Управління фінансовим контролем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ

КАФЕДРА фінансів та банківської справи

ДИПЛОМНА РОБОТА

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ КОНТРОЛЕМ

Виконав: студент 5 курсу, групи ФК-08-зс

Фінанси і кредит»

Стерніцький С.

Керівник:

Євтушенко С.А., ст. викладач каф. ФБС

Дніпропетровськ

2013

Анотація

Стерницький С. Управління фінансовим контролем на підприємстві.

У роботі розглянуто теоретичні і практичні аспекти управління фінансовим контролем на підприємстві, проведено комплексний аналіз діяльності підприємства , виявлено сильні та слабкі сторони управління фінансовим контролем, запропоновані шляхи покращення управління фінансовим контролем, запропоновано шляхи підвищення ефективності системи фінансового контролю на підприємстві. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 95 сторінок. Дипломна робота містить 7 малюнків, 14 таблиць, 3 формули. Перелік використаної літератури складає 62 джерела.

Аннотация

Стерницький С. Управление финансовым контролем на предприятии.

В работе рассмотрены теоретические и практические аспекты управления финансовым контролем на предприятии, проведен комплексный анализ деятельности предприятия, выявлены сильные и слабые стороны управления финансовым контролем, предложенны пути улучшения управления финансовы мконтролем, предложены пути повышения эффективности системы финансового контроля на предприятии. Дипломная работа состоит из вступления, трех разделов, выводов, списка использованных источников. Полныйобъем работы - 95 страниц. Дипломная работа содержит 7 рисунків, 14 таблицы, 3 формулы. Перечень использованной литературы составляет 62 источника.

Зміст

Вступ

1. Теоретчні аспекти управління фінансовим контролем на підприємстві

1.1 Визначення суті управління фінансовим контролем на підприємстві

1.2 Етапи управління фінансовим контролем на підприємстві

1.3 Інструментарій управління фінансовим контролем

1.4 Проблеми управліня фінансовим контролем, що виникають на макрорівні та зарубіжний досвід

2. Оцінка фінансового контролю на прикладі ПАТ «Хімпром»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ «Хімпром»

2.2 Критичний аналіз організації фінансового контролю ПАТ «Хімпром»

2.3 Оцінка управління фінансовим контролем у ПАТ «Хімпром»

3. Напрями вдосконалення управління фінансовим контролем на прикладі ПАТ «Хімпром»

3.1 Рекомендації щодо поліпшення управління фінансовим контролем на ПАТ «Хімпром»

3.2 Підвищення ефективності системи фінансового контролю на ПАТ "Хімпром"

Висновки та рекомендації

Перелік використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність розглядаємої теми зумовлюється розвитком ринкових відносин, що потребують якісного інформаційного забезпечення стосовно результатів діяльності суб'єктів ринку.

Складні економічні процеси й наслідки світової фінансової кризи показали необхідність удосконалення фінансово-бюджетної політики, а зокрема фінансового контролю та управління ним.

Вдосконалення системи фінансового контролю на підприємстві може стати запорукою ефективного функціонування підприємства, зокрема отримання таких результатів як: дотримання економічної безпеки, збалансування бюджетів, досягнення фінансової самодостатності, секторів і галузей економіки, збільшення захищеності фінансово-економічних інтересів громадян і суспільства і як результат - процвітання держави, посилення престижу перед світовою спільнотою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дипломна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи Дніпропетровського університета імені Альфреда Нобеля кафедри фінансів та банківської справи за темою «Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання» (державний реєстраційний номер № 01064006313), в межах якої автором визначено назва шляхи покращення фінансового стану.

Мета дипломної роботи полягає у вивченні особливостей фінансового контролю на підприємстві, оцінці ефективності його здійснення і розробці практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення фінансового контролю в комерційній організації.

Основні завдання:

1.Визначити суть управління фінансовим контролем на підприємстві

2.Навести етапи управління фінансовим контролем на підприємстві

3. Розглянути методи управління фінансовим контролем

4. Проаналізувати проблеми управліня фінансовим контролем, що виникають на макрорівні та зарубіжний досвід

5. Навести організаційно-економічну характеристику ПАТ «Хімпром» та охорону праці

6. Охарактеризувати організацію фінансового контролю ПАТ «Хімпром»

7. Надати оцінку управління фінансовим контролем у ПАТ «Хімпром»

8. Навести рекомендації щодо поліпшення управління фінансовим контролем на підприємстві

9. Навести способи підвищення ефективності системи фінансового контролю на ВАТ "Хімпром"

Об'єкт дослідження є фінансовий контроль ПАТ "Хімпром"

Предмет дослідження - управління фінансовим контролем підприємства ПАТ "Хімпром".

База дослідження - ПАТ «Хімпром»

Методи дослідження. В процесі роботи залежно від конкретних цілей і задач використані наступні методи дослідження: монографічний, розрахунково-аналітичний, нормативний, логічних сценарних моделей розвитку та інші.

Апробація результатів дипломної магістерської роботи.

Результати дипломної роботи оприлюднено на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Реформування фінансово-кредитної системи та стимулювання економічного зростання», м. Дніпропетровськ, 2012 р. Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля.

1. Теоретичні аспекти управління фінансовим контролем на підприємстві

1.1 Визначення суті управління фінансовим контролем на підприємстві

В ринковій економіці давно вже сформувався самостійний напрям, що дозволяє вирішувати ряд поставлених завдань, відомий як "Фінансове управління" або "Фінансовий менеджмент".

Фінансовий менеджмент як наука має складну структуру. Однією із складових його частин є фінансовий аналіз, що базується на даних бухгалтерського обліку і імовірнісних оцінках майбутніх чинників господарського життя. Зв'язок бухгалтерського обліку з управлінням очевидний.

У зв'язку з цим бухгалтерська звітність стає інформаційною основою подальших аналітичних розрахунків, необхідних для ухвалення управлінських рішень [22, с. 15].

Фахівці з теорії управління виділяють три стадії управлінської діяльності : визначення мети, організація виконання прийнятого рішення і контроль виконання за прийнятим рішенням. Тому, на їх думку, контроль - це особлива стадія управлінського циклу.

Характеризуючи фінансовий контроль як основну функцію управління фінансовим станом, відмічається, що "фінансовий контроль об'єднує види управлінської діяльності, пов'язані з формуванням інформації про стан і функціонування об'єкту управління (облік), вивченням інформації про процеси і результати діяльності (аналіз), роботою по діагностиці і оцінці процесів розвитку і досягнення цілей, ефективності стратегій, успіхів і прорахунків у використанні засобів і методів управління" [51, с. 86].

В процесі управління фінансовий контроль виступає як елемент зворотного зв'язку, оскільки за його даними робиться коригування раніше прийнятих рішень і планів. Ефективно поставлене управління фінансовим контролем має стратегічну спрямованість, орієнтовану на кінцеві результати.

З точки зору фінансової діяльності суть управління фінансовим контролем зводиться до регулярної перевірки дотримання встановлених правових норм і виявлення порушень. Поняття "управління фінансовим контролем" слід розглядати як багатоланкову, багаторівневу систему, використовувану в різних сферах людської діяльності [45, с. 22].

Управління фінансовим контролем - процес спостереження і перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств, здійснюваний відповідними суб'єктами управління в цілях виявлення відхилень від встановлених параметрів цієї діяльності, усунення і попередження негативних явищ і тенденцій [35, с. 23].

В. Г. Афанасьєв дає визначення контролю як працю по спостереженню і перевірці відповідності процесу функціонування об'єкту прийнятим управлінським рішенням - законам, планам, нормам, стандартам, правилам, наказам; виявленню результатів дії суб'єкта на об'єкт, допущених відхилень від вимог управлінських рішень, від принципів організації і регулювання [6, с. 23].

Е.А. Кочерин визначає контроль як "завершальну стадію процесу управління, серцевиною якої є механізм зворотного зв'язку". На думку В. Е. Чиркина, контроль - це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об'єкту з метою усунення його відхилення від заданих параметрів, напрями процесу управління по встановлених ідеальних моделях, корегування поведінки підконтрольного об'єкту [55, с. 32].

Л.И. Сотникова представляє контроль як одну з функцій управління, промовця в процесі управління як елемент зворотного зв'язку, оскільки за його результатами формується активна управлінська дія і проводиться коригування раніше прийнятих рішень і планів.

В. І. Венедиктова пропонує наступне розуміння контролю : "контроль - це комплексне вивчення різних аспектів діяльності підприємств : економічній ефективності і законності здійснюваних господарських операцій, достовірності облікової і звітної інформації по господарських і і фінансових діях при зіставленні з фактичним станом об'єктів контролю".

Проаналізувавши приведені раніше визначення, узагальнивши думки різних учених, найбільш цілісне поняття управління фінансовим контролем господарюючого суб'єкта слід сформулювати таким чином. Управління фінансовим контролем є усеосяжним процесом забезпечення і встановлення міри досягнення основних цілей, що є системою спостереження і перевірки відповідності керованої підсистеми прийнятим рішенням; вироблення основних і при необхідності коригуючи дій, за допомогою ухвалення рішень в інтересах досягнення запланованого результату; отримання кількісної і якісної інформації про результати управлінських дій.

Управління фінансовим контролем неможливе без визначення концепції самого фінансового контролю. Ця концепція базується на аналізі його місця в обробці економічної інформації в ринковій економіці, складається з наступних засадничих елементів: зміст і суть контролю; мета і завдання контролю; функція контролю; система контролю; процес контролю і ефективність контролю [12, с. 73].

Основним змістом фінансового контролю є фінансово-економічна контрольна діяльність, яка полягає в поєднанні форм і методів контролю з глибоким вивченням і знанням конкретного стану господарської і фінансової діяльності об'єкту, що перевіряється. У сучасних умовах контроль забезпечує можливість управляти діяльністю суспільства і його відособленими організаціями, а також соціально-економічними стосунками, що складаються в ньому. Таким чином, в реальності фінансовий контроль є невід'ємною частиною усього процесу управління і не може існувати без взаємозв'язку з ним.

При цьому зміст фінансового контролю в управлінні економікою слід розглядати як у вузькому, так і в широкому сенсі. У вузькому сенсі під контролем мається на увазі перевірка діяльності господарюючого суб'єкта або окремих господарських операцій. У широкому сенсі контроль має на увазі перевірку дотримання і виконання нормативно встановлених завдань, планів, рішень. В даному випадку контроль дозволяє зіставити досягнуті результати із запланованими і є завершуючим етапом управління.

Зміст фінансового контролю не може бути чимось постійним, непорушним і незмінним. Контроль є неодмінним елементом надбудованої системи, відповідно і розвивається завжди разом з розвитком громадських стосунків, зазнає серйозні зміни в ході зміни суспільно-економічних формацій, еволюційних змін, розвитку політичної системи суспільства, органів державного управління, законодавчої, виконавчої і судової влади.

Основні елементи концепції фінансового контролю представлені на рис. 1.1 [28, с. 325].

З позиції науки контроль розглядається як форма зворотного зв'язку, за допомогою якого система, що управляє, отримує необхідну інформацію про дійсний стан керованого об'єкту і мірі реалізації управлінських рішень (законів, актів, планів, програм, норм, стандартів, правил, наказів і тому подібне).

Таким чином, слід зробити висновок, що розглядати економічний зміст управління фінансовим контролем необхідно з двох методологічних позицій: фінансовий контроль - це комплексна функція і невід'ємна частина діяльності управління; фінансовий контроль - це самостійний управлінський процес і цілісна система. Контроль в управлінні господарюючим суб'єктом - це сукупність дій і операцій по перевірці різних сторін діяльності суб'єктів господарювання і управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації. Особлива специфіка контролю як виду управлінської діяльності дозволяє активно впливати на ефективність економічної діяльності підприємства [41, с. 105].

Відповідно економічний зміст контролю слід визначити як багатогранну міжгалузеву систему спостереження і перевірки процесу функціонування і фактичного стану в інтересах оцінки обгрунтованості і ефективності прийнятих рішень і результатів їх виконання з метою виявити відхилення від вимог цих рішень і усунути несприятливі ситуації.

Рис. 1.1 Елементи концепції фінансового контролю господарюючого суб'єкта [39, с. 53].

Одна з найважливіших причин необхідності здійснення фінансового контролю полягає в тому, що будь-яка організація, безумовно, зобов'язана мати здатність вчасно фіксувати свої фінансові помилки і виправляти їх до того, як вони пошкодять досягненню цілей. Рівно важливою є і позитивна сторона фінансового контролю, що полягає у всемірній підтримці усього того, що є успішним. Крім того, фінансовий контроль не лише дозволяє виявити проблеми і реагувати на них так, щоб досягти намічених економічних цілей, але і допомагає вирішити, чи треба вносити радикальні зміни в прийняті рішення.

Метою управління фінансовим контролем, його кінцевим результатом є розробка і здійснення ефективних фінансових дій, покликаних усунути розкрите відхилення від запланованих дій, сприяючих максимальному зниженню і ліквідації можливих негативних економічних, фінансових і інших наслідків встановлених недоліків і порушень [42, с. 364].

Оскільки будь-яка діяльність спрямована на досягнення конкретних цілей, то, відповідно, всяке управління в цілому пов'язане з досягненням цих цілей, отже, кінцевою метою управління фінансовим контролем є цілі управління підприємства в цілому.

Фінансовий контроль як засіб зворотного зв'язку може представляти цінність і бути корисним тільки у разі отримання і ефективного використання достовірної і своєчасної інформації, визначення того, чи усе здійснюється відповідно до намічених цілей і принципів, розпоряджень і вказівок, законів і рішень. Оскільки фінансовий контроль є невід'ємною частиною діяльності по управлінню, його мета має бути підпорядкована спільній меті, що стоїть перед системою управління, і спрямована на її здійснення [29, с. 98].

У зв'язку з цим метою фінасового контролю є не виявлення відхилень від прийнятих і затверджених правил, процедур, законоположень, а підтримка виходу результатів на тому рівні, який задовольняє вимогам системи управління. Мета фінансового контролю конкретніше виражається в завданнях контролю, в той же час від точного формулювання завдань контролю залежить і виконання поставленої мети управління. Під завданням контролю слід розуміти контрольованість стану і поведінки об'єкту контролю відповідно до встановленої норми. Необхідно виділяти загальне завдання фінансового контролю і приватні завдання, які здійснюють зміст контролю.

Загальне завдання управління фінансовим контролем полягає в кваліфікованому визначенні межі допустимих відхилень, усі інші відхилення вимагається зафіксувати і ліквідуівти.

Серед приватних завдань управління фінансовим контролем необхідно виділити наступні:

- встановлення основних контрольованих параметрів;

-збір, обробка і аналіз фінансової інформації про фактичні результати господарської діяльності об'єкту контролю;

- порівняння фактичних результатів з плановими показниками;

- виявлення відхилення фактичних результатів від заданих параметрів;

- аналіз причин отриманих відхилень від встановлених нормативів;

- розробка програм і пропозицій про прийняття в міру необхідності відповідної дії для досягнення намічених цілей [36, с. 97].

- затвердження запропонованої дії і організація її здійснення.

Виконання будь-якої фінансової діяльності припускає наявність системи контролю за її здійсненням як сукупності різних елементів, що знаходяться в стосунках і зв'язках один з одним, що утворюють певну цілісність, єдність. Наявність системи обов'язкова для досягнення цілей контролю [32, с. 147].

Система фінансового контролю - це сукупність суб'єктів, об'єктів, предметів і засобів контролю, спрямованих на встановлення міри відповідності досягнутих результатів прийнятим рішенням і оцінку стану об'єкту контролю на основі зіставлення поставленої мети з фактичним станом справ, вироблення регулюючих заходів і корегуючих дій. При цьому для кожної конкретної системи фінансового контролю мають бути визначені суб'єкт, об'єкт, предмет і засіб контролю.

1.2 Етапи управління фінансовим контролем на підприємстві

Успішне та ефективне управління фінансовим контролем залежить від рівня організації і видів фінансового контролю, форм і методів його проведення.

Розрізняють декілька видів фінансового контролю залежно від різних класифікаційних ознак.

Залежно від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль та характеру контрольної діяльності, розрізняють декілька його видів.

Державний фінансовий контроль здійснюють державні органи влади та управління. Головна його мета - забезпечити інтереси держави і суспільства щодо поступлень доходів і витрачання державних коштів. Від його організації багато в чому залежать шляхи економічного розвитку держави, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. [38, с.23].

Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки до підвідомчих підприємств і організацій. Він здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств, охоплює діяльність підзвітних їм підприємств, установ і організацій. В останні роки в процесі адміністративної реформи у зв'язку з ліквідацією великої кількості міністерств та появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого контролю значно скоротилися.

Громадський (суспільний) фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації тощо). Об'єкт контролю залежить від завдань, які перед ним стоять.

Аудит - це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Поява та розвиток аудиту в сучасних умовах господарювання зумовлена наступними чинниками: [38, с.56].

- значним скороченням масштабів неефективного відомчого контролю;

- появою підприємств нових форм власності, які не підпорядковуються вищестоящій організації, яка здійснює контроль за їхньою діяльністю;

- неможливістю загальнодержавними органами фінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всі суб'єкти господарювання, що і покладається на аудиторські фірми.

Залежно від джерел інформації й методики виконання контрольних дій фінансовий контроль поділяють на документальний і фактичний. Поділ за цією ознакою є певною мірою умовним, тому що в основу його розмежування покладено лише різні джерела даних, що використовуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для документального контролю є первинні документи, бухгалтерська, статистична звітність, нормативи та інша документація. Фактичний контроль ґрунтується на вивченні фактичних даних про об'єкт контролю за даними їх перевірки в натуральному вираженні. А тому він не може бути всеохоплюючим з огляду на безперервний характер фінансово-господарських операцій. [41, с. 35].

Залежно від цільової спрямованості контрольних дій виділяють тактичний і стратегічний контроль. Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на розв'язання стратегічних питань розвитку підприємства у майбутньому, тактичний вирішує поточні питання їхньої фінансової діяльності.

Залежно від місця здійснення фінансового контролю виділяють такі його види як контроль на місцях, коли суб'єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об'єкті, та дистанційний контроль при якому суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається за допомогою засобів зв'язку.

Фінансовий контроль поділяють також на внутрішній і зовнішній. Вони можуть носити характер ієрархічного контролю. Такий контроль можна розглядати на різних рівнях: [18, с. 13].

- між законодавчою владою і урядом;

- між центральною владою і бюджетними установами;

- між розпорядниками бюджетних коштів різних рівні;

-між управліннями та підпорядкованими їм підрозділами. Характерною ознакою ієрархічний контролю є підзвітність. Це означає, що нижчестоящі установи та підрозділи відповідають за результати діяльності на конкретному рівні, а вищестоящі - регулюють відповідну діяльність та контролюють її.

Зовнішній контроль -- контрольні заходи, які здійснюються ззовні та охоплюють усю систему державних органів, а тому можуть сприйматися як макрозаходи.

Внутрішній контроль -- оперативні заходи, що проводяться самою організацією. Організація самостійно проводить стратегічний аналіз напрямків власної фінансової діяльності та підготовки відповідних фінансових планів і бюджетів. Після складання і затвердження планів доходів і витрат основну увагу організації приділяють проблемам управління й оперативного фінансового контролю. [43, с. 36].

Внутрішній фінансовий контроль являє собою організований самим підприємством процес перевірки виконання і забезпечення реалізації управлінських рішень в сфері управління фінансами підприємства з метою досягнення стратегічних цілей і попередження кризових ситуацій, які можуть призвести до банкрутства та базується на наступних основних принципах: [43, с. 46].

1) спрямованість системи фінансового контролю на досягнення фінансової стратегії підприємства;

2) багатофункціональність фінансового контролю;

3) орієнтованість фінансового контролю на кількісні показники;

4) відповідність методів фінансового контролю специфіці методів фінансового аналізу і фінансового планування;

5) своєчасність, простота і гнучкість побудови системи фінансового контролю;

6) економічна ефективність впровадження фінансового контролю на підприємстві.

Управління фінансовим контролем на підприємстві дозволяє значно підвищити ефективність всього процесу управління його фінансовою діяльністю.

З урахуванням усього переліченого управління фінансовим контролем на підприємстві будується за наступними етапами. [33, с. 43].



Рис. 1.3 Етапи управління фінансовим контролем на підприємстві

1. Визначення об'єкту контролю. Це загальна вимога до побудови будь-яких видів контролю на підприємстві з позицій цільової його орієнтації. Об'єктом фінансового контролю є управлінські рішення по основним аспектам фінансової діяльності підприємств.

2. Визначення видів і сфери контрою. У відповідності з концепцією побудови системи контролю, він поділяється на слідуючі основні види: стратегічний контроль; поточний контроль; оперативний контроль. Кожному з цих перлічених видів контролю повинна відповідати його сфера і періодичність здійснення його функцій.

3. Формування системи пріоритетів показників, що контролюються. Вся система показників ранжирується по значимості. В процесі такого ранжування спочатку в систему пріоритетів першого рівня відбираються найбільш важливі показники даного виду контролю; потім формується система пріоритетів другого рівня, показники якого знаходяться у факторному зв'язку з показниками першого рівня; аналогічним чином формується система пріоритетів третього і наступних рівнів.

При формуванні системи пріоритетів слід враховувати, що вони можуть носити різний характер для окремих типів центрів відповідальності; для окремих напрямків фінансової діяльності підприємства; для різноманітних аспектів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Однак при цьому повинно бути забезпечене ієрархічне зведення всіх контролюючих показників по підприємству в цілому і по окремим напрямкам фінансової діяльності. [51, с. 61].

4. Розробка системи кількісних стандартів контролю. Після визначення і ранжування перелік фінансових показників, які контролюються, виникає необхідність встановлення кількісних стандартів по кожному з них. Такі стандарти можуть встановлюватись як в абсолютних, так і у відносних показниках. Крім того, такі кількісні стандарти можуть носити стабільний або рухомий характер. Стандартами виступають цільові стратегічні нормативи, показники поточних планів і бюджетів, система державних або розроблених підприємством норм і нормативів і т. ін.

5. Побудова системи моніторингу показників, які включаються у фінансовий контроль. Система моніторингу (“відслідковуючи система”) складає основу управління фінансовим контролем, саму активну частину його механізму.

Побудова системи моніторингу контрольованих фінансових показників охоплює наступні основні етапи: [39, с. 52].

а) Побудова системи інформативних звітних показників по кожному виду фінансового контролю засновується на даних фінансового і управлінського обліку. Ця система представляє собою так звану “первинну інформаційну базу спостереження”, необхідну для наступного розрахунку агрегованих по підприємству окремих аналітичних абсолютних і відносних фінансових показників, які характеризують результати фінансової діяльності підприємства.

б) Розробка системи узагальнюючих (аналітичних) показників, які відображають фактичні результати досягнення передбачених кількісних стандартів контролю, здійснюється в чіткій відповідності з системою фінансових показників. При цьому забезпечується повна співставність кількісного виразу встановлених стандартів і контрольованих аналітичних показників. В процесі розробки такої системи будуються алгоритми розрахунку окремих узагальнюючих (аналітичних) показників з використанням первинної інформаційної бази спостереження і методів фінансового аналізу.

в) Визначення структури і показників форм контрольних звітів (рапортів) виконавців призначене сформувати систему носіїв контрольної інформації. Для забезпечення ефективності управління фінансовим контролем така форма звіту повинна бути стандартизована і вміщувати слідуючу інформацію:

- фактично досягнуте значення контрольованого показника (у відповідності з передбаченим);

- розмір відхилення фактично досягнутого значення контрольованого показника від передбаченого;

- факторний розклад розміру відхилення. Алгоритм такого розкладу повинен бути визначений і доведений до кожного виконавця раніше;

- пояснення причин негативних відхилень по показнику в цілому і окремим його складовим.

Форма стандартного контрольного звіту (рапорту) виконавця диференціюється у відповідності із змістом доведеного йому бюджету (плану).

г) Визначення контрольних періодів по кожному виду фінансового контролю і кожній групі контрольованих показників. Конкретизація контрольного періоду по видам контролю і групам показників визначається “терміновістю реагування”, необхідною для ефективного управління фінансовою діяльністю на даному підприємстві. З урахуванням цього принципа виділяють:

- тижневий (декадний) контрольний звіт;

- місячний контрольний звіт;

- квартальний контрольний звіт.

д) Встановлення розмірів відхилень фактичних результатів контрольованих показників від встановлених стандартів здійснюється як в абсолютних, так і у відносних показниках. Так як кожний показник міститься в контрольних звітах виконавців, на даній стадії він агрегується в рамках підприємства в цілому. При цьому по відносним показникам всі відхилення поділяються на три групи:

- позитивне відхилення;

- негативне “допустиме” відхилення;

- негативне “критичне” відхилення.

е) Виявлення основних причин відхилень фактичних результатів контрольованих показників від встановлених стандартів проводиться по підприємству в цілому і по окремим “центрам відповідальності”. В процесі такого аналізу виділяються і розглядаються ті показники фінансового контролю, в яких спостерігаються “критичні” відхилення від цільових нормативів, завдань поточних планів і бюджетів. По кожному критичному відхиленню повинні бути виявлені причини, які їх визвали. В процесі здійснення такого аналізу в цілому по підприємству використовуються відповідні розділи контрольних звітів виконавців [39, с. 52-69].

Розроблена система моніторингу повинна корегуватись при зміні мети фінансового контролю і системи показників поточних планів і бюджетів

6. Формування системи алгоритмів дій з усунення відхилень є заключним етапом управління фінансовим контролем на підприємстві. Принципова система дій в цьому випадку заключається в трьох алгоритмах.

а) “Не вживати ніяких заходів”. Ця форма реагування передбачається в тих випадках, коли розмір негативних відхилень значно нижче передбаченого “критичного” критерію.

б) “Усунути відхилення”. Така система дій передбачає процедуру пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових або нормативних показників. При цьому резерви розглядаються в розрізі різноманітних аспектів фінансової діяльності і окремих фінансових операцій. В якості таких можливостей може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії (по принципу “відсікання лишнього”), використання системи фінансових резервів та інші.

в) “Змінити систему планових або нормативних показників”. Така система дій проводиться в тих випадках, коли можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку по результатам фінансового моніторингу вносяться пропозиції по корегуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обґрунтована пропозиція про припинення окремих виробничих, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій.

Управління фінансовим контролем дозволяє суттєво підвищити ефективність всього процесу управління його фінансовою діяльністю [35, с. 31].

Обидва види контролю доповнюють один одного і між ними існує тісний зв'язок. Лише у оптимальному поєднанні цих двох видів контролю можна добитися їх повної віддачі та ефективності.

1.3 Інструментарій управління фінансовим контролем

Управління -- складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Після того як встановлено цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи досягнення їх. Інакше кажучи, якщо при визначенні цілей потрібно відповісти на запитання "чого потрібно досягти?", то слідом за цим виникає запитання "як найбільш раціонально досягти мети?" Отже виникає потреба в застосуванні арсеналу засобів, що забезпечують досягнення цілей управління, тобто методів управління.

Методом називається захід або сукупність заходів у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного завдання.

Методи являють собою важливий елемент процесу управління. Наявність прогресивних методів управління та вміле використання їх є передумовою ефективності управління і господарських процесів.

Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена. Цим методи управління відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються в ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань. фінансовий контроль підприємство стандарт

Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття "методи управління" випливає із суті і змісту управління і належить до основних категорій теорії управління.

Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб одержати потрібний результат, можна лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які й забезпечують досягнення поставлених цілей.

Методом управління називається спосіб впливу на учасників управлінського процессу [114, с. 85].

Методи управління фінансовим контролем можна умовно розділити на: організаційні, педагогічні, соціально-психологічні, економічні.

Організаційні методи передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів, спрямованих на досягнення поставленої мети. Це інструктаж співробідників щодо строків проведення, об'єктів та суб'єктів фінансового контролю , різні розпорядчі акти.

Метод інструктування полягає в ознайомленні з умовами проведення фінансового контролю, в роз'ясненні змісту роботи і можливих труднощів, у попередженні характерних помилок, у роз'ясненні рівня відповідальності за доручену справу, передбачає рекомендації і поради щодо організації роботи. Інструктування може мати наочну форму (керівник відділу сам проводить роз'яснення) чи існувати у формі спеціально розробленої документації (наприклад, інструкція про порядок проведення ревізії, аудиту, тощо. [36, с. 163].

Регламентування виявляється в штатному розкладі працівників для даного підприємства або окремо виданим нормативним документом.

Метод нормування чітко визначає нормативи фінансових витрат на проведення фінансового контролю, витрат часу, чисельності персоналу та ін.

Розпорядчі акти (наприклад закон «Про фінансовий контроль в Україні» та інші закони, положення та нормативи) передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів, що є обов'язковими для даного підприємства. Вони можуть бути одноосібними (наказ керівника підприємства) та затверджені на державному рівні

До педагогічних методів управління фінансовим контролем відносять проведення нарадчих зборів, семінарів, диспутів, і ін. [36, с. 180].

Соціально-психологічні методи - це методи формування суспільної свідомості, морального стимулювання (заохочення і покарання), методи впливу на працівників на основі використання традицій створення нормального психологічного клімату в колективі тощо, а також методи соціологічних досліджень (анкетування, інтерв'ю, тестування, використання різноманітних соціометричних методик і ін), які дозволяють визначити сформованість громадської думки, розподіл симпатій в колективі, рівень задоволення роботою. Наприклад, щоб скасувати командно-адміністративну ідеологію щодо фінансового контролю, потрібно розповсюдити серед керівників та їхніх підлеглих думку, ідею про те, що фінансовий контроль - це не тільки ревізія чи перевірка як така, але і як захід для визначення ефективності функціонування фінансових та матеріальних ресурсів [2, с.255]. І, можливо, тоді керівники самі будуть докладати всіх зусиль для здійснення внутрігосподарського фінансового контролю, що в свою чергу, буде позитивно впливати на результативність фінансового контролю комплексу чи галузі. Разом з тим, варто прийняти до уваги той факт, що кількість фінансових порушень не зменшується також через відсутність жорсткої адміністративної відповідальності за бюджетні правопорушення та не відшкодування спричинених збитків, неможливість притягти винних осіб до кримінальної відповідальності, або робиться це вибірковим методом. [36, с. 192].

Економічні методи управління -- це методи матеріального стимулювання (преміювання, підвищення зарплати за результатами атестації),економічного планування, бюджетного управління і ін.

Вибір методів управління залежить від змісту і сили вияву мотивів. Реально впливати на поведінку людини можна лише доти, доки актуалізована в мотиві потреба не буде задоволена. Це означає, що тривале використання одного і того ж методу управління, нехай навіть ефективного спочатку, призводить до того, що керований об'єкт адаптується до нього, втрачає потрібну реакцію на керуючу дію. Тому використання методів управління, особливо управління фінансовим контролем не може бути шаблонним. Воно передбачає постійний пошук найкращого способу впливу на об'єкт управління, який дав би змогу досягати бажаних результатів своєчасно і найменшими зусиллями.

Рис. 1.3 Методи управління фінансовим контролем

Методи управління фінансовим контролем використовуються не ізольовано, а в поєднанні один з одним. Тому управлінська діяльність постає як результуюча різноспрямованих методів і засобів їх реалізації. Водночас кожна група методів має специфічні особливості, власні форми вияву і межі застосування. [53, с. 102].

1.4 Проблеми управліня фінансовим контролем, що виникають на макрорівні та зарубіжний досвід

Для того, щоб проводити ефективне управління фінансовим контролем, потрібно насамперед мати чітку достовірну інформацію, яка б відображала дійсний стан речей на підприємстві.

Проте більість дій фінансових контролерів зумовлена нормативними документами державного рівня, які не є досконалими та зумовлюють достатньо спірних питань.

Важливо, що процедури такого контролю (як внутрішньогосподарського, так і внутрішньогалузевого) повинні знайти визначення у розробці стандартів не тільки чисто фінансового державного, але й фінансово-господарського контролю, який не повинен бути поза увагою державного контролю. Одним із недоліків діяльності контрольних органів у нашій державі є також і те, що їх формування не є науково обґрунтованим, що призводить у практиці до дублювання і паралелізму під час проведення ревізій і перевірок.

Так, тепер функціонує близько 17-ти контролюючих органів. Зупинимося на деяких їх контролюючих напрямах. Так, Міністерство фінансів і його органи на місцях здійснюють контроль на стадії як формування, так і виконання бюджету. Контроль за правильністю нарахування і сплатою податків здійснює майже паралельно Рахункова палата, державна контрольно-ревізійна і податкова служби, казначейство, розпорядники всіх бюджетних коштів. Таке дублювання, по суті, допускається різними контролюючими органами, у той час як об'єднані комплексні ревізії з участю зацікавлених контрольних органів майже не здійснюються.

На сучасному етапі ринкової економіки і діючої системи господарювання проведення ревізій державною контрольно-ревізійною службою є одним із важливих способів фінансово-господарського контролю, який є визначною галуззю всієї його системи [6]. Це пояснюється недостатньою свідомістю окремих членів суспільства, наявністю тіньової економіки, недоліками практики роботи підприємств і підприємців щодо збереження коштів і матеріальних цінностей, порушеннями порядку підбору посадових і матеріально відповідальних осіб, що працюють у сфері економіки на підприємствах галузей народного господарства. При цьому посилення державного контролю обґрунтовується тим, що ще багато є зловживань, які приховуються у тіньовій економіці.

При цьому в системі фінансового контролю велике значення має ревізія фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, яка здійснюється з застосуванням способів фактичного і документального контролю.

Застосовуючи методи фактичного і документального контролю, ревізори контрольно-ревізійної служби виявляють факти марнотратства і зловживань у фінансово-бюджетній сфері, економіці, зосереджують увагу на профілактичних заходах з усунення недоліків відшкодування завданих збитків.

Розглядаючи питання удосконалення контролю як державною контрольно-ревізійною службою, так і іншими недержавними органами, необхідно відмітити обґрунтованість введення і затвердження Головним контрольно-ревізійним управлінням України від 09.08. 2002 № 168 стандартів фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна [6, 13]. У зв'язку з цим розроблені як загальні контрольні заходи і процедури їх виявлення, так і контрольні заходи в умовах електронного збереження і обробки інформації, що підлягає дослідженню під час ревізій і перевірок суб'єктів господарювання.

У зв'язку з цим обґрунтовано, що під час ревізій і перевірок суб'єктів господарювання, які використовують систему електронного збереження і обробки інформації, її документування, ця електронна інформація повинна переноситися на паперові носії та належним чином завірятися власним підписом службової особи керівником і іншими відповідальними особами суб'єкта господарювання. У зазначених стандартах фінансового контролю визначені процедури оцінки внутрішнього фінансового контролю, що є обов'язковим питанням, яке досліджується під час проведення контрольних заходів суб'єктами державного фінансового контролю в межах наданих повноважень.

Розглядаючи важливість цих проблем, пов'язаних з удосконаленням контролю необхідно зазначити, що поза увагою залишились як система внутрішньогосподарського контролю безпосередньо на підприємствах галузей народного господарства, так і система внутрішнього контролю об'єктів, що належать до тієї або іншої системи [4, 7, 8].

Особливе значення для управління фінансовим контролем має посилення та удосконалення форм контролю за ефективністю і цільовим використанням наявних фінансових ресурсів на підприємствах. Дослідження матеріалів ревізії та перевірок, проведених органами державної контрольно-ревізійної служби показує, що недостатньо на підприємствах вживаються заходи щодо усунення причин порушень чинного законодавства, допускаються факти незаконного і недоцільного використання бюджетних коштів.

Значні порушення виникають через незабезпеченість збереження власності внаслідок понаднормових запасів товарно-матеріальних цінностей. Для управління фінансовим контролем важливе значення має така облікова документація як фактографічна інформація. Це пояснюється ще і тим, що на підприємствах різні методи зловживань у фінансово-господарській діяльності у спотвореному вигляді відображення в обліковій документації.

У системі заходів щодо виявлення зловживань і крадіжок на підприємствах, поряд з іншими, важливе значення мають методи документального контролю, які включають процедури ревізії господарських операцій і процесів та інвентаризації цінностей і коштів [3, 11, 12]. Ці методи потребують спеціальних знань у галузі документального забезпечення операцій та вивчення процедур контролю як облікової, так і не облікової інформації.

Тому під час ревізій у фінансово-господарській діяльності підприємств потрібно застосовувати методи розслідування зловживань документального забезпечення (документального оформлення фінансово-господарських операцій і процесів). Це пояснюється тим, що якість бухгалтерського обліку, його достовірність майже повністю залежать від правильного оформлення первинної документації, повного і правильного відображення в ній господарських процесів. Неточне або неповне відображення фінансово-господарських операцій або їх спотворення в документах призводить до того, що дані бухгалтерського обліку не відображають справжнього або реального становища в фінансово-господарській діяльності підприємства (підприємця).

У зв'язку зі складністю облікової документації, важливістю процедур її перевірки та необхідністю виявлення спотворень і приховувань зловживань та крадіжок розглянемо систему прийомів і способів її документальної перевірки.

Застосування способів і прийомів контролю облікової документації багато в чому залежить від характеру зловживань. Так, дослідження діючої практики контролю облікової документації показує, що окремі зловживання приховувались у поточній діяльності підприємств шляхом списання цінностей (сировини, матеріалів) на виробництво у більшій кількості, ніж їх оприбутковано [10,12]. Ці факти в ряді випадків приховувались у кінці місяця шляхом збалансування операцій, пов'язаних із надходженням і використанням цінностей.

У таких випадках потрібно застосовувати хронологічний (поопераційний) контроль руху однорідних операцій або цінностей. Такий спосіб контролю полягає в співставленні обліку про рух цінностей підприємства або його підрозділів за датами завершення операцій. Ревізор може порівняти документальні дані обліку руху цінностей за більш короткий (ніж обліковий) період, тобто за днями і навіть за окремими операціями. Така перевірка дозволяє встановити, в межах якого відрізка часу здійснено рух цінностей, які не відповідають документам про їх надходження та використання.

Для розкриття різних зловживань, які в практиці інколи приховуються шляхом складання фіктивних документів (або актів), здійснення приписок у документах не відвантажених цінностей або їх неповного оприбуткування, використовують методи зустрічної перевірки документів. Суть її полягає в тому, що під час контролю або порівнюють їх перші примірники з копіями, що знаходяться у тих, що перевіряються, чи інших підприємствах, або зіставляють показники і реквізити декількох документів, які мають відношення до однієї і тієї ж операції, що відображена у відповідних документах. У практиці в більшості випадків зіставляють товарно-транспортні накладні постачальників із прибутковими накладними та розрахунково-платіжними документами, якими оформлена оплата цих цінностей постачальниками.

Для виявлення приховування зловживань можна також застосовувати способи зіставлення документів, у яких відображається перша початкова операція, зі змістом документів, у яких відображають здійснення інших операцій, обумовлених першою. Сутність цього способу полягає в тому, що, перевіряючи конкретну сукупність операцій, можна логічно з'ясувати або знайти інші обов'язкові операції, які випливають із даної операції - чи повинні бути здійснені за операціями, що перевіряються.

Для виявлення фактів зловживань шляхом спотворення господарських операцій у бухгалтерському обліку доцільно під час ревізії застосувати прийоми порівняння операцій, що відображено в облікових реєстрах із записами оперативного обліку.

Важливим способом є перевірка об'єктивної можливості здійснення операції, які відображено у документах [10, 12]. Різновидом даного способу контролю є дослідження операцій підприємств відносно реальної можливості виготовити з наявної кількості сировини ту кількість готової продукції, яка значиться за документами. Доповненням такого методу контролю є застосування способів порівняння.

Для цього перевіряють операції з виготовлення і реалізації продукції, встановлюють відповідність асортименту одержаної сировини калькуляційному переліку, необхідному для виробництва даної продукції, що передбачено калькуляцією. Це дозволяє встановити факти, коли та або інша сировина на об'єкти виробництва не надходила або надходила в меншій кількості, ніж потрібно згідно з калькуляційними розрахунками.

Усе це потребує комплексного дослідження облікової інформації під час проведення ревізій і перевірок підприємств, що має важливе значення на сучасному етапі розвитку економіки.

Аналізуючи основні положення Міжнародних стандартів фінансової звітності на предмет можливості використання інформації для цілей управління компанією є видимим виразний зв'язок з міжнародною практикою управління фінансовим контролем. Зокрема, це стосується методів обліку витрат і системи бюджетного управління. У міжнародній практиці існують декілька методів обліку витрат:

метод поглинання (absorption costing);

метод обліку змінних витрат (variable costing);

метод обліку прямих витрат (direct costing);

облік маржінальних витрат (marginal costing);

облік витрат по функціях (activity based costing) і ін.

Вибір методу обліку витрат, а також їх класифікація залежать від того, яке управлінське завдання необхідно вирішити. Аналізуючи міжнародну практику в управлінському обліку, можна виділити наступні основні завдання:

Розрахунок собівартості виробленої продукції і визначення розміру отриманого прибутку.

Ухвалення управлінського рішення і планування.

Контроль і регулювання виробничої діяльності центрів відповідальності.

Відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності 2 "Запаси" витрати підрозділяються на прямі і непрямі, постійні і змінні. Таке угрупування витрат широко використовуються в управлынны фынансовим контролем для розрахунку собівартості виробленої продукції і визначення розміру отриманого прибутку. Так, наприклад, ділення витрат на змінні і постійні складає основу системи калькуляції для цілей управління -- метод обліку прямих витрат (direct costing). Крім того, відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності 2 "Запаси" до даної категорії відносяться наступні групи оборотних активів:

сировина і матеріали, призначені для використання у виробничому процесі або при наданні послуг;

товари, що куплені і зберігаються для перепродажу;

готова або незавершена продукція, випущена компанією і призначена для подальшого використання у виробничому процесі.

При аналізі "Готової продукції" слід звернути увагу, що її вартість і величина незавершеного виробництва включають сировину, матеріали, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати і відповідні непрямі виробничі витрати, розраховані виходячи з нормального навантаження виробничих потужностей.

Міжнародні стандарти фінансової звітності 2 регламентує також і традиційний для українського бухгалтерського обліку метод повної собівартості (absorption costing). Згідно ж п. 11 Міжнародних стандартів фінансової звітності 2 "Запаси" змінні непрямі виробничі витрати включаються в собівартість продукції пропорційно фактичному об'єму виробленої продукції, а постійні непрямі виробничі витрати включаються в собівартість продукції пропорційно прогнозному обсягу виробництва продукції при роботі в нормальних умовах.

Дане положення також робить істотний вплив на собівартість одиниці продукції, і виробничим підприємствам слід віддати перевагу Міжнародним стандартам фінансової звітності. Фондомістким підприємствам Основні засоби в звітності по міжнародних стандартах відбиваються за справедливою вартістю, визначеною за результатами їх оцінки незалежним оцінювачем і скоректованою з врахуванням подальшого вступу, вибуття і амортизації.

Відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності 16 "Основних засобів" частота переоцінки основних засобів залежить від змін в їх справедливій вартості. Для основних засобів з незначними змінами справедливій вартості переоцінка повинна проводитися кожні три -- п'ять років. Якщо виробляється переоцінка окремого об'єкту, то переоцінці підлягає і весь клас основних засобів, до якого відноситься даний актив.