Основи бюджетного планування

Конкретну величину заробітної плати педагогічного працівника розраховують виходячи зі ставки заробітної плати і фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат і надбавок.

Навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляє керівник установи залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склалися в школі. Обсяг навчальної та іншої педагогічної роботи для вчителя за основним місцем роботи граничними розмірами не обмежується.

Ставку заробітної плати кожного учителя визначають за тарифікаційним списком. На його основі розраховують середню ставку заробітної плати для груп класів. Для цього місячний фонд заробітної плати учителів для кожної групи класів, зазначеної в тарифікаційному списку, ділять на відповідну кількість педагогічних ставок.

Фонд заробітної плати адміністративно-господарського і навчально-допоміжного персоналу розраховують, виходячи з типових штатів, що затверджуються в установленому порядку, та посадових окладів.

Таблиця 3 - Тарифні розряди вчителів

Посада	Посадовий оклад з 1 липня 2005 р.	Тарифний розряд	Відповідний коефіцієнт	Розмір посадового окладу після 1 вересня 2005 р.
Вчителі всіх спеціальностей, викладачі, вихователі, логопеди, методисти, педагоги-організатори, концертмейстери, соціальні педагоги, психологи з вищою освітою
Учитель вищої категорії	471	12	1,61	535
Учитель 1 категорії	434	11	1,5	498
Учитель 2 категорії	407	10	1,4	465
Учитель без категорії	394	9	1,31	435

За кодом 1111 "Оплата праці працівників бюджетних установ" обчислюють також додаткові види оплати і надбавки: за перевірку зошитів, класне керівництво, завідування кабінетами, навчально-дослідними ділянками, виконання обов'язків майстра навчальних майстерень, за бібліотечну роботу, ведення діловодства і бухгалтерського обліку, вчений ступінь, звання "Заслужений учитель", "Учитель-методист" тощо.

Код 1120 " Нарахування на заробітну плату" включає відрахування бюджетних установ, нараховані на оплату праці:

-- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, розмір і порядок сплати якого визначено Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03. зі змінами та доповненнями;

— збір на обов'язкове соціальне страхування, включаючи збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, який здійснюється у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 02.03.00 зі змінами та доповненнями.

До коду 1130 "Придбання предметів і матеріалів" відносять закупівлю матеріалів, канцелярського обладнання, предметів для поточних господарських потреб та потреб, безпосередньо пов'язаних з діяльністю школи, обладнання з терміном служби до 1 року, довідкової офіційної періодичної літератури. Сюди також входять витрати на придбання товарів та послуг, що надаються вчителям безплатно або за зниженими цінами.

Видатки на канцелярське приладдя, придбання класних журналів, бланків свідоцтв, медалей, грамот, придбання або передплата періодичних, довідкових, інформаційних видань (крім придбання книг для бібліотечних фондів) розраховуються прямим розрахунком з розшифровкою витрат на конкретний клас або виходячи з фактичних витрат на одного учня, що склалися у школі за минулий звітний період.

Видатки на придбання матеріалів та інвентарю для господарських цілей: щіток, мастики, миючих засобів тощо, як правило, зберігаються на рівні, який фактично склався за минулі роки.

До складу навчальних витрат відносяться витрати на придбання сировини і матеріалів, що використовуються в навчальному процесі, придбання і тиражування методичних матеріалів, витрати на реактиви, хімікати, спеціальний посуд, витрати на виготовлення карт, схем, макетів, що мають тимчасовий характер, наприклад, для організації виставок. Ці види витрат розраховують за нормами на один клас, затвердженими у встановленому порядку.

Витрати на продукти харчування передбачаються тільки по школах, які мають групи подовженого дня. Ці витрати визначають за встановленими нормами залежно від кількості учнів, які отримують харчування за рахунок бюджетних коштів, та кількості днів харчування, які розраховуються на основі даних за минулі роки.

Витрати на придбання книг, періодичних видань для бібліотечних фондів розраховують виходячи із затверджених норм на один клас.

Витрати на придбання м'якого інвентарю, спецодягу розраховуються відповідно до діючих норм, враховуючи при цьому наявність інвентарю згідно з переліком Міністерства освіти і науки, а також можливість його придбання за рахунок позабюджетних коштів.

Код 1140 "Видатки на відрядження" включає видатки на оплату проїзду, добових, квартирних під час службових відряджень, відряджень на курси і в навчальні заклади на сесії, семінари, наради, конференції. Їхній розмір визначають виходячи з фактичних даних, що складалися в минулі роки, з урахуванням необхідності жорсткої економії бюджетних коштів.

До категорії видатків 1160 "Оплата комунальних послуг та енергоносіїв" належать платежі з оплати школами комунальних послуг та енергоносіїв, включаючи оплату теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електроенергії, природного газу, оплати інших видів енергії (вугілля, дров, мазуту та ін.), а також оплати інших комунальних послуг (наприклад, ліфт, сміттєпровід і т. п.). Розмір цих видатків обчислюється прямим розрахунком, виходячи із зовнішньої кубатури приміщень шкіл, площі будівель, встановлених норм витрат, діючих цін та тарифів, порядку розрахунку за електроенергію, газ, воду, паливо. Вартість інших комунальних послуг визначають виходячи з середніх витрат, які склалися за минулі роки на одного учня.

До капітальних видатків на утримання шкіл відноситься придбання транспортних засобів, приладів, верстатів, а також столів, стільців, інших канцелярських меблів, спеціальних меблів для бібліотек, комп'ютерної та розмножувальної техніки. обладнання для їдалень, буфетів та ін. Розмір цих витрат визначає вища організація за кошторисом школи в межах асигнувань, передбачених бюджетом для цієї мети. При цьому враховують наявність інвентарю згідно з переліком Міністерства освіти і науки та можливість придбання його за рахунок спеціального фонду.

Важливим етапом планування витрат на загальноосвітні школи є зведене планування в масштабах району, міста тощо. Фонд заробітної плати учителів при зведеному плануванні розраховують виходячи з середньорічної кількості класів, педагогічних ставок на один клас і середньої ставки заробітної штати. обчисленої за зведеними даними тарифікаційних списків. Витрати на заробітну плату адміністративно-обслуговуючого і навчально-допоміжного персоналу визначають на основі кількості зазначених груп персоналу і середнього розміру ставки заробітної плати. З одержаної суми вираховують економію, яка виникла у зв'язку з тим, що працівники під час хвороби одержують допомогу з тимчасової непрацездатності за рахунок бюджету соціального страхування.

При зведеному плануванні розмір господарських і канцелярських витрат визначають, виходячи із середньої суми витрат на клас і середньорічної кількості класів, а навчальні витрати -- з установлених норм на один клас окремо за групами класів.

7.3 Видатки на дитячі дошкільні установи

Держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти і створює належні умови для її здобуття.

Державна політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами і втілюється центральними органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Держава надає всебічну допомогу сім'ї в розвитку, вихованні та навчанні дитини; забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних дошкільних навчальних закладах у межах державних вимог до змісту, рівня та обсягу дошкільної освіти; піклується про збереження та зміцнення здоров'я, психологічний і фізичний розвиток дітей; сприяє розвиткові та збереженню мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

Дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні.

Дошкільна освіта -- цілісний процес, спрямований на:

-- забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;

-- формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.

Дошкільний вік -- базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості дитини. Систему дошкільної освіти становлять:

-- дошкільні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;

-- наукові й методичні установи;

-- органи управління освітою;

-- освіта та виховання в сім'ї.

Принципами дошкільної освіти є:

-- доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти;

-- рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку кожної дитини;

-- єдність розвитку, виховання, навчання і оздоровлення дітей;

-- єдність виховних впливів сім'ї та дошкільного навчального закладу;

-- наступність і перспективність між дошкільною та початковою загальною освітою;

-- світський характер дошкільної освіти;

-- особистісне орієнтований підхід до розвитку особистості дитини;

-- демократизація та гуманізація педагогічного процесу;

-- відповідність змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану здоров'я дитини дошкільного віку.

Завданнями дошкільної освіти є:

-- збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я дитини;

-- виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля;

-- формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду.

Дошкільний навчальний заклад -- це заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Дошкільний навчальний заклад:

-- задовольняє потреби громадян відповідної території у здобутті дошкільної освіти;

-- забезпечує відповідність рівня дошкільної освіти вимогам базового компонента дошкільної освіти;

-- створює безпечні й нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог і забезпечує їх дотримання;

-- формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки;

-- сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психологічному й фізичному розвитку дітей;

-- здійснює соціально-педагогічний патронат, взаємодію із сім'єю;

-- є осередком поширення серед батьків психолого-педагогічних і фізіологічних знань про дітей дошкільного віку;

-- додержується фінансової дисципліни, зберігає матеріально-технічну базу;

-- здійснює інші повноваження відповідно до статуту дошкільного навчального закладу.

Дошкільний навчальний заклад, заснований на приватній формі власності, проводить свою діяльність за наявності ліцензії на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти, виданої у встановленому законодавством України порядку.

Режим роботи дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, тривалість перебування в ньому дітей встановлюються його засновником (власником) відповідно до законодавства України за погодженням з відповідними органами управління освітою та відповідними органами управління охорони здоров'я.

За бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у дошкільному навчальному закладі може встановлюватися гнучкий режим роботи, який передбачає організацію різнотривалого, цілодобового перебування дітей, а також чергові групи у вихідні, неробочі й святкові дні.

Дошкільний навчальний заклад, що здійснює інноваційну діяльність, може мати статус експериментального. Такий статус надається йому згідно з Положенням про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, затвердженим спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки. Статус експериментального не змінює підпорядкування, тип і форму власності дошкільного навчального закладу.

У дошкільному навчальному закладі незалежно від підпорядкування, типу і форми власності не допускаються створення і діяльність організаційних структур і політичних партій та релігійних організацій.

Відповідно до потреб громадян України створюються такі дошкільні навчальні заклади:

-- дошкільний навчальний заклад (ясла) для дітей віком від двох місяців до трьох років, де забезпечується догляд за ними, а також їх розвиток і виховання відповідно до вимог базового компонента дошкільної освіти;

-- дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, де забезпечуються догляд за ними, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог базового компонента дошкільної освіти;

-- дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) для дітей віком від трьох до шести (семи) років, де забезпечуються їх роз виток, виховання і навчання відповідно до вимог базового компонента дошкільної освіти;

-- дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) компенсую чого типу для дітей віком від двох до семи (восьми) років, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації.

Дошкільні навчальні заклади (ясла-садок) компенсуючого типу поділяються на спеціальні та санаторні;

-- будинок дитини -- дошкільний навчальний заклад системи охорони здоров'я для медико-соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також для дітей із вадами фізичного та (або) розумового розвитку від народження до трьох (для здорових дітей) та до чотирьох (для хворих дітей) років;

-- дошкільний навчальний заклад (дитячий будинок) інтернатного типу забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку, які перебувають у родинних стосунках і утримуються за рахунок держави;

-- дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) сімейного типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, які перебувають у родинних стосунках і де забезпечуються їх догляд, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог базового компонента дошкільної освіти;

-- дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, у складі якого можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові, в яких забезпечуються дошкільна освіта з урахуванням стану здоров'я дітей, їх розумового, психологічного, фізичного розвитку;

-- дошкільний навчальний заклад (центр розвитку дитини), в якому забезпечуються фізичний, розумовий і психологічний розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку, оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи виховуються вдома;

-- дитячий будинок сімейного тилу -- дошкільний навчальний заклад, в якому виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, віком від двох до вісімнадцяти років.

Перелік дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти й науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Для задоволення освітніх потреб громадян дошкільний навчальний заклад може входити до складу навчально-виховного комплексу "дошкільний навчальний заклад -- загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад -- дошкільний навчальний заклад" або до складу об'єднання з іншими навчальними закладами.

Для задоволення освітніх, соціальних потреб, організації ранньої корекційної та лікувально-відновлювальної роботи при спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах), загальноосвітніх санаторних школах (школах-інтернатах) можуть створюватися дошкільні групи.

Для забезпечення реалізації прав дитини на родинні зв'язки при загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, можуть створюватися дошкільні відділення.

Для задоволення освітніх, соціальних потреб громадян можуть створюватися дошкільні навчальні заклади із сезонним перебуванням дітей.

Групи в дошкільному навчальному закладі комплектуються за віковими, сімейними, родинними ознаками.

Наповнюваність груп у дошкільних навчальних закладах становить:

-- для дітей віком до одного року -- до 10 осіб;

-- для дітей віком від одного до трьох років -- до 15 осіб;

-- для дітей віком від трьох до шести (семи) років -- до 20 осіб;

-- різновікові -- 15 осіб;

-- з короткотривалим і цілодобовим перебуванням дітей -- до 10 осіб;

-- в оздоровчий період -- до 15 осіб.

Засновник (власник) може встановлювати меншу наповнюваність груп дітьми у дошкільному навчальному закладі.

У дошкільних навчальних закладах, розташованих у селах, селищах, кількість дітей у групах визначається засновником (власником) залежно від демографічної ситуації.

Для дошкільного навчального закладу (ясел-садка) компенсуючого типу незалежно від підпорядкування і форми власності кількість дітей у групах визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі фінансів.

Права та обов'язки педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти визначаються Законом України "Про освіту". Законом України " Про дошкільну освіту" та іншими нормативно-правовими актами.

Педагогічний працівник дошкільного навчального закладу -- особа з високими моральними якостями, яка має відповідну вищу педагогічну освіту, забезпечує результативність та якість роботи, а також фізичний і психічний стан якої дає змогу виконувати професійні обов'язки.

Педагогічне навантаження педагогічного працівника у сфері дошкільної освіти -- час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу.

Педагогічне навантаження педагогічного працівника дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності відповідно становить:

-- вихователя групи загального типу --30 годин;

-- вихователя групи компенсуючого типу -- 25 годин;

-- соціального педагога -- 40 годин;

-- практичного психолога -- 40 годин;

-- практичного психолога дошкільного навчального закладу (ясел-садка) компенсуючого типу -- 20 годин;

-- музичного керівника -- 24 години;

-- інструктора з фізкультури -- 30 годин;

-- вчителя-дефектолога, вчителя-логопеда -- 20 годин;

-- вихователя-методиста -- 36 годин на тиждень, що відповідає тарифній ставці.

Розміри тарифних ставок інших педагогічних працівників дошкільного навчального закладу встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці педагогічних працівників, спеціалістів, обслуговуючого персоналу та інших працівників дошкільних навчальних закладів здійснюється згідно з Кодексом законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами.

Педагогічне навантаження педагогічного працівника дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки встановлюється тільки за його письмовою згодою в порядку, передбаченому законодавством України.

Педагогічні працівники мають оплачувану відпустку тривалістю 42 дні. Помічники вихователів дошкільних навчальних закладів мають право на 28 календарних днів, інші категорії працівників дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) мають право на відпустку 24 календарних дні.

Держава забезпечує соціальний захист, підтримку дітей дошкільного віку, особливо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації, а також дітей із малозабезпечених і багатодітних сімей.

Дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, гарантовано право на збереження родинних стосунків, утримання у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах за рахунок держави, а також на захист їх особистих, майнових і житлових прав згідно із законодавством України.

Дітям першого та другого року життя за рахунок держави гарантується забезпечення спеціальними продуктами дитячого харчування, включаючи донорське, вітамінізоване молоко, молочні суміші та дієтичні продукти, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дітям, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування і реабілітації, гарантовано право на відвідування державних і комунальних дошкільних навчальних закладів із гнучким режимом роботи та їх утримання у цих закладах за рахунок держави. Направлення дітей до дошкільного навчального закладу (ясел-садка) компенсуючого типу здійснює відповідна психолого-медико-педагогічна консультація, діяльність якої регламентується Положенням про психолого-медико-педагогічну консультацію, затвердженим спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Діти, які потребують корекції зору, слуху, опорно-рухового апарата, забезпечуються засобами пересування, протезування. орієнтації і сприйняття інформації, а також іншими засобами індивідуальної корекції за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Організація безоплатного медичного обслуговування в системі дошкільної освіти забезпечується місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування і здійснюється закладами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони здоров'я відповідно до законодавства України.

У дошкільному навчальному закладі незалежно від підпорядкування, типу і форми власності діти забезпечуються постійним медичним обслуговуванням на безоплатній основі, що здійснюється медичними працівниками, які входять до штату цього навчального закладу або відповідних закладів охорони здоров'я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Органи охорони здоров'я, заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою здійснюють контроль за дотриманням санітарного законодавства у дошкільних навчальних закладах, щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд дітей, моніторинг і корекцію стану їх здоров'я, несуть відповідальність за додержання санітарно-гігієнічних норм, проведення лікувально-профілактичних заходів у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типу і форм власності.

Натуральний набір продуктів для харчування дітей дошкільного віку визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я спільно із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі фінансів.

Організація та відповідальність за харчування дітей у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах покладаються на обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади, органи місцевого самоврядування, а також на керівників дошкільних навчальних закладів.

Фінансово-господарська діяльність дошкільних навчальних закладів здійснюється відповідно до Закону України " Про освіту", законів про бюджет, власність, місцеве самоврядування та інших нормативно-правових актів.

Утримання та розвиток матеріально-технічної бази дошкільних навчальних закладів у межах Тилового переліку обов'язкового обладнання дошкільних навчальних закладів фінансуються за рахунок коштів засновників (власників) цих закладів.

Матеріально-технічна база дошкільного навчального закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше. Майно дошкільного навчального закладу належить йому на правах, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вимоги до матеріально-технічної бази дошкільного навчального закладу визначаються відповідними будівельними й санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також Типовим переліком обов'язкового обладнання дошкільних навчальних закладів, у тому числі корекційного, навчально-наочних посібників, іграшок, навчально-методичної, художньої та іншої літератури.

Джерелами фінансування дошкільного навчального закладу є кошти:

-- засновника (власника);

-- відповідних бюджетів (для державних і комунальних Дошкільних навчальних закладів);

-- батьків або осіб, які їх замінюють;

-- добровільні пожертвування та цільові внески фізичних і юридичних осіб;

-- інші кошти, не заборонені законодавством України.

Штатні розписи державних і комунальних дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування і типу встановлюються відповідним органом управління освітою на основі Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів, затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі фінансів.

Штатні розписи приватних дошкільних навчальних закладів встановлюються власником (засновником) на основі Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів.

7.4 Видатки на підготовку кадрів

У сучасних умовах господарювання рівень кваліфікації спеціалістів є одним з найважливіших факторів, що впливають на економічний і соціальний розвиток країни. Становлення в Україні ринкових відносин, тісніша інтеграція країни із світовою економічною системою пов'язані з необхідністю змін у професіональній структурі зайнятого населення, насамперед спеціалістів вищої та середньої кваліфікації.

Серед чинників, які впливають на рівень витрат на підготовку кадрів, можна виділити: стан економічного розвитку країни, кількість спеціалістів, які потрібно підготувати у вищих і середніх навчальних закладах, тобто потребу галузей економіки у спеціалістах.

В Україні діють такі види вищих закладів освіти:

-- університет -- багатопрофільний виший навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за широким спектром природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і культури за освітньо-природничими програмами всіх рівнів, має розвинуту інфраструктуру наукових і науково-виробничих підприємств і установ;

-- академія -- вищий навчальний заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами усіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва, провадить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності;

-- інститут -- вищий заклад освіти або підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури та мистецтва. Проводить наукову й науково-виробничу діяльність.

Вищеназвані заклади належать до вищих закладів освіти III--IV рівнів акредитації.

До вищих навчальних закладів освіти відносяться також заклади освіти І і II рівнів акредитації. Це:

-- коледж -- виший заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програма ми бакалавра або молодшого спеціаліста з одного, кількох споріднених напрямів підготовки або спеціальностей;

-- технікум -- виший заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста.

Слід відмітити, що за роки незалежності практично не відбулося зменшення кількісних показників розвитку вищих навчальних закладів освіти. Так, у порівнянні з 2000/2001 навчальним роком чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. населення збільшилася на 43,7 відсотка у 2005 році. А у порівнянні з 2003/2004 навчальним роком -- на 42,9 відсотка. Однак необхідно відзначити, що чисельність студентів вищих навчальних закладів І--II рівнів акредитації на 10 тис. населення дещо зменшилася, при цьому спостерігається значне збільшення чисельності студентів у вищих навчальних закладах III--IV рівнів акредитації.

Динаміка чисельності студентів у розрахунку на 10 тис. населення м. Харкова подана в табл. 4. Кількість вищих навчальних закладів також зростає, насамперед за рахунок відкриття навчальних закладів недержавної форми власності. Мережа вищих навчальних закладів освіти у м. Харкові за формою власності наведена у табл. 5.

Таблиця 4 - Чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. населення м. Харкова

Навчальний рік	Вищі навчальні заклади державної та недержавної форми власності за рівнями акредитації
	І- ІІ	ІІІ - ІУ
1990/91	284	740
1998/99	226	822
2000/01	169	1136
2001/02	176	1253
2002/03	179	1350
2003/04	180	1477
2004/05	190	1576

Таблиця 5 - Мережа вищих навчальних закладів освіти за формою власності

Навчальний рік	Вищі навчальні заклади за формами власності
	Державна	Недержавна
1990/91	57	-
1998/99	63	9
2000/01	53	11
2001/02	53	11
2002/03	55	13
2003/04	54	13
2004/05	54	13

Джерелами фінансування витрат на підготовку кадрів є кошти державного та місцевих бюджетів, галузевих міністерств, відомств, організацій, кошти фізичних і юридичних осіб. Основним джерелом фінансування є кошти державного та місцевих бюджетів. Так, із загальної чисельності студентів вищих навчальних закладів І--II рівнів акредитації 503695 чоловік на початок 2004/2005 навчального року за рахунок коштів державного бюджету навчалося 258426 чоловік (51,3 відсотка), місцевих бюджетів - 58947 чоловік (11,7 відсотка), галузевих міністерств, відомств - 7574 чоловіки (1,6 відсотка), коштів фізичних і юридичних осіб - 178748 чоловік (35,4 відсотка).

Із загальної кількості студентів вищих навчальних закладів ПІ--IV рівнів акредитації в кількості 1285356 чоловік на початок 2004/2005 року за рахунок коштів державного бюджету навчалося 725198 чоловік (56,4 відсотка), місцевих бюджетів -5084 чоловіки (0,4 відсотка), галузевих міністерств, відомств -- 2102 чоловіки (0,2 відсотка), фізичних та юридичних осіб -- 552972 чоловіки (43,0 відсотка).

З кожним роком сума коштів, отриманих від здійснення діяльності спецфонду, збільшується. Якщо в 2000 році позабюджетні кошти вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки становили 186879 тис. грн., то в 2004 році сума цих надходжень склала 708902,5 тис. грн.

Якщо проаналізувати структуру поповнення бюджетів вищих навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України, то можна зробити висновок про те, що частка позабюджетних коштів спец фонду впевнено зростає. Так, у 1999 р. величина позабюджетних коштів у загальній сумі надходжень становила 55,89 відсотка, в 2000 р. -- 57,8 відсотка, в 2001 р. -- 58,01 відсотка, а в 2005 р.-- 61,03 відсотка. Надходження у 2005 р. порівняно з 1999 року збільшилися в 3,23 разів, а бюджетні -- тільки в 1,3 разка. Це вказує на посилення значущості позабюджетної діяльності в системі вищої школи.

Основою впровадження механізму застосування платних послуг у вищих навчальних закладах є Закон України ''Про освіту", де визначено, що додатковими джерелами фінансового забезпечення освіти можуть виступати кошти від надання платних послуг. Перелік платних послуг в системі вищої освіти досить широкий і залежить від конкретних можливостей відповідного навчального закладу, попиту населення та потреб економіки. В цілому платні послуги можна об'єднати в такі групи.

Перша -- платні послуги, що забезпечують отримання певного освітнього рівня (початкового, середнього, вищого) та спеціальностей на різних формах навчання (стаціонарна, вечірня, заочна, екстернатна). Насамперед це плата за підготовку кадрів у державних закладах вищої освіти на основі укладених господарських договорів з підприємствами та окремими громадянами, плата за навчання в недержавних вищих навчальних закладах, які отримують на підготовку кадрів спеціальну ліцензію Міністерства освіти. Друга -- освітні платні послуги з поглибленого вивчення окремих предметів, оволодіння загальними чи практичними навичками, які в більшості випадків надаються через гуртки, факультативи тощо. Це послуги, пов'язані з розвитком особистості студента, підвищенням його культурного рівня, організацією оздоровлення, відпочинку, спортивних та культурних заходів тощо. Плата за ці послуги дозволяє розширити соціальну сферу діяльності навчальних закладів, поліпшити їхню якість, забезпечити різноманітність. Третя група платних послуг пов'язана з господарською діяльністю навчальних закладів. У більшості випадків це плата за здавання в оренду приміщення, обладнання, надання транспортних послуг, видачу окремих документів, їх копій, дублікатів.

Платні послуги дозволяють збільшити обсяг вкладень у сферу вищої освіти. При цьому слід наголосити, що основною метою надання платних послуг повинно бути не одержання прибутку, а подальший розвиток національної освіти.

Виший навчальний заклад самостійно використовує бюджетні та кошти спеціального фонду відповідно до кошторису.

Для планування видатків на утримання вищого навчального закладу III--IV рівнів акредитації розраховують контингент студентів, аспірантів за формами навчання. Ці показники обчислюють як середньорічні. Виходячи з розрахованих середньорічних контингентів визначають чисельність професорсько-викладацького складу за нормами студентів та аспірантів різних форм навчання на одного викладача.

Фонд заробітної плати по вищих навчальних закладах планується за групами персоналу: професорсько-викладацького складу, навчально-допоміжного, адміністративно-допоміжного, адміністративно-господарського та іншого персоналу. Фонд заробітної плати професорсько-викладацького складу розраховують виходячи з кількості посад і середньої ставки заробітної плати. Ставки заробітної плати залежать від посад, вченого звання (професор, доцент), вченого ступеня (доктор, кандидат наук) і стажу педагогічної роботи. Фонд заробітної плати інших груп персоналу визначають згідно з типовими штатами і затвердженими посадовими окладами.

Значну частку у витратах вищих навчальних закладів становлять стипендії. Стипендії -- це грошове забезпечення, що регулярно надається особам, які навчаються на денних відділеннях за рахунок бюджетних коштів, а також особам, які проходять підготовку в аспірантурі та докторантурі. Стипендія призначається студентам, які мають середній бал успішності 4 і вище, за особливі успіхи у навчанні та науково-технічній творчості можуть встановлюватися персональні стипендії в межах стипендіального фонду.

Стипендії студентам виплачуються в межах доведених лімітів стипендіального фонду. В межах доведених лімітів навчальні заклади вирішують питання призначення стипендій, забезпечуючи їх виплату насамперед студентам з числа дітей-сиріт, дітей, що залишилися без опіки батьків, та з малозабезпечених сімей.

За іншими кодами кошторису вищих навчальних закладів III--IV рівнів акредитації видатки планують так само, як і по інших бюджетних установах.

Основними виробничими показниками вищих навчальних закладів освіти І та 11 рівнів акредитації є число студентів і груп різних форм навчання. Ці показники розраховують як середньорічні.

Найбільшими є видатки на заробітну плату, що включають заробітну плату педагогічного, навчально-допоміжного, адміністративно-господарського та іншого персоналу. Основою для планування фонду заробітної плати викладачів є кількість груп навчального закладу, кількість оплачуваних годин на одну групу та середня вартість педагогічної навчальної години.

Кількість груп визначають виходячи з кількості учнів і норми наповнення груп, яка для денної форми навчання становить 20--30, а заочних відділень -- 15--20 чоловік. Кількість оплачуваних навчальних годин на одну групу розраховують за навчальним планом. Вартість однієї години обчислюється виходячи з норми викладацької роботи 900 годин на рік і ставки заробітної плати. Остання залежить від освіти та кваліфікації, її розмір визначають за тарифікаційним списком.

Крім того, до фонду заробітної плати включають доплату за перевірку письмових робіт, керівництво предметними комісіями, завідування лабораторіями та кабінетами. Інші види видатків плануються так само, як і в навчальних закладах III--IV рівнів акредитації.

Професійно-технічний навчальний заклад -- це заклад освіти, що забезпечує реалізацію прав громадян на професійно-технічну освіту, оволодіння робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їхніх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

Фінансування професійно-технічних навчальних закладів у межах обсягів державного замовлення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Так, за рахунок коштів державного бюджету у 2005 році у 960 професійно-технічних навчальних закладах навчаються 445,8 тис. учнів.

Професійно-технічні навчальні заклади недержавної форми власності утримуються за рахунок коштів відповідних замовників.

Чисельність навчальних груп у професійно-технічних навчальних закладах для теоретичного навчання становить 25--30 учнів, для виробничого навчання -- 12--15 учнів.

Кількість годин викладацької роботи на групу приймається виходячи із встановлених навчальним планом годин обов'язкових занять. У професійно-технічних закладах, де навчання здійснюється за декількома спеціальностями, розрахунок кількості годин занять складається окремо за кожною спеціальністю Фонд заробітної плати визначається виходячи із середнього числа педагогічних годин на групу, середньорічної кількості груп і розміру оплати за педагогічну навчальну годину.

У кошторисі передбачаються витрати на харчування, обмундирування учнів, а також на виплату стипендій. Витрати на харчування розраховуються за кількістю учнів. які отримують його, денною нормою витрат на харчування та кількістю днів харчування на рік. Витрати на обмундирування визначають за встановленими нормами на одного учня.

За іншими кодами кошторису видатки розраховують так само, як і по інших бюджетних установах.

Запитання і завдання для самостійної роботи

1. У чому полягає економічне і соціальне значення видатків на освіту?

2. Дайте характеристику складу видатків на освіту.

3. Як визначити обсяг витрат на фінансування загальноосвітньої школи?

Який склад витрат на дитячі дошкільні установи?

Сформулюйте визначення основних понять: освіта в економіці держави; фінансування загальноосвітньої школи; платні послуги.

Тема 8. Фінансування закладів охорони здоров'я

8.1 Джерела фінансування закладів охорони здоров'я

Піклування про здоров'я людей -- одна з найважливіших соціальних функцій держави. Право на медичну допомогу закріплено в Конституції України. Воно гарантоване безплатною медичною допомогою, що надається громадянам, розширенням мережі закладів для лікування та зміцнення здоров'я, розвитком і удосконаленням техніки безпеки, виробничої санітарії, проведенням профілактичних заходів та заходів з оздоровлення навколишнього середовища.

У листопаді 1992 року було прийнято Основи законодавства України про охорону здоров'я, де зазначено, що кожна людина має природне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава, відповідальні перед сучасними і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, удосконалення медичної допомоги і пропаганди здорового способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини У цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил. високої працездатності та довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що погіршують їхнє здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

У державній системі охорони здоров'я в останні роки відчутний дефіцит коштів. Бюджетне фінансування лікувально-профілактичних заходів здійснюється у обмежених розмірах, що значно ускладнює їхнє функціонування. За багатьма напрямами лікувальної та профілактичної діяльності медична допомога є платною. Відбувається нерегульоване та неконтрольоване зростання цін на медичні послуги. Поширюється неофіційний ринок надання медичної допомоги.

У результаті загострюються проблеми медичного обслуговування населення. Вони можуть перетворитися на джерело гострого соціального напруження і потребують великої уваги з боку держави. Медичне обслуговування населення має розвиватися, орієнтуючись на страхові принципи надання медичної допомоги Сьогодні фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

Кошти Державного бюджету України, місцевих бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних і місцевих програм охорони здоров'я, фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Обсяги бюджетного фінансування визначаються за науково обґрунтованими нормативами в розрахунку на одного жителя. За рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучаються і відповідне зменшення фінансування на наступний період не провадиться.

Відомчі та інші заклади охорони здоров'я, що обслуговують окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою, не пов'язаною зі станом здоров'я людини ознакою, фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ і організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за рахунок державного або місцевого бюджетів, якщо працівники відповідного відомства, підприємства, установи або організації становлять значну частину населення цієї місцевості.

Усі заклади охорони здоров'я мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями і окремими громадянами, а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу встановлювати плату за послуги в галузі охорони здоров'я.

Важливим напрямом поліпшення фінансового забезпечення охорони здоров'я може стати створення і функціонування системи медичного страхування населення. Страхування громадян здійснюється за рахунок Державного бюджету України, коштів підприємств, установ і організацій та власних внесків громадян. Питання організації медичного страхування населення і використання страхових коштів вирішуються згідно з законодавством.

У розвинених країнах діють дві базові моделі фінансування охорони здоров'я. Перша -- державна, за якої фінансування здійснюється з державного бюджету. Таку модель застосовують Великобританія, Канада, Італія, Австралія. Друга модель є змішаною бюджетно-страховою, яка передбачає фінансування цільових програм і оплату медичної допомоги малозабезпеченим, соціальне незахищеним верствам населення (пенсіонерам, дітям, студентам, інвалідам) за рахунок держави і органів місцевого самоврядування. За тих, хто працює, платять підприємства і установи. Ця модель характерна для Фінляндії, Швеції, Норвегії, де держава фінансує до 70 відсотків усіх витрат на охорону здоров'я, США -- до 50 відсотків.

Обидві системи і насамперед змішана націлені на досягнення повної рівноваги між джерелами коштів, що витрачаються на охорону здоров'я, і ефективністю діяльності медичних закладів.

З фінансової точки зору державна модель вимагає менших витрат коштів. Але в нашій країні ця модель скомпрометована багаторічною економією на соціальній сфері та іншими бюрократичними атрибутами адміністративної системи.

Змішана система побудована за такою схемою. Першу медичну допомогу пацієнтам надають сімейні лікарі. Коли сімейний лікар наполягає на госпіталізації, тоді вступає в дію друга ланка -- лікарні, консультаційні пункти та діагностичні центри, які фінансуються із страхових фондів.

Обидві системи мають свої переваги і недоліки, однак суспільство виявляє більший інтерес до змішаної системи. Вона забезпечує, з одного боку, потрібний рівень медичного обслуговування населення, а з другого -- створює певну зацікавленість у населення в посиленні турботи про здоров'я, а також забезпечує відповідальність медичних працівників за якість роботи. Перехід від однієї системи до іншої -- дуже складний і тривалий процес, однак це питання в Україні набуло особливої актуальності. У нас удвоє більше лікарів і втроє -- ліжок (у відносному обчисленні), ніж у США, але рівень медичного обслуговування в цій країні з Україною порівняти важко. Відсутня в Україні також науково обґрунтована програма розвитку охорони здоров'я в умовах ринку. Якщо за такої організації навіть і вдасться залучити більше грошей на медичну допомогу, вони пропадуть марно.

У більшості країн заклади охорони здоров'я, особи, які здійснюють підприємницьку діяльність в галузі охорони здоров'я, а також суб'єкти господарювання, що виробляють продукцію, потрібну для забезпечення діяльності закладів охорони здоров'я, користуються податковими та іншими пільгами, передбаченими законодавством.

8.2 Основні показники діяльності стаціонарних та поліклінічних закладів

Згідно з чинною бюджетною класифікацією витрати на утримання установ охорони здоров'я плануються за розділом "Охорона здоров'я", що включає всі заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.

Лікарні широкого профілю включають управління, контроль та матеріальне забезпечення роботи лікарень і клінік, які не спеціалізуються в будь-якій одній вузькій галузі. Під лікарнями розуміють заклади, де медична допомога стаціонарним хворим надається під безпосереднім наглядом кваліфікованого медичного персоналу. Сюди ж включаються видатки на будівництво лікарень, придбання обладнання, медикаментів і предметів загального призначення.

Спеціалізовані медичні заклади відрізняються від лікарень і клінік широкого профілю тим, що їх послуги обмежуються лікуванням певних видів захворювання та обслуговуванням певних типів пацієнтів. До цієї ж категорії віднесені витрати швидкої та невідкладної медичної допомоги.

Поліклініки і амбулаторії, спеціалізовані поліклініки включають в себе організацію роботи, управління, здійснення, забезпечення медичних амбулаторних послуг, що надаються медичними поліклініками.

Фельдшерсько-акушерські пункти включають організацію та забезпечення роботи фельдшерсько-акушерських пунктів, у тому числі забезпечення медикаментами, обладнанням, інвентарем, а також капітальний ремонт та поточне утримання приміщень.

Санітарко-епідеміологічна служба включає організацію і ведення робіт, матеріальне забезпечення, капітальний ремонт та поточне утримання закладів санітарко-епідеміологічної служби. Сюди ж відносяться видатки на утримання лабораторій, що безпосередньо обслуговують ці заклади, а також видатки на підготовку і розповсюдження серед населення інформації з питань медицини та охорони здоров'я.

Витрати на медичне обладнання, інструменти, протези, іншу продукцію, що використовується в медичній практиці, включають поставки або фінансування поставок медикаментів, протезів, медичного обладнання, інструментів та іншої медичної техніки.

Прикладні дослідження та експериментальні розробки в галузі охорони здоров'я охоплюють організацію, розвиток, забезпечення діяльності і управління нею в галузі прикладних досліджень і експериментальних розробок, пов'язаних з характером, запобіганням, діагностикою, лікуванням та розповсюдженням різних захворювань.

Для визначення витрат на утримання установ охорони здоров'я застосовують такі сітьові показники: кількість лікарняних ліжок, лікарських посад, лікарських відвідувань, ліжко-днів.

Кількість лікарняних ліжок -- головний сітьовий показник для визначення витрат на утримання стаціонарних лікарень. Його розраховують згідно з прогнозом економічного і соціального розвитку. У територіальному розрізі цей показник планують виходячи з демографічних, соціально-економічних, культурно-побутових та інших умов. Зокрема, враховують віковий склад населення, розподіл за статтями, видами зайнятості тощо.

Наприклад, у місті обласного підпорядкування налічується 110000 жителів. Кількість хворих, направлених впродовж року на госпіталізацію, -- 8800 чоловік. Процент госпіталізації становить 8800 : 110000 х 100 = 8%. У міській лікарні одне ліжко функціонує протягом року 320 днів. Середня тривалість перебування хворого в лікарні 16 днів, оборот ліжка -- 20, потреба в лікарняних ліжках -- 440.

Відповідно до кількості ліжок визначають штати лікарів, середнього і молодшого медичного персоналу. Так, кількість лікарів для стаціонарних лікарень визначають за нормативами, наведеними в таблиці 6.

Таблиця 6 - Нормативи лікарів для стаціонарних лікарень

Назва відділення	Назва посади лікаря-ординатора	Кількість ліжок
		одну посаду	0,5 посади
Терапевтичне	Терапевт	20-25	10-13
Хірургічне, травматологічне, ортопедичне	Хірург	20-25	10-13
Урологічне	Уролог	15-20	10
Акушерське, пологове	Акушер-гінеколог	15	8
Шкірне-венерологічне	Дерматолог, венеролог	30	15

Крім зазначених посад, у лікарнях залежно від кількості ліжок передбачаються додатково посади чергового лікаря, рентгенолога, фізіотерапевта, зубного лікаря тощо. Посаду завідувача відділення вводять за наявності у відділенні ліжок. При визначенні чисельності середнього і молодшого медичного персоналу виходять з кількості ліжок за нормою та кількістю посад на один цілодобовий пост (табл. 7).

Таблиця 7. - Нормативи чисельності середнього і молодшого медичного персоналу за нормою та кількістю посад на один цілодобовий пост