Методи і прийоми фінансової роботи та фінансового аналізу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи і прийоми фінансової роботи та фінансового аналізу



ЗМІСТ

1. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ФІНАНСОВОГО Й УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ І ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

2. СУТЬ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

3. ЕКСПРЕС-АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

4. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОБ'ЄКТ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



1. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ФІНАНСОВОГО Й УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ І ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

Методологічно й організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні потрібною інформацією різнопланових користувачів.

Фінансовий облік - це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку. Інакше кажучи, фінансовий облік - це комплексний системний облік господарської діяльності підприємства.

Організація фінансового обліку має забезпечити: суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій, які відбулися за звітний період: складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності; постачання відповідною та достовірною інформацією користувачів. Об'єктами фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так і аналітичних рахунках, є:

- активи підприємства: основні засоби, нематеріальні активи, капітальні вкладення, довгострокові і короткострокові фінансові вкладення, виробничі та товарні запаси, розрахунки з дебіторами, грошові кошти, інші активи;

- джерела власних коштів: статутний фонд (капітал), резервний (страховий) фонд, фонди і резерви спеціального та цільового призначення, нерозподілений прибуток, інші джерела власних коштів;

- зобов'язання (пасиви) підприємства: довгострокові кредити банків і позикові кошти, короткострокові кредити банків і позикові кошти, розрахунки з кредиторами, інші короткострокові зобов'язання;

- витрати підприємства за їх елементами і доходи за їх видами;

- фінансові результати діяльності підприємства та їх розподіл;

- господарські операції, пов'язані з процесами придбання ресурсів, виробництва і реалізації.

Принципово важливим питанням фінансового обліку є методологія та організація обліку витрат і доходів. Саме в цьому питанні виявляються відмінності побудови фінансового обліку. В Україні, як і в інших країнах СНД, діє інтегрований принцип відображення в обліку витрат, за яким елементи витрат в єдиному обліковому циклі групуються за цільовим призначенням (за замовленнями, видами продукції тощо). Міжнародні організації з обліку рекомендують організацію з фінансового обліку за принципом "витрати - випуск", який уже застосовується в більшості країн із розвиненою ринковою економікою, у тому числі і в країнах Європейського Союзу (ЄС).

За принципом "витрати - випуск" витрати у фінансовому обліку відображають за їхніми елементами загалом на підприємстві. Як відомо, елемент - це первинний, економічно однорідний вид витрат, який не може бути розкладений на складові частини на цьому підприємстві. Елемент витрат має зовнішнє походження, показує, що затрачено і скільки, не відображаючи цільового спрямування витрат. Для фінансового обліку розробляють детальну номенклатуру елементів витрат і кожному елементові витрат надають бухгалтерський рахунок. Таким чином створюється система рахунків витрат за елементами. Прикладом елементів витрат і, відповідно, рахунків можуть бути "Матеріальні витрати", "Роботи і послуги зі сторони", "Витрати на оплату праці", "Відрахування на соціальні потреби", "Витрати на амортизацію", "Податки, збори та інші обов'язкові відрахування", "Фінансові витрати", "Позареалізаційні витрати" та інші.

Кожний із них в аналітичному плані може поділятися на детальніші елементи витрат за видами, наприклад, матеріальних витрат, витрат на оплату праці, робіт і послуг зі сторони, фінансових витрат тощо. Наприкінці звітного періоду (кварталу, року) доходи звітного періоду порівнюють із витратами і визначають фінансовий результат. Таке зіставлення доходів і витрат здійснюється на рахунку "Фінансові результати звітного періоду", куди переносять доходи з рахунків доходів і витрати з рахунків витрат. Зрозуміло, що в разі потреби до такого перерахування доходів і витрат роблять коригувальні записи для уточнення сум, що стосуються звітного періоду. Як бачимо, такий підхід дає змогу визначити у фінансовому обліку результати господарської діяльності підприємства, не чекаючи калькуляції собівартості виробленої та реалізованої продукції. Після операції перегрупування рахунки витрат і доходів закривають, а фінансовий результат (прибутки чи збитки) буде відображений у балансі підприємства.

За даними фінансового обліку складають фінансову (бухгалтерську) звітність підприємства, інформація якої не є комерційною таємницею і призначена як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів. Варто зазначити ще одну перевагу такого принципу організації обліку витрат, доходів і визначення фінансових результатів. Він дає змогу комплексно автоматизувати всі розділи фінансового обліку, у тому числі облік витрат і доходів та складання звітності, використовуючи стандартне програмне забезпечення. Адже номенклатура елементів витрат і видів доходів є типовою, вона не залежить від особливостей організації та технології виробництва на підприємствах чи виду їхньої діяльності.

Управлінський облік - це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю і прийняття рішень на рівнях управління підприємством, установою, організацією. Синонімами управлінського обліку є внутрішній облік, внутрішньогосподарський облік, виробничий облік, аналітичний господарський облік. Порівняльну характеристику фінансового і управлінського обліку наведено в табл. 12.1.

Отже, управлінський облік - це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб в інформації керівництва всього підприємства та його структурних підрозділів.



Таблиця 1 - Порівняльна характеристика фінансового і управлінського обліку

Ознака	Фінансовий облік	Управлінський облік
Головні користувачі інформації	Менеджери підприємства і зовнішні користувачі	Менеджери різних рівнів підприємства
Обмеження	Загальноприйняті принципи (стандарти) і нормативні акти	Ніяких обмежень
Використання вимірників	Єдиний грошовий вимірник	Різні вимірники (у тому числі якісні показники)
Об'єкт аналізу	Господарська одиниця загалом	Структурні підрозділи підприємства (центри відповідальності)
Періодичність складання звітів	Регулярно, як правило, річний або квартальний інтервал	Змінний інтервал, оперативна інформація
Націлення	Оцінка минулого	На майбутнє (прогнозування)
Доступність даних	Більшість даних доступна всім	Комерційна таємниця

Якщо фінансовий облік суворо регулюється міжнародними і національними стандартами та нормативними актами, то головним критерієм організації управлінського обліку є корисність інформації, що надходить для оцінки, контролю і прийняття управлінських рішень. Підприємства та організації організують управлінський (внутрішній) облік, виходячи з особливостей діяльності, структури і розмірів підприємств, потреб управління. У будь-якому разі побудова такого обліку має забезпечити одержання інформації для контролю поточної діяльності підприємства та його структурних підрозділів, оптимізації використання ресурсів, вимірювання та оцінки ефективності, вироблення стратегії і тактики управління та планування діяльності підприємства, прийняття управлінських рішень.

Головними суб'єктами управлінського обліку є витрати і доходи підприємства, фінансові результати, уже відображені попередньо у фінансовому обліку. Проте в управлінському обліку витрати перегруповують за їхнім цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності, регіонами реалізації продукції тощо. Аналогічно здійснюється групування доходів підприємств і фінансових результатів: за видами продукції, сферами діяльності, центрами відповідальності (центрами прибутку), регіонами реалізації продукції. У межах управлінського обліку виробничих підприємств здійснюється облік витрат і калькулювання собівартості продукції. При цьому підприємства самостійно обирають метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Крім обліку і калькулювання, за повними витратами для цілей управління підприємства застосовують облік і калькулювання за змінними витратами, за стандартними витратами тощо.

Важливу роль відіграє управлінський облік у вирішенні завдань прогнозного характеру щодо рентабельності нових видів продукції, визначення очікуваного доходу від запланованих господарських заходів; ефективності нових інвестицій; прийняття рішень в умовах використання обмежених ресурсів, а також рішень типу "купувати чи виробляти" тощо.

Можна сказати, що управлінський облік - це синтез методів і принципів обліку витрат, калькулювання собівартості, а також прогнозування, планування (бюджетування), аналізу і контролю.

Важливим етапом організації управлінського обліку є визначення внутрішньої звітності, її змісту, а також строків подання на різні рівні управління. Фінансовий облік є обов'язковим для ведення всіма суб'єктами господарювання. Світова практика свідчить, що запровадження управлінського обліку не є обов'язковим. Скажімо, малі підприємства обмежуються переважно веденням тільки фінансового обліку.

Треба зазначити, що інформація управлінського обліку є комерційною таємницею. Ознайомлення з даними реєстру внутрішньої звітності управлінського обліку можливе лише з дозволу власника або керівника підприємства.



2. СУТЬ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

Методика фінансового аналізу включає три взаємопов'язані блоки: 1) аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; 2) аналіз фінансового стану підприємства; 3) аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансовий аналіз являє собою спосіб накопичення, трансформації і використання інформації фінансового характеру, який має на меті:

- оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;

- оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їхнього фінансового забезпечення;

- виявити доступні джерела коштів та оцінити можливість і доцільність їхньої мобілізації.

- спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.

В основі фінансового аналізу, так само як і фінансового менеджменту загалом, лежить аналіз фінансової звітності. Для України ця частина фінансового аналізу має пріоритетне значення через низку обставин, зокрема недостатня розвинутість фінансового ринку знижує значимість аналізу ринків.

Категорії фінансового аналізу - це найбільш загальні, ключові поняття цієї науки. В їх числі: фактор, модель, ставка, процент, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, леверидж та ін. Науковий інструментарій (апарат) фінансового аналізу - це сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових способів використання показників фінансової діяльності суб'єктів господарювання. Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них належать: системність, комплексність, регулярність, об'єктивність тощо.

Аналіз фінансового стану має перед собою кілька цілей:

- ідентифікація фінансового стану;

- виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;

- виявлення основних факторів, які викликали зміни у фінансовому стані;

- прогноз основних тенденцій у фінансовому стані.

Фінансовий аналіз проводиться з допомогою різного виду моделей, які дозволяють структуризувати та ідентифікувати зв'язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі відомі так само, як моделі описового характеру, і є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Усі ці моделі базуються на використанні інформації бухгалтерської звітності.

В основі вертикального аналізу лежить інше представлення бухгалтерської звітності - у відносних величинах, які характеризують структуру узагальнювальних підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин. Це дозволяє відстежувати і прогнозувати структурні зрушення у складі господарських засобів і джерел їх покриття.

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їхніх груп, які входять у склад бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить визначення базисних темпів росту балансових статей чи статей звіту про прибутки і збитки.

Система аналітичних коефіцієнтів - провідний елемент аналізу фінансового стану, який застосовується різними групами користувачів: менеджерами, аналітиками, акціонерами, інвесторами, кредиторами та ін. Відомі десятки цих показників, тому для зручності їх поділяють на кілька груп. Найчастіше виділяють п'ять груп показників за такими напрямами фінансового аналізу:

1. Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описати і проаналізувати здатність підприємства відповідати за своїми поточними зобов'язаннями. В основу алгоритму розрахунку цих показників закладена ідея зіставлення поточних активів (оборотних коштів) із короткостроковою кредиторською заборгованістю. У результаті розрахунку встановлюється, чи достатньою мірою підприємство забезпечене обіговими коштами для розрахунків із кредиторами за поточними операціями. Оскільки різні види обігових коштів мають різний ступінь ліквідності (конвертації в абсолютно ліквідні кошти - грошові кошти), розраховують кілька коефіцієнтів ліквідності.

2. Аналіз поточної діяльності. З позиції кругообігу коштів діяльність будь-якого підприємства є процесом безперервної трансформації одних видів активів в інші.

Ефективність поточної фінансово-господарської діяльності може бути оцінена тривалістю операційного циклу, яка залежить від оборотності коштів у різних видах активів. За інших рівних умов прискорення оборотності свідчить про підвищення ефективності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: фондовіддача, коефіцієнти оборотності коштів у запасах і розрахунках.

3. Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників оцінюють склад джерел фінансування і динаміку співвідношення між ними. Аналіз базується на тому, що джерела коштів відрізняються рівнем собівартості, ступенем доступності, рівнем надійності, ступенем ризику тощо.

4. Аналіз рентабельності. Показники цієї групи служать для оцінки загальної ефективності вкладення коштів у підприємство. На відміну від показників другої групи, тут абстрагуються від конкретних видів активів та аналізують рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу.

5. Аналіз становища і діяльності на ринку капіталів. У межах цього аналізу виконують просторово-часові зіставлення показників, які характеризують становище підприємства на ринку цінних паперів: дивідендний дохід, дохід на акцію, цінність акції тощо. Цей момент аналізу виконується, головним чином, у компаніях, зареєстрованих на біржах цінних паперів, де вони тримають свої акції. Будь-яке підприємство, яке має тимчасово вільні грошові кошти і хоче вкласти їх у цінні папери, також орієнтується на показники цієї групи.

Предикативні моделі - це моделі прогнозного характеру. їх використовують для передбачування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найпоширенішими з них є: розрахунок точки критичного обсягу продажу, побудова передбачуваних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (суворо детерміновані факторні моделі і регресивні моделі), моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими за бюджетом. Ці моделі використовують здебільшого у внутрішньому фінансовому аналізі. їхня суть зводиться до встановлення нормативів з кожної статті витрат за технологічними процесами, видами виробів, центрами відповідальності тощо і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз значною мірою базується на застосуванні суворо детермінованих факторних моделей.

3. ЕКСПРЕС-АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Метою такого аналізу є наочна і проста оцінка фінансового стану та динаміки розвитку суб'єкта господарювання. У процесі аналізу можна запропонувати розрахунок різних показників і доповнити його методами, які базуються на досвіді і кваліфікації спеціаліста.

Експрес-аналіз доцільно виконувати у три етапи: підготовчий етап, попередній огляд бухгалтерської звітності, економічне читання та аналіз звітності.

Мета першого етапу - прийняти рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і переконатися в її готовності до читання. Перше завдання вирішується шляхом ознайомлення з аудиторським висновком. Є два основні типи аудиторських висновків: стандартний і нестандартний. Перший являє собою підготовлений у досить уніфікованому і короткому викладі документ, який містить позитивну оцінку аудитора (аудиторської фірми) про достовірність поданої у звіті інформації та її відповідності чинним нормативним документам.

Нестандартний аудиторський висновок, як правило, дещо більший і містить додаткову інформацію, яка може бути корисною для користувачів звітності і має бути розглянута аудитором з погляду доцільності публікування і відповідності прийнятій технології аудиторської перевірки. Нестандартний аудиторський висновок може містити або виключно позитивну оцінку поданої звітності і фінансового стану, що підтверджується нею, або позитивну оцінку, проте із застереженням. Причинами нестандартного аудиторського висновку можуть бути: урахування думки іншої аудиторської фірми (наприклад, у разі оцінки і перевірки звітності різних самостійних підрозділів однієї корпорації різними аудиторськими компаніями); зміна аудиторською фірмою облікової політики; деякі невизначеності фінансового чи організаційного характеру (наприклад, участь компанії в незавершеному судовому процесі з непередбачуваним наслідком) тощо. У разі нестандартного аудиторського висновку доцільність підписання контракту з цим потенційним контрагентом повинен визначати фінансовий менеджер чи інша особа, яка бере участь у переговорах, після детальнішого аналізу поданого звіту та іншої інформації формального і неформального характеру.

Мета другого етапу - ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це потрібно для того, щоб оцінити умови роботи у звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому стані суб'єкта господарювання. Складаючи перше уявлення про динаміку наведених у звітності і пояснювальній записці даних, слід звертати увагу на алгоритми розрахунку основних показників. Оскільки розрахунок деяких аналітичних показників (наприклад рентабельність, дохід на акцію, частка власних оборотних коштів тощо) може супроводжуватися свідомим чи неусвідомленим різночитанням, багато західних фірм наводять у відповідному розділі річного звіту алгоритми для деяких показників.

Аналізуючи тенденції основних показників, потрібно брати до уваги вплив деяких зовнішніх деформівних факторів, зокрема інфляції. Крім того, не варто забувати, що баланс, як основна звітна й аналітична форма, не є вільним від деяких обмежень. Укажемо найбільш суттєві з них.

1. Баланс є історичним за своєю природою: він фіксує сформовані на момент його складання підсумки фінансово-господарських операцій.

2. Баланс відображає статус-кво в коштах і зобов'язаннях підприємства, тобто показує, що являє собою підприємство на зазначений момент відповідно до застосованої звітної політики, але не показує, унаслідок чого склався такий стан. Відповіді на останнє запитання не можна відшукати тільки за даними балансу. Для цього потрібен глибший аналіз, який базується не тільки на залученні додаткових джерел інформації, а й на осмисленні багатьох факторів, які не відображені у звітності (інфляція, науково-технічний прогрес, фінансові проблеми суміжних підприємств тощо).

3. За даними звітності можна розрахувати цілу низку аналітичних показників, але всі вони будуть малозначущі без порівняння. Баланс, який розглядається ізольовано, не забезпечує просторового і часового зіставлення, тому його аналіз слід проводити в динаміці і, по можливості, доповнювати оглядом аналогічних показників у схожих підприємств, їхніми середньогалу-зевими і середньопрогресивними значеннями.

4. Інтерпретація балансових показників можлива лише із залученням даних про обороти. Зробити висновок про те, великі чи малі суми з тої чи іншої статті, можна лише після зіставлення балансових даних із відповідними сумами оборотів.

5. Баланс є зведенням моментних даних на кінець звітного періоду і через це не відображає адекватно стану коштів підприємства протягом звітного періоду. Це стосується, перш за все, найбільш динамічних статей балансу. Приміром, наявність на кінець року великих за питомою вагою запасів продукції зовсім не означає, що цей стан був протягом року постійним, хоч такої можливості не можна виключати.

6. Фінансовий стан підприємства і перспективи його зміни перебувають під впливом не тільки факторів фінансового характеру, а й багатьох інших, які не мають вартісної оцінки. В їх числі: можливі політичні і загальноекономічні зміни, перебудова організаційної структури управління галуззю чи підприємством, зміна форм власності, професійна і загальноосвітня підготовка персоналу тощо. Тому аналіз бухгалтерської звітності є лише одним із розділів комплексного економічного аналізу, що використовує не тільки формалізовані критерії, а й неформальні оцінки.

7. Одне із суттєвих обмежень балансу - закладений у ньому принцип використання цін придбання. В умовах інфляції, зростання цін на сировину та устаткування, низької оновлюваності основних засобів багато статей відображають сукупність однакових за функціональним призначенням, але різних за вартістю облікових об'єктів.

8. Чи не найголовнішою метою функціонування будь-якого підприємства є отримання прибутку. Проте саме цей показник відображений у балансі недостатньо повно. Подана в ньому абсолютна величина накопиченого прибутку без зазначення затрат і обсягу реалізації не показує, у результаті чого склалася саме така сума. Наприклад, прибуток у розмірі 1 млн грн може бути прибутком різних за розміром обороту і використаних ресурсів підприємств.

9. Ще раз підкреслимо, що підсумок балансу зовсім не відображає тої суми коштів, якою реально розпоряджається підприємство, його "вартісної оцінки", через можливу невідповідність балансової оцінки господарських коштів реальним умовам унаслідок інфляції, кон'юнктури ринку, застосованих методів обліку тощо. По-перше, баланс дає лише облікову оцінку активів підприємства і джерел їх покриття; поточна ринкова оцінка цих активів може бути абсолютно іншою, причому що довший строк експлуатації і відображення на балансі якогось активу, то більша різниця між його обліковою ставкою і поточними цінами.

По-друге, навіть якщо припустити, що активи наведено в балансі за їхньою поточною вартістю, то валюта балансу все одно не відображатиме точної "вартісної оцінки" підприємства, оскільки "ціна" підприємства загалом, як правило, вища від сумарної оцінки його активів. Ця різниця характеризує ціну репутації підприємства і може бути виявлена лише у процесі його продажу. Не випадково в деяких країнах дискутувалось питання про можливість і доцільність періодичної вартісної оцінки іміджу фірми і відображення його в активі балансу.

10. Досить актуальне і для обліку, і для аналізу питання про допустимий та можливий ступені уніфікації балансу. З технологічного погляду, функціонування системи бухгалтерського обліку на підприємстві - це процес безперервного групування даних. Важливо знайти оптимум у цьому процесі.

Малий ступінь згрупованості призводить до безсистемності і некерованості великих даних, що циркулюють у системі. Навпаки, надто велика агрегованість даних, у тому числі і звітних, може призвести до різкого скорочення їхньої інформативності та аналітичності. Ця теза вповні стосується й бухгалтерської звітності.

Третій етап - основний в експрес-аналізі; його мета - узагальнена оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану об'єкта. Такий аналіз проводиться з тим чи іншим ступенем деталізації в інтересах різних користувачів.

Одним з основних елементів експрес-аналізу є вміння працювати з річним звітом і фінансовою звітністю. Зокрема, фінансовий менеджер, якому часто доводиться брати участь у процесі укладення контрактів із потенційними контрагентами, повинен чітко уявляти структуру звіту, зміст його розділів.

4. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОБ'ЄКТ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

фінансовий управлінський звітність

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів:

* щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами;

* участі в капіталі підприємства;

* оцінки якості управління;

* оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

* забезпеченості зобов'язань підприємства;

* визначення суми дивідендів, що підлягають розподілові;

* регулювання діяльності підприємства;

* інших рішень.

Фінансова звітність призначена задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних потреб.

Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів. Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначено відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

* існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигід, пов'язаних із цією статтею;

* оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включають показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжну (місячну, квартальну) звітність, яка охоплює певний період, складають наростаючим підсумком із початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Якісні характеристики фінансової звітності

Інформація, яку надають у фінансовій звітності, має бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність має містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити і скоригувати їхні оцінки, зроблені в минулому.

Фінансова звітність має бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність має давати можливість користувачам порівнювати:

* фінансові звіти підприємства за різні періоди;

* фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особистого майна і зобов'язань власників не відображають у фінансовій звітності підприємства;

безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їхнє виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображають в обліку і звітності в момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

послідовності, який передбачає постійне з року в рік застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності, згідно з яким методи оцінки, що їх застосовують у бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

превалювання змісту над формою, за яким операції слід обліковувати відповідно до їхньої сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операції підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона має містити таку інформацію та дані:

* про підприємство;

* дату звітності та звітний період;

* валюту звітності та одиницю її виміру;

* відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

* облікову політику підприємства та її зміни;

* консолідацію фінансових звітів;

* припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

* обмеження щодо володіння активами;

* участь у спільних підприємствах;

* виявлені помилки попередніх років та пов'язані з ними коригування;

* переоцінку статей фінансових звітів;

* іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

* назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

* короткий опис основної діяльності підприємства;

* назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

* середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт має містити дату, станом на яку наведено його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього слід розкрити у примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності має бути вказано валюту, в якій відображено елементи звітності, та одиницю її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

- принципів оцінки статей звітності;

- методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інформацію, що підлягає розкриттю, наводять безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

- облікову політику підприємства;

- інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами);

- інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Анрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів) / В.Л. Андрущенко. - Львів: Каменяр, 2010. -305 с.

Базилсвич В.Д. Державні фінанси: Навч. посіб. / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрнк; за загальною ред. В.Д. Базилевича. - К.: Атіка, 2012. - 368 с.

Берлин СИ. Теория финансов: Учеб. пособ. / СИ. Берлин. - М.: Приор, 2009.

Білик М.Д. Фінанси підприємств. Завдання для практичних занять з методичними вказівками: Навч. посіб. / М.Д. Білик, Н.Д. Бабяк, О.Б. Семенюк. - К.: Центр "Методика-інформ", 2013. - 202 с.

Бланк И.А. Управление денежными потоками / И.А. Бланк. - К.: Ника-Цент: Эльга, 2012. - 736 с. - (Библиотека финансового менеджмента).

Боди Зви, Мертон Р. Финансы / Боди Зви, Р. Мсртон; пер. с англ. - М.: Изд. дом "Вильяме", 2004.-592 с

Большаков СВ. Основы управления финансами: Учеб. пособ. I СВ. Большаков. -- М.: ИД "ФБК-Пресс", 2011.

Булгакова СО. Казначейство зарубіжних країн: Навч. посіб. [2 вид. доп. та персроб.] / СО. Булгакова. - К.: КНТЕУ, 2012. - 418 с.

Булгакова С. О. Казначейська система виконання бюджету: Підруч. / СО. Булгакова. - К.: КНТЕУ, 2010.-416 с.

Б'юкенен Дж. М. Суспільні фінанси і суспільний вибір: Два протилежних бачення держави / Дж. М. Б'юкенен , Р. Масгрсйв; пер. з англ. - К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2013. - 176 с.

Василик ОД., Павлюк К.В. Державні фінанси України: підруч. [для студ. екон. спец. ВНЗ] // О.Д. Василик, К.В. Павлюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2011. - 606 с.

Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами / Дж. К. Ван Хорн; пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 2012. - 800 с.

Дьяченко В.П. История финансов СССР / В.П. Дьяченко. - М .: Наука, 2000. - 493 с.

ДробозинаЛ.А. Общая теория финансов: Учебник /Л.А. Дробозина, Ю.Н. Константинова, Л.П. Окунева и др.; под ред. Л.А. Дробозиной. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2012. -256 с.

Єфименко ТІ. Податковий кодекс України: питання ефективності та суспільні злагоди / ТІ. Єфименко // Фінанси України. - 2013. - № 5. - С 3-12

Килячков A.A. Рынок ценных бумаг и биржевое дело / A.A. Килячков, Л.А. Чалдасва. -М.: Юристь, 2012.-391 с.

Ковальчук СВ. Фінанси: Навч. посіб / СВ. Ковальчук, I.B. Форкун. - Львів: "Новий Світ - 2013", 2013. - 568 с.

Кудряшов В.П. Фінанси : Навч. посіб. / В.П. Кудряшов . - Херсон: Олді-плюс, 2012. -352 с.

Колтынюк Б.А. Рынок ценных бумаг: Учебн. / Б.А. Колтынюк . - [2-е изд.] - Спб.: Изд-во Михайлова В.А., 2010.-427 с.

Крисоватий АЛ. Податкова система: Навч. посіб. / АЛ. Крисоватий, О.М. Десятник. - Т.: Карт-бланш, 2011. - 331 с.

Кротюк В.Л. Національний банк - центр банківської системи України. Організаційно-правовий аналіз / В.Л. Кротюк - К.: Вид. дім "Ін Юре", 2012. - 248 с.

Крупка М.1. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М.І. Крупка. - Львів: вид. центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 20012. -608 с.

Леоненко П.М. Теорія фінансів: Навч. посіб./П.M. Леоненко, П.Л. Юхименко, A.A. Ільєнко [та ін.]; за загальною ред. О.Д. Василика. - К.: Центр навчальної літератури, 2013. -480 с.

Лондар СЛ. Моделі прийняття рішень з проблем вдосконалення податкової політики в умовах ринкової трансформації України: монографія / СЛ. Лондар. - Львів: Вид-во Львівського державного університету імені Івана Франка, 2013. - 257 с.

Мельник В.М. Оподаткування та податкове регулювання виробництва: Монографія / В.М. Мельник. - Одеса: Астропринт, 2011. - 124с.

Мельник, I.A. Грицаєнко, О.С. Іванишина. - К.: "Кондор", 2010. -160 с.

Мендрул ОТ. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навч. посіб. / Мендрул О.Г., Павленко I.A. - [2-ге вид., доп. і персроб .]. - К.: КНЕУ, 2012. - 156 с.

Мороз A.M. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна; за ред.. А. М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2011. - 384 с.

Озеров И.Х. Основы финансовой науки / И.Х. Озеров - M.: Тип. Тов-ва Сытина, 2012. -364 c.

Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія: Навч. посіб. / В.М. Опарін. - [Вид. 2-ге, доп. і перероб.] - К.: КНЕУ, 2013. - 240 с.

Перов A.B. Налоги и налогообложение: Учеб. пособ. / A.B. Псров, A.B. Толкушкин. - М.: Юротт-М, 2013. - 555 с.

Примастка Л.О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекта: Монографія / Л.О. Примостка. - К.: КНЕУ, 2013. - 263 с.

Федосов В.М. Государственные финансы: Учеб. пособ. [для студ. экон. вузов и факультетов] / В.М. Федосов, Л.Д. Буряк, Д.Д. Бутанов и др. - К.: Лыбидь, 2012. -294 с.

Філімоненков О.С Фінанси підприємств: Навч. посіб. / О.С. Філімоненков. - (2-ге вид., переробл. і допов.]. - К.: МАУП, 2009. - 328 с.

Чернов М.И. Финансовая политика организации: Учеб. пособ. / М.И. Чернов; под ред. М.И. Бяконова. - М.: ЮНИТИ: Дана, 2010.

Чугунов І.Я., Лондар СЛ. Фінансово-бюджстні відносини: аналіз тенденцій розвитку в умовах трансформації економіки: монографія / І.Я. Чугунов, СЛ. Лондар. - Львів: Вид-во Львівського національного університету імені Івана Франка, 2012. -203 с.

Науменкова СВ. Інституційний розвиток фінансового сектора України / С.В. Науменкова, С.В. Міщенко // Фінанси України. - 2012. - № 7. - С. 53.

Размещено на Allbest.ru