Фінансовий ринок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Типи валютних ринків

2. Види і характеристика валютних операцій

3. Аналіз світового ринку валюти

4. Валютна система України

Висновок

Література



ВСТУП

Перехід до ринкової економіки в Україні є необхідною умовою її інтеграції в світове господарство. В нашій країні є всі необхідні умови для розвитку ефективного економічного співробітництва із зарубіжними країнами. Найважливішою передумовою цього процесу є формування механізму інтеграції на мікро- та макрорівнях, в тому числі його валютно-кредитного елементу.

Актуальність даної теми обумовили значні проблеми, які на сьогодні притаманні валютно-розрахунковому механізму комерційних банків України.

Зокрема в даній роботі розглядаються проблеми існування “чорного” ринку валюти в Україні, невизначеність ситуації в сфері курсоутворення, недосконалість валютної законодавчої бази та проблема капіталізації українських комерційних банків.

Розвиток та стабілізація валютної системи значною мірою визначають успішний хід ринкових перетворень в Україні. Діяльність банків глибоко проникає в усі сфери економіки і активно впливає на соціальні процеси в державі.

Побудова структурної системи економічної стабільності є тривалим процесом і передбачає утворення нових та вдосконалення вже існуючих структур державних органів влади, до функцій яких входить забезпечення економічної стабільності і нейтралізації реальної або можливої загрози національній економіці. Світовий досвід свідчить, що внутрішній валютних ринок успішно розвивається, як правило, за активної участі і при ефективному контролі з боку уповноважених органів регулювання валютних операцій.

Метою даної роботи є вивчення і аналіз діяльності валютної системи України в сфері здійснення валютних операцій та міжнародних розрахунків, а також обґрунтування на цій основі окремих висновків і пропозицій по вдосконаленню діючої практики валютно-розрахункового механізму комерційних банків України.

Розглядаються тенденції розвитку валютного ринку в Україні та їх вплив на діяльність банку; операції комерційних банків з іноземними валютами, здійсненням яких вони займаються на сьогоднішній день. Увага приділяється дослідженню методів регулювання банківської діяльності у сфері валютних операцій.

Приділено увагу механізму здійснення міжнародних розрахункових операцій як передумови для вдосконалення кореспондентських відносин між банками різних країн, проблеми здійснення цих розрахунків.



1. Типи валютних ринків

Валютні ринки -- це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Вони обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних або фізичних осіб різних країн.

Необхідною умовою розрахунків у сфері зовнішньої торгівлі при наданні послуг, кредитів, інвестицій тощо є обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі чи продажу іноземної валюти платником чи одержувачем.

Функціями валютних ринків є:

забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних курсів;

отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют;

регулювання економіки.

Операції з обміну валют відомі з давніх часів. Однак валютні ринки в сучасному розумінні сформувалися у XIX ст. Цьому сприяли такі передумови:

розвиток міжнародних економічних зв'язків;

розвиток світової валютної системи, поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;

розвиток банківських систем та кореспондентських зв'язків між банками різних країн;

удосконалення засобів зв'язку та інформації -- модемний, мережевий зв'язок, телеграф, телефон, телекс, Internet.

Структурно валютні ринки являють собою сукупність транснаціональних банків, брокерських фірм, корпорацій. Більшість валютних операцій здійснюється через банки, які виконують на договірній основі доручення іноземних банків-кореспондентів. Це дає змогу здійснювати валютні операції безготівковим шляхом. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими, девізними або валютними.

Розрізняються світові, регіональні, національні (місцеві) валютні ринки залежно від обсягу, характеру валютних операцій та кількості валют, які використовуються.

Світові валютні ринки зосереджені у світових фінансових центрах -- у Західній Європі, США, на Далекому та Близькому Сході, в Південно-Східній Азії. Найбільшими є валютні ринки в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо. На світових валютних ринках банки ` проводять операції з ключовими валютами, які широко використовуються у світовому платіжному обігу.

Структура валютних ринків.

Валютний ринок має свою структуру. Він включає національні ринки, міжнародні ринки і світовий ринок.

Національні валютні ринки функціонують у більшості країн світу. Вони обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством.

Міжнародні валютні ринки сформувалися в тих країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції. Такі ринки в основному регулюються міждержавними угодами, традиціями та домовленістю учасників цих ринків.

Світовий валютний ринок поєднує окремі міжнародні ринки і працює практично цілодобово. З початку доби відкриваються азіатські ринки (в містах Токіо, Гонконг, Сінгапур тощо), а після їх закриття працюють європейські ринки (в містах Париж, Лондон тощо), а під кінець дня -- ринки американського континенту. Завдяки цьому будь-який суб'єкт валютного ринку може будь-коли, зв'язавшись з центром, здійснити операції з купівлі-продажу валюти.

За характером операцій валютний ринок поділяється на ринок конверсійних операцій (перетворення або заміна на еквівалентній основі рівновеликих цінностей шляхом їх обміну) та ринок депозитно-кредитних операцій, на якому купівля валюти здійснюється шляхом її залучення на депозитні вклади на узгоджені строки та наступний продаж у формі надання кредитів на різні строки.

За видами конвертованості операцій валютний ринок включає:

а) ринок касових операцій, на якому купівля-продаж валюти відбувається в умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання;

б) ринок ф'ючерсних операцій, де торгівля відбувається за угодою, що передбачає оплату валюти через певний час після укладання угоди за ціною, наперед визначеною в контракті. Метою торгівлі на цьому ринку є отримання різниці в курсі валют з моменту укладання угоди до моменту її оплати;

в) ринок опціонів -- це торгівля, що здійснюється з відстрочкою поставки валюти на термін, який перевищує два робочих дні за біржовою угодою чи контрактом з наданням права (але не зобов'язання) купувати або продавати валюту на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладення угоди або на час придбання валюти. Перший продавець опціону несе безумовне та невідкладне зобов'язання щодо виконання умов опціонного контракту. Кожен покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання валюти. Претензії щодо неналежного виконання чи невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися лише емітенту.

За територіями розміщення світові валютні ринки поділяються на європейські, азіатські, північноамериканські тощо. За характером оплати валютний ринок поділяється на ринок безготівкових валютних операцій і ринок готівкових валютних операцій.

Валютний ринок має виконувати покладені на нього функції. Основні з них такі:

а) забезпечення умов для проведення валютної політики держави та створення для цього відповідних механізмів;

б) суб'єктам валютних відносин мають бути створені належні умови для своєчасного проведення розрахунків. Це сприяє розвитку зовнішньої торгівлі;

в) діяльність всіх учасників валютних відносин має бути прибутковою;

г) формування і балансування попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

д) страхування валютних ризиків;

е) диверсифікація валютних резервів (розширення номенклатури валютних коштів, які використовуються, як резерв).

Валютний ринок виконує свої функцій за допомогою властивих йому валютних операцій. Під валютними операціями розуміється процес переміщення валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Операції валютного ринку класифікуються за такими трьома ознаками.

1. За терміном здійснення платежів з купівлі-продажу валюти валютний ринок включає касові операції, або операції з негайною оплатою, та строкові операції, тобто операції з відстрочкою оплати на термін, що перевищує два робочих дні.

2. За механізмом проведення валютні операції включають:

а) операції спот -- це валютні угоди на короткотермінову (до 48 год.) доставку валюти із негайною оплатою. Угода укладається за поточними цінами (курсами) на день її підписання, а обмін валюти -- наступного дня після підписання угоди;

б) операції своп -- це купівля іноземної валюти з негайною оплатою національною валютою і з умовою подальшого зворотного викупу;.

в) форвардні операції -- це різновид строкових операцій, що полягає у купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступним передаванням її в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту. Вони здійснюються здебільшого на позабіржовому міжбанківському ринку;

г) ф'ючерсні операції -- це також різновид строкових операцій, в яких два контрагенти зобов'язуються купити або продати певну суму валюти у певний час за курсом, встановленим в момент укладання угоди. Ці угоди здійснюються на біржах і під їх контролем;

д) опціонні операції, як різновид строкових операцій, за якими складається особлива угода, що надає одному з контрагентів ринку право купити чи продати певну суму валюти в установлений строк і за узгодженим сторонами курсом. Угодою передбачається можливість відмови покупцем, але обов'язком продавця;

е) валютний арбітраж являє собою купівлю-продаж іноземних валют з наступною зворотною угодою для отримання різниці валютних курсів в часі або за рахунок різниці в курсах різних валют та різних ринків.

Класифікація операцій за формою їх проведення включає готівкові і безготівкові операції. Класифікація за масштабами операцій виділяє оптові операції, які здійснюються між банками, та роздрібні, які відбуваються між банком та його клієнтами.

За цільовим призначенням операції валютного ринку можуть здійснюватися з метою отримання валютних коштів для проведення міжнародних розрахунків, з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування) та спекулятивні операції (операції з метою отримання прибутку).

2. Види і характеристика валютних операцій

валютний ринок система операція

Валютні угоди - це операції з обміну цінних паперів в одній валюті на цінні папери в іншій валюті за договірним курсом на певну дату.

Операції здійснюються з метою обслуговування експорту й імпорту товарів і послуг. Часто до таких операцій вдаються для отримання прибутків від розміщення коштів за кордоном на короткий час під вищий, ніж на місцевому ринку, процент, а також для вилучення прибутку з різниці курсів валют на різних ринках, тобто із спекулятивною метою. Використовуються вони і при купівлі-продажу іноземних та міжнародних цінних паперів. Однак умовою цього є оборотність валют не тільки по поточних, а й фінансових операціях.

Валютні операції поділяються на такі види:

* касові або готівкові (операції "спот"), при яких покупець отримує від продавця іноземну валюту (платіжні документи в іноземній валюті) одразу ж після платежу у національній валюті;

* строкові (форвардні операції), при яких відбувається купівля-продаж іноземної валюти на заздалегідь узгоджений термін з передачею її до закінчення цього терміну за курсом, що зафіксований у момент укладання угоди;

* операції "своп", які об'єднують дві операції - готівкову і строкову,

* арбітражні, при яких учасники операції використовують відмінності у валютних курсах на різних валютних ринках з метою отримання прибутку.

Найбільш поширеною формою валютних операцій є операції з негайною поставкою валюти (реальні, касові, "спот"). Це приблизно 60% усіх операцій з іноземною валютою. Характерною рисою таких операцій є те, що купівля-продаж валюти здійснюється банками-контрагентами на умовах її поставки у наступний робочий день, не рахуючи дня укладання угоди. Це дозволяє перевести кошти в будь-яку країну і здійснити оформлення угоди. У ряді країн можна за домовленістю здійснювати розрахунки в той же або в наступний день, однак розрахунки будуть проводитися за особливим курсом. Валюта перераховується, як правило, по телеграфу. Якщо переказ валюти відбувся несвоєчасно, то винна сторона платить проценти за прострочення. Касові валютні операції насамперед застосовуються для своєчасного отримання іноземної валюти, необхідної для здійснення зовнішньоторговельних операцій.

Завдяки готівковим операціям з іноземною валютою банки постійно підтримують мінімально необхідні робочі залишки на спеціальних рахунках в іноземних банках, своєчасно позбуваються надлишків одних валют і покривають потребу в інших валютах. Завдяки цим операціям банки регулюють свою робочу позицію таким чином, щоб на їх рахунках не створювалися непокриті залишки.

З переходом до плаваючих валютних курсів посилився спекулятивний елемент касової торгівлі валютою. Існують різні способи вилучення додаткової вигоди з курсових коливань на валютному ринку, наприклад, використання тимчасового розриву між надходженням валюти і її реалізацією. Широкого поширення набула практика дострокового платежу або, навпаки, максимального його зволікання зі сплатою залежно від очікуваної динаміки процентних ставок ('валютних курсів. Імпортер прагне сплатити рахунок максимально швидко, якщо очікується ревальвація встановленої валюти платежу (при фіксованих валютних курсах) або динаміка плаваючого курсу даної валюти підвищується. При зворотних тенденціях розвитку курсу валюти платежу оплата буде максимально зволікатися. В обох варіантах імпортер прагне отримати курсовий прибуток, а експортер буде відразу ж обмінювати отриману іноземну валюту на національну, якщо курс його валюти підвищується щодо курсу іноземної валюти. У протилежному випадку він зачекає з обміном з метою отримання курсового прибутку за рахунок дещо пізнішої реалізації валюти.

Інша можливість використання курсових коливань пов'язана із зміною позицій на валютних рахунках у національних (валютні рахунки) або закордонних (інвалютні рахунки) банках. Операція "спот" може бути як двостороння, так і багатостороння. При двосторонній торгівлі обмінюються національні валюти сторін, які беруть участь в операції.

Широкого поширення, як готівкова операція, набув арбітраж. Валютний арбітраж - це одночасно купівля і продаж однієї валюти з метою вилучення спекулятивного прибутку, у зв'язку з діючою на момент укладання угоди різницею в курсах валют. Операції бувають простими (з участю двох банків і двох валют) і складними (з участю більшої кількості банків і грошових одиниць). Останні проводяться на основі використання крос-курсів.

Широка мережа банків і банківських відділень, що знаходяться в усьому світі, а також оснащеність банків сучасними засобами зв'язку забезпечують вирівнювання курсів валют. Тому тільки наявність великих валютних ресурсів, що мають у своєму розпорядженні банки, дозволяє їм вигідно займатися валютним арбітражем. Крім цього, важливою запорукою успіху цих операцій є швидкість їх здійснення. Валютні курси на ринку можуть змінитися в лічені хвилини; це не дає інколи можливості завершити розпочату операцію з прибутком. У міжнародній торгівлі валютою склалися певні норми і правила, що не встановлені у законодавчому або договірному порядку, але яких майже завжди додержуються при здійсненні операцій. Нарівні з правилами перерахування встановленої суми, затвердженої касовою угодою не пізніше двох днів після її укладання, великого значення набули традиційні правила, яких необхідно дотримуватися у щоденній практиці.

3. Аналіз світового ринку валюти

Міжнародні валютні ринки обслуговують рух міжнародних потоків, через міжнародний обмін товарами, послугами, рухом капіталів. В результаті тривалої конкуренції сформувались світові центри, де зосередились найбільші біржі та банки, спеціалізовані кредитно-фінансові установи. Міжнародні валютні ринки розміщені у найбільших фінансових центрах світу - у Західній Європі, США, Близькому та Далекому Сході, в країнах Південно-Східної Азії. Найбільшими є валютні ринки в Лондоні, Цюриху, Нью-Йорку, Парижі, Токіо, Сінгапурі. На цих валютних ринках проводять операції з ключовими валютами, що широко використовуються у світовому платіжному обороті. До таких ключових валют відносять американський долар, англійський фунт стерлінгів, євро та японську ієну. Розглянемо графік динаміки основних валют у 2009 році (додаток А).

Як і прогнозувалося, стан світової економіки погіршився на початку 2009 року у зв'язку із світовою фінансовою кризою. Також на динаміку валютного курсу вплинув ріст безробіття. Для більше детального аналізу розглянемо попарно динаміку курсів ключових валют

Уряду США дорогий долар вигідний лише на тих умовах, коли вони друкуються у космічній кількості, щоб стимулювати займовими грошами власну економіку. А коли наступить час повертати борги, то вигідніше мати більш дешеву валюту, що ми і бачимо на початку року. Щодо загальної динаміки курсу долара, можна сказати наступне. Як і було прогнозовано, курс долара у 2009 році коливався - знижався та зростав, проте ніякої його девальвації не було, тому що США ні за яких умов не відмовилося би від долара. За його курсом стоїть довга історія фінансової стабільності і саме це дозволяє йому залишатися світовою резервною валютою. Крім того, державний борг, за світовими мірками, не такий вже нереальний.

Проте, на початку 2009 року, інвестори почали відзивати свої капітали в надії на іх збереження, що призвело до падіння долару, яке ми бачимо на рисунку 2.1. Така тенденція простежується до початку березня, а далі долар починає рости в ціні. Причиною цьому стали політичні дестабілізуючі фактори на міжбанківському ринку. Щодо відображення коливання курсу долара на українському валютному ринку, то його коливання за півроку (період липень-грудень 2009 року) на 58% призвели до парадоксу серед українців. Тобто, навесні всі продали долар по 4,55 грн, а восени почали скуповувати валюту вже по 7,2 грн. Така валютна «гойдалка» підірвала довіру українців до національної валюти

У березні долар досяг нових трирічних максимумів проти кошика валют. За словами аналітиків, позитивна динаміка піднялася на гребені нових страхів щодо стану світової економіки, які змушували інвесторів кидати все, і скуповувати американські активи, навіть незважаючи на те, що американський уряд вже відкрито оголошував про свою стурбованість дефіцитом бюджету. За словами Бена Бернанке, світові кредитори можуть відмовитися від інвестицій в економіку США, якщо уряд не зможе взяти під контроль дефіцит бюджету. 'У нормальних умовах зростаючий дефіцит працює проти валюти', - зазначив Ганс Редекер з BNP Paribas [26]. 'Проте зараз йде процес відмови від позикових коштів з боку фінансових інститутів, які намагаються очистити свої баланси. Це і спричиняє за собою природний попит на долари '. Аналітики вважають, що основна частина процесу в контексті субстандартної іпотеки та інших структурних продуктів вже завершилася, на валютному ринку ця тема, як і раніше залишається одним з ключових каталізаторів рухів. Крім того, після колапсу Lehman Brothers почався масовий вихід з спекулятивних позицій, який призвів до утворення доларового дефіциту. Американська валюта буде користуватися підтримкою незважаючи ні на які негативні дані, поки не зміниться ситуація навколо.

До того ж, варто зауважити, що наприкінці року долар почав падати разом із стрімким ростом цін на нафту. Пояснення цьому можна дати тим, що для забезпечення внутрішніх потреб США у нафті, Сполученим Штатам було вигідніше знизити долар у ціні, щоб розплатитися по ціні 128 доларів за барель. Закриття 13 жовтня 2009 сесії на торгах у Нью-Йорку ознаменувалося падінням долара до позначки серпня 2008 року. Курс американської валюти ослабів до 1, 4887 долара за євро. Протягом дня на біржі була зафіксована відмітка 1,4890 доларів за євро. Також 14 жовтня курс євро зменшився на 0,6% по відношенню до ієни через зниження японських фондових індексів і цін виробників, що збільшили попит на валюту Японії через її відносну безпеку За день до цього, 13 жовтня, євро і долар зросли по відношенню до ієни за рахунок відновлення глобальної економіки від рецесії. Відновлення з рецесії автоматично означає зниження попиту на низькодохідні малоризиковий операції. (На біржах відображаються коливання курсів валют, що залежать від ступеня довіри і недовіри.) Щодо аналізу динаміки євро у 2009 році, то майже на протязі всього року євро щодо долару дешевшав і лише після вересня почав рости у ціні. Позиція європейських владних структур щодо виходу з кризи в частині витрачених фінансів, досить ясно прозвучала на зустрічі міністрів фінансів G20, що підкосили безтурботне сходження європейської валюти. Грошей витрачено достатньо, а, значить, на швидкі чергові вливання розраховувати економіці не доводиться, що у свою чергу знову викликало побоювання інвесторів з приводу долі євро Консервативна політика фінансової влади Європи, що проводиться не тільки регулятором, але і правлячими урядовими структурами знову зробила негативний вплив на позиції єдиної валюти регіону. Більшість представників єврозони прийшли до єдиної думки про те, що грошей, витрачених на боротьбу з кризою цілком достатньо, а подальше збільшення фінансування економічних структур, що терплять фіаско, лише додасть проблем основним фінансовим документом країни - бюджетам. Природно, роздувати бюджет жодна з країн не має наміру. Агресивна політика США в даному напрямку абсолютно не співвідноситися з обережністю європейського регіону. Хто опиниться правий в кінцевому результаті, і хто швидше вибереться з кризової ями, з найбільшою часткою ймовірності, можна було спостерігати восени. (Саме на осінь зорієнтував економічне співтовариство глава ФРС Бен Бернанке.) А тоді, відкрито заявлене небажання вливати в економіку ресурси відправило євро в легкий нокдаун.

Вперше за 5 останніх сесій європейська валюта перейшла в червону зону. Причому не тільки по відношенню до долара, але і до ще 9 з 16 найбільш активно торгованих валют світу.

«Очікування подальшого пом'якшення кредитно-грошової політики і небажання збільшити держвитрати негативно позначаться на курсі євро, - відзначив валютний аналітик і економіст Credit Suisse Group у Токіо Сатору Огасавара. - Подібні політичні рішення означають зниження для євро» [28].

Втрата євро своїх позицій підживлювалася і очікуваним черговим засіданням європейського регулятора. Ринок знову чекає від ЄЦБ зниження ставки, яка на даний момент складає 1,5 %. Очікування, відзначимо, досить сумнівні (оскільки не варто сподіватися на несподівану агресію в одній із найбільш консервативних організацій). Проте зростання євро вони навряд чи посприяють.

Просліджується цікава тенденція у динаміці євро. Якщо навесні курс долара виріс до $ 1,25 за євро, то протягом вересня відзначена протилежна динаміка: євро зміцнився до долара до $ 1,42 за євро. Чому ж валюта єврозони набирає силу?

Фундаментально нічого не змінилося: інвестори як і раніше згортають carry-trade, ліквідність все так само не поступає на кредитні ринки, проте євро в останні два тижні почав зміцнюватися. Все дуже просто. Надлишок ліквідності по долару, сформований вливаннями ФРС США, і дефіцит по інших валют природним чином приводять до продажів доларів. На даний момент доларова ліквідність найбільш активно переходить в євро, оскільки євро посідає друге місце після долара з використання центральними банками як резервної валюти, що визначає достатню довіру до нього як до об'єкта інвестицій. Крім того, сильна інтеграція європейської та американської банківських систем породила дірки ліквідності на балансах європейських банків, які потрібно закривати [20].

Втім, на думку експертів, попит на євро найближчим часом може зійти нанівець. Закриття дірок ліквідності, номіновані в євро, за рахунок конвертації доларів має цілком природні межі, що визначаються нормативами Basel II. Справа в тому, що фінансування активів за рахунок зобов'язань, номінованих в іншій валюті, утворює відкриту валютну позицію, величина якої обмежена рівнем капіталу. Тому при закритті всіх дір у європейській банківській системі явно не обійтися без вливань Європейського центрального банку. На сьогоднішній день ЄЦБ повідомляв про додаткові планах "закачування" у фінансову систему (мова йде про програму викупу забезпечених облігацій на 60 млрд євро), І, швидше за все, цією сумою стабілізаційні заходи ЄЦБ не вичерпаються. Цілком виправдано очікувати, що зі вступом ліквідності в євро тиск на долари значно знизиться, а додаткову підтримку долару буде надавати триваюче згортання carry trade.

Мабуть, ФРС США, будучи, по суті, світовим центром емісії грошової бази, буде діяти більш інтенсивно, ніж ЄЦБ, що грає на руку євро. Проте в середньостроковій перспективі такі фактори, як "жорстка посадка" економіки єврозони, зниження ставки ЄЦБ і зростаючі дефляційні ризики будуть надавати підтримку долару. Як це зазвичай буває, здуте одного міхура неминуче веде до появи іншого. Отримавши вливання з боку центральних банків, фінансові інститути не поспішають направляти ліквідність на кредитний ринок, очікуючи списань "токсичних" активів, а також відтоку клієнтських коштів.

А поки отримана ліквідність акумулюється в високоліквідних активах, тобто казначейських облігаціях США. Таким чином, пузир на кредитному ринку трансформується в пузир на ринку КВ Зростанню цін КВ сприяють дефляційні ризики, які збережуться в середньостроковій перспективі на тлі рецесії в розвинених країнах. Однак при перших ознаках наростання інфляційних ризиків ситуація може різко змінитися. Інвестори почнуть направляти свої ліквідні активи, розпродаючи КВ, на кредитні ринки, оскільки зростання інфляції означає початок відновлення, що збільшує схильність інвесторів до ризику.

4. Валютна система України

Валюту та гроші часом уявляють як ідентичні поняття , хоча всередині країни частіше використовується термін “гроші”, а термін “валюта” - зовні.

Перетворюючись у валюту , гроші приймають на себе додаткову функцію - стають товаром , продаються і купуються , мають ціну в грошових одиницях іншої країни. Звідси випливає, що валюта як грошовий товар повинна мати не тільки внутрішнє, а й зовнішнє визнання. У світовому співтоваристві має існувати довіра до валюти того чи іншого учасника міжнародних зв'язків , тобто переконатись у тому, що її можна обминати на інші валюти [6,с.133]. На практиці валюти вільно перетинають кордони і повертаються назад.

Поняття валюта використовується у таких значеннях:

національна валюта - грошова одиниця певної країни або той чи інший її тип;

іноземна валюта - грошові знаки іноземних державі використовуються у міжнародних розрахунках;

міжнародна валюта.

Міжнародні валютні відносини - це сукупність валютно - грошових і розрахунково - кредитних зв'язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система.

Валютна система - це державно - правова форма організації валютних відносин. Слід розрізняти національну . регіональну, міжнародну та світову валютні системи.

Національна валютна система - державно - правова форма організації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими інститутами, за допомогою яких здійснюються міжнародні кредитно - розрахункові операції, формуються і використовуються валютні резерви країни.

Основні елементи національної валютної системи:

валютний паритет та режим курсу національної валюти;

національна валюта - грошова одиниця країни;

умови обміну національної валюти на інші валюти - конвертованість валюти;

форми та організація міждержавних розрахунків;

статус національних установ, які обслуговують і регулюють валютні відносини

Валютою у валютній системі України є гривня.

Одним із найважливіших елементів валютної системи є конвертованість національної валюти.

Конвертованість національної валюти - важливий атрибут відкритої економіки. Без конвертованості неможлива свобода зовнішньої торгівлі, оскільки товаро-виробник-експортер не може вільно включатися у різноманітні структури світового ринку, у міжнародний поділ праці, а покупець - імпортер позбавляються можливості задовольняти платоспроможний попит на товари що імпортуються.

Конвертованість полягає у можливості вільного обміну національної валюти на інші валюти за офіційним курсом

У рамках світової валютної системи вільно вільноконвертованою вважається валюта тієї країни, яка взяла на себе зобов'язання , передбачені статутом МВФ.

У світовій практиці розрізняють повну та часткову , зовнішню і внутрішню конвертованість валют.

В Україні завершується процес трансформації грошової одиниці - гривні в режимі часткової (здебільшого внутрішньої) конвертованості, що сприятиме припливу іноземного капіталу, розбудови економіки України, її поступовій інтеграції у світову економіку.

Україна як незалежна держава ще в серпні 1992 року ратифікувала Угоду про міжнародний валютний фонд, узявши на себе , таким чином , певні зобов'язання щодо організації власної національної валютної системи.

Сучасний стан розвитку валютної системи в Україні , забезпечення внутрішньої конвертованості та досягнення стабільності національної валюти створили всі передумови для того, щоб рада директорів Міжнародного валютного фонду 8 травня 197 року оголосила що наша країна взяла на себе зобов'язання згідно з статтею ХІІІ Статуту МВФ за забезпечення конвертованості національної валюти з поточною конвертованістю, тобто на певні валютні операції чи на окремі категорії власників коштів режим конвертованості не поширюється, запроваджуються певні обмеження. Поточна конвертованість передбачає лібералізацію зовнішньої торгівлі

Уперше за роки незалежності України фізичні особи та резиденти здобули право переказувати через українські повноважні банки особисті кошти в іноземній валюті за межі України за нетоварними операціями.

Крім цього , громадяни та іноземці можуть переказувати за межі України успадковані кошти, гроші за продажу , спадщину та належне нерезиденту майно в Україні, прибутки від іноземних інвестицій в Україну, кошти отримані в оплату праці, премії, пенсії, гонорари, нараховані проценти, іноземну валюту. Ввезену в Україну згідно з чинним законодавством.

Умови купівлі іноземної валюти для резидентів та нерезидентів однакові.

Представництва нерезидентів, які функціонують у нашій країні та на чиї поточні рахунки в уповноважених українських банках надходять кошти (в гривнях) від здійснення підприємницької діяльності в Україні та від проданої іноземної валюти з власного валютного рахунку для утримання представництва, можуть:

отримувати проценти на залишки коштів на цих рахунках;

купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України для її наступного переказування на рахунок юридичної особи - нерезидента

Правильне впорядкування валютної системи має вирішальне значення для нормального функціонування валютного ринку.



Висновок

Для подальшого вдосконалення валютної системи України потрібно вирішити наступні проблемні завдання:

прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України не до ніякого ЄЕП ,а до Євросоюзу;

відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інститутами пріоритетами її економічного та соціального розвитку;

спрямування цих ресурсів на забезпечення економічного розвитку. Зростання структурних перетворень, формування розвиненого внутрішнього ринку та припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат;

мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів;

дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави



Література

1. Барановський О. І. “Фінанси України” - науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал. 2009р.

2. Белінська Я.В. Практичні аспекти управління валютними ризиками // Фінанси та кредит. - 2003.

3. Белінська Я.В. Можливості і наслідки валютно-фінансової лібералізації в Україні // Вісник НБУ. - 2006.

4. Береславська О. Ревальвація гривні: вплив на інфляційні процеси в Україні та рівень доларизації економіки // Вісник НБУ. -2006.

5. Береславська О. Особливості впливу валютного курсу на внутрішні ціни в Україні/ О. Береславська//Вісник НБУ. - 2007.

6. Поважна Н.Я. "Політика міжнародних фінансових організацій у країнах з перехідною економікою" // Фінанси України. - 2007.

7. Статистика України. 2009.

8. Фінансовий ринок України. 2009.

9. Буднік М.М., Мартюшева Л.С., Сабліна Н.В. Фінансовий ринок: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2009.

10. Васильєва В.В., Васильченко О.Р. Фінансовий ринок: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2009.

Размещено на Allbest.ru