу виконання фінансового плану й формування динаміки у співставних показниках. Напрямами удосконалення є: 1) спрощення порядку планування прибутку через перехід від застосування планових витрат за видами діяльності до витрат за економічними елементами; 2) розширення складу показників використання фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності. Для збиткового підприємства, яке перебуває в процесі санації, пропонується змінити структуру спеціальних фондів, не включати до складу показників: джерела залучення позикових ресурсів; використання ресурсів на збільшення необоротних активів, запасів, фінансових та капітальних інвестицій.

На відміну від діючого в Україні порядку планування, який встановлює процедуру подання, затвердження фінансових планів та їх формату, запропоновано методичні підходи до організації фінансового планування, які регламентують: тривалість планового періоду; фінансову політику підприємства; склад показників плану; методи розрахунку показників; порядок оцінки якості плану.

Встановлено, що про ефективність залучення фінансових ресурсів свідчить зниження вартості їх формування, а також зменшення відхилення вартості власних і залучених фінансових ресурсів. Ефективність використання розраховується як відношення обсягу фінансових ресурсів до результату, отриманого від їх витрачання. Одним із напрямів підвищення ефективності визначено вдосконалення організаційного забезпечення (рис.1).

Організаційне забезпечення процесу фінансового планування представлено у складі аналітичного та інформаційного блоків, до яких віднесено: формування центрів відповідальності за накопичення та аналіз інформації, необхідної для розрахунку планових показників; визначення методики формування фінансової політики, розрахунку планових показників, складання фінансових планів; оцінки їх якості; розроблення графіка здійснення процесу планування та застосування програмного забезпечення.

Рис. 1. Організація фінансового планування діяльності промислових підприємств

Організаційні заходи як елемент системи фінансового планування мають узгоджуватися із організаційною структурою підприємства та враховувати особливості галузевої належності, форми власності. Уніфікація методики складання фінансових планів підприємств державного сектора економіки дасть змогу застосовувати показники планів для прогнозування макроекономічних показників, а також для розрахунку тарифів, рентних платежів.

Отже, основними напрямами досягнення якості фінансових планів, ефективності системи фінансового планування є запровадження зазначених шляхів удосконалення методичного й організаційного забезпечення планування. Це також сприятиме підвищенню прибутковості промислових підприємств та їх конкурентоспроможності, покращанню управління підприємствами державного сектора економіки, збільшенню надходжень до державного й місцевих бюджетів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення досліджень методології, методики й організації фінансового планування та запропоновано нове вирішення наукового завдання - удосконалення фінансового планування діяльності промислових підприємств у контексті запровадження концептуального підходу фінансової рівноваги за ринкових відносин і застосування індикативного планування. Дослідження, проведені автором, дають змогу дійти таких висновків:

1. На підставі проведеного аналізу процесу формування концепцій фінансового планування, їх основних положень та форм реалізації в історичній ретроспективі генетичну і телеологічну концепції визнано базовими у плануванні. Методологічно вони ґрунтуються на різних засадах спрямування процесу планування; визначають різні шляхи досягнення цілей і збалансованого розвитку національної економіки та її суб'єктів; можуть застосовуватися на макро- та мікрорівні; передбачають існування взаємообумовленості між рівнем розвитку фінансової системи та фінансового планування діяльності підприємств, але не повною мірою описують сучасні умови господарювання.

За сучасних умов, коли суттєвим для діяльності підприємств є вплив глобалізації, поступової інформатизації суспільства та його інноваційного розвитку, у плануванні формування і використання фінансових ресурсів доцільно застосовувати концептуальний підхід фінансової рівноваги.

2. Фінансова рівновага діяльності та розвитку підприємств, зокрема промислових, найефективніше може досягатися через планування, оскільки вона визначається як певний процес, пов'язаний із збалансуванням прибутку, ризиків та з урахуванням спроможності підприємств до ефективної діяльності й розвитку у плановому періоді. Основними положеннями фінансової рівноваги у плануванні визначено: послідовність фінансового планування; визначення та дотримання на підставі фінансової політики ефективної структури джерел фінансування із встановленням пріоритетних напрямів використання фінансових ресурсів; збалансування планових показників формування та спрямування ресурсів; дотримання тенденції рівноваги через урахування у плануванні макроекономічних показників, які є індикаторами середовища функціонування; спрямування процесу фінансового планування від початку планового періоду до поетапного досягнення визначеної мети. Для процесу фінансового планування характерні такі економічні явища, як: перервність реалізації плану, скорочення і подовження планового періоду.

3. Фінансове планування підприємств визначається як вид внутрішньогосподарського планування та є процесом розробки системи планових показників, досягнення яких забезпечить ефективне формування, використання фінансових ресурсів і створить умови для прибуткової діяльності та розвитку за мінімальних ризиків. Основними завданнями фінансового планування є: забезпечення ефективних напрямів формування та використання фінансових ресурсів для врівноваженої діяльності та розвитку; виявлення резервів нарощування доходів і скорочення витрат; формування економічних відносин з іншими суб'єктами господарювання, власниками або суб'єктами управління державною власністю; оцінка діяльності керівників центрів відповідальності, фахівців, які безпосередньо залучені до процесу фінансового планування; оцінка якості фінансових планів; запровадження внутрішнього контролю за їх складанням і виконанням.

4. Класифікацію принципів фінансового планування розширено через виділення нових критеріїв - за видами концепцій. До основних принципів, які забезпечують реалізацію концептуального підходу фінансової рівноваги, належать принципи послідовності і наступності, періодичності складання плану; ефективності формування та використання фінансових ресурсів; збалансованості показників плану за джерелами формування і напрямами використання фінансових ресурсів.

Першим принципом передбачено, що процес фінансового планування

здійснюється постійно, а розроблені плани безперервно змінюють один одного. Коригування планових показників відбувається в разі виникнення ризиків та непередбачуваних змін, які перевищують визначений при складанні плану рівень суттєвості. Другий принцип передбачає застосування такої структури джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів, яка забезпечуватиме відносну фінансову рівновагу розвитку. Принцип збалансованості плану передбачає рівність планового формування і використання фінансових ресурсів за джерелами надходжень та напрямами їх розподілу відповідно.

5. Виокремлено нові критерії класифікації методів для ефективного їх застосування в процесі планування і реалізації концептуального підходу фінансової рівноваги, а саме за етапами процесу планування, основними з яких є: оцінка фінансово-господарського стану, для якого проводиться перспективний, стратегічний та фінансово-економічний аналіз; розрахунок показників фінансового плану з використанням розрахунково-аналітичних, графічно-аналітичних, економіко-математичних та евристичних методів; оцінка якості планів та здійснення внутрішнього контролю за їх складанням і реалізацією з використанням економіко-математичних та розрахунково-аналітичних методів.

Методи розрахунку показників фінансових планів застосовуються, виходячи з класифікації статей плану на грошові та негрошові (фондові). Метод дисконтування використовується для планування грошових статей, для негрошових статей визначено застосування методів оцінки за ринковою вартістю активів та залученого капіталу на кінець планового періоду.

6. До процесу фінансового планування включено узгодження фінансової політики підприємств. Фінансова політика визначається як сукупність принципів, методів і процедур управління фінансовими ресурсами, їх формуванням і розподілом для реалізації фінансової стратегії. Складовими фінансової політики підприємства визначено облікову, кредитну, дивідендну політику, окремі елементи якої впливають на рух фінансових ресурсів та потребують узгодження у процесі планування за напрямами управління активами, зобов'язаннями, власним капіталом, доходами, витратами та розподілом прибутку.

7. Якість фінансового плану промислового підприємства досягається урахуванням при плануванні формування і використання фінансових ресурсів впливу зміни макроекономічних показників та інших індикативних показників. Обґрунтовано запровадження математичної моделі, яка визначає план-стандарт, виходячи з траєкторії зміни показників розвитку підприємства, розрахованих відповідно до його фінансової політики, та зміни макроекономічних показників, що плануються з урахуванням державної фінансової політики.

8. Форма фінансового плану за непрямим методом, на відміну від діючої в Україні, яка поєднує показники за прямим та непрямим методами, унеможливлює дублювання показників, розгорнуто відображає рух фінансових ресурсів за кожним видом діяльності та сегментами. Для малих промислових підприємств пропонується удосконалити склад показників плану та порядок їх розрахунку, зокрема перейти від застосування порядку планування витрат за видами діяльності до планування витрат за економічними елементами; розширити склад показників використання фінансових ресурсів.

9. Організаційне забезпечення процесу фінансового планування визначено у складі аналітичного та інформаційного блоків. Особливостями організаційного забезпечення промислових підприємств державного сектора економіки за індикативного планування є здійснення державного регулювання через визначення методики розрахунку планових показників, складання, аналізу, оцінки якості плану і фінансової політики; порядку їх затвердження; напрямків моніторингу реалізації плану; проведення сертифікації програмних продуктів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Білоусова О. С. Методологічні та організаційні засади короткострокового фінансового планування / О. С. Білоусова // Наукові праці НДФІ. - 2005. - Вип. 2 (31). - С. 89-103. - 1,3 друк. арк.

2. Білоусова О. С. Методичне забезпечення фінансового планування діяльності підприємств України / О. С. Білоусова // Вісник Львів. держ. фін. акад.: зб. наук. ст. (економ. науки). - 2005. - № 7. - С. 123-130. - 0,4 друк. арк.

3. Білоусова О. С. Оцінка фінансових планів та шляхи її удосконалення / О. С. Білоусова // Науковий вісник Буковин. держ. фін. акад.: зб. наук. праць (економ. науки). - 2006. - Вип. 7. - С. 224-231. - 0,5 друк. арк.

4. Білоусова О. С. Еволюція концепцій фінансового планування діяльності підприємств / О. С. Білоусова // Наукові праці НДФІ. - 2004. - Вип. 1-2 (24-25). - С. 103-113. - 0,9 друк. арк.