Лізингова діяльність суб’єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансового менеджменту та фондового ринку

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва»

Тема: Лізингова діяльність суб'єктів господарювання

ВИКОНАЛА:

студентка Дюльгер О.З.

група 44

факультет ФЕФ

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

Фучеджи В.І.

ОДЕСА ОНЕУ 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Сутність лізингової діяльності суб'єктів господарювання

1.2 Механізми здійснення лізингової діяльності

Розділ 2. ЛІЗИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2.1 Аналіз динаміки ринку лізингової діяльності суб'єктів господарювання

2.2 Оцінка фінансової діяльності лізингових суб'єктів господарювання на прикладі ПАТ «Укртранслізинг»

Розділ 3. ПРОБЛЕМИ РИНКУ ЛІЗИНГОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

3.1 Виявлення недоліків діяльності суб'єктів господарювання на ринку лізингових послуг

3.2 Пропозиції щодо підвищення ефективності лізингової діяльності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Економіка України повинна мати можливість динамічно розвиватися на основі власних ресурсів, сприйняття прогресивних досягнень науки, міцного й органічного включення в світогосподарські зв'язки при забезпеченні економічної невразливості й екологічної безпеки. Для такої перебудови України необхідні інвестиції, яких в даний час гостро не вистачає. Тому поряд з традиційними формами інвестування представляє інтерес і її особлива форма - лізинг, який в силу властивих йому можливостей може стати імпульсом технічного переозброєння, створення необхідних потужностей промислових підприємств і структурної перебудови економіки в цілому. В даний час за допомогою лізингових компаній є можливість залучати інвестиції в промислові підприємства. Незважаючи на те, що лізинг в багатьох країнах світу давно отримав широке розповсюдження та вважається найбільш доцільним способом організації підприємницької діяльності, в Україні все ще визначаються шляхи та форми його розвитку в економіці. В умовах фінансової кризи, коли більшість підприємств не в змозі здійснювати великі капіталовкладення фінансових засобів в технічне оновлення та інтенсифікацію виробництва, стала очевидною необхідність значного зростання ролі лізингового бізнесу і компаній, які його представляють, що дозволяє залучати додаткові приватні інвестиції для розвитку виробничої сфери та підтримки вітчизняного виробництва всіх форм власності, в першу чергу займаються малим та середнім підприємництвом. Все вищесказане підтверджує актуальність даної теми. лізинговий ринок фінансовий

Актуальність теми пов'язана переходом України до ринкової економіки, що поставило перед підприємствами ряд проблем, головними з яких є: адаптація в незвичайних для них умовах зростаючої конкуренції, скорочення ринку збуту через високі ціни на продукцію, що випускається і проблема неплатежів, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів. При цьому сучасні виробництва для забезпечення виживання підприємства повинні володіти рядом особливих якостей: великою гнучкістю, здатністю швидко змінювати асортимент.

У процесі дослідження об'єктом є лізингова діяльність суб'єктів господарювання, сутність та особливості її здійснення. Предметом дослідження даної роботи є фінансово-економічні відносини, які виникають в процесі лізингової діяльності, а також види, об'єкти, суб'єкти лізингу, механізм здійснення цієї діяльності, а також проблеми, з якими стикаються суб'єкти господарювання в процесі здійснення лізингу та визначення шляхів їх вирішення.

Мета даної роботи - детальне вивчення та аналіз лізингової діяльності суб'єктів господарювання в Україні, як активних учасників фінансового ринку. В процесі реалізації даної мети необхідно вирішити наступні завдання, а саме: детально вивчити сутність лізингової діяльності, її види та механізм здійснення, проаналізувати особливості та тенденції розвитку ринку українського лізингу, а також оцінити фінансові результати лізингової діяльності суб'єктів господарювання на прикладі ПАТ «Укртранслізинг», виявити проблеми та можливі шляхи їх вирішення.

При написанні даної роботи були використані наступні методи дослідження: метод порівняння; методи аналізу та синтезу використовувалися, щоб отримати необхідну інформацію про структуру об'єкта дослідження, для цього були розглянуті такі питання як сутність і значення лізингу, його види; метод абстрагування, дедукції та моделювання. Крім того, застосовувався системний підхід до вивчення даного явища, метод класифікації та порівняння. абстрактно-логічний, вертикальний, горизонтальний та коефіцієнтний методи.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Сутність лізингової діяльності суб'єктів господарювання

Актуальність розвитку лізингу в Україні, зокрема формування лізингового ринку, обумовлена передусім несприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, недостатня забезпеченість запасними частин. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об'єднує всі елементи зовнішньо торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій. Сьогодні більшість українських (і не тільки українських) підприємств відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не можуть оновлювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують різноманітні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів, під заставу партій товару, нерухомості. Однак підприємству за необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п'яти років. Нинішня економічна ситуація в Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона - гарантію повернення кредиту, так як об'єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу.

Ефективність лізингової діяльності для економіки країни простежується у багатьох напрямках. Перш за все, це ефект розширення виробничих потужностей. Лізингове фінансування придбання машин і обладнання здійснюється в рамках сукупного інвестиційного попиту, який, у свою чергу, визначається загальною господарською ситуацією. Але за інших рівних умов він створює додаткові стимули до накопичення, прискорює процес трансформації капіталу з позичкового в функціонуючий. Другий напрямок - сприяння науково технічному прогресу. Завдяки лізинговим операціям виробники отримали додатковий канал реалізації продукції, ефективний засіб прискорення оновлення виробництва, що особливо важливо для розвитку наукоємних галузей. У той же час лізинг робить доступними багато видів дорогого устаткування. Розширюється коло їх споживачів за рахунок малого і середнього бізнесу. Досягнення науки і техніки швидше проникають у господарські структури. Важливе значення має і підвищення ефективності інвестицій. Як уже зазначалося, лізинг, сприяючи модернізації виробництва, забезпечує зростання продуктивності машин і устаткування, а тому відпадає необхідність у заморожуванні великих коштів. Підприємства можуть придбати обладнання, орієнтуючись на середню, а не максимальну потребу в ньому [1].

Загальновживаним визначенням лізингу є наступне: «лізинг - це комплекс майнових відносин, в яких одна сторона (лізингодавець) надає майно в користування іншій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк і за певну плату» [2, с. 13]. У більшості випадків лізинг являє собою специфічну форму фінансування вкладень на придбання обладнання та інших елементів основного капіталу за участю спеціалізованої лізингової компанії, яка купує у третьої особи право власності на об'єкт лізингу та віддає його в лізинг на коротко-, середньо-і довгостроковий період.

Особливість лізингової діяльності полягає в тому, що, з одного боку, вона сприяє становленню приватної власності на засоби виробництва, а з іншого - веде до її подолання, зміні власника та розпорядника [3].

Відповідно до даних нормативно-правових актів об'єктом (предметом) лізингу є будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів: машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, будинки споруди, системи телекомунікацій тощо, не заборонене законодавством до вільного обігу на ринку [4, c. 111].

Серед рухомого майна виділяють наступні види:

1) обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);

2) транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки , вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери і т.д.);

3) будівельна техніка;

4) кошти телевізійного та дистанційного зв'язку;

5) оргтехніка, конторське обладнання;

6) ліцензії, ноу-хау, комп'ютерні програми і т.д.;

До нерухомого майна належать:

1) будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;

2) споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди [5].

Поряд з цим, суб'єктами лізингу виступають сторони, що мають безпосереднє відношення до об'єкта лізингу. При цьому їх можна умовно розділити на прямих і непрямих учасників.

Безпосередніми учасниками лізингової угоди можуть бути:

1) лізингодавець, тобто суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, що надають в користування об'єкти лізингу;

2) лізингоотримувач, тобто суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

3) продавець лізингового майна (постачальник) - суб'єкт підприємницької діяльності, який виробляє майно та / або продає власне майно, як об'єкт лізингу.

Непрямими учасниками лізингової угоди можуть бути, наприклад, страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, що кредитують лізингодавця і є гарантами угод [6, с. 344].

Лізингові компанії - фінансово-кредитні інститути, які здійснюють купівлю обладнання, машин, транспортних засобів, споруд і надають їх у тимчасове користування в оренду з правом подальшого викупу.

Лізингову діяльність класифікують за різними критеріями та ознаками. Класифікація видів та форм лізингу надана в додатку А. При цьому, основними видами лізингу є лізинг залежно від ступеня окупності та умов амортизації лізингового майна, який поділяється на фінансовий та оперативний. Фінансовий лізинг - це договір (угода) лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 50-75% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення терміну договору об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. При фінансовому лізингу, як правило, обов'язок по технічному обслуговуванню і страхуванню лягає на лізингоодержувача. Цей вид лізингу є найбільш поширеним і містить в собі безліч різних форм, які отримали самостійну назву. Оперативний лізинг - це договір (угода) лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу. Договір укладається на строк від двох до п'яти років. Об'єктом такого лізингу виступає обладнання з високими темпами морального старіння [7, с.200-202].

У зв'язку з такою різноманітністю видів лізингової діяльності та особливостями їх здійснення, є необхідність розглянути механізм реалізації лізингової діяльності, етапи, документи, необхідні для укладення угоди, а також проблеми, що при цьому виникають.

1.2 Механізм здійснення лізингової діяльності

Комерційні лізингові компанії, створені банками, й спеціалізовані відділи комерційних банків становлять потужну групу лізингових компаній, які активно функціонують на ринку лізингу в Україні. Процес підготовки і реалізації лізингових положень банком включає наступні етапи.

1. Підготовка та обгрунтування лізингової угоди: прийом заявки на лізингові послуги від клієнта; визначення орієнтовної вартості лізингу; аналіз документів, які характеризують фінансовий стан клієнта на час подання заявки; аналіз бізнес-плану, представленого клієнтом; визначення потенційних можливостей клієнта щодо виконання платіжних зобов'язань за лізингом; складання замовлення - наряду, що подається постачальникові лізингодавцем; прийняття рішення про надання лізингових послуг.

2. Юридичне оформлення лізингової угоди: підготовка та укладення угоди про надання кредиту для фінансування лізингової угоди (при необхідності); підготовка та укладання угоди купівлі-продажу з фірмою-постачальником; підготовка та укладання лізингової угоди; підготовка та укладання договору страхування майна - об'єкта лізингу; розробка плану реалізації лізингової угоди.

3. Моніторинг виконання лізингової угоди. На цьому етапі здійснюється експлуатація об'єкта лізингу. Лізингоодержувач забезпечує збереження лізингового майна, виконує роботи з утримання його в робочому стані, здійснює виплати лізингових платежів. На даному етапі лізингові операції відображаються в бухгалтерському обліку та звітності, а після закінчення терміну лізингу оформляються відносини щодо подальшого використання обладнання.

Для здійснення лізингових операцій лізинговою компанією (банком-лізингодавцем) проводиться велика організаційна робота. Значна увага приділяється вивченню лізингового ризику, його основних тенденцій (зміна цін на те або інше обладнання, запасні частини, тарифи на ремонт, технічне обслуговування), виявленню попиту на певні види обладнання: проведення рекламної компанії про свою діяльність та переваги лізингу для лізингоодержувачів.

Таким чином, основною метою попередньої організаційної роботи є пошук лізингодавцем потенційних клієнтів, зацікавлених в лізинг. Ініціатива в укладенні лізингової угоди, як правило, надходить від лізингоотримувача, який знає яке майно йому потрібне і хто його проводить. Разом з тим, лізингоодержувач може звернутися до лізингодавця з проханням підібрати постачальника майна.

Подальші взаємини між сторонами базуються на основі заявки від майбутнього лізингоодержувача на купівлю майна і передачу його у тимчасове своє користування. Заявка складається в довільній формі, але обов'язково повинна містити назву підприємства, технічні характеристики, кількість одиниць обладнання, його економічні параметри, назву підприємства-виробника (постачальника) об'єкта лізингу, пропозиції по оплаті і ін.

До заяви додаються:

1. Копії установчих документів.

2. Бізнес-план.

3. Довідка з банку (про гривневі та валютні рахунки, виписка з історії руху коштів на рахунку підприємства).

4. Баланс підприємств (Ф 1) та розшифровка статей балансу.

5. Звіт про фінансові результати та їх використання (Ф 2).

6. Звіт про фінансово-майновий стан підприємства (Ф 3).

7. Довідка державної податкової інспекції про постановку на облік.

8. Декларація про прибуток підприємства на останню звітну дату.

9. Техніко-економічне обгрунтування і аналіз ефективності угоди.

10. Коротка характеристика складу і кваліфікації управлінського персоналу (ПІБ, посада, вік, освіта, професія, стаж роботи за спеціальністю, стаж роботи на підприємстві, підвищення кваліфікації, перепідготовка, контракт про трудовий найм директора підприємства, копія паспорта директора, розписка директора про ознайомлення зі змістом ст.148 / 5 КК України).

Після отримання лізингодавцем необхідних документів, здійснюється їх перевірка і всебічна експертиза лізингового проекту, яка при необхідності може бути проведена незалежним експертом [8, с.533-535].

Особлива увага приділяється оцінці економічної діяльності лізингоодержувача з точки зору платоспроможності. Така оцінка може здійснюватися за загальною схемою, прийнятою для аналізу банком кредитоспроможності своїх клієнтів. Оскільки лізингова операція в класичному варіанті є довгостроковою, то лізингодавця повинна цікавити не тільки сьогодення чи минулий фінансовий стан лізингоодержувача, але і його здатність виконувати всі платіжні зобов'язання на майбутній період, що відповідає строку лізингової угоди.

Крім того, до уваги слід приймати і неформальну інформацію, представлену, в основному якісними показниками: якість управління, діяльності та репутація керівників, надійність внутрішнього контролю, обгрунтованість прийнятих дотримання законів і договірних зобов'язань, стан платіжної дисципліни, обліку та звітності і багато інших чинників. На основі узагальнення зробленого аналізу аналітичним відділом лізингової компанії або банку робиться висновок про платоспроможність лізингоодержувача та рекомендації по налагодженню з ним лізингових відносин.

Якщо укладається договір з міжнародного лізингу, то особливо важливо врахувати: вибір валюти, митний режим лізингоодержувача, податки, що застосовуються до лізингодавця, наявність угод про усунення подвійного оподаткування між сторонами, захист прав власності іноземного лізингодавця в країні лізингоодержувача [9, c.66].

Прийнявши позитивне рішення про участь у лізинговій операції, лізингодавець на підставі заявки лізингоодержувача направляє замовлення-наряд постачальникові. У ньому поряд з юридичною адресою і банківськими реквізитами лізингодавця вказується вид майна зі всіма необхідними параметрами: його ціна, обсяг робіт і термін виконання, місцезнаходження одержувача і т.п.

Постачальник виконує свої функції за умови укладання з замовником-лізингодавцем договору купівлі-продажу, який регламентує їх відносини в процесі виготовлення, доставки та оплати відповідного об'єкта лізингу. Отримавши замовлення-наряд, постачальник повинен направити лізингоодержувача продавця підтвердження його отримання, а після доставки обладнання користувачеві - рахунок у двох примірниках із зазначенням своїх реквізитів. Юридичне оформлення лізингової угоди здійснюється, як правило, паралельно з укладанням договору купівлі продажу та напрямком замовлення-наряду постачальнику.

Основним документом лізингової угоди є договір лізингу. Він укладається між лізингодавцем і лізингоодержувачем про надання останньому в тимчасове користування за плату для підприємницької діяльності об'єкта лізингу і регламентує норми і правила їх економічної поведінки.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі і містити: найменування сторін; об'єкт лізингу; строк, на який укладається договір; доставка і прийом в експлуатацію об'єкта лізингу; розмір і порядок сплати лізингових платежів; використання та утримання обладнання; умови повернення об'єкта лізингу; умови страхування об'єкта лізингу; права і обов'язки сторін, відповідальність сторін, порядок вирішення спірних питань; форс-мажорні обставини; різне; додатки.

При підготовці лізингового договору сторони повинні враховувати, що
існуючій практиці відсутні єдині типові зразки договорів, проте всі вони повинні містити основні елементи, перераховані вище. Разом з тим, в залежності від видів лізингу, суб'єктів угоди та інших особливостей зміст конкретного лізингового договору (угоди, контракту) може змінюватися і деталізуватися.

Лізинговий договір вступає в силу з моменту підписання акту прийому-передачі майна. Перед підписанням акту здійснюється огляд об'єкта лізингу на предмет його відповідності певним характеристикам.

Наступним етапом лізингового процесу є етап виконання лізингової угоди. Протягом строку дії лізингової угоди лізингоодержувач за свій рахунок і на свій ризик здійснює експлуатацію об'єкта лізингу, забезпечує охорону об'єкта лізингу, проводить його регулярний профілактичний ремонт, здійснює технічне обслуговування. Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі.

У разі порушення лізингоодержувачем термінів сплати лізингових
платежів він сплачує пеню в розмірі, розраховується за обліковою ставкою
НБУ на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Дія лізингової угоди припиняється після закінчення рядок лізингової операції або у випадках порушення його умов. Після закінчення терміну лізингового договору лізингоодержувач перераховує банку суму лізингових платежів, які були не оплачені, і придбає лізингове майно за залишковою вартістю, після перерахування якої в банк документально оформляється перехід прав власності на майно до лізингоодержувача [8, с.535-537].

РОЗДІЛ II. ЛІЗИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2.1 Аналіз динаміки ринку лізингової діяльності в Україні

Лізинг - порівняно нова і дуже перспективна форма діяльності для економіки України. Його використання допомагає здійснити модернізацію виробництв підприємств, оснастивши їх новітнім обладнанням. Крім того, в певній мірі вирішується проблема відсутності необхідних валютних коштів для придбання основних фондів, підтримки та розвитку малого бізнесу, залучення іноземних інвестицій в економіку країни. Регіональна структура ринку лізингу наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Регіональна структура ринку лізингу [1].

Регіон	Питома вага у світовому ринку лізингу (%)
Північна Америка	43,8
Європа (в т.ч. Україна)	37,2 (0,055)
Азія	15,5
Австралія та Океанія	1,5
Африка	1,2
Південна Америка	0,8
Всього	100

З таблиці видно, що ринок лізингових послуг Північної Америки перевершує інші регіони, як за масштабом, так і за рівнем розвитку. Світовим лідером лізингу є США. Широке використання лізингу в США, та й у розвинених країнах Західної Європи, пояснюється більш сприятливими економічними умовами, оскільки в цих країнах (починаючи з 50-х років - в США і з 60-х років - в Західній Європі) здійснюється значна підтримка підприємницького бізнесу, який в основному і розвивається за рахунок інвестицій через лізинговий механізм. Для використання лізингу необов'язковим є надання особливих податкових пільг, цілком достатньою тих переваг, які продиктовані самим механізмом. Всього в Західній Європі через лізинг в наш час здійснюється більше 20% інвестицій у виробничі фонди. При цьому до 80% лізингового бізнесу Західної Європи припадає на Великобританію, Німеччину, Італію і Францію. Перехід на ринковий розвиток Угорщини, Чехії, Словаччини та інших країн Східної Європи, а також країн СНД відкрили нові можливості для лізингового бізнесу [10].

Лізинг, як фінансова послуга, набуває все більш вагомого ролі в розвитку економіки України, виступаючи одним із чинників зростання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, підвищення ефективності виробництва, поліпшення якості послуг, а в результаті - зміцнення позицій на вітчизняному та світовому ринках.

Лізинг є досить ефективним інструментом активізації інвестиційної діяльності, що дозволяє оновлювати основні фонди з великими перевагами в порівнянні з кредитуванням або купівлею за власні кошти. Завдяки лізингу підприємства мають більше можливостей фінансувати оновлення технічної бази виробництва. Однак, як показує статистика, незначна частка інвестиційних угод припадає на лізинг в Україні. Як бачимо з рис. 2.1., в 2004-2007 рр. приріст кількості компаній в середньому становив 38% відносно попереднього періоду. Однак лізинговий бум, який в Україні припадав на 2007-2008 рр., спричинив ріст компаній з 90-та в 2007 році до 208-ми у 2008 році. З 2011 р. кількість лізингодавців продовжує збільшуватися.



Рис. 2.1. Динаміка кількості лізингових компаній в Україні за 2004-2012 роки [10].

Табл.2.2.

Динаміка кількості укладених договорів лізингу, штук. % [5].

У 2012 році укладено 10 831 договорів фінансового лізингу, тоді як в 2010 році - в 2 рази менше (5104). За кількістю ув'язнених і активованих договорів 2011 обігнав 2007 рік, в якому було укладено 9275 договорів фінансового лізингу. А ось за вартістю укладених договорів показники 2012 року на 2,2 млрд. грн. поступаються «докризового» 2007 році, що пояснюється загальною ситуацією на ринку України, який все ще не відновився після першої хвилі кризи. (див. табл. 2.3)

Табл.2.3.

Динаміка вартості договорів фінансового лізингу, млрд.грн.

Рис. 2.2 Динаміка середньої вартості лізингової угоди за 2004-2012 р.р, млн. грн. [5].

Як бачимо з даних зображених на рис. 2.2, середня вартість договорів фінансового лізингу укладених протягом 2012 рр. на 0,32 млн. грн. більша ніж у 2011 році. Крім того на даному рисунку ми бачимо стійку позитивну тенденцію до збільшення вартості лізингового договору. Так відносно 2008 р. та 2009 р., де було зафіксовано зниження цього показника, у 2010 р., 2011 р. та 2012 р. зафіксовано його зростання.

Табл. 2.4.

Вартісний розподіл договорів лізингу за галузями, % [3].

Галузі	Роки
	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Транспорт	64,1	51,3	59	59,36	57,4	58,09
С/Г	7,5	9,5	11,5	12,99	14,23	23,44
Будівництво	7,9	15,2	11	8,26	6,71	4,67
Сфера послуг	6,1	8,2	6	4,97	6,16	3,16
Інше	8,8	10,1	6,77	9,79	10,58	7,94
Харчова промисловість				1,36	1,05	1,17
Машинобудування				0,49	2,1	0,51
Металургія				1,1	0,34	0,29
Легка промисловість				0,27	0,29	0,33
Хімічна промисловість				0,29	0,26	0,23
Добувна промисловість						4,03

Більшість укладених у 2012 роках договорів - це лізингу автотранспорту в індивідуальному сегменті (див. табл. 2.4.). Останнім часом кількість заявок на лізинг від фізичних осіб збільшилася. Значним стимулятором для цього є спільні програми дилерів і лізингових компаній, в рамках яких умови для клієнта набагато доступніше (в порівнянні із середньоринковими пропозиціями). 58,09% від загальної вартості предметів лізингу в 2012 році - це транспорт, що практично дорівнює показникам 2011 року. Сільськогосподарська техніка займає на 9,21% більше, ніж у 2011 році, а це вже 23,44%. Найменшу частку від загальної вартості займає хімічна промисловість 0, 23%



Рис. 2.3. Структура джерел фінансування лізингових операцій [11].

Що стосується джерел фінансування лізингових компаній, то вони залишаються незмінними - позикові кошти в 2012 році складають 80,82% від загального фінансування, що на 8,15% перевищує аналогічний показник 2011 року (див. рис. 2.3). Банки все ще допомагають дочірнім лізинговим компаніям залишатися на плаву. Фінансування за рахунок власних коштів у 2012 році знизилося на 8,29% у порівнянні з 2011 роком і становить 18,93%, а частка залучених коштів залишається незначною і дорівнює чверті відсотка від загального обсягу фінансування [11].

На думку багатьох учених, лізинг в Україні знаходиться в зародковому стані, суб'єкти ринку ще недостатньо структуровані, говорити про стабільну лізингову систему зараз недоречно, існують лише окремі її елементи, до яких відносяться лізингові компанії "Євролізинг", "Богдан - лізинг", "Українська лізингова компанія ", ВАТ" Євро-Сиваш ", ВАТ" Укртранслізинг ", 29 комерційних компаній, об'єднаних Всеукраїнською асоціацією" Укрлізинг ", та незначна кількість" неасоційованих "операторів ринку [12].

До найбільших лізингових компаній за обсягом лізингового портфелю відносять: ВТБ Лізинг Україна (4869,363 млн. грн.), Райффайзен Лізинг Аваль (1913,286 млн. грн.), ІНГ Лізинг Україна (1482,000 млн. грн.), УніКредит Лізинг (1459,520 млн.грн), ОТП Лізинг (756,892 млн. грн.), Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг (677,142 млн. грн.), Євро Лізинг (412,581 млн. грн.) , Порше Лізинг Україна (363,834 млн.грн.). У рейтингу лізингових компаній України за 2011 рік за вартістю активів, наданих в лізинг, лідирують такі компанії: ВТБ Лізинг Україна(1 657,732 млн. грн.), Райффайзен Лізинг Аваль (1 477,605 млн. грн.), ОТП Лізинг (1 009,927 млн. грн.), УніКредит Лізинг (831,670 млн. грн.), ІНГ Лізинг Україна (374,030 млн. грн.), VAB Лізинг (265,108 млн. грн.), Порше Лізинг Україна (226,043 млн. грн.), АLD Automotive/Перша лізингова компанія (229,000 млн. грн.) [13].

При цьому регіональне розташування лізингових компаній в Україні неоднорідне, що пояснюється різними темпами розвитку територій. Найбільша кількість лізингових компаній розташована в Київській області - 40 компаній, менше в Львівській - 17 Одеській - 16, Дніпропетровській - 15, Донецькій - 14. Відсутні лізингові компанії в Закарпатській області, 1-2 компанії в Тернопільській, Житомирській, Рівненській, Хмельницькій, Чернівецькій.

Втім, український ринок, на думку фахівців, є привабливим для зарубіжних лізингодавців, так підвищений ризик, пов'язаний з діяльністю на ньому, компенсується високими відсотками. Сьогодні поставляють і готові поставляти в Україну техніку на умовах лізингу компанії Man, Mitsubishi, Mercedes, Volvo (автомобільна техніка), John Deer, Bizon, Neuero (сільськогосподарська техніка), Caterpillar, Zeppelin, Tatra (будівельна техніка) [12].

Як показують дослідження, ринок лізингових послуг в Україні починає "набирати масштабності". Перспективність і привабливість лізингових операцій для всіх суб'єктів, що беруть участь у лізинговому процесі, позитивні тенденції разів розвитку економіки України, а також величезна місткість ринку, призводять до того, що потреба в лізингу буде впевнено рости, що і вимагає ґрунтовного дослідження особливостей на прикладі одного з найбільших операторів, що надасть можливість оцінити проблеми детальніше.

2.2 Оцінка фінансової діяльності лізингових суб'єктів господарювання на прикладі ПАТ «Укратранслізинг»

ПАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» - найбільший оператор українського ринку лізингових послуг. Спеціалізацією компанії є лізинг залізничної, авіаційної і сільськогосподарської техніки. Основними акціонерами компанії є: ТОВ «Лемтранс» - 49,9584% акцій, Фонд державного майна України - 44,36% акцій, корпорація «Міжрегіональний промисловий союз» - 2,3267% акцій, а також фізичні особи. ПАТ «Лізингова компанія « Укртранслізинг» підвела підсумки діяльності в 2012 році. Так, чистий прибуток компанії склав 22 млн. 144 тис. грн. А за підсумками 2011 року чистий прибуток компанії склав 27 млн. 10 тис. грн. [14]. Проаналізуємо активи ПАТ «Укртранслізинг».

Таблиця 2.5

Аналіз динаміки, складу і структури активів підприємства

Види активів	2011	2012	Зміни за 2011-2012
1. Активи - всього, тис. грн.	3296845	3079578	-217267
2. Необоротні активи	2846877	2607278	-239599
- у відсотках до всіх активів	86,3	84,7	-1,6
3. Оборотні активи	449929	472223	22294
- у відсотках до всіх активів	13,6	15,2	1,6
3.1. Матеріальні оборотні кошти	13810	13830	20
- у відсотках до оборотних активів	3,1	2,9	-0,2
3.2. Кошти в розрахунках	433247	453576	20329
- у відсотках до оборотних активів	96,3	96,1	-0,2
3.3. Грошові кошти та поточні фінансові інвестиції	2872	4817	1945
- у відсотках до оборотних активів	0,6	1,0	0,4
4. Витрати майбутніх періодів	39	77	38
- у відсотках до всіх активів	0,1	0,1	-
5.Необоротні активи та групи вибуття	0	0	-
- у відсотках до всіх активів	-	-	-

Джерело: [15], власні розрахунки

Вартість майна ПАТ «Укртранслізинг» має тенденцію до постійного зменшення, що може свідчити про скорочення обсягів діяльності підпрємства. Так у 2012 році в порівнянні з 2011 активи зменшилися на 217267 тис. грн., Це зменшення відбулося, у першу чергу, у 2012 році за рахунок зменшення необоротних активів на 239599 тис. грн. При цьому структура майна підприємства змінилася у бік зменшення частки необоротних активів з 86,3% у 2011 році до 84,7%у 2012, а частка оборотних активів збільшилась з 13,6% у 2011 до 15,2% у 2012 році. При цьому структура оборотних активів змінилася за рахунок незначного, але зменшення частки дебіторської, що свідчить про погіршення структури оборотних коштів, оскільки зменшилась їх можлива ліквідність. Зростання необоротних активів у порівнянні з оборотними визначає тенденцію до уповільнення оборотності всієї сукупності активів підприємства, що є негативним моментом в оцінці фінансово-господарської діяльності підприємства. Проаналізуємо за рахунок яких джерел підприємство фінансує свою діяльність.

Таблиця 2.6

Аналіз динаміки, складу і структури джерел активів, тис. грн.

Види джерел активів	2011	2012	Зміни за 2011-2012
1. Загальна сума джерел активів	3296845	3079578	-217267
2. Власний капітал	1296572	1314141	17569
- у % до всіх джерел	39,3	42,7	3,4
3. Залучений капітал (зобов'язання підприємства)	1849973	1615137	-234836
- у % до всіх джерел	56,1	52,4	-3,7
3.1. Забезпечення майбутніх витрат і платежів	2046	3140	1984
- у % до зобов'язань	0,1	0,2	0,1
3.2. Довгострокові зобов'язання	1541355	1305193	-236162
- у % до зобов'язань	83,3	80,8	-2,5
3.3. Поточні зобов'язання	306572	306804	232
- у % до зобов'язань	16,6	19,0	2,4
4. Доходи майбутніх періодів	150300	150300	0
- у % до всіх джерел	4,6	4,9	0,3
5. Наявність власних оборотних коштів (Iр П - Iр А)	-1550305	-1293137	257168
- у % до власного капіталу	-119,6	-98,4	21,2

Джерело: [15], власні розрахунки

Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що у ПАТ «Укртранслізинг» у 2012 році в порівнянні з 2011 зменшилися джерела формування активів на 217267 тис. грн., Це було обумовлено, головним чином, стійкою тенденцією до зменшення залученого капіталу підприємства у 2012 на 234836 тис грн., що було частково компенсовано збільшенням власного капіталу у 2012 році в порівнянні з 2011 році на 17569 тис. грн, що є позитивною тенденцією. Крім того, доходи майбутніх періодів у 2012 в порівнянні з 2011 не змінилися.

При цьому структура джерел формування активів змінилася у бік збільшення частки власного капіталу у 2012 році - на 3,4 відсоткових пункти та частки доходів майбутніх періодів на 0,3 в.п,, та відбулося одночасне зменшення частки зобов'язань - на 3,7 в.п.. Слід вважати, що довгострокові позикові кошти спрямовуються насамперед на придбання основних засобів та капітальні вкладення, що є більш раціональним, ніж використання власних (дорогих) коштів. У підприємства відсутні власні оборотні кошти протягом 2011-2012 р.р. на рівні 1550305 тис. грн. та 1293137 тис. грн Стійка тенденція збільшення частки власного капіталу і одночасне зменшення частки залученого свідчить про підвищення фінансової стійкості та незалежність підприємства.

Фінансова стійкість підприємства тісно пов'язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу. Проаналізуємо фінансову стійкість підприємства за допомогою розрахунку коефіцієнтів та оцінки їх граничних значень, що дасть змогу оцінити спроможність підприємства своєчасно і у повному обсязі розраховуватися за своїми фінансовими зобов'язаннями завдяки наявності достатньої суми грошових коштів та ліквідних активів.

Таблиця 2.7

Аналіз фінансової стійкості підприємства

Критерії та показники	Граничне значення	2011	2012
Коеф. співвідношення залучених і власних коштів	<1,0	1,429	1,229
Коефіцієнт фінансової незалежності	>1	0,701	0,814
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	>0,5	-1,196	-0,984
Коефіцієнт покриття балансу	>1	0,225	0,268
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами	?0,2	-3,445	-2,738

Джерело: [15], власні розрахунки

Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів характеризує покращення фінансової стійкості підприємства: якщо в 2011 році на 1 грн. власного капіталу припадало 1,429 грн. залученого, в 2012 році на 1 грн. власного капіталу припадало 1,229 грн. залученого, що є позитивним для діяльності підприємства. Крім того, збільшення коефіцієнта фінансової незалежності з 0,701 до 0,814, яке практично відповідає рекомендованому значенню, та збільшення коефіцієнта автономії з 0,393 до 0,427, що також практично відповідає рекомендованому значення, характеризує діяльність підприємства як таку, яка підвищує свою фінансову незалежність. Підприємство не може оперативно маневрувати власним капіталом, це підтверджується коефіцієнтом маневреності, який не відповідає рекомендованому значенню. Крім того, негативну тенденцію характеризує коефіцієнт покриття балансу, який характеризує рівень покриття боргів, він знижується з 0,225 в 2011 році до 0,268 в 2012 при нормі більше 1. Надзвичайно негативну тенденція має коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами, що означає, що підприємство не має можливість перетворення активів у ліквідні засоби.

Для лізингової компанії надзвичайно важливим є забезпечення її ліквідності. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зо-бов'язань організації її активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Від ліквід-ності балансу варто відрізняти ліквідність активів, що визна-чається як величина, зворотна часу, необхідного для перетво-рення їх у кошти. Чим менше час, який потрібний, щоб певний вид активів перетворився в гроші, тим вища їхня ліквідність.

Для ПАТ «Укртранслізинг», основними об'єктами діяльності якої є оснащення від авіаційного та залізничного транспорту до сільськогосподарської та іншої техніки, більшість активів будуть повільно або важко ліквідними. Для підтвердження цього здійснимо аналіз ліквідності балансу.

Таблиця 2.8

Аналіз ліквідності балансу, тис. грн.

Групи активів	2011	2012	Групи зобов'язань	2011	2012	Платіжний надлишок (+) нестача (-)
						2011	2012
А1 А2 А3 А4	2872 432633 14424 2846916	4817 453027 14379 2607355	П1 П2 П3 П4	181910 124662 1541355 1448918	160105 146699 1305193 1467581	-179038 307971 -1526931 1397998	-155288 306328 -1290814 1139774
Баланс	3296845	3079578	Баланс	3296845	3079578	0	0
Умови ліквідності	2011	2012
А1>П1;	Не виконується	Не виконується
А2>П2;	Виконується	Виконується
А3>П3;	Не виконується	Не виконується
А4<П4	Не виконується	Не виконується

Джерело: [15], власні розрахунки

За результати аналізу бачимо, що 1 нерівність не виконується і має протилежний знак у порівнянні з оптимальним варіантом, тому ліквідність балансу у 2011, 2012 не є абсолютною. Слід зазначити, що на більшості підприємств 1 нерівність не виконується, оскільки недоцільно, особливо в умовах високого рівня інфляції, містити у складі активів значну частку високоліквідних активів, які знецінюються в першу чергу. 2 нерівність виконується у 2011-2012 р.р., тому що підприємство не має короткострокових кредитві банку, а швидколіквідні активи є в наявності. 3 нерівність не виконується і це свідчить про недостатню довгострокову платоспроможність. Крім того, не виконання 4 нерівності свідчить, що платіжна надлишок у 2011 р. становить 1397998 тис.грн, а у 2012 р. 1139774 тис.грн

Фінансову стійкість підприємства тісно пов'язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу. Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності. Проведемо аналіз платоспроможності ПАТ «Укртранслізинг».

Таблиця 2.9

Аналіз платоспроможності

Показники	Рекомендоване значення	2011	2012	Зміна за 2011-2012
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0,2	0,009	0,016	0,007
Коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності	>1	1,421	1,492	0,071
Коефіцієнт загальної ліквідності	>2-2,5	1,468	1,539	0,071
Коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань власним оборотним капіталом	>0,1	-5,057	4,215	9,272

Джерело: [15], власні розрахунки

К відновлення платоспроможності = [К загал. ліквід. на кін.р +6/12*(К загал. ліквід. кін.р - К загал. ліквід. поч. р )]/2

К відновлення платоспроможності в 2012 році = (1,539+6/12*(1,539-1,468))/2 = 0,79 при нормативному >1).

Якщо в 2011 році підприємство могло погасити 0,9% короткострокових зобов'язань за рахунок власних коштів, в 2011 - вже 1,6%, що свідчить про позитивну тенденцію збільшення абсолютної ліквідності, хоча значення коефіцієнтів не відповідають нормативному більше 20%. Якщо для погашення зобов'язань мобілізувати дебіторську заборгованість, то в 2011 і 2012 роках підприємство могло її повністю погасити, що позначилося позитивно на поточній ліквідності підприємства. Якщо підприємство мобілізує свої всі оборотні кошти, то воно зможе погасити свої поточні зобов'язання з коефіцієнтами 1,468, 1,539, що не відповідає рекомендованим значенням. Ще більш негативну тенденцію має коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань власним оборотним капіталом. Таким чином, підприємство не можна віднести до платоспроможного, а значення коефіцієнта відновлення платоспроможності 0,76 свідчить, що підприємство не зможе відновити свою платоспроможність в найближчі 6 місяців.

Важливим показником для характеристики діяльності лізингових компаній є їх рентабельність, яка характеризує ефективність роботи підприємства у цілому, дохідність різних напрямів своєї діяльності, рентабельність повніше, ніж прибуток, характеризує про результати господарювання, оскільки є порівняльним показником і характеризує співвідношення результату (прибутку) з ресурсами (витратами). Розрахуємо загальну рентабельність ПАТ «Укртранслізинг» та фактори, які вплинули на неї.

Таблиця 2.7

Аналіз впливу факторів на зміну загальної рентабельності

Показники	2011	Скориговане значення	2012	Відхилення	Вплив факторів
					Зміни фондів	Зміни прибутку
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	20083	20083	27122		-	-
Середньорічна вартість фондів	149761	148805	148805		-	-
Загальна рентабельність =(Прибуток від ЗД до оподаткування / Середньорічна вартість фондів)*100	13,41	13,5	18,23	4,82	0,09	4,73

Перевірка: 18,23-13,41= 4,82

0,09+4,73= 4,82

Джерело: [15], власні розрахунки

У 2012 році рівень загальної рентабельності підприємства збільшилась на 4,82 відсоткових пунктів і склав у 2012 році 18,23%. Збільшення загального рівня рентабельності відбулося за рахунок збільшення прибутку від звичайної діяльності до оподаткування на 4,73 в.п., та за рахунок зменшення середньорічної вартості фондів підприємства (основних засобів основного виду діяльності і матеріальних оборотних коштів) було досягнуто збільшення загальної рентабельності на 0,09 в.п. Вважаючи на те, що третина лізингових компаній продемонструвала помітний приріст лізингового портфеля та в цілому динаміка 2012 року за компаніями з ТОП-15 залишається позитивною, проте проглядається тенденція згортання бізнесу компаніями з країн Євросоюзу і зростання ринкових позицій російських лізингових компаній, а тенденції згортання бізнесу і скорочення витрат, що панують в банківському секторі, не оминули й лізингові компанії. З огляду на це майже 20% рентабельності для ПАТ «Укртранслізинг» дає можливість йому нормально розвиватися, проте є необхідність пошуку шляхів для підвищення цього показника та вирішення проблем, які призвели до його зниження майже на 10% за один рік.

РОЗДІЛ III. ПРОБЛЕМИ РИНКУ ЛІЗИНГОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

3.1 Виявлення недоліків діяльності суб'єктів господарювання на ринку лізингових послуг

На сьогоднішній день серед українських підприємств лізинг є не досить розповсюдженим засобом оновлення матеріально-технічної бази. Учасники фінансового ринку не дуже добре проінформовані і обізнані про переваги та недоліки лізингу, що є однією із причин гальмування розвитку лізингу.

Економіка України зазнає гострого дефіциту коштів, в першу чергу - інвестиційних. Успішне проведення реформ і подолання соціально-економічної кризи вимагає значних фінансових і матеріальних ресурсів. На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу, тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент, сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і розвитку виробництва.

На основі міжнародного досвіду до пріоритетних напрямків використання лізингу в Україні можна віднести: 1. Високотехнологічні наукоємні галузі: літако - і машинобудування, порошкова металургія, керамика, электрозварювальне виробництво; енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс, агропромисловий комплекс. 2. Видобувні і металургійні галузі, кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат. 3. Виробництво товару народного споживання. 4. Незавершене виробництво. 5. Дрібний бізнес та ін. [16].

Рівень розвитку лізингових послуг у країні визначають: нормативно-правове регулювання ринку лізингу; державна підтримка; макроекономічні умови; стан інвестиційного ринку; можливості бухгалтерського й податкового обліку.   Незважаючи на перспективність цього бізнесу для всіх причетних суб'єктів, порівняно зі світовим ринком  частка України є мізерною, оскільки є дуже багато проблем, які гальмують розвиток цього ринку. Серед них можна виокремити наступні:

- відсутність державної програми розвитку лізингу та несформованість на державному рівні політики перспектив розвитку лізингового кредиту;

- слабка державна підтримка та відсутність податкових пільг при здійсненні фінансування лізингових операцій

- невідповідність вітчизняного законодавства нормам міжнародного лізингового права;

- відсутність саморегулювання на ринку лізингових послуг;

- надто жорстка система оподаткування лізингових операцій, які знаходяться в стані зародження [17, с.157-158].

- не завжди сприятливі умови митного та валютного законодавства.

- слабкий розвиток інфраструктури ринку та відсутність інформації й реклами щодо лізингових послуг;

- недостатня кваліфікація кадрів на ринку лізингових послуг;

- нестабільна економічна ситуація в країні як головна причина коротко терміновості дії укладених угод та виходу міжнародних лізингових компаній з українського ринку;

- виражена тенденція вітчизняного лізингового ринку до залежності від імпорту;

- нерозвиненість механізму реєстрації та проблема вилучення об'єктів лізингу;

- нотаріальна реєстрація договорів лізингу, з одного боку, захищає права лізингодавців, а з іншого - зазнає фінансового навантаження - вартість нотаріальної послуги (державне мито) доволі високе;

- відсутність структур, готових надати довгострокове кредитування та незацікавленість банків у довгостроковому кредитуванні лізингових угод;

[18, c. 80-90].

- фінансова слабкість лізингових компаній через високу ступінь залежності від своїх засновників, що обумовлюється відсутністю значних коштів, необхідних для придбання такого обладнання, що насамперед дуже цікавить виробників як потенційних лізингоодержувачі;

- брак стартового капіталу у лізингових компаній для фінансування своїх послуг;

- тісна залежність між терміном амортизації об'єкту лізингу та терміном дії лізингової угоди, а звідси і незначні терміни дії лізингових угод та фінансове навантаження на лізингоодержувачів

- низькі норми амортизації на майно;

- низький попит на товари вітчизняного товаровиробництва;

- відсутність сформованого вторинного ринку обладнання;

- низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів;

- недостатня фінансова стійкість лізингодавців [19, c.66].

3.2 Пропозициї щодо підвищення ефективності лізингової діяльності

Попри існуючі проблеми фінансовий лізинг став не просто одним із сучасних фінансових інструментів, але й реальною можливістю оновлення основних виробничих засобів, запровадженням нових технологій.

Основні переваги лізингу:

1. Лізинг дає можливість використання нових високих технологій без значних додаткових капіталовкладень. Його можна порівняти з кредитуванням, яке не потребує негайного початку платежів. Коли підприємство використовує звичайний кредит, воно повинно оплатити частину вартості покупки за рахунок власних коштів. Лізинг дозволяє спочатку випробувати машини чи обладнання, а потім закуповувати їх.

2. Основною перевагою перед кредитуванням є нижчі вимоги по заставі, оскільки в лізингу лише обладнання є предметом застави без будь-якого додаткового забезпечення, що суттєво збільшує доступність нового обладнання. Також лізинг можна оформити набагато швидше та простіше, ніж традиційну позику. Це актуально для машин сезонного використання, де період повністю збігається з часом експлуатації.

3. Позитивним є також те, що лізингові платежі відносяться на собівартість продукції в повному обсязі, що знижує оподатковуваний прибуток.

4. Комерційні банки, що займаються лізинговими операціями мають всі переваги, властиві лізингу: мінімізацію кредитних та інших ризиків, залучення додаткової кількості фінансово-забезпечених клієнтів, підвищення своєї конкурентноспроможності на ринку та й взагалі вигідне вкладення коштів.

5. Лізинг як активна форма кредитування посилює конкуренцію між банками та лізинговими компаніями, знижує вплив на позичковий відсоток, що стимулює приплив капіталів у виробничу сферу.

6. Лізинг надає користувачам ряд переваг, зокрема, таких: уникнення залучення кредитів для придбання техніки, використання зекономлених за рахунок лізингу коштів на інші цілі, прискорене освоєння взятої в лізинг техніки за допомогою спеціалістів лізингодавця, скорочення термінів організації виробництва нової продукції, за рахунок придбання нової техніки, забезпечення її налагодження та сервісного обслуговування [20, с. 14-15].

Щодо перспектив підвищення ефективності лізингової діяльності, то з позиції фінансового регулювання в Україні необхідно:

- удосконалення законодавчої бази;

- сприяння розвитку інфраструктури ринку лізингових послуг;

- розвиток системи гарантій і страхування предметів лізингу;

- удосконалення системи оподаткування, кредитування, амортизації;

- розширення структур лізингу, урізноманітнення джерел фінансування лізингу (приватний капітал);

- розробка комплексу заході для збільшення іноземних інвестицій під програми лізингу;