У вступі визначено актуальність, мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість результатів.

У першому розділі «Узагальнення теоретичної бази та практичного досвіду здійснення державного фінансового контролю» проведено структурно-декомпозиційний аналіз категоріально-понятійного апарату дослідження ДФК; систематизовано його види, форми та методи; визначено проблеми та перспективи його розвитку в Україні та світі.

В роботі проведено аналіз економічних категорій «контроль», «фінансовий контроль» та «державний фінансовий контроль», що дозволило узагальнити уявлення про діалектику розвитку контрольної функції на всіх ієрархічних рівнях прийняття рішень, визначити структурно-логічні взаємозв'язки між ними та здійснити їх декомпозицію за функціональним навантаженням.

Так, зокрема, систематизація наукових підходів до розуміння контролю дозволила виокремити чотири найбільш загальні напрямки, в межах яких він розглядається як: 1) постійне або періодичне спостереження за суспільно важливими процесами; 2) діагностування стану досліджуваних об'єктів на основі процесних методів; 3) підсистема управління; 4) платформа для прийняття рішень. Складність визначення економічної сутності контролю як категорії обумовлена використанням його не лише в виробничій та соціальній сферах, але й стосовно процесів формування та використання суспільних благ, провідну роль в чому відіграє контроль за рухом фінансових ресурсів.

Фінансовий контроль в роботі розглядався як: функція фінансів; система (підсистема); функція управління фінансовою системою з метою ефективного акумулювання, розподілу та використання фінансових ресурсів; система державних органів, що проводять контроль у сфері фінансів; діяльність різних контролюючих органів та система нагляду; один з видів фінансової діяльності держави; сукупність методичних процедур дотримання законодавства у фінансовій сфері. Проведений аналіз виявив неузгодженість підходів до трактування цієї дефініції, що обумовлює виникнення цілого ряду системних протиріч у розумінні його функціонально-змістовного навантаження, обмежує не лише подальші наукові розробки в даній сфері, але й використання окремих форм та методів державного фінансового контролю в практичній діяльності.

Виходячи з цього, автором пропонується розуміти фінансовий контроль як систему відносин з приводу контролю за формуванням, розподілом, перерозподілом, а також цільовим та ефективним використанням фінансових ресурсів та майна, визначення причин відхилень, усунення фінансових правопорушень, підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами. Такий підхід, на відміну від існуючих, по-перше - трактує фінансовий контроль не як інституції, організаційні заходи або методичні процеси, а як систему відносин, по-друге - не обмежує сферу виникнення цих відносин лише діагностичними процедурами, що дозволяє розглядати фінансовий контроль вже як підсистему регулюючого впливу на фінансові відносини в суспільстві.

Такий підхід став науковим підґрунтям для системного дослідження ДФК як особливого виду фінансового контролю та одночасно форми державного управління. Так, автором обґрунтовано триалістичність його мети, що полягає у: 1) виявленні порушень; 2) визначенні винних осіб і установ, притягненні їх до відповідальності; 3) розробці заходів щодо усунення даних порушень та попередження їх у майбутньому.

У роботі доповнено перелік функцій ДФК наступними: пізнавальна, практична, інформаційна, профілактична, мобілізуюча, організаційна, комунікаційна, етична. Такий підхід відрізняється від існуючих перенесенням акцентів з традиційного розуміння ДФК з позиції фінансового регулювання (управління державними фінансами, реалізації фінансової політики держави, виявлення та покарання правопорушників) на його роль у системі суспільних відносин (моніторингу умов появи правопорушень, розвитку системи суспільних комунікацій, формуванні системи запобіжних заходів, здатності виявляти не тільки негативні, але й позитивні явища тощо). Це дозволяє розглядати ДФК також і з точки зору впливу на суспільну думку, формування інформаційного простору раціонального витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання етичних норм і стандартів фінансових взаємовідносин тощо.

На думку автора, формування цілісного уявлення про ДФК передбачає визначення системи принципів його реалізації, до складу яких автором віднесено такі: законності, регулярності, системності, координованості, гласності, ефективності, самодостатності, превентивності, дієвості, всеохоплюючого характеру. Доповнення цієї системи принципом координованості створює наукове підґрунтя для побудови механізму оцінки ефективності застосування контрольних заходів з метою запобігання дублюванню контрольних функцій.

Автором досліджено види (законодавчий, виконавчий, судовий), форми (попередній, поточний, наступний) та методи (ревізія, обстеження, аналіз, фінансова експертиза, перевірка, інспекція, спостереження, моніторинг, нагляд, аудит) ДФК, на основі чого шляхом здійснення трьохвимірної суперпозиції автором обґрунтовано перелік завдань, процедур проведення та специфіку застосування інструментарію ДФК в системі координат «вид - форма - метод».

У роботі досліджено генезис розвитку ДФК за окремими типами суспільного виробництва та етапами економічного розвитку, систематизовано хронологію становлення законодавчої бази ДФК в Україні, узагальнено функції та повноваження Державної податкової служби, Національного банку України, Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю та Рахункової палати в процесі здійснення внутрішнього аудиту та контролю у сфері фінансів Україні. Автором проаналізовано досвід та визначено перспективні напрямки гармонізації національних стандартів у сфері ДФК та концепцій розвитку національної системи ДФК, адаптації вітчизняного законодавства до вимог Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю.

Узагальнення світового досвіду здійснення державною контролю за формуванням та використанням фінансових ресурсів дозволило визначити особливості централізованої та децентралізованої систем ДФК, а також специфіку його проведення в окремих країнах залежно від підпорядкованості органів ДФК (законодавчому органу, судовому органу, незалежні); їх функціональних особливостей (система контрольних управлінь, колегіальні структури без юридичних функцій, незалежні контрольні управління, судові органи з юридичними функціями).

У другому розділі «Організаційне та методичне забезпечення механізму оцінки ефективності державного фінансового контролю в Україні» обґрунтовано концептуальні засади функціонування механізму оцінки ефективності ДФК, удосконалено критеріальну базу здійснення цієї оцінки, досліджено ефективність існуючої системи ДФК в Україні та розроблено пропозиції щодо удосконалення нормативно-правової, інформаційної, організаційної, кадрової складових механізму оцінки.

Механізм оцінки ефективності ДФК включає нормативно-правове, інформаційне, організаційне, кадрове забезпечення процесу оцінки, а також ряд методів (аналітичних, діагностичних, евристичних) та інструментів. Таким чином, завдання полягає в розробці методичної бази оцінки та нормативному її затвердженні, формуванні цілісного комплексу організаційних заходів щодо її проведення, забезпеченні оперативності та відповідальності контролюючих органів, адекватності інформаційно-аналітичної бази здійснення оцінки сучасним стандартам тощо.

Узагальнення наукової думки щодо оцінки ефективності ДФК дозволило зробити висновок про відсутність єдиного методологічного підґрунтя, усталеної критеріальної бази, «розмивання» граничних меж застосування окремих показників. Автором доведено, що усталене розуміння ефективності ДФК як економічної доцільності (співвідношення результатів та витрат на його проведення) лише частково відображає його економічний зміст, оскільки поза увагою залишається оцінка результативності (оцінюється за обсягом виявлених правопорушень) та дієвості здійснення контрольних заходів (відповідності обсягів виявлених правопорушень у грошовому вимірі та обсягів фактично відшкодованих збитків за результатами перевірки). В роботі запропоновано комплексно поєднати ці завдання, що обумовило необхідність побудови критерію оцінки ефективності ДФК, який одночасно враховував би три наступні вимоги:

,(1)

де-оцінений в грошовому вимірі досягнутий (реальний) результат застосування і-го контрольного заходу (фактичний обсяг відшкодованих державі збитків за результатами застосування заходів ДФК, реальна економія бюджетних коштів шляхом попередження незаконних видатків або зменшення суми бюджетних призначень/асигнувань);

-оцінений в грошовому вимірі потенційний результат застосування і-го контрольного заходу (обсяг додаткових надходжень до бюджету, який має бути забезпечений внаслідок усунення виявлених правопорушень, обсяг збитків, який має бути відшкодований державі за результатами перевірки);

-оцінені в грошовому вимірі фактично понесені витрати на здійснення і-го контрольного заходу (часу, матеріальних ресурсів, грошових коштів, трудових ресурсів);

N-загальна кількість здійснених контрольних заходів за досліджуваний період.

Автором визначено основні проблеми, що обмежують застосування окремих методів та інструментів при оцінці при оцінці ефективності ДФК, зокрема: 1) розгалуженість фінансових правовідносин у сфері ДФК; 2) визначення «внеску» ДФК в рівень досягнення кінцевої мети; 3) складність співставлення (за об'єктами, часовим і територіальним фактором) витрат на організацію діяльності окремого підрозділу суб'єкта ДФК і обсягу відшкодованих збитків; 4) необхідність оцінки ефективності як окремих заходів контролю, так і окремих контролюючих органів, які утворюють систему ДФК; 5) можливість кількісно оцінити ефективність ДФК лише відносно контролюючих органів відповідного напряму фінансового контролю з боку держави (у тому числі структурних одиниць цих органів або окремих працівників), а не в цілому за усіма контролюючими органами як єдиної системи ДФК; 6) багаторівневість оцінки (для оцінки ефективності окремої установи, відділу, працівника - мікрорівень, регіону - мезорівень, країни в цілому - макрорівень); 7) складність узагальнення значної кількості оціночних характеристик, які відрізняються за економічним змістом, одиницями виміру, вагомістю тощо, а також залежно від рівня здійснення оцінки.

З метою вирішення цих проблем автором запропоновано ефективність ДФК (ЕF^int) відповідного рівня (мікро-, мезо-, макро-) оцінювати на основі інтегрального індикатора:

, (2)

Де R_i, D_j, E_m-узагальнюючі показники по в групам індикаторів результативності, дієвості, економічної доцільності відповідно (конкретний склад показників в межах кожної групи залежить від рівня оцінки (мікро-, мезо-, макро);

, ,-фактичне значення i-го, j-го, m-го показника у відповідних групах;

, ,-стандартне значення i-го, j-го, m-го показника у відповідних групах;

, ,-питома вага i-го, j-го, m-го показника у відповідних групах (розраховується за допомогою інтервальної оцінки, базуючись на фактичному значенні вибіркового коефіцієнта кореляції).

У роботі механізм оцінки ефективності ДФК продемонстровано на даних контрольно-ревізійного управління (КРУ) в Сумській області (мезорівень). Як стандартні значення прийнято середні значення основних показників діяльності КРУ в Сумській області за 2006-2010 рр. (табл. 1).

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

Автором розроблено механізм ідентифікації рівня ефективності ДФК залежно від значення інтегрального індикатора EF^int (рис. 1).

Рис. 1. Результати якісної оцінки ефективності ДФК за даними КРУ в Сумській області за 2006-2010 рр.

Автором проведено дослідження нормативно-правової, інформаційної, організаційної, кадрової складових механізму оцінки ефективності існуючої системи ДФК в Україні, яке дозволило визначити перелік основних проблем за кожною з цих складових та розробити пропозиції щодо їх вирішення, зокрема:

невпорядкованість нормативно-правової бази (розроблено пропозиції щодо ліквідації неоднозначного трактування цілого ряду інструкцій, узгодження бюджетного та податкового кодексів, розробки профільного закону, забезпечення відповідності Концепції розвитку ДФК ряду законодавчих актів тощо);

невпорядкованість ієрархії розподілу функцій та повноважень суб'єктів контролю (розроблено пропозиції щодо визначення оптимального рівня співвідношення документальних та фактичних контрольних заходів з урахуванням ризик-орієнтованого підходу до ДФК, оптимізації структури суб'єктів ДФК та забезпечення координації їх функцій, термінів та процедур контрольних заходів);

низька фінансова культура об'єктів контролю (розмір виявлених порушень зріс в 32 рази за 2006-2010 рр., контрольні перевірки протягом І кварталу 2011 р. виявили фінансові правопорушення на 90,5 % об'єктах), незначні розміри відшкодування завданих державі збитків (якщо в 2004 р. відношення суми відшкодування до загальної суми фінансових порушень складало 50,2 %, то в 2010 р. - лише 5 %). Для вирішення цих проблем запропоновано змінити структуру видів ДФК в напрямку перенесення акцентів з наступного ДФК на попередній (в Україні 5 % контрольних заходів входять до групи заходів попереднього контролю, 10 % - поточного, 85 % - наступного);

низький рівень персональної відповідальності суб'єктів та об'єктів контролю (протягом 2006-2010 рр. кількість притягнутих до матеріальної відповідальності посадових осіб збільшилась лише на 0,2 тис. осіб, до дисциплінарної - взагалі зменшилась на 0,2 тис. осіб, кількість переданих матеріалів до правоохоронних органів зменшилася на 2,1 тис. од.). Для вирішення цієї проблеми розроблено ряд пропозицій щодо коригування посадових інструкцій, підвищення рівня професійної підготовки працівників контролюючих органів.

У третьому розділі «Напрямки удосконалення механізму здійснення державного фінансового аудиту в бюджетній сфері» розроблено механізм дистанційного аудиту бюджетної ефективності на основі ризик-орієнтованого підходу, визначено організаційний механізм запровадження громадського контролю відповідальності в практику ДФК, удосконалено методичні засади оцінки аудиторського ризику при здійсненні державного фінансового аудиту в бюджетній сфері.

Проведене в роботі дослідження існуючого механізму здійснення фінансово-господарського аудиту в бюджетній сфері виявило цілий ряд системних недоліків, основними з яких автор вважає його невідповідність принципу превентивності. З метою вирішення цієї проблеми обґрунтовано доцільність запровадження практики проведення дистанційного аудиту бюджетної ефективності на основі ризик-орієнтованого підходу. Він передбачає здійснення вибіркового фінансового контролю за найбільш ризикованими об'єктами, перелік яких коригується з певною періодичністю за критерієм «накопичувальної репутації», який запропоновано визначати як середньозважену оцінку наступних індикаторів: 1) бальна експертна оцінка репутації бюджетної установи споживачами її послуг; 2) коефіцієнт, що визначає відповідність планового та фактичного надходження фінансування в бюджетну установу за обсягами та термінами; 3) коефіцієнт, що визначає відповідність розміру планового та фактичного витрачання коштів бюджетною установою за обсягами та термінами; 4) коефіцієнт, що визначає питому вагу нецільового використання бюджетних ресурсів установою; 5) коефіцієнт, що визначає пропорцію надходжень фінансових ресурсів в організацію з бюджетних та небюджетних джерел; 6) коефіцієнт, що визначає відповідності планового та фактичного розподілу фінансових ресурсів між структурними підрозділами бюджетної станови; 7) коефіцієнт, що визначає відповідність виявлених правопорушень в організації фінансів, обліку та звітності бюджетної установи та результатів прийнятих управлінських рішень.

Відповідність заходів ДФК принципу превентивності може бути також забезпечена шляхом застосування програмно-цільового методу оцінки ефективності бюджетних коштів в практиці організації ДФК, що обумовлює необхідність здійснення наступних змін:

в процесі планування використання коштів та майна окремою бюджетною установою чи організацією в плановому періоді проводити аудит ефективності господарських рішень до початку планового періоду;

в межах поточного бюджетного періоду проводити реалізацію поточного фінансово-господарського аудиту та здійснювати попередню оцінку фінансової звітності й результатів використання коштів;

в кінці звітного періоду узагальнювати звітність щодо діяльності бюджетної установи чи організації і визначати вплив змін за результатами фінансово-господарського аудиту.

На основі проведеного дослідження практичних наслідків реалізації діючої в Україні Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю автором сформовано перелік організаційних та нормативно-правових змін, визначено черговість проведення реформ протягом 2011-2017 рр. Так, зокрема, обґрунтовано необхідність запровадження громадського контролю відповідальності в практику ДФК та використання суб'єктів зовнішнього контролю в разі виникнення конфлікту оцінок результатів контрольних заходів. Це дозволить оцінити не лише фінансову дисципліну об'єктів ДФК, але й рівень компетенції його суб'єктів і відповідність контрольного процесу законодавчим нормам. Виходячи з цього, автором сформульовано пропозиції щодо коригування функцій існуючих органів державної влади, задіяних в процесі реалізації фінансової політики держави, а також ряд заходів щодо посилення індивідуальної фінансової відповідальності посадових осіб за порушення фінансової дисципліни.

Особливе місце в механізмі здійснення державного фінансового аудиту в бюджетній сфері займає оцінка аудиторських ризиків, пов'язаних з недосконалістю контрольних заходів, наявністю похибок або помилок в процесі виявлення правопорушень, непрофесійністю суб'єктів аудиту. В роботі розглядаються п'ять основних видів аудиторських ризиків бюджетних установ:

ризик невиявлення (RU) - ризик невиявлення правопорушень або помилок інспектором при проведенні аудиторської перевірки;

об'єктивно допустимий аудиторський ризик (R_оа), тобто ризик, пов'язаний з об'єктивною асиметрією інформації, наявністю похибок при застосуванні різних методів обробки інформації тощо; вважається таким, що присутній завжди, його прийнятний рівень визначається вимогами до глибини аудиторської перевірки та репрезентативності вибірки;

внутрішньогосподарський ризик (R_ins) - ризик наявності помилок при веденні обліку господарської діяльності, недостовірності даних звітності;

ризик внутрішнього контролю (R_int) - ризик вчасного невиявлення та ліквідації помилок і порушень органами внутрішнього контролю установи;

ризику зовнішнього контролю (R_ext) - ризик вчасного невиявлення та ліквідації помилок і порушень зовнішніми контролюючими органами, інформацію яких використовує інспектор при проведенні аудиту.

Рівень ризику R_оа в дослідженні прийнятий за константу (при різних рівнях вимог до результатів аудиту), а рівень ризику RU вважається таким, що залежить від рівнів ризиків R_ins, R_int, R_ext. В роботі автором на основі аналітичної обробки даних КРУ в Сумській області виявлено найбільш релевантні фактори, що визначають кожну з цих компонент, здійснено їх ранжування за значущістю (s), а також перевірено адекватність отриманих результатів фактичним даним із застосуванням коефіцієнтів контингенції. Так, наприклад:

факторами впливу на ризик R_ins є: соціально-економічна ситуація в країні (s=0,083); політична ситуація в країні (s=0,067); професійність керівництва (s=0,117); чесність керівництва (s=0,133); обсяг бюджетного фінансування (s=0,217); характер господарської діяльності (s=0,100); законодавче регламентування діяльності (s=0,067); регуляторна політикадержави (s=0,050); економічна ситуація на підприємстві(s=0,083); економічна ситуація в галузі (s=0,083);

факторами впливу на ризик R_int є: організація бухгалтерського обліку (s=0,217); організація внутрішнього контролю (s=0,250); компетентність контрольного персоналу (s=0,117); кадрова політика на підприємстві (s=0,067); наявність служби внутрішнього аудиту (внутрішнього контролю) (s=0,133); впорядкованість документообігу (s=0,117); частота проведення інвентаризації та інших контрольних заходів (s=0,100);

факторами впливу на ризик R_ext є: компетентність зовнішнього контролера (s=0,217); кваліфікація зовнішніх контролерів (s=0,200); об'єктивність в оцінці об'єктів перевірки і дій службових осіб (s=0,333); перелік контрольних процедур, які використовуються(s=0,250).

Це дозволило формалізувати факторний вплив ризиків R_ins, R_int, R_ext на ризик невиявлення при фіксованому рівні ризику R_оа. Розрахунки за даними КРУ в Сумській області показали, що гранична межа ризику невиявлення складає 0,03 при високих вимогах до глибини аудиторської перевірки та репрезентативності вибірки (R_оа =0,01); 0,17 - при середніх вимогах (R_оа =0,05); 0,34 - при низьких вимогах (R_оа = 0,1). Адекватність отриманих даних в роботі підтверджена високими значеннями показників рангової кореляції.

Проведення кореляційно-регресійного аналізу за даними 10 бюджетних установ Сумської області дозволило формалізувати ступінь впливу ризиків R_ins, R_int, R_ext на ризик невиявлення RU:

.(3)

Проведене дослідження довело, що найбільш суттєвий вплив на можливість невиявлення інспектором порушень при здійсненні аудиторських перевірок бюджетних установ має наявність помилок або недостовірність інформації, що міститься у фінансовій звітності або бухгалтерському обліку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-прикладної задачі, що виявляється в розробці нових та розвитку існуючих науково-методичних положень та організаційних засад та методичного забезпечення механізму оцінки ефективності ДФК в Україні.

За результатами дисертаційного дослідження зроблено наступні висновки:

1. Розгляд фінансового контролю як підсистеми регулюючого впливу на фінансові відносини в суспільстві обумовлює розуміння його як системи відносин з приводу контролю за формуванням, розподілом, перерозподілом, а також цільовим та ефективним використанням фінансових ресурсів та майна, визначення причин відхилень, усунення фінансових правопорушень, підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами.

2. ДФК слід розуміти не тільки як підсистему регулюючого впливу держави на фінансові відносини, а й в контексті впливу на суспільну думку, формування інформаційного простору раціонального витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання етичних норм і стандартів фінансових взаємовідносин. Це обумовлює необхідність виокремлення його пізнавальної, практичної, інформаційної, профілактичної, мобілізуючої, організаційної, комунікаційної, етичної функцій.

3. Механізм оцінки ефективності ДФК включає нормативно-правове, інформаційне, організаційне, кадрове забезпечення процесу оцінки, а також ряд методів (аналітичних, діагностичних, евристичних) та інструментів.

4. Оцінку ефективності ДФК слід здійснювати на рівні окремої установи (відділу, працівника), регіону та країни в цілому, на основі інтегрального індикатора, що узагальнює сукупність показників в межах трьох груп: економічної доцільності заходів ДФК, їх результативності (за обсягом виявлених правопорушень), а також дієвості (за відповідністю досягнутого результату потенційно можливому). Критерієм оцінки ефективності ДФК є забезпечення максимізації відношення отриманого результату від здійснення контрольних заходів до понесених витрат (часу, матеріальних та трудових ресурсів, грошових коштів) при одночасній максимізації виявлених правопорушень та мінімізації різниці між виявленим та фактично відшкодованим державі обсягом збитків за результатами перевірок. Ефективність роботи контрольно-ревізійного управління в Сумській області за 2006-2010 рр. оцінена як середня.

5. Найбільш доцільним напрямком реформування організаційного механізму функціонування системи державного внутрішнього фінансового контролю в Україні є розробка механізму запровадження громадського контролю відповідальності в практику ДФК та використання суб'єктів зовнішнього контролю в разі виникнення конфлікту оцінок результатів контрольних заходів. Це дозволить оцінити не лише фінансову дисципліну об'єктів ДФК, але й рівень компетенції його суб'єктів і відповідність контрольного процесу законодавчим нормам.

6. Центральне місце в механізмі здійснення державного фінансового аудиту в бюджетній сфері займає оцінка аудиторських ризиків, пов'язаних з недосконалістю контрольних заходів, наявністю похибок або помилок в процесі виявлення правопорушень, професійністю суб'єктів аудиту. В роботі формалізовано факторний вплив внутрішньогосподарського ризику, а також ризиків внутрішнього та зовнішнього контролю на ризик невиявлення правопорушень або помилок при фіксованому рівні об'єктивно допустимого аудиторського ризику.

7. Ефективність проведення фінансово-господарського аудиту в бюджетній сфері може бути суттєво підвищена шляхом проведення дистанційного аудиту бюджетної ефективності на основі ризик-орієнтованого підходу, який передбачає здійснення вибіркового фінансового контролю за окремими бюджетними установами, перелік яких коригується з певною періодичністю за критерієм «накопичувальної репутації», визначеним за відповідністю не тільки законодавчим вимогам, але й очікуванням споживачів послуг.

Список опублікованих праць

Монографії

1.Шевченко Н. В. Законодавче регулювання фінансів міста / Т. А. Васильєва, Н. В. Шевченко // Інвестиційне забезпечення соціально-економічного розвитку міста : монографія : у 2 т. - Т. 1. Системний підхід до інвестиційного забезпечення соціально-економічного розвитку міста / [за заг. редакцією д-ра екон. наук А. О. Єпіфанова і д-ра екон. наук Т. А. Васильєвої]. - Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. - С. 91-100. - 0,4 друк. арк. Особистий внесок: здійснено періодизацію розвитку фінансів міст за хронологією формування нормативно-правової бази державного фінансового контролю за системою місцевих бюджетів (0,3 друк. арк.).

2.Шевченко Н. В. Метод капіталізації (метод прямої капіталізації) / Н. В. Шевченко // Вартість банківського бізнесу : монографія / [А. О. Єпіфанов, С. В. Лєонов, Й. Хабер та ін.] ; за заг. ред. д-ра екон. наук А. О. Єпіфанова та д-ра екон. наук С. В. Лєонова. - Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”. - 2011. - С. 27-28 (0,07 друк. арк.).

Публікації у наукових фахових виданнях

3.Шевченко Н. В. Критерії та показники оцінки ефективності державного фінансового контролю / Н. В. Шевченко // Облік і фінанси АПК. - 2011. - № 2. - C. 82-85 (0,44 друк. арк.).

4.Шевченко Н. В. Особливості функціонування системи контролю бюджетних програм / Н. В. Винниченко, Н. В. Шевченко // Вісник Львівської комерційної академії / [ред. кол. : Башнянин Г. І., Апопій В. В., Вовчак О. Д. та ін.]. - Львів : Видавництво Львівської комерційної академії, 2011. - Вип. 35. - (Серія “Економічна”). - С. 64-67 (0,47 друк. арк.). Особистий внесок: розроблено пропозиції щодо реформування системи ДФК (0,25 друк. арк.).

5.Шевченко Н. В. Проблеми підвищення ефективності державного фінансового контролю в соціальній сфері / Н. В. Шевченко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. праць / Державний вищий навчальний заклад “Українська академія банківської справи Національного банку України”. - Суми, 2010. - Вип. 29. - С. 321-325 (0,25 друк. арк.).

6.Шевченко Н. В. Реформування системи державного фінансового контролю в Україні: проблеми та перспективи / Н. В. Шевченко // Вісник Української академії банківської справи, 2010. - № 2 (29). - С. 42-45 (0,35 друк. арк.).

7.Шевченко Н. В. Сучасний стан розвитку державного внутрішнього фінансового контролю в Україні / Н. В. Винниченко, Н. В. Шевченко // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури : збірник наукових праць : Вип. 28. - Київ : НАУ, 2010. - С. 26-29 (0,35 друк. арк.). Особистий внесок: досліджено ефективність діяльності контрольно-ревізійних органів в Україні та розроблено пропозиції щодо її підвищення (0,2 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru