Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Шляхи покращення фінансової стійкості

Дисципліна: "Менеджмент організацій"

Зміст

• Вступ
• 1. Поняття фінансової стійкості
• 1.1 Сутність фінансової стійкості підприємства
• 1.2 Фактори, що впливають на рівень фінансової стійкості підприємства
• 1.3 Методичні підходи до оцінки фінансової стійкості підприємства
• 2. Оцінка фінансової стійкості публічного акціонерного товариства "Либідь"
• 2.1 Загальна характеристика ПАТ "Либідь" підприємства
• 2.2 Аналіз виробничих показників підприємства
• 2.3 Аналіз фінансових результатів підприємства
• 2.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства
• 2.5 SWOT аналіз
• 2.6 Тип стійкості
• 3. Алгоритм реалізації шляхів підвищення фінансової стійкості
• Висновок
• Список використаних джерел

Вступ

В умовах нестабільності економічного середовища та міжнародної фінансової кризи виникає потреба у досконалому аналізі фінансового стану суб'єктів господарювання, основним елементом якого є аналіз фінансової стійкості. Такий є аналіз діяльності підприємства є досить важливим для його ділових партнерів, власників, конкурентів, постачальників. В економічній літературі існує багато досліджень, що присвячені оцінці та аналізу фінансового стану і досягненню фінансової стійкості підприємства: О.В. Грачова, І.М. Бурденко, В.В. Смачило, О.Ю. Литовченко, Г.В. Савицька, А.М. Поддерьогін, О.О. Терещенко, Л.О. Коваленко, Р.В. Руда, Н.В. Бугас, Б. Є. Грабовецький, Н.М. Притуляк і ін.

Метою даної курсової роботи є дослідження теоретичної сутності фінансової стійкості підприємства, визначення основних методичних підходів до її оцінки та практичний аналіз фінансової стійкості на прикладі ПАТ "Либідь". Відповідно до цієї мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на її досягнення:

1) визначити сутність поняття "фінансова стійкість підприємства";

2) визначити фактори, що впливають на фінансову стійкість підприємства;

3) з'ясувати основні методичні підходи, що використовуються для оцінки фінансової стійкості підприємств;

4) визначити тип фінансової стійкості та охарактеризувати загальний фінансовий стан ПАТ "Либідь";

5) запропонувати можливі шляхи покращення фінансової стійкості ПАТ "Либідь". Об'єктом даної курсової роботи є фінансова стійкість підприємства. Предметом даного дослідження є оцінка та аналіз основних показників фінансової стійкості ПАТ "Либідь". У ході дослідження був використаний методичний апарат, що складається з: 1) дослідження, аналізу і синтезу - при визначенні основних понять та категорій фінансової стійкості підприємства; 2) економіко-математичний - для визначення типу фінансової стійкості підприємства на основі розрахованих показників. Інформаційну основу курсової роботи складають наукові праці вітчизняних авторів, офіційні статистичні дані; науково-методична література; матеріали періодичних видань та ресурси мережі Internet.

1. Поняття фінансової стійкості

1.1 Сутність фінансової стійкості підприємства

Фінансовий стан підприємства (ФСП) - це складна економічна категорія, що відображає на певний момент стан капіталу в процесі його кругообороту і здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку.

У процесі операційної, інвестиційної і фінансової діяльності відбувається безупинний процес кругообороту капіталу, змінюються структура коштів і джерел їхнього формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і, як наслідок, - фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого є платоспроможність.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Спроможність підприємства вчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки. капітал кошти платоспроможність акціонерний

Якщо поточна платоспроможність - це зовнішній прояв фінансового стану підприємства, то фінансова стійкість - внутрішня йото сторона, що забезпечує стабільну платоспроможність у тривалій перспективі, в основі якої лежить збалансованість активів і пасивів, доходів і витрат, позитивних і негативних грошових потоків (рис.1).

Рис. 1. Взаємозв'язок фінансової стійкості і платоспроможності підприємства

Фінансова стійкість підприємства - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у мінливому внутрішньому і зовнішньому середовищі, що гарантує його платоспроможність та інвестиційну привабливість у довгостроковій перспективі в межах допустимого рівня ризику.

Стійкого фінансового стану досягають при достатності власного капіталу, добрій якості активів, достатньому рівні рентабельності з урахуванням операційного і фінансового ризиків, при достатності ліквідності, стабільних доходах і широких можливостях залучення позикових коштів.

Для забезпечення фінансової стійкості у підприємства має бути гнучка структура капіталу, вміння організувати його рух у такий спосіб, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самофінансування.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. Навпаки, внаслідок спаду обсягів виробництва і продажів відбувається підвищення собівартості продукції, зменшення виручки і суми прибутку і, як наслідок, - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан не щаслива випадковість, а підсумок грамотного, вмілого керування всім комплексом факторів, що визначають результати господарської діяльності підприємства.

Стійке фінансове становище, у свою чергу, впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансову діяльність як складову господарської діяльності має бути спрямовано на забезпечення планомірного надходження і витрат грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу та найбільш ефективне його використання.

Основні завдання аналізу

1. Вчасна й об'єктивна діагностика фінансового стану підприємства, визначення його "болючих точок" і вивчення причин їх виникнення.

2. Пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності і фінансової стійкості.

3. Розробка конкретних рекомендацій, спрямованих на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

4. Прогнозування можливих фінансових результатів і розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

Аналіз фінансової стійкості ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний стан.

Відносні показники аналізованого підприємства можна порівнювати:

- із загальноприйнятими "нормами" для оцінювання ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства;

- з аналогічними даними інших підприємств, що дає змогу виявити сильні й слабкі сторони підприємства та його можливості;

- з аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій поліпшення або погіршення ФСП.

1.2 Фактори, що впливають на рівень фінансової стійкості підприємства

На фінансову стійкість підприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову стійкість підприємства їх можна об'єднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості (рис. 2).

Рисунок 2 - Види факторів, що впливають на фінансову стійкість підприємства

Оскільки з різних причин виникають чинники, що впливають на фінансову стійкість, то при виборі методів управління ними необхідно це врахувати. Якщо зовнішні чинники, що впливають на фінансову стійкість, викликані дією об'єктивних економічних законів і майже не залежать від діяльності підприємства, то внутрішнім чинникам притаманний високий ступінь керованості, а характер їх зміни, головним чином, залежить від організації роботи самого підприємства.

Охарактеризуємо фактори, що впливають на фінансову стійкість підприємства за складом та ступенем їх значущості.

Чинники I рівня - це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш дрібних чинників.

До чинників I рівня відносять:

а) фазу економічного розвитку системи;

б) стадію життєвого циклу підприємства.

Фаза економічного розвитку системи впливає на темпи реалізації продукції, виробництва, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходи підприємства та населення. Так, у період економічної кризи темпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва, зменшуються інвестиції в товарні запаси, що, в свою чергу, призводить до ще більшого скорочення збуту за одночасного зменшення доходів підприємств і рівня доходів населення. Таким чином, знижується ліквідність підприємств та їх платоспроможність, що негативно відбивається на рівні фінансової стійкості підприємства.

Наступним базовим чинником I рівня виступає стадія життєвого циклу підприємства. Даний чинник є основоположним при визначенні загальноекономічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші його стратегії. На рівні підприємства необхідно значну увагу приділяти з'ясуванню специфіки кожної окремої стадії його розвитку, оскільки специфіка кожної окремої стадії розвитку підприємства буде визначати також потенційні його можливості щодо забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку, формування приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел, зокрема власними фінансовими ресурсами у необхідному обсязі з метою самофінансування, і разом з цим опосередковано формуватиме певний ступінь фінансової стійкості та стабільності фінансової діяльності підприємства.

Чинники II рівня - похідні, адже вони є результатом дії базових чинників. До складу похідних чинників належать наступні: середній рівень доходів населення; демографічна ситуація; соціальна політика держави;податкова політика держави; грошово-кредитна політика; амортизаційна політика; загальний рівень стабільності; стратегія управління обсягами діяльності; стратегія управління активами; стратегія управління капіталом; стратегія управління грошовими потоками.

Чинники II рівня бувають зовнішніми і внутрішніми.

Зовнішніми чинниками II рівня є ті, вплив яких пов'язаний з характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика тощо).

До внутрішніх похідних факторів другого рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом. Розроблена стратегія передбачає загальну потребу в активах, їх оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансування цієї потреби та оптимізації структури капіталу, що, в свою чергу, є гарантом досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Досягнення необхідної пропорційності між коефіцієнтом прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості має бути основною метою підприємства, оскільки це один із чинників, що сприяє максимізації його ринкової вартості .

Чинники III рівня є деталізуючими. З їх допомогою з'ясовують і деталізують механізм впливу похідних чинників на фінансовий стан підприємства. Деталізуючими чинниками є: середній рівень доходів населення; рівень конкуренції; рівень інфляції; склад та структуру активів; стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом; стратегію управління ризиком.

Вплив чинників III рівня на фінансову стійкість підприємства є диференційованим. Тому за їх значущістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкості є оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічний вплив має також вірний вибір стратегії управління активами. Значною мірою фінансова стійкість підприємства залежить від якості політики управління поточними активами, від того, який загальний обсяг оборотних коштів має підприємство, який розмір запасів та активів у грошовій формі. При зменшенні виробничих запасів та зростанні ліквідних активів підприємство може отримувати більший обсяг прибутку за рахунок залучення в оборот додаткових коштів, однак разом з цим виникає ризик неплатоспроможності підприємства.

Другий за значущістю внутрішній чинник III рівня - стратегія управління капіталом (оптимізація складу та структури джерел фінансування активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики управління ними). Iз збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його розподілу, а особливо та частка, що спрямовується на реінвестиційні цілі .

Таким чином, політика розподілу та використання прибутку є одним із основних внутрішніх деталізуючих чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства.

Крім того, значний вплив на фінансову стійкість підприємства здійснюють кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкового капіталу. Збільшення позикових ресурсів, з одного боку, приводить до зростання прибутковості власного капіталу, а з другого - надмірне зростання частки позикового капіталу призводить до зниження фінансової стійкості підприємства, зростання ризику втрати платоспроможності та фінансової незалежності. Отже, у цьому зв'язку особливо важливим є чинник умілого використання ефекту фінансового левериджу і забезпечення оптимізації структури капіталу підприємства.

Зовнішнім фактором третього рівня, що впливає на ступінь фінансової стійкості, є рівень інфляції. Порівняно із стабільним етапом розвитку в умовах економічної кризи зростає вплив інфляції, що негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства, оскільки зменшується обсяг його чистого прибутку. Це, в свою чергу, призводить до зниження обсягу власних фінансових ресурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел. Зменшення власних фінансових ресурсів підприємств при стабільній чи зростаючій потребі в ресурсах обумовлює необхідність їх запозичення у значно більших обсягах, а це означає, що ціна на позикові ресурси зростатиме, ускладнюватиметься можливість їх використання для збільшення прибутковості власного капіталу, внаслідок чого зросте вартість капіталу підприємства. Все це в сукупності сприяє зниженню ринкової вартості підприємства.

Отже, на фінансову стійкість підприємства впливають фактори, які за рівнем виникнення поділяються на зовнішні (вплив яких пов'язаний з характером державного регулювання - податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика тощо) і внутрішні (стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом і ін.) та за ступенем значущості факторів: чинники І рівня (базові), чинники ІІ рівня (похідні) і чинники ІІІ рівня (деталізуючі).

1.3 Методичні підходи до оцінки фінансової стійкості підприємства

При проведенні аналізу фінансової стійкості підприємств в економічній літературі використовують різні методи і підходи. Оскільки не існує єдності у визначенні категорії фінансової стійкості, то відсутній і єдиний підхід до визначення показників оцінки фінансової стійкості підприємства. Для характеристики фінансової стійкості підприємства найчастіше використовується аналіз абсолютних показників та аналіз відносних показників.

Аналіз абсолютних показників проводиться за методикою Шеремета А.Д. та Сайфулина Р.С. Згідно з нею знаходиться трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства. Дана модель побудована на аналізі покриття власним капіталом, довгостроковим капіталом та загальним об'ємом капіталу підприємства вартості запасів та витрат.

Вартість запасів (3) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК), власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК + КД);власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити і позики (ВОК + КК + КД). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто

ВОК = ВК - НА.

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК - мінімальна умова фінансової стійкості. Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів (інші назви цього показника - робочий капітал; капітал, що функціонує) є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов'язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими. Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів (3) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована:

3 < ВОК

Нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

Кризовий фінансовий стан - для забезпечення запасів не вистачає "нормальних" джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство: Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність). Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами формування:

а) надлишок або нестача власних оборотних коштів для формування запасів та витрат, що характеризує ступінь покриття оборотних активів власним оборотним капіталом:

DДВ= ДВ - З

де З - сума запасів та витрат (сума рядків балансу 100-140).

б) надлишок або нестача довгострокового капіталу для покриття запасів та витрат, що характеризує ступінь покриття вартості оборотних активів довгостроковим капіталом:

DДВП= ДВП - З

в) надлишок або нестача загальної суми основних джерел формування запасів та витрат, що характеризує ступінь покриття вартості оборотних активів за рахунок довгострокового капіталу та короткострокових кредитів:

DДзаг = Дзаг - З

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиковими коштами виділяють чотири типи фінансової стійкості підприємства (табл. 1.1) [12].

Таблиця 1.1 Показники за типами фінансової стійкості

Тип фінансової стійкості
Абсолютна стійкість	Нормальна стійкість	Нестійкий стан	Кризовий стан
З ? ДВ ?ДВ?0 ?ДВП?0 ?Дзаг?0	З ? ДВП ?ДВ ?0 ?ДВП ?0 ?Дзаг ?0	З ? Дзаг ?ДВ <0 ?ДВП <0 ?Дзаг ? 0	З > Дзаг

Розглянемо більш детально кожен тип фінансової стійкості.

Абсолютна фінансова стійкість, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і витрати. Це означає, що підприємство не залежить від кредиторів. Дана ситуація є доволі рідкою, оскільки для підвищення рентабельності власного капіталу підприємства використовують позикові кошти для фінансування розширення діяльності підприємства та його поточної діяльності .Нормальна фінансова стійкість зустрічається у більшості існуючих успішних підприємств, адже припускає фінансування запасів та витрат за рахунок не лише власного капіталу, але й довгострокових зобов'язань, тобто довгострокового капіталу. Нестійкий фінансовий стан характеризується ситуацією, коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик. При даному типі стійкості відбувається порушення платоспроможності підприємства. Проте існує можливість відновлення рівноваги платіжних засобів за рахунок скорочення дебіторської заборгованості та підвищення оборотності запасів. Слід зазначити, що нормальним вважається стан коли вартість запасів та готової продукції дорівнюють або більші за залучені кошти, а вартість незавершеного виробництва та витрат майбутніх періодів є меншими або дорівнюють короткостроковим та довгостроковим джерелам формування запасів та витрат Кризовий фінансовий стан, коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін.), підприємство перебуває на межі банкрутства. Другим рівнем аналізу фінансової стійкості підприємства є аналіз відносних показників фінансової стійкості. На основі даних фінансової звітності, зокрема форми фінансової звітності №1 "Баланс", розраховуються різні коефіцієнти фінансової стійкості. Порівняння підходів різних науковців до оцінки фінансової стійкості підприємства дозволяє стверджувати, що найбільш поширеними є коефіцієнт автономії, коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів, коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, коефіцієнт маневреності власних оборотних засобів і коефіцієнт реальної ціни. Деякі науковці для оцінки фінансової стійкості підприємств пропонують використовувати також наступні коефіцієнти: коефіцієнт співвідношення залученого і позикового капіталу (фінансування), коефіцієнт забезпечення власними коштами, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт фінансового левериджу (механізм управління формуванням прибутку підприємства), коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом, коефіцієнт забезпеченості оборотних активів та ін. При оцінці фінансової стійкості підприємства на основі системи показників важливим є порівняння фактичного рівня показників з їхніми нормативними значеннями. Необхідність встановлення нормативних показників обумовлена завданнями аналізу фінансової стійкості підприємства. В таблиці 3 наведені основні показники, що характеризують фінансову стабільність і їх нормативні значення. Отже, для ефективної характеристики фінансової стійкості підприємства варто використовувати не один метод, а декілька в комплексі. Найбільш поширеними методами є метод абсолютних показників і метод відносних показників. Перший ґрунтується на визначенні трикомпонентного типу фінансової стійкості підприємства, а другий полягає в оцінці і аналізі набору коефіцієнтів, які дають змогу зробити висновки про фінансову стабільність підприємства.

Таблиця 3 Основні показники оцінки фінансової стійкості підприємства

Назва показника	Порядок (формула) розрахунку	Нормативне значення	Призначення показника
Коефіцієнт автономії	Ф.1.(ряд.380/ряд.640)	> 0,5	Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу, чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.
Коефіцієнт фінансової залежності	Ф.1(ряд. 640/ряд.380)	--	Показник обернений до коефіцієнта автономії; показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	Ф.1(ряд.260- ряд.620)/ф.1 (ряд. 620)	>0,1	Характеризує ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними засобами підприємства.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Ф. 1(ряд. 380 -ряд. 080) /ф. 1 ряд.380	> 0,5	Розраховується як відношення власних оборотних коштів до суми джерел власних коштів; характеризує ступінь мобільності використання власних коштів підприємством.
Коефіцієнт фінансової стабільності	Ф.1(ряд.380)/ф.1(ряд. 430 + ряд.480 + ряд.620 +ряд. 630)	> 1	Визначається як відношення власного капіталу та залученого.
Коефіцієнт фінансування	Ф.1 (ряд. 430 +ряд.480 + ряд. 620 + ряд. 630)/ф.1 (ряд. 380)	< 0,5	Розраховується як відношення всієї суми зобов'язань по залучених коштах та суми власних коштів.
Коефіцієнт концентрації власного капіталу	Ф.1(ряд.380) /ф.1(ряд.080+260+20)	-	Визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	Ф.1(ряд.430+480+620+630ф.1)/ф.1 (ряд. 080 + 260+270ф. 1)	-	Є доповненням до попереднього коефіцієнта - їх сума дорівнює 1 (або 100%). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства.
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень	Ф.1(ряд 480) /ф.1(ряд 080)	-	Даний коефіцієнт характеризує частку довгострокових позик, що використовується на придбання основних засобів та інших реальних інвестицій.

2. Оцінка фінансової стійкості публічного акціонерного товариства "Либідь"

2.1 Загальна характеристика ПАТ "Либідь" підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю "Либідь" здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про господарські товариства", "Про власність", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", господарського, цивільного, земельного законодавства.

Головною метою ТОВ "Либідь" є виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, а також надання юридичним та фізичним особам послуг щодо ведення сільського господарства та здійснення інших, пов'язаних і не пов'язаних з цим видів діяльності для одержання прибутків, а також реалізації економічних і соціальних інтересів Учасників.

Предметом діяльності Товариства є:

- ведення сільськогосподарського виробництва;

- виробництво, заготівля, переробка, зберігання, транспортування і реалізація сільськогосподарської продукції як власного виробництва, так і придбаної у інших виробників;

- оптова, роздрібна та комісійна торгівля сільськогосподарською продукцією, продукцією переробки як власного виробництва, так і придбаної у інших виробників, товарами широкого вжитку, в тому числі продуктами харчування, харчовими добавками, горілчаними, лікерними, коньячними виробами, пивом, вином, тютюновими виробами та іншими товарами, для чого Товариство має право будувати, відкривати магазини, бари, кафетерії, інші заклади торгівлі та громадського харчування;

- постачання та монтаж технологічного устаткування для виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, засобів малої механізації, запасних частин до сільськогосподарської техніки, сільськогосподарського інвентаря, інструментів, транспортних засобів, гербіцидів, міндобрив, насіння, племінної, робочої худоби та птиці, комбікормів, ветеринарних препаратів, зоотехнічних засобів та інших товарно-матеріальних цінностей сільськогосподарського призначення;

- діяльність по організації та здійсненню перевезень пасажирів та вантажів автомобільним, залізничним транспортом, будівництво і експлуатація шляхів сполучення, транспортних засобів та комунікацій;

- надання агротехнічних та інших послуг жителям сільських населених пунктів, селянським (фермерським) господарствам, сільськогосподарським та іншим підприємствам та організаціям;

- будівництво та ремонт житла та виробничих споруд, здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, розробка проектно-кошторисної документації, виробництво будівельних матеріалів, металоконструкцій, столярних, металевих, сантехнічних виробів;

- надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів, оптова та роздрібна торгівля пальним та мастильними матеріалами, посередницька діяльність в цій галузі;

- маркетинг, експорт та імпорт харчопереробного, будівельного та іншого обладнання, будівельних матеріалів, конструкцій та інших виробів, технологій;

- комерційна діяльність (включаючи комісійну торгівлю), консультативно-інформаційна, маркетингова, агентська, брокерська, дилерська, дистриб'юторська, консигнаційна, консалтингова та інша посередницька діяльність:

- рекламна, видавнича та поліграфічна діяльність, організація та проведення виставок, ярмарок, аукціонів, культурно-видовищних, спортивних заходів, розважальних програм;

- ремонт, технічне та сервісне обслуговування автомобільного, електромеханічного обладнання, техніки, інших технічних виробів;

- виготовлення, реалізація, ремонт малогабаритної сільськогосподарської техніки, інструментів, дрібного інвентаря, предметів побуту;

- надання комунально-побутових послуг фізичним та юридичним особам;

- ветеринарне обслуговування;

- надання консультацій з агротехнічних, зооветеринарних і економічних питань;

- здійснення фінансово-кредитної, облікової та іншої діяльності, пов'язаної з залученням і використанням грошових коштів, випуском і обігом цінних паперів;

- здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідно до перерахованих напрямків згідно із законодавством України.

2.2 Аналіз виробничих показників підприємства

У таблиці 4 наведена динаміки обсягів виробництва за роками (2010-2012 р.), а також визначені базисні темпи зростання.

Табл.4. Загальна характеристика підприємства за обсягами виробництва, тис.грн

Вид продукції	2010	2011	2012	Темп росту
Картопля	30	20	50	1,66
Пшениця	40	30	60	1,54
Буряк	50	40	40	0,8
Всього	120	90	150	1,25

Розрахунок величин, приведений у табл.4, показав, що обсяг виробництва в 2012 році збільшився на 25% в порівнянні з 2010 р.

Аналіз структури обсягів наведений в табл.5.

Табл.5. Структура перевезень вантажів та пасажирів.

Вид продукції	2010	2011	2012	Абсолютне відхилення
Картопля	25%	22%	33%	+8
Пшениця	33%	33%	40%	+7
Буряк	42%	45%	27%	-15
Всього	100%	100%	100%

Результати аналізу структури обсягів виробництва продукції показали, що структура продукції змінилась. Найбільшу питому вагу займає у 2012р. пшениця, найменшу буряк.

2.3 Аналіз фінансових результатів підприємства

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану необхідно встановити співвідношення динаміки валюти (підсумку) балансу (Т_рВб) з динамікою обсягу виробництва, реалізації продукції (Т_рвир), а також прибутку підприємства (Т_{р приб}).

Т_рВб < Т_рвир < Т_{р приб}

1,29<1,25

Аналіз динаміки і структури статей балансу проводять за допомогою порівняльного аналітичного балансу, який складається за агрегованими статтями за кожен рік, що аналізується.

Проведемо аналіз порівняльного аналітичного балансу на прикладі Тов "Либідь"

Табл.6. Порівняльний аналітичний баланс за активами.

Актив балансу	На початок року	На кінець року	Абсол. відхилення	Темп росту Тр
	тис.грн.	% до підсумку	тис.грн.	% до підсумку
1. Майно всього	119456	100	99170	100	-20286	0,83
1.1 Необоротні активи	50007	42	40000	40	-10007	0,79
1.2 Оборотні активи	69449	58	59170	60	-10279	0,85
1.2.1 Запаси	55000	46	46000	46	-9000	0,83
1.2.2. Дебіторська заборгованість	12350	10	12570	13	+220	1,01
1.2.3. Грошові кошти	2099	2	600	1	-1499	0,28

На підставі табл.6. можна укласти наступне. Загальна вартість майна зменшилась на 17%, що є не позитивною тенденцією у розвитку підприємства.

Найбільш значно в абсолютному вираженні зменшились оборотні активи.

Табл.7. Порівняльний аналітичний баланс за пасивами.

Пасив балансу	На початок року	На кінець року	Абсол. відхилення	Темп росту Тр
	тис.грн.	% до підсумку	тис.грн.	% до підсумку
1. Джерела майна	119456	100	99170	100	-20286	0,83
1.1 Власний капітал	64834	54	54283	54,7	-10551	0,83
1.2. Позичковий капітал	54622	46	44887	45,3	-9735	0,82
1.2.1. Довгострокові зобов`язання	12220	10	11324	12,6	-896	0,92
1.2.2. Короткострокові кредити	14448	12	13445	14	-1003	0,93
1.2.3. Кредиторська заборгованість	27954	24	20118	20	-7236	0,72

Як випливає з розрахунків табл.7. зменшення вартості пасивів за звітний період на 17%, обумовлено, головним чином, зменшенням власних коштів - на 17%.

Коефіцієнт зміни валюти балансу склав:

2.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Аналіз фінансової стійкості проводиться шляхом розрахунку та аналізу таких показників

Коефіцієнт автономії (незалежності):

,

де ВК - власний капітал, В_б - валюта балансу.

Коефіцієнт автономії вважається достатнім, якщо його величина перевищує 0,5. Однак, жорстких нормативів щодо його величини немає, оскільки вона залежить від галузевих особливостей діяльності підприємства.

Коефіцієнт фінансування (покриття боргів власним капіталом):

,

де ПК - позичковий капітал.

Коефіцієнт поточної заборгованості:

,

де КЗ - короткострокові зобов'язання.

Коефіцієнт фінансової стійкості):

,

де - довгострокові зобов'язання.

Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел:

,

Коефіцієнт фінансового важеля (фінансового ризику)

,

В ході аналізу всі відносні показники порівнюють з нормами, з аналогічними даними інших підприємств вивчаються в динаміці.

Розрахуємо відносні показники фінансової стійкості для нашого прикладу.

Розрахуємо відносні показники фінансової стійкості для нашого прикладу.

Табл.8. Аналіз показників фінансової стійкості.

Показник	Значення на поч.року	Значення на кін.року	Темп росту
Коефіцієнт автономії	0,54	0,54	1,00
Коефіцієнт фінансування	1,18	1,2	1,01
Коефіцієнт поточної заборгованості	0,12	0,133	1,08
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,64	0,67	1,04
Коефіцієнт фінансового важеля	0,84	0,82	0,97

Згідно табл.8. можемо констатувати, що коефіцієнт автономії залишився на тому ж рівні що є позитивною тенденцією, адже свідчить про збільшення підприємством своєї діяльності за рахунок власного капіталу. В цілому, якщо порівнювати показники на початок та на кінець року, можна зробити висновок, що у діяльності підприємства за поточний рік відмічався, в основному, зменшення коефіцієнтів, що свідчить про погіршення ефективності роботи організації.

Основою забезпечення фінансової рівноваги підприємства є наявність власних обігових коштів.

,

де ВОК - власні обігові кошти; А_об - оборотні активи; З_кор - короткострокові зобов'язання (короткострокові кредити і кредиторська заборгованість); ВК - власний капітал; Д_кр - довгострокові зобов'язання; А_необ - необоротні активи.

Збільшення величини ВОК в динаміці свідчить про зростання фінансової стійкості підприємства.

Відносним показником фінансової рівноваги є коефіцієнт маневреності власного капіталу:

,

Нормативних значень цей коефіцієнт не має, оскільки визначається галузевими особливостями підприємства. Для таких фондомістких галузей, як водний транспорт, він не може бути високим.

2.5 SWOT аналіз

Приступаючи безпосередньо до SWOT-аналізу, побудуємо матриці вірогідностей/впливів, в одній з яких позиціюємо виявлені чинники зовнішнього середовища, що роблять позитивний вплив на підприємство (можливості), в іншій - чинники зовнішнього середовища, що надають негативну дію на підприємство (погрози).

Такі матриці приведені у вигляді таблиць 10 і 11, які дозволяють отримати три оцінки міри значущості чинників для підприємства: високе, середнє, низьке.

Аналіз таблиць 10, 11 дозволяє зробити наступні виводи. Для здобуття більш диференційованої оцінки значущості чинників зовнішнього середовища, застосуємо метод зваженої оцінки дії чинників, результати якої представлені в таблиці, де в першу колонку вписані окремі чинники середовища; у другу - вага даного чинника, у вигляді відносної важливості, визначуваної експертним дорогою; у третю - оцінка в балах міри впливу чинника на організацію, яка привласнюється експертом відповідно до вибраної шкали. Зважена оцінка дії чинника на організацію визначається як твір ваги чинника на його бальну оцінку.

Таблиця 10. Матриця "вірогідність/вплив" для позиціювання можливостей зовнішнього середовища

Дія	Вірогідність
		Висока	Середня	Слабка
	Сильне	1. Не повністю задоволений попит на продукцію 2. Стійкий попит на продукцію 3. Впровадження в нові сегменти ринку	1. Вдосконалення технології виробництва 2. Зниження цін на сировину і готову продукцію	1. Зниження податків і мит 2. Поява нових виробників
	Помірне	1. Вільний вхід на ринок 2. Вдосконалення менеджменту	1. Розорення і відхід підприємств-виробників	1. Зміни переваг споживачів
	Слабке	1. Невдала поведінка конкурентів	1. Відсутність зарубіжних конкурентів	1. Державна підтримка підприємств

Таблиця 11. Матриця "вірогідність/вплив" для позиціювання погроз зовнішнього середовища

Дія	Вірогідність
		Висока	Середня	Низька
	Сильне	1. Несприятлива економічна ситуація в державі	1. Збої в постачаннях продукції	1. Поява товарів-субститутів 2. Поява нових фірм на ринку 3. Посилення конкуренції
	Помірне	1. Зниження рівня життя населення 2. Зростання податків і мит	1. Посилювання законодавства	1. Поява принципово нового товару 2. Скачки курсів валют 3. Зміна купівельних переваг
	Слабке	1. Зміна рівня цін	1. Зростання темпів інфляції	1. Погіршення політичної обстановки

Для здобуття повнішої вистави, необхідно отримані дані ранжувати в порядку убування їх мірі дії в таблиці 12.

Таблиця 12. Зовнішні можливості і погрози

Можливості	Погрози
Вдосконалення технології виробництва	Зростання податків і мит
Стійкий попит на продукцію	Пониження рівня цін
Зниження податків і мит	Зростання темпів інфляції
Зниження цін на сировину і матеріали	Посилювання законодавства
Відсутність зарубіжних конкурентів	Зниження рівня життя населення
Не повністю задоволений попит на продукцію	Зміна купівельних переваг
Державна підтримка малих підприємств	Поява товарів-субститутів
Поліпшення рівня життя населення	Скачки курсів валют
Вдосконалення менеджменту	Несприятлива економічна ситуація в державі
Розорення і відхід фірм-виробників	Посилення конкуренції
Підвищення рівня цін	Поява нових виробників
Вільний вхід на ринок	Поява принципово нового товару
Впровадження в нові сегменти ринку	Збої в постачаннях продукції
Невдала поведінка конкурентів	Погіршення політичної обстановки

Як видно з таблиці 12, можна визначити, які з певних зовнішніх чинників мають найбільший позитивний або негативний вплив на компанію.

Внутрішню структуру організації називають ще внутрішнім середовищем. До неї відносяться функціональні структури фірми, що забезпечують управління, розробку і тестування нових товарів, просування товарів до покупців, збут, обслуговування, взаємини з постачальниками і іншими зовнішніми органами. У поняття внутрішнього середовища так само входять кваліфікація персоналу, система передачі інформації і так далі

Таким чином, аналіз внутрішнього середовища є управлінським обстеженням функціональних зон організації з метою визначення сильних і слабких сторін організації, представлених в таблиці 13.

Таблиця 13. Сильні і слабкі сторони ТОВ "Либідь"

Сильні сторони	Слабкі сторони
Достатня популярність	Вузький асортимент продукції
Імідж на ринку	Збої в постачанні
Фокусування на споживачі	Середній рівень цін
Високий контроль якості	Не упроваджена система ІСО-9000
Висока рентабельність	Не повна завантаженість виробничих потужностей
Зростання оборотних коштів	Слабка структура управління
Наявність джерела фінансування	Неучасть персоналу в ухваленні управлінських рішень
Сучасні технології виробництва	Вузька спеціалізація
Продумана стратегія у сфері діяльності	Непридатність продукції в інших областях
Висока кваліфікація персоналу	Слабкість в створенні нових видів продукції
Хороша мотивація персоналу	Застаріле устаткування
Конкурентноздатна цінова політика	Залежність від постачальників комплектуючих
Налагоджена збутова мережа

Оцінку внутрішнього середовища фірми - її силу і слабкість, а також зовнішніх можливостей і загроз зазвичай називають SWOT-аналізом. SWOT-аналіз - це визначення сильних і слабких сторін вашого підприємства, а також можливостей і загроз, що витікають з його найближчого оточення (зовнішнього середовища).

Отже, зведемо результати в загальну таблицю для SWOT-аналізу ТОВ "Либідь", використовуючи основні моменти зі списків слабких, сильних сторін підприємства, загроз і можливостей для нього.

Отже, мета організації - вихід на регіональні ринки. Для здійснення поставленого завдання керівництво ТОВ "Либідь" планує наступне:

- зміцнити свої позиції на ринку Киева;

- вийти на ринок міст Дніпропетровська, Кіровограду;

- налагодити виробництво на ринках інших регіонів;

На основі даних про організацію, можна побудувати наступну SWOT-таблицю (табл. 15).

Таблиця 15. SWOT-таблиця ТОВ "Бренд Бенд"

Внутрішнє середовище	Сильні сторони (S)	Слабкі сторони (W)
	1. Відносно невеликий штат організації. 2. Молодий і перспективний колектив. 3. Гнучка політика керівництва. 4. Порівняно недорогі початкові матеріали. 5. Хороша репутація у клієнтів.	1. Брак власного устаткування. 2. Брак власної робочої сили. 3. Невеликий офіс. 4. Відсутність єдиного цеху. 5. Додаткові транспортні витрати. 6. Недостатньо високий прибуток.
Зовнішнє середовище	Можливості (O)	Загрози (T)
	1. Розширення виробничої лінії. 2. Вихід на нові ринки. 3. Налагодження роботи з постачальниками інших регіонів.	1. Поява нових конкурентів. 2. Збільшення цін на матеріали. 3. Зростаючий конкурентний тиск. 4. Зниження репутації. 5. Банкрутство.

На основі отриманих даних можна визначити стратегії, які може використовувати ТОВ "Либідь" для успішного розвитку:

1. Сильні сторони (S).

а) можливості (O):

- стратегія концентрованого зростання. Можливий вихід на нові ринки. Наприклад, доцільно відкрити виробництво у Дніпропетровську;

- стратегія інтегрованого зростання, а саме зворотної вертикальної інтеграції. Достатньо ефективним буде придбання виробництв діючих постачальників. Подібна політика понизить надалі витрати компанії.

б) загрози (T):

- стратегія концентрованого зростання. В даному випадку доцільно почати надавати ще одну послугу, наприклад, термодрук. Подібний крок підвищить конкурентоспроможність, а, відповідно, збільшиться кількість клієнтів;

- стратегія інтегрованого зростання, а саме горизонтальної інтеграції. Придбання підприємств конкурентів. Це поліпшить виробничу базу, підвищить потужності фірми. На одного конкурента стане менше.

2. Слабкі сторони(W).

а) можливості (O):

- стратегія концентрованого зростання. Оскільки слабих сторін у ТОВ "Бренд Бенд" більше, ніж сильних, то найбільш ефективними є дії з посилення позицій на ринку. Сюди відноситься створення позитивного стійкого іміджу в Запоріжжі та області, збільшення кількості клієнтів та інше;

- стратегія скорочення витрат також є доцільною, оскільки прибуток у компанії невеликий, а ціни на матеріали ростуть. Передбачувані витрати потребуватимуть великих фінансових вкладень, тому зараз необхідно понизити планку витрат. Наприклад, пошук постачальників з більш низькими цінами.

б) загрози (T):

- стратегія диверсифікованого зростання, а саме горизонтальної диверсифікації. ТОВ "Либідь" необхідно налагодити роботу з надання нової послуги;

- стратегія центрованої диверсифікації. ТОВ "Либідь" може почати надавати нову послугу на базі існуючих, наприклад, сублімований друк. Тут використовуються також термодрук і плівки, але складність виконання замовлення набагато вища. Такі дії приведуть до збільшення прибутку без витрат на нове устаткування. Конкурентоспроможність також підвищиться.

Отже, можна відзначити, що найбільш переважною для компанії ТОВ "Либідь" на даному етапі розвитку є стратегія посилення позицій на ринку Запоріжжя та області. Це обумовлено тим, що у фірми ще не вистачає потужності для виходу на нові регіональні ринки. Але при цьому у компанії все-таки існує ряд переваг, завдяки яким вона є досить сильним конкурентом в своєму регіоні. Тому слід укріпити свої позиції перед таким значним кроком, як вихід на нові ринки. Вибрана стратегія, безумовно, частково веде до досягнення поставленої планки.

Для ТОВ "Либідь" після проведеного аналізу найбільш значимими і вірогідними виявилися можливості розширення частки ринку, розширення асортименту.

Після позиціювання погроз було виявлено, що:

До критичного стану підприємство можуть привести або вихід в галузь великого числа конкурентів і перемикання споживачів на продукцію підприємств конкурентів.

До руйнування підприємства або її виходу з галузі може привести обмежувальна політика державних органів, наприклад, збільшення зборів, зростання податків, посилювання регулювання рівня цін на продукцію, примусова реалізація продукції для соціальних об'єктів за заниженими цінами. Стратегія має бути направлена на максимальне використання можливостей, що надаються, і максимально можливий захист від погроз.

Таким чином, розглянувши можливості ТОВ "Либідь", його слабкі і сильні сторони, провівши аналіз погроз, витікаючих із зовнішнього середовища, можна визначити стратегію підприємства, при цьому спираючись на меті організації. Стратегію розглядатимемо в контексті реалізації проекту підприємства по розширенню ринку збуту в Гродненської області. Спочатку передбачалося, що на даному сегменті ринку конкуренція дуже висока. В результаті SWOT-аналізу з'ясувалося, що надалі конкуренція на даному сегменті ринку посилитися, то має бути переглянута стратегія підприємства.

Оскільки підприємство збирається збільшити обсяг виробництва і захопити весь такою, що залишилася сегмент ринку, на якому в майбутньому передбачається конкуренція, то для неї найкращою буде комбінована стратегія, націлена на вирішення своїх конкурентних переваг і передбачаюча глибше проникнення і географічний розвиток ринку, з подальшою вертикальною інтеграцією вгору. Це можна сформулювати таким чином:

- мінімізувати витрати і тим самим укріпити свою конкурентну позицію;

- удосконалювати реалізацію в тих районах області, в яких вже налагоджена;

- проводити активну рекламну компанію своєї продукції, потім вийти на нові ринки збуту, уклавши договори з організаціями.

Таким чином, провівши SWOT-аналіз діяльності ТОВ "Либідь", виявилися помилки в стратегії підприємства, які могли б привести як до невдачі проекту. Матриця SWOT-аналізу допомогла поглянути на сильні і слабкі сторони підприємства, проаналізувати можливості і погрози зовнішнього середовища, і в результаті створити нову стратегію діяльності підприємства.

При стратегічному плануванні перевагу необхідно віддати стратегії концентрованого зростання (концентрації зусиль). На відміну від стратегій лідерства по витратах і диференціації стратегії концентрації зусиль (стратегії ніші) орієнтовані на вузьку частину ринку. Цільовий сегмент або ніша можуть бути визначений, виходячи з географічної унікальності, особливих вимог до використання товару або його особливих характеристик, які привабливі лише для даного сегменту.

Конкурентна перевага ТОВ "Либідь" може бути досягнута пропозицією споживачам даного сегменту продуктів (послуг), відмінних від конкурентів і більш повно задовольняючих вимогам покупців цієї цільової групи. З врахуванням вибраної дороги досягнення конкурентної переваги необхідно планувати сфокусовану стратегію диференціації.

Сфокусована стратегія є привабливою для ТОВ "Либідь" тому що виконуються наступні умови:

- підприємство має досить навиків і ресурсів для успішної роботи у виробництві бетонних заборів;

- ТОВ "Либідь" може захистити себе від конкурентів в майбутньому, завдяки доброзичливості покупців до її здібностей в обслуговуванні (задоволенні вимог) покупців цільового сегменту.

Таким чином, провівши SWOT-аналіз діяльності ТОВ "Либідь", виявилися помилки в стратегії підприємства, які могли б привести як до невдачі проекту, так і до краху підприємства в цілому. Матриця SWOT-аналізу допомогла поглянути на сильні і слабкі сторони підприємства, проаналізувати можливості і погрози зовнішнього середовища, і в результаті створити нову стратегію діяльності підприємства. Таким чином, найбільш прийнятними для ТОВ "Либідь" в даний час є стратегії концентрації зусиль (стратегії ніші).

Отже, виробляючи стратегії, слід пам'ятати, що можливості і загрози можуть переходити в свою протилежність. Так, невикористана можливість може стати загрозою, якщо її використовує конкурент. Таким чином для ТОВ "Либідь" необхідна така стратегія, де будуть збільшені внутрішні сили і зовнішні можливості підприємства, і де слід скоротити слабкі внутрішні сторони фірми і по можливості пом'якшити негативний вплив зовнішніх загроз.

2.6 Тип стійкості

В залежності від рівня забезпеченості матеріальних оборотних коштів (запасів і витрат) власними джерелами фінансування виділяють 4 типи фінансової стійкості.

1 Абсолютна короткострокова фінансова стійкість (джерела фінансування):

2 Нормальна короткострокова фінансова стійкість

де ДЖст - стабільні або планові джерела фінансування.

3 Передкризова (нестійка) фінансова стійкість

,

де ДЖт.в - тимчасово вільні джерела фінансування.

4 Кризова фінансова стійкість

5

Визначимо необхідні показники для нашого прикладу

Табл.9. Визначення типа фінансової стійкості.

Показники	Значення на початок року	Значення на кінець року	Темп росту
Валові обігові кошти, тис. грн.	27047	25607	0,94
Коефіцієнт маневреності	0,42	0,47	1,11
Запаси і витрати	55000	46000	0,83

3. Алгоритм реалізації шляхів підвищення фінансової стійкості

Основою стабільного положення підприємства і заставою його життєздатності в ринкових умовах служить його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи коштами, здатне шляхом ефективного їхнього використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати по його розширенню і відновленню.

Визначення границь фінансово-економічної стійкості господарюючого суб'єкта, відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринкової економіки, недостатність фінансової стійкості може привести до неплатоспроможності і відсутності в нього засобів для розвитку фінансово-економічної діяльності. Надлишкова фінансова стійкість перешкоджає розвиткові господарюючого суб'єкта, обтяжуючи його витрати зайвими запасами і резервами, що викликає уповільнення обороту капіталу і зниження ефективності відтворення. Отже, фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом і рухом фінансових ресурсів, що одночасно відповідає вимогам ринку і відповідає потребам розвитку фінансово-економічної діяльності господарюючого суб'єкта.